Свідки Єгови, що на той час називались Дослідниками Біблії, були «єдиною групою, яку Третій Рейх переслідував лише з мотивів релігійних переконань», як про це зазначає професор Роберт Герварт. А згідно з істориком Крістіною Кінг, нацистський режим наклав на Свідків клеймо «ворогів держави» через те, що «вони привселюдно відмовлялись прийняти хоч найменший елемент [нацизму], оскільки це суперечило їхній вірі і переконанням».

Ця релігійна група залишилась політично нейтральною, відмовлялась салютувати Гітлеру, вдаватись до жорстоких расистських дій чи приєднатися до німецької армії. Більш того, «у своїй літературі вони відверто викривали все зло, як чинив той режим, зокрема те, що було заподіяно євреям», зазначає Кінг.

Свідки були одними з перших, кого відправляли до концентраційних таборів. Їх можна було легко розпізнати по фіолетовому трикутнику, нашитому на їхніх уніформах. Серед 35 тисяч Свідків Єгови, які на той час проживали в окупованій нацистами Європі, більш ніж третина зазнала прямих переслідувань. Більшість було арештовано та ув’язнено. Сотні дітей Свідків було скеровано на перевиховання до прихильників нацизму або поміщено до виправних закладів. Близько 4200 Свідків було відправлено до нацистських концентраційних таборів. Авторитетний історик Детлеф Гарбе написав: «[Нацистська] влада прямо заявляла про свій намір повністю стерти Дослідників Біблії зі сторінок німецької історії». За підрахунками 1600 Свідків загинуло, 370 з яких було страчено.

Шевчук Богдан, кандидат історичних наук, каже: «Свідки Єгови були непохитними. Вони не піддавалися тиску нацистської влади навіть під загрозою смерті». 20-річна Марія Буковецька з села Медуха (нині в Івано-Франківській області) опинилася в таборі Равенсбрюк, де вона отримала номер 77229 і стала жертвою медичних експериментів. Ще одинкраїнець Віталій Костанда у 20-ти річному віці потрапив до концтабору Заксенхаузен, де і познайомився зі Свідками Єгови. Пізніше він потрапив до табору Ноєнгамме, де отримав номер в’язня 74373, а у травні 1945 року опинився на 200-метровому судні «Кап Аркони», на якому було 7000 в’язнів, в тому числі й близько 30 Свідків Єгови. Есесівці виконували наказ знищити всіх в’язнів, тому тримали в’язнів у підпалубних приміщеннях без їжі, води чи свіжого повітря. У більшості своїй в’язні поступово чахнули і божеволіли у власних нечистотах. Оскільки над судном був піднятий німецький прапор, його атакували британські винищувачі. Після голоду, обстрілів, пожежі та холодних балтійських вод врятувалося лише 400 в’язнів, серед яких був і Віталій Костанда.

Свідки Єгови були єдиною релігійною групою, якій, починаючи з 1938 року, пропонували, а часто й змушували стати вільним, підписавши документ зречення від віри. Працівники поліції та в’язниць часто вдавались до тортур та всіляко обмежували Свідків лише для того, щоб вони підписали зречення. За словами історика Гарбе «надзвичайно мала кількість» Свідків піддались такому тиску.

Голокост і Свідки Єгови: пам'ять, гідність, справедливість
Женв’єв де Ґолль, племінниця колишнього президента Франції Шарля де Голля та учасниця французького Руху Опору, розповіла про жінок-Свідків, які були ув’язнені у концентраційному таборі Равенсбрюк: «Мене дивувало в них те, що вони могли в будь-яку мить залишити табір, лише підписавши зречення від віри. Врешті-решт ці жінки, що виглядали такими безсилими та виснаженими, були сильнішими за есесівців, котрі мали владу та усі підручні засоби. Вони володіли міццю, і їхню силу волі ніхто не міг зламати». У своїй біографії Комова Євдокія, яка в 1942 році була вивезена до Німеччини з села Котовка, Дніпропетровської області, і потрапила до концтабору Равенсбрюк розповідає: «Вони сильно відрізнялися від інших у концтаборі, були дуже приязними і оптимістично налаштованими. Їхня поведінка виявляла, що вони хочуть сказати іншим в’язням щось дуже особливе».

Невдача, якої зазнали нацисти у своїх спробах зламати Свідків Єгови, сильно виділялась на фоні конформізму цілям нацизму до та під час Голокосту. Мирні методи, якими ці прості люди чинили супротив расизму, крайньому націоналізму та жорстокості, заслуговує згадки про них у Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.

Юлія Мельничук

Фото jw.org

Теги: