У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
10 09 2020 Катерина Щоткіна
Протести в Білорусі вкотре оголили духовне вбозтво князів «офіційної церкви» країни — Білоруського екзархату РПЦ. «Духовні авторитети» виявилися «не в голосі» — не зуміли дати чесну оцінку діям влади. Як крадіжці голосів (тобто прямій брехні влади своєму народові), так і насильству, що затопило вулиці білоруських міст.
10 09 2020 Марія Боровська
Сергій Гончаров — християнський блогер, тернопільський монах місійного згромадження Редемптористів. Вже більше року він як Падре Серж розповідає молоді про цінності та віру простою і доступною мовою, не оминаючи складних тем. У своєму блозі він говорить про те, що сам хотів почути у свої студентські роки, коли ставав християнином.
9 09 2020 Віталій Червоненко
На фоні протестів у Білорусі 25 серпня Російська православна церква зняла керівника Білоруської православної церкви, який напередодні вибачився за привітання Олександра Лукашенка з перемогою. Синод РПЦ зняв з посади керівника БПЦ митрополита Мінського та Заславського Павла та перевів його очолювати Кубанську митрополію у Росії.
9 09 2020
У Вінницькій ОДА звернулись до прокуратури через бездіяльність поліції у ситуації з руйнуванням Покровської церкви в селі Лозова. Прокуратуру також просять відкрити кримінальне провадження за фактом знищення 300-літнього храму вірянами Московського патріархату.
8 09 2020 Олег Кудрін
Історія з переслідуванням Католицької Церкви у Білорусі - один з найяскравіших прикладів неадекватності Лукашенка. І, вреші-решт, його приреченості, яка є все більш явною для всіх, у тому числі і для Кремля.
8 09 2020 Євген Гулюк
Життєписи людей бувають не менш цікавими за добре написану книгу. Якщо ж хтось дуже гідно пройшов відведений йому шлях, демонструючи незламну волю та тверді переконання, долаючи найскладніші випробування і залишаючись, при цьому, Людиною, його біографія перетворюється у справжній “бестселлер”, до якого постійно повертаються як до безцінного й невичерпного резервуару зразків і прикладів поведінки. Усе сказане, однозначно, стосується кардинала Йосифа (Сліпого), очільника і патріарха УГКЦ, який 18 років провів у засланні, але залишився вірний власним переконанням та місії. 7 вересня 1984 року Патріарх Йосиф (Сліпий) відійшов у кращий світ. За час, проведений разом із нами, цей діяч встиг зробити надзвичайно багато. Пригадуючи його, говоримо, перш за все, про ті двері, які були відкриті незламністю його духу та стійкістю віри.
7 09 2020 Яков Кротов
31 августа белорусские пограничники не пустили в страну архиепископа-митрополита Тадеуша Кондрусевича, главу римо-католиков Беларуси, возвращавшегося из поездки в Польшу.
7 09 2020
У цікавому діалозі із Василем Хімічем ми дізнаємося про особливості служіння військового капелана, ставлення церкви до служіння капелана і ставлення капелана до зброї. Серед інших актуальних питань – як можна стати капеланом, які сфери охоплює ця важлива місія і до чого капелану слід бути готовим.
4 09 2020 Світлана Духович
Ватиканський дипломат отець-доктор Андрій Максимович в інтерв’ю для Радіо Ватикану - Vatican News наводить паралелі між деякими аспектами історичного розвитку Католицької Церкви та становленням української державності, вказуючи також на роль, яку може відігравати Церква у розвитку українського суспільства.
4 09 2020 Віталій Червоненко
Термінова заборона в'їзду на місяць іноземців, як свідчать численні джерела та співрозмовники ВВС News Україна, продиктоване однією метою - не пустити до України десятки тисяч хасидів на святкування єврейського Нового року в Умані.
3 09 2020 Дмитро Горєвой
РПЦ вдало випробувала в Україні модель предстоятеля-ватника з місцевих і тепер застосовує її у Білорусі
3 09 2020 Юлія Стрільник
Протистояння Московського та Київського патріархатів православної церкви в Україні триває вже дуже давно. Ще більше воно посилилося з отриманням Томосу про автокефалію й створення Православної Церкви України (ПЦУ). Більше того, сьогодні ця конфронтація набула політичного забарвлення. Адже, як-не-як, а незалежність української церкви пов’язують з національною ідентичністю та самобутністю держави. А УПЦ МП, попри численні заперечення цього її представниками, завжди вважалася значним важелем впливу Кремля на українців. Тому не дивно, що за останній рік все більше церковних громад нашої країни приймають рішення про перехід до ПЦУ. Натомість, подив викликають історії, коли українські можновладці не лише не заохочують подібні процеси, чи ж зберігають нейтралітет, а, навпаки, будують для них перепони. Саме такий досвід наразі переживає одна з громад пристоличного регіону. Про це докладніше у матеріалі «Моєї Київщини»
2 09 2020 Анастасія Горпінченко, Євген Савватєєв
Говорили з Катериною Щоткіною, журналісткою та письменницею, про роль релігії і церкви у подіях у Білорусі
2 09 2020
Отець Назарій Бедрій із Увисли Гусятинського району – священник у третьому поколінні. Тринадцятий рік проповідує слово Боже: спершу на Івано-Франківщині, а від 2013 року – на Тернопільщині. Це зовсім не той священник, якого зазвичай прийнято бачити у наших храмах. Окрім своєї духовної місії, отець Назарій бере активну участь у житті Хоростківської громади, своїми ідеями та ініціативністю розбудив маленьку Увислу і на практиці довів, що навіть у селі життя може розфарбувати різнобарвними кольорами.
1 09 2020
Сам отець Ігор каже, що жодного геройства не чинив – просто допомагав людям, як і належить справжньому пароху. І наголошує: «Якби не відбулося військового втручання Росії, цей конфлікт був би швидко погашений – для мене як місцевого мешканця це було абсолютно очевидно. Але відбулася військова інтервенція. Оскільки я служив в армії, то здатний відрізнити регулярні війська від так званого “ополчення”. А я на власні бачив, як заходила російська армія».
1 09 2020 Галина Терещук
Останні 20 років тривали розмови про відкриття музею митрополита Андрея Шептицького у Львові. Лише після того, як священник УГКЦ Севастіян Дмитрух пригрозив голодуванням у разі, якщо влада зволікатиме з вирішенням питання щодо приміщення, мерія надала для музею 800 метрів квадратних у колишньому монастирі ордену Реформаторів і костелу святого Казимира. Храм цього комплексу належить греко-католицькій громаді і є нині церквою Блаженного отця Климентія Шептицького. Наразі музей тут на «пташиних правах», бо питання з передачею будівлі досі не вирішене.
31 08 2020 Віталій Портников
Несподіване рішення Синоду Російської православної церкви про звільнення митрополита Павла з посади патріаршого екзарха всієї Білорусі знову продемонструвало, що РПЦ залишається важливим інструментом політичного впливу Кремля на всьому пострадянському просторі.
31 08 2020 Юрій Пуківський
У Радянському Союзі, де атеїзм був невід’ємною частиною державної ідеології, найбільше християнське свято, попри заборони та переслідування, святкували мільйони.
31 08 2020 Лана Самохвалова
Виявити у Білоруському Екзархаті МП безстрашних священників було такою ж несподіванкою, як побачити протести білорусів
31 08 2020 Питання – Алла Шумило
Розповідає Артем Найда, лікар-психіатр, психотерапевт. Працює в клініці «Ангелія», веде приватну практику.
28 08 2020 Лана Самохвалова
Автокефальна кампанія зі здобуття Томосу дала українцям прекрасний шанс побачити експертизу (відповіді на складні запитання) Вселенського Патріархату. Для багатьох спостерігачів, вірян та священників знайомство із українськими єпископами саме Вселенського Патріархату стало сильним духовним та інтелектуальним відкриттям. Однією з таких фігур став архієпископ Тельміський Іов Геча.
28 08 2020 Тетяна Євсєєва
Постановою Раднаркому України від 3-го серпня 1920-го «Про погодження законодавчої практики РСФРР та УСРР щодо питання про відокремлення церкви від держави» було ліквідовано рештки прав церкви та громад на нерухомість та власну економічну діяльність
28 08 2020 Дмитрий Горевой
Буквально вчера стало известно, что РПЦ меняет своего представителя в Беларуси. Что это означает на практике, как изменится расклад сил в БПЦ и приведет ли это все к автокефалии Минска – читайте в материале LB.ua.
27 08 2020 Юрій Пуківський
У травні 1893 року в колишній стодолі села Жужель (тепер — Жужеляни) на Сокальщині — повно дітей. Тут уже ніколи не буде снопів і сіна, бо убога сільська шопа перетворилася на справжній освітній центр. Сміливому “проекту” місцевого священика Кирила Селецького в селі вже ніхто не дивувався, бо він не просто собі духівник, а знаний далеко за селом суспільний діяч. Після того, як отримав парафію у Жужелі, отець Кирило заснував тут братство тверезості для боротьби з пияцтвом, малопроцентні позичкові каси та безкоштовні хати-читальні. Цього ж разу він зумів зробити у сільській клуні ремонт та облаштував її найнеобхіднішими невеличкими меблями для малюків. Відкриття “захоронки” — справжня подія для усієї Західної України, бо це був перший на Галичині український дитячий садок.
27 08 2020 Сергій Горбатенко
Він підтримував майданівців, його катували контрольовані Росією бойовики. А зараз він – капелан Національної гвардії, волонтер, радіоведучий і духовний наставник для відвідувачів Православної церкви України (ПЦУ) в Дружківці, що на Донеччині. Все це – про отця Діонісія.
Помер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє. 
І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
dutchak1 написал: