Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

38417
Andriy Tolstoy [профіль]

УГКЦ така ж церква Володимирового хрещення як і Баптисти.

38416
nicolaus [профіль]

до  o.Vol.K
Нема питань. Заведіть лише ще книгу видатків! І якщо все зійдеться, ніхто з парафії не зацікавиться парафіяльними "машинками, хатинками тощо", то честь вам і хвала! Значить церкви Володимирового Хрещення, а відтак і Україна мають майбутнє.

Чомусь песимізм перемагає. Всі знають про доходи укрїнських чиновників. Але ніхто - ані суспільство, ані вони самі не знають, як їм вдається постійно жити "стильней, ярче, краше, лучше, быстрее, сочней, красочней, удобней, сильней!!!"

Так хочеться помилитись...

38415
o.Vol.K [профіль]

2Ваня
Вмене нема укр.розкладки.
   <...> пара РПЦешних протоереiв,якi смiшать публiку,то сталинохваленням,то царебожием,при цьому,плутаються то з рос.нацистами з "Родины" та "Единого атнчества",то з комунофренiками чи пспушниками.Одним словом порiвняно з ними"Маски-шоу"-народна самодiяльнicть... 

38414
Ваня [профіль]

o.Vol.K, что за манера - оставлять такие комментарии? Кто эти Грыша и Андрюша с Делиевым и Комаровым и что они там курят в сторонке? Что такое "акобата"? Не все же здесь одесситы, чтобы знать всех ваших авторитетов. Накалякал две строчки непонятно о чем и не удосужился даже перечитать свое творение, чтобы опечатки исправить.

38413
Cactus [профіль]

Тут йдеться про "непомильність папи", а не про "мінімалізацію" влади

Непомильність папи У ТОЧНО ВИЗНАЧЕНИХ РАМКАХ є лише другим боком чи вимогою його вселенської влади.
сам текст "тлумачення" подекуди суперечить тексту догмату і поясненню "догматичної конституції" 

Ви маєте право на власну думку, але це не позиція Католицької Церкви. 
Як я зрозумів, ключовим для Вас є вираз "не із згоди Церкви". Цей вираз був відповіддю на так званий ґалліканізм - еклезіологічне вчення Французької Церкви на чолі з її фактичним главою - королем, яке опиралося на конциліаризм - вчення, що вселенський собор стоїть над папою. Для того, щоб зрозуміти істинне значення цього виразу, треба взяти до уваги те, що до "вселенського собору", а радше "генерального синоду" Західної Церкви в Середньовіччі, коли ще не було відокремлення Церкви від держави, входили між іншим німецький (офіційно "римський") імператор, різні королі, князі, графи і т. д. - не кажучи про єпископів, кардиналів і папу, котрі звичайно ж також часто водночас були феодалами. А тому фактично вираз "не із згоди Церкви" має аж 2 основні значення: 1. Непомильні визначення папи мають не людське, а божественне походження. Отож, їхній авторитет, їхня внутрішня правильність не залежить від позиції людей. Ця фраза догмату - лише аналогія до слів Христових "Блаженний ти, Симоне, сину Йони, бо не тіло і кров тобі це відкрили, а Отець Мій Небесний". 2. Церква може сама, тобто без втручання світської влади, тільки через свого сакраментального главу - папу, приймати правильні рішення в царині віри й моралі. Вона не потребує для цього напр. згоди французького короля, який фактично керував французьким єпископатом. 
Я розумію, що це непросто, але для правильного розуміння цього виразу Вам потрібно обов'язково збагнути, що в Католицькій Церкві у пізньому Середньовіччі, тобто в 15-му столітті, коли відбувся Констанцський собор - він санкціонував конциліаризм, було два основних розуміння Церкви: 1. Церква є цілим західноєвропейським суспільством, а тому вона представляється не тільки папою чи єпископами, а й світською владою. Отже, рішеннями Церкви можуть вважатися лише такі, які підтримуються не тільки духовною, а й світською владою. 2. Церква представляється передусім папою і єпископами, тобто ієрархією, і правдивою позицією церкви є позиція ієрархії, тоді як усі представники світської влади - навіть королі й імператори, є мирянами, а тому вони повинні підпорядковуватися рішенню ієрархії. Вираз "не із згоди Церкви" означає перемогу другого, "сакраментального" розуміння Церкви, над першим - "корпоративним". Між іншим, Православна Церква, ієрархія котрої в 15-му столітті прибула на Флорентійський собор, а не на конциліаристський Базельський антисобор, цим самим висловилася на користь римського "сакраментального" розуміння Церкви. 
 Якщо навіть заплющити очі на текст догмату і прийняти подібні трактування, що папа виступає лише проголошувачем непомильної Соборної думки Церкви, то навіщо тоді взагалі поняття "непомильності" саме папи???

Тому що папа є виразником і найвищим репрезентантом Церкви, її "уособленням" - її першим єпископом, головне завдання котрого полягає в збереженні єдності Церкви. А єдність Церкви можлива тільки при єдності віри. Отже, його функцією є гарантувати єдність Церкви через забезпечення єдності віри. Папа - а точніше Петрове служіння єдності - це той орган, у якому В НАДЗВИЧАЙНИХ ВИПАДКАХ неначе концентрується істинна віра Церкви . 

- Догмат про "Небовзяття" відповідає цій умові??? Він був вмотивований небезпекою розколу з приводу цього вчення про Богоматір, чи після його прийняття відбулось об’єднання тих, хто відійшов саме через це вчення???

Це вчення єднає Католицьку і Православну Церкви, щодо нього ніколи не було суперечок, бо це спільне древнє передання неподіленої Церкви. Отже, відповідь тут може бути лише одна, і вона не є приємною для нас, католиків. Проголошення цього догмату було не слушним застосуванням, а непотрібним зловживанням догмату про папську непомильність. 
аж ніяк не "мінімалізує" повну і найвищу владу папи і вчення, що всі інші пастирі Церкви повинні йому безпосередньо підпорядковуватися. Те що папа з ними радиться - зрозуміло і природно, але радиться, як "начальник" з підлеглими. 

Даю Вам наочний приклад правильного застосування догмату про юрисдикційний примат папи, з якого Ви можливо зрозумієте, про що властиво йдеться. Отже, цей догмат має за мету благо Церкви у надзвичайних випадках, один із яких я наводжу. Після приходу до влади у Франції Наполеона той повністю перекроїв адміністративний поділ країни і вимагав від папи погодитися на відповідний перекрій традиційної церковної організації, вспадкованої з часів феодалізму. Тобто Франція вимагала від папи, щоб центри єпархій були у центрах новостворених департаментів, адже її влада хотіла раз і назавжди розпрощатися з насліддям феодалізму - модернізувати країну. Папа погодився. Він одним розчерком пера оголосив неіснуючими всі митрополії, єпархії і т. п. стародавньої Франції чи Ґаллії та перепризначив єпископів на їхні (частково) нові престоли. Якби цього не відбулося, тоді Католицька Церква в Франції, котрій і так закидали співпрацю з "Старим режимом", була б піддана переслідуванням збоку держави. Звичайно, що єпископи древніх і славних престолів Ґаллії самі не бажали покидати їх і свої видатні титули. Але тому що в Західній Церкві юрисдикційний примат папи вже давно був дійсністю - фактично від кінця 11-го століття, французькі єпископи були змушені скоритися папі й були частково переведені на нові престоли. Так юрисдикційни примат папи вберіг Церкву Франції від непотрібної конфронтації з владою і внутрішніх чварів. Це класичний випадок того, як правильно може бути застосована "найвища і повна влада" папи - тільки тоді, коли це служить благові Церкви. Звичайно, що і в цьому випадку головним було те, що французькі єпископи зрозуміли - папа не діє свавільно, а на благо їхньої помісної Церкви - тому вони й погодилися на надзвиичайне втручання папи у внутрішні справи їхньої помісної Церкви. 

 

38411
Kovalenko Oleksandr [профіль]

https://www.unaunso.org/article.php?id=4&subid=18&artid=2990&lang=ukr
 

38410
Zenon [профіль]

Cactus,
Дякую звісно за Ваш переклад, але - цей текст лише викликає нові запитання, а не відповідає на попередні
Тут йдеться про "непомильність папи", а не про "мінімалізацію" влади,  а сам текст "тлумачення" подекуди суперечить тексту догмату і поясненню "догматичної конституції".
1)
Цитата: Cactus
Первинним місцем рішення вчительського уряду, якщо воно є необхідним для цілої Церкви, є вселенський собор як репрезентант Церкви, її віри і її учительства.
- Суд апостольского престола, выше которого нет никакой власти, не должен никем ставиться под сомнение и никто не имеет права осуждать его решения. Поэтому уклоняются с пути истинной веры те, кто утверждают, что дозволено апеллировать власти над папой Римским на Вселенском соборе.
Папа Римский, когда он говорит с кафедры (ех cathedra), то есть когда, исполняя свои обязанности учителя и пастыря всех христиан, определяет, в силу своей верховной апостольской власти, что некое учение по вопросам веры и нравственности должно быть принято Церковью, пользуется Божественной помощью, обещанной ему в лице святого Петра, той безошибочностью, которой....Следовательно, эти определения папы Римского непреложны сами по себе, а не из согласия Церкви
2)
Цитата: Cactus
Хоча папа як видимий глава Церкви і є незалежним щодо своєї юрисдикції в тому, як він здійснює примат, однак при рішення «екс катедра» він, тому що це повинно бути свідченням спільної віри, не є незалежним від Церкви як спільноти свідків. Саме тому співпраця з єпископами у царині вчительства є принциповою необхідністю. Окрема непомильність чи доктринальна суверенність папи в рамках цієї концепції є немислимою і тому була найважливішим об’єктом заперечення меншості. …
 - Тут знову ж таки  - "Следовательно, эти определения папы Римского непреложны сами по себе, а не из согласия Церкви" . Далі, не зовсім зрозуміло, що мається на увазі під "незалежним щодо своєї юрисдикції в тому, як він здійснює примат"? І зрештою - Якщо навіть заплющити очі на текст догмату і прийняти подібні трактування, що папа виступає лише проголошувачем непомильної Соборної думки Церкви, то навіщо тоді взагалі поняття "непомильності" саме папи???
3)
Цитата: Cactus
Рішення папи «екс катедра» повинно прийматися тільки тоді, коли іншим чином неможливо зберегти чи відновити єдність Церкви у вірі й у вченні, воно має субсидіарний характер
- Догмат про "Небовзяття" відповідає цій умові??? Він був вмотивований небезпекою розколу з приводу цього вчення про Богоматір, чи після його прийняття відбулось об’єднання тих, хто відійшов саме через це вчення???
Це лише мої зауваження до "непомильності", а питання про "мінімалізацію" влади зовсім не розкрито. Це
Цитата: Cactus
При всій самостійності його доручення і його авторитету, папа здійснює свій примат і своє вчительство як глава єпископського збору в узгодженні з єпископами, особливо якщо йдеться про загальноцерковні справи. Єпископи несуть відповідальність разом із папою не тільки за їхні окремі Церкви, а й за вселенську Церкву.
аж ніяк не "мінімалізує" повну і найвищу владу папи і вчення, що всі інші пастирі Церкви повинні йому безпосередньо підпорядковуватися. Те що папа з ними радиться - зрозуміло і природно, але радиться, як "начальник" з підлеглими. - "Пастыри всех чинов и всех обрядов и верные, каждый в отдельности и все вместе, должны быть в иерархической подчиненности и истинном послушании не только в вопросах, касающихся веры и нравственности, но также касающихся порядка и управления Церковью.

38409
Татьяна, УПЦ КП [профіль]

o.Vol.K,
есть много в этой жизни, друг Горацио, что и не снилось нашим мудрецам.

38408
o.Vol.K [профіль]

От,просто,цiкаво,а скiльки раз на рiк,цей,"священник"-служить лiтургiю?...Два,Три рази...Чи може й частiше?Взагалi,той "епископ",що рукоположив це чудо,про що думав???Питання звичайно ж риторичне...

38407
Magdalina [профіль]

Средневековье.
Теперь  я уже и не сомневаюсь, что если в 21 веке Церковь получила б столько же власти, сколько раньше, то снова бы сжигали "ведьм", "еретические" книги. Ничего не изменилось, жестокость и глупость людская все та же.

Арх. Гедеон, как и большинство служителей Церкви, считает наверное, что только православные правильно служат Богу  и что Бог его крышует, и что если он кого проклянет, то плохо будет тому человеку, а не ему самому, потому что проклятия являются тяжелым христианским грехом по свт. Иоанну Златоустому и по Христу.

Не бойтесь, люди.

Бог - за ПРАВДУ, за Любовь, за Справедливость.

38406
o.Vol.K [профіль]

Татьяна,УПЦ КП
Тут,якраз зворотнiй випадок...Е такiв Одесi два брата-акобата.....<...> Делieв з Комаровим-нервово курять в стороцi 

38405
Татьяна, УПЦ КП [профіль]

вызвано как раз позицией именно этого священника по таким вопросам, как статус русского языка, русский мир и прочее
За перемену ума тоже иногда награды выдают. Авансом fellow

38404
нанашко [профіль]

Помилки в заголовку. Насамперед, він не священик, бо теліпається по світу, а не окормляє  свій приход. Він не має жодного відношення до УПЦ - він діє і вважає себе РПЦистом.

38403
нанашко [профіль]

"Сім верст до небес, та все лісом".
Можна оголосити конкурс під назвою "Що хотів сказати цей автор?"

НОВИНИ

Всі матеріали

популярне
останні коментарі

Українська держава не вим...

dutchak1

dutchak1 написал:

 ВІНК wink 

Богослів’я під прицілом: ...

dutchak1

dutchak1 написал:

мракобісний маніфест wink 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє. wink І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.

 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства. wink 

Проблема українського пра...

dutchak1

dutchak1 написал:

Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.

І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...