Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

Аналітика
Новітні релігійні течії та рухи як спроба сприйняття "Іншого"

6 10 2010   Андрій Васьків Публікації, Аналітика

Новітні релігійні течії та рухи як спроба сприйняття "Іншого"

Ставлення до новітніх релігій в академічному чи релігійному середовищі не завжди однозначне. Свідченням цього – дві діаметрально протилежні позиції Олександра Дворкіна та Юрія Решетнікова. Науково-академічний підхід вимагає виваженого та об’єктивного аналізу цього феномену...

Культуротворческий резерв Украины

6 10 2010   Иван Дзюба Публікації, Аналітика

Культуротворческий резерв Украины

Можно ли надеяться на улучшение морального - а следовательно, и культурного - климата в стране? В общем русле общественных и хозяйственных реформ, процесс которых, надеемся, все-таки будет происходить в Украине, реформирование культурной сферы должно, на наш взгляд, сконцентрироваться на таких главных направлениях...

Страсти вокруг почаевского духовничества продолжаются

5 10 2010 Публікації, Аналітика

Страсти вокруг почаевского духовничества продолжаются

21 сентября на сайте «Религия в Украине» была опубликована статья священника Украинской Православной Церкви (Московский Патриархат) Андрея Дудченко «Куда дрейфует Почаев?» , в которой поднимается ряд вопросов о духовнической практике всемирно известной обители. История на этом не закончилась...

Пастырское окормление эмигрантов на опыте Украинской Православной Церкви

5 10 2010   Протоиерей Николай Данилевич Публікації, Аналітика

Пастырское окормление эмигрантов на опыте Украинской Православной Церкви

С 15 по 17 сентября 2010 года в Центре науки и культуры богословского отделения Опольского университета в поселке Камень Силезский (Польша) работала Международная конференция «Миграция в Центральной и Восточной Европе — проблемы примирения и сосуществования культур». В работе конференции приняли участие представители рада украинских церквей. «Религия в Украине» предлагает вниманию читателей текст доклада, представленного на конференции секретарем Отдела внешних церковных связей Украинской Православной Церкви протоиереем Николаем Данилевичем.

Возвращение к украинской самоидентификации: предпосылки и прогнозы

30 09 2010   Иван Дзюба Публікації, Аналітика

Возвращение к украинской самоидентификации: предпосылки и прогнозы

Почему-то проблема украинско-российских культурных отношений и их будущего рассматривается обычно только в одном аспекте: присутствие российской культуры в Украине. А вторая сторона дела, то есть присутствие украинской культуры в России? Уже сама попытка актуализировать этот вопрос освещает драматическую асимметрию украинско-российских культурных отношений и застывший характер стереотипов нашего мышления... В завершение - попытка спрогнозировать будущее взаимодействие российской и украинской культур. Два варианта - пессимистический и умеренно-оптимистический.

Крах «восточництва» в греко-католицизмі

29 09 2010   Священик Олег Гірник Публікації, Аналітика

Крах «восточництва» в греко-католицизмі

Греко-католицька церква є духовним відображенням української «туги за гармонією». Її історія – це постійний процес боротьби за європейську «гармонію контрастів» між візантійською літургійною традицією та католицькою догматикою. Одночасно, фатальна українська «межовість» ніде так не проявила себе, як в історії УГКЦ...

Константин Сигов: Успенские чтения позволяют нам лучше понимать друг друга

27 09 2010 Публікації, Аналітика

Константин Сигов: Успенские чтения позволяют нам лучше понимать друг друга

Сегодня в Киево-Печерской Лавре открываются Десятые международные Успенские чтения. Их бессменный ведущий Константин Сигов рассказал «Религии в Украине» о том, что ожидают организаторы и участники от этого юбилейного форума.

Духовні пошуки української еліти. Кінець «восточницького» проекту

23 09 2010   Священик Олег Гірник Публікації, Аналітика

Духовні пошуки української еліти. Кінець «восточницького» проекту

Релігійні погляди Дмитра Донцова практично не вивчені. Це сталося через брак цілісних досліджень, відсутність повного видання творів, некоректних інтерпретацій ключових світоглядних понять Донцова, серед яких «чинний націоналізм», що його більшість дослідників чомусь перейменували у «інтегральний», висуваючи як провідну ідеєю мислителя... Найбільш чітко орієнтація на «окцидентальний» тип християнства відображена у культурологічних та історіософських концепціях одного з чільних представників «школи Донцова» Євгена Маланюка...

Не(до)реформований іслам: загрози для себе і світу

22 09 2010   Сергій Грабовський Публікації, Аналітика

Не(до)реформований іслам: загрози для себе і світу

Проблеми складні. Не тільки за своєю суттю, а і внаслідок тієї неймовірно, як на мене, гіпертрофованої толерантності, яка панує в сучасній Західній Європі і сприяє (парадокс, але цілком логічний) швидкому поширенню найбільш нетолерантних форм ісламу по всьому світу...

Витоки антиклерикалізму української еліти

17 09 2010   Олег Гірник Публікації, Аналітика

Витоки антиклерикалізму української еліти

Антиклерикальна налаштованість української еліти не означала відсутності духовних пошуків, їхню цілковиту антихристиянську орієнтацію на нігілізм та атеїзм. Навпаки, їхні духовні шукання були дуже активні, проте вони різнилися від церковного за напрямком, за вибором цивілізаційного підложжя... Тут церква і провідна верства українського суспільства дослівно розминулись, вибудовуючи самостійно два незалежних типи духовності.

«Занепад Європи» і вогонь ісламу

16 09 2010   Ольга Муха Публікації, Аналітика

«Занепад Європи» і вогонь ісламу

Ареали поширення християнства й ісламу тепер починають територіально збігатися. Так, як християнські цінності були основою формування західної цивілізації, іслам є способом життя і основою цивілізації принципово інакшої. Ми хочемо представити кілька культурологічних ознак цієї «інакшості» в контексті християнсько-мусульманських відносин, основних цінностей, специфіки ритуальної практики та соціальної реалізації.

Свобода совести в истории и практике баптизма: декларации и реальность

15 09 2010   Михаил Черенков Публікації, Аналітика

Свобода совести в истории и практике баптизма: декларации и реальность

Привилегированное положение христиан в меняющемся мире нельзя назвать прочным и гарантированным. Демографический передел мира и внутренний кризис церквей ограничивают возможности и результаты их служений. Заглянуть в будущее традиционных церквей страшновато, поэтому история становится желанным объектом изучения и способом самоидентификации...

Чи здатна культура стати об’єднуючим началом для православних?

10 09 2010   Протоієрей Богдан Огульчанський Публікації, Аналітика

Чи здатна культура стати об’єднуючим началом для православних?

Політико-національні дискусії та суперечки не обминають і церковний народ, приклад дому – тривале обговорення концепції «Руського світу». Головний редактор сайту «Українська християнська культура» протоієрей Богдан Огульчанський (УПЦ) впевнений, що українське християнство не є частиною «Руського світу». Разом із тим він пропонує шлях звільнення від національних пристрастей…

Русский мир столкнулся с украинским

31 08 2010 Публікації, Аналітика

Русский мир столкнулся с украинским

Вот уже неделю православный укрнет штормит: в сети до предела накалилось обсуждение последнего визита Патриарха Кирилла в Украину, а также его небесспорной концепции «Русского мира». При том что визит уже давно завершился, связанные с ним  вопросы периодически актуализируются в обсуждениях и публикациях украинской прессы. Архиепископ Ионафан (Елецких), архимандрит Аввакум (Давиденко), Владимир Мельник, Юрий Черноморец, Тарас Антошевский, Юлия Коминко делятся своими впечатлением о значимости и ходе дискуссии...

Религозная свобода: глобальные измерения

31 08 2010   Виктор Еленский Публікації, Аналітика

Религозная свобода: глобальные измерения

Направление и результаты некоторых религиозных перемен в той или иной части мира, имеющих, безусловно, влияние на ситуацию с религиозной свободой, порой оказываются совершенно неожиданными.  Тенденций, объективно ведущих к укреплению и расширению религиозной свободы, гораздо меньше, чем развивающихся в обратном направлении. Пожалуй, одна из наиболее обнадеживающих среди них – это формирование достаточно мощной интеллектуальной традиции – как философской, так и богословской, – направленной на создание моделей переплавки религиозного многообразия в религиозный плюрализм и выработку новой глобальной этики.

Украина - Россия: противостояние или диалог культур?

30 08 2010   Иван Дзюба Публікації, Аналітика

Украина - Россия: противостояние или диалог культур?

Не только на политическую, но на всю современную, в том числе и языково-культурную ситуацию в Украине существенно влияет российский фактор. С годами, по мере упрочения государственного статуса Украины, все хитроумнее становится «аргументация» необходимости реванша, «реинтеграции», нового «воссоединения» и т.п. Посему стоит обратить внимание на некоторые новые мотивы в старых песнях, призванные давать им более привлекательное и современное звучание...

РПЦЗ: уроки прошлого и варианты для будущего. Ч. ІІ

17 08 2010   Свящ. Андрей Дудченко Публікації, Аналітика

РПЦЗ: уроки прошлого и варианты для будущего. Ч. ІІ

В контексте прошлого украинские раскольники в чем-то выглядят намного «православнее» своих зарубежных собратьев: они хотя бы ищут признания со стороны канонических православных Церквей (например, со стороны Константинополя), в то время как «зарубежники» объявляли все вселенское православие полностью безблагодатным.

15 08 2010 Публікації, Аналітика

Пам’яті Алли Дмитрук

Морська хвиля на тому турецькому узбережжі була справді велетенською: вона накрила не лише Аллу своїм похоронним саваном, а й нас в Україні – чорним смутком жалоби.

Іслам: між законом і демократією

13 08 2010   Денис Брильов Публікації, Аналітика

Іслам: між законом і демократією

Іслам – це егалітарна світська теократія. Егалітарна, тому що всі мусульмани рівні перед божественним законом. Світська, тому що в ісламі немає церкви, немає духівництва, тобто людей, через таїнство наділених особливими, переважаючими людські можливості повноваженнями. Іслам не визнає ніякого посередника між Богом і людиною

РПЦ: бытие определяет сознание

12 08 2010   Наталья Фролова Публікації, Аналітика

РПЦ: бытие определяет сознание

Отсутствие конкретных цифр доходов и расходов этой организации, с одной стороны, и большое количество неучтенных наличных средств — с другой, рождают немалые подозрения. Поэтому общество, и без того настроенное довольно антиклерикально после почти века государственного атеизма, часто воспринимает в штыки любые попытки РПЦ обзавестись дополнительными источниками дохода.

Релігійна свобода і демократія: традиції та сучасні трансформації

10 08 2010   Михайло Черенков Публікації, Аналітика

Релігійна свобода і демократія: традиції та сучасні трансформації

Протестанти найбільш ревно обстоювали релігійну свободу, декларували невід’ємне право кожного сповідувати будь-яку релігію, або не сповідувати ніякої. Але варто зауважити, що на практиці мала місце боротьба за власні свободи і за обмеження свобод для тих, кого релігійні громади вважали єретиками, розкольниками, лібералами тощо.

Суб’єктивно про дихотомію “християнство/політика”

9 08 2010   Сергій Грабовський Публікації, Аналітика

Суб’єктивно про дихотомію “християнство/політика”

Потреба у становленні самостійної помісної Церкви в Україні не є властиво політичною проблемою, як нерідко стверджують опоненти ідеї такого становлення. Православна Церква традиційно існує у світі як система Церков, кожна з яких веде розмову з певним народом. Коли якомусь із народів відмовляють у праві на самостійну Церкву і на Слово Боже рідною мовою, тим самим робиться кощунна спроба розділення людей та народів на, так би мовити, “християн вищого ґатунку” і “християн нижчого ґатунку”.

«Дозором обходит владенья свои»

4 08 2010   Станислав Минин Публікації, Аналітика

«Дозором обходит владенья свои»

Значение Украины, конечно, не ограничивается рамками политико-цивилизационного проекта. Отстаивание «канонической территории» - вопрос церковно-политический, вопрос влияния во всемирном православии. РПЦ – «национальная» Церковь, в отличие от Константинопольского Патриархата, и проблема территории для нее является центральной.

Переклад  на кирилицю

3 08 2010   Олег Покальчук, соціальний психолог Публікації, Аналітика

Переклад на кирилицю

"Русский мир" не може загрожувати українському світу, бо він – інтелектуальний потужний конструкт, який намагається вплинути на явище природи. Так колись цар Ксеркс наказав відшмагати море залізними ланцюгами, бо воно потопило його флот, і його воїни справно дубасили лінію припливу, скільки сягало око. Але якщо економіко-політичні пропозиції Кирила не зустрінуть консолідованої аргументованої відповіді (хоч ствердної, хоч заперечної)...

Визит Кирилла: соперничество и конкуренты

2 08 2010   Алексей Мустафин, шеф-редактор телеканала "СТБ" Публікації, Аналітика

Визит Кирилла: соперничество и конкуренты

Самостоятельный статус УПЦ в понимании иерархов и идеологов РПЦ возник и продолжает существовать всего лишь как вынужденная формальность. В самой же УПЦ автономистская тенденция не просто существует, но и в значительной степени определяет действия руководства. Даже концепция Святой Руси в их восприятии видоизменяется

НОВИНИ

Всі матеріали

останні коментарі

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

Onufriy

Onufriy написал:

Цитата: dutchak1
церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці

А слухаючи Гундяєва, так і не скажеш... fellow

Дякую Вам за визнання того, що МП веде антидержавну діяльність wink (звісно трішечки, ну саму крихітку):
Цитата: dutchak1
Позиція організації (МП) стала ворожою окремим проявам держави

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

dutchak1

dutchak1 написал:

Однією з основних перешкод в державно-церковних відносинах в Україні є існування т.з науки «релігієзнавство». Назагал це мирне заняття, яке зайняло скромне але менш-більш дохідне місце в явищі української тіньової науки, невелике і замкнене болітце, в якому перетирають свої, далекі від життя, проблемки, плодять докторів і кандидатів філософії. І все би нічого, але в умовах нашої країни ця «наука» зайняла місце між державою і церквами і фактично, самостійно уповноваживши себе на представлення церков, в якості посередника веде діалог з державою. З представників цієї «науки» формуються комітети, департаменти, відділи міністерства яким надалі і доручають те, що в нас названо «державною політикою в області релігії». Зрозуміло, що для більшості держчиновників і законодавців релігія то тьомний лєс і, при виникненні якихось проблем з релігійними організаціями, вони біжать до релігієзнавця, який їм все розкладе «по поличкам». Ну не бігти же їм до тих малохольних, які Богу моляться. Тобто ситуація анекдотична – проголошуючи з усіх трибун про необхідність діалогу з церквами, держава той діалог і відносини імітує, замінює на відносини з бутафорською церквою, утвореною на держзамовлення докторами філософії і політології від релігієзнавства. Причому та побудова почалась ще в 1990 році, коли новоспеченими демократами і викладачами кафедр наукового атеїзму був зліплений союзний релігійний закон де по зразку цивільної громадської організації почали ліпити релігійні. Це була своєрідна резервація для віруючих і в Україні той процес підхопили вже місцеві діячі наукового атеїзму разом з діячами НРУ.

Всі релігієзнавці і викладачі кафедр вміють розказати про різні моделі співіснування держави та релігії, що мають місце у світовій практиці, які, частіше за все, законодавчо оформлені. Але я добавлю, що це є тінь іншої, вищої істин, яка встановлює що спочатку моделі і відносини а потім законодавче оформлення. Загально ця максима в теорії права виглядає так – закони тільки регулюють суспільні відносини і ніколи їх не створюють. Відносини передують законам. І от в нашій ситуації після розпаду СРСР, в ситуації з нульовим рівнем права і відсутністю реальних релігійних організацій як суб’єктів права, перетягнувши до себе конституційний принцип відділення, ми почали ним регулювати відсутні суспільні відносини(!). За цих обставин ті спроби в 90-х роках зробити релігійний закон були приречені. Що і сталось. Перетягнувши слідом за Конституцією цивільне право, ми ним почали регулювати духовні, неправові відносини. І цьому могли б завадити ну хоч якісь, ну хоч елементарні відносини з тими убогими релігійними організаціями. Це не потребує якихось надзвичайних зусиль чи здібностей. Це може навіть релігієзнавець Єленський. Якщо захоче. Наприклад – Єленський любив раніше на різних телевізорах розказувати про важливість автономії релігійної організації і про необхідність її захисту і захисту переходів. Ну і потім він зліпив той закон, Закон Мародерів №4128. І от якби Єленський уважніше придивився до релігійних організацій і до того принципу автономії, він би міг зрозуміти що принцип відділення і принцип автономії це є одне і теж. Або взаємодоповнююче. Принцип автономії в першу чергу означає що організація сама(!) її проголошує, сама визначає її межі а держава тільки бере це потім до уваги. А тому, якщо всі християнські конфесії згідно своїх канонів визначають автономною організацією всю церкву а не парафію, якщо всі конфесії самостійно визначають правила утворення парафій і долю майна - то це і мало би бути одним з основних правил відносин держави і церков. А Конституція це тільки потім констатує як відділення.

Сьогодні цей процес «побудови відносин» продовжують т.з ефективні менеджери, які відчувши своєрідний запит, успішно експлуатують його ресурс. Текст релігійного закону і та діяльність найбільш вповні стали в утворенні організації ПЦУ. В унісон з православною симфонією, з менеджерами від віруючих, в Україні творять близнюка «русского мира». Ось один з них стверджує що УПЦ МП стала ворогом  суспільства. Лукавить, свідомо або по нерозумінню. Позиція організації стала ворожою окремим проявам держави а держава це не є суспільство. Держава це механізм збирання податків, підтримання порядку в суспільстві. Такий же як пральна машина в побуті і стверджувати що пральній машині необхідна церква просто смішно. В суспільстві необхідні якісь відносини держава з церквами, але наша придуркувата машина в своєму існуванні намагається використати церкву в своїх інтересах, інтересах далеких від суспільних. Тому завжди слушне попередження – церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці. І в наших умовах відносини церкви з державою повинні починатись з тези – держава ворог церкви. Можна цитувати одного священника УГКЦ – держава не повинна робити нічого поганого для церкви і нічого доброго. Те, що «УПЦ (МП) всячески демонизируют Минкульт», ну що ж - під час війни завжди виникає потреба в специфічних «законах», текстах. Потреба в людях типу Медінський, Юраш, Єленський і існуючі з обох сторін фронту контори «міністерство культури» перетворилися в розсадники мракобісся.

 

Священик Сєверодонецької єпархії УПЦ (МП) звершив чин в...

Onufriy

Onufriy написал:

Та це прямо чудо!...
Схоже, що "капітан сьогодні був тверезий"

Харків'яни вимагають у парафії УПЦ (МП) відновити колі...

Onufriy

Onufriy написал:

порушення Закону України «Про охорону культурної спадщини» в Харкові давно набули системного характеру

Прокляті воцерковлені дикуни! what
Але ще більше гріха - на місцевих адміністративних беззаконниках і фарисеях

Знайдіть на цьому бланку згадку про УПЦ

dima222

dima222 написал:

Митрополита Лазаря давно треба було оголосити персоною нон грата в Україні - а тим часом його рідним брат Дмитро у Дунаєві біля Почаєва в селі, яке приєдналося до ПЦУ, намагається будувати нову церкву. І точно за гроші Лазаря, бо всі племінники Лазаря - сини та родичі Дмитра, служать священиками у Криму. 

Чем Зеленский страшен для православия

Onufriy

Onufriy написал:

Добрячий текст +5!
 
51-е правило Шестого Вселенского собора запрещает всем христианам посещать комедийные представления... программы с участием Зеленского подпадают под анафему, так как усеяны непристойностями

З огляду на це, православна Церква не повинна б агітувати за Зеро... feel

Але... wink в УПЦ МП тепер усе інакше...

Дійсно, ну як же можна не підтримати чоловічка? Тим більше, коли він - за "електронний концтабір"? winked

Грецький Центр теологічних досліджень пропонує вихід з ...

Onufriy

Onufriy написал:

 
ПЦУ та УПЦ (МП) сформують єдиний православний Синод...

Які дикі пропозиції! belay   
Які страшно відстали ці греки! angry
Вони нічогісінько не знають про "вЬру православную": ні про "російський світ", ні про "вєлічіє", ні про "богоданість" Пу!..
І вже тим більше - про "єресь українства", "єресь гуманізма" і богомерзотність геометрії!!

Ну як же зможуть правовірні овечки святоросійства возсісти поряд з козлищами жидорептилоїдства?!! recourse

Польская Православная Церковь поддерживает украинскую а...

Філософ

Філософ написал:

Польська ПЦ це збір неуків радянського зразка. Вже давно доведено апостольське спадкоємство колишніх УАПЦ і УПЦ КП. Тому всі розмови про "перерукополеження" є безпідставними. Тимбільше з ієрархами ПЦУ спіслужив Вселенський патріарх!

Циркулярний лист Тюченської єпархії. Про духовні критер...

Onufriy

Onufriy написал:

1. Вибір 2019 дійсно пісний... recourse 
2. Пророцтво Лепехи збулося:
"аполітичні" москвовіри агітують за ЗЕро-кандидата
Всеволод Чаплін: "надо достигать договоренностей с лидером гонки (Зеленским), требуя письменных гарантий прекращения гонений на каноническую Церковь, возвращения политэмигрантов и критиков «европейского выбора» в политику... назначения министром культуры (он курирует религию) Юрия Бойко, Виктора Медведчука, Вадима Новинского или Василия Анисимова..."
"Порошенко – абсолютное зло"
love
https://credo.press/223778/

Всеукраїнська Рада Церков закликає робити вибір президе...

Onufriy

Onufriy написал:

мусимо усвідомити: якою повинна бути наша держава?

Яке питання, така і відповідь. feel Для терезої відповіді доречніше усвідомити, чого ми хочемо від майбутнього президента?
1. Особистого багатства?
2. Подолання людської продажності "в окремо взятій країні"?
3. Припинення глобального міжнародного конфлікту?
Твереза відповідь можлива лише у тому випадку, якщо ми чекаємо чогось іншого. Бо ніякий президент не зробить вас багатим, не "подолає корупції" і не "припинить війни"

Це якщо він не "чарівник з голубого вертольота" recourse


Як відбувається перехід з УПЦ МП в ПЦУ

dutchak1

dutchak1 написал:

Пасхавер десь писав, що «Когда-то один из руководителей Европейского союза неофициально сказал: «Если бы русские не были белыми, у нас бы к ним претензий не было. А так ведь белые, вроде бы свои, но не как мы». То же самое можно сказать и про нас». І там, далі, Пасхавер писав що у нас цінності інші. Добавимо – не тільки інші але і з тими цінностями, які ми переносимо від цивілізації і від Європи до нас, проходять дивні метаморфози.

Ми дикунський, варварський народ і це особливо видно в нашому дикунському, варварському релігійному законодавстві.  Причому це якесь небачене і неописане варварство. Ми користуємось речами і благами цивілізації і одночасно реконструюємо суспільні відносини, схожі на описи з шкільних історичних підручників про давні часи. Наші відносини це якась амальгама з давнього, застиглого в часі ординства, на яке додатково наклалась катастрофа 1917 року.  Для прикладу -  всі ці ламентації про захист автономії громади, про захист права свободи вибору підпорядкування, про свободу переходу громади – це все для придурків і убогих. Так, автономія релігійної громади є одним з основних положень міжнародного права, міжнародних угод, які підписала Україна. Але в них це означає що громада самостійно визначає себе автономною, самостійно проводить свої межі в яких живе і порядкую по своїх власних установах і правилах. Визнання державою цієї автономії є похідне від волі самої громади. У нас же, незважаючи на те, що всі християнські церкви в Україні визнають автономною всю церкву, держава приймає закон яким фактично нищить церкву, робить самостійними і незалежними парафії. Далі держава проголошує ту свободу «підпорядкування» і береться її захищати. Тут можна  звернути увагу, що послідні зміни в ст.8 релігійного закону, якими намагаються регулювати і захищати те «підпорядкування», в рівній мірі відносяться до зареєстрованих громад і до громад, які навіть не повідомляють державні органи про своє утворення. Який зміст має тоді та детальна регламентація прописана в ст.8 для тих громад? Що законодавець збирається «захищати» в цьому випадку? Здоровий глузд тут підказує, що парафія при діючому законі може міняти підпорядкування хоч кожної години і 24 рази на добу. Це право декларативне і його неможливо ні порушити ні захистити. Проблеми виникають тільки у парафій-юросіб і це є проблеми не «захисту» якоїсь свободи громади а проблеми майна. І тут вже видна друга придуркуватість і щоб її побачити, треба читати Цивільний кодекс, читати на рівні першого курсу юрфаку. Все, що відбувається з юрособою, абсолютно все описано цивільним правом і хто може пояснити, використовуючи цивільне право – що таке зміна підпорядкування юрособою? Що таке канонічне підпорядкування з точки зору ЦК? Що відбувається з юрособою при такій зміні підпорядкування чи з тою особою, якій стають підпорядковані? Абсолютно нічого і це є повна дурня, яку придуркуватий український законодавець і на пару з ним такий же придуркуватий український релігієзнавець взялись захищати світським правом. Термін «зміна підпорядкування» в цивільному праві має інший зміст чим той, який вкладають у нього віруючі і в реальності це означає зміну віри частиною віруючих чи ще якісь канонічні нюанси в цій вірі.  Але саме цивільне право не в змозі описати і навіть не існує таких правових термінів які б описали це «підпорядкування» чи цю зміну віри чи якісь зміни у вірі. Цивільному праву байдуже до цих змін і громада може міняти «підпорядкування» у всьому діапазоні світових релігій і культів, залишаючись згідно положень нашого релігійного закону одною і тією ж юридичною особою(!). Звучить це безглуздо як і безглузді наші намагання цивільним правом «захищати» чи «регулювати» такі переходи юридичної особи. Зміст це би мало тільки в тому випадку, як би ми  доказували всім і переконували всіх в тому, що юридична особа може вірити в Бога.

Ну і повна дурня вже по майну. Для розуміння примітивно можна виділити три рівня розвитку права власності. Перший, дикунський або нульовий. Якщо дикуну сказати що ця річ є власністю Джона чи Івана, він порахує тебе за божевільного. Річ може бути тверда, м’яка, кольорова, кругла, квадратна але як вона може мати признаки Джона, як це знайти, де в ній той Джон. Другий рівень, варварський, це коли власністю є те, до чого можеш дотягнутись і що можеш захистити. Третій рівень це вже цивілізовані, складні і абстрактні правові терміни, за якими навіть річ Джона, яку він передав тимчасово комусь чи загубив – все одно залишається його. І от на другому рівні вже видно шляхи до цивілізованої власності, її початки. Початок йде від того, що власністю стає те, що ти сам визнаєш своїм. Наприклад – йдеш по вулиці в штанях і ці штані є твої не тому, що вони нумеровані і по номеру держава указом визначила їх твоїми а тому що ти їх сам визнав своїми. Після цього самостійного визнання держава починає ці штані захищати як твої. Так і тут. В 1991 році, коли держава почала ліпити відносини з церквами, вона в діалозі з ними повинна була бачити, що вони визнають своєю власністю і як нею розпоряджаються. А вони, всі християнські церкви України, визнають власниками церковного майна не громади а всю церкву. Незважаючи на те, держава, в порушення конституційного відділення, влізла в церкви і сама «призначила» власниками парафії, зробила з церкви збіговисько незалежних юридичних осіб з гібридними статутами, зі статутами в яких поєднала бульдога з носорогом – світське і канонічне право. І от вже і ПЦУ, підтанцьовуючи Порошенку, приводить свій статут у відповідність до дикунського закону, записує церкву як зібрання незалежних юросіб, утворених по ЦК України. А на початках, в першому варіанті Статуту, писалось про церкву як особу, яка сама будує відносини з державою. І тут буде цікаво поспостерігати, як ПЦУ буде далі творити свої документи, особливо парафіяльні. Як визначить власність.

Тобто, ми не то що залишаємось на дикунському рівні, ми навіть заблокували його можливий розвиток. Можна подивитись на конфлікт у Львові, де громада УГКЦ намагається залишити за собою костел. Скільки там в обговоренні позбігалось буйних, дикунів, клянуть поляків, Мокшицького, розкопують старі могили! Врешті УГКЦ, яка претендує на цивілізованість, ліквідовує буйну парафію. Наслідок – новий припадок в мереживному обговоренні. Ще приклад. Можна почитати фантастичний матеріал на «Релігія в Україні», як в позаминулому столітті у Львові цивілізовано вирішували долю покинутого румунського храму. Фантастичний матеріал в порівнянні з нашим дикунством. Ми не то що стоїмо на місці, ми навіть вдаємо якось рухатись реверсом в минулі часи і при цьому приймаємо законодавство, яке захищає мародерство. Закон №4128 – це Закон Мародерів. У всі часи мародерство було ознакою військових конфліктів, при яких військові загони або банди найманців грабували беззахисне населення на територіях, статус яких тимчасово був не встановлений. Так і у нас. Використовуючи реальну війну, політики і законодавці «організували» законоподібний грабунок одних громад громадян другими громадами громадян, розділених релігійними переконаннями. І це особливо вражає, оскільки мародерами стають християни і їх спільноти. Адже ж саме в християнському середовищі в давні часи виникло розділення церковного і світського права, при якому християнське середовище залишилось ізольованим місцем де панували моральні основи керування церковним майном. Збереження цього середовища здійснено радикальним відділенням від світського права і оскільки  суть керування церковним майном не у застосуванні правових конструкцій, а в здійсненні місії церкви, то і успіх цієї місії став критерієм правильності прийняття рішень і здійснення тих чи інших дій з церковним майном. У нас же безглузді спільноти заполітизованих громадян, які вважають християнство просто громадським рухом з формальним моральним законодавством, притягнули в християнське середовище світське право, причому у гіршому його варіанті. Адже навіть світські юридичні особи, при виникненні конфліктів і суперечок між засновниками громади про використання майна, дають право тим громадянам, які кінцево не погодились з рішеннями громади, вийти з громади разом з тим майном, яке вони вклали. Тобто, якщо в християнській громаді не існує християнських відносин з іншими членами громади, які могли б керувати ними при залагодженні майнових питань, якщо громада «голосуванням» позбавляє участі у вирішенні майнових питань меншу кількість громади то, за відсутності християнських відносин, необхідно би мінімально зберегти хоч якусь справедливість до своїх земляків і сусідів і виключити мародерство. Якщо християнська справедливість і моральні відносини тут відсутні то тоді необхідно зберегти цивілізовану, світську справедливість.  Тобто тоді, в продовження світського правила про фіксоване членство в громаді, це членство необхідно доповнити таким же світським обліком внесків і пожертв кожного фіксованого члена громади. І при виключенні любого члена громади, громада повертає йому ті внески або компенсує їх.

 

Який порядок проведення перевірок релігійних організаці...

dutchak1

dutchak1 написал:

Добре було б якби юрист пояснив собі, і нам всім в тому числі, як він з'єднав релігійну організацію з господарською діяльністю у її законодавчому визначенні?  Наведем визначення -

Господа́рська дія́льність — будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом та обміном та переробкою матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Під господарською діяльністю в Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. (ст. 3 ГК України)

Страдания за Москву, это не страдания за Христа ‒...

Onufriy

Onufriy написал:

"головний місіонер РПЦ" з азартом доводить, що 1+1=2 love
Очевидна актуальність кураєвського просвітництва для святоросичів РПЦ є найкращим доведенням смерті "російського православ'я"

Те що сьогодні животіє на москві - не православ'я, а зла і погибельна єресь 
в духе своей готтентотской этики

Не «нас ради, человек», а «ее ради, епархиальной собственности, сшедшаго с небес»


Вікарій Київської митрополії УПЦ (МП) — власник двох ав...

В. Ясеневий

В. Ясеневий написал:

ну и правильно.Чего терятся. Жизнь дается только один раз.Поэтому нужно брать от неевсе что можна...Многая Вам лета, дорогой владыка. Притом, наиканоничнейший...

Старый дуб рухнул. И тут, началось…

В. Ясеневий

В. Ясеневий написал:

Воистину христианство уже давно умерло!   Вместо тяжелой борьбы с пристрастиями и грехами в себе для перерождения и преображения человека( ества) , мы (не все ли?),  говорим  и призываем только(!)  к внешнему исполнению обрядов..Где же эти совершенные ПОСЛЕДОВАТЕЛИ ХРИСТА??? О, как хотелось бы хотя бы посмотреть на них...А они должны были бы сами  спастись и СПАСТИ ВЕСЬ МИР!!! Кто же и куда нас и весь мир ведет???