проблема действительно не в том,что надо отобрать у богатых и дать бедным. в этом я с бпевом полностью солидарен. народ у нас такой- никогда эти отнятые деньги до благого места назначения не дойдут.

но фокус в том,что и в КП (по слухам -в меньшей степени) и в УПЦ поборы на ровном месте. и надо не аппелировать "ой,да слухи это всё..отдайте онкобольным"...может покажусь циничным- не надо никаким онкобольным! в своей епархии пусть каждый порядок наведёт. чтобы настоятель не совал конверты (это не секрет. от епархии до епархии такса меняется...за награды и перевод на лучший приход или "отпускную граммату" в другую епархию),а чтобы из епархии пришла сумма на ремон храма или обустройство жилья для новоназначенного клирика.

и когда эта схема заработает -вот тогда и про всё остальное можно будет подумать.

а Коваленко и тут успел сказать пару предложений. из которых совершенно неясно -о чём он говорил.

талант.

Tim,
нам надо спокойно осознать, что мы вступили в эру синкретизма. Эта эра характерна тем, что все начнут смешивать все со всем, ища "золотое религиозное сечение". Никто из нас этот процесс остановить и запустить вспять НЕ МОЖЕТ.
Будут появляться православные ашрамы и католические глоссолалии. Что душе угодно.
Надо просто систематизировать все возможные "скрещивания" и феномены и дать четкий ответ: что нам, нашей вере есть соблазн, а что есть только наша фобия перед соблазном. И рассмотрев эти все инвариации, понять, где ЛИЧНО НАШИ СЛАБЫЕ МЕСТА. Почему появилась УГКЦ, какие канонические "прорехи" люди таким образом пытались "зашить" доступными им средствами. Ведь чаще всего осуждаются не прорехи, а средства их "ремонтирования".
Каноны представляют нам идеальный порядок, далеко не во всех случаях дав нам весь спектр средств достижения этого порядка и сдерживания злоупотреблений. Приходится иногда использовать то, что под рукою. С самым непредсказуемым результатом. Исходя из нашего духовного уровня.
В этих условиях придется пересматривать отношение к полным своим единоверцам из непризнанных юрисдикций, понимая, что юрисдикция не есть гарантия сохранности веры. Это естественный вывод, к которому в условиях религиозного плюрализма вынуждены будут придти даже самые жесткие ревнители православия.

Andriy Tolstoy,

 

Золотые слова. только это не все и у вас понимают. ищут не то политкоректность не то опыт построения собственной церковности даёт ещё и такие же (как и УГКЦ) ориентиры. а уже отсюда начинаются проблемы: все кого обижают москали(как они обижают нас) -наши друзья. пофиг,что этих друзей можно лишь в музей. (я не о личностях говорю,а о структуре,которая живёт по поределённым правилам и имеет свои официальные и неофициальные мысли по тому или иному поводу). зато они - против москалей.

пока ПФ в своей очередной речи не сказал о взаимном прощении--все молчали. тут же,услішав -радостно подхватили. но тут же напомнили, что признавать себя виноватыми должны одноммооментно. а то как же -может над ними пошутят...

очередная игра слов.

да к тому же ,как неоднократно тут говорилось: что рус.мир. что укр - Христос уничтожит и то и другое. национализм любой -это страсть,если угодно. но находились и находятся люди,которые не могут поставить рус и укр национализм на одни весы. всегда для них местное -лучше. и не так важно что именно местное. 

 

 

Звичайно.Адміністрація сайту не завжди поділяє думки тих, чиї статті на ньому публікуються. Але останній допис о.Ореста і о.Тараса на мою думку перекликаються. Це той випадок, коли "мухи сидять на котлеті".

 

Існує дуже велика проблема в сприйнятті частиною уніатів православних, яка на мою думку йде від внутрішнього. Ідея унії сьогодні не визнається перспективною навіть Ватиканом. Пригадаймо ті ж самі Баламандські угоди. Як може почувати себе Церква, якій вказали на безперспективність тієї ідеї, задля якої вона взагалі з'явилася.

 

Виникає велика проблема, як у Москви, з самоідентифікацією. Сказати, що ми наступники угро-фінів та Золотої Орди там не наважуються, тому продовжують бувати міф про те, що вони правонаступники Київської Русі. Звідси і претензії геополітичні , історичні, і звичайно, церковні.

 

УГКЦ з'явилася 400 років тому. До цього часу її в жодному вигляді в Україні не існувало. Пройшло 400 років, з яких 50 підпільних непрості, і ось маєш тобі, Унія Риму вже не актуальна.

 

Замість того, щоб гарно попрощатися з Римом, і повернутися в лоно православної Церкви, реакція дивна, на мій погляд нездорова з точки зору психології. В любові до Риму (мачухи) залишаються вірними, а в Православних (Церква Матір) вишукують з лупою всілякі недоліки, щоб виправдати свої, ті чи інші дії, зокрема прозелітизм.

 

Чути правди не хочуть. Найбільше бояться, коли люди, точніше православні, дізнаються, про різницю, яка існує між Католицизмом і Православ'ям. Тобто, дехто насаджує ідею, що різниця звісно є. Православні то москалі, а греко-католики то українці. Ця різниця їх задовольняє, оскільки розширяє "канонічну територію" УГКЦ до кожного українця.А пояснення справжньої різниці сприймають, як роздмухування ненависті, тощо. Треба любити і приймати  їх зі всіма єресями, і все тут, а інакше ти "людисько", тобто унтерменшен.  А якщо я не хочу любити, наприклад, фальшиву на мою думку латинську духовність, і не хочу, щоб вона нашкодила іншим православним, то відразу стаю ворогом і супостатом.  І не тільки я. Просто себе приводжу в приклад.

 

Що тут казати. Йде відверта ідеологічна війна. у якій, свої агресивні, прозелітичні дії та наміри дехто ховає за словами любові та боротьби с "русским миром". Не хочу я жити в кремлівському русскому міру, але вписуватися в рамки віджившого себе міра уніатського також не бажаю. Саме тому, щоб залишитися людиною і християнином, православним христяинином.

 

 

Ensiat,
Тут бі розібратися для початку, що саме падає? Рівень віри? Дурниця. Кількість віруючих? А хто такі віруючі? Може, їх і було небагато? Може, в церкву заходив хтось інший - той, кому не вистачало Тягнибока? Тягнибок з'явився - і все стало на свої місця. Хіба це погано, коли все на своєму місці? Пересядуть батюшки з лексусів на фордИ - от і вся катастрофа. 

на этом полуоф.сайте имени о.Георгия Коваленка в последнее время чтото перестали пропускать комментарии.

у нас всё зашибись. особенно - у о.Георгия. ему бы только митру снять и отправить куданибудь в Умань..на повышение квалификации..

 

 

Татьяна, УПЦ КП,

ну , хорошо, УГКЦ - феномен. отлично.

а что дальше?

если между КП и УПЦ дискуссии витают (отбросив хитрые "богословские" казусы) фокруг фигуры вашего предстоятеля, и этот вопрос рано или поздно решится (исчезает плакат -начинают забывать о лозунгах,это не ново), то УГКЦ -это ведь не просто "православные,которые заодно ещё и признают Папу".

хоть считать их феноменом хоть не считать. они сами пользуются то лозунгом "католик" то "православный"-смотря где посытнее накормят. и это постепенно становится частью их "феномена". но ты ведь день за днём вспоминаешь о сидении того или иного лица на двух стульях. эта ситуация не похожа????

давай идти дальше в этом же направлении. а только ли УГКЦ является феноменом на наших необъятных просторах? нет. есть куча полупротестанских деноминаций,которых год от года всё больше. я даже фамилий называть не буду. эти клоуны (уж прости за прямоту) нацепливают на себя не обычный костюм (как делают это классические протестанские верующие и даже их епископы)  , но пытаются мимикрировтаь под византийскую символику. они этим на кого похожи хотят быть? на иудеев ? или там другая целевая аудитория?

если они захотят объединиться в єдину церкву -их тоже признавать за феномен и вести с ними диалог? так РПЦ всоветские годы с кем только диалог не вела: от дохалкидонитов до кажись кальвинистов. со временем пришлось признать,что  это бесплодная (с сущности своей) дискуссия. только при СССР эти дискуссии помогали решать практическую проблему ,а сейчас этой проблемы уже какбы и нет.

старостильники в Греции -их тоже признавать за феномен (или если вдруг живоцерковники воскреснут...а рано или поздно очередное такое движение может нарисоваться)

и шо дальше? это будет уже больше похоже на ту самую мега_церковь, о которой периодически говорилось ..толкьо возглавлять её будет антихрист.

o. Oleh,
Конкретніше? Половина Вашої пастви голосує за нацистів. Якому богу моляться вони в Ваших переповнених храмах?

Татьяна, УПЦ КП,
Можна багато писати, будувати концепції і так далі .... Але є один момент, який розбиває усі екуменичния "ініціативи" УКЦ: Для УКЦ створення єдиної Помісної ПЦ в Україні з центром у Києві - це фактичний кінець їх існуванню. Саме тому, при будь-якому розкладі, реальні адепти УКЦ будуть ненавидіти православ'я.

Andriy Tolstoy,

Andriy Tolstoy,
при всій повазі до Вас. Чому о.Орест має відповідати за о.Тараса? У нас який релігійний сайт не бери - там з"являються і квіточки, і дьоготь.
Я постійно пишу на РІСУ. Мені відповідати за ті чи інші странності інших авторів цього сайту? Там Чорноморець як може бовкнути - аж гай шумить. Так невже Чорноморцеві ляпи кидають тінь на мої статті?
Давайте якость сепаруємо котлети з мухами.

Щодо захисту о.Орестом своєї церкви у час війни та у 90-ті. У кожного з нас - КП, МП, УГКЦ є болісні сторінки життя. І цей біль потребує знеболювального. Так народжуються міфи та легенди про те, які мужні, шляхетні та красиві  предки у нас були, і що вся провина за те, що ці предки вели себе як мерзотники, лежить на їхніх ворогах.
Питання взаємного визнання власних гріхів - це найтяжче в цій історії. Відповідальність за власний вибір ніхто не хоче брати. Всі кажуть: нас примусили, у нас не було іншого виходу.
ПРоблема в тому, що у нас немає сторони, яка нічим ніколи себе не заплямувала. ті, хто співробітничав з НКВС, кидають закиди на адресу тих, кого вони підозрюють в підтримці німців. Таким чином з"являється ілюзія, що "наш гріх не такий великий, як ото у сусіда". А у сусіда з"являється рефлекторне бажання до самозахисту, аби не втратити залишки гідності у власних очах.
Хто припинить це безумство? Хто наважиться скласти перелік взаємних претензій і почати цивілізовані перемовини по їх вирішенню?

Олесь,
а чому б не залишити людям право бути тими, ким вони є? Що це за совєцька звичка всіх уніфікувати під підручник з анатомії?
УГКЦ та, яка є. Її треба сприймати як природній феномен, що склався внаслідок певних історичних процесів в Україні. Точилася боротьба за владу, за землі. Ці люди зробили такий вибір, так пристосувалися до ситуації.
За яким правом ми маємо їх пхати у наше власне прокрустово ложе?

тільки сліпий доктринер-резонер в дусі шановного Cactus, може абсолютно не бачити, як насправді до нього і його церкви ставляться православні в дусі МП, Andriy Tolstoy, та ін. Екуменізм зайця з вовком це називається. Самообман... 

А взагалі тільки Тетяна тут сказала щиру правду:

Чому ж греко-католикам не стати православними і не гратися в православіє. А то постійно приходиться придумовувати і виправдовувати їм народу " Ми трішки православні, а трішки і не православні!!!!

Да сиротам он ничего не должен. А вот налоговикам должен. Если имущество (деньги на авто) подарено - пусть платит НДФЛ со стоимости подарка. Свыше 9 тыс. грн. стоимость - 17% отдай.
И никто никому ничего не должен. У нас в последнеее время проскальзывает мысль, что Церковь людям вообще ничего не должна. "За сохранность и целевое расходование денег, сданных в церковную кассу, церковь ответственности не несет".
На мерседесы с пожертвований деньги есть. А на ремонт своих храмов опять из общегосударственного бюджета таскают. Это называется и рыбку съесть, и косточкой не подавиться. А потом обижаются, что люди не идут в храмы и называют церковь бизнесом и карьерой.

А вы почаще медальки давайте тем, кто выбрасывает из госбюджета эти слова. Медальки за труды на ниве роста экономики и поднятия духовности народа.

 

Я би перефразува, що залишилися в УГКЦ люди, які пишуть, те що думає більшість греко-католиків, а не пускають димову завісу мертвонародженого екуменізму, як пан Крокош.

 

А взагалі сайт Кіріос, а точніше наскільки я розумію його адміністратор о.Тарас Дзьоба, якби то пом'якше сказати "зажигают". о.Тарас Дзьоба на днях написав полум'яний комсомольський заклик до любові, обізвавши усіх, хто його не любить "людиськами", а наступного дня з'являється стаття Ореста Вільчинського, яка демонструє уніатську любов до православних з УПЦ МП в дії. А ще за кілька днів до цього була опублікована на мою особисту думку, "вульгарна"  за своїм стилем та примітивна за своїм змістом стаття пана Івана Дутки, в якій він повчав православного єпископа, як правильно гасити свічки та доводив, що "вміє кулупатися в носі".

 

Якби таку статтю на адресу уніатського єпископа написав православний, то я уявляю, якби його від сповненого любов'ю серця обізвав о.Тарас Дзьоба.

 

Висновки невтішні: Нажаль позиція уніатів вульгаризується з дня на день.

 

Не буду аналізувати статтю о.Вільчинського, але заперечення в ній, що чого могли і чого не могли греко-католицькі священики у війні з православними в Галичині, є м'яко кажучи фантазерством. Особисто, наприкінці 1990-х років чув від уніатського священика, що "православна церква то стайня", які дари він визнавав у стайні не знаю.