Участь релігійних організацій та їхніх окремих представників у виборчій кампанії 2010 року має суттєво менший масштаб, ніж це спостерігалося у президентських виборах 2004 року.
Для міжконфесійних процесів в Україні важлива нова тенденція, по'язана із зміцненням підтримки подальшій автономізації Української православної церкви (МП) серед ієрархії та мирян цієї церкви. Ієрархи УПЦ (МП), схоже, дедалі більше усвідомлюють, що
політизація церковного життя, в тому числі у виборчий період, серйозно шкодить цій церкві, її іміджу в очах вірян.
УПЦ (МП) протягом останніх років на найвищому рівні ухвалила кілька рішень, спрямованих проти політизації церкви та діяльності псевдорелігійних політичних організацій.
Участь УПЦ (МП) у виборчій кампанії 2004 року тривалий час після цього змушувала її ієрархів пояснювати свою позицію, фактично вибачатися за неї. Цей досвід, вочевидь, не минув дарма.
Крім того, з часу обрання нового московського патріарха в Московській патріархії почали гучніше лунати голоси, спрямовані на ліквідацію автономії Української православної церкви. Московський патріарх Кирил, який з помпезним візитом відвідав Україну влітку 2009 р., оголосив про свій намір відвідати Україну і влітку 2010 р.
Помпезні візити московського першоієрарха покликані показати, що справжнім духом лідером для вірян УПЦ (МП) є московський патріарх,
а не предстоятель Української православної церкви - київський митрополит і вся українська ієрархія.
Водночас, настрої, спрямовані на автономію, в УПЦ (МП) дедалі виразніші. Це підсилюється разюче відмінним політичним кліматом в Україні та Росії й ідеологічно різними підходами, властивими для українського та офіційного російського поглядів на історію. Так, 30 листопада 2009 р.
предстоятель УПЦ (МП) в питанні Голодомору в Україні розставив суттєво інші акценти, ніж московський патріарх,
назвавши Голодомор геноцидом й проілюструвавши це промовистим епізодом свого життя.
Крім того, суттєва менша участь священників УПЦ (МП) у виборчій агітації може бути зумовлена й тим, що Москва не має явного фаворита на цих виборах, точніше, їх одразу кілька. Тією чи іншою мірою сателітними кандидатами щодо інтересів Росії є Віктор Янукович, Юлія Тимошенко, Петро Симоненко, Сергій Тигипко, Інна Богословська тощо.
За таких умов підтримка церковними організаціями, на які має вплив Москва, якогось одного кандидата означала б внесення дисонансу в той баланс сигналів підтримки, які надходять з Кремля українським політикам.
Ще одним чинником меншого задіяння УПЦ МП на цих виборах є той факт, що проросійські кандидати й так мають значні рейтинги.
Конкуренція між ними не сприймається в Москві як «останній і вирішальний бій», і тому вона утримується
від задіяння всіх чи майже всіх ресурсів, як це було на виборах 2004 року. Тим більше, що втручання власне українських релігійних організацій МП у вибори могло б зашкодити довгостроковим інтересам російського православ'я в Україні.
Крім того, суттєва інформаційна підтримка з боку Московського патріархату вже була надана лідерові Партії регіонів Вікторові Януковичу, а також і прем'єр-міністру Юлії Тимошенко під час візиту до України московського патрарха влітку 2009 р. Можливо, в Москві вважають, що цього досить, хоча й не перешкоджають політичній ініціативі релігійних організацій та священників на місцях на користь проросійських кандидатів.
Водночас, такі кандидати у президенти, як чинний Президент Віктор Ющенко, прем'єр-міністр Юлія Тимошенко, лідер Партії регіонів Віктор Янукович активно і регулярно залучають релігійних діячів до участі в своїх політичних заходах, у тому числі тих, що мають передвиборчий характер. На заходах лідера ПР присутні майже виключно священики й ієрархи УПЦ Московського патріархату. У програмах найрейтинговіших кандидатів - В. Януковича, Ю. Тимошенко, А. Яценюка не порушуються питання створення помісної православної церкви. Водночас, у програмі Президента В. Ющенка задекларована така мета: «Ми віддаємо належне ролі християнства у становленні української нації і держави. Поважаючи право усіх на свободу віросповідання, прагнемо єдності українського православ’я».
На передвиборчих заходах у президента і прем'єр-міністра представлені й представники інших конфесій, переважно християнських.
Зокрема, вищі ієрархи УПЦ Київського патріархату були присутні на церемонії висунення кандидатури і президента В. Ющенка, і прем'єр-міністра Ю. Тимошенко. Також ці троє кандидатів зустрічалися з вищими ієрархами УГКЦ.
Слід зазначити, що досі не пролунало публічних слів на підтримку якогось із кандидатів з боку вищих церковних ієрархів усіх найбільших християнських церков України. Серед переліченого вище це може свідчити й про адекватне розуміння церковними ієрархами України ролі Церкви в суспільстві та своєї власної відповідальності.
Теги:
