У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
14 03 2011 Виктор Котовский
Старость, она всегда у нас перед глазами. Если ты молодой, то это твои родители или немощные бабушки-дедушки, если ты уже в возрасте, то это все то, что ты видел до сего времени, но уже как твоя собственная «награда», ожидающая тебя в недалекой перспективе, и от которой избавиться удалось только тем, кто преждевременно ушел в мир иной.
12 03 2011 Мария Старожицкая
На прошлой неделе Константин Косачев, уже восьмой год бессменно возглавляющий Комитет по международным делам Государственной Думы России, впервые в жизни побывал во Львове, приняв участие в международной конференции «Европейский союз – Россия – Украина: в поисках новых модальностей партнерства». Участие в дискуссии стало, по словам Косачева, знаковым для него лично, в том числе как воплощение новых форм развития нашей межгосударственной политики. А в эксклюзивном интервью «Профилю» российский политик подчеркнул, что...
11 03 2011 о. д-р Ярослав Буцьора
Серед багатьох богословів християнських Церков існує консенсус вважати нинішній стан християнства як еклезіологічно ненормальний. Розколювання Тіла Христового на багато конфесій характеризується як протиріччя до фундаментальних принципів природи Церкви. Ситуація стане ще більш особливою в майбутньому, коли плюралізм вірувань та культур кине виклик віруванням християнської віри. Фрагментація Церков також буде мати вплив на Православну Церкву та її підхід до теми релігійного плюралізму[1] в глобальному контексті. Для того, щоб реагувати на процес глобалізації культурного і релігійного плюралізму з точки зору християнської віри, ми повинні бути готові відповісти не тільки з боку конкретної християнської традиції, але також чітко виражати нашу віру в контексті єдиної Християнської Церкви, яка стоїть на загальних цінностях людства. Універсальний пошук за відповідями на питання глобалізації і релігійного плюралізму не дозволяє Християнській Церкві стояти осторонь там, де єдиний голос Християнської Церкви міг би заявляти про свій вибір між бути учасником цього процесу, чи бути байдужим до життя людства.[2]
11 03 2011 Євген Ладна
Селяни, вчителі, священики... Відтак - губернатори, міністри, депутати, мільйонери, зірки спорту та культури - Гнатишин, Романов, Дзюба, Ластівка, Андрейчук, Коновал, Стельмах, Яцик... Хронологія п'яти хвиль української еміграції до Країни кленового листа.
11 03 2011 Алиса Неделина
За годы независимости в Украине сгорело около 200 деревянных церквей. Они выдержали войны и антирелигиозные кампании, но не пережили тяги украинцев к евроремонтам
11 03 2011 Дмитрий Марченко
Часто ли мы всерьёз задумываемся над тем, насколько опасны некоторые околоцерковные течения, так или иначе проникающие внутрь церковной ограды? Например – так называемое царебожие. Иногда верующие считают, что это всего-навсего гипертрофированное почитание государя-страстотерпца Николая II, эдакая безобидная блажь. Сразу оговорюсь, что простое предпочтение монархии, как политического устройства, само по себе не может быть ни хорошо, ни плохо с точки зрения религиозности. Но, в отличие от простых верующих, имеющих монархические взгляды или просто чтущих Царственных Страстотерпцев, учение царебожников искажает, сужает, компрометирует и оскверняет память Царя Страстотерпца.
10 03 2011 Петро Кралюк
Коли навесні 1847 р. відбувся розгром Кирило-Мефодіївського братства, при арешті Миколи Костомарова був знайдений рукописний твір — «Книга битія українського народу» — один з найяскравіших документів української думки середини ХІХ ст., своєрідний маніфест «українського відродження» того періоду.
10 03 2011 Звіняцьковський В.
Відзначається 200-річчя від дня народження Миколи Гоголя. Два століття минули, але й нині не зупинені суперечки на тему яким письменником був Гоголь: руським, російським, україн ським? Які цілі Микола Васильович ставив перед собою у творчості? Відомо, що своєю загадковістю і невизначеністю Гоголь насторожував ще за життя і українського класика Шевченка, і російського поета-патріота Ф.Тютчева. Зайва заполітизованість в оцінці творчості генія присутня і нині. А нам так хочеться знайти істину. Один з дослідників творчості М.Гоголя знаний філолог В.Звиняцковський пропонує свою версію відповіді на вічне запитання: «Якою ж була душа у Гоголя?»
10 03 2011 Дмитро Вєдєнєєв
Політика сприяння релігійному відродженню з боку окупаційної влади на захоплених територіях, про що керівництво СРСР постійно отримувало агентурні дані, та очевидна політична вагомість релігійного питання вимагала від радянського уряду адекватної реакції. Боротьба за віруючих стала ще однією ділянкою ідеологічного протиборства СРСР та фашистської Німеччини. Після тривалих гонінь на Православну Церкву Й.Сталін та його оточення вирішили налагодити та унормувати державно-церковні відносини. З вересня 1943 р. почався якісно новий етап у взаєминах влади та Церкви – визнання значущості Церкви й відновлення структурної організації РПЦ.
9 03 2011 Олексій Ігнатьєв
Неможливо вимагати й досягати єдності, наполягаючи на перемозі виключно своєї особистої думки. Так не буває. «Все або нічого» - це не діалог. Це – виключає хоч який-небудь серйозний дискурс. Коли говорять: або автокефалія, або нічого; або автокефалія, або розкол – це не розмова. Це брутальний шантаж, покликаний вчергове потім сказати на камери: «Ми ж їм пропонували, а вони відмовились. От же ж такі-сякі». А навчений до телепропаганди піпл – сковтне й проглоте.
9 03 2011 Олесь Кульчинський
Турецький перекладач "Роксолани" розповідає, чому новий серіал про нашу землячку викликав скандал в турецькому суспільстві, чому роман Загребельного перевидається вже вчетверте і як українське жіноцтво вплинуло на долю Османської імперії.
9 03 2011 Сергій Грабовський
Патентований борець з українським буржуазним націоналізмом Олександр Фельдман (нагадаю: він є автором відповідного законопроекту, внесеного ще в бутність Фельдмана в лавах "біло-сердечних") вийшов на нову політичну орбіту.
8 03 2011 Розмовляла Тетяна Штифурко
Коли більшість вважає, що діяти морально – це собі на шкоду, це ставати лузером, і в таких умовах моральна революція є необхідною. Ця теза наскрізною лінією проходить через інтерв’ю відомого правозахисника, колишнього політв’язня, а нині проректора УКУ Мирослава Мариновича, яке він дав ЗІКу. Маринович щиро вірить, що моральне очищення влади і суспільства може стати національною ідеєю
8 03 2011
7 03 2011 Іван Дзюба
У хорі противників ушанування пам’яті Шевченка в унісон із дружними голосами «истинно русских» та «малороссов, изъясняющихся по-русски» звучав потужний голос ієрархів Московської православної церкви. Ось що писав популярний у цих колах архімандрит Антоній...
4 03 2011 Петр Марусенко
Мы с моим другом Николаем Косицким сразу почувствовали в Валерии духовно близкого человека. Он стал прихожанином Свято-Макариевской церкви на горе Юрковица (Татарка), которая ему очень нравилась. Особенно сильное впечатление произвел на Валерия тогдашний священник храма отец Георгий Едлинский, человек большой мудрости, а главное — безграничной доброты.
4 03 2011 Антон Бондарев
Иезуитам достались главные роли злодеев во многих кинофильмах и литературных произведениях. Это слово до сих пор на равнее со словом «инквизиция» с укором произносят люди когда хотят обвинить или оскорбить Католическую Церковь. Поэтому осторожно! Будьте Бдительны! Берегитесь этих самых Иезуитов, потому что иезуиты…
4 03 2011 Вадим Джувага
Щоб не бути депортованими на материкову Україну, кримські греки ховалися по лісах, приймали іслам і навіть розпочинали бунти, придушувані військами Суворова. ...Дійшло до того, що митрополит Ігнатій, який заснував Маріуполь, прокляв його мешканців.
3 03 2011 Микола Семена
Уперше з 1944 року кримські татари отримали можливість побудувати свою Джума-Джамі...
3 03 2011 Олекса Шкатов
Музеефикация остатков Десятинной церкви станет первым шагом на пути к возведению нового храма. Об этом говорят не критики проекта, а сами священнослужители
3 03 2011 Віктор Заславський
Невідома історія. "Християни віри євангельської вже готувалися прийняти мученицьку смерть, як раптом з'ясувалося, що той повстанець, який планував погубити п'ятидесятників - замаскований агент НКВС".
3 03 2011 Ольга Недавня
Суттєві трансформації у національному складі сучасної Римсько-Католицької Церкви в Україні стали досить несподіваним навіть для частини фахівців. Тенденція “українізації” цієї Церкви як приходу неофітів-українців, котру не помітити вже просто неможливо, відтак підпала прискіпливій увазі спеціалістів. Чи не зденаціоналізуються українці в РКЦ?
3 03 2011 Василь Копистко
Після здобуття незалежності ми хочемо знати справжню історію України. Саме справжню, яка опирається на документи і знахідки, а не ту, що писалася на замовлення імперськими істориками в різні часи протягом останніх 800 років.
2 03 2011 Віктор Мороз
Останнім часом в текстах багатьох українських інтелектуалів досить часто з`являється думка щодо безперспективності подальшого існування єдиної України. Тобто мова йде про відмову від соборності й створення двох незалежних держав - Східної й Західної України. Цікаво, що порушують питання про розмежування в таборі власне українському, кращі представники якого віками мріяли про соборність, тобто об`єднання всіх власне етнічних земель. Такі думки з`являються, очевидно, від безсилля протистояти проросійській й проімперській культурній й ідеологічній агресії, котру мовчазно підтримує, а інколи й прямо насаджує нова влада.
2 03 2011 Віктор Єленський
Початкові третього тисячоліття від Різдва Христова (втім, як і початку тисячоліття другого) передував провал пророцтв кінця світу, які напередодні 2000 року плодилися у надзвичайній кількості. Серед тих, хто поставився до таких пророцтв дуже серйозно, були й несхильні до екзальтації Канадська розвідувальна служба безпеки (CSIS) та Федеральне бюро розслідувань США. Останнє впродовж дев’яти місяців інтенсивно вивчало потенційні загрози з боку релігійних груп, які могли вдатися до насильства напередодні нового міленіуму. Результати розслідування було вміщено у доповіді «Проект Мегіддо», де ФБР виснувало, що від деяких релігійних угруповань, які пов’язують «кінець світу» з наближенням нового тисячоліття, дійсно можна чекати неприємностей. Але вони нечисленні, можуть бути локалізованими і не становлять серйозних загроз національній безпеці. Зрештою, і початок тисячоліття, і початок 2008 року, коли на світ з’явився 6,666,666,666-й землянин, що вже за «абсолютно точними пророцтвами» мало призвести до кінця, ще раз довели, що «день цей і час» невідомі жодному зі смертних.
<a href="https://risu.org.ua">Джерело публікації: risu.org.ua</a>
Помер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє. 
І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
dutchak1 написал: