Саме з підготовки до діалогу ми й почали нашу розмову.
Релігія в Україні: Перше засідання робочих груп з боку УПЦ та УПЦ відбувалося, коли мене не зраджує пам’ять, 2 жовтня 2009 року, так? Тобто вже минуло три місяці. Які є зрушення в цьому процесі, на Вашу думку?
Митрополит Димитрій: По-перше, коли відбулося власне засідання, то його як такого недостатньо. Потрібно було, щоб за результатами засідань і зустрічей було прийнято спільні рішення робочих груп з обох сторін.
Мається на увазі, що той протокол, який було підписано за підсумками першого засідання, має бути ухвалено Священними Синодами обох церков. Це потребувало ще якихось місяць-півтора. Саме тому останнє засідання Священного Синоду УПЦ МП було трошки пізніше. На ньому було ухвалено відповідне рішення, а Синод нашої Церкви також схвалив належне рішення бо ми цілком свідомі того, що підготовку до діалогу конче потрібно продовжувати.
Тобто зустрічі робочих груп означають саме пыдготовку до порозуміння, діалог як такий не розпочався, але зустрічі робочих груп потрібно продовжувати. Ймовірно, що наступна зустріч робочих груп відбудеться на початку лютого 2010 року. Так що ми ці зустрічі не припиняємо.
У період між зустрічами спілкування також не припиняється. Якщо виникають якісь питання, що потребують обговорення, вони вирішуються в робочому порядку. Було прийнято кілька відповідних заяв, тобто вони стосувались тільки тих предметних положень, які були висловлені у заяві архієпископа Митрофана і відповідно у заяві Священного Синоду УПЦ. Ми мусили чіткіше роз’яснити нашу точку зору, і тому було відповідне звернення від мого мені щодо проблем із переходом парафій. Були також відповідні звернення та заяви Патріарха Філарета, а також низка коментарів члена робочої групи єпископа Васильківського Євстратія. Тому ми продовжуємо цей діалог, ці зустрічі для того, щоби нам все-таки узгодити ті питання, які ми маємо виробити щодо майбутнього діалогу. Тому що мета робочої групи – це розробити питання майбутнього діалогу. Які саме це будуть питання, не можу поки сказати, тому що до них предметно ще не підійшли.
РвУ: Вам не здається, що в цьому світі, в якому ми живемо, – глобалізованому, прискореному, де дуже швидко оновлюється інформація, набагато інтенсивнішими стали комунікації – темпи підготовки діалогу виглядають дещо млявими?
М.Д.: Знаєте, справа в тому, що занадто глибока рана розколу. Для того, щоб її вилікувати, треба знайти відповідну панацею. Ви знаєте, з нашого боку немає ніяких проблем. Я не скажу, що ми переживаємо якусь ревізію думок і поглядів з цього питання тощо, або ж зустрічаємо опір вірних. Більше проблем є в УПЦ МП, тому що там існує неоднозначне сприйняття цього діалогу. І існує своєрідний поділ на групи: прихильників автокефального статусу УПЦ і тих, хто займає проросійську, промосковську позицію. Тому перебіг діалогу та його прямо залежні від конструктивного підходу з боку Московської Патріархії. Ми недаремно цим стурбовані, тому що з одного боку Патріарх Московський Кирил заявляє, що діалог необхідний, бо він, як людина освічена, розумна, усвідомлює, що без діалогу нічого не відбудеться.
Тобто не можна буде це питання зрушити з місця просто фактом зустрічей, без розвитку діалогу. А з другої сторони, ми бачимо, як речники Московської патріархії час від часу заявляють про ті речі, ті постулати, які були вже прописані і мали б залишитися в минулому. Що для розвитку діалогу необхідне каяття, приєднання в канонічному полі, і так далі, і так далі. Тобто, вже виставляються ті певні умови, про які ми знаємо. Тому, якщо подивитися на саму інформативність, як Ви сказали, глобалізацію, модернізацію, комунікацію, яка розвивається дуже швидко, то здається, що справді цей майбутній діалог дещо гальмується, але я хочу сказати, що він відбудеться. Я вірю і знаю, що він за будь-яких обставин відбудеться, ми сядемо за стіл переговорів, тому що іншого виходу немає абсолютно. Звичайно, що переважно все буде залежати від позиції самої Московської Патріархії і позиції ієрархів УПЦ.
РвУ: А як ви розцінюєте, наскільки великі шанси на те, що позиції буде узгоджено? Чи буде голос Церкви об’єднаним, буде висловлено консолідовану позицію?
М.Д.: Якщо є позиція Священного Синоду, зорієнтована на діалог, це офіційне рішення оприлюднене, то як на мене, це і є консолідація. Якщо Священний Синод, який фактично керує Церквою, заявляє, що діалог необхідний, значить, це і є консолідована позиція. А всім іншим, звичайно, не заборониш говорити і висловлювати свою точку зору. Тільки б не сталося так, що та точка зору, яка має суперечність із тими положеннями, зверненнями і рішеннями, які приймає Священний Синод УПЦ, з часом виявиться позицією самої церкви. Тому що очевидно, що ми живемо в такий часколи різні точки зору потрібно висловлювати і плюралізм не можна заборонити чи то пак знищити. Так, зараз існує плюралізм думок, тому будь-який із лідерів церкви (маю на увазі єпархіальних архієреїв) може вільно і безборонно заявити, що ось його позиція така й така. Будь ласка, твоя позиція така, але є позиція Священного Синоду. Тобто, треба чітко дивитись на це, розрізняти, де є позиція церкви, а де є погляди однієї людини. Проте ні в якому разі ця точка зору однієї людини не повинна не повинна підміняти точку зору всієї повноти Церкви.
*** Ми вже навіть працювали з фахівцями в цьому напрямі, але потім сіли і замислились, а на що ми тоді перетворимо свій духовний навчальний заклад?
*** Нас Міністерство освіти звинувачує в тому, що ми дуже інертні, а ми звинувачуємо Міністерство освіти…
*** Ми зараз розпочали переклади творінь мужів апостольських і ранніх отців Церкви;
*** Перспективи відкриття нових парафій (в єпархії) ще є, люди ще потребують гарних священнослужителів;
*** С. Ейзенштейн, знімаючи фільм «Іван Грозний», більш правдиво відтворив церковні реалії, ніж це зробив П. Лунгін у своєму «Царі»…
Питання ставила Алла Дмитрук
Теги:
