Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

Огляд ЗМІ

2 09 2019   Спілкувався Олександр Ярмушко Огляд ЗМІ, Українські

Взаємини між християнами, країни яких перебувають у стані війни

В Україні та Росії проживає багато християн, які до війни мали тісне братерське спілкування. Брати і сестри відвідували одне одного, організовували спільні заходи з благовістя, турбувалися про потреби, молилися та любили своїх сусідів. Багато хто вважав стосунки між українським та російським братством доволі близькими і рідними. Однак після початку війни ці взаємини зіпсувалися а бо ж узагалі розірвалися. Багато християн і з одного і з другого народу вважають своїх опонентів (тих, які колись були братами) єретиками, яким варто покаятися. У своїх розмовах дехто навіть закликає громи, блискавки і всю лють Божого гніву на долі «братів непокірних».

30 08 2019   Беседовал Сергей Мудров Огляд ЗМІ, Закордонні

Как живут православные в католической стране. Настоятель из Варшавы – о признании крещения, либералах, языке и календаре

Священник Генрик Папроцкий—один из известных православных священников Польши, настоятель единственного в Варшаве прихода с польским языком богослужений, а также руководитель религиозной экуменической редакции на польском телевидении. Наша беседа с отцом Генриком затронула самые разные темы—начиная от пути батюшки к священству и заканчивая его мнением о языке богослужения, церковном календаре и материальном положении духовенства.

30 08 2019   Екатерина Щеткина Огляд ЗМІ, Українські

Запретить прививки. Когда Зеленский выгонит доктора Комаровского из команды Зе

Политики-популисты часто оказываются естественными союзниками антипрививочников

30 08 2019   Ілля Бей Огляд ЗМІ, Українські

Три літні кроки до всеправославного визнання Православної Церкви України

ПЦУ впевнено рухається до визнання іншими Автокефальними церквами

30 08 2019 Огляд ЗМІ, Українські

"Никаких гимназий на "собачьем языке". Як білі генерали освіту реформували

16 серпня 1919 року генерал-лейтенант Май-Маєвський взявся керувати народною освітою

29 08 2019   Митрополит Епіфаній Огляд ЗМІ, Українські

Згадати усе. Як в 2018-му Україна отримала свою помісну православну церкву — і що буде далі

15 грудня 2018 року на історичному об'єднавчому соборі в Софії Київській було оголошено про створення Православної церкви України, — а вже 5 січня 2019-го вселенський патріарх Варфоломій підписав томос про її автокефалію, тобто незалежність.

29 08 2019   Розмовляв Дмитро Горєвой та Тетяна Деркач Огляд ЗМІ, Українські

"Якби Філарету дозволили піти з Об’єднавчого собору – він би програв", — митрополит Макарій (Малетич)

Митрополит Макарій (Малетич) — керівник однієї з двох Церков, які повністю увійшли до ПЦУ. Він був Предстоятелем Церкви, він відмовився від владних амбіцій і не намагався перетягнути ковдру влади на себе. В інтерв’ю він розповідає про теперішню ситуацію в ПЦУ, про переходи громад Московського патріархату, про роль іноземних дипломатів у процесі автокефалії, про спекуляції навколо хіротоній УАПЦ та про деякі закулісні деталі Об’єднавчого собору.

29 08 2019   Наталія Кравчук Огляд ЗМІ, Українські

На День незалежності у волинському селі згоріла хата священика ПЦУ

Маневицький район разом з сусідніми Любешівським та Камінь-Каширським — осередок російської церкви на Волині. Хоча й тут окремі місцеві громади, хоч і неквапливо, та попереходили з Московського патріархату в лоно Православної Церкви України. У селі Четвертня Маневицького району проголосували за українську церкву на третій день Великодня (перед цим перейшли в ПЦУ сусідні Годомичі та Боровичі). Але перше богослужіння відбулося тут аж на День Незалежності — й то воно опинилося під загрозою.

28 08 2019   Архиєпископ Ігор Ісіченко Огляд ЗМІ, Українські

Витоки і виміри ідентичности Київської Церкви

Доповідь на Володимирових читаннях з нагоди ювілею 1050-ліття св. Ольги, княгині Київської (Ґданськ, 24 серпня 2019 р.)

28 08 2019   Спілкувалася Олена Хоміна Огляд ЗМІ, Українські

Петро Радчук: «Місіонерське служіння – моє покликання від Ісуса Христа!»

«Ми повинні жити так, щоб через наше життя і служіння люди покаялись і прийшли до Бога», – переконаний Петро Віталійович Радчук, місіонер, благовісник, пастор, президент місії «Good Samaritan Ministries». Якою має бути істинна віра? Чому так важко зробити крок назустріч Богу? Чи терниста дорога християнина? На ці та деякі інші питання відповідає Петро Радчук.

27 08 2019   Розмовляла Катерина Глущенко Огляд ЗМІ, Українські, Закордонні

Вони або вірять, або ні

Релігієзнавець, докторант Тілбурзького університету (Нідерланди) Роман Назаренко. У Нідерландах він досліджує іслам за новітньою оксфордською методикою. В Україні — відвідав уже понад 10 областей із лекціями про іслам та християнство. Із Z говорить про відмінності між європейською та українською поліконфесійністю, світові перспективи міжрелігійного діалогу та скептицизм до ідеї мирного майбутнього співжиття європейців та мусульман.

27 08 2019   Ірина Львова Огляд ЗМІ, Українські

Італія: створена Богом (записки подорожнього)

Якось Марк Твен, захоплений красою Італії, написав: «Бог створив Італію за задумом Мікеланджело»...

23 08 2019   Дмитрий Горевой Огляд ЗМІ, Українські

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митрополита Онуфрия в УПЦ МП

Вчера, 17 августа, исполнилось 5 лет с тех пор как Украинскую Церковь Московского Патриархата официально возглавляет митрополит Онуфрий (Березовский). Хотя де-факто он управляет церковью еще дольше – с 24 февраля 2014 года. Именно тогда Синод на основании медицинского заключения о неспособности предстоятеля – митрополита Владимира (Сабодана) – управлять церковью избрал Онуфрия местоблюстителем – эдаким и.о. При Владимире УПЦ (МП) воспринималась проукраинской церковью, спустя 5 лет все та же структура в общественном сознании ассоциируется с «Русским миром» и самым разветвленным институтом влияния России в Украине. Как образ церкви за 5 лет смог развернуться на 180 градусов? Об этом и многом другом - в материале LB.ua.


23 08 2019 Огляд ЗМІ, Українські

"Ми в садку були 4 дні, і 2 з них мою дитину губили": на що нарікають батьки тернопільських дошкільнят

Надмірна релігійність, натомість недогляд за дітьми в дитсадках – на що ще нарікають батьки дошкільнят Тернополя в соцмережах.

23 08 2019   Екатерина Щеткина Огляд ЗМІ, Українські

Порошенко, Януковича или Кучмы? Чей путь "по делам религий" выберет Зеленский

На фоне заявлений Зеленского о самоустранении власти от вопросов церкви и религии звучат предложения возродить орган по делам религий на уровне ЦОИВ

22 08 2019   Богдана Костюк Огляд ЗМІ, Українські

Протоієрей Коваленко про пошуки бібліотеки Ярослава Мудрого і роль церкви у поширенні знань

Де шукати легендарну бібліотеку князя Ярослава Мудрого, і чи вона фізично існує дотепер? Дотепер невідома доля цієї першої книгозбірні Київської Русі, про яку існує лише одна-єдина згадка – у літописі «Повість минулих літ» 1037 року. Однак, протоієрей Георгій Коваленко, ректор Відкритого православного університету Святої Софії-Премудрості, священник ПЦУ, впевнений, що знання із книг цієї бібліотеки поширили територією Руси і поза її межами представники Церкви.

22 08 2019 Огляд ЗМІ, Українські

Полсотни видов прифронтового хлеба: как пастор Олег Ткаченко открыл мини-пекарню в Марьинке

Пастор и многодетный отец Олег Ткаченко переехал в Марьинку Донецкой области несколько лет назад и открыл там мини-пекарню. Почему решился на это и как развивает бизнес, рассказала Кума.City.

21 08 2019   Ірина Боровкова Огляд ЗМІ, Українські

Роман Скоць: історія одного одкровення

До України Роман Скоць повернувся після семи років проживання у США. Декому це здалося, м’яко кажучи, дивним. Адже виїхав за океан фактично простим хлопцем з Волині, який окрім підтримки братів-емігрантів, не мав на рахунках нічого. Повернувся ж уже жонатим: дружина, трійко діток та досвід підприємця, котрий з нуля підняв успішну компанію.

21 08 2019   Ирина Опарина, Богдан Логвиненко и др. Огляд ЗМІ, Українські

Карпатские горы и буддизм из Донбасса

Возле села Кривополье в Карпатах расположилась одна из старейших буддистских общин в Украине, изначально она была основана в Донецке. После начала военного конфликта на Донбассе они были вынуждены оставить свой регион и переехать в Карпаты. Монахи мечтают о прекращении войны и возвращении оккупированных территорий в состав Украины.

20 08 2019   Ігор Бігун та ін. Огляд ЗМІ, Українські

Українські священики в нацистських концтаборах

Видання "ГОРДОН" і Центр досліджень визвольного руху підготували спецпроект, присвячений українцям, які пройшли через нацистські концентраційні табори. В основі серії публікацій – матеріали виставки "Тріумф людини", яка відкрилася 8 травня 2018 року, в День пам'яті і примирення, біля Головного поштамту в Києві, і працювала до 23 серпня.

20 08 2019   Татьяна Деркач Огляд ЗМІ, Українські

Кипрский митрополит – рупор российской пропаганды?

Уже сегодня можно утверждать, что по милости Божией попытка увести в раскол половину вселенского православия не увенчалась успехом. Поэтому Русская церковь сосредоточила все усилия на блокировании процесса признания ПЦУ, сыграв на неготовности поместных церквей сделать выбор между справедливостью и комфортом. Но для того, чтобы остаться в зоне комфорта, приходится платить высокую цену, в том числе ложью.

20 08 2019   Марта Шикула, Євген Радіон Огляд ЗМІ, Українські

Третє відродження УАПЦ: як у Львові церква 30 років тому вийшла з-під юрисдикції УПЦ МП

Вчинок отця Володимира Яреми релігієзнавці розцінюють як історичну подію. Той не злякався можливих репресій з боку радянської влади. Саме цей священник згодом став одним з Патріархів УАПЦ

20 08 2019 Огляд ЗМІ, Українські

Патриарх Филарет: Я сейчас думаю не о преемнике, а о том, как утвердить и увеличить Киевский патриархат

Мы встретились с патриархом в его резиденции, чтобы опровергнуть слухи о состоянии его здоровья, узнать о планах по возрождению УПЦ КП, будущем ПЦУ и отношениях с митрополитом Епифанием, а также поинтересовались, общается ли сейчас патриарх с пятым президентом Порошенко и теперешним главой украинского государства Зеленским.

19 08 2019 Огляд ЗМІ, Українські

П’ять львівських храмів, що збереглися від княжих часів

Львів від самого початку був християнським містом, тож храми та монастирі ставили впродовж всієї його історії. І попри те, що за багатовікову історію багато храмів зруйнували, до нашого часу збереглося кілька храмів, які пам’ятають часи князя Данила та його спадкоємців. До них історія також була невблаганною — численні перебудови змінювали вигляд храмів, але у кожному з них залишилася бодай частка далекого і таємничого середньовіччя.

НОВИНИ

Всі матеріали

останні коментарі

Чи має Церква моральне право судити содомітів?

Олександр

Олександр написал:

Короткий зміст матеріалу: Свій хвалить своїх.

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

Onufriy

Onufriy написал:

Цитата: dutchak1
церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці

А слухаючи Гундяєва, так і не скажеш... fellow

Дякую Вам за визнання того, що МП веде антидержавну діяльність wink (звісно трішечки, ну саму крихітку):
Цитата: dutchak1
Позиція організації (МП) стала ворожою окремим проявам держави

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

dutchak1

dutchak1 написал:

Однією з основних перешкод в державно-церковних відносинах в Україні є існування т.з науки «релігієзнавство». Назагал це мирне заняття, яке зайняло скромне але менш-більш дохідне місце в явищі української тіньової науки, невелике і замкнене болітце, в якому перетирають свої, далекі від життя, проблемки, плодять докторів і кандидатів філософії. І все би нічого, але в умовах нашої країни ця «наука» зайняла місце між державою і церквами і фактично, самостійно уповноваживши себе на представлення церков, в якості посередника веде діалог з державою. З представників цієї «науки» формуються комітети, департаменти, відділи міністерства яким надалі і доручають те, що в нас названо «державною політикою в області релігії». Зрозуміло, що для більшості держчиновників і законодавців релігія то тьомний лєс і, при виникненні якихось проблем з релігійними організаціями, вони біжать до релігієзнавця, який їм все розкладе «по поличкам». Ну не бігти же їм до тих малохольних, які Богу моляться. Тобто ситуація анекдотична – проголошуючи з усіх трибун про необхідність діалогу з церквами, держава той діалог і відносини імітує, замінює на відносини з бутафорською церквою, утвореною на держзамовлення докторами філософії і політології від релігієзнавства. Причому та побудова почалась ще в 1990 році, коли новоспеченими демократами і викладачами кафедр наукового атеїзму був зліплений союзний релігійний закон де по зразку цивільної громадської організації почали ліпити релігійні. Це була своєрідна резервація для віруючих і в Україні той процес підхопили вже місцеві діячі наукового атеїзму разом з діячами НРУ.

Всі релігієзнавці і викладачі кафедр вміють розказати про різні моделі співіснування держави та релігії, що мають місце у світовій практиці, які, частіше за все, законодавчо оформлені. Але я добавлю, що це є тінь іншої, вищої істин, яка встановлює що спочатку моделі і відносини а потім законодавче оформлення. Загально ця максима в теорії права виглядає так – закони тільки регулюють суспільні відносини і ніколи їх не створюють. Відносини передують законам. І от в нашій ситуації після розпаду СРСР, в ситуації з нульовим рівнем права і відсутністю реальних релігійних організацій як суб’єктів права, перетягнувши до себе конституційний принцип відділення, ми почали ним регулювати відсутні суспільні відносини(!). За цих обставин ті спроби в 90-х роках зробити релігійний закон були приречені. Що і сталось. Перетягнувши слідом за Конституцією цивільне право, ми ним почали регулювати духовні, неправові відносини. І цьому могли б завадити ну хоч якісь, ну хоч елементарні відносини з тими убогими релігійними організаціями. Це не потребує якихось надзвичайних зусиль чи здібностей. Це може навіть релігієзнавець Єленський. Якщо захоче. Наприклад – Єленський любив раніше на різних телевізорах розказувати про важливість автономії релігійної організації і про необхідність її захисту і захисту переходів. Ну і потім він зліпив той закон, Закон Мародерів №4128. І от якби Єленський уважніше придивився до релігійних організацій і до того принципу автономії, він би міг зрозуміти що принцип відділення і принцип автономії це є одне і теж. Або взаємодоповнююче. Принцип автономії в першу чергу означає що організація сама(!) її проголошує, сама визначає її межі а держава тільки бере це потім до уваги. А тому, якщо всі християнські конфесії згідно своїх канонів визначають автономною організацією всю церкву а не парафію, якщо всі конфесії самостійно визначають правила утворення парафій і долю майна - то це і мало би бути одним з основних правил відносин держави і церков. А Конституція це тільки потім констатує як відділення.

Сьогодні цей процес «побудови відносин» продовжують т.з ефективні менеджери, які відчувши своєрідний запит, успішно експлуатують його ресурс. Текст релігійного закону і та діяльність найбільш вповні стали в утворенні організації ПЦУ. В унісон з православною симфонією, з менеджерами від віруючих, в Україні творять близнюка «русского мира». Ось один з них стверджує що УПЦ МП стала ворогом  суспільства. Лукавить, свідомо або по нерозумінню. Позиція організації стала ворожою окремим проявам держави а держава це не є суспільство. Держава це механізм збирання податків, підтримання порядку в суспільстві. Такий же як пральна машина в побуті і стверджувати що пральній машині необхідна церква просто смішно. В суспільстві необхідні якісь відносини держава з церквами, але наша придуркувата машина в своєму існуванні намагається використати церкву в своїх інтересах, інтересах далеких від суспільних. Тому завжди слушне попередження – церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці. І в наших умовах відносини церкви з державою повинні починатись з тези – держава ворог церкви. Можна цитувати одного священника УГКЦ – держава не повинна робити нічого поганого для церкви і нічого доброго. Те, що «УПЦ (МП) всячески демонизируют Минкульт», ну що ж - під час війни завжди виникає потреба в специфічних «законах», текстах. Потреба в людях типу Медінський, Юраш, Єленський і існуючі з обох сторін фронту контори «міністерство культури» перетворилися в розсадники мракобісся.

 

Священик Сєверодонецької єпархії УПЦ (МП) звершив чин в...

Onufriy

Onufriy написал:

Та це прямо чудо!...
Схоже, що "капітан сьогодні був тверезий"

Харків'яни вимагають у парафії УПЦ (МП) відновити колі...

Onufriy

Onufriy написал:

порушення Закону України «Про охорону культурної спадщини» в Харкові давно набули системного характеру

Прокляті воцерковлені дикуни! what
Але ще більше гріха - на місцевих адміністративних беззаконниках і фарисеях

Знайдіть на цьому бланку згадку про УПЦ

dima222

dima222 написал:

Митрополита Лазаря давно треба було оголосити персоною нон грата в Україні - а тим часом його рідним брат Дмитро у Дунаєві біля Почаєва в селі, яке приєдналося до ПЦУ, намагається будувати нову церкву. І точно за гроші Лазаря, бо всі племінники Лазаря - сини та родичі Дмитра, служать священиками у Криму. 

Чем Зеленский страшен для православия

Onufriy

Onufriy написал:

Добрячий текст +5!
 
51-е правило Шестого Вселенского собора запрещает всем христианам посещать комедийные представления... программы с участием Зеленского подпадают под анафему, так как усеяны непристойностями

З огляду на це, православна Церква не повинна б агітувати за Зеро... feel

Але... wink в УПЦ МП тепер усе інакше...

Дійсно, ну як же можна не підтримати чоловічка? Тим більше, коли він - за "електронний концтабір"? winked

Грецький Центр теологічних досліджень пропонує вихід з ...

Onufriy

Onufriy написал:

 
ПЦУ та УПЦ (МП) сформують єдиний православний Синод...

Які дикі пропозиції! belay   
Які страшно відстали ці греки! angry
Вони нічогісінько не знають про "вЬру православную": ні про "російський світ", ні про "вєлічіє", ні про "богоданість" Пу!..
І вже тим більше - про "єресь українства", "єресь гуманізма" і богомерзотність геометрії!!

Ну як же зможуть правовірні овечки святоросійства возсісти поряд з козлищами жидорептилоїдства?!! recourse

Польская Православная Церковь поддерживает украинскую а...

Філософ

Філософ написал:

Польська ПЦ це збір неуків радянського зразка. Вже давно доведено апостольське спадкоємство колишніх УАПЦ і УПЦ КП. Тому всі розмови про "перерукополеження" є безпідставними. Тимбільше з ієрархами ПЦУ спіслужив Вселенський патріарх!

Циркулярний лист Тюченської єпархії. Про духовні критер...

Onufriy

Onufriy написал:

1. Вибір 2019 дійсно пісний... recourse 
2. Пророцтво Лепехи збулося:
"аполітичні" москвовіри агітують за ЗЕро-кандидата
Всеволод Чаплін: "надо достигать договоренностей с лидером гонки (Зеленским), требуя письменных гарантий прекращения гонений на каноническую Церковь, возвращения политэмигрантов и критиков «европейского выбора» в политику... назначения министром культуры (он курирует религию) Юрия Бойко, Виктора Медведчука, Вадима Новинского или Василия Анисимова..."
"Порошенко – абсолютное зло"
love
https://credo.press/223778/

Всеукраїнська Рада Церков закликає робити вибір президе...

Onufriy

Onufriy написал:

мусимо усвідомити: якою повинна бути наша держава?

Яке питання, така і відповідь. feel Для терезої відповіді доречніше усвідомити, чого ми хочемо від майбутнього президента?
1. Особистого багатства?
2. Подолання людської продажності "в окремо взятій країні"?
3. Припинення глобального міжнародного конфлікту?
Твереза відповідь можлива лише у тому випадку, якщо ми чекаємо чогось іншого. Бо ніякий президент не зробить вас багатим, не "подолає корупції" і не "припинить війни"

Це якщо він не "чарівник з голубого вертольота" recourse


Як відбувається перехід з УПЦ МП в ПЦУ

dutchak1

dutchak1 написал:

Пасхавер десь писав, що «Когда-то один из руководителей Европейского союза неофициально сказал: «Если бы русские не были белыми, у нас бы к ним претензий не было. А так ведь белые, вроде бы свои, но не как мы». То же самое можно сказать и про нас». І там, далі, Пасхавер писав що у нас цінності інші. Добавимо – не тільки інші але і з тими цінностями, які ми переносимо від цивілізації і від Європи до нас, проходять дивні метаморфози.

Ми дикунський, варварський народ і це особливо видно в нашому дикунському, варварському релігійному законодавстві.  Причому це якесь небачене і неописане варварство. Ми користуємось речами і благами цивілізації і одночасно реконструюємо суспільні відносини, схожі на описи з шкільних історичних підручників про давні часи. Наші відносини це якась амальгама з давнього, застиглого в часі ординства, на яке додатково наклалась катастрофа 1917 року.  Для прикладу -  всі ці ламентації про захист автономії громади, про захист права свободи вибору підпорядкування, про свободу переходу громади – це все для придурків і убогих. Так, автономія релігійної громади є одним з основних положень міжнародного права, міжнародних угод, які підписала Україна. Але в них це означає що громада самостійно визначає себе автономною, самостійно проводить свої межі в яких живе і порядкую по своїх власних установах і правилах. Визнання державою цієї автономії є похідне від волі самої громади. У нас же, незважаючи на те, що всі християнські церкви в Україні визнають автономною всю церкву, держава приймає закон яким фактично нищить церкву, робить самостійними і незалежними парафії. Далі держава проголошує ту свободу «підпорядкування» і береться її захищати. Тут можна  звернути увагу, що послідні зміни в ст.8 релігійного закону, якими намагаються регулювати і захищати те «підпорядкування», в рівній мірі відносяться до зареєстрованих громад і до громад, які навіть не повідомляють державні органи про своє утворення. Який зміст має тоді та детальна регламентація прописана в ст.8 для тих громад? Що законодавець збирається «захищати» в цьому випадку? Здоровий глузд тут підказує, що парафія при діючому законі може міняти підпорядкування хоч кожної години і 24 рази на добу. Це право декларативне і його неможливо ні порушити ні захистити. Проблеми виникають тільки у парафій-юросіб і це є проблеми не «захисту» якоїсь свободи громади а проблеми майна. І тут вже видна друга придуркуватість і щоб її побачити, треба читати Цивільний кодекс, читати на рівні першого курсу юрфаку. Все, що відбувається з юрособою, абсолютно все описано цивільним правом і хто може пояснити, використовуючи цивільне право – що таке зміна підпорядкування юрособою? Що таке канонічне підпорядкування з точки зору ЦК? Що відбувається з юрособою при такій зміні підпорядкування чи з тою особою, якій стають підпорядковані? Абсолютно нічого і це є повна дурня, яку придуркуватий український законодавець і на пару з ним такий же придуркуватий український релігієзнавець взялись захищати світським правом. Термін «зміна підпорядкування» в цивільному праві має інший зміст чим той, який вкладають у нього віруючі і в реальності це означає зміну віри частиною віруючих чи ще якісь канонічні нюанси в цій вірі.  Але саме цивільне право не в змозі описати і навіть не існує таких правових термінів які б описали це «підпорядкування» чи цю зміну віри чи якісь зміни у вірі. Цивільному праву байдуже до цих змін і громада може міняти «підпорядкування» у всьому діапазоні світових релігій і культів, залишаючись згідно положень нашого релігійного закону одною і тією ж юридичною особою(!). Звучить це безглуздо як і безглузді наші намагання цивільним правом «захищати» чи «регулювати» такі переходи юридичної особи. Зміст це би мало тільки в тому випадку, як би ми  доказували всім і переконували всіх в тому, що юридична особа може вірити в Бога.

Ну і повна дурня вже по майну. Для розуміння примітивно можна виділити три рівня розвитку права власності. Перший, дикунський або нульовий. Якщо дикуну сказати що ця річ є власністю Джона чи Івана, він порахує тебе за божевільного. Річ може бути тверда, м’яка, кольорова, кругла, квадратна але як вона може мати признаки Джона, як це знайти, де в ній той Джон. Другий рівень, варварський, це коли власністю є те, до чого можеш дотягнутись і що можеш захистити. Третій рівень це вже цивілізовані, складні і абстрактні правові терміни, за якими навіть річ Джона, яку він передав тимчасово комусь чи загубив – все одно залишається його. І от на другому рівні вже видно шляхи до цивілізованої власності, її початки. Початок йде від того, що власністю стає те, що ти сам визнаєш своїм. Наприклад – йдеш по вулиці в штанях і ці штані є твої не тому, що вони нумеровані і по номеру держава указом визначила їх твоїми а тому що ти їх сам визнав своїми. Після цього самостійного визнання держава починає ці штані захищати як твої. Так і тут. В 1991 році, коли держава почала ліпити відносини з церквами, вона в діалозі з ними повинна була бачити, що вони визнають своєю власністю і як нею розпоряджаються. А вони, всі християнські церкви України, визнають власниками церковного майна не громади а всю церкву. Незважаючи на те, держава, в порушення конституційного відділення, влізла в церкви і сама «призначила» власниками парафії, зробила з церкви збіговисько незалежних юридичних осіб з гібридними статутами, зі статутами в яких поєднала бульдога з носорогом – світське і канонічне право. І от вже і ПЦУ, підтанцьовуючи Порошенку, приводить свій статут у відповідність до дикунського закону, записує церкву як зібрання незалежних юросіб, утворених по ЦК України. А на початках, в першому варіанті Статуту, писалось про церкву як особу, яка сама будує відносини з державою. І тут буде цікаво поспостерігати, як ПЦУ буде далі творити свої документи, особливо парафіяльні. Як визначить власність.

Тобто, ми не то що залишаємось на дикунському рівні, ми навіть заблокували його можливий розвиток. Можна подивитись на конфлікт у Львові, де громада УГКЦ намагається залишити за собою костел. Скільки там в обговоренні позбігалось буйних, дикунів, клянуть поляків, Мокшицького, розкопують старі могили! Врешті УГКЦ, яка претендує на цивілізованість, ліквідовує буйну парафію. Наслідок – новий припадок в мереживному обговоренні. Ще приклад. Можна почитати фантастичний матеріал на «Релігія в Україні», як в позаминулому столітті у Львові цивілізовано вирішували долю покинутого румунського храму. Фантастичний матеріал в порівнянні з нашим дикунством. Ми не то що стоїмо на місці, ми навіть вдаємо якось рухатись реверсом в минулі часи і при цьому приймаємо законодавство, яке захищає мародерство. Закон №4128 – це Закон Мародерів. У всі часи мародерство було ознакою військових конфліктів, при яких військові загони або банди найманців грабували беззахисне населення на територіях, статус яких тимчасово був не встановлений. Так і у нас. Використовуючи реальну війну, політики і законодавці «організували» законоподібний грабунок одних громад громадян другими громадами громадян, розділених релігійними переконаннями. І це особливо вражає, оскільки мародерами стають християни і їх спільноти. Адже ж саме в християнському середовищі в давні часи виникло розділення церковного і світського права, при якому християнське середовище залишилось ізольованим місцем де панували моральні основи керування церковним майном. Збереження цього середовища здійснено радикальним відділенням від світського права і оскільки  суть керування церковним майном не у застосуванні правових конструкцій, а в здійсненні місії церкви, то і успіх цієї місії став критерієм правильності прийняття рішень і здійснення тих чи інших дій з церковним майном. У нас же безглузді спільноти заполітизованих громадян, які вважають християнство просто громадським рухом з формальним моральним законодавством, притягнули в християнське середовище світське право, причому у гіршому його варіанті. Адже навіть світські юридичні особи, при виникненні конфліктів і суперечок між засновниками громади про використання майна, дають право тим громадянам, які кінцево не погодились з рішеннями громади, вийти з громади разом з тим майном, яке вони вклали. Тобто, якщо в християнській громаді не існує християнських відносин з іншими членами громади, які могли б керувати ними при залагодженні майнових питань, якщо громада «голосуванням» позбавляє участі у вирішенні майнових питань меншу кількість громади то, за відсутності християнських відносин, необхідно би мінімально зберегти хоч якусь справедливість до своїх земляків і сусідів і виключити мародерство. Якщо християнська справедливість і моральні відносини тут відсутні то тоді необхідно зберегти цивілізовану, світську справедливість.  Тобто тоді, в продовження світського правила про фіксоване членство в громаді, це членство необхідно доповнити таким же світським обліком внесків і пожертв кожного фіксованого члена громади. І при виключенні любого члена громади, громада повертає йому ті внески або компенсує їх.

 

Який порядок проведення перевірок релігійних організаці...

dutchak1

dutchak1 написал:

Добре було б якби юрист пояснив собі, і нам всім в тому числі, як він з'єднав релігійну організацію з господарською діяльністю у її законодавчому визначенні?  Наведем визначення -

Господа́рська дія́льність — будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом та обміном та переробкою матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Під господарською діяльністю в Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. (ст. 3 ГК України)

Страдания за Москву, это не страдания за Христа ‒...

Onufriy

Onufriy написал:

"головний місіонер РПЦ" з азартом доводить, що 1+1=2 love
Очевидна актуальність кураєвського просвітництва для святоросичів РПЦ є найкращим доведенням смерті "російського православ'я"

Те що сьогодні животіє на москві - не православ'я, а зла і погибельна єресь 
в духе своей готтентотской этики

Не «нас ради, человек», а «ее ради, епархиальной собственности, сшедшаго с небес»


Вікарій Київської митрополії УПЦ (МП) — власник двох ав...

В. Ясеневий

В. Ясеневий написал:

ну и правильно.Чего терятся. Жизнь дается только один раз.Поэтому нужно брать от неевсе что можна...Многая Вам лета, дорогой владыка. Притом, наиканоничнейший...