Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

Книжки
Свящ. Владимир Зелинский. Наречение имени

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Свящ. Владимир Зелинский. Наречение имени

«Наречение имени» нарушает негласную установку, присущую культуре постмодерна: анонимность Бога, безымянность Его проявлений в мире. Решимость идти против этой массивной тенденции читатель встретит во всех трех непохожих разделах книги: «Имена», «Ступени», «Лица». Сквозной мотив, связывающий всё разнообразие тем и сюжетов между собой, можно назвать «ключом общения». Автор по-своему развивает евангельскую тему призвания к общению (койнония). О. Владимира Зелинского не упрекнешь в распространенной двойственности — говорить об общении, но не уметь по-настоящему слышать людей, оставаться «монологистом». Сочетание широкого исторического кругозора с ясной метаисторической перспективой — сильная сторона книги «Наречение имени». Самые острые вопросы, осаждающие ум и сердце наших современников, автор видит в их подлинной глубине.

Алексей Нестерук. Логос и космос. Богословие, наука и православное предание.

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Алексей Нестерук. Логос и космос. Богословие, наука и православное предание.

Нещодавно Біблійно-Богословський інститут св. Апостола Андрія (Москва) видав книгу фізика з Англії, російського емігранта Олексія Нестерука «Логос и космос. Богословие, наука и православное предание». У православній теології існує помітний дефіцит праць із проблематики співвідношення природничих наук і теології. Тому будь-яка серйозна книга на подібну тематику, написана православним мислителем, стає подією. Такою подією виявилася публікація в 2003 р. англійського оригіналу книги Олексія Нестерука (в оригіналі, до речі, назва інша: «Світло зі Сходу»). Від такої книги природно очікувати принципово нового погляду на науку, її досягнення та перспективи. Адже книга написана людиною, що позиціонує себе і як науковець, і як православний богослов. Але, на наш погляд, очікування не справджуються, і після прочитання книги відчувається, що серйозна робота лише попереду. Варто зазначити, що всі теоретичні розгляди православними богословами проблем сучасної науки не відповідали рівню, який цією наукою на разі досягнуто. Якби Олексій Нестерук так добре розумів православну теологію, як сучасну фізику, то його книга була би прикладом вдалого дослідження. Але його спрощений погляд на теологію, зведення догматичної теології до містичної, невміння виокремити теологію природну – все це породжує методологічні помилки. Олексій Нестерук підходить до сучасної науки впритул без достатнього теологічного інструментарію. За таких умов теологічна інтерпретація результатів сучасної науки не може бути повністю задовільною.

Марек Павел [Marek Pavel], Бурега Володимир [Bureha Volodymyr]. Православні в Чехословаччині у 1918-1953 рр.: Нарис історії Православної Церкви в Чеських землях, Словаччині та Підкарпатській Русі

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Марек Павел [Marek Pavel], Бурега Володимир [Bureha Volodymyr]. Православні в Чехословаччині у 1918-1953 рр.: Нарис історії Православної Церкви в Чеських землях, Словаччині та Підкарпатській Русі

Вказане видання є спробою подати цілісний погляд на історію православної Церкви в Чехії, Моравії, Словаччині та Підкарпатській Русі (Закарпатській Україні) з кінця ХІХ до 50-х років ХХ століття. Головну увагу автори приділяють складному процесу формування організаційних структур православної Церкви у Чехословацькій республіці в період між двома світовими війнами. Головною проблемою у вказаний період була гостра полеміка між представниками Константинопольського та Сербського патріархатів щодо канонічної юрисдикції на вказаних територіях.

Куликовская битва

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Куликовская битва

Куликовская битва, произошедшая, по свидетельствам летописей, 8 сентября 1380 года на Куликовом поле между реками Дон, Непрядва и Красивая Меча, была решающим сражением между Русью и Ордой. Его описанию посвящены "Задонщина" и "Сказание о Мамаевом побоище", множество научных исследований и художественных произведений. Как ни странно, результаты многолетних археологических раскопок на предполагаемом Куликовом поле говорят скорее о рядовом столкновении конных отрядов, чем о сражении двух значительных армий. В своей книге историк и журналист Ю.Звягин на основе анализа летописей, данных археологии и нумизматики доказывает, что реальное место битвы необходимо искать не в низовьях, а в верховьях Непрядвы и Мечи, в районе озера Волово. Именно там проходил знаменитый Муравский шлях, по которому веками степняки совершали набеги на Русь...

Калліст (Уер), митрополит Діоклійський. Православна Церква

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Калліст (Уер), митрополит Діоклійський. Православна Церква

Монографія складається з двох частин. У першій подано короткий нарис історії та сучасного стану Вселенського православ’я. Окремі глави присвячено історії Церкви в Візантії, розколу між східним та західним християнством, появі слов’янських Церков, зіткненню православ’я з ісламом, Реформацією та Контрреформацією, історичному шляху руського (та російського) православ’я, сучасному стану Помісних православних Церков, проблемі православної діаспори та феномену західного православ’я. Друга частина — це систематичний виклад православного віровчення та православного погляду на богослужіння. Окремий розділ присвячено проблемі взаємин між Православною церквою та іншими християнськими конфесіями.

Теодор Стиліянопулус. Новий Завіт: православний погляд. Писання, передання, герменевтика.

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Теодор Стиліянопулус. Новий Завіт: православний погляд. Писання, передання, герменевтика.


Книга о. Теодора Стиліянопулоса – видатне досягнення сучасної православної теології, знайомство з яким обов’язкове для православного християнина, що турбується про власну релігійну освіченість. У діалозі із такими книгами лише і можливо розвивати сучасну православну теологію в Україні.

НОВИНИ

Всі матеріали

останні коментарі

УПЦ (МП) продолжает негласно рукополагать епископов Кры...

dima222

dima222 написал:

Рукоположение сепаратиста Каллиника стало возможным как следствие новой политики команды Зеленского - безразличие к церковным вопросам и компас на сближение с русским благословили Онуфрию и Паканичу поставить еще одного русского человека в МП. Кстати ничем не лучше и новоизбранные епископы. Чем можно объяснить избрание Никодима Пустовгара как не позицией по поддержке русского мира на Черниговщине. Других заслуг у него нету...

Архієпископ-ректор Почаївської семінарії послав «сосати...

dima222

dima222 написал:

Вітання владиці Іову з Івано_Франківської єпархії УПЦ МП: спаси, Господи, владико за Ваші компліменти у нашу адресу! Знаєте, образливо до глибини душі. При скорій зустрічі у Почаєві обовязково зустрінусь з Вами і подивлюся прямо в очі... 

Чи дійде до церковного майдану?

dima222

dima222 написал:

Цікаво що офіційний сайт УПЦ МП має таку собі розлогу колонку де дублює новини із офіційного сайту РПЦ - тут і про Путіна новини і про Медведєва і про російську армію якій РПЦ будє храми... Відкриваєш сайт УПЦ а там новини про Путіна... ото радость із Patriarchia.ru 

Віряни ПЦУ відстояли у Верховному суді право на перехід...

dutchak1

dutchak1 написал:

Ну і що, хтось читав те судове рішення? З чим вітали парафіян і настоятеля храму?

25.          Тому, суд доходить висновку, що в даному випадку спір виник між засновниками та членами релігійної організації - Хустської єпархії УПЦ та релігійної громади - Релігійної громади УПЦ КП, яка вирішила змінити канонічне підпорядкування, подавши заяву про реєстрацію змін до статуту, що свідчить про приватно-правовий характер спірних правовідносин.

26.          У зв`язку з цим, судами попередніх інстанцій було помилково віднесено даний спір до       юрисдикції адміністративних судів, оскільки позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільних прав позивача і з огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

wink 

До недавнего времени можно было со снисходительной ирон...

dima222

dima222 написал:

Реально, перечитував іноді біографії наших архієреїв, ужасає те, що більшість немає навіть очної семінарї, і серед них найнайвищі чини архіреїв, даже предстоятелів!... ті що роками мучили свої голови і животи поклали у семінаріях, академіях і єпархіальних послушаніях - в тіні Церкви, а пронирливі і дерзновенні - керують єпархіями... парадоксіс ))) 

Тут священники УПЦ (РПЦ) говорят, мол, что признание ПЦ...

dima222

dima222 написал:

Стаття відмінна. Молодець

Отець Микола Данилевич закрив для мене можливість комен...

dima222

dima222 написал:

Многая лета, отец Андрей

УПЦ МП вже не називає ПЦУ "розкольниками"...

dima222

dima222 написал:

Дякую. Дуже вичерпно і тепер маю багато аргументів на захист ПЦУ перед знайомими з МП. Варто радіти! 

И снова перлы известного запорожского религиозно-полити...

dima222

dima222 написал:

Страшно от таких слов Луки - неужели здоровый человек может такое глаголати? 

Чи має Церква моральне право судити содомітів?

Олександр

Олександр написал:

Короткий зміст матеріалу: Свій хвалить своїх.

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

Onufriy

Onufriy написал:

Цитата: dutchak1
церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці

А слухаючи Гундяєва, так і не скажеш... fellow

Дякую Вам за визнання того, що МП веде антидержавну діяльність wink (звісно трішечки, ну саму крихітку):
Цитата: dutchak1
Позиція організації (МП) стала ворожою окремим проявам держави

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

dutchak1

dutchak1 написал:

Однією з основних перешкод в державно-церковних відносинах в Україні є існування т.з науки «релігієзнавство». Назагал це мирне заняття, яке зайняло скромне але менш-більш дохідне місце в явищі української тіньової науки, невелике і замкнене болітце, в якому перетирають свої, далекі від життя, проблемки, плодять докторів і кандидатів філософії. І все би нічого, але в умовах нашої країни ця «наука» зайняла місце між державою і церквами і фактично, самостійно уповноваживши себе на представлення церков, в якості посередника веде діалог з державою. З представників цієї «науки» формуються комітети, департаменти, відділи міністерства яким надалі і доручають те, що в нас названо «державною політикою в області релігії». Зрозуміло, що для більшості держчиновників і законодавців релігія то тьомний лєс і, при виникненні якихось проблем з релігійними організаціями, вони біжать до релігієзнавця, який їм все розкладе «по поличкам». Ну не бігти же їм до тих малохольних, які Богу моляться. Тобто ситуація анекдотична – проголошуючи з усіх трибун про необхідність діалогу з церквами, держава той діалог і відносини імітує, замінює на відносини з бутафорською церквою, утвореною на держзамовлення докторами філософії і політології від релігієзнавства. Причому та побудова почалась ще в 1990 році, коли новоспеченими демократами і викладачами кафедр наукового атеїзму був зліплений союзний релігійний закон де по зразку цивільної громадської організації почали ліпити релігійні. Це була своєрідна резервація для віруючих і в Україні той процес підхопили вже місцеві діячі наукового атеїзму разом з діячами НРУ.

Всі релігієзнавці і викладачі кафедр вміють розказати про різні моделі співіснування держави та релігії, що мають місце у світовій практиці, які, частіше за все, законодавчо оформлені. Але я добавлю, що це є тінь іншої, вищої істин, яка встановлює що спочатку моделі і відносини а потім законодавче оформлення. Загально ця максима в теорії права виглядає так – закони тільки регулюють суспільні відносини і ніколи їх не створюють. Відносини передують законам. І от в нашій ситуації після розпаду СРСР, в ситуації з нульовим рівнем права і відсутністю реальних релігійних організацій як суб’єктів права, перетягнувши до себе конституційний принцип відділення, ми почали ним регулювати відсутні суспільні відносини(!). За цих обставин ті спроби в 90-х роках зробити релігійний закон були приречені. Що і сталось. Перетягнувши слідом за Конституцією цивільне право, ми ним почали регулювати духовні, неправові відносини. І цьому могли б завадити ну хоч якісь, ну хоч елементарні відносини з тими убогими релігійними організаціями. Це не потребує якихось надзвичайних зусиль чи здібностей. Це може навіть релігієзнавець Єленський. Якщо захоче. Наприклад – Єленський любив раніше на різних телевізорах розказувати про важливість автономії релігійної організації і про необхідність її захисту і захисту переходів. Ну і потім він зліпив той закон, Закон Мародерів №4128. І от якби Єленський уважніше придивився до релігійних організацій і до того принципу автономії, він би міг зрозуміти що принцип відділення і принцип автономії це є одне і теж. Або взаємодоповнююче. Принцип автономії в першу чергу означає що організація сама(!) її проголошує, сама визначає її межі а держава тільки бере це потім до уваги. А тому, якщо всі християнські конфесії згідно своїх канонів визначають автономною організацією всю церкву а не парафію, якщо всі конфесії самостійно визначають правила утворення парафій і долю майна - то це і мало би бути одним з основних правил відносин держави і церков. А Конституція це тільки потім констатує як відділення.

Сьогодні цей процес «побудови відносин» продовжують т.з ефективні менеджери, які відчувши своєрідний запит, успішно експлуатують його ресурс. Текст релігійного закону і та діяльність найбільш вповні стали в утворенні організації ПЦУ. В унісон з православною симфонією, з менеджерами від віруючих, в Україні творять близнюка «русского мира». Ось один з них стверджує що УПЦ МП стала ворогом  суспільства. Лукавить, свідомо або по нерозумінню. Позиція організації стала ворожою окремим проявам держави а держава це не є суспільство. Держава це механізм збирання податків, підтримання порядку в суспільстві. Такий же як пральна машина в побуті і стверджувати що пральній машині необхідна церква просто смішно. В суспільстві необхідні якісь відносини держава з церквами, але наша придуркувата машина в своєму існуванні намагається використати церкву в своїх інтересах, інтересах далеких від суспільних. Тому завжди слушне попередження – церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці. І в наших умовах відносини церкви з державою повинні починатись з тези – держава ворог церкви. Можна цитувати одного священника УГКЦ – держава не повинна робити нічого поганого для церкви і нічого доброго. Те, що «УПЦ (МП) всячески демонизируют Минкульт», ну що ж - під час війни завжди виникає потреба в специфічних «законах», текстах. Потреба в людях типу Медінський, Юраш, Єленський і існуючі з обох сторін фронту контори «міністерство культури» перетворилися в розсадники мракобісся.

 

Священик Сєверодонецької єпархії УПЦ (МП) звершив чин в...

Onufriy

Onufriy написал:

Та це прямо чудо!...
Схоже, що "капітан сьогодні був тверезий"

Харків'яни вимагають у парафії УПЦ (МП) відновити колі...

Onufriy

Onufriy написал:

порушення Закону України «Про охорону культурної спадщини» в Харкові давно набули системного характеру

Прокляті воцерковлені дикуни! what
Але ще більше гріха - на місцевих адміністративних беззаконниках і фарисеях

Знайдіть на цьому бланку згадку про УПЦ

dima222

dima222 написал:

Митрополита Лазаря давно треба було оголосити персоною нон грата в Україні - а тим часом його рідним брат Дмитро у Дунаєві біля Почаєва в селі, яке приєдналося до ПЦУ, намагається будувати нову церкву. І точно за гроші Лазаря, бо всі племінники Лазаря - сини та родичі Дмитра, служать священиками у Криму.