Критика невдячності. Частина 3. Калькулятор вини Заходу перед Україною

Володимир Волковський, кандидат філософських наук, н.с., Інститут філософії імені Г.С. Сковороди

Частина перша тут

Частина друга тут

Людяність обов'язку 

Ми відрізняємо протокольне «Дякую» продавцеві чи покупцеві від глибокої вдячності за подарунок. Звісно, не завжди «Дякую» на базарі є формальним, а інколи і за подарунок дякується дуже протокольно. Я говорю приклади, як ідеальний тип. Суть в іншому: цей хтось просто виконує те, що він не просто може чи хоче, а до чого він зобов'язаний. 

Можливо, він міг би це не зробити - це було б порушення, але це б завдало мені клопотів, біди тощо. Або зробити неякісно - але він зробив це якісно, ввічливо і вчасно. І я щиро дякую. Але це «дякую» - не стільки за вчинений чин, дію, продукт, але за турботу, відповідальність, уважність. Тобто - це вдячність за щось Людське, моральність, за понаднормову Людяність. Те, що не прописано і те, що важко схоплюється, але це - найцінніший товар і якість - людяність, vstřičnost (вихід назустріч).

Ускладнимо ситуацію. Як можна дякувати за щось, що людина зробила, але при цьому не лише була зобов'язана, а навіть була винна? Наприклад, людина врятувала мене з пожежі, яку ж сама і запалила. Як тут дякувати? Вдячність компенсується провиною і відповідальністю? 

Винні винуватцям

Або західні держави, що почали помагати українцям... після того, як самі виплекали кривавого монстра. І не треба тут прикриватись комплексом меншовартості. Україна мала таку владу, яку мала. На яку було спроможне зґвалтоване скалічене суспільство після геноциду. Вимагатися від каліки бігти спринт - це підло. Змушувати каліку в обмін на милицю віддати свій одяг і квартиру - це нижча підлість. Але саме це зробив колективний Захід. 

Хто виламував руки і вимагав попиляти військові літаки і ядерну зброю? Хто користувався жадібністю українських політиків? Хто робив бізнес із «другом Володимиром» і «другом Борисом»? Після Чечні. Тузли. Грузії і т.д. 

Хто для нас «друг Ширак», що цитує «Умом Россию не понять»? А де там друзі Коль і Шрьодер? А хто в очі Путіну зазирав  і душу там побачив? Скільки душа коштує? А хто там вимагав від малоросів не розвалювати СРСР, в своєму Kyiv Chicken Speech? А хто в Будапешті всіляко уникає відповідальності - граючись в софістику, бо дійсно ж ніхто не очікував, що Росія стане знову... Росією? А хто пробачив і «закатку» опозиції в РФ, і Навального, і все інше? 

«Кому більше дано, з того більше і спитається». Але горе, коли на великих місцях сидять «маленькі люди». 

Звісно, що українці були, і є, і будуть вдячні - за кожну допомогу, ракету, танк, поселення, кожне євро.

Але неможливо забути, що ці люди опинилися там тому, що саме уряди цих країн толерували виникнення свого монстра. Хто не взяв Україну в НАТО в 2008 і терпів колоніальні фантазії Путіна в Мюнхені в 2007?

Тому українці набагато більше вдячні тим, хто не-винні в політиці Заходу - від Чехії до Естонії, від Норвегії до Болгарії. Бо це - наші спів-в'язні. А от коли йдеться про «трохи на Захід» - важко здобути такий рівень просвітлення чи то амнезії. 

Хочете погратися в калькулятор? Ви ж програєте. 

Ви даєте гроші, а у нас ллється кров. 

Ви боїтеся ядерної війни і не можете закрити небо - хоча у В'єтнамі не боялися трощити радянські літаки. 

А ми втрачаємо людей. Дітей. І всі торги на крові нас мало цікавлять. І кожна кров зменшує нашу вдячність. 

«Невдячні біженці» на дотаціях давно вже платять податки в бюджети цих країн (окрім Німеччини), більше, ніж витрачається на них. Тим паче,  вже давно самі європейці пишуть, що вони непогано на цих біженцях починають отримувати прибуток – як от Чехія або Польща. https://www.novinky.cz/clanek/domaci-cesko-uz-diky-uprchlikum-z-ukrajiny-bohatne-za-tri-mesice-si-stat-polepsil-o-tri-miliardy-40472815 https://nexta.tv/ukraina/3223-pensionnyj-fond-polshi-vyshel-v-plyus-vpervye-za-5-let-blagodarya-ukraintsam )

Жодним актом Захід не може купити нас у вічне рабство. Тому що вдячність за Дар не скасовує те, що життя триває далі. І вічно дякувати за щось, коли прямо зараз гинуть люди - лицемірство.

Вимога не заперечує вдячності. Бо нова вимога стосується нового моменту в часі і просторі, а минулий момент, звісно, віддячений. 

Суперечка – не скасовує вдячності.

Поможіть розгромити орду. І тоді ми зробимо День Подяки всім вам. Спеціальний. 

Казка про мир

А поки нема Перемоги, так розкажу вам казку.

Ось жінка, на яку напав маніяк. За ним стоїть його братва, що нічого не боїться і підтримує маніяка, подає йому зброю і спорядження.

І повз проходять люди, які роблять вигляд, що нічого не відбувається.

Дехто непомітно підсовуває жертві ломаку, щоб вона могла відбитися.

Інші махають грізно пальчиком і кивають головою, відійшовши на безпечну відстань.  

Інші заявляють: «Ми за мир!!!», і кричать на жінку: «Ну що, тобі важко погодитися, щоб був скрізь мир?! Ти що, за бійку!? Ти винна!».

З останніх сил жінка відбивається, вхопивши непомітно підкинуту на землю зброю, тримаючи її лише в одній руці. Інша рука і нога її зв’язані, а на мотузках написано «не застосовувати на території маньяка».

А з вікна на це поглядають ситі обивателі, розмірковуючи, що маніяк сильний і красивий хлопець, з яким варто дружити, і якого не треба сердити, тому треба робити так, щоби жінку не вбили, а нападник не відчув себе переможеним.

І час від часу кидають їй: «досить битися, давай домовлятися, будь вдячною, що ми тобі... допомагаємо!»... 

Заборговані за народження?

Але досить про політику, вернімось в сім'ю. 

Це ж стосується не лише війни і фермерів. Це стосується особистих стосунків, релігійних спільнот і не лише. Там, де часто звучить «Ах ти ж невдячний!». Дитина, допомогоотримувач, та будь-хто. 

І ця фраза частіше за все походять із четвертого типу  - вимоги одвічної покори в обмін за якусь дію. Але тут з властиво християнської оптики випливають доволі цікаві речі. 

Наприклад, дитина не зобов'язана бути вдячною батькам - за те, що народили, виховали, тощо (кажу як батько). Бо батьки виконали свій мінімальний Обов'язок. Бо дитина не просилась прийти у цей «покинутий Богом світ». Я її притяг в цю юдоль страждання - і ще за це вона повинна бути мені вдячною? Ну, щоб вимагати таке, треба бути або нарцисом, або садистом, ну точно вважати себе Б-гом. 

Вона - МОЖЕ бути вдячна. Але коли вона вдячна, коли вона відповідає на це - це не її обов'язок, це її надлишок, «plus ultra», надмір, суперзаслуга, за яку радше я маю бути їй вдячний. 

Приклад з дитиною - ідеальний, можна його розширювати на інші подібні випадки. 

Наприклад, в ім’я вдячності неможливо вимагати абсолютної згоди і відмови від будь-якого протесту.

«Plus ultra» героїзму

«То що, ти проти вдячності?» Ні, очищення поняття тільки веде до його ясності і яскравості. 

Бо вдячність панує над примусом і обов'язком. Бо це - зв'язок Дару і «Благо-даріния», втілений у любові. Це - безмірна вдячність за кохання, яке я не заслуговую, яке приходить нізвідки і незаслужено. Яке не можна купити, відплатити, компенсувати, повернути як борг. Бо – «все на все» і «один за одного».

Це - безумовна вдячність за життя, здоров'я, щастя, присутність - бо всі ці речі надто тендітні.  Можна було б говорити далі про християнську аскетику, що чітко усвідомлює випадковість і хиткість нашого стану - але це було б надто обширний текст. 

Це - вдячність воїнам на фронті, які не просто виконують обов'язок. Вони здійснюють НАДМІР, надлишок, той же «surplus», «plus ultra». Бо героїзм - це не обов'язок, це надмір Чину, до якого не зобов'язують, але який чинить людина просто внаслідок того, що вона не може інакше. Ні, це не її «вибір» чи її «воля» - якось я напишу про те, що «свобода вибору» є брехня. Це - її Дар, Дар нам, який вона, мабуть, не хотіла робити, але зробила, бо інакше не могла. Часто цей Дар співмірний за Даром Божим - бо ціною Дару є смерть. 

І знову таки, горе тим, хто, прикриваючись цими героями, сам же не ризикнувши ні на йоту, хоче забрати харизму Дару і Вдячності – собі.

Надто багато слів, щоб сказати: Не маніпулюйте Вдячністю. Лишіть Вдячності справжнє її місце - там, де є Дар. Дякуйте. Даруйте. Обдаровуйте. Приймайте подяку. І пам'ятайте про квантову властивість Вдячності. 

А якщо хтось втомився - і є такі - то це не ваша вина. Ви знаєте тих, хто дійсно вам вдячний. І хай Дар відпочинку не промине вас.