Турбота за єдність Церкви і любов поміж християнами мала би стати в основі нашої християнської свідомості. Але після тисячоліття міжрелігійних конфліктів наявні розділення сприймаються як непорушна даність. Ми, християни, втратили почуття ненормальності таких розділень і не звикли до ревних зусиль для їх подолання.
Зараз ми бачимо з інформаційного поля (дуже предметно описав ситуацію Н. Мітрохін), що у цей проміжок часу перед очікуваним Собором (або, може точніше, Конґресом) до помісних Православних Церков приходять спокуси. Як знаємо з досвіду християнського життя – добра справа не може обійтися без спокус. Отже, нам, простим вірянам – які не мають механізму дієвого впливу на делегованих на Критський Собор архієреїв – залишається наш головний інструмент – молитва. Уповаємо, що Господь знайде шлях реалізувати те, на що у нас немає можливостей та повноважень.
Ми можемо молитися про те, щоб відбувся справжній Собор, такий, який би підтвердив єдність світового Православ’я, його життєвість та потенціал для майбутнього. Щоб Собор окреслив шлях – як нам сповідати Православ’я, як знаходити відповіді на виклики сучасного розділеного світу.
Чи вважає автор, що очікуваний Собор буде саме таким? Як бачимо із доступної нам інформації, вважати так немає підстав.
Чи означає це, що Критський Собор очікує провал (або, як можливо, він не відбудеться)? Ні, так не вважаємо.
Той Великий і Святий Собор, який з немалими зусиллями і терпінням готували представники помісних Церков протягом багатьох років – не зводиться до тижневої зустрічі на Криті чи в іншому місці. Такий Собор збирається не одне десятиліття – і всі наші попередники, які протягом ХХ і початку ХХІ ст. ревно і терпляче, з любові до Божої правди зближували позиції різних Церков – також є його учасниками.
Тому маю віру і надію ( і міркую, що так надіятися – це вияв нашої догматичної віри в Єдину, Святу, Кафолічну і Апостольську Церкву), що такий справжній Великий і Святий Собор неодмінно відбудеться у визначені Господом строки. І є ще можливість, щоб Критський Собор став його важливою частиною.
Як варто молитися про Собор? Насмілимося поміркувати про це.
Така молитва має бути пов’язаною з двома заповіданими нам молитвами Господніми – Отче наш (Мв 6, 9-13) і Молитва про єдність Церкви (від Іоана, гл. 17).
Тому ми просимо:
Нехай святиться ім’я Боже у Діяннях та опреділеннях Собору;
Нехай Царство Божого миру і правди Його зійде на його учасників;
Нехай соборяни пізнають волю Божу і виразно засвідчать її для Церкви, усіх християн і всього світу;
Хай теми спілкування на Соборі будуть насправді насущними – актуальними та необхідними для прояснення нашого життя у вірі;
Щоб учасники Собору і ми всі простили один одного нашу людську недосконалість, помилки та провини, щоб не занурилися у марноту з’ясування стосунків;
Щоб гідно пройшли всі неминучі випробування; щоб у них і у всій Церкві явилася сила і слава Божа. Амінь.
Від Іоана, 17, 11-26:
«Святий Отче! Збережи їх в ім’я Твоє.
… Освяти їх істиною Твоєю. Слово Твоє істина є.
Віддаю Себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині.
Та не лише за цих молю, але і за тих, які завдяки їхньому слову увірують в Мене,
ЩОБ УСІ БУЛИ ОДНЕ, як Ти, Отче, в Мені і Я в Тобі; щоб і вони були одне в Нас, щоб світ повірив, що Ти послав Мене.
… І Я відкрив їм ім’я Твоє і відкрию, щоб ЛЮБОВ, ЯКОЮ ТИ ВОЗЛЮБИВ МЕНЕ, У НИХ БУЛА, І Я В НИХ».
Амінь.
Священик Богдан
Фото Facebook
Теги:
dutchak1 написал: