Заява СВР РФ проти Вселенського Патріарха: що саме сталося і чому це важливо для України
14 01 2026
У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
Cactus,
katholikos (всеобщий) употребляется в др-гр. не только применительно к Церкви, а orthodoxos - не только к христианам.
далее, необходимо отличать употребление слов в их собственном смысле от употребления в названиях. во втором случае их теперь принято выделять прописными, и следует понимать определенную степень условности их использования здесь. если одна партия называет себя "Соц. Партией Украины", это не значит, что среди других социалистов нет или что члены СПУ - настоящие социалисты. если партия назвала себя "Партией Развития Регионов Украины", это не значит, что остальные о "развитии регионов" не заботятся или что ПР(Р)У им реально занимается. но СПУ и ПРУ себя так называют - и мы делаем то же, не глядя лишь на точное значение слов и не всегда соглашаясь с их буквальным смыслом.
так что давайте различать разные виды использования слов.
далее. для описания такой реальности, как Церковь, используется целый ряд определений. Церковь - "Одна-единственная" (гр. mia, слав. "единая"), "Святая", "Всеобщая" (katholike, "соборная"), "Апостольская", "Истинная", "Христова". но это вовсе не значит, что все перечисленные слова являются синонимами. любая деноминация может считать себя "Истинной" Церковью - и далее по списку. и православные могут в принципе называть себя "харизматами" или "пятидесятниками" - а что, разве наша Церковь не возникла в День Пятидесятницы и разве Она не имеет даров Св. Духа? разве мы, православные - не христиане евангельской веры? разве католики - не адвентисты, не верят в Пришествие Христа?
но к настоящему времени сложилась традиция употребления подобных слов не только в собственном их смысле, но также и в особом, конфессиональном. и различать между этими двумя видами словоупотребления необходимо. иначе будет каша.
И опять деньги, опять передел сфер влияния, опять скрытое благословенное рейдерство, опять переподчинение финансов изъятия их из под контроля общины, и как часто в центре скандала - епископ! Ну, что дальше говорить? О чем спорить?
Епископ(антимонах) сегодня это уже не служитель, не молитвенник, не чтец и толкователь Света Священного Писания, не проповедник, но рейдер, финансовый переподчинитель из общины на себя явных и тайных денежных потоков! Нагнетение по местам конфликтных ситуаций, свидетельствует о том, что церковь будет меняться, церкви на местах бурлят, события развиваются часто непредсказуемо и естественно не в пользу церкви. Как дальше будет, мы не знаем. Но, ситуации в церквах меняются из плохих к еще худшим, и перемены эти уже не остановить никакими увещаниями слабого старческого голоса, без волевого радикального всеобъемлющего изменения финансовой системы церкви в целом, в сторону прозрачности ее финансовых потоков
Помер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє.
І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
Микола Крокош: Не цураймося слова «православний»
у меня давно никакого удивления. и я также с лёгкостью могу говорить,что это в РКЦ прекратилась благодать Святого Духа после разделения.
а то,что католики ещё до формальной отмены очередным (даже своим,непризнанным иными церквями) собором ввели в Символ веры глупость -это лишь показывает плоды их духа.
когдато,веку так к третьему, в Древней единой Церкви уже был похожий случай. когда изза упрямства папы началась делёжка: Папа не захотел признать правоту иных церквией,согласиться с их обычаями. и начал демонстративно отлучать их от своего общения. на что получилпару писем с очень простой мыслью: если Папа отлучил всех от общенияс собой,то в сущности они лишь сам себя отлучил от Церкви.
папа помер,дурость прекратилась
а вселенский собор -это собор , нормативные акты которого признаны императором и утвержены им в качестве гос.закона. поскольку и до первого вселенского собора были собрания епископов. и не собрания отдельных райцентров или областей. а оченгь даже представительные. а иные поместные соборы были весьма однобоко представлены. что не мешало их так вот именовать.
это так...к слову...