До уваги читача представлена ґрунтовна і якісна монографія «Laudare, benedicere, praedicare» (1): домініканський орден на Волині», що постала на основі дисертаційного дослідження Наталії Сінкевич. Прикметним є те, що робота має подвійне визнання. З одного боку, це визнання академічної спільноти, адже результатом дослідження стало отримання авторкою кандидатського ступеня. З іншого боку, визнання сучасними домініканцями, оскільки видавництво «Кайрос» належить Домініканському Ордену і розміщується в Київському Інституті релігійних наук святого Томи Аквінського. Таким чином, дослідження є репрезентативним як для світського читача, так і для людей, котрі займаються релігійною освітою.


    Слід відзначити, що переважна більшість робіт, що стосується домініканців та їх діяльності в Україні, здійснюється в академічному ключі, тобто у вигляді наукових досліджень. В цьому контексті можна згадати дисертації Наталії Урсу («Сакральне мистецтво домініканського ордену на землях України (XVIІ-XIХ ст.») та Модеста Чорного («Домініканський орден у Центрально-Східній Європі в ХІІІ - першій половині ХV ст.»), які також є знаними серед вітчизняних «домініканцезнавців».


Вступну статтю до книги написав професор Василь Ульяновський, знаний в Україні фахівець із східноєвропейського пізнього Середньовіччя, історіографії та джерелознавства. В ній професор дає коротку характеристику роботі, зокрема зазначає, що дослідження є новаторським, конфесійно не заангажованим, а також проливає світло на досі незнані сторінки української історії та духовності.


    Монографія розкриває особливості контексту, в якому функціонували домініканські монастирі у Волинському регіоні XIV – ХІХ століття, розповідає про гострі соціальні та політичні процеси, в яких були задіяні представники «ордену проповідників», а також специфіку внутрішнього устрою чернечої спільноти. Окремої уваги заслуговує те, що авторка не залишила без уваги духовне, інтелектуальне та місіонерське життя домініканців. На сторінках монографії авторка послідовно і в деталях відтворює світ у якому жили монахи. Ми дізнаємося про те, які книги читали отці домініканці, яким чином провадили навчання новіціїв, організовували процесії, співпрацю з іншими орденами тощо. Також ми зустрічаємо згадки про характер стосунків домініканців з їх найближчими опонентами у методиці проповіді та інтелектуального життя – єзуїтами.


Власне текст монографії викладений на двох сотнях сторінок, інша частина, майже така сама за обсягом, складається з одинадцяти додатків: «Термінологічний словник», «Основні віхи існування домініканських монастирів на Волині, їхня інституціональна приналежність», «Фундації та доброчинства на користь волинських монастирів упродовж їхнього існування», «Направлення монахів в руські монастирі провінціальними капітулами в 1460-1590 рр.», «Професії, складені в луцькому монастирі в 1640-1780 рр.», «Динаміка зміни кількості пожертв на користь луцького домініканського монастиря упродовж XVII ст.», «Душпастирська та благодійницька діяльність волинських монастирів», «Особовий склад волинських домініканських монастирів кінця XIV – середини XVII ст.», «Культи у волинських домініканських монастирях  XIV – початку ХІХ ст.», «Соціальний склад осіб, які дали свідчення про чудотворність луцької ікони Богородиці», «Каталоги бібліотек домініканських монастирів Волині, їхні реконструкції і репертуар». Ці додатки являють собою доповнення до основного дослідження, але містять унікальні дані – аналітичні розробки на підставі багатого архівного матеріалу, словник специфічних маловідомих термінів, об’ємні тематичні класифікації, зведені списки монахів за кілька століть, кількісні індекси бібліотечних фондів тощо.


Наостанок слід зауважити, що подібні дослідження можуть служити зразком для науковців у поєднанні роботи з архівами та виданим матеріалом. Значна частина виданих текстів, на які посилається авторка, написана польською та латинською мовою, що доводить широту дослідження і наявність достатньої наукової компетенції. Єдиним застереженням щодо форми написання монографії може бути хіба що суха академічна манера викладу думок. В інших же аспектах робота пані Н. Сінкевич потребує уваги і схвалення.

Антон Дробович

Примітки:
1.  В перекладі з латини – "прославляти, благословляти, проповідувати". Девіз ордену домініканців.

Теги: