Мови нема. Ви не їсте капусту, не читатєте акафісти і не ходите на етнофілетичні святоросійські політмасовки. Ви не називаєте спільноту, неспроможну до захисту православної віри - "Церквою". Ви не йдете на раду нечестивих, і на путь грішників не стаєте, і на зборищі губителів не сидите. І ще може такі люди є в різних кількостях. Але і ви, і ті люди в різних кількостях не маєте права нечестивих і грішників вишукувати, судити. А якщо і найдете і почнете їх «виховувати» - результат нульовий і поведінка ваша нераціональна. Можете навіть спровокувати мордобій. До віри з любого стану, чи з варварства-поганства чи з єресі не приходять раціональним шляхом, вихованням від доброзичливців чи сусідів. Тільки сам на Сам з Богом, тільки у вірі. А вже те, чи правильна твоя віра – побачиш по результатах. По результатах побачиш і те, чи розійшлася істина з традицією чи ні і гарантій в земному житті немає ні в кого. Хіба що у святих.

 
Амінь! У цьому випадку щось одне таки потрібно залишити або Істину, або традицію...
Тільки залишити Істину - набагато легше. Об'єктивно. Для цього лише треба:
1) назвати кирилівську єресь "особистими політичними переконаннями патріарха";
2) назвати спільноту, неспроможну до захисту православної віри - "Церквою" 

І тоді воно зразу полегшає, адже у вас залишиться канонічна традиція  Тоді можна і далі їсти капусту, читати акафісти і ходити на етнофілетичні святоросійські політмасовки
http://autocephalia.at.ua/news/kak_zaveshhal_velikij_nevskij/2017-09-13-880 
;

Ну.. щоб зберігати Церкву - треба мати дуже багато здоров'я ..швидше таки Церква зберігає нас, ніж ми її

А щодо "віри" - то вірити у що? У те, що У/РПЦ є Невістою Христовою?.. (Та тільки Невіста повинна б зберігати вірність Небесному Женихові, а не обслуговувати хворі фантазії престарілого гебешника)

Чи вірити у триєдиний святоросійський народ? У "російськість"? У можливість збереження російської ідентичності з доп. участі у хресних ходах?
Чи може у "енергетичні пучки" Гундяєва? Чи у необхідність вшанування "заслуг" тиранів, убивць і гонителів Церкви (Івана 4-го, Сталіна і т.п.)?..

Блажен муж, що не йде на раду нечестивих, і на путь грішників не стає, і на зборищі губителів не сидить. Але в Законі Господнім воля його, і Закону Його повчається день і ніч (Псалми 1:1,2)

Тут зовсім усе не так, для надання Автокефалії необхідно дуже багато сприятливих умов. В данний час в Україні немає жодної умови для надання Автокефалії як від Константинополя, так і москви - і маніпулювання нюансами на користь собі - зайве.  Представник Варфоломія був на минулому святокуванні Дня Хрещення Русі на Володимиській гірці - це було розгляд церквиденисенка як тих хто зацікавлений, після було інтервью, де представник дав чітку відповодь на цей рахунок. 
А Стаття хитро написана.

Еще один вырвался из содома-гоморры рпц...  

Т34,

Kruvonis,

"Тем не менее присутствующим он нравился" - хаха. Так демократія, комусь подобається Антон Маньшин, а комусь зоофіли і педофіли з "Торнадо" як от Михайлу денисенку і його послідовникам.

А чого "патріярх"? Невизнання загальноприйнятого правопису - 1-ий крок до сепаратизму. Треба щоб СБУ добре їх перевірило.

А які є пропозиції можливо передати Кримські єпархії в пряме управління РПЦ "до завершення окупації", якщо Президент і уряд це одобрять, то треба так і зробити.

З одної сторони це дійсно сумно. Навіть дуже. Але , якщо подивитися з другої, то у жітіях великих святих часто бачимо, що святий не служив весь вік в одному місці, а через різні обставини в т.ч. пов"язані і з діями церковної влади переміщався по світу. Напр. , прп. Сергій , який заснував аж 5 монастирів. Священник, як офіцер, де Церква пошле там і буде служити. А якщо хочеться осісти, поставити хатку, посадити садок, завести свинок, курочок, і т.д. і це є найвищою ціллю, тоді можна не ставати священником, а просто жити в селі, хазяйнувати і т.д. Ну а прихожани теж хай згадають, що ходять в храм вони до Бога в першу чергу, а не до священника конкретного. Тому , якщо священник і зміниться, то Бог у храмі залишиться. Тому дивно, що люди ходять 28 років до церкви, а потім раптом перестануть. Невже за 28 років не зрозуміли, навіщо є храм і Служба Божа.

Як можна визнати те чого нема?

Релігійні структури не реформуються "заради добра і людяності" – оце гарно. Тобто, скажемо так, треба розрізняти існування структури і існування її елементів і розуміти що структура не є механічна сума елементів. Поняття добра і людяності існує тільки на рівні елементів і таких цілей, які існують на рівні елементів, структура мати не може. Інакше це не структура. Ми не можемо сказати що структура добра і людяна чи недобра і нелюдяна тому що це є винятково тільки людські поняття і їх можна застосувати винятково тільки до людини і то тільки на її вищій, позатваринній, позафізіологічній стадії. На самому рівні структури її цілями є безперервне відтворення границі структури з навколишнім середовищем, підтримання різниці структури і навколишнього середовища, реагування на різні виклики навколишнього середовища, які можуть її зруйнувати. Лаконічно це звучить так – структура це її границі. А уже самі границі структура-християнство, з допомогою комплексу священних текстів і літургійної практики творить шляхом безперервного «виробництва» особливих людей, людей з особливими структурами свідомості – віруючих. І саме до цих структур свідомості відносяться поняття добра і людяності. Любі зміни, що проходять з цими особливими людьми, з цими структурами свідомості, які руйнують віру, з часом руйнують і нищать границі структури-релігії. І тут треба пробувати зрозуміти – як здавалось би при нищівній секуляризації, при відділенні сучасної структури суспільства від структури християнства, цій структурі суспільства вдається зберегти добро і людяність. Очевидно відділена структура суспільства зуміла перейняти, унаслідувати механізми відтворення людей з такою свідомістю і це відтворення якось їй вдається без участі структури-релігії. Як задовго і успішно – незрозуміло.

Це важко зрозуміти. Ну як, скажімо, Церква не може бути доброю і людяною? Тут треба розуміти, що як структура, яка забезпечує посередництво і спілкування особистості з Богом, як структура, яка творить добро і людяність – Вона не може бути ні людською особистістю ні Богом, до Неї як до посередника не застосовуються ні людські ні божі поняття і найкраще б було взагалі не перейматись ЇЇ існуванням а просто зберігати ЇЇ.  Вірити.

Або ще простіше – те що творить людину, людиною описатися не може. Це як мовою пробувати описати домовний стан людини.

 
Релігійні структури не реформуються "заради добра і людяності", - подібні перетворення можливі лише за умови віросповідного конфлікту

Коли католики провели реформу?
- Лише тоді, коли половина Європи вже зреклась латинства і прямо проголосила Папу антихристом. Отоді до раціональних католиків дійшло, що треба таки щось змінювати...  
 
За яких умов правляча бюрократія У/РПЦ може дозріти до такого розуміння? 
З огляду на специфічний рівень раціоналізму в МП + фактор анархо-феодалізму + феномен ФСБ-залежності...   ...то цього не станеться, доки 3/4 мирян і духовенства не покинуть структуру, а Кирила Гундяєва не проклянуть як єретика. Отоді вони щось якось почнуть змінювати... 

Тому, поправді - можливості реформи У/РПЦ дуже скромні. Не більше їх було у фарисейської Синагоги часів Кайяфи