«Філософи лише різним чином пояснювали світ,

але справа полягає в тому, щоб змінити його»

Людвіг Фейєрбах


Стрімкий розвиток сучасної філософської герменевтики в XX cт. не оминув стороною і теологічні міркування про принципи тлумачення Святого Письма в контексті глобалізованого світу. Тут я маю на увазі деякі, більшою мірою католицькі, постколоніальні доробки, які в контексті Латинської Америки, оформилися в герменевтику Теології Визволення. Ця теологія народилась не просто з суто академічних бесід про предмет «визволення», а з палкого бажання на практиці визволити пригноблених з матеріальних злиднів.

Аналіз соціальної дійсності як першочергова задача герменевтики Теології Визволення

У випадку теології Південної Америки це призвело до переосмислення герменевтики, яка тепер допомагає «перечитати» християнство з точки зору пригнічених, а також до конструювання нового «історичного проекту», що полягає у моделюванні політичних та економічних організацій, які б змогли здолати звичний status quo. Говорячи про цю революційну для теології XX століття герменевтичну модель, хотілося б зразу згадати свіжу, оглядову статтю російського протестантського теолога Андрія Мелешка. Так, можливо, в тексті під загальною назвою «Герменевтика Визволення: спільнота та свобода» [Мелешко Андрей. Герменевтика богословия освобождения: Община и свобода. 41-54 // Богословские размышления. ДХУ, 2013] нема нічого надзвичайно нового, але слід віддати належне автору, який проводить доволі таки важливий аналіз, що в майбутньому буде слугувати непоганим базисом для студентів та викладачів на пострадянському просторі. І хоча тема герменевтики Теології Визволення вже була розглянута і до цього в деяких російських перекладах західних академічних творів, все ж таки дана стаття, разом з розділом «Герменевтика визволення та постколоніальна герменевтика» з книги Ентоні Тисельтона, є гарним вступом в тему для російськомовних дослідників, які цікавляться зазначеною нижче герменевтикою.

Отже почнемо з того, що представники Латинської Америки відходять від класичної герменевтики («як мистецтва розуміння тексту»). Герменевтика епохи Просвітництва досягла свого піку в XIX ст. В роботах засновника сучасної герменевтики та «батька сучасного протестантизму» Фрідріха Шлеєрмахера все ще відчувається тенденція переноситися в духовну перспективу автора тексту. І хоча, з одного боку, він вважав, що саме в цій перспективі й потрібно вирішувати всі дивацтва та загадки, які можна зустріти в тексті [Бетти Ємилио. Герменевтика как общая методология о духе. – М.: Канон, 2011. – С. 93], з іншого боку, в його герменевтиці вбачається поступовий відхід до обмеженої епістемології, сутність якої в тому, що неможливо до кінця пізнати задум автора. Це саме те, про що в майбутньому напишуть Гайдегер, а за ним і Бультман, коли почнуть стверджувати, що вченим потрібно відмовитися від намагань об’єктивного дослідження тексту. Гадамер буде прирівнювати розуміння тексту до його практичного застосування. Більш того, він напише, що читачу взагалі не обов’язково звертатися до іншого суб’єкта (автора). Завдання герменевтики, за Гадамером, - прояснити розуміння, особливість якого полягає не в тому, що душі (автора та інтерпретатора) таємнним способом сполучаються між собою, а в тому, що вони причетні до загального для них сенсу» [Гадамер Г.-Г. О круге понимания. 72-91. Актуальность прекрасного. М.: Искусство, 1991. – С.73].

Щодо представників Теології Визволення, то процес тлумачення Біблії вони починають не з самого Священного Тексту, а з історичного, а отже і соціального контексту, в якому перш за все прочитується (а не пишеться) той чи інший текст Біблії. Відправною точкою для Гуттьєреса, Сегундо, Боніно, братів Бофф, Асмана є сучасна ситуація. Ці теологи спочатку аналізують/роздивляються соціальну дійсність, чи то за допомогою Маркса, чи за допомогою Лумана та Бергмана, і лише потім беруть до рук Святе Письмо. Той чи інший текст Біблії стає при нагоді та застосовується, тільки коли знаходиться підходяща/схожа ситуація в реальній життєвій ситуації. Прикладом може слугувати історія виходу євреїв з єгипетського рабства. Відлуння описаного досвіду, що можливо мав місце багато тисяч років тому, можна почути майже в кожному поколінні, в кожному народі. Головне в розповіді про Мойсея та його народ – це не історична фактичність, а той екзистенційний зміст оповідання, який залишається не змінним протягом тисячоліть. Ясно одне, вихід євреїв з єгипетського рабства має позачасове значення – кожне нове покоління (наприклад, афро-американці в Сполучених Штатах Америки) використовувало цей мотив на шляху від рабства, будь то фізично, чи духовного, до свободи.

Латиноамериканські теологи вважають, що першочерговим завданням людини, що підходить до тексту Біблії, не є знання стародавніх мов чи фахова підготовка з догматики. Головною метою є соціальний аналіз тієї реальності, в котрій знаходиться читач, а отже і тлумач Біблії. Тверезо оцінити дійсність – ось чим сьогодні в першу чергу потрібно зайнятися теологам. З впевненістю можна сказати, що при більш деталізованому аналізі для багатьох «духовних гуру» та релігійних спільнот ця задача виявиться такою, що не стоїть на повістці дня. Це прикро, бо сьогодні знання соціології стає більш значущим, аніж знання біблеїстики. В глобалізованому світі лише тільки після того, як будуть отримані більш менш об’єктивні дані стосовно політичного, економічного, соціальної та духового станів суспільства, слід братися за текст Святого Письма. Читаючи ж Святе Письмо перш за все потрібно шукати в ньому те, що Бог промовляє в цей самий час, для цього конкретного суспільства. За відправну точку своєї герменевтики представники Теології Визволення беруть той життєвий простір, в якому знаходяться. Сегундо пише, що актуальні питання випливають не стільки з тексту Біблії, скільки з сучасного стану речей. Відповіді, які ми знаходимо на сторінках Біблії, повинні призводити до трансформації життя, а не тільки світогляду [Segundo Juan. L. Liberation of Theology. – Eugine: Wipf & Stock Pub, 2002. – P. 8]. Визволення в діях, а не тільки в думках – ось основний посил латиноамериканської теології. Не просто інтерпретація, а перетворення світу займає конкретне місце в роботах теологів Латинської Америки. Іншими словами - нема чого довго розмірковувати про рабство, його потрібно здолати [Коларов Г.И; Усов В.В. Левый радикализм в Латинской Америке: социально-политические аспекты. Монография. – М.: РосНОУ, 2012. – C. 186].

Сьогодні з впевненістю можна сказати, що герменевтика Теології Визволення є одним з найкращих прикладів тлумачення Біблії. Вона робить наголос на тому, що текст не може бути прочитаним в ізоляції від зовнішніх чинників. Навпаки, він є частиною більш масштабнішої картини, яка включає в себе врахування багатьох зовнішніх, а точніше: соціальних, політичних, культурних і, звісно, релігійних чинників, котрі впливають на «спільноту, що читає текст» (“reading community”) [Nestor O. Migues. Latin American Reading of the Bible: Experiences, Challenges, and Its Practice. 60-77. William T. Cavanaugh. An Eerdmans Reader in Contemporary Political Theology. – Grand Rapids: William B. Eerdmans Piblishing Company, 2012. – P. 64]. Зі зміною контексту змінюються і нові виклики, які кидає нова соціальна реальність. Бразилець Леонардо Бофф, проводячи свій власний герменевтичний аналіз новозавітної христології в книзі «Христос Визволитель», нагадує, що тесляр з Назарету був окрім всього ще й політичним в’язнем, якого покарала римська влада [Leonardo Boff. Jesus Christ Liberator: A Critical Christology for Our Time. – Maryknoll: Orbis Books, 1978]. Ельза Тамез, представниця мексиканського крила Теологій Визволення, в своїй книзі «Біблія пригнічених» зазначає, що зрозуміти корені пригнічення в Старому та в Новому Заповітах можна лише в прив’язці до теми «визволення» [Tamez Elsa. Bible of the oppressed. – Maryknoll: Orbis Books. 1982]. Пригнічення та визволення ніколи не розглядається окремо в Святому Письмі.

Клодовіс Бофф писав, що основною проблемою Теології Визволення є не «теологія», а «визволення» [Бофф Клодовис. Что на такое «теология освобождения» на самом деле? 221. Поташинская Н.Н. (составитель) Революция в церкви? (Теология освобождения). Документы и материалы. – М.: Международные отношения, 1990. – С.221]. Не теолог в центрі, а бідняк/пригноблений, не Біблія, а несправедлива ситуація. Це повертає нас до герменевтичного методу, яким користувались не тільки отці церкви, але й автори новозавітних Писань. В стародавні часи автори Біблії, ну хоча б на прикладі апостола Павла, поєднували в собі роль і теоретиків і практиків, їх теологія була глибоко пов’язана з конкретними проблемами пастви, а тексти писалися виходячи з тієї чи іншої етичної, соціальної, економічної, політичної ситуації, з якою вони зіштовхувалися в повсякденному житті. Такий герменевтичний метод веде до того, що теологію слід розуміти не як ортодоксію, а як нескінченне критичне осмислення практики – ортопраксію. Теологія Гутієреса – це не що інше як релігійні коментарі на політичні події [Aguilar Mario. The History and Politics of Latin American Theology. Volume 1. – London: SCM Press. 2007. – P. 22]. Чи не це є справжньою природою теології?

Сьогодні від церкви все більше і більше очікується практичних кроків, нових висновків, свіжих відповідей на питання, що несуть з собою нові небезпечні прояви колоніалізму, складна політична дипломатія та руйнівні глобалізаційні процеси. Ці теми з’являються не тільки в текстах та діях представників Латинської Америки, їх можна побачити і в працях інших теологічних напрямків. Кожне нове покоління герменевтів, а отже і теологів, за відправну точку має взяти свою незвичайну, унікальну та несхожу на інші ситуації – соціальну дійсність. А далі, розібравшись з нею - використовувати свою свободу з метою по новому вплинути на життя людей, що живуть в цій дійсності. Саме ця сучасна мить і є тією єдиною можливостю, яку ми і називаємо історією спасіння. Це те, що намагався пояснити нам ще Бультман, вказуючи те, що знання завжди залежить від досвіду. Якщо з часом змінюється досвід, то виявляється, що істина пов’язана з часом (а отже і з простором) [Бультман Рудольф. История и эсхатология. Присутствие вечности. – М.: Канон, 2012. – С. 14.]. Він вважав, що факти стають історичними феноменами лише тоді, коли вони наповнюються змістом для суб’єкта, який і сам перебуває в цій самій історії, будучи причетним до них. Іншими словами, вони стають значущими лише для того, хто перебуває разом з ними в історичному процесі [Бетти. – С. 48.]. У зв’язку з тим, що задача герменевтики є невичерпною, феномени самі по собі не можуть бути пізнаними в своєму власному бутті. Вони пізнаються лише в історичному процесі. Це стосується також і того чи іншого уривку Священного Писання, який найкращим чином розкривається в прив’язці до тієї чи іншої (сучасної) історичної події.

Нерозривне поєднання минулого і сучасного пояснюється в Теології Визволення ідеєю герменевтичного кола. Ті, хто займаються філософською герменевтикою, знають, що ця метафора допомагає описати взаємообумовленість пояснення і інтерпретації, з однієї сторони, і розуміння - з іншої. Це поняття було введено протестантським теологом і філософом Шлеєрмахером, зустрічається у Дільтея, а також Гадамера. Останній розуміє це наступним чином: «Ціле належить розуміти на підставі окремого, а окреме - на підставі цілого» [Гадамер. О круге понимания. – С.72.]. Звісно це не є чимось новим, цей принцип ми зустрічаємо як в ораторському мистецтві, яке йде від стародавньої Греції, так і в лінгвістиці при вивченні іноземних мов.

Під «герменевтичним колом» розуміється постійна зміна тлумачення Біблії яка обумовлена щосекундними змінами в щоденній реальності. Виходячи з того, що «герменевтика» має справу з тлумаченням, інтерпретатор в першу чергу починає з аналізу реального факту, який він бачить за своїм вікном, по телебаченню, в газеті - і тільки після цього задається питанням, «а що ж Слово Боже каже стосовно того, що я бачу?». Знайшовши адекватну відповідь на сторінках Священної історії, він знов звертається до сучасної історії, яка твориться на його очах. Процес читання та інтерпретації дійсності і Біблії повторюється знов і знов по колу [Segundo. – P. 8.]. Герменевтичний метод латиноамериканських теологів стоїть на тому, що теологія не є незалежною по своїй природі. Вона не відсторонюється від сучасних наук. Тут слід застерегти від популярного в деяких релігійних колах ворожого ставлення до гуманітарних наук. Насправді і наука про суспільство, і економічна теорія допомагають зрозуміти процеси, за якими влаштоване життя звичайних людей. Щодо теології, то вона ніколи не має стати ідеологією хоча б по тій причині, що вона за своєю природою не є об’єктивною наукою, а всього лише знаряддям застосування Божої істини до сучасного стану речей [Ibid.]. Більш того, якщо вже буди відвертим до кінця, то теологія – є чимось другорядним. Першочерговою задачею теолога, як це не дивно, є винесення діагнозу сучасному суспільству. Теолог – це пророк. Але пророк не в сенсі – віщун майбутнього, а в сенсі – експертний діагностик сучасності.

Ця незвична для багатьох герменевтика починає з того, що зазвичай для класичної герменевтики є останнім етапом, а конкретніше - з практичного застосування тексту. Протягом тривалого часу західна-американська та європейська екзегетика прагнула знайти задум автора, герменевтика ж представників латиноамериканської теології в першу чергу зацікавлена сучасною соціальною ситуацією. Теологія Визволення намагається об’єднати науку, яка відкриває минуле з наукою, яка намагається пояснити сучасне. Теологія визволення, таким чином, є не чим іншим, як результатом інтелектуального аналізу революційної ситуації, а також тієї ролі, яку християнин має в ній відіграти [Гренц Стенли. Роджер Олсон. Богословие и богословы XX века. – Черкассы: Коллоквиум, 2011. – С. 321]. Слово Боже за цією схемою адресоване саме нам і саме в цих умовах [Segundo. – P. 8.]. Воно актуалізується, долає консервативний шлях мислення, перестає бути стародавнім та застарілим. Отже замість того, щоб проголошувати популістські слова про те, що Теологія Визволення померла, скептикам слід визнати, що її герменевтика більш аніж адекватна нашому часу.

Стаття написана в рамках дослідницького проекту Дослідницького центру Євро-азіатської акредитаційної асоціації «Ідеї Теології Визволення» в контексті соціально-економічних і політичних перетворень на пострадянському просторі».

Фото предоставлено автором статті

Теги: