Як оцінюєте нинішній стан українського суспільства?
– За 20 років незалежності український народ відійшов від радянської системи господарювання і керування, але не зовсім. Бо на дії нинішнього керівництва впливає минулий досвід. Але досягнення є. Це насамперед свобода. Якщо говорити про церкву, то вона ніколи такої свободи, як зараз, не мала – ні в радянські, ні в царські часи. Вона завжди була департаментом російської держави.
Але зараз відбувається перерозподіл народного майна. Боротьба за нього призводить до негараздів, від яких потерпає суспільство. Бо у Верховну Раду йдуть для того, щоб збагачуватися. Кожен, хто вкладає кошти у вибори, сподівається повернути у декілька разів більше. Заради цього йдуть і в місцеві ради. Тому, доки в суспільстві не зміниться погляд на владу, як на служіння людям, будуть такі проблеми, які маємо сьогодні. Завдання церкви – нагадувати можновладцям, депутатам, чиновникам, що вони повинні служити людям, а не отримувати від своїх посад ті чи інші надбання.
Українці вже кілька разів обирали владу, а нічого не змінюється. У людей зневіра і розпач. Як побороти їх?
– Із глухого кута ми не вийдемо, доки все майно не буде розподілене. В теперішній Україні все визначає матеріальне. Якби в основу людської діяльності поставили демократію і свободу, тоді цього б не було. А оскільки ми оголосили ці цінності, а не користуємося ними, то й маємо такі проблеми.
Що заважає українській нації самоідентифікуватися? У чому має полягати національна ідея?
– Насамперед, треба зберігати свою мову, бо без неї нації не існує. Тому зараз і ведеться наступ на українську. Якщо не відстоїмо її як єдину державну, то в нас знову запанує російська. Це означатиме, що ми втрачатимемо свою ідентичність і національну ідею.
Подруге, треба мати свою незалежну Українську церкву. Без неї не може бути незалежної країни. Усі держави, які виникли після розпаду Оттоманської імперії – Греція, Болгарія, Румунія, Сербія, Албанія – отримали церковну незалежність. В Україні цього нема. Є незалежна церква – Київський патріархат. Але поряд є УПЦ Московського патріархату.
Якщо богослужіння вестимуть незрозумілою для сучасної людини старослов'янською мовою, а проповіді виголошуватимуть російською, то православне населення виховуватиметься не в дусі української національної ідеї, а в дусі російського імперіалізму.
Який діагноз можна поставити нашій владі?
– Влада хвора на синдром збагачення. Олігархи збільшують статки, а народ бідніє. Їздять найдорожчими машинами, а зарплату своїм працівникам не підвищують. Українські гроші тримають в офшорах, а на розробку наших нафтових і газових багатств не вистачає коштів. Так само, як і на освіту, культуру, медицину. І навіть церковні діячі купують годинники по 150 тисяч доларів. Отже, кошти витрачаються не за призначенням – не на народ, не на розбудову держави.
Суспільство теж хворе. Зараз усі заявляють, що вони християни, позитивно ставляться до церкви, хрестять дітей, вінчаються. По великих святах приходять до храму. Але не живуть по-християнськи. Не ставлять на перше місце духовні цінності. Ісус Христос казав, що треба шукати насамперед Царства Божого, все інше додасться. Матеріальні цінності потрібні для людини, бо ми маємо тіло. Але не тіло керує духом, а дух – тілом.
Чи спроможна наша інтелектуальна еліта згуртувати народ і спрямувати його до духовності?
– Інтелектуальна еліта в нас є. І вона може направляти розвиток суспільства вірним шляхом. Але нема лідера, який би згуртував цю еліту. Під час Майдану люди дали високу довіру Вікторові Ющенку, бо побачили в ньому лідера нації. Але лідерство залежить не від довіри, а від людини. Або вона має цей талант, даний від Бога, або – ні.
Як краще будувати свої відносини з близькими людьми, щоб у суспільстві було більше гармонії і злагоди?
– Для цього треба виконувати лише одну заповідь Божу: як хочете, щоб з вами чинили люди, так і з ними чиніть. Хочеш, щоб тебе обікрали, можеш красти. Хочеш, щоб тебе засуджували, – засуджуй. Але ж хто цього хоче? Аби тебе любили, люби інших. Виконуй цю просту і всім доступну Божу заповідь. Так само чини зі своїми друзями, службовцями, колегами по роботі, партнерами по бізнесу – з усіма, з ким тебе зводить життя.
Настільки над нами тяжіє радянське минуле?
– Ми його ще не позбавилися. Так само, як у біблійні часи, коли єврейський народ був визволений Мойсеєм з єгипетського рабства, він не міг позбавитися рабської психології протягом 40 років життя в пустелі. Ніхто з тих, хто народився в Єгипті, не ввійшов в обітовану землю. Тільки праведники Ісус Навин і Халеф змогли це зробити.
У мене надія на молодь. Вона вже інша, бо не знає комуністичних часів, отримала освіту в незалежній державі, живе й працює в умовах ринкових відносин. Хто сподівається повернути Україну до минулого, той глибоко помиляється. Вороття не буде ніколи. Час державних імперій минув. Зараз є інші імперії – інформаційні, фінансові, транснаціональні корпорації, військовопромислові комплекси. Вони переступають через державні кордони. Тому, коли Росія намагається відродити імперію, то це все одно, що двічі ввійти у ту саму річку. Але маємо ще пережити труднощі переходу від імперії до незалежності.
Що в українцях європейське, а чого не вистачає для європейськості?
– В українців європейське – демократизм і свобода. Наша козацька держава цими вольностями жила, це в наших генах. Це є привабливими рисами української нації. Важливо й те, що наш народ ніколи в своїй історії не завойовував чужі землі. Завжди захищав тільки свою. Тому в нас нема імперського синдрому.
Але українцям не вистачає вміння приймати справедливі закони. Та навіть і чинні несправедливі не виконуються. А без цього держава не може бути демократичною. У нас несправедливі суди – і про це знають і українці, й іноземці. Тому до нашої держави велика недовіра. Інвестицій не вкладають, бо бачать цю несправедливість і корупцію. Коли утворювалася українська держава, думали, що ми позбавимося радянського бюрократизму. А він зараз удесятеро більший. Це відчувають усі, хто стикається з нашими чиновниками. Оце перешкоди до нашого вступу в Євросоюз. А наш шлях – тільки в Європу. Бо треба іти до багатих, щоб стати багатшими, а не до бідних, щоб бути біднішими.
Перед парламентськими виборами знову лунають пустопорожні обіцянки, нас зіштовхують по мові, вірі. Як цьому протистояти?
– Не продавати свій голос. Бо той, хто йде в народні депутати і купує голоси людей, – уже злочинець. Від такого добра не буде. Повинні бути чесність та порядність і з боку кандидатів, і з боку виборців. Якщо депутатів обираємо за 20 гривень чи кіло гречки, то і маємо таку владу, у якій розчаровуємося. Громадянам треба не піддаватися спокусам, а вибирати кращих, порядніших, чесніших. Такі завжди є.
Як правильніше використати свій час?
– На працю, молитву, читання літератури, що збагачує духовно й інтелектуально. Не треба витрачати час на телебачення, інтернет. Це не значить, що ними не потрібно користуватися, адже це досягнення людського розуму. Але не варто бути рабом технічного прогресу.
Чим насамперед поганий мовний закон, який недавно прийняли?
– Він загрожує нашій державності. Якщо набуде чинності, то відкриє широкі двері русифікації, поверненню до минулого. Ми втрачатимемо те, що надбали за 20 років незалежності. Але я вірю, що український народ цього не допустить. Я був у багатьох областях і бачив, як люди повстають проти цього.
За два місяці я відвідав понад десяток областей. Різниця в настроях людей є. У західних і центральних регіонах переважають патріотизм і демократизм. У східних багато людей тяжіють до Росії. Але й там є українці, які відстоюють інтереси народу. Скрізь говорять, що наша влада не туди йде.
Мойсей водив євреїв пустелею 40 років, щоб забули рабство. То скільки нам ще будувати свою державу?
– Гадаю, ще років 20 українцям треба буде іти духовною пустелею, терпіти усякі негаразди, доки не вимре в нас усе радянське. Я читав прогнози деяких видатних світових авторитетів. Передбачають, що Україна до 2050 року стане найбагатшою державою Європи. Ми маємо великий потенціал. У нас є нафта, газ, руда, вугілля, золото. А головне наше багатство – родюча земля. Наступна світова криза буде продовольчою. І ми зможемо годувати всю Європу, якщо дамо собі раду і побудуємо справедливе життя. А якщо продамо свої чорноземи, тоді працюватимемо в наймах на своїй чужій землі.
Я впевнений, що життя, побудоване на неправді, колись припиниться. Неправда привела до розпаду Радянського Союзу. Якщо йтимемо дорогою правди, то Господь нам допоможе і напоумить, як треба жити, працювати й керувати країною.
Джерело: <a href="https://gazeta.ua/articles/opinions-journal/452883/2">Gazeta.ua</a>
Теги:
