Про труднощі перекладу Біблії на мови інших народностей, про особливості праці місіонерів-перекладачів та яскраві історії з їхнього життя йдеться у розмові з Вольфгангом Біндером, директором місії «Вікліф» у Східній Європі, баптистом за віросповіданням.
Вольфганг Біндер сидить праворуч
- Розкажіть трішки про себе. Як ви почали працювати у місії «Вікліф»?
- Коли мені було 5 років, моя мама завжди брала мене в церкву. Ми жили у невеличкому місті. У свої 5 років я дуже любив слухати місіонерські історії. Ще 5-річною дитиною я захотів бути місіонером і пообіцяв Богу, що стану таким. Йшов час. Я підростав і потроху віддалявся від церкви. Підлітковий вік завжди тяжкий. Мою обіцянку нагадувала мама, мовляв, ти ж обіцяв, чому ти відійшов від Господа? Згодом я таки покаявся і повернувся до церкви, відвідував недільну школу. Пізніше пройшов навчання і пішов місіонером у місію «Вікліф».
- Чим займається місія «Вікліф»? Які основні напрямки її діяльності?
- Наша місія бере свій початок ще від служіння одного молодого американського місіонера, який потрапив до країни Гватемалу. Там він проповідував Євангеліє англійською мовою. Населення того краю нічого не розуміло. Лише трішки знали іспанську мову. Та й попри це вони не вміли читати Біблію на іспанській. Врешті-решт, одного дня люди запитали місіонера: «Якщо твій Бог настільки сильний, як ти говориш про Нього, то чому твій Бог не розмовляє нашою мовою?». І це стало поштовхом розпочати роботу над перекладом Євангелія мовою жителів Гватемали. Відтак, він зрозумів, що у світі є ще багато народностей, країн із різними мовними групами, і багато людей не мають Євангелія на власній мові. Як тоді, так і нині місія «Вікліфу» залишається такою ж: перекладати Біблію мовами різних народностей.
- А скільки є народностей, для яких «Вікліф» перекладає Біблію?
- Думаю, що наразі наші місіонери працюють серед 1100 різних народностей з різними мовними групами. Наразі уже завершено або частково завершено переклади Слова Божого на понад 700 різних мов. Поза тим є ще більше 2 тис. мовних груп, на які Слово Боже не перекладене.
- Як вам вдається зібрати стільки працівників місії, які займаються перекладами Біблії? Це ж нелегка праця, і для цього необхідно мати певні знання, мати відповідну освіту. Як ви згуртовуєте цих людей?
- Ми є лише тим ланцюжком, який поєднує церкву та народності з різними мовними групами. Переклад текстів – це не єдине завдання. Ми допомагаємо людям підготуватися до цього служіння. Споряджаємо, навчаємо і заохочуємо церкви підтримувати таких місіонерів, які їдуть на довготривалий термін. Щоб досконало вивчити говірку певної народності та ще й перекласти Біблію, треба вивчити усі особливості їхньої мови у побутовому житті. Треба жити посеред них. Ми шукаємо таких людей і готуємо їх до такого служіння.
- А чи завжди місіонерам-перекладачам вдається так достеменно перекласти біблійні тексти, аби це було дохідливо для людей з іншою ментальністю? До прикладу, фраза: «Будуйте свій дім на камені, тобто на Ісусі Христі». Знаю, є народності, в яких на камені не збудуєш, тому що в них тільки пісок. Тому вони не зрозуміють, що означає будувати на камені. Як ви перекладаєте подібні місця? Бувало таке, що вагалися із перекладом певних біблійних рядків?
- Так, звісно, це є надто цікаве питання. Наші місіонери з цим стикаються. Ваш приклад стосується індійців, які живуть у Латинській Америці і не мають жодного уявлення, що таке камінь, бо в них немає каміння. Вони і не бачили, як він виглядає. Як вони будують свій будинок? Вони викопують глибоку яму, зрубують кокосове дерево, ставлять його як стовп. Кільканадцять таких стовпів і є основою, на якій зводиться будинок. Отаке у них уявлення про будинок. Що хотів донести людям Христос, коли говорив про будову на камені і піску? Ісус Христос говорив про два типи людей. Один з них – це люди передбачливі, розумні і працьовиті, які будують на камені. Інші – ліниві і байдужі, бо будують на піску. Якщо адаптувати текст для індійців із Латинської Америки, то можна перекласти приблизно так – ви будуєте будинок з кокосових дерев і у викопану яму ставите зрубані стовпи як фундамент, а ліниві люди шукають пальмових дерев, і не зрубуючи їх, прямо навколо них прилаштовують своє житло і оточують його якимись стінами. Але коли приходить буря, будинки працьовитих людей, які зводили на цупкій основі, вистоять, а от будинки лінивих людей руйнуються і знищуються. Хоча й втрачається буквальність, однак ми доносимо до них зміст, мовляв, цей будує будинок таким чином, а цей таким, а ось – результат.
- У кожній мові є діалекти, які взагалі тяжко перекласти. Одна справа, коли йдеться про щось малозначуще і просте, то можеш пояснити і жестами, а інша справа, коли йдеться про точний переклад Євангелія. Були такі випадки, коли місіонери не могли справитися з перекладом через змішаний діалект певної мови?
- Відповім і одночасно додам до попереднього запитання: якоюсь мірою, перекладати дослівно Слово Боже ми ніколи не зможемо. Звісно, Слово Боже є живе, натхненне, але, буквально перекладаючи текст на кожну мовну групу, ми наражаємося на те, що це не всім буде зрозумілим. До прикладу, таке сталося в одній з африканських країн. Наші місіонери переклали слова Ісуса Христа «Я зроблю вас ловцями людей», а трохи вище йшлося про рибалок. Іншими словами, ви зараз ловите рибу, а в майбутньому будете ловити людей. Пізніше ми якось дослідили, що фраза «ви будете ловцями-рибалками» в буквальному перекладі на їхній діалект означає «ви будете полісменами». Тому не завжди важливий дослівний переклад, радше – саме значення слів. Ми таки знайшли слово у їхньому діалекті, яке означає «рибалка» і тим самим дали їм зрозуміти зміст біблійних рядків. Звісно, є мови із маленьким словниковим потенціалом. Наприклад, в багатьох мовах немає таких слів, як: любов, прощення, благодать. Коли таких слів немає, то і люди не знають, що ці слова означають. Місіонери повинні добре обдумати, як перекласти подібні слова. Без молитви тут аж ніяк. Був такий випадок з нашими місіонерами в Папуа-Новій Гвінеї. У мові цієї країни немає таких слів, як «прощати» та «прощення». Вони не вміють прощати. Якщо в Папуа-Новій Гвінеї хтось когось образив, то ображена людина руйнує свій будиночок і переселяється в інше місце, аби лише не зустрічатися з людьми, які її образили. Місіонери міркували, як же їм донести те, що вони не розуміють? Один з місіонерів віднайшов у їхній мові два слова: одне означає забувати, а інше перекладається на зразок «зробити шкоду без цілі, зашкодити ближньому, або зробити шкоду необдумано». Поєднавши ці два слова, він перевірив, чи зрозуміє це місцевий житель. Як результат, житель прочитав і сприйняв у потрібному сенсі. Єдине, що зачепило його за емоції, - як же можна простити шкоду. Ось тоді місіонери розповіли цій народності, як Ісус Христос простив тих, які Його розпинали.
- На Україні теж діє представництво «Вікліфу». Зрозуміло, коли такі філіали створюються у тих країнах, де потрібно перекладати Євангеліє для народів, які не мають Біблії і в яких християнство не є домінуючою релігією. У нас же на Україні інша ситуація – у 2011 році святкували 450-річчя Пересопницького Євангелія. У нас майже кожен називає себе християнином і хоча б побіжно читав Біблію. Яку конкретну ціль ви ставите, працюючи тут, на Україні?
- Певна річ, напрям місії «Вікліф» - це переклад Біблії мовами народностей, які її ще не мають. Так, в Україні щасливі люди, бо вже 450 років як можуть читати Євангеліє українською мовою. Праця нашої місії в межах України зосереджена на пошук людей, які могли б нести Слово Боже іншим народам, що не мають його. Фактично вся Європа має Слово Боже. Тому ми не працюємо в Європі. За нашими спостереженнями, в Україні міцно вкорінене християнство і духовно сильна Церква. Ми сподіваємось, що і Україна візьме активну участь в праці перекладу. Місіонери з Філіппін їдуть перекладати Євангеліє в Таїланд. Місіонери з Латинської Америки, можливо, їдуть перекладати Слово Боже в іншу країну. Це світовий рух місіонерів і місіонерів з України також.
- Ви певний час були місіонером у Філіппінах. Розкажіть про цікаві моменти цього служіння.
- Вивчаючи мову певної країни, варто пам’ятати, що потрібно вчити також і культуру. Звісно, без розуміння народної культури — нікуди. Ми жили багато років на Філіппінах. Вивчали їхню мову і жести. Працювали на полі, ходили на рибалку і одночасно вивчали слова, пов’язані з цією діяльністю. Цікавий випадок стався у Філіппінах з одним моїм другом. Одного дня на дорозі він побачив довгу змію, як в нас кажуть, гадюку. «Я бачив на дорозі ось таку довгу змію», - розказує він одному філіппінцю, показуючи, яка вона довга. А філіппінець відповідає: «Та не може бути така змія, це, мабуть, щось схоже на бегемота». «Та ні, - каже місіонер, - я ж знаю, як буде слово «бегемот» на філіппінській мові, ні, я точно бачив таку змію» - «Не може такого бути, це бегемот». Ось таке нерозуміння. Виявляється, окрім вербальної мови, у них ще є невербальна – мова жестів. Жест, коли розводиш руками, вказуючи на довжину, по-їхньому означає ширину. Відповідно, якщо тварина такої ширини, то це міг бути тільки бегемот. А щоб жестом показати змію, місіонер повинен був показати вузенькі пальці. Тому окрім мови, треба вникати і в специфіку культури. Якщо проповідувати для чужої народності через призму власної культури, властивої лише нашій ментальності, а не їхній, - вони нам не повірять і не сприймуть вістки про Ісуса Христа. Ми повинні просто стати частинкою їх, щоб вони могли сприйняти нас і прийняти слово, яке ми їм доносимо. Ще один цікавий випадок з життя наших місіонерів. Перекладаючи, на перший погляд, просте речення «Ісус пішов в Єрусалим», вони запитали жителів, чи розуміють вони, про що йдеться. А що не розуміти: Ісус та Єрусалим – це ім’я та назва. Коли ж наші експерти більш глибоко досліджували такий набір слів, виявляється, на їхній мові це означає буквально так: «Ісус пішов мститися за свого брата». Ясна річ, такого в друк вони не пустили і думали, яке ж відповідне слово підібрати. Річ у тім, що у їхній культурі заведено мститися за образу. Почувши подібні слова «Єрусалим», «пішов», вони це пов’язали з тим, що Ісус пішов мститися за свого брата. Для того народу таке явище як помста і вбивство - звичні, бо серед них є канібали, головорізи, тому помсту вони сприймають на «ура».
Думаю, є чимало молодих та здібних людей, які хочуть працювати у напрямку перекладу Євангелія. Що б ви побажали для таких?
- Якщо є такі люди, перше, що їм потрібно зробити, це зв’язатися з представниками місії «Вікліф». Ми надамо інформацію про нашу працю. Якщо є людина, яка бажає працювати, ми з нею спілкуємось, дивимося на її можливості і недопрацювання чи то в навичках перекладу, чи в чому іншому, і доповнюємо, навчаємо, розказуємо, а потім посилаємо на працю. Якщо людина має дар, талант бути перекладачем Біблії, бути місіонером для певного народу, але сидить у своїй церкві і нічого не робить, це погано. Не буде великою втратою для церкви, якщо така людина, маючи здібності, поїде на місіонерство і буде приносити більше користі там, де є більша потреба. Тому, будь ласка, запрошуємо до співпраці.
Теги:
dutchak1 написал: