Володимир Волковський, кандидат філософських наук, н.с., Інститут філософії імені Г.С. Сковороди

В щасливі довоєнні роки тема вдячності з'являлась в основному в темах стосунків в подружжі і батьків-дітей. «Невдячна дитина!», «Невдячна жінка!», «Невдячний зять!», «Невдячна невістка!», тощо. Діти невдячні батькам (старовинний сюжет з єгипетських папірусів), друзі не подякували за доброчин друга, родичі не так подякували за якусь допомогу. Ця тема майже не виходила за межі психологічного ґетто, на якій непогано заробляли окремі психологи.

Але з початку війни, а особливо з 2022 р. вчора інтимна сфера стала різко сферою дуже політичною. Вдячність до воїнів, до союзників, до партнерів тощо і т.д. І як в деструктивних стосунках, тема вдячності моментально замінилась темою невдячності.

«Гостина скінчилась, невдячні українці, повертайтесь додому!», «Україні треба трохи вдячності»,  - роздратовано кажуть біженцям західні політики, представники «старої» трудової міграції, і навіть...українці в Україні. Українці були вдячні, дякували, як могли, та не помогло. Переживання невдячності вело до вигорання, образ, непорозумінь, інколи трагічних.

От і привід задуматися про таке явище, як ВДЯЧНІСТЬ. Що означає «дякувати» та «бути вдячним»?

1. Вдячність для християнина: Євхаристія і Дар

Для нашої, хочемо ми того чи ні, але - християнської свідомості - це слово має центральне, божественне, священне значення. Головне християнське таїнство зветься «Євхаристія», дослівно «Акт подяки», церковнослов’янською «Благодареніє». Дякувати - це відповідь на великий Дар. Цей Дар - вічне спасіння через страшну Жертву - нескінченний, неохопний, необмежений, неописанний, незбагненний, незмірний і неспівмірний. Це - Дар абсолютного Блага-Буття, що непорівнювано ні з чим. І відповідь на цей абсолютний Дар - така ж абсолютна Подяка, і то, обмежена істота не здатна на таке. Ми не можемо подякувати Богові якось співмірно, «взаємно», «навзаєм», еквівалентно. В Таїнстві Євхаристії, При-частя, закладена непозбутня асиметричність. Ми причащаємося, «стаємо частиною» Цілого, ми дякуємо і приймаємо незмірний Дар - але це Дар неспівмірний і «несообразный». Взаємність із Богом неможлива. Ми в принципі інакші. Взаємна хіба спільна воля - прагнення один до одного, але на тому все і закінчується. «Хто - Ти, а хто - я?».

Євхаристія, ставлення до неї, переживання її - це рольова модель взагалі християнського життя. І, відповідно, вдячність. Насамперед, Богові – «за все і за вся». Тому для християнина звинувачення в невдячності - це дуже страшна річ.

Але окрім християнської, сформулюємо ще язичницьку ідею вдячності, яку видно ще в кодексі Хаммурапі: «око за око і зуб за зуб», або - подарунки в обмін на подарунки. Будь-яка «добра дія», «подарунок» очікує відповіді у вигляді певної доброї дії, іншого подарунку. Обмін дарами - базова ідея дипломатії, що в часи Ґільґамеша, що в часи Байдена. І невдячність - може призвести до війни.

2. Що значить «бути невдячним»?

Як бачимо, це не лише сімейно-стосункова тема, і навіть не лише політична. «Учень, що невдячний вчителеві», «невдячність щодо спонсора» і т.д. Коли ми чуємо про невдячність, як завжди, слід шукати справжній «запит», якусь незадоволену потребу, якесь несправджене очікування. Спробуємо класифікувати ці запити з боку того, хто говорить про невдячність.

1) Емоції, або очікування певних почуттів на власну адресу. Кожен з нас знає оце переживання вдячності, цю радість і водночас збентеження, що важко описати словами. Людина очікує, що той, кого я обдарував, матиме до мене добре почуття, дружнє, приязне, стане моїм другом, і вже точно не бути моїм ворогом і з моїми ворогами. Ось тут Юда Іскаріот - його невдячність не в тому, що він не подарував Ісусові золоту корону чи не сказав йому «дякую», а в тому, що він став на бік Його ворогів.

2) Вимога визнання заслуг, яка сигналізує про потребу. Це - потреба визнання власної цінності, ваги і важливості, не-обхідності. Це - очікування постійного підтвердження цінності і важливості особи дарителя. Потреба визнання свого Внеску. Це - одна з базових потреб, і як кожна потреба, її задоволення може набирати конструктивну і деструктивну форми.

Людина потребує, щоб її похвалили, щоб вона знала, що вона цінна і потрібна. Зрештою, це їй треба для розуміння смислу, що її життя і діяльність мають смисл і цінність. Людина потребує зробити свій внесок у щось, мати певне значення, реалізувати себе, залишити щось після себе.  Потреба зовнішнього схвалення і потреба внеску - ось що лежить в основі «вимоги вдячності».

3) Борг і обов'язок очікування зворотнього Дару. Подарунків у відповідь: «я - тобі, ти – мені». Обмін подарунками помалу перетворюється на борг і обов'язок (церковнослов. «долг»). Ти зобов'язаний обмінюватись подарунками в племені, інакше на тобі буде тяжіти борг. А несплата боргу - може довести до смерті і вигнання.

4) Рабство. Ставлення в дусі «якщо я когось обдарував, значить, він навіки мій васал, якщо не раб, і не сміє мені протирічити, навіть якщо я помиляюсь». Він, мовляв, до віку винен мені за Дар, а отже, має мені платити вічною покорою, лояльністю і згодою.

Можна б подумати, що п.4 лише крайній варіант п.3, але ні - бо в голодну чорну діру скільки не клади подячних подарунків – все буде мало. Такі люди «вдячність» собі вважають чимось тотальним, нескінченним. Це як обернена Євхаристія. Там Бог дає нескінченність, а людина дякує нікчемною скінченністю, а тут - дали якусь скінченну річ, а вимагають чогось такого нескінченного, що й самі не знають. Мимоволі напрошується порівняння з антиподом Бога.

(Продовження буде)

Теги: