Заява СВР РФ проти Вселенського Патріарха: що саме сталося і чому це важливо для України
14 01 2026
У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
Єврейські націоналісти сподівалися, що Христос розпочне повстання проти римських окупантів і поширить владу ізраїльтян на увесь світ. Саме так вони уявляли Месію. Тому і не прийняли вбогого, неполітичного Христа. Коли Церква починає будувати російський, український, польський, американський чи якісь інші світи, вона перестає бути Церквою. Церква це не музей етнографії, чи навіть іконопису. Церква - це динамічна сила, дана Богом, щоб вести людей до спасіння від рабства гріха. Тому Церква повинна противитися, як дияволу, тим, хто хоче перетворити її на свій політичний інструмент.
Ті, хто сьогодні зіштовхують лбами український і російський народ, не хочуть добра цим народам. Немає української і російської віри. Є віра Православна, а є інославні віри. Духовний водорозділ відбувається саме тут. Для мене, наприклад, православний росіянин чи грузин ближче по духу, ніж українець будист чи уніат. А в культурі і мові, звичайно ближче українець. Тому напевно варто не змішувати речі духовні і речі культурні. Бо те, що у нас звикли називати духовністю, є найчастіше культурою, або ще чимось. Духовність це не вишиті рушники, і навіть не кутя з колядками, вибачте на слові.
Сходили бы лучше на Литургию да помолились бы за нэньку Украину.
Так нет: нам на Церковь наплевать, но поучаствовать хотим, да поучить как надо русский мир строить (или не строить). Вот расколы и происходят тогда, когда в церковные дела встряют все, кому не лень, кому нет дела до Церкви, кто не имеет к Ней ни малейшего отношения.
Помер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє.
І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
Микола Крокош: Не цураймося слова «православний»
2. Латинський експансіонізм не має права на існування відносно Східних Церков, бо це суперечить екуменічним домовленостям. А тому православні мають у цих дуже добрий інструмент, яким потрібно послуговуватися для боротьби з цим експансіонізмом - треба звертатися до Риму із конкретними скаргами на відповідних латинських єпископів, бо насправді Рим не зацікавлений у конфліктах із Православною Церквою, а сам експансіонізм дуже часто відбувається на місцях самочинно, бо багато римо-католицьких єпископів не мають належної екуменічної освіти й настанови. Але, як сказано, з цим явищем потрібно і можна боротися, і робити це в наш вік інтернету не так уже й важко - треба доводити вияви прозелітизму до відома екуменічної громадськості.
3. Європа все більше втрачає свою віру, а тому їй потрібний приток свіжих сил із православного Сходу, також східна духовність і непідробна віра Східних Церков.
4. Головним чинником екуменічного процесу є діяння Святого Духа, який розбуджує і посилює в Церквах Сходу і Заходу бажання віднайти первісну єдність. Звичайно, це не справа одного дня чи навіть кількох років, але це незворотній процес, який охоплює спочатку ієрархію і клир, які вже за своїми освітніми передумовами більше сприймають екуменізм, та поступово поширюється на мирянство всіх Церков. Божественна благодать завжди врешті-решт долає людську неспроможність.