Коли приходить «Новий рік» - у цей момент чи то період ми завжди очікуємо особливо приємного часу. Здається так, наче із сірих буднів виринає яскравий феєрверк розваг і веселощів. Ми чекаємо свята. І ось подія звершується – бій годинника, добрі побажання, келих шампанського. І звичайно ж – телебачення, яке пропонує феєрію співів і танців.

Однак глибоко внутрішньо ми усвідомлюємо, що сенс свята має полягати у чомусь іншому. Ми прагнемо осмисленості періоду, який розпочинається і який розділений умовно людством на «минуле» і «майбутнє». Виникає навіть підозра ошуканості усупереч салютам і привітанням нашими близькими. Ми розуміємо, що це «свято» - створене нами заради того, щоби по особливому відчути час, який ми долаємо із певною внутрішньою напруженістю.

Інша справа – Різдво. Ми готуємося зустріти зазначену подію тривалий час. Ми поринаємо у далеке минуле, що зберігається у пам’яті людства для того, щоби знову пригадати вкотре ясельця і дивовижну подію радості Матері із приводу народження нею заповітної Дитини. Наше життя зосереджується навколо події радісного очікування того, що правдиво відбулося, що правдиво наповнювало серця багатьох поколінь особливо вишуканим сенсом проживання власних днів. Ми усвідомлюємо у цей час акт внутрішньої наповненості смислом кожної хвилини свого життя. Адже Боговтілення передбачає зміну нашого власного становища, коли із рабів ми перетворюємося на братів і синів Богові по благодаті. Наша людська природа, наша немічність, наш трагічний стан космічної самотності наповнюється надією і смислом. «Радуйся, земле, Син Божий народився» - співаємо ми, усвідомлюючи виключну новину цієї події кожного разу, коли ми про неї згадуємо.

Але потрібно все ж пережити і це «творіння рук людських». «Новий рік» - це свято світського і релігійного контрасту. Саме для того, аби ми усвідомили, збагнули, що є людським і що є Божим, нам необхідний цей перехід винятково світського до суто релігійного. У такий спосіб ми розуміємо порожнечу, що відділяє людину від Бога, яку не можливо нічим наповнити. Лише Він Сам – Творець Всесвіту і Розіп’ятий здатен подолати прірву глобального гріхопадіння, поневолення людської природи космічним злом вселенських масштабів.

Відтак за келихом шампанського під час різдвяного посту варто не забувати про цей особливий вимір контрастів людського і Божественного. Давайте згадаємо, хто ми, згадаємо про власну недосконалість і спробуємо бути більш смиренними. Відтак простимо тих, кого не могли простити, забудемо про інших те неприємне, що не могли забути. Перегорнемо аркуш нашого життєпису і замість легкої прози складемо кілька поетичних рядків гармонії прожитих миттєвостей, із яких, наче із візерунків морозяних вікон, складається велика панорама усвідомлення Божественного Промислу, який ніколи не полишає нас і який прекрасний.

Зі святом! З Новим роком! З Різдвом Христовим!

Фото cerkva-nv.com

Теги: