Вплив інформаційних ресурсів та соціальних мереж на формування міфологічного світогляду серед православних українців

Протоієрей Сергій Прокопчук, директор офісу «Софійського братства», настоятель Свято-Миколаївської парафії УПЦ с. Стара Рафалівка

Джерело ютуб-канал «Софійського братства»

Тема, яку ми розглядаємо на вебінарі – «Міфи та упередження на перешкоді єдності українського православ’я» – є дуже важливою для розуміння причин конфлікту, який має місце серед православних українців.  Насправді, всім нам важливо зрозуміти суть феномену «міф», дослідити його походження та вплив на релігійну свідомість. І нас радує, що сьогодні ми можемо на такому високому інтелектуальному рівні вивчати процес міфологізації релігійного середовища. Ми вдячні всім, хто приймає участь в реалізації нашого проекту. 

Для мене,  рядового парафіяльного священника, як і для багатьох інших служителів церкви,  не менш важливим є необхідність визначити та дослідити, яким чином міфи впливають на наших  парафіян, які фактори відіграють ключову роль у   формуванні релігійної свідомості православних українців.   

Коли молодий освічений священик приходить на визначену йому парафію, то він часто стикається з ситуацією, коли те, чому його навчали в духовних учбових закладах, розходиться з реальністю церковного життя на його парафії. Він помічає, як сильно реальне церковне життя різниться з тим ідеальним прикладом осмислення істини та благочестя, з котрими він знайомився завдяки якісній духовній літературі та досвіду спів-життя з освіченими та духовними людьми. Обрядовір’я, формалізм та міфологічне мислення є реальністю парафіяльного життя. Часто саме вони є причинами та  збудниками конфліктності в середовищі православних українців. 

Звідки ж віряни навчилися такому сприйняттю православної віри? Які чинники найбільш впливають на формування релігійного середовища? Відповідь на ці питання кожен  з нас хоче почути.

Цих причин багато.  У своїй доповіді я спробую  лише поверхнево, бо тема дуже велика,  дослідити та проаналізувати вплив найбільш популярних інформаційних ресурсів, які безперечно впливають на формування світогляду в окремих церковних спільнотах Української Православної Церкви, Православної Церкви України та громадянського суспільства.

Інформаційні ресурси та соціальні мережі, пов’язані з Українською Православною Церквою

Отож, перш за все, я зупинюся на ресурсах, пов’язаних з Українською Православною Церквою. 

Всім відомі популярні великі інформаційні ресурси, пов’язані з УПЦ, такі як СПЖ та «Перший Козацький».  Про їх зміст та вплив на віруючих Української Православної Церкви вже багато писали і говорили. Ці ресурси заборонені в Україні через зв’язок їх редакторів та журналістів з країною-агресором – Росією.

 Але сьогодні я хотів звернути увагу на інші  інформаційні майданчики, котрими активно користуються віряни та духовенство УПЦ. Зупинимось на декількох з них і обмежимось лише ресурсами, котрі розміщені у соціальній мережі Фейсбук. 

У Фейсбуці є декілька тематичних відкритих та закритих груп, пов’язаних між собою, на котрі підписано в загальної кількості близько мільйона людей. В більшості своїй – це віряни та священники Української Православної Церкви. Назву 15, на мою думку, найпопулярніших груп у Фейсбуці. Звернімо увагу на  кількість їх підписників, а потім проведемо аналіз змісту інформації, яка там розповсюджується, та тих закономірностей, які об’єднують ці групи у соціальних мережах.

Умовно їх можна розділити на 3 групи:

1 група  –  це ті ресурси, котрі прямо пов’язані з Українською Православною Церквою, і цей зв’язок навіть відмічений у їхніх назвах, а в профілі їхніх власників чи адмінів  зазначено, що вони працюють в УПЦ:

На ці шість ресурсів підписано близько 400 тисяч людей. 

2 група – це ті ресурси,  власниками та адмінами яких є у більшості своїй українці, та розраховані вони для українського споживача:

До цієї другої групи ресурсів також належать близько 400 тисяч підписників. 

3 група – це ті ресурси,  власниками та адмінами яких є як громадяни України, так і росіяни та білоруси.  Тобто,  ці групи розповсюджені однаково як в Україні, так і в Росії та Білорусії:

Загальна кількість підписників цієї третьої групи налічує  близько 700 тисяч людей.

Окремо  я хотів  би виділити один  ресурс у Фейсбуці, який нещодавно виник і  який пов’язаний з спільнотами Української православної церкви. Це ресурс називається «Світ православ’я». Там всього 600 підписників. Але він  дуже швидко набирає популярності. Він повністю анонімний: не вказано ім’я власника, і всі публікації анонімні. Щодня виходить декілька текстових матеріалів, часто вони супроводжуються яскравими картинками з надписами, що привертають увагу. Публікації присвячены темам: «Розкол», «Канонічне православ’я», «Автокефалія», «Що таке справжня Церква?» В текстах прочитується неприхована агресія щодо інших конфесій та юрисдикцій, засуджуються дії Вселенського патріарха та представників ПЦУ. Матеріали носять маніпулятивний характер, часто озвучується  недостовірна інформація з історії Церкви, перекручені факти та емоційні заклики. Хоча підписників  на каналі не багато, але кожна публікація має від десятка до декілька сотень перепостів.

Всі згадані нами інформаційні майданчики мають величезну кількість підписників (більше мільйона), та безперечно мають великий вплив на вірян та духовенство  УПЦ. Інформація на цих ресурсах кочує від однієї групи до другої. І ознайомившись з ними ближче, ми легко побачимо тісний зв’язок їх між собою, певні закономірності викладення матеріалів і навіть спільних адміністраторів.  Я хотів би більш детальніше зупинитися на дослідженні цих закономірностей і аналізу їх. Спробую це зробити коротко у форматі висновків.

Перше, на що я хотів звернути увагу, це на те, що на всіх цих ресурсах розміщається щодня величезна кількість інформації. Кожен ресурс на день пропонує декілька десятків постів і публікацій. Вони швидко перепощуються на інші ресурси. Це  велика насиченість матеріалів. 

Друге: у більшості згаданих ресурсів 80% матеріалів – це насправді матеріали позитивного змісту, близького до душі віруючих людей. Це зображення  ікон з цитатами повчань святих отців, миловидні картинки з релігійним змістом, повчання  старців, а також відомих людей з Української Православної Церкви, світового православ’я, в тому числі Російської Православної Церкви. На це потрібно звернути увагу, що в більшості своєї інформація дуже легко лягає на серця віруючих людей. 

Третє: частина інформації пов’язана з возвеличенням відомих духовних осіб. Звичайно, на першому місці – це, безперечно, митрополит Онуфрій. Серед прославлення авторитетів є деякі єпископи УПЦ. Всіх їх ставлять в приклад у стоянні в вірі,  розміщують їхні повчання, цитують  їхні проповіді. Часто розміщуються пости з духовними особами Російської Православної Церкви або в приклад ставляться святі, котрих не всі позитивно сприймають в Україні: царственні мученики, благовірні князі Андрій Боголюбський, Олександр Невський чи адмірал Федір Ушаков.  

Четверте – це анонімність розміщення авторів постів. І навіть якщо вказані імена адміністраторів групи, котрі розмістили той чи інший пост, то, глянувши в їхні профілі, розумієш, що за ними стоять зовсім інші люди.  А є випадки, наприклад, група  «Православіє з Онуфрієм. УПЦ» з 1400 підписників, де власником контенту є людина з явними ознаками психічного розладу. І тут стоїть питання відповідальності. Хто несе відповідальність за інформацію в групі, зміст  текстів і постів, розміщених в ній? 

П’яте: 70% матеріалів, розміщених на цих ресурсах, опубліковані російською мовою. Українська мова вживається на цих ресурсах досить рідко. 

І шосте, останнє, на що я хотів звернути увагу. На фоні великої кількості матеріалів з позитивним духовним змістом, виокремлюються матеріали, котрі в собі несуть агресію, обурення, категоричні судження. Часто інформація викладається  неправдива і маніпулятивна. Яскраво помітний акцент на захист від ворогів  та «стояння у вірі». Емоційний зміст висловлювань та оціночних суджень мало схожі на зразок  позитивної духовної риторики.

Отож, спробуємо проаналізувати ці факти та зрозуміти, як ці ресурси можуть впливати на формування конфліктогенного міфологічного мислення?

В наш час кожна людина стикається з неймовірно великою кількістю інформації, розміщеної на різних ресурсах. Таке розмаїття  протилежної за змістом  та емоційним наповненням інформації  викликає у пересічного вірянина і навіть священика відчуття повної розгубленості, заплутаності. Саме тому  у споживача інформації на перше місце виходить відчуття довіри. У людини постає питання:  «Якому джерелу інформації я можу довіряти? Хто чи що для мене є авторитетом?»

Коли ми проаналізуємо згадані вище ресурси, то ми побачимо, що у них домінуючою є інформація, пов’язана з авторитетними для великої кількості вірян особами, і в першу чергу це Блаженнійший митрополит Онуфрій. Якщо людина на ресурсі бачить повчання, фото чи відеозаписи свого Предстоятеля, то зразу починає довіряти цьому джерелу. Не менш привабливим є контент, пов’язаний з життям Церкви: ікони, проповіді, цитати святих отців тощо. І дуже складно людині з низьким рівнем аналітичного мислення серед маси позитивної для неї інформації розгледіти інформацію, котра може бути недостовірною, нести агресію, ненависть і  яка по суті своїй є маніпулятивною і просто брехливою. На другий план у людини виходить питання авторства тексту чи ім’я  власника контенту. Споживач інформації в такій ситуації точно не задається питанням, хто несе відповідальність за інформацію та слідкує за її відбором. Таке інформаційне середовище є ідеальним для розповсюдження фейків та формування обмеженого наративного мислення.  

Інформаційні ресурси, повязані з ПЦУ

Зупинімося на аналізі інформаційних ресурсів, пов’язаних з Православною Церкою України. Їх ми можемо розділити на декілька груп.

Отже, перша група. У своєму дослідженні ми не будемо зупинятися на офіційних ресурсах ПЦУ. Зазвичай, подібно до офіційних ресурсів УПЦ, ці інформаційні майданчики не виділяються особливою емоційною яскравістю викладення інформації. Їх особливістю  хіба що є однобока оцінка церковних та церковно-політичних подій, до яких долучена та чи інша юрисдикція. 

Особливої уваги варто приділити саме ресурсам, котрі мають анонімних авторів публікацій або власників. Зазвичай, там розміщується гаряча за змістом та емоційно яскрава інформація, котра особливо притягує перебірливих поцінювачів сенсаційних репортажів.

Інформація з таких ресурсів швидко розлітається по неосяжних просторах інтернету. Часто на сторінках  цих ресурсів можна знайти багато однобокої, оціночної і навіть образливої інформації щодо своїх церковних опонентів. А коментатори продукують злість, погрози і навіть заклики до противозаконних дій. До такої групи належить телеграм-канал «Монолог. Здесь». Він створений як антипод відомого ресурсу УПЦ «Діалог. Тут».

Все ж, на нашу думку, найбільш резонансними і популярними серед широка кола представників Православної Церкви України та серед людей, віддалених від церкви, є інформаційні майданчики відомих церковних блогерів, священників та активістів. Останнім часом яскравим прикладом інформаційної спекуляції стали особисті сторінки у Фейсбуці отця Романа Грищука та наближених до нього груп священників та активістів з Буковини. Він є священником Православної Церкви України, котрий особливо приділяє увагу «святій справі»,  як він її називає, «звільнення української землі від церковного московського ярма».

Він дотичний до більшості майнових церковних конфліктів на Буковині. У нього в соціальних мережах тисячі підписників, а його відеорепортажі мають сотні перепостів. Звичайною для нього є справа, коли він всіх православних українців, хто не належить до ПЦУ, відносить до ворогів України та  агентів Кремля. З його погляду, саме вони є  винуватціями у смертях тисячі українських воїнів.

Зазвичай, така риторика звучить під відеозапис на похоронах героїв України –  воїнів ЗСУ  або під час проведення так званих зборів про переходи тієї чи іншої парафії до ПЦУ.  Подібна риторика, підкріплена патріотичними гаслами та підсилена емоціями згаданих подій, легко лягає на серця слухачів та відкладається у свідомості українців.

Безперечно, такого роду інформація провокує конфліктність у суспільстві та формує наративне міфологічне мислення серед церковних людей, віруючих різних юрисдикцій.

Аналіз світських засобів інформації

Нажаль, на діяльність світських засобів інформації найбільш впливає позиція держави та ті меседжи, котрі озвучують її топ-менеджери.  Саме озвучення позиції держави різними її представниками є тим лейтмотивом, котрий підхоплюють ЗМІ. І якщо у 2022 році це був заклик до єдності в релігійному середовищі, то  у 2023-2025 роках – це бажання знайти винуватого та покарати його. При цьому, замість пошуку справжніх колаборантів в рясах та прихованих агентів Кремля, такими роблять цілу спільноту українців, приналежних до окремої юрисдикції. Все це відображають та продукують світські засоби інформації.

Деколи здається, що окремі ЗМІ роблять кроки для налагодження діалогу між представниками юрисдикцій. Але що з цього виходить? Наприклад, нещодавно на «Суспільному. Буковина» було організовано, здавалося б, важливу річ –  публічну дискусію між священниками УПЦ та ПЦУ. На даний час запис цієї розмови переглянуло лише на ютуб-каналі «Суспільного» більше 200 000 глядачів. На жаль, з перших хвилин дискусія перетворилася на батл з наслідками,  які дуже яскраво охарактеризував штучний інтелект (особисто я коректних слів для аналізу не зміг підібрати): «Діалог демонструє глибоку прірву між позиціями представників ПЦУ та УПЦ, яка ґрунтується не лише на різних богословських та канонічних поглядах, а й на взаємній недовірі, образах та використанні маніпулятивних риторичних прийомів.

Обидва священики демонструють упередженість і небажання чути аргументи опонента, що робить діалог радше полем битви, аніж спробою знайти порозуміння. Маніпуляції, вибірковість у фактах, емоційний тиск та некоректна поведінка присутні з обох сторін, хоча й проявляються по-різному». 

Ці слова гарно відображають справжню, а не міфічну реальність, і нам разом потрібно її змінювати.