Протестантизм, не дивлячись на свій вплив на ранньому етапі, так і не зміг закріпитися на території Східної Європи. На сьогоднішній день представниками віри Лютера, Кальвіна і Цвінглі є євангельські християни пізнього протестантизму, церкви яких виникли в східноєвропейському просторі протягом останніх двох століть.
Євангельське християнство в пострадянських країнах, попри вплив секулярних ЗМІ, коли їх сприймають як сектантів, намагаються жити всупереч, доводячи свою протестантську ідентичність. Зокрема, з 54 доповідачів конференції в Острозі, 27 були представниками євангельського християнства.
Ця конференція була ініційована Ресурсно-дослідницьким центром Євро-Азіатської Акредитаційної Асоціації та організовано в рамках програми святкування майбутнього п'ятсотліття протестантської Реформації. Серед доповідачів були і представники Асоціації «Духовне відродження» (АДВ). Наприклад, віце-президент АДВ Михайло Черенков зачитував доповідь на тему - «Євангельська реформація і майбутнє християнства: проект Владимира Марцинковського», а також вів третє пленарне засідання. Костянтин Тетерятников, що представляє «Школу без стін» в Україні та дослідницький проект «Re-vision», зачитав доповідь в секції «Реформація і розвиток богослов'я» на тему, котра стосується протестантської трудової етики і яка є базовою для міжнародного руху «Місія в професії».
Робота конференції
Роботу конференції відкрив перший проректор Національного університету "Острозька Академія", доктор філософських наук Петро Кралюк, який звернув увагу на вплив реформації в українських землях XVI-XVII століть. Інтерес до реформації проявили не тільки євангельські протестанти, а й католики з православними. Реформація вплинула на всіх, і відповідно на це явище слід реагувати. Вона стала викликом не тільки для християнства XVI століття, але й для християн сьогоднішнього дня. Так, протоієрей Георгій Коваленко поставив запитання про те, чи можлива реформація в українському православ'ї? Тим самим, показавши, що навіть сама консервативна галузь українського християнства, яким є УПЦ МП, потребує обговорення деяких змін.
Єпископ Української Лютеранської церкви В'ячеслав Горпинчук у своєму виступі процитував слова отця реформації Мартіна Лютера, про те, що він себе вважав «жебраком». Ми - жебраки, і це загальне визначення стану душі християнина відгукується не тільки зі словами Фоми Аквінського про те, «що все, що я написав - здається мені потертю», а й наближає нас до блаженного стану «жебраків духом» з Євангелія від Матвія ( Мф.5: 3).
Багато християнських лідерів схильні думати, що протестантська реформація вже не має свого впливу, адже світ давно вже став «постхристиянським», а Північно-західна Європа відійшла від своїх протестантських вимірювань і вже не впливає на світ, як раніше. Проте саме протестантська реформація залишила нам у спадок досвід зміни країн, який актуальний для пострадянських суспільств, що бажають таких соціально-економічних перетворень, аби досягти європейського рівня життя в своїх країнах.
Богослови постійно піднімають проблему необхідності реформації, хоча, як може здатися, церквам це не цікаво, адже вже давно богословські конференції перекочували з церковних залів в університетські аудиторії. Хоч попит на такого роду заходи, як і раніше, великий, але аудиторія таких зустрічей дійсно змінилася.
Тема реформації актуальна не тільки тим, хто вважається її спадкоємцем, а й тим, хто визнає її історичний вплив на світ. Чи можлива реформація 2.0? Як бути з реформуванням у східно-слов'янському православному контексті? Всі ці питання повз волі з'являлися серед учасників міжнародної конференції, яких, за даними організаторів заходу, зібралося близько сотні в історичному Острозі - місті, що по праву можна назвати колискою української реформації XVI- XVII століття.
Нарікати з приводу того, що захід пройшов повз пасторів євангельських церков не варто через те, що даний розрив між церквою і академією вже став повсюдним явищем. Богослов'я, вийшовши за рамки церкви, йде далі семінарії і знаходить своє місце в університеті. Хоча в Україні богослов'я ще на стадії визнання як наукової дисципліни, але без теологічного осмислення дійсності, на думку Антуана Аржаковського, вже неможливо сприйняти реальність людського життя у світі.
Здається, що з такою ж проблемою стикалися і богослови за часів ранньохристиянської церкви, а сам апостол Павло зі своїми поглядами був ближче до гностиків, ніж до ортодоксів. У всякому разі, саме так описує богословські погляди апостола Павла Джеймс Данн у своїй книзі «Єдність і різноманіття в Новому Завіті. Дослідження природи первісного християнства».
Виявлені проблеми та способи рішень
Протестантська реформація цікава більше католикам і православним у слов'янському контексті, ніж самим протестантам, а доповідь про сучасний стан справ в українській протестантської теології зачитавдоктор філософських наук, православний християнин Юрій Чорноморець. Звичайно, вміння абстрагуватися і видавати якісну аналітику релігієзнавчого характеру є сильною рисою Чорноморця, але всі розуміють, що протестантизм не є його рідним рухом, тому його погляд на теологію протестантів вже має певні недоліки. Він розглядає проблему не зсередини, а ззовні. А як відомо, головне в проблемі - завжди приховано.
Ще одна проблема стосується майбутнього християнства, про що говорив протестантський філософ і богослов Михайло Черенков. Вказуючи на проект Володимира Марцинковського щодо неденоменаційності християнства, доповідач показав розрив між традиційним євангельським протестантизмом зі своїм сильним акцентом на деноменаціонность, та ідеями Марцинковського, які можливо втілити тільки поза інституціалізованої громади.
Науково-практична конференція виявила попит на постконсервативне богослов'я, уособленням якого став проект «Виникаючої церкви» Романа Соловія Він показав неспроможність фундаменталістської ланки протестантської теології дати повноцінну відповідь викликам постмодернізму. Іншими словами, богослов'я, як і раніше, пишеться.
Конференція розглядала спадщину реформації у трьох вимірах. По-перше, це «Історичні шляхи реформації в Східній Європі». І тут потрібно відзначити, що проект реформації в цій частині Європи, як і раніше, не завершений. По-друге, це «Реформація і розвиток богослов'я», де розглядається сучасний некласичний підхід в богослов'ї та філософії, завдяки сучасному постсекулярному часу. І по-третє, це «Соціокультурний вимір реформаційних процесів», де в центрі виявилося питання взаємодії з засобами масової інформації, де не останню роль відіграє питання релігійних медіа проектів, які цікаві церкві тільки тоді, коли пишуть чи говорять про неї тільки хороше. На думку експертів у сфері ЗМІ, «свобода слова і релігійні ЗМІ - це те, що є несумісним ...».
Конференція в Острозі стала можливою завдяки проекту святкування 500 років реформації, вона зібрала філософів і богословів, викладачів і студентів, лідерів різних проектів, ініціатив та організацій, які виявилися небайдужими до того, що виникло півтисячоліття тому в Західній Європі й стало позитивним надбанням для всього світу.
Костянтин Тетерятников,
дослідницький проект Асоціації «Духовне відродження»
Фото Facebook
Теги:
dutchak1 написал: