Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

Аналітика
П

15 06 2009   Віта Титаренко Публікації, Аналітика

П'ятдесятництво в Україні

На 1 січня 2009 року серед загальної кількості релігійних організацій (344 650) представники протестантських напрямів складають 24%, зокрема християн віри євангельської (п’ятидесятників) нараховується близько 2 500 громад, що становить близько 7,7%  від загальної кількості релігійних організацій. Характеризуючи релігійну мапу України, низка вчених-релігієзнавців відзначають помітну її протестантизацію. При збереженні християноцентричності України її православна складова все ж втрачає свої домінантні позиції.

Корни Европы и ее культуры – христианские

9 06 2009   Архиепископ Афинский Иероним Публікації, Аналітика

Корни Европы и ее культуры – христианские

Кому-то кажется, что Объединенная Европа – это некая политическая и экономическая зона, где христианство запрещено. Но великие умы новейшего времени, как, например, поэт Томас Элиот, писатель Поль Валери, греческий философ  Панайотис Канелопулос считали, что три кита современной Европы – это христианская вера, древнегреческая литература и римское, или, точнее, византийско-римское право.

Трійця, Церква и народна релігійність

6 06 2009   Віктор Єленський Публікації, Аналітика

Трійця, Церква и народна релігійність

Церква відокремлюватиметься від світу не тому, що гидує ним, а для того, щоби його вдосконалювати. А заради цього вона сама прагне повсякчасно вдосконалюватися і оновлюватися. Попри те, що ми всі часом бачимо і чим справедливо обурюємося, Церква дедалі меншою мірою представлятиме себе світові в застиглих формах, вона розстанеться з примусом заради вільного вибору і перейде від теології страху до теології любові. Церква не хоче, щоб людські конфлікти ставали війною “синів світла з дітьми темряви” і тим самим проголошує свою головну політичну мету: за будь-яких умов залишатися Церквою.

"Тихий трансфер" христиан на Ближнем Востоке

4 06 2009   Гай Бехор Публікації, Аналітика

"Тихий трансфер" христиан на Ближнем Востоке


Несчастные христиане не сумели создать свое государство, и поэтому у них нет шанса выжить в мусульманских странах, или в таком "мультиконфессиональном" государстве, как Ливан. В прошлом их защитником был арабский национализм, и они были самыми рьяными поборниками панарабизма. Но сегодня, когда главный фактор жизни на Ближнем Востоке - религиозный или политико-религиозный, жизнь христиан существенно усложнилась.

«Интерфакс-Религия» как носитель мифологического сознания

2 06 2009   РЕДАКЦИОННАЯ СТАТЬЯ Публікації, Аналітика

«Интерфакс-Религия» как носитель мифологического сознания

Для того чтобы создать миф, культивировать его, поддерживать его постулаты, необходим определенный набор инструментов. В условиях нынешнего постинформационного общества одним из ключевых инструментов выступают электронные СМИ. Существует множество веб-ресурсов по религиозной и церковной проблематике с доменным именем ru. Однако наиболее часто тема Украины, внутрицерковной украинской жизни возникает на портале «Интерфакс-Религия».

Черный континент: проблемная зона Католической церкви

1 06 2009   Станислав Минин Публікації, Аналітика

Черный континент: проблемная зона Католической церкви

Народный католицизм в современной Африке – это причудливое сочетание христианских догматов с верой в ведовство и порчу. Католик может каждое воскресенье бывать в церкви, но, случись с ним или его семьей какая-либо хворь, спешит к колдуну, который находит источник порчи. Те, кому доводилось читать этнографические работы Эдварда Эванса-Причарда, хорошо представляют себе алгоритм подобных верований и практик.

Без христианства развитие культуры для нас невозможно

27 05 2009   Кшиштоф Занусси Публікації, Аналітика

Без христианства развитие культуры для нас невозможно

"Без христианства развитие культуры для нас, для нашей части мира невозможно. Мы ничего лучшего не придумаем. Не только культура нужна христианам, но и христиане нужны культуре».
Прославленный режиссер пояснил, в чем заключается его деятельность в Папском совете по культуре, одним из советников которого он является более 10 лет: "Мы пробуем собирать информацию и составлять мнение о том, какие взаимоотношения у современной культуры разных стран и континентов с христианством и его ценностями».

Посол Украины в РФ: "История должна быть предметом непредвзятого изучения"

18 05 2009 Публікації, Аналітика

Посол Украины в РФ: "История должна быть предметом непредвзятого изучения"


Константин Грищенко: "Понятно, что фигура Ивана Мазепы в силу веков царской, а затем и советской пропаганды, неоднозначно воспринимается в России. Но так же неоднородны в украинском обществе оценки таких исторических деятелей как Петр І и Екатерина II, которые уничтожили казацкие свободы, ликвидировали автономию украинских земель, закрепостили миллионы украинцев. Однако, - добавил Чрезвычайный и Полномочный посол Украины В РФ, - принципиальная разница заключается в том, что в Украине спокойно относятся к чествованию этих фигур российским государством и обществом и не пытаются навязать свое видение и свою оценку".

Католический и православный антииудаизм - близнецы-братья?

14 05 2009   Борис Фаликов Публікації, Аналітика

Католический и православный антииудаизм - близнецы-братья?


Юдофобские инвективы Златоуста — следствие межрелигиозных распрей в Антиохии IV столетия, где знаменитый проповедник отстаивал чистоту вероучения. Антииудаистские места в литургии также связаны со временем ее создания, когда важно было подчеркнуть разрыв христианства с иудаизмом.

22 04 2009   Віта Титаренко Публікації, Аналітика

Церква "Посольства Божого": що далі?

Для харизматів загалом і для „Посольства Божого” зокрема характерна масштабність планів. Наприклад, завдання тільки  „Посольства Божого” – це 5 млн спасенних, 10 млн тих, хто покаявся в Україні, 50 тис. рукопокладень пасторів і 500 млн тих, що пізнали Христа у світі.

Александр Кугай: дефолт доверия и его последствия

13 04 2009 Публікації, Аналітика

Александр Кугай: дефолт доверия и его последствия


Доверие как самая продуктивная категория современности, под знаком которой или рушатся, или свершаются биографии многих сегодняшних наций и государств, не ограничивается очевидными рациональными факторами, воплощенными в исполнении социальных обязательств политическими и финансово-экономическими институтами, юридическими и физическими лицами. Выступая социальным капиталом, доверие опирается и на значительный нерационализируемый потенциал, содержащийся в общей религии, полученной определенной нацией, порождающей общество, в котором люди понимают друг друга.

Релігія, глобалізація і лялька Барбі

6 04 2009 Публікації, Аналітика

Релігія, глобалізація і лялька Барбі


Прогнози розкутих до зухвалості футурологів 1960-х не бажають справджуватися. Глобалізація, яка робить зустріч релігій невідворотною, не змішує їх у колосальному планетарному казані; ми так і не стали свідками не лише пророкованої єдиної для всіх світової надрелігії, але й скільки-небудь серйозних прикладів релігійного синтезу, які мали б за прогнозами виникнути на стиках великих релігійних цивілізацій. Замість спільної для землян "глобальної релігії" планета стає свідком мало не повсюдного "повстання" релігій, що виявляють більшу чи меншу нетерпимість до інших релігій.

4 04 2009 Публікації, Аналітика

Александр Солдатов. СЕ, ТВОРЮ ВСЕ НОВОЕ...

Патриарх Кирилл известен своими "нестандартными подходами". Характер и весь предыдущий опыт церковно-административной деятельности этого человека заставлял заинтересованных лиц в РПЦ МП и вне нее, затаив дыхание, ждать, "когда же начнется". И Кирилл не обманул ожиданий - кардинальная ломка, перестройка всей структуры высшего управления РПЦ МП началась на первом же заседании Синода под председательством патриарха 31 марта и продолжилась днем позже - уже на уровне Москвы и аппарата, непосредственно окружающего патриарха. Как представляется, архитектор этой перестройки вдохновляется двумя образцами - структурой нынешней кремлевской "вертикали" высшей государственной власти России и структурой Римской курии, славящейся своей разветвленностью, бюрократической запутанностью, но, несмотря на это, обладающей и известной эффективностью.

Щодо тенденцій внутрішнього життя УПЦ

26 03 2009 Публікації, Аналітика

Щодо тенденцій внутрішнього життя УПЦ


Більшість віруючих УПЦ - це саме люди із чіткою церковною ідентичністю, що цінують універсальний характер православ'я. Тому УПЦ може і повинна бути рідною Церквою для тих вірних, що свідомо обирають пріоритетом власну національну ідентичність - як українську, так і російську. Тобто УПЦ має бути рідною церквою для всіх, хто став розкольником: вона повинна бути такою, щоб розкольники могли в неї повернутися. УПЦ має бути рідною Церквою і для тих, хто сьогодні готовий стати «сепаратистами»: вона повинна бути такою, щоб вони могли в ній залишитися.

Церква та держава на постсоціалістичному просторі

24 03 2009 Публікації, Аналітика

Церква та держава на постсоціалістичному просторі


На пострадянському просторі існують приклади будування нових моделей державно-церковних відносин. У деяких країнах вже підписані угоди між Церквою та державою, які встановлюють особливі права Церкви та гарантують їй певну державну підтримку. Такі угоди існують у Грузії та Білорусі. Ці угоди започаткували традицію своєрідних конкордатів між православними Церквами та державами колишнього Радянського Союзу.

НОВИНИ

Всі матеріали

останні коментарі

Українська держава не вим...

dutchak1

dutchak1 написал:

 ВІНК wink 

Богослів’я під прицілом: ...

dutchak1

dutchak1 написал:

мракобісний маніфест wink 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє. wink І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.

 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства. wink 

Проблема українського пра...

dutchak1

dutchak1 написал:

Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.

І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...