Я нічого не винайшов, це Він усе зробив.
Я тільки намагався бути готовим
І служити Йому як інструмент
Cв. Хосемарія Ескріва, засновник Оpus Dei
Офіційною датою виникнення Оpus Dei є 2 жовтня 1928 р., коли в Мадриді під час молитовного усамітнення св. Хосемарія Ескріва побачив місію свого життя — Оpus Dei, світську католицьку організацію, яка допомогла би віруючим йти шляхом до святості у світі. За півсторіччя часопис „Choisir” писав про Оpus Dei: «Вони могутні. Мають своїх міністрів в урядах, зокрема диктаторських, мають свою економічну імперію, газети і радіостанції. Їх методи настільки розумні та ефективні, що справляють враження...»
Засновник однієї з найвпливовіших сучасних організацій Католицької Церкви народився в місцевості Барбастро (Іспанія) 9 січня 1902 р. в родині з марранським корінням. Був рукоположений у сан священика в Сарагосі 1925 р. За три роки молодий Хосемарія Ескріва відкрив віруючим новий шлях до освячення у світі через працю в обраній професії та виконання особистих, родинних і громадських обов’язків.
Вже 14 лютого 1930 р. в Мадриді, під час відправлення Святої Меси, Хосемарія Ескріва отримує Боже одкровення про призначення Оpus Dei як для чоловіків, так і для жінок. Члени Оpus Dei мали поширювати усвідомлення покликання до святості всіх людей та освячуючи цінність щоденної праці — досконалого виконання професійних та родинних обов’язків з любові до Бога. Св. Ескріва так казав про місію Оpus Dei: «Більшість християн отримує від Бога місію освячення світу від середини, перебуваючи серед світських структур. Оpus Dei присвячує себе тому, щоби дозволити їм розкрити свою Божу місію, указуючи їм, що людське покликання — покликання професійне, родинне і суспільне — не протиставляється надприродному покликанню, але навпаки, складає його невід’ємну частину. Єдиною і виключною місією Оpus Dei є поширення цього послання, яке є євангельським посланням, серед усіх людей, які живуть і працюють у світі, серед усіх середовищ і професій. Отже, ті, хто розуміють цей ідеал святості, Оpus Dei надає духовні засоби, а також доктринальну, аскетичну та апостольську формацію, необхідну для впровадження в життя цього ідеалу». Засновник Оpus Dei нагадував, що не можна зводити християнство до низки практик чи актів побожності, не переносячи це на щоденне життя. Добрий християнин не провадитиме подвійного життя: часами життя у вірі, а на роботі і під час дозвілля — життя язичника. Християнин є християнином увесь час, він цілісна людина. Засновник Оpus Dei дуже любив цитувати анонімну християнську апологію ІІ ст. н.е., т. зв. лист до Діогнета, де описувалось життя перших християн: «Християни не відрізняються від інших людей ані місцем мешкання, ані мовою, ані одягом… Одним словом, чим душа є в тілі, тим є у світі християни». Тому апостольство членів Оpus Dei є насамперед апостольством у власному середовищі.
Дослідники Оpus Dei підкреслюють особливе значення для ідеї Хосемарії Ескріви досвіду Католицької Церкви в Іспанії під час Громадянської війни, коли переслідувана Церква активно діяла на боці однієї зі сторін. Євангелізаційні методи Оpus Dei формувались в умовах кривавих антихристиянських репресій та антиклерикалізму іспанських лівих. Тактика Оpus Dei виявилась відповідною також до повоєнних умов швидкої лаїцизації Європи.
Opus Dei акцентує увагу на обов’язкові всіх вірних мирян, а не лише духовних, провадити апостольську діяльність. Св. Ескріва говорив про апостольство «дружби і довіри». Кожен мирянин може бути апостолом і подавати приклад християнського життя на роботі, в родині, у своєму оточенні. Кожен мирянин має щодня ставити собі запитання: «Чи я приділяю сім’ї достатньо часу? Чи по-справжньому кохаю свого чоловіка? Чи щиро вітаюся зі своїм сусідом зустрічаючи його щодня? Чи не ухиляюся, не відкладаю виконання своїх обов’язків? Чи шукаю щомиті очищення своїх намірів? Якщо ви не запалюєте своє серце такими питаннями багато разів протягом дня, то твої молитви тхнуть лицемірством. Чого варті такі молитви?» Саме впливові Оpus Dei завдячує поява декрету ІІ Ватиканського собору про апостольство мирян «Apostolicam actuositatem», прийнята 18 листопада 1965 р.
Основою діяльності Оpus Dei стало надання духовної формації усім охочим. Першим інституційним центром Оpus Dei в Мадриді стала 1933 р. т.зв. Академія, в якій викладалось право й архітектура. Однак через громадянську війну в Іспанії Хосемарія змушений був тимчасово відкласти плани поширення апостольської праці Opus Dei в інших країнах. Лише у 1939 р. він повертається до Мадриду, де очолює кафедру права. Відтоді Оpus Dei отримує можливість поширювати свою діяльність на інші міста та провінції Іспанії, а її обличчям стали університети не лише в Іспанії, а в Перу, Кенії, на Філіппінах, бізнес-школи, центри професійної підготовки для молоді та жінок. Іншим напрямком діяльності Opus Dei є поширення богословського та аскетичного знання серед мирян під час формаційних зустрічей — днів зосередження, реколекцій, організованих священиками Opus Dei. Християни, чий світогляд формується Opus Dei, відрізняються релігійною ревністю і добрим знанням вчення Церкви — христології, еклезіології, сакрементології, бібліїстики, антропології і історії. Хоча можна знайти і твердження, що членом Opus Dei треба народитись, і мати, відповідно, аскетичну ментальність, потребу інтенсивного релігійного життя, порядку і підпорядкування, любов до простоти і дисципліни.
Від початку св. Хосемарія протиставився поширеному розумінню святості як доступної лише особам, які живуть у целібаті. До сьогодні більшість членів Opus Dei це одружені миряни. ІІ Ватиканський собор підтримав цю засаду, нагадуючи, що подружнє життя також є дорогою до святості.
14 лютого 1943 р. Ескріва прийняв рішення, яке дозволило Opus Dei отримати своїх власних священиків. Так було створено Священицьке Товариство Святого Хреста при Opus Dei.
Після закінчення ІІ світової війни св. Хосемарія Ескріва оселяється в Римі, де стає доктором богослов’я, радником двох ватиканських конгрегацій і прелатом Пія XII. Відтак він подорожуватиме Європою, щоби започаткувати апостольську працю Opus Dei у різних країнах. У Римі ж був заснований університет Святого Хреста.
ВИЗНАННЯ
Коли внесеш у життя порядок,
твій час помножиться,
і в результаті ти будеш здатний
віддавати більшу славу Богові,
працюючи і слугуючи йому більше.
Св. Хосемарія Ескріва, засновник Оpus Dei
Святий Престол вже 1947 р. надав Оpus Dei статус секулярного католицького інституту, який підлягає Конгрегації у справах інститутів посвяченого життя та товариств апостольського життя. Цей статус дозволив організації не бути приписаною до певної єпархії, а працювати по всьому світу.
Втім, ідея абсолютно рівного статусу жінок та чоловіків, мирян і священників у межах однієї церковної організації не могла бути реалізована в межах тогочасного канонічного права. 16 червня 1950 р. Пій XII видає документ про остаточне визнання Оpus Dei. Це дозволило одруженим мирянам вступати до Оpus Dei, а єпархіальним священикам — до Товариства Святого Хреста, не розриваючи їхнього зв’язку зі своїм єпископом.
Хоча Opus Dei офіційно не керує світською діяльністю її членів, а лише їх релігійним життям, члени Opus Dei займають активну позицію у політичному та громадському житті, у керівництві держав.
Так, у 1957 р. «нумерарій» Оpus Dei Ульястрес стає міністром торгівлі, а «супернумераріо» Оpus Dei Наварро Рубіо — міністром фінансів Іспанії. Члени Оpus Dei входили у склад всіх урядів Іспанії. Вони займали там пости міністрів закордонних справ, голів уряду і проводили курс економічних реформ в країні.
У 1958 р. Іспанію прийняли до Організації економічного співробітництва та розвитку. У тому ж таки році вона стала членом МВФ. Після довгих переговорів під гарантії Opus Dei іспанський уряд отримав кредит на суму 418 млн. доларів. Тоді це були великі гроші Вони призначалися для здійснення програми лібералізації іспанської економіки, що увійшла в історію як «план стабілізації та розвитку». Одним з головних авторів цього плану, поряд з представниками міжнародних організацій, був член уряду, «нумерарій» Оpus Dei Лауреано Лопес Родо. Основним завданням плану була підготовка вступу Іспанії в світове економічне співтовариство.
Під час розквіту режиму Франко десять міністрів іспанського уряду були членами Opus Dei. Також і в уряді генерала Піночета не бракувало членів Opus Dei. Відповідаючи на закиди, що Opus Dei має завеликий вплив у середовищі еліт, Хосемарія писав: «Серед ста душ мене цікавить спасінню усіх ста. Як селянин з Анд, так і банкіра з Уолл-Стріт».
У 1969 р. в Римі проходить Надзвичайний Генеральний конгрес Оpus Dei з метою вивчення можливості надати Оpus Dei, запроваджений ІІ Ватиканським Собором, юридичний статус персональної прелатури, який найбільше, на думку керівництва організації, відповідав би особливостям пастирської діяльності Оpus Dei.
За таких умов влада прелата поширювалась би на всі справи, пов'язані з особливою місією прелатури, і здійснювалась би в поєднанні з владою єпархіального єпископа. Миряни прелатури повністю підпорядковувались би прелатові у всьому, що стосується місії прелатури, і конкретно, в тому, що відноситься до особливих зобов'язань — аскетичних, освітніх і апостольських, — прийнятими на себе в договорі про приєднання до Прелатури. Ці зобов'язання, за своєю суттю, не відносяться до компетенції єпархіального єпископа.
Однак засновнику не довелося дочекатися таких можливостей. 26 червня 1975 р. у Римі помер св. Ескріва де Балягер. В цей час Opus Dei нараховує вже понад 60 тисяч членів. Його тіло було поховане в крипті каплиці Пречистої Діви Марії у Римі.
Ескріва де Балягер
«Ось я — віслюк, який тягне свій візок». Віслюк — улюбленець членів Opus Dei. Полюбити свою монотонну, зовсім не героїчну, нерідко далеку від творчості працю, свою звичайну, не заможну і зовсім не шляхетну родину, своє убоге місто й вулицю, яка далеко не є взірцем порядку та добробуту. Полюбити настільки, щоб побачити в них Бога. Не прагнути іншого. Найважливіша апостольська праця членів Оpus Dei — це їхня робота, їхня родина, їхнє щоденне оточення.
Іоанн Павло ІІ
Іоанн Павло І казав, що св. Франциск Салезій пристосував духовність монахів до мирян, а Ескріва опрацював духовність мирян по суті. По обранні у 1978 році папою Іоанна Павла ІІ у діяльності Оpus Dei розпочалися великі зміни, значення яких для згромадження важко переоцінити. 19 лютого 1981 р. у Римі розпочався процес долучення засновника Opus Dei до сонму блаженних (беатифікація).
Ще Павло VI, проводячи у 1967 р. реформу Римської Курії, у рамках Конгрегації богослужіння і дисципліни таїнств створив два її підрозділи, один з яких, мав займатися питаннями канонізації святих. Конституцією «Sacra Rituum Congregatio» від 8 травня 1969 р. він заснував Конгрегацію у справах канонізації святих.
1983 р. Іоанн Павло II провів істотні зміни в процедурах беатифікації та канонізації. У 1988 р. вона отримала назву "Конгрегації канонізації святих".
28 листопада 1982 р. було замінено статус Оpus Dei з інституту мирян на статус особистої прелатури. До сьогодні це єдина організація Католицької Церкви, яка має такий статус. Таким чином згромадження нарешті таки отримало юридичну форму, яку ввів у церковне право ІІ Ватиканський Собор та яку так прагнув отримати о. Ескріва де Балягер для Оpus Dei. Того ж таки дня папа Іоанн Павло II призначив о. Альваро дель Портільо прелатом Оpus Dei.
У 1984 р. керівником прес-служби Святого Престолу стає нумерарій Прелатури Оpus Dei, доктор Хоакін Наварро Валльс. За час його служіння, що тривав до смерті Іоанна Павла ІІ, прес-служба Святого Престолу була перетворена на «досконалу медіа-машину». І хоча Бенедикт ХVІ просив Наварро Валльса залишитися на цій посаді, нумерарій Оpus Dei волів повернутися до медицини. Іоанн Павло II призначив інших членів Opus Dei на високі посади, наприклад, Хуліана Херранса — головою Ради Римської Курії, Хуана Луїса Кіпріані Торне — архієпископом Ліми. Кількість членів Opus Dei у Римській Курії за часів Іоанна Павла ІІ (у 2004 р.) складала двадцять осіб.
У річищі таких думок папи Іоанна Павла II про Opus Dei, 1985 року у Римі постав Папський університет Святого Хреста: «Церква з великою надією спрямовує свою материнську турботу і думку на Opus Dei (Справу Божу), яку під впливом Божого натхнення заснував у Мадриді 2 жовтня 1928 року Слуга Божий Хосемарія Ескріва де Балягер, щоби вона стала сильним і результативним знаряддям спасительного посланства Церкви для життя світу».
Декретом від 6 липня 1991 р. папа Іоанн Павло ІІ визнав заступництво св. Ескріва де Балягера чудом. За рік у травні 1992 р. Іоанн Павло ІІ проголосив засновника Opus Dei блаженним. А 6 жовтня 2002 р. Хосемарію Ескріва де Балягер проголошено святим під час Святої Меси на площі Святого Петра у Римі.
Члени Opus Dei займаються благодійницькою та соціальною діяльністю, беруть участь у роботі університетів, шкіл, навчальних центрів, видавництв, осередків соціальної допомоги, шпиталів, сільськогосподарських шкіл, дитячих клубів, закладів професійної освіти, гуртожитків, різних курсів, які провадить Оpus Dei або які пов’язані з нею. Таким чином у деяких країнах, особливо мало розвинутих, Opus Dei впливає на формування суспільних еліт. У книзі «Шлях» (розділ «Тактика») св. Хосемарія радить: «Не вважай нікого своїм ворогом. Нехай усі будуть твоїми друзями. І ті, що по праву руку, які зробили чи хотіли зробити добро. І ті, що по ліву руку, які тому зашкодили або хотіли зашкодити. Нехай твоє покликання залишиться непоміченим».
УКРАЇНА
Після падіння «залізної завіси» Opus Dei перш за все знайшла себе у Литві у 1994 р. В Естонії Opus Dei була за два роки, в Казахстані — за рік. Навіть до Латвії шлях відкрився лише у 2004 р., а до Росії — 2007 р.
20 червня 2008 р. в Києві в Протокатедральному храмі св. Олександра була вперше в Україні відправлена Служба Божа св. Хосемарії. Її служив о. Віталій Умінський. Після Меси відбулася зустріч Олександра Гаварда, нумерарія з московського центру Прелатур, з єпископом-помічником Києво-Житомирської єпархії владикою Станіславом Широкорадюком. За підсумками цієї зустрічі Opus Dei було запрошено розпочати регулярну роботу в Києво-Житомирської єпархії.
З вересня 2008 р. у Києві Оpus Dei щомісяця провадить формаційні зустрічі та одноденні усамітнення для чоловіків. З червня 2009 р. регулярними щомісячними зустрічами в Києві розпочалася також діяльність Opus Dei серед жінок.
З грудня 2008 р. працює українська сторінка офіційного сайту Opus Dei, готується до виходу новий сучасний переклад “Шляху” українською мовою, кілька українців стали помічниками Opus Dei. Серед друзів та помічників Прелатури — римо- і греко-католики.
19 червня 2010 р. єпископ Києво-Житомирської єпархії владика Ян Пурвінський звернувся до Прелата Opus Dei з офіційним запрошенням відкрити перший в Україні центр Opus Dei.
Сьогодні Прелатура налічує близько 90 тисяч членів, з яких лише 2000 священнослужителів інкардинованих до різних дієцезій світу. На цю хвилину серед осіб, які допомагають Opus Dei у здійсненні його діяльності, є православні, англікани, лютерани, іудеї, мусульмани, буддисти і люди, що не відносять себе до жодної релігії.
Теги:
dutchak1 написал: