Тетяна Деркач
18 червня патріарх Московський Кирил зустрівся з з главами та представниками протестантських церков – членів Християнського міжконфесійного консультативного комітету (ХМКК). Здавалося б, рутинна подія – таких зустрічей з представниками різних конфесій у предстоятеля РПЦ багато. Але є одне «але»: Кирил настійливо підняв тему «гонінь» на УПЦ, яка попри все досі залишається філією РПЦ.
В якості прикладу таких звірств Кирил навів митрополита Тульчинського і Брацлавського Іонафана, якого Вінницький суд засудив до 5 років ув’язнення з конфіскацією майна за заперечення збройної агресії РФ проти України і розповсюдження матеріалів із закликами до зміни меж території України. В квітні 2024 року Іонафан попросив включити себе в обмін військовополоненими, потім передумав, але 23 червня виїхав з України через Білорусь до Москви. Характерно, що коли патріарх Кирил зустрічався з кишеньковими протестантами, вже було відомо, що Іонафан таки поїде до Москви.
Здавалося б: ну, яке діло російським протестантам до УПЦ? Але факт в тому, що своєю аудиторією патріарх обрав Християнський міжконфесійний консультативний комітет країн СНД та Балтії (який було організовано у 1993 р. «для розвитку співпраці між християнами на пострадянському просторі»). Схоже, що РПЦ уважно вивчила історію з впливом українських протестантів на американський істеблішмент напередодні історичного голосування в Сенаті за допомогу Україні. І вирішила скористатись власним ресурсом для нової хвилі потужного тиску на Україну за кордоном.
Ті, хто пройшов через горнило православно-протестантських зіткнень наприкінці 90-х років минулого століття, ще пам’ятають, як на простих віруючих баптистських, п’ятидесятницьких, адвентистських церков (не говорячи вже про харизматів) «охоронителі істинної віри» виливали мегатонни хейту (і навпаки). Одночасно російська держава через лояльних пасторів проводила політику приручення протестантів В середині 2000-х років йшов процес легалізації різних протестантських асоціацій, які поступово вбудовувались в суспільно-державну вертикаль. Їхні представники з помпою тусуватись на різних міжконфесійних майданчиках, які знаходились під чутким контролем РПЦ.
Тепер їх всіх примусили віддавати батьківщині борг.
На початку березня 2022 року адміністрація президента Росії зажадала від усіх релігійних лідерів підтримати війну проти України. За невеликим виключенням, всі «пастирі» погодились.
29 березня 2022 року в Державній думі РФ відбувся круглий стіл на тему «Світові релігії проти ідеології нацизму та фашизму в XXI столітті», де голови всіх конфесій присягнули на вірність Путіну. Там протестанти аплодували муфтію Чечні, який прямо закликав різати українцям голови: «Ми за те, щоб ми жили у світі, але без цих поганих сатаністів, які оскверняють ім'я Всевишнього, осквернюють усі конфесії, усі цінності, усі духовності. Ми ... відчуваємо ненависть по відношенню до цих шайтанів, ... з ними одна розмова — їх треба обезголовити, і все».
Після цього у протестантів коридору для маневру більше не залишилось.
Харизмати під чужим прапором
Хто ж всі ці люди, кому патріарх Кирил так жалібно скаржився на утиски українських віруючих?
До складу Християнського міжконфесійного консультативного комітету країн СНД та Балтії, окрім РПЦ, входять окремі християнські церковні об'єднання та організації – Російський об'єднаний союз християн віри євангельської (п'ятидесятників) (РОСХВЄ), Євангелічно-лютеранська церква, Римо-Католицька церква, Російська церква християн віри євангельської п’ятидесятників (РЦ ХВЄ), Російський союз євангельських християн-баптистів (РС ЄХБ) (підтримала Путіна) та Церква християн-адвентистів сьомого дня.
Хоча формально головують в цій млявій структурі РПЦ, Римо-Католицька Архієпархія Божої Матері у Москві та РС ЄХБ, склалось враження, що першу скрипку грає саме РОСХВЄ.
Голова РОСХВЄ Сергій Ряховський, людина з дуже мутною біографією, є послідовним путіністом, який одразу ж агресивно підтримав війну проти України. Втім, пасправді його структура відноситься не до п’ятидесятників, а до харизматів (тобто, неоп’ятидесятників), яких він зумів об’єднати на початку 2000-х років під дахом РОСХВЄ. Але, як бачимо, цей пан сміливо говорить від імені всіх традиційних протестантів, задаючи політичні тренди. Для російських харизматів мімікрія під більш помірковані течії – звична практика. За великим рахунком, Ряховський виступає в ролі централізованого смотрящего за цілим клубком різних часто-густо конкуруючих одна з одною організацій без доктринальних кордонів, засновних харизматами. Для будь-якого обережного православного навіть ситуативний союз з подібними угрупованнями – табу. Для досягнення своїх політичних цілей Ряховський згорнув антиправославну кампанію серед харизматів і оголосив, що доктринально між євангеліками та православними майже немає різниці, і одночасно є багато точок дотику, особливо в частині захисту традиційних цінностей. Так він допоміг патріарху Кирилу перетворити протестантів на слухняних «молодших братів» РПЦ. В умовах тотальної самоцензури поміркованих протестантів голос голови РОСХВЄ звучить досить впевнено.
Україна наклала на Ряховського санкції, а Комітет Української Церкви Християн Віри Євангельської засудив його діяльність як деструктивну.
Між монархією та імперією
Немає жодної нормальної людини, яка б не задавалась питанням, а як можна в ХХІ столітті морально виправдати знищення населення сусідньої країни? Нічого дивного – з Новим Заповітом проповідувана патріархом Кирилом «священна війна» проти України вабсолютно не стикується.
Але треба віддати належне патріарху Кирилу – він зумів поставити на службу своєму кривавому господину особливості протестантської гомілетики, яка часто посилається на Старий Заповіт. Центральною дійовою особою Старого Заповіту, окрім Бога, є Цар. Як не дивно, але протестантам легше сприймати події через призму старозавітних стосунків Бога і Царя, аніж навіть самим православним.
Отже, перед російськими протестантами поставлено задачу проповідувати повну покору «Царю», який має право збирати армію (мобілізовувати) і вести війни за «Божественною санкцією» та знищувати народи, які «повстали проти Бога». За цією схемою «Цар» живе в старозавітній реальності і може робити що хоче – адже його серце в руці Господа, а віруючі мають жити в новозавітній реальності, молячись за будь-яку владу и благословляючи її, як навчав апостол Павло.
Деякі протестанти підтримали вкид, що, мовляв, Путін – це новий Ісус Навін, який винищив жителів Ханаану, щоб на ній жив народ богообраний. Фішка в тому, що джерелом цього «прозріння» є священник РПЦ Ігор Фомін, який виправдовує старозавітними історіями знищення українців як народу, який відмовився від Бога.
На відміну від протестантської трактовки фігури Царя як старозавітнього монарха, православна традиція прив’язує його до імперії (а конкретно, Візантійської). Ще невідомо, що в нашому контексті гірше – Путін як монарх (версія харизматів) або Путін як імператор (версія РПЦ). Але в будь-якому випадку ця «симфонія» виглядає дуже макабрично.
Нота бене. На початку червня в Санкт-Петербурзі завершився Саміт глав протестантських церков Росії (з тими ж самими учасниками), який розглянув нову редакцію Соціальної концепції протестантських церков, яка наразі виглядає вже застарілою. Майже немає сумнівів, що зміни торкнуться бачення церковно-державних відносин, зокрема, права віруючих не погоджуватися з діями державної влади, яка «перестає служити суспільному благу». Також можуть радикалізуватись статті, присвячені війні.
Навіщо патріарху Кирилу Рік Реннер?
Особливо хочеться в цій кампанії відзначити американця Ріка Реннера, пастора церкви «Блага звістка» (входить до структури РОСХВЄ), який отримав російське громадянство і неодноразово освідчувався в коханні до Росії. Цією людиною років 20 тому захоплювались протестанти ледь не всього пострадянського простору. Він має широкі контакти з протестантами Америки, і як громадянин США часто туди їздить з проповідями, де з захопленням пропагує свою нову батьківщину: «Коли я в Америці, я проповідую Слово, і ще, я користуюсь можливістю багато доброго говорити про Росію. Я створюю для Росії хорошу репутацію в Америці. Тому що на Заході засоби масової інформації такі дурниці говорять, і я, на кожному служінні десь проповідую, на самому початку своєї проповіді говорю - не вірте новинам, у Росії все чудово, у нас чудовий уряд, чудовий президент, у нас свобода віросповідання».
На початку квітня 2022 року Реннер опублікував заяву, в якій пояснив, що відмовляється коментувати напад його обожнюваної країни на Україну, але «як у будь-якої людини, що думає, у мене є своя точка зору». З тону листа зрозуміло, що він шокований тим, що сталось, але відкрито свою незгоду він не висловив. За що отримав різку та ґрунтовну відповідь від української Асоціації «Благої звістки» з засудженням такого боягузливого нейтралітету: «Християни Росії теж стежать за вашою реакцією і ваше мовчання, це ознака згоди з геноцидом українського народу, серед яких мільйони християн, про які ви кажете, що любите. Фактично на ваших очах розпинають Ісуса, а ви навіть не можете сказати, що це зло і не закликаєте зупинити це абсурдне кровопролиття».
В жовтні 2022 року Реннер визнав, що прийняв громадянство Росії і «з радістю» прийняв російський паспорт. Тобто, таки зробив свій моральний вибір. Тоді ж він в контексті російсько-української війни виголосив проповідь про те, що віруючі за будь-яких політичних обставин мають молитись за свою владу. При цьому він радикально засудив неназваного «відомого пастора», який побажав президенту (за контекстом – російському) померти в психлікарні, а країні (Росії) – щоб там почалась громадянська війна. Мовляв, християнам заповідано заради Божого порядку молитись навіть за імператорів, які здійснювали жорстокі гоніння. Протягом майже години Реннер по колу ганяв одну й ту саму думку, перемішуючи її псевдоблагочестивим спамом, в якому щосекундні апеляції до Ісуса Христа виглядали просто огидно. Це – яскравий приклад хрестоматійної маніпуляції вірою, Писанням та довірою пастви. «Приходячи до царя, треба було показати свою вдячність. Що це означає? Замість скарг варто розпочинати молитви зі слів подяки», - так навчає довірливу паству Реннер. За що дякувати кривавому вбивці Путіну – пастор не каже.
Щодо змісту зустрічі Реннер розповів: «Ми зібрались разом з патріархом, щоб обговорити необхідність спільної роботи по досягненню всіх російськомовних людей в світі. Звідти кожен пішов з усвідомленням, що настав час діяти, і робити це не в одиночку, а разом».
Мало у кого залишаться сумніви, навіщо в цій спецоперації потрібен Рік Реннер. Його роль, скоріш за все, буде заключатись в транслюванні своїм американським єдиновірникам всіх тих пропагандистських і маніпулятивних темників, які на тій зустрічі нав'язав всім патріарх Кирил.
Після зустрічі з патріархом Кирилом Реннер з захопленням повідомив, що патріарх Кирил справив на нього глибоке враження, що глава РПЦ – «дорогоцінна людина, він буквально випромінює Божу любов і Дух Христа». Від Реннера віяло неприкритим підлабузництвом: «Я був так благословенний його товариством... я так вдячний, що мене запросили на цю зустріч». У незграбних компліментів Реннера на адресу патріарха Кирила може бути одна мета – сприяння зняттю з нього санкцій або недопущення нових. Кирил знаходиться під санкціями України, Канади, Великобританії, Чехії та Литви, і тільки завдяки Угорщині не потрапив до санкційного пакету Євросоюзу в 2022 році. Очільника РПЦ дуже дратує, що він став нев’їзним в Європу, а після скандалу з Наказом ВРНС (який шокував навіть Всесвітню раду Церков) санкцій може стати ще більше. А тому конче потрібні люди, які на закордонну аудиторію будуть ретранслювати випромінювану кривавим патріархом «Божу благодать і дух Христа» і доводити, що він є об’єднуючох фігурою не тільки для християн, але й усії конфесій Росії. Подивимось правді в очі: таким як Реннер будуть вірити.
Лише один штрих. В лютому 2024 року Реннер традиційно разом зі своїм сином та іншим представником РОСХВЄ – заступником старшого єпископа Дмитром Шатровим (який підтримав рішення Путіна розв'язати війну проти України) побував в США на щорічній конференції ще одного мегавідомого харизмата, який збирає стадіони віруючих – Кеннета Коупленда. На заході були присутні близько 2000 священнослужителів. Локація – Техас, більшість зіркових пасторів – з Техасу. Чи треба пояснювати, наскільки цінний такий ресурс для кремлівської пропаганди? Хто б міг подумати, що патріарх Кирил буде готовий зробити своїми «братами по зброї» харизматів, з якими РПЦ багато років обмінювалась цистернами помиїв?
*Кеннет Коупленд – яскравий представник харизматичного «Руху віри» та проповідник «Євангелія процвітання», має розгалужену мережу в багатьох країнах світу та багатомільйонну аудиторію. В Україні найближчим до цього руху було «Посольство Боже» Сандея Аделаджі.
На початку війни місія Кеннета Коупленда розповсюдила звернення до українських віруючих, з якого можна було побачити його розгубленість тим, що сталось. Більше ніяких чітких засуджень агресора Коупленди не висловлювали.
Що далі?
Отже, найближчим часом в Європі та США можна чекати на десант росийських протестантів-путіністів, які будуть прокачувати серед місцевих віруючих та політиків симпатії до Росії, та переконувати в тому, що Путін робить Божу справу, караючи безбожних українців. Не здивуюсь, якщо за наказом патріарха Кирила ці амбасадори війни будуть в обозі з собою тягати багатостраждального митрополита Іонафана як живе свідчення звірств «українських нацистів».
Почнеться велика цинічна гра на щирих почуттях американських віруючих, яких росіяни будуть уводити в оману запевненнями, що Росія залишається ледь не останнім бастіоном традиційних цінностей, а її правитель – богообраний Цар, якому призначено стирати з лиця Землі народи, які повстають проти Бога. Насправді, РПЦ спочатку побудувала цілий культ «нетрадиційних цінностей», на контрасті з яким зробила собі імідж захисниці істинної віри і стала «точкою зборки» всіх релігійних організацій Росії та полюсом тяжіння консерваторів всього світу.
В той же час може пожвавитись активність протестантів на неофіційному екуменічному треку, де росіяни постійно вкидують тему порушення прав віруючих в Україні. Якщо у Такера Карлсона та Роберта Амстердама не було суто релігійних аргументів для дискредитації України, то російська квазіпротестантська агентура буде розмовляти з західними єдиновірцями однією мовою. Наслідки таких десантів для України можуть бути дуже важкі.
Теги:
dutchak1 написал: