«Слава Богу за все!», – сказав великий подвижник кінця ІV – початку V ст.ст. Іоанн Златоуст. Перечитуючи духовну спадщину єпископа Ігнатія Брянчанінова, особливо ті твори, в яких святитель говорить про християнство та чернецтво, бачиш велику різницю між тим, що написано, і тим, що ми бачимо сьогодні: люди, далекі від справжнього чернечого життя, замість того щоб молитися, за все дякувати Богу, думати про спасіння душі, підбурюють склоки у Церкві та суспільстві і потопляють свою душу у болоті гріха, прирікаючи на вічну погибель. Але, які б події не відбувалися протягом історії суспільства і Церкви, Господь рано чи пізно відкриє – хто є хто.

Дуже дивно, що нині Михайло Антонович Денисенко – він же анафема – «непокоїться» за життя Української Православної Церкви. Мені хотілося б, пане анафемо, звернутися до вас із таким питанням: чому ви не турбувалися за нашу Церкву двадцять років тому, коли творили безчинства та розкол? Ви узурпували Володимирський кафедральний собор та єпархіальне управління, присвоїли собі кошти, що були на той час на рахунках Української Православної Церкви, якою ви у Радянські часи «гарно управляли» разом з КДБ. У вас вистачило розуму наробити таких дурниць! І протягом двадцяти років по тому ви не схаменулися, і нині продовжуєте іти цим згубним шляхом, ведучи за собою у вічну погибель людей, за душі яких відповідатимете перед Богом. От ми і бачимо вашу «мудрість», яку ви використали «на благо» України, – розділили народ. Але запам’ятайте, що Церкву вам не розділити – це вам не під силу! Глава Церкви – Христос, Який під час невимовних випробувань на Голгофі не кривив душею, Він лишився вірним Отцю Небесному, в Трійці прославляємому з Духом Святим, і цією Жертвою звільнив нас від прокляття і смерті, спокутувавши первородний гріх, прихилив до нас Божу милість і благодать. Ви сьогодні «переживаєте», що буде з Українською Православною Церквою, але Господь нас не лишить, тому що сказав: «…созижду Церковь Мою, и врата адова не одолеют Ея» (Мф. 16–18).

Михайле Антоновичу, на превеликий жаль, ви ніколи не були і не будете віруючою людиною, бо завжди жили тільки для себе, заради своїх примх, страстей і плоті. Тому мене сьогодні дивують ваші висловлювання на адресу митрополита Одеського та Ізмаїльського Агафангела (згадайте, будь ласка, хто звершував його єпископську хіротонію, поставляючи на найвідповідальніше служіння Церкві – єпископське?) В особі митрополита Агафангела ми сьогодні бачимо достойний приклад людини, яка володіє чеснотами, притаманними єпископу, священику і взагалі християнину. Він не пішов у розкол, не розділив народ, не піднімав бунт, а навпаки, разом із покійним митрополитом Харківським та Богодухівським Никодимом у лихі часи зберіг Церкву у святості та береже донині, що заповідано нам Самим Господом. І сьогодні Українська Православна Церква, Божою милістю і молитвами Блаженнішого Митрополита Київського та всієї України Володимира, будучи самостійною і незалежною у своєму управлінні та устрої, з'єднується з Помісними Православними Церквами через Руську Православну Церкву і неухильно дотримується догматів православної віри та священних канонів.

Ми вас, Михайле Антоновичу, не чіпаємо, не нав’язуємо вам свої «переживання» за те, що буде з вашою політичною партією «Київський Патріархат», коли ви відійдете у потойбічне життя. Якщо ж ви будете святкувати 20-ліття анафеми, то розкажіть людям правду! А сьогодні я хочу звернутися до віруючих православних та інших конфесій. Дорогі брати і сестри! Церква не в силі, Вона – в Бозі. Наші віруючі співвітчизники становлять собою Церкву в Україні, а не Церкву українську. Церква – Христова, бо Її Глава – Христос. Тому ще раз наголошую, що Українська Православна Церква,  керуючись правилами та канонами Вселенського Православ’я, є Церквою Христовою, Канонічною і Святою. Наприклад, Константинопольська та Ієрусалимська Православні Церкви нікого не переконують в тому, що вони є Церквами Константинопольською та Ієрусалимською. Так само і ми молимося не російському Богу, не київському… ми молимося Творцю Всесвіту. Тому, Михайле Антоновичу, якщо ви не знаєте найважливіших властивостей Бога, читайте Катехізис, а також Святе Письмо – на сторінках цієї святої Книги сказано про те, що справджується вже нині і що буде у майбутні часи. Перечитайте Житія Святих, у яких багато чому можна повчитися, а насамперед тому, як люди сповідували Бога, наприклад, святі великомучениці Варвара, Катерина та інші великі угодники Божі, які явили світу приклад міцної віри, християнського благочестя і любові до Бога та ближнього. Ці святі, яких почитає весь християнський світ, не були націоналістами! І горе вам, шановний Михайле Антоновичу, бо ви невіруюча людина, яка так бажає мати «українського» Бога! Ви ж уже «маєте»… Але не треба сьогодні зі своїм так званим синедріоном безбожним розказувати нам, що і як робити, і так лукаво «свідчити» про свою любов до нас. Бо ви як той вовк… Чому ж у свій час ви не пожаліли Митрополита Володимира, коли він не мав де жити, коли ваші «хлопчики» захоплювали храми, били вікна. Ви молитесь… і за папу римського… Але, чи чує Господь ваші молитви?! Частіше читайте Псалтир, у цій книзі дуже гарно написано про лицемірство.

Я вдячний вам, Михайле Антоновичу, за оцінку моїх трудів. Колись давно ви допитувалися в одного з архієреїв, чи піду я за вами, а сьогодні раптом я став «нерозумним». Ваш великий розум, на жаль, приніс Україні, українському народу і Святій Церкві стільки біди і горя! Ми не будемо приєднуватись до вас, ми віримо і сподіваємось, що настане час, коли буде угодно Богу, зауважте – не вам, шановний Михайле Антоновичу, а Богу – і в Україні всі чада, які нині знаходяться в розколі, повернуться  до лона Святої Канонічної Церкви. А ви постарайтесь покаятися, адже за вісімдесят три роки вам є в чому каятись, принесіть достойні плоди покаяння. І наостанок хотілося б ще раз нагадати вам, щоб ви не ганьбили Тієї Церкви, з якої ви вийшли, але вірним чадом Якої ніколи не були. Іуда також був у числі апостолів, але ніколи не був апостолом.

Теги: