Від відповідальності – на спокій: як в УПЦ жонглюють статусами «незручних» єпископів

Олег Горбовський, священик ПЦУ, Софійське Братство

Приходить новий рік – час, коли хочеться традиційно зазирнути в церковний календар. Дехто це робить з благочестивих інтересів - подивитися, коли які свята припадають, а дехто в церковному календарі переглядає нові єпископські призначення та інформацію з єпархій, тому що все це нам дає картину, як саме працює конкретна церковна структура та яких змін вона зазнає, показує тенденції кадрового розвитку в церкві.

Дивись також:

«Паперові» князі Церкви: яким буде календар УПЦ на 2025 рік?

Шрьодінгерівські єпархії в церковному календарі-2025 УПЦ

Цьогоріч актуальності набуває інформація щодо діяльності єпископів УПЦ, які перейшли до РПЦ, тобто колишніх українських єпископів на тимчасово окупованих територіях. За сприяння третіх осіб вдалося отримати низку цінних відомостей пно цих єпископів. Частину з них буде підтверджено з посиланням на відкриті ресурси, водночас способи отримання іншої інформації повністю розкриватися не будуть. Окремі факти залишаться без підтвердження, оскільки тема є надзвичайно небезпечною, а розголос може створити додаткові ризики для причетних осіб.

Автор свідомо уникатиме різких оцінок діяльності згаданих в статті єпископів. Водночас варто зауважити, що їхній колишній центр у Києві фактично дистанціювався від них - не надається жодних коментарів ані щодо можливих проявів колабораційної діяльності, ані щодо обставин, у яких ці особи нині перебувають.

                                                          На спокої - спокій тільки сниться

Отже, варто розпочати з огляду єпископів, які, згідно з документами, були відправлені в УПЦ «на спокій». Єпископи «на спокої» — це ієрархи, які належать до конкретної церкви, однак не беруть участі в її управлінні. За церковними правилами вони можуть звершувати богослужіння лише за наявності спеціального дозволу. Такий дозвіл має надаватися не тільки правлячим єпископом єпархії, а й центральним церковним керівництвом.

Надання загального благословення також можливе лише за погодженням із керівництвом відповідної єпархії та вищими органами церковної влади. Саме тому єпископів «на спокої» часто скеровують до певних монастирів. Там вони діють відповідно до благословень монастирського керівництва, а сам монастир бере на себе обов’язок їх утримання та забезпечення необхідних умов для життя.

У сучасних умовах відправлення на спокій для єпископів УПЦ дедалі частіше перетворюється на спосіб уникнення відповідальності. У таких випадках церква фактично самоусувається від оцінки як попередньої, так і подальшої діяльності цих осіб.

Розглянемо, де перебувають і чим займаються єпископи на спокої, а також у яких умовах живуть колишні єпископи УПЦ, що залишилися на тимчасово окупованих територіях і співпрацюють з окупаційною владою. Серед єпископів УПЦ на спокої є ті, хто в період повномасштабного вторгнення виїхав до Російської Федерації, остерігаючись кримінальної відповідальності за порушення законодавства України, пов’язані з колабораційною діяльністю та підтримкою держави-агресора. Є й такі, хто залишив Україну ще до повномасштабного вторгнення та дотепер перебуває на території РФ.

Питання про те, наскільки спокійним є їхнє життя, залишається риторичним. Відповідь на нього кожен може сформулювати самостійно.

Білоцерківський хіт-парад

№ 1. Іполит Хілько

Білоцерківській єпархії УПЦ дуже не пощастило з правлячими архієреями: троє колишніх правлячих єпископів цієї єпархії, які керували нею один за одним, знаходяться на спокої в Україні – і дуже активні в тому числі і в Росії.

Відкриємо наш хіт-парад єпископом Іполитом Хілько, колишнім керуючим Білоцерківською єпархією (16.08 — 22.12.1992 р.). Цього псевдо-старця забороняли на три роки, а потім взагалі відправили на спокій в 2007 році за «деструктивну діяльність» (тобто, фундаменталізм та порушення церковної дисципліни). Вже в часи повномасштабного вторгнення цей єпископ записав невеличкий сюжет з підконтрольного Краматорська, де розкритикував задеклароване УПЦ в травні 2022р. відмежування УПЦ від РПЦ. До останнього часу Іполит належав до одного з храмів Краматорська (сел. Іванівка (Краматорськ), храм на честь прп. Сергія Радонезького), де він і служив. Зараз йому служити заборонено, всі його проповіді видалено з ютуб-каналу. Декілька проповідей цього єпископа встиг розмістити ютуб-канал «Святая Русь» - канал блогера Василя Чепразова, якого в травні 2023 року взяли під варту зі звинуваченням у виправдовуванні агресії РФ. 

Єпископ Іполит не звершує богослужінь в цьому храмі десь близько двох років. Видно, що така указівка прийшла з Київської митрополії УПЦ, тому що правлячий єпископ, до складу єпархії якого входить м. Краматорськ – митр. Митрофан Нікітін – знаходиться на окупованій території і керувати неокупованою частиною своєї єпархії не має можливості.

№ 2. Іонафан Єлецьких

Наступником Іполита Хілько на Білоцерківській кафедрі став славнозвісний Іонафан Єлецьких, який в новітній час, будучи вже митрополитом Тульчинським, був засуджений на 5 років позбавлення волі, але відправлений за обміном в Росію. Звісно, у зв’язку з терміновим та вимушеним від’їздом митрополита Іонафана в Росію, керівництво УПЦ відправило його «на спокій», знявши з себе відповідальність за дії, що призвели до 5-тирічного покарання.

Що ж робить митрополит Іонафан в Росії, знаходячись за паперами «на спокої» в УПЦ? Отримує з рук патріарха Кирила орден РПЦ – прп. Сергія Радонезького I ступеню, дає інтерв’ю, в якому розказує про свою любов до патріарха Кирила:

Після інфаркту, який стався в нього, за його словами, під час процесуальних дій український правоохоронних органів, митрополит Іонафан поправляє своє здоров’я в Росії: 

Зараз митрополита Іонафана, якого в УПЦ відправили «на спокій», можна побачити в Росії на різних концертах, презентаціях, заходах. Ось деякі з таких заходів 2024-2025 років, на яких був присутній митрополит Іонафан:

1. «У річницю інтронізації святителя Тихона, Предстоятель Російської Церкви відправив молебень у Донському ставропігійному монастирі... За богослужінням молився митрополит Іонафан (Єлецьких). Серед присутніх були воїни Семенівського полку».

2. ««Чорнобильська Літургія» митрополита Іонафана (Єлецьких) прозвучала в Москві у виконанні Синодального хору... У храмі молився автор піснеспівів митрополит Іонафан (Єлецьких). Після Літургії настоятель храму протоієрей Микола Лищенюк привітав почесного гостя, привітавши його з іменинами».

3. У загальноцерковній аспірантурі відбулася презентація книги «На захист соборного устрою Православної Церкви». У презентації взяли участь... митрополит Іонафан (Єлецьких)». 

Керівництво УПЦ так і не дало адекватної оцінки деструктивній антиукраїнській діяльності цього єпископа, а тому все виглядає так, що там згодні з його висловлюваннями на адресу колишньої Батьківщини.

№ 3. Серафим Залізницький

Білоцерківський хіт-парад закриває ще один колишній єпископ Білоцерківський (згодом, митрополит) Серафим Залізницький, який на посаді керуючого Білоцерківською кафедрою УПЦ змінив митрополита Іонафана Єлецьких. На момент повномасштабного вторгнення Серафим керував Івано-Франківською кафедрою, яку незадовго до цього самостійно полишив та відправився в Москву. І тільки в листопаді 2022 року в УПЦ його відправляють «на спокій». В Москву він повертається в той храм, настоятелем якого був раніше – храм на честь Введення у храм Пресвятої Богородиці біля Салтикова моста (Лефортово) у Москві.

Це була не випадковість, зв'язок в з Москвою у митрополита Серафима був досить тісний. Наведемо три приклади:

1) 2 червня 2019 р. митр. Серафим (разом з келейником Арсенієм Топузовим) співслужить в патріаршому Єлоховському соборі в Москві митрополиту Істрінському Арсенію: «1 червня, напередодні дня набуття мощей святителя Олексія, Арсеній, митрополит Істрінський, спільно з єпископом Іваново-Франківським і Коломийським, відправив всеніщну. 2 червня – Божественну літургію і чин молебного співу в Богоявленському кафедральному соборі в Єлохові... Преосвященним Владикам співслужили… Арсеній (Топузов), клірик Іваново-Франківської єпархії».

2) У митрополита Серафима  збереглись настільки теплі стосунки з московським храмом «у Салтикова моста», що його сайт пише вітальний допис про хіротонію в священики келейника митрополита Серафима – Арсенія Топузова: «7 січня 2019 року, в день Різдва Христового, під час Божественної літургії в кафедральному Христорождественському соборі єпископ Івано-Франківський і Коломийський Серафим здійснив хіротонію архідиякона Арсенія (Топузова) в ієромонаха. Сердечно вітаємо дорогого отця Арсенія з прийняттям благодаті священства!».

3) В грудні 2020 р. разом з Арсенієм та Георгієм Топузовими митр. Серафим служить в храмі «у Салтикова моста» в Москві, про це сайт храму пише так: «Недільну Літургію та всенічну напередодні відправив архієпископ Івано-Франківський і Коломийський Серафим. Йому співслужили архімандрит Георгій (Топузов), архімандрит Арсеній (Топузов)...». Ось так просто приїхав правлячий єпископ з «Івано-Франківська» чи «Іваново-Франківська», щоб очолити літургію в Москві, але на сайті храму навіть не вказано, що він служив з благословення патріарха чи місцевого єпископа.

В Москву Серафим Залізницький поїхав зі своєю свитою - двома священнослужителями (братами?) на прізвище «Топузов». З «братами» Топузовими митр. Серафим не розлучається ще з Білої Церкви. Коли Серафим, будучи єпископом Шумським, став ректором Почаївської семінарії, то зарахував їх до викладацького складу цієї семінарії. На сайті цієї семінарії читаємо новину: «25 травня 2017 р. на свято Вознесіння Господня ректор семінарії єпископ Шумський Серафим звершив святкову літургію в семінарському храмі.., йому співслужили викладачі в священному сані: архімандрит Георгій (Топазов)..., архідиякон Арсеній (Топазов)» (на сайті Почаївської семінарії переплутали одну літеру і підписали Георгія та Арсенія не «Топузовими», а «Топазовими»). 

Далі разом з митрополитом Серафимом ми бачимо цих «братів» поруч з ним на богослужіннях в Івано-Франківську та в Москві. В Москві за богослужінням митрополит Серафим виголошує проповіді разом з архімандритом Георгієм Топузовим.

На тг-каналі храма «у Салтикова моста» остання згадка про митрополита Серафима - від 8 лютого 2025р.: «Літургію в цей день відправив настоятель Іоанн (Лудищев) у співслужінні кліриків храму. За Літургією молився митрополит Серафим».

В липні 2025 року Залізницького можна було помітити на традиційному соборному богослужінні Троїце-Сергієвої Лаври на свято преподобного Сергія Радонезького, де він співслужить патріарху Кирилу.

Загалом,  присутність на богосліжіннях в Троїце-Сергієвій Лаврі двічі на рік на день прп. Сергія Радонезького для єпископів є обов'язковою - тому наших «героїв», єпископів УПЦ «на спокої», які проживають в РФ, можна там бачити постійно.    

Кримські «спокійно-вікарні»

Калінік Чернишов

А от цього єпископа на спокій відправила не УПЦ, а РПЦ.

«Шість років тому Всемилостивий Господь сподобив мене прийняти єпископський сан. Дякую Господу за можливість служити Йому всім своїм життям! У день свята Введення в храм Пресвятої Богородиці та пам'яті Священномученика Климента, Папи Римського, відправив Божественну Літургію в Скиті Ніколо-Шартомського монастиря в с. Великі Дворишки, Іванівська область. 8.12.2025 р.» - пише в своєму особистому тг-каналі єпископ Калінік (Чернишов) напередодні нового року.   

Кримчанин Калінік Чернишов – активіст так званої «Кримської весни». У 2014 році бахчисарайський храм ієромонаха Калинника в селі Затишному служив храмом-базою для військ Російської Федерації і допомагав їм у анексії Криму: там були і зброя, і засоби захисту, і продовольство, і казарма (Вікіпедія). Пізніше в тому ж році Калінік був нагороджений медаллю окупаційної адміністрації Криму «За захист Криму», отримав також того ж року нагороду від командування «кримських ополченців» за духовну підтримку та душпастирство.

В 2016 році УПЦ шокувала всіх тим, що її синод обрав Калініка єпископом Бахчисарайським, вікарієм Сімферопольської єпархії (хіротонію провели в 2019 р.), і в цьому статусі він зустрів перепідпорядкування кримських єпархій під омофор патріарха Кирила, продовжуючи підтримувати окупантів. В лютому 2021 року в Севастополі Чернишов благословив ракетний корабель ЗС РФ «Гайворон» і побажав військовослужбовцям ЗС РФ завжди бути готовим захищати «нашу Батьківщину». 11 травня 2021 року єпископ Калінік разом із окупантами РФ в Криму відкрив музей «Великої Вітчизняної війни в Євпаторії». На фото із заходу він позує із дітьми переодягненими в військову форму совєтських солдат із георгіївськими стрічками (забороненими в Україні), а також радо вітається із вищим військовим керівництвом ЗС РФ.

Все це не допомогло Калініку стати для окупантів своїм. Черговий Синод РПЦ все розставив на свої місця:  

Після того, як єпископа Калініка в РПЦ було відправлено «на спокій», він близько пів року мовчав в своєму тг-каналі, але врешті-решт змирився зі своєю долею та знову демонструє свій контент.

Парадоксально, але в поточному календарі УПЦ Калінік Чернишов продовжує фігурувати як «єпископ Бахчисарайський, вікарій Сімферопольської єпархії», тобто, УПЦ не визнала рішення Синоду РПЦ про відправлення цього активіста «Кримської весни» на спокій (як, власне, і перепідпорядкування кримських єпархій РПЦ). Тому єпископ Калінік має одночасно два статуси: «на спокої» в РПЦ та «вікарний» в УПЦ – що явно не робить честі саме УПЦ через специфічну діяльність цього активіста. 

Агафон Опанасенко

Є ще один єпископ з такою самою конфігурацією статусів - єпископ Коктебельський Агафон (Опанасенко).

За деякими даними, єпископ Агафон перебуває зараз в Італії чи Іспанії. Історія цього ієрарха достатньо заплутана. Спочатку Опанасенко був вікарним єпископом в Криму з титулом Коктебельський. Коли РПЦ, яка анексувала Феодосійську єпархію, відправила її керуючого митрополита Платона Удовенка на спокій,  то на чині поставлення нового керуючого Феодосійською єпархією єпископа Іларіона Карандеєва 13 квітня 2025 р. в Храмі Христа Спасителя в Москві був присутній і єпископ Агафон. Останній раз на сторінці храму «Утамуй мої печалі» в Коктебелі єпископ Агафон згадується 12 липня 2025 р., коли він там служив останню Літургію, а вже 23 липня 2025 р. на засіданні Синоду УПЦ його звільняють з посади вікарного єпископа Феодосійської єпархії та призначають єпископом Калинівським, вікарієм Київської митрополії. Цього рішення Синоду УПЦ не визнає Москва і відправляє Агафона на спокій – в «коктебельському» статусі.

Версія Москви виглядає так: 

Цікаво, які підтвердження має отримати Синод РПЦ, щоб визнати рішення Синоду УПЦ по Агафону? Рішення по інших єпископах з «відкритих джерел» без документального підтвердження задовольняють і призначених в УПЦ єпископів включають до загального складу архієреїв РПЦ з відповідними титулами, а для рішення по єпископу Агафону «відкритих джерел» замало? Сайт УПЦ, церковний календар УПЦ, де єпископ Агафон підписаний, як «єпископ Калинівський, вікарій Київської митрополії» - це не офіційне джерело?

Що ж, історія повторюється: єпископ Агафон (Опанасенко) відразу за єпископом Калініком (Чернишовим) один за одним отримують подвійний статус: в календарі УПЦ мають статус вікарних, і разом з тим в календарі РПЦ - «на спокої».

Єпископ Агафон повідомив в РПЦ, що він нібито їде за кордон на лікування, а сам домовився завчасно з Київською митрополією, що його звільнять з Криму та зроблять вікарним єпископом Київської митрополії, з обласним титулом «Калинівський». Агафон гадав, що оскільки його не буде на час такого рішення в Криму, то йому РПЦ нічого не зробить. Але Синод РПЦ виявився не в захваті від такого самовольства і згадав про це на своєму засіданні, на якому і відправив Агафона по спокій: «18 липня 2025 року єпископ Коктебельський Агафон, вікарій Феодосійської єпархії, направив єпископу Феодосійському і Керченському Іларіону прохання в електронному вигляді про надання йому лікувальної відпустки з 19 липня по 16 серпня 2025 року, після чого перестав відповідати на телефонні дзвінки. Надалі з'ясувалося, що до цього часу він розпродав частину свого майна і покинув Росію». Синод РПЦ не зрозумів хитрощів Агафона, відправивши того на спокій всупереч вже прийнятому рішенню стосовно нього Синодом УПЦ. Хоча він продовжує бути приписаним до УПЦ, його статус за кордоном буде ідентифікуватись за російськими лекалами.

«Заштатно-покійні»

Антоній Боровик 

Антоній Боровик перед своїм останнім «спокоєм» встиг повилітати з кілької кафедр – Уманської та Олександрійської, звідки він зі скандалом потрапив на перший «спокій». Потім його знову повернули в обойму, в 2014 р. призначивши на вікарного архієрея Хустської єпархії, єпископа Уґольського. В 2019 р. Боровик був звільнений з посади вікарія Хустської єпархії та зарахований за штат. Не довго роздумуючи, цей єпископ їде в Росію в «Уральський Афон» - Білогорський Свято-Миколаївский чоловічий монастир на Білій горі в Кунгурському районі Пермського краю. В цьому монастирі він зазначений як помічник намісника. Чому українського заштатного єпископа Антонія зазначають до цих пір на сайті цього монастиря РПЦ з колишнім титулом «Уґольський» (без вказівки, що цей титул відноситься до Хустської єпархії та належить на той момент вже іншому єпископу – Симеону Голубці!) - невідомо. Боровик тут довго не затримався, і ось ми його бачимо вже настоятелем Хрестовоздвиженського храму м. Пермі.

Кочуючий титул «Уґольський» зіграв з Боровиком злий жарт - Хрестовоздвиженський храм при такому настоятелі згорів в пожежі. На скріні нижче «владико» Антоній з людьми молиться в день Воздвиження перед згорілим храмом.

Як видно, цей храм був не дуже прибутковим, тому настоятелі тут довго не затримувались.

Служити «на углях» - не найкращий варіант для єпископа, тому Антоній Боровик знаходить себе в Свято-Троїцьком Стефановому чоловічому монастирі в Мотовилісі тієї ж Пермської єпархії.

Далі разом зі своїм помічником архімандритом Агафангелом (який, скоріш за все, також з України) змінює своє місцеперебування з Пермського краю - в поки невідомому для нас напрямку.

На даний момент Антоній Боровик числиться в календарі УПЦ як єпископ на спокої з 03.04.2019 р., проте жодних підтверджень про те, що його статус офіційно змінено з заштатного на «на спокої», немає. Що, мабуть, і дозволяє його продовжувати гастролювати просторами «матінки-Росії».

Колаборанти: спокій як індульгенція

Єлисей Іванов

Ті, хто серйозно співпрацював з окупаційною владою вже під час повномасштабного російського вторгнення, після того, як їхні єпархії знову було повернено під український контроль, були змушені тікати до Росії. Така доля спіткала митрополитів Єлисея Іванова та Іосіфа Масленнікова, які на момент відкритої агресії керували своїми єпархіями в Харківській та Сумській областях. Звісно, з огляду на їхній від’їзд до Росії, в УПЦ перебіжчиків...відправили на спокій, не давши жодної оцінки їхній зрадницькій діяльності.

До останнього часу ці митрополити служили в Підмосков’ї. Єлисей служить в Новокарцево, також катається в Курську область, де в нього якесь житло в с. Бобрава. Підмосковне Новокарцево – це, звісно, не місто Ізюм, а «село в Дмитровському районі Московської області, у складі міського поселення Яхрома. Населення — 9 осіб (2010)» (Вікіпедія).

18 липня 2023 р., до 50-річчя від дня народження, митрополит Єлисей отримав з рук патріарха Кирила орден прп. Сергія Радонезького III ступеня.

На відміну від митрополита Йосифа Масленнікова, митрополита Єлисея Іванова після переведення «на спокій» можна навіть зустріти в окупованому донецькому регіоні:

«28 травня 2025 року, в день відзначення свята Великодня і в день знаходження мощей преподобного Іллі Макіївського, в Свято-Георгіївському соборі міста Макіївки було звершено урочисте богослужіння.

Божественну літургію звершили: …митрополит Єлисей (Іванов)…»

Гедеон Харон

Завершуємо наше дослідження єпископом Гедеоном Хароном, колишнім єпископом Макаровським, вікарієм Київської митрополії УПЦ, який відправлений на спокій в 2023 р. Не зважаючи на свій статус, Харон веде дуже бурхливу діяльність в Росії, багато служить, дає багато інтерв’ю, особливо полюбляє служити в храмі вмч. Ірини в Москві - патріаршому подвір’ї, де також знаходиться представництво Білоруського екзархату.

10 вересня 2024 р. на ефірі радіостанції «Радонеж» він сказав наступне:

про зміну курсу деяких архієреїв УПЦ: «Сталося раболіпство в певному сенсі цього слова, тому що багато хто зі священноначалія злякалися втратити те, що у них є. Це відверто сказав митрополит Агафангел, коли до нього прийшли і сказали: «Чому ви так чините?», а він відповів: «А що ви хочете, щоб вони у мене все відібрали?»

про те, як він не зміг потрапити назад в Україну з Італії на початку повномасштабного вторгнення: «Так я назад і не повернувся. Все, не зміг приїхати, мене не пустили спочатку, перекрили, потім там були тероборонівці – могли мене просто розстріляти».

«Є владики, які ну хоча б мовчать... тихо мовчать, не висовуються, але на жаль є такі, що відкривають свої уста, Господи прости – можу сказати «нечестиві»: свої пасквілі нечестиві висловлюють, думки свої – блогерами стали... не те, що русофоби, а просто найсвятішого проклинають, називають його «дитячим вбивцею» і найстрашніші слова на його адресу посилають».

про збори в УПЦ на ЗСУ: « Тебе ж ніхто не тримає, що давайте зберемо на ЗСУ, давайте на ракети, на танки будемо збирати або ще щось таке, відмовимося від Олександра Невського, Серафима Саровського, Сергія Радонезького – все це в одну купу звалюється, сатанізм, ну добре, зібрали на медицину…, але не на зброю».

«Зараз на ЗСУ збирають, щоб вбивати нашого брата, замість того, щоб викликати «волга, волга» і здаватися йти... і як це не парадоксально, одеська єпархія збирає більше на ЗСУ, ніж львівська».

про собор в Феофанії: «Не можна було йти, треба було тримати сповідь... А тепер за що нас поважати - після того, як всі підписали цю хартію «вихід з московського патріархату»? І вороги наші цим скористалися, у них як знято було якесь табу: «хух, тоді тепер позбавляємо їх усього, законності» - ось вони це і зробили».

про російську агресію: «Сьогодні йде громадянська війна, справжня, причому дуже жорстка, жорстока, особливо з боку України – в основному, ось сьогодні стріляли, вбили жінку, дитину поранили. Що ви стріляєте по будинках? Зрозуміло, що коли йде війна, снаряди – «ліс рубають, тріски летять»... але коли ти навмисно, спеціально стріляєш у житловий будинок або дитячий садок, у школу – як сьогодні, вибачте мені, але фашисти цього не робили... але ці гірші за фашистів, тому що це вже люди на межі язичницького сатанізму – ось саме це їм підходить, вони перевершили Адольфа і всю його компанію на голову».

про бачення майбутнього: «Всі повернемося. І об'єднаємося в тріїпостасній державі: «Росія, Україна, Білорусь – одна свята Русь» – як каже наш патріарх Московський і всієї Русі Кирил, дай Бог йому здоров'я».

Отакі вони - українські єпископи на спокої без України...

Висновок

Як бачимо, Синод УПЦ жодним чином не хоче відповідати за своїх власних єпископів: доходить до того, що єпископів – посібників агресора та таких, що отримали в Україні реальний термін ув'язнення за кримінальною статтею, в УПЦ просто відправляють «на спокій». Стан «на спокої» канонічно передбачає для таких єпископів повне погодження своєї публічної діяльності з керівним органом своєї церкви - отже, за всі публічні дії своїх ієрархів керівництво УПЦ несе повну відповідальність. Якщо немає засудження конкретних дій таких єпископів – значить, їхня діяльність не тільки погоджена з керівними органами УПЦ, але й отримала відповідне благословення.  Це все, що ви хотіли знати про слідування канонам та совісті з боку керівництва УПЦ.