Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

30 08 2012   Олександр Гунько
Українські

Патріарх Філарет: "Якщо проповіді виголошувати російською, то православні виховуватимуться в дусі російського імперіалізму"

Як оцінюєте нинішній стан українського суспільства?

 

– За 20 років незалежності український народ відійшов від радянської системи господарювання і керування, але не зовсім. Бо на дії нинішнього керівництва впливає минулий досвід. Але досяг­нення є. Це насамперед свобода. Якщо говорити про церкву, то вона ніколи ­такої свободи, як зараз, не мала – ні в радянські, ні в царські часи. Вона завжди була департаментом російської держави.

Але зараз відбувається перерозподіл народного майна. Боротьба за нього призводить до негараздів, від яких потерпає суспільство. Бо у Верховну Раду йдуть для того, щоб збагачуватися. Кожен, хто вкладає кошти у вибори, сподівається повернути у декілька разів більше. Заради цього йдуть і в місцеві ради. Тому, доки в суспільстві не зміниться погляд на владу, як на служіння людям, будуть такі проблеми, які маємо сьогодні. Завдання церкви – нагадувати можновладцям, депутатам, чиновникам, що вони повинні служити людям, а не отримувати від своїх посад ті чи інші надбання.

Українці вже кілька разів обирали владу, а нічого не змінюється. У людей зневіра і розпач. Як побороти їх?

 

– Із глухого кута ми не вийдемо, доки все майно не буде розподілене. В теперішній Україні все визначає матеріальне. Якби в основу людської діяльності поставили демократію і свободу, тоді цього б не було. А оскільки ми оголосили ці цінності, а не користуємося ними, то й маємо такі ­проблеми.

Що заважає українській нації самоідентифікуватися? У чому має полягати національна ідея?

 

– Насамперед, треба зберігати свою мову, бо без неї нації не існує. Тому зараз і ведеться наступ на українську. Якщо не відстоїмо її як єдину державну, то в нас ­знову запанує російська. Це означатиме, що ми втрачатимемо свою ідентичність і національну ідею.

По­друге, треба мати свою незалежну Українську церкву. Без неї не може бути незалежної країни. Усі держави, які ­виникли після розпаду Оттоманської імперії – Греція, Болгарія, Румунія, Сербія, ­Албанія – отримали церковну незалежність. В Україні цього нема. Є незалежна церква – Київ­ський патріархат. Але поряд є УПЦ Москов­ського патріархату.

Якщо богослужіння вестимуть незрозумілою для сучасної людини старослов'янською мовою, а проповіді виголошуватимуть російською, то православне населення виховуватиметься не в дусі української національної ідеї, а в дусі російського імперіалізму.

Який діагноз можна поставити нашій владі?

 

– Влада хвора на синдром збагачення. Олігархи збільшують статки, а народ бідніє. Їздять найдорожчими машинами, а зар­плату своїм працівникам не підвищують. Українські гроші тримають в офшорах, а на розробку наших нафтових і газових багатств не вистачає коштів. Так само, як і на освіту, культуру, медицину. І навіть церковні діячі купують годинники по 150 тисяч доларів. Отже, кошти витрачаються не за призначенням – не на народ, не на розбудову держави.

Суспільство теж хворе. Зараз усі заявля­ють, що вони християни, позитивно став­ляться до церкви, хрестять дітей, вінча­ються. По великих святах приходять до храму. Але не живуть по-­християнськи. Не ставлять на перше місце духовні ­цінності. Ісус Христос казав, що треба шукати насамперед Царства Божого, все інше додасться. Матеріальні цінності потрібні для людини, бо ми маємо тіло. Але не тіло ­керує духом, а дух – тілом.

Чи спроможна наша інтелектуальна еліта згуртувати народ і спрямувати його до духовності?

 

– Інтелектуальна еліта в нас є. І вона може направляти розвиток суспільства вірним шляхом. Але нема лідера, який би згуртував цю еліту. Під час Майдану люди дали високу довіру Вікторові Ющенку, бо побачили в ньому лідера нації. Але лідерство залежить не від довіри, а від людини. Або вона має цей талант, даний від Бога, або – ні.

Як краще будувати свої відносини з близькими людьми, щоб у суспільстві було більше гармонії і злагоди?

 

– Для цього треба виконувати лише одну заповідь Божу: як хочете, щоб з вами чинили люди, так і з ними чиніть. Хочеш, щоб тебе обікрали, можеш красти. Хочеш, щоб тебе засуджували, – засуджуй. Але ж хто цього хоче? Аби тебе любили, люби інших. Виконуй цю просту і всім доступну Божу заповідь. Так само чини зі своїми друзями, службовцями, колегами по роботі, партнерами по бізнесу – з усіма, з ким тебе зводить життя.

Настільки над нами тяжіє радянське минуле?

 

– Ми його ще не позбавилися. Так само, як у біблійні часи, коли єврейський народ був визволений Мойсеєм з єгипетського рабства, він не міг позбавитися рабської психології протягом 40 років життя в пустелі. Ніхто з тих, хто народився в Єгипті, не ввійшов в обітовану землю. Тільки праведники Ісус Навин і Халеф змогли це зробити.

У мене надія на молодь. Вона вже інша, бо не знає комуністичних часів, отримала освіту в незалежній державі, живе й працює в умовах ринкових відносин. Хто сподіває­ться повернути Україну до минулого, той глибоко помиляється. Вороття не буде ніколи. Час державних імперій минув. ­Зараз є інші імперії – інформаційні, фінансові, транснаціональні корпорації, військово­промислові комплекси. Вони переступають через державні кордони. Тому, коли Росія намагається відродити імперію, то це все одно, що двічі ввійти у ту саму річку. Але маємо ще пережити труднощі переходу від імперії до незалежності.

Що в українцях європейське, а чого не вистачає для європейськості?

 

– В українців європейське – демократизм і свобода. Наша козацька держава цими вольностями жила, це в наших генах. Це є привабливими рисами української нації. Важливо й те, що наш народ ніколи в своїй історії не завойовував чужі землі. Завжди захищав тільки свою. Тому в нас нема імперського синдрому.

Але українцям не вистачає вміння прий­мати справедливі закони. Та навіть і чинні несправедливі не виконуються. А без ­цього держава не може бути демократичною. У нас несправедливі суди – і про це знають і українці, й іноземці. Тому до нашої держави велика недовіра. Інвестицій не вкладають, бо бачать цю несправедливість і корупцію. Коли утворювалася українська держава, думали, що ми позбавимося радянського бюрократизму. А він зараз удесятеро більший. Це відчувають усі, хто стикається з нашими чиновниками. Оце перешкоди до нашого вступу в Євросоюз. А наш шлях – тільки в Європу. Бо треба іти до багатих, щоб стати багатшими, а не до бідних, щоб бути біднішими.

Перед парламентськими виборами знову лунають пустопорожні обіцянки, нас зіштовхують по мові, вірі. Як цьому протистояти?

 

– Не продавати свій голос. Бо той, хто йде в народні депутати і купує голоси ­людей, – уже злочинець. Від такого добра не буде. Повинні бути чесність та порядність і з боку кандидатів, і з боку виборців. Якщо депутатів обираємо за 20 гривень чи кіло гречки, то і маємо таку владу, у якій розчаровуємося. Громадянам треба не піддава­тися спокусам, а вибирати кращих, порядніших, чесніших. Такі завжди є.

Як правильніше використати свій час?

 

– На працю, молитву, читання літератури, що збагачує духовно й інтелекту­ально. Не треба витрачати час на теле­бачення, інтернет. Це не значить, що ними не потрібно користуватися, адже це досягнення людського розуму. Але не варто бути рабом технічного прогресу.

Чим насамперед поганий мовний закон, який недавно прийняли?

 

– Він загрожує нашій державності. Якщо набуде чинності, то відкриє широкі двері русифікації, поверненню до минулого. Ми втрачатимемо те, що надбали за 20 років незалежності. Але я вірю, що український народ цього не допустить. Я був у багатьох областях і бачив, як люди повстають проти цього.

За два місяці я відвідав понад десяток областей. Різниця в настроях людей є. У західних і центральних регіонах переважають патріотизм і демократизм. У східних багато людей тяжіють до ­Росії. Але й там є українці, які відстоюють інтереси народу. Скрізь говорять, що наша влада не туди йде.

Мойсей водив євреїв пустелею 40 років, щоб забули рабство. То скільки нам ще будувати свою державу?

 

– Гадаю, ще років 20 українцям треба буде іти духовною пустелею, терпіти усякі негаразди, доки не вимре в нас усе радянське. Я читав прогнози деяких видатних світових авторитетів. Передбачають, що Україна до 2050 року стане найбагатшою державою Європи. Ми маємо великий потенціал. У нас є нафта, газ, руда, вугілля, золото. А головне наше багатство – родюча земля. Наступна світова криза буде продовольчою. І ми зможемо годувати всю Європу, якщо дамо собі раду і побудуємо справедливе життя. А якщо продамо свої чорноземи, тоді працюватимемо в наймах на своїй чужій землі.

Я впевнений, що життя, побудоване на неправді, колись припиниться. Неправда привела до розпаду Радянського Союзу. Якщо йтимемо дорогою правди, то Господь нам допоможе і напоумить, як треба жити, працювати й керувати країною.
Джерело: <a href="https://gazeta.ua/articles/opinions-journal/452883/2">Gazeta.ua</a>

Теги:


Матеріали за темою
Для того, щоб коментувати матеріали Religion.in.ua, необхідно авторизуватися на сайті за допомогою сервісу F-Connect, який використовує дані вашого профілю в соціальній мережі Facebook . Religion.in.ua використовує тільки ті дані профилю, доступ до яких ви дозволили сайту

Думка редакції не обов'язково збігається з думками користувачів.

65
Юра [профіль]

_Козак Мамай

Дякую, що турбуєтесь за мою карму. Тільки - я в це все не вірю. А вірю, що промислом Духа Святого нам заповідано бути в єдності з Великою Константинопольською Церквою. Допоки цієї волі Божої не втілимо - будемо на форумах вправлятися в дотепності, замість щоб спільно причащатися тіла і крові Христової.

64
Козак Мамай [профіль]

Юра

А щодо розколів то Філарет, звісно, відомий фахівець. Цілком можливо, що, як би не його "мудра" політика, ми вже давно мали б єдину Церкву, як воно і "передбачене" в Символі Віри.

У Вас, пане Юрію, очевидна особиста образа на Патріарха Філарета.

Не знаю, хто Ви і чому так близько приймаєте ситуацію з підпорядкуванням Української Церкви Константинополю.

Повірити, що Ви і є Патріарх Варфоломій, не можу (навіть, якщо це так  smile).

Є ще варіанти з одним із братів Ющенків, або Балога?

Все одно, скромно раджу Вам не тримати на душі образ ні на кого. Це не по-християнські і на карму погано впливає :).

63
Юра [профіль]

_ПУТЯ

Даруйте, але Ви припускаєтесь логічної помилки. Визнаючи автокефалію Болгарської Церкви Велика Константинопольська Церква не випрадала єресь, а простила конкретних єретиків. Всі соборні постанови діють сьогодні так само, як діяли 1872 року.

Що Московська Церква - то дочка Київської - цілком слушне зауваження. Лише "відпустити їх з миром" якось не дуже виходить. Саме задля цього самого миру (блаженні миротворці - бо вони синами Божими нарекуться) я й пропоную в назвах Церков вживати населені пункти. Див. далі.

_Тетяна

А як на рахунок Єрусалимської Церкви, Антіохійської Церкви, Константинопольської Церкви, зрештою. Чому православні в Преторії, приміром, не протистують проти приналежності до Александрійської Церкви, а православні в Житомирі повинні би протестувати проти Київської?

62
ПУТЯ [профіль]

Єресь філетизму була засуджена Константинопольським Собором 1872 року. Я, зі зрозумілих причин, "особисто" в цьому жодної участі приймати не міг.

Так от еретиками назвали болгар, котрі захотіли від'єднання від Константинополя на підставі національності. Засудження втратили свій сенс разом з визнанням автокефалії БПЦ.

Але наша ситуація видається трохи іншою.

Наша ситуація дійсно інша. Тільки інша навпаки. Київ став для Москви церквою-матір'ю, а не навпаки, як вони зараз себе подають. Тому оглядатися на те, що там буде думати чи дописувати в свою історію Москва - не бачу жодного сенсу. Хай йдуть собі з миром...

61
Татьяна, УПЦ КП [профіль]

Юро, вже як не назви - буде спокуса. А чому не "Данєцкая церкафь"?
Нормально, коли є назва "Православна Церква Франції". Православна Церква Росії. Православна Церква України.
За назвою країни, де вона знаходиться. І все. Назва країни - більшою частиною етнонім. І вже від того нікуди не дітися. 

60
Юра [профіль]

_
ПУТЯ

Єресь філетизму була засуджена Константинопольським Собором 1872 року. Я, зі зрозумілих причин, "особисто" в цьому жодної участі приймати не міг.

Про албанську, польську, болгарську Церкви - згоден. Але наша ситуація видається трохи іншою. Справа в тому, що існують дві Руські Церкви - Київська і Московська. Обидві вони претендують на спільний спадок Володимирового хрещення. Як на мене - претендують цілком підставно. Згодом Московська Церква обрала для себе автокефалію і добилася створення осібного патріархату. Київська Церква залишилася в дочірній вірності до Константинопольського Патріарха. Аби не було плутанини я і запропонував називати Церкви за містами осідку їх предстоятелів.

Щодо житомирян з чернігівцями - не бачу проблеми. Якщо вони - православні - то не можуть не знати і не визнавати, що митрополичим містом нашої Церкви від самого її початку і до нині є Київ.

Про чоловіків і жінок - нічого такого не знаю. Навпаки, апостол Павло дуже чітко розмежовува їх ролі:

Хощý же вáсъ вдти, яко всякому мýжу главá Христóсъ éсть, главá же жен мýжъ, главá же Христý Бóгъ. (1 Кол. 11:3)

59
ПУТЯ [профіль]

Ототожнення помісної церкви з національною - то єресь філетизму.

Вам особисто щось відомо про цю єресь? Коли і ким і при яких обставинах  вона була засуджена?
Ніхто не каже про церкву якоїсь нації (як вірмени). Помісна Церква носить назву народу, серед якого проповідує. А проповідує ВСІМ, хто живе поруч з цим народом в такий спосіб, в який вирішує громада.

Аби не було спокуси, я вважаю правильним вживати назви "Київська Церква"

Спокуса буде у Харків"ян, житомирян, чернігівців тощо.
З цією назви само-собою зрозуміло, що вона діє в Україні. Але не є виключно українською.

Багато іноземців думають , що столиця України Бориспіль, що теж може бути можливим)))
У Вас прокинувся дух  протесту. Ви хочете перевернути всю Православну Церкву. Чому ви боїтеся слова "українська"? Болгарська церква буде називатися не Болгаська, а церква Софії. Албанська - церква Тирани, Польська - Варшавська церква. Грецька - Афінська церква. Так?
Як на мене - це повна маячня.
Банальність, але серед християн вже немає ні елліна ні скіфа. Всі - одно в Христі.

Продовжте цитату далі. Там про жінок і чоловіків - їх теж нема.

58
Юра [профіль]

_ПУТЯ

Гадаю, прот. Сергій вже частково відповів на Ваші аргументи (спасибі йому).

Ототожнення помісної церкви з національною - то єресь філетизму. Церква повинн окормляти всіх, їх рідною мовою.

Аби не було спокуси, я вважаю правильним вживати назви "Київська Церква". З цією назви само-собою зрозуміло, що вона діє в Україні. Але не є виключно українською. Банальність, але серед християн вже немає ні елліна ні скіфа. Всі - одно в Христі.

57
прот.Сергій [профіль]

Цитата: Татьяна, УПЦ КП
И что, здесь, в Украине, приход БАПЦ не зарегистрируют

А який сенс? В УАПЦ білоруси мають можливість молитися на своїй мові. Наскільки мені відомо - у Волинській єпархії УПЦ КП також допомагають у цьому. А в РБ українська реєстрація не має сили....

56
Татьяна, УПЦ КП [профіль]

И что, здесь, в Украине, приход БАПЦ не зарегистрируют???

55
прот.Сергій [профіль]

Цитата: Татьяна, УПЦ КП
БАПЦ? В каком она сейчас положении?

У підпіллі. І за чинним в РБ законодавству - релігійна діяльність без реєстрації до 2 років ув'язнення

54
Татьяна, УПЦ КП [профіль]

А скажите, у вас же в Беларуси есть БАПЦ? В каком она сейчас положении?

53
прот.Сергій [профіль]

Цитата: Татьяна, УПЦ КП
Аж до ноти протесту з боку РБ?

Так, адже віруючі цієї парафії реально виступають проти сучасного режиму в Білорусі... Повстання подібної парафії в Чернігові викликало незадаволеньня місцевої адміністрації. При цьому вона (адміністрація) не ховала, що все це викликано з подачі влади Білорусі

52
Татьяна, УПЦ КП [профіль]

прот.Сергій,
і що, це був би такий великий міжнародний розголос, якби десь була парафія, що служать на білоруській? Аж до ноти протесту з боку РБ?

51
прот.Сергій [профіль]

Цитата: ПУТЯ
Значить щось з персоналіями пов'язано.

Повязана банально з політикою ... бо тоді (кажу вже про 2006, але тое ж було й раней) Ющенку були вигідний хороші відносини з Білоруссю ... А персони тут ролі точно не грали ... я був на той час уже дияконом КП і проходив практику в Львові. Мені ніхто не заважав бути священиком і служити ... але тільки українською мовою і без білоруської парафії. Політичний мотив всім нам (і мені насамперед) дуже добре тоді пояснив владика Мефодій (Срібняк)
За грузин просив їх президент, за румунів - теж.

Інформація

Відвідувачі, що знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі в даній новині.

НОВИНИ

Всі матеріали

популярне
останні коментарі

Українська держава не вим...

dutchak1

dutchak1 написал:

 ВІНК wink 

Богослів’я під прицілом: ...

dutchak1

dutchak1 написал:

мракобісний маніфест wink 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє. wink І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.

 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства. wink 

Проблема українського пра...

dutchak1

dutchak1 написал:

Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.

І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...