У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
28 09 2020 Ольга Кириленко
На відміну від Києво-Печерської та Почаївської лавр, в Унівській спалах коронавірусу не приховували – сповістили про нього на Facebook і скасували всі богослужіння за участі прихожан.
28 09 2020
Учений Іван Огієнко закликав священників читати Євангеліє українською мовою 24 вересня 1919-го. Звернення стало одним із перших після призначення його на посаду міністра культів УНР.
25 09 2020 Протоієрей Сергій Горбик
Події, які почалися в Білорусії після явної фальсифікації виборів президента 9 серпня, нелюдська поведінка силових структур з мирними протестувальниками, привернули увагу українського суспільства не тільки до політичних, а і релігійних процесів, які відбуваються в сусідній державі. Тому, з’явилося дужу багато аналітичних статей різних авторів, які спробують розібратися в релігійній мапі Білорусі, пояснити певні процеси, а також зробити прогнозування щодо майбутніх змін. На великий жаль, більшість авторів ніколи не були в Білорусі, не знають саме білоруської історії (як загалом, так і новітньої), тому пробують зробити свої матеріали через призму українського розуміння історії та релігійного становища. Натомість, білоруська історія, сучасність, міжрелігійні та міжконфесійні відносини досить міцно відрізняються від українських. Отже, у цій статті ми пробуємо дати певний аналіз саме з білоруської точки зору.
25 09 2020 Андрій Лисенко
Зранку 22 вересня у Якимівці Новоукраїнського району людно. У селі – подія, на яку чекали 94 роки. Тут відкривають храм праведних богоотців Іоакима й Анни Православної Церкви України.
24 09 2020 Дмитро Горєвой
Греко-католицька церква на Закарпатті має свою унікальну історію. Коли я розповідаю знайомим цікавинки з релігійного життя України, то в рубриці «неправославне» найцікавішим фактом є Мукачівська греко-католицька єпархія (МГКЄ). Церковна кафедра у нині провінційному містечку мальовничого Закарпаття є унікальною релігійною інституцією.
24 09 2020 Анастасія Блаватнік, Олена Куренкова
Минулого тижня світові медіа підхопили заяву Папи Римського Франциска про те, що секс та смачна їжа насправді не є гріхом, а навпаки — «йдуть від бога». Пояснення понтифіка для книги інтерв’ю Terrafutura («Земля майбутнього»), яка вийшла 9 вересня, було несподівано однозначним.
23 09 2020
Саме час поцікавитися в євреїв: якщо у вас наступає 5781 рік, то не підкажете, чим закінчиться цей безумний 2020-й?
23 09 2020 Тетяна Деркач
Чим більше нервує президент України Володимир Зеленський, якому все ніяк не вдається так просто закінчити війну на Донбасі, тим активнішою стає Російська Церква в Україні...
22 09 2020
У Кіровоградській області між православними села Успенка Онуфріївського району розгорнулася війна за приміщення сільської церкви. Частина вірян вирішила перейти з УПЦ Московського патріархату до Православної церкви України (ПЦУ) і перереєструвала релігійну громаду. Інші ж цьому пручаються і готові відстоювати своє право на церковне приміщення.
22 09 2020
Гість: Валентин Ярошенко, пастор церкви УЦХВЄ «Відродження» (м. Суми) Ведуча: Інеса Опіканець
21 09 2020 Розмовляла Оксана Бабенко
Нещодавно, світ побачив переклад Біблії із єврейської, який здійснив архімандрит студитського уставу, доктор богослов’я, лауреат Шевченківської премії о. Рафаїл Турконяк. Цікаво, що перший тираж цього видання вже розібрали. Чому ж сучасні люди так потребують читання Божого Слова, як навчитися читати Святе Письмо щоденно і що для цього потрібно? Про це та більше ми поспілкувалися із о. Рафаїлом.
21 09 2020 Максим Віхров
Історія українського консерватизму пов’язана передусім з іменами Павла Скоропадського та В’ячеслава Липинського. Принаймні вони найвідоміші широкому загалу завдяки зусиллям відданих дослідників, видавців і меценатів. Однак процес перевідкривання суспільством українського консерватизму ще не завершений. На межі ХІХ–ХХ ст. в Україні було ціле сузір’я консервативних інтелектуалів, імена яких сьогодні відомі здебільш фахівцям. Один із них — Степан Теодорович Томашівський: історик, якому судилося спробувати себе також на військовому, політичному й державницькому поприщах та розділити долю своєї рідної Галичини.
18 09 2020 Екатерина Щеткина
«Православный атеист» Александр Лукашенко обиделся на церкви. Выступая на одном из митингов в свою поддержку, он обратился к религиозным лидерам страны с горькими словами. Чем, мол, занимаетесь? Зачем пошли на поводу у отщепенцев? Самим же потом будет стыдно и позорно. Ну и, конечно, пообещал, что «государство на это не будет взирать безразлично». А поскольку государство, по мнению Александра Григорьевича, это лично он, то не верить ему, оснований нет.
18 09 2020
Містечко Перечин поблизу словацького кордону зобов'язана своєю назвою перетину в цих краях річок Уж і Тур'я. Топонім відомий з XV століття, але єврейська громада виникла тут лише в першій половині XIX століття, а в 1880 році з 1233 жителів села лише 98 були юдеями.
18 09 2020 Екатерина Щеткина
Если посмотреть на цифры, можно сказать, что едва ли не самым успешным начинанием эпохи Независимости стала религия. Если посмотреть на нее как на рынок духовных услуг, мы увидим просто колоссальный рост этого сегмента, подкрепленный колоссальной же конкуренцией.
17 09 2020 Ганна Чорноус
Ізраїльська преса пише про сотні хасидів, які застрягли на кордоні між Білоруссю та Україною "в нелюдських умовах".
17 09 2020 Михайло Якубович
Навряд чи "мусульманську" тематику нині можна назвати топовою в Україні, особливо на фоні дедалі більш загрозливої ситуації з пандемією і, звісно, місцевими виборами.
17 09 2020 Спілкувалася Юліана Лавриш
Минулого року Інститут релігії та суспільства УКУ «отримав» нового директора. Ним став доктор богословських наук, очільник Центру міжконфесійного і міжрелігійного діалогу «Лібертас» Тарас Дзюбанський. 2020 рік – багатий на різноманітні виклики. З Тарасом Дзюбанським говоримо і про проекти Інституту, Центру, і про моральні виклики сьогодення.
16 09 2020 Тарас Здоровило
Із моменту заснування Православної церкви України у грудні 2018 року та отримання Томосу про автокефалію у січні 2019-го до неї приєдналися близько 600 парафій Московського патріархату. Але наразі цей процес загальмувався через шалений спротив УПЦ МП, яка останнім часом посміливішала — особливо після приходу нової, але далеко не патріотичної влади. Яскравим прикладом цього є бурхливі події, що вже не один місяць відбуваються саме через бажання перейти до ПЦУ більшості вірян у селі Ділове, що в мальовничому Рахівському районі.
16 09 2020
21 вересня у Святогірській лаврі на Донеччині має відбутися форум «Люди миру». Його активно готує Українська православна церква Московського патріархату, подаючи як ініціативу, що допоможе досягти миру на Донбасі. У проросійському спрямуванні заходу та можливих ризиках його проведення розбиралося hromadske.
14 09 2020
Старший пресвітер Тернопільського обласного об’єднання УЦХВЄ Віталій Яцюк поділився зі слухачами місцевого радіо своїми роздумами на тему моралі й політики. Передача була присвячена старту виборчої кампанії до місцевих рад. До вашої уваги уривки програми.
14 09 2020
Проєкт “ІMolytva” діє в Україні вже понад рік. У рамках інціативи, щоденно користувачі можуть слухати онлайн-розважання, молитви із музичним супроводом. Започаткували проєкт монахи “Товариства Ісуса”. Чому настільки необхідною є щоденна молитва, навіщо перейшли у онлайн-формат ще до карантину і як навчитися розміреному молитовному ритму у швидкому і буреннному сьогоденні, ми поспілкувалися із священиком Віталієм Осмоловським, співзасновник проєкту “ІMolytva” в Україні, який також повідав, чим саме відрізняється стиль Ігнатіанської молитви і чому постать засновника “Товариства Ісуса” просто не може втратити своєї актуальності ні за яких обставин.
11 09 2020
Стартував новий навчальний рік, християнські виші розпочали викладання в умовах адаптивного карантину. Про вступну кампанію до Київського біблійного інституту та плани навчального закладу на 2020-21-й ми говорили у серпні з його ректором Олександром Довиденком. Сьогодні продовжуємо розмову з Олександром Віталійовичем та публікуємо його особисте свідчення про життя і служіння Господу, яке сьогодні вже важко уявити без викладацької діяльності.
«Християнська освіта? У нас нею нехтували!»
11 09 2020 Лана Самохвалова
“Релігійна правда” поговорила з Ярославом Грицаком про консерватизм та релігійність і про роль церкви у світі, який так стрімко змінюється.
11 09 2020 Антоний, митрополит Бориспольский и Броварской
5 сентября – трагический и одновременно памятный день в нашей истории. В этот день, 5 сентября 1918 г., советское правительство во главе с В. Лениным издало декрет «О красном терроре», которым узаконивались массовые репрессии и карательные акции советской власти и ее органов ВЧК против т. н. «классовых врагов», к которым были отнесены целые слои населения – буржуазия, дворяне, офицеры, духовенство, крестьяне-«кулаки», казаки, интеллигенция.
Помер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє. 
І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
dutchak1 написал: