Блез Паскаль. Думки. / Пер. з фр. - Киев: Дух і літера, 2009. – 704 c.

Сьогоднішня філософія характеризується певною відкритість між раціоналізмом та ірраціоналізмом. Прибічники ідеї, що модерн – це незавершений проект, і раціональність повинна бути основою для світогляду та суспільного життя, стають все більш відкритими до ірраціональної сторони ціннісного мислення. Ірраціоналісти починають цінувати розумність, оскільки виявляють як необхідність мінімальної раціональності взагалі, так і відкриваючи раціональне у власному ірраціональному мисленні. В таких умовах знову актуальним стає поєднання раціоналізму та ірраціоналізму, науки та релігії, логічного мислення та містики, яке знаходимо у Блеза Паскаля.

Досвід Паскаля – це досвід мислення, яке спирається на ясність та очевидність. Прийняття цих картезіанських критеріїв істинності полегшується тим, що Паскаль був математиком, в якій ясність та очевидність необхідні не лише для інтелектуальних інтуїцій, але і для дискурсивного мислення.

Але для Паскаля так само ясним та очевидним стає досвід містичний. І це породжує велику проблему для наукового світогляду. Якщо Паскаль переживає так само ясно і очевидно при тверезому розумі та здоровій пам’яті присутність Бога як надприродного Світла і Життя, то хіба можливо вважати такий досвід помилковим? Якщо відмовити в істинності Паскалю тоді, коли він говорить про власний досвід Богоспілкування, тоді необхідно відмовити в істинності і його математичним теоремам. Єдиним виходом із апорії стає додатковий критерій: наукові істини можна підтвердити шляхом повторного відкриття. Науковий експеримент – інтелектуальний чи емпіричний – характеризується повторюваністю.

Паскаль приймає цей хід думки з усією серйозністю. Паскаль закликає кожного повторити власний духовний експеримент: почати жити повноцінним релігійним життям. Його «Думки» і мають довести: цей експеримент, доступний кожній людині незалежно від її освіченості, можна і треба розпочати прямо зараз, сьогодні. Якщо Бог є – йому треба служити. Якщо Бог є – йому треба молитися. Якщо Бог є – треба бажати спілкування із ним. Вся проблема в цьому «якщо». Існують тисячі людей, які сумніваються в істинності математичних теорем Паскаля, в їх корисності, їх відповідності об’єктивній дійсності. Проблема цих людей – у відсутності досвіду математичного мислення. Так само і кожен, хто піде шляхом релігійного досвіду, переконається із ясністю та очевидністю в істинності релігії. Метою всіх роздумів Паскаля, в тому числі і його знаменитого парі, було пробудження в людині інтересу до власного життя як сфери релігійного досвіду.

Чи кожен, хто починає релігійне життя переживає присутність Бога так само як Паскаль? Очевидно – ні. Але Паскаль вважав, що в кожного із тих, хто спробував було достатнє відкриття Бога як Краси, Добра і Любові, щоб повірити та зостатися із Богом, спрямовуючись до спілкування обличчям до Обличчя.

«Думки» Паскаля – це не лише «дымящий кусок совести автора» (Б. Пастернак), але і взірцеве наукове видання тексту. Анатолій Перепадя та Олег Хома створили переклад, що точно передає не адаптований, а первісний текст «Думок». Взірцеві коментарі та науковий апарат вигідно вирізняють видання, роблять його унікальним. Музикально-філософським вступом та завершенням до книги стають особливі витвори живої філософської думки: передмова Віктора Малахова та післямова Вадима Скуратівського. Така довершена книга є викликом для українських філософів та богословів, провокуючи їх на відповідь Паскалю. Адже він звертається до нас через століття не для того, щоб висловитися монологічне. Він запрошує нас прийняти участь в тому діалозі, який він веде із Богом. Паскаль – це Іов філософської традиції, людина, якій відкрилося Головне. І тому його свідчення, записані як «Думки», є текстом незвичайним: цей текст говорить не стільки про Бога і Паскаля. Цей текст говорить про людину перед Обличчям Таємниці – тобто говорить про нас.

Теги: