9 02 2012
Завантаження. Будь ласка, зачекайте...
У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
9 02 2012
9 02 2012
В отличие от всех других мировых религий и учений о гностицизме неизвестно практически ничего: гностицизм – это тайное знание, доступное лишь представителям эзотерических школ и секретных обществ – средневековым алхимикам, масонам, розенкрейцерам, каббалистам… Гностицизм предлагает человеку принципиально иную картину мира, альтернативную версию его творения: есть не один, а два Творца, истинный и ложный. Ложный создатель – Демиург – держит человеческий дух в плену материального. Книга Тобиаса Чёртона рассказывает о философии духовного освобождения, которую исповедовали многие знаменитые мудрецы и мистики – от древности до наших дней, от Заратустры до Алистера Кроули.
9 02 2012
Книга присвячена дослідженню інституційних засад, соціосередовища та основних напрямків діяльності домініканських монастирів Волині з кінця XVI до початку XIX ст. На підставі широкого кола джерел, перш за все з архівів Києва, Варшави, Кракова та Рима, вирішується низка питань історії домініканського ордену на Волині. У досліджуваний період на Волині існували тринадцять постійно діючих чоловічих домініканських монастирів, ще три функціонували короткий час, а фундація ще трьох не була реалізована. В монографії проаналізовано особливості матеріального забезпечення ордена на Волині, причини його конфліктів з місцевим суспільством, розглянуто особливості персонального наповнення волинських домініканських конвентів. Окремі розділи присвячено духовному та інтелектуальному життю вказаних обителей, їх душпастирській, місійній, благодійницькій та культурній діяльності. Автор — кандидат історичних наук, науковий співробітник Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника та Національного заповідника «Софія Київська».
9 02 2012
9 02 2012
8 02 2012
8 02 2012
«Египетская книга мертвых» давно уже для многих из нас стала символом Египта в не меньшей степени, чем пирамиды, фараоны, мумии и Сфинкс. Эта древнейшая книга на протяжении почти 5000 лет занимала важное место в жизни каждого благочестивого египтянина: будь то фараон или пахарь, супруга фараона или ее служанка — все они жили, постоянно обращаясь к учению «Книги мертвых»; египтян хоронили, руководствуясь ее указаниями; их надежда на вечную жизнь и счастье была основана на действенности ее гимнов, молитв и заклинаний. Для них главы «Книги мертвых» были всемогущим путеводителем по дороге, которая через смерть и погребение вела в царство света и жизни, в присутствие божественного Осириса, смерть превозмогшего, который одарил мужчин и женщин способностью «родиться вновь». А потому прочтение этой великой и мудрой книги может помочь всем интересующимся историей древних цивилизации понять и почувствовать, чем жил и дышал Древний Египет.
8 02 2012
Постижение человека в данной книге рассматривается как основа гуманитарного знания. Раскрывая отличие этого типа знания от других, автор приходит к выводу, что именно философское истолкование человека глубже всего выявляет специфику современной гуманитаристики. Одним из значительных явлений современной философии является антропологический ренессанс. В монографии раскрываются общие признаки этого процесса: обостренный интерес к человеку, возрождение антропоцентрических по своему характеру вариантов исследовательской мысли, выработка новых путей философского постижения человека. Предназначена для преподавателей, научных работников и студентов психологических и философских специальностей.
8 02 2012
Цей дослідницький проект є результатом співпраці українських і французьких вчених – філософів, філологів, політологів, правників. Ідея викласти європейську філософію у вигляді «Словника неперекладностей» належить учениці (та опоненту) М. Гайдеґґера професору Барбарі Кассен. Це перша в історії філософії спроба зібрати разом неперекладності – такі філософські терміни, переклад яких з однієї мови на іншу створює певні проблеми. Через це виникає потреба герменевтичного дослідження специфічних для кожної мови термінологічних конструкцій та особливостей їх функціонування. Для українських перекладачів та співавторів проекту праця над Словником стала особливим викликом насамперед через те, що завдання відтворити українською мовою одразу весь космос європейського філософування потребувало залучення всіх існуючих та відкриття нових можливостей україномовного філософського дискурсу.
8 02 2012
Монографія присвячена історії Православної Церкви на території Закарпаття в першій половині ХХ століття. У досліджений автором період цей регіон входив до складу різних державних утворень. До 1918 року Закарпаття було складовою частиною Австро-Угорщини, потім ця територія була приєднана до новоутвореної Чехословацької республіки. В роки Другої світової війни Закарпаття було окуповане угорськими військами, а 1946 року Закарпатська область увійшла до складу Української Радянської Соціалістичної республіки. Протягом досліджуваного періоду панівне становище в регіоні займала канонічна юрисдикція Сербської Православної Церкви. Але у 1923-46 роках на Закарпатті також діяли парафії та монастирі, що визнавали владу Празького архієпископа Савватія (Константинопольський Патріархат). 1946 року в регіоні була встановлена канонічна влада Руської Православної Церкви. Автор реконструює надзвичайно складну картину церковного життя Закарпаття, спираючись на широке коло архівних та друкованих джерел. У додатку до монографії видано 65 документів, виявлених в державних та церковних архівах України. Автор — кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України історичного факультету Ужгородського національного університету.
8 02 2012
Эрих Фромм - крупнейший мыслитель XX века, один из великой когорты "философов от психологии" и духовный лидер Франкфуртской социологической школы. Труды Эриха Фромма актуальны всегда, ибо основной темой его исследований было раскрытие человеческой сущности как реализации продуктивного, жизнетворческого начала. Эрих Фромм - один из тех великих психологов-теоретиков, чьи идеи оказали громадное влияние не только на собственно психологию, но и на философию, антропологию, историю, социологию. Начинал Фромм как ученик Фрейда, однако, подобно К. Г. Юнгу, достаточно быстро осознал ограниченность фрейдизма. Предложенный Фроммом "гуманистический психоанализ" - это попытка преодолеть "биологичность" и "мифологичность" учения Фрейда, соединить несомненные достижения фрейдизма с социологическими теориями в стремлении создать гармоничную общественную структуру, "здоровое общество" на основе психоаналитической "социальной и индивидуальной терапии".
8 02 2012
Основоположник сравнительной религии и мифологии, выдающийся языковед, знаток индийских текстов, профессор Оксфордского университета Макс Мюллер был также редактором многотомной (более 50 томов) серии под названием Sacred Books of the East, издававшейся с 1879 по 1894 год. Самому Мюллеру принадлежат переводы Упанишад, Джаммапады, переводы великих гимнов и буддйских текстов. Предлагаемая читателю книга была переведена в 1901 году и до сих пор на нее ссылаются как на фундаментальный труд по индийской философии и религии. Современное транскрибирование санскритских понятий и имен сделано С. В. Игошиной.
8 02 2012
Свободная воля - одна из самых запутанных и неоднозначных тем в Священных писаниях. На протяжении веков она волнует умы философов и теологов. Именно этому и посвящен полемический трактат "Диатриба, или рассуждение о свободе воли" яркого представителя северного гуманизма XVI в. Эразма Роттердамского. В этом произведении отражены основные этико-политические идеи великого мыслителя Средневековья.
8 02 2012
Это - издание лучших произведений немецкого философа-мистика Карла Эккартсгаузена, чрезвычайно популярного в аристократических кругах России начала XIX века. Включенные в книгу труды "Ночи, или Беседы Мудрого с другом", "Наставления Мудрого" и "Кодекс, или Законоположение человеческого разума" остаются актуальными и для современного образованного человека, заставляя задуматься о вечных ценностях добра, порядочности и благородства.
8 02 2012
«Sapientia: никакой власти, немного знания, толика мудрости и как можно больше ароматной сочности» — этот принцип Ролан Барт (1915-1980) пронес сквозь все периоды своего четвертьвекового «семиологического приключения» — доструктуралистский (50-е гг.), структуралистский (60-е гг.) и постструктуралистский (70-е гг.). Признанный глава французской «новой критики », всколыхнувший всю западную гуманитарную среду второй половины XX в., Барт пользуется мировой известностью. В настоящее издание вошли программные работы Барта 50-60-х гг., создававшиеся под знаком демистификации обыденного идеологического сознания. Барт разработал аналитический инструментарий «коннотативной семиологии», позволяющий подорвать власть «ложного сознания», вывернуть наизнанку идеологические мифы и прорваться в «новый и совершенный адамов мир», где слова, научившись передавать смысл «самих вещей», обретут первозданную «свежесть» и станут наконец «счастливы».
8 02 2012
Книга Пьера Адо (почетный доктор Коллеж де Франс, автор трудов по истории философии, переводчик Плотина, Марка Аврелия, Эпиктета) удивительно ясно показывает, что философия представляла собой для древних не систему, но способ жизни, опыт пережитого, направленный на создание "формирующего эффекта" - упражнение на дорогах мудрости. В данных "Беседах" мы знакомимся с ученым беспристрастным, порой ироничным и никогда не нравоучительным. Узнаем, как следует читать и понимать античную мудрость и в чем философия древних, например, "Размышления" Марка Аврелия помогут нам улучшить собственную жизнь. Для широкого круга читателей. На русском языке публикуется впервые. Для специалистов в области психологии, философии, востоковедения, а также широкого круга читателей, интересующихся указанными проблемами.
8 02 2012
8 02 2012
"Универсальный гений", "Паскаль нашего времени", "русский Лейбниц". "Леонардо да Винчи XX века", "одним из величайших интеллектуалов всех времен" и "самым светоносным представителем русской духовной жизни" называли Павла Флоренского, выдающегося математика, философа, богослова, искусствоведа, поэта-символиста, инженера, лингвиста. Сфера его интересов была чрезвычайно широка, и все же главное, чему он посвятил свою жизнь, поиску ответа на вопрос, что есть человек и каково его предназначение в божественном мироздании. В настоящем издании представлена одна из основополагающих работ Павла Флоренского "Иконостас". Написанная в 1919-1922 годах, эта работа была опубликована только в 1972 году. В ней, исследуя особенности классической русской иконописи - с древнейших времен и до шедевров Феофана Грека и Андрея Рублева, - Флоренский снова, как и в других своих работах, обращается к теме сосуществования видимого и невидимого миров, называя иконостас границей между ними, которая "их разделяет, но она же их и соединяет".
8 02 2012
В сборник "Сердце буддизма" вошли религиозные учения выдающихся наставников, иерархов четырех традиций тибетского буддизма - Сакья Тридзина Ринпоче, Линга Ринпоче, Дилго Кхьенце Ринпоче и Калу Ринпоче. Учения были даны в период с 1982 по 1985г. в Тибетском доме - культурной организации, основанной Его Святейшеством Далай-ламой XIV в столице Индии Нью-Дели. Эти наставления, предназначавшиеся в основном для слушателей-иностранцев, были, тем не менее, изложены в традиционном тибетском стиле. В них нашли свое отражение сущностные, основополагающие положения буддизма Махаяны, включающие все этапы пути к просветлению.
8 02 2012
"Нарцисс и Златоуст". Стилизованная под авантюрный роман позднего Средневековья история двух гениальных друзей - послушников из уединенного германского монастыря, идущих к духовному просветлению и совершенству в искусстве различными путями. "Путешествие к земле Востока". Своеобразная "библия философского нонконформизма", ставшая культовой для многих поколений читателей.
8 02 2012
“Мир души” – это даже не мир, а целая Вселенная, пронизанная и озаряемая яркими отблесками духовных познаний сотен ученых “золотого периода”, наследников пророка Мухаммада. Мир души открыт для всех, кто хоть чуточку жив изнутри. Здесь каждый найдет отголоски своих душевных размышлений, переживаний, рвений, взлетов и падений. Но это не пособие по медитации и философскому “буквоедству”, а рекомендательное послание, инструкция для души, которая всегда познает, растет, анализирует, извлекая жизненные уроки, с тем чтобы быть готовой к большему в мирском и отчету пред Богом в День Суда. Ничто не постоянно в этой жизни, ни зло, ни добро; ни горе, ни счастье. Жизненно важны состояние души и умиротворенность; усидчивость и целеустремленность; превозмогающее мужество духа, дающее силы двигаться по тернистому пути, не ропща, не топчась в рытвинах жизненных невзгод и не увязая в колее мнимой безысходности, а дерзая, достигая, изменяя и преображая многое и многих, при этом беззаветно любя и уповая на Того, в Чьей власти все и вся.
8 02 2012
Третий том книжного проекта "Намедни. Наша эра. 1981-1990" посвящен особенно богатому событиями десятилетию - 80-м. Эпоха началась траурными маршами на похоронах генсеков, а потом разогналась до сокрушительной революции. Старцев из политбюро, продовольственную программу, книжку "Малая Земля", магазины соцстран, "Иронию судьбы", итальянскую эстраду сменили соперничество Горбачева и Ельцина, кооперативные кафе, гласность, объединение Германии, "Маленькая Вера" и "Интердевочка", рок на стадионах. Прилет Руста, разрешение ксероксов, взрыв Чернобыля, реабилитация Церкви, телемосты, джинсы-"варенки", борьба с пьянством, первые прямые выборы, первые забастовки, первые "мыльные оперы" и первые заложники, талоны на сахар, Чумак и Кашпировский - 80-е снова явили потрясающее разнообразие форм жизнестойкости советского человека. В книге - более 500 фотографий, рисунков, карикатур и других иллюстраций.
8 02 2012
Несмотря на то, что совершившие настоящую революцию в исторической науке кумранские свитки были обнаружены в пещерах Иудейской пустыни более 50 лет назад, большая их часть до сих пор полностью не расшифрована и не опубликована. По мнению многих ученых, эти рукописные документы, содержащие альтернативные и самые древние версии текстов Нового Завета, способны заставить человечество коренным образом пересмотреть свои взгляды на христианство. Британские исследователи Майкл Бейджент и Ричард Ли, авторы знаменитой книги "Святая кровь и святой Грааль", в своей новой сенсационной работе описывают почти детективную историю самого громкого академического скандала XX века, развернувшегося вокруг свитков Мертвого моря, и называют те загадочные силы, которые многие десятилетия делают все возможное, чтобы бесценные исторические документы не стали достоянием общественности.
8 02 2012
Исследования, вошедшие в коллективную монографию "Культура интерпретации до начала Нового времени", освещают важнейшие проблемы рецепции авторитетных текстов, учений, концепций на протяжении истории европейской мысли от святоотеческой эпохи до начала XVII в. Анализ методов и жанров интерпретации авторы монографии проводят на материале малоизученных памятников философской и богословской мысли античности и Средневековья, таких как явления апокрифической литературы первых веков н.э., святоотеческие творения, образцы учебной и вероучительной литературы Средневековья, сочинения позднесредневековых мистиков, созданные в Византии богословские труды и публицистика грекоязычных писателей эпохи турецкого владычества, произведения немецких гуманистов и протестантских писателей Германии эпохи Реформации. Для преподавателей и студентов философских, филологических, исторических факультетов, а также для всех интересующихся донововременной историей философской и богословской мысли, герменевтики и филологической культуры.
8 02 2012
Проблемы историографии и текстологии древнерусских памятников ХI-XIII веков. В книгу вошли статьи но историографии значительнейших произведений древнерусской словесности: "Слова о Законе и Благодати", "Чтения" и "Сказания" о святых Борисе и Глебе, "Жития Феодосия Печерского", "Слова о полку Игореве", "Летописца Даниила Галицкого", "Слова о погибели Русской земли", "Повести о житии Александра Невского". Ответить на вопросы о времени и месте их написания, значит приблизиться к раскрытию авторского замысла. Поэтому в статьях вопросы историографии тесно связаны с интерпретацией древнерусских творений. Представленные здесь очерки прежде были опубликованы в различных научных журналах и коллективных сборниках, ставших практически недоступными, а многие выводы, приведенные в них, уже вошли в научный оборот. Некоторые положения вызвали научную дискуссию и потребовали нового к ним обращения и ответа оппонентам. Книга адресована как специалистам-медиевистам, так и студентам, аспирантам и всем интересующимся проблемами древнерусской словесности
Науковці заснували Українське патристичне товариство
В Україні розпочато проект «Є-ТОМУС» – створення методичних посібників з предметів єврейського циклу
Глава УГКЦ і Вселенський патріарх Варфоломій обговорити ситуацію в Україні та екуменічні відносини
Делегація ПЦУ співслужила ієрархам трьох помісних Православних Церков
УГКЦ відзначила 580-річчя Флорентійської унії
У Львівському соборі Святого Юра звершать літургію з нагоди 30-річчя легалізацїі УГКЦ
Екс-голова Європарламенту виступив у Дніпрі на конференції «Українсько-німецької історичної комісії»
Фінська лауреатка «Євробачення» євангелізує у виправних колоніях Запорізької області
ПЦУ вважає ухвалу суду щодо УПЦ КП незаконною та буде її оскаржувати
Глава УГКЦ: «Поляки і українці — це люди, які мають у своїх руках майбутнє наших народів»
Папа Франциск: «Господь запитуватиме нас не про юрисдикцію, а про любов»
Оголошено ІІ Всеукраїнський конкурс наукових проєктів на тему Голокосту для молоді
За 2018-19 рр. адвентисти надали допомогу 230.000 українцям на суму $5 млн
Ґлен Скорджі: «Ніколи не хреститиму робота»
Спілкувався Олексій Гордєєв
«Житіє моє», або Про святість з людським обличчям
Денис Таргонський
Денис Гореньков: «Цілісна місія церкви реалізується через три ключові принципи...»
Бесідував Віталій Хромець
Бесідував Віталій Хромець
Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...
dutchak1
dutchak1 написал:
Однією з основних перешкод в державно-церковних відносинах в Україні є існування т.з науки «релігієзнавство». Назагал це мирне заняття, яке зайняло скромне але менш-більш дохідне місце в явищі української тіньової науки, невелике і замкнене болітце, в якому перетирають свої, далекі від життя, проблемки, плодять докторів і кандидатів філософії. І все би нічого, але в умовах нашої країни ця «наука» зайняла місце між державою і церквами і фактично, самостійно уповноваживши себе на представлення церков, в якості посередника веде діалог з державою. З представників цієї «науки» формуються комітети, департаменти, відділи міністерства яким надалі і доручають те, що в нас названо «державною політикою в області релігії». Зрозуміло, що для більшості держчиновників і законодавців релігія то тьомний лєс і, при виникненні якихось проблем з релігійними організаціями, вони біжать до релігієзнавця, який їм все розкладе «по поличкам». Ну не бігти же їм до тих малохольних, які Богу моляться. Тобто ситуація анекдотична – проголошуючи з усіх трибун про необхідність діалогу з церквами, держава той діалог і відносини імітує, замінює на відносини з бутафорською церквою, утвореною на держзамовлення докторами філософії і політології від релігієзнавства. Причому та побудова почалась ще в 1990 році, коли новоспеченими демократами і викладачами кафедр наукового атеїзму був зліплений союзний релігійний закон де по зразку цивільної громадської організації почали ліпити релігійні. Це була своєрідна резервація для віруючих і в Україні той процес підхопили вже місцеві діячі наукового атеїзму разом з діячами НРУ.
Всі релігієзнавці і викладачі кафедр вміють розказати про різні моделі співіснування держави та релігії, що мають місце у світовій практиці, які, частіше за все, законодавчо оформлені. Але я добавлю, що це є тінь іншої, вищої істин, яка встановлює що спочатку моделі і відносини а потім законодавче оформлення. Загально ця максима в теорії права виглядає так – закони тільки регулюють суспільні відносини і ніколи їх не створюють. Відносини передують законам. І от в нашій ситуації після розпаду СРСР, в ситуації з нульовим рівнем права і відсутністю реальних релігійних організацій як суб’єктів права, перетягнувши до себе конституційний принцип відділення, ми почали ним регулювати відсутні суспільні відносини(!). За цих обставин ті спроби в 90-х роках зробити релігійний закон були приречені. Що і сталось. Перетягнувши слідом за Конституцією цивільне право, ми ним почали регулювати духовні, неправові відносини. І цьому могли б завадити ну хоч якісь, ну хоч елементарні відносини з тими убогими релігійними організаціями. Це не потребує якихось надзвичайних зусиль чи здібностей. Це може навіть релігієзнавець Єленський. Якщо захоче. Наприклад – Єленський любив раніше на різних телевізорах розказувати про важливість автономії релігійної організації і про необхідність її захисту і захисту переходів. Ну і потім він зліпив той закон, Закон Мародерів №4128. І от якби Єленський уважніше придивився до релігійних організацій і до того принципу автономії, він би міг зрозуміти що принцип відділення і принцип автономії це є одне і теж. Або взаємодоповнююче. Принцип автономії в першу чергу означає що організація сама(!) її проголошує, сама визначає її межі а держава тільки бере це потім до уваги. А тому, якщо всі християнські конфесії згідно своїх канонів визначають автономною організацією всю церкву а не парафію, якщо всі конфесії самостійно визначають правила утворення парафій і долю майна - то це і мало би бути одним з основних правил відносин держави і церков. А Конституція це тільки потім констатує як відділення.
Сьогодні цей процес «побудови відносин» продовжують т.з ефективні менеджери, які відчувши своєрідний запит, успішно експлуатують його ресурс. Текст релігійного закону і та діяльність найбільш вповні стали в утворенні організації ПЦУ. В унісон з православною симфонією, з менеджерами від віруючих, в Україні творять близнюка «русского мира». Ось один з них стверджує що УПЦ МП стала ворогом суспільства. Лукавить, свідомо або по нерозумінню. Позиція організації стала ворожою окремим проявам держави а держава це не є суспільство. Держава це механізм збирання податків, підтримання порядку в суспільстві. Такий же як пральна машина в побуті і стверджувати що пральній машині необхідна церква просто смішно. В суспільстві необхідні якісь відносини держава з церквами, але наша придуркувата машина в своєму існуванні намагається використати церкву в своїх інтересах, інтересах далеких від суспільних. Тому завжди слушне попередження – церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці. І в наших умовах відносини церкви з державою повинні починатись з тези – держава ворог церкви. Можна цитувати одного священника УГКЦ – держава не повинна робити нічого поганого для церкви і нічого доброго. Те, що «УПЦ (МП) всячески демонизируют Минкульт», ну що ж - під час війни завжди виникає потреба в специфічних «законах», текстах. Потреба в людях типу Медінський, Юраш, Єленський і існуючі з обох сторін фронту контори «міністерство культури» перетворилися в розсадники мракобісся.
Священик Сєверодонецької єпархії УПЦ (МП) звершив чин в...
Onufriy
Onufriy написал:
Харків'яни вимагають у парафії УПЦ (МП) відновити колі...
Onufriy
Onufriy написал:
Знайдіть на цьому бланку згадку про УПЦ
dima222
dima222 написал:
Чем Зеленский страшен для православия
Onufriy
Onufriy написал:
в УПЦ МП тепер усе інакше...
Грецький Центр теологічних досліджень пропонує вихід з ...
Onufriy
Onufriy написал:
Польская Православная Церковь поддерживает украинскую а...
Філософ
Філософ написал:
Циркулярний лист Тюченської єпархії. Про духовні критер...
Onufriy
Onufriy написал:
Всеукраїнська Рада Церков закликає робити вибір президе...
Onufriy
Onufriy написал:
Для терезої відповіді доречніше усвідомити, чого ми хочемо від майбутнього президента? Як відбувається перехід з УПЦ МП в ПЦУ
dutchak1
dutchak1 написал:
Пасхавер десь писав, що «Когда-то один из руководителей Европейского союза неофициально сказал: «Если бы русские не были белыми, у нас бы к ним претензий не было. А так ведь белые, вроде бы свои, но не как мы». То же самое можно сказать и про нас». І там, далі, Пасхавер писав що у нас цінності інші. Добавимо – не тільки інші але і з тими цінностями, які ми переносимо від цивілізації і від Європи до нас, проходять дивні метаморфози.
Ми дикунський, варварський народ і це особливо видно в нашому дикунському, варварському релігійному законодавстві. Причому це якесь небачене і неописане варварство. Ми користуємось речами і благами цивілізації і одночасно реконструюємо суспільні відносини, схожі на описи з шкільних історичних підручників про давні часи. Наші відносини це якась амальгама з давнього, застиглого в часі ординства, на яке додатково наклалась катастрофа 1917 року. Для прикладу - всі ці ламентації про захист автономії громади, про захист права свободи вибору підпорядкування, про свободу переходу громади – це все для придурків і убогих. Так, автономія релігійної громади є одним з основних положень міжнародного права, міжнародних угод, які підписала Україна. Але в них це означає що громада самостійно визначає себе автономною, самостійно проводить свої межі в яких живе і порядкую по своїх власних установах і правилах. Визнання державою цієї автономії є похідне від волі самої громади. У нас же, незважаючи на те, що всі християнські церкви в Україні визнають автономною всю церкву, держава приймає закон яким фактично нищить церкву, робить самостійними і незалежними парафії. Далі держава проголошує ту свободу «підпорядкування» і береться її захищати. Тут можна звернути увагу, що послідні зміни в ст.8 релігійного закону, якими намагаються регулювати і захищати те «підпорядкування», в рівній мірі відносяться до зареєстрованих громад і до громад, які навіть не повідомляють державні органи про своє утворення. Який зміст має тоді та детальна регламентація прописана в ст.8 для тих громад? Що законодавець збирається «захищати» в цьому випадку? Здоровий глузд тут підказує, що парафія при діючому законі може міняти підпорядкування хоч кожної години і 24 рази на добу. Це право декларативне і його неможливо ні порушити ні захистити. Проблеми виникають тільки у парафій-юросіб і це є проблеми не «захисту» якоїсь свободи громади а проблеми майна. І тут вже видна друга придуркуватість і щоб її побачити, треба читати Цивільний кодекс, читати на рівні першого курсу юрфаку. Все, що відбувається з юрособою, абсолютно все описано цивільним правом і хто може пояснити, використовуючи цивільне право – що таке зміна підпорядкування юрособою? Що таке канонічне підпорядкування з точки зору ЦК? Що відбувається з юрособою при такій зміні підпорядкування чи з тою особою, якій стають підпорядковані? Абсолютно нічого і це є повна дурня, яку придуркуватий український законодавець і на пару з ним такий же придуркуватий український релігієзнавець взялись захищати світським правом. Термін «зміна підпорядкування» в цивільному праві має інший зміст чим той, який вкладають у нього віруючі і в реальності це означає зміну віри частиною віруючих чи ще якісь канонічні нюанси в цій вірі. Але саме цивільне право не в змозі описати і навіть не існує таких правових термінів які б описали це «підпорядкування» чи цю зміну віри чи якісь зміни у вірі. Цивільному праву байдуже до цих змін і громада може міняти «підпорядкування» у всьому діапазоні світових релігій і культів, залишаючись згідно положень нашого релігійного закону одною і тією ж юридичною особою(!). Звучить це безглуздо як і безглузді наші намагання цивільним правом «захищати» чи «регулювати» такі переходи юридичної особи. Зміст це би мало тільки в тому випадку, як би ми доказували всім і переконували всіх в тому, що юридична особа може вірити в Бога.
Ну і повна дурня вже по майну. Для розуміння примітивно можна виділити три рівня розвитку права власності. Перший, дикунський або нульовий. Якщо дикуну сказати що ця річ є власністю Джона чи Івана, він порахує тебе за божевільного. Річ може бути тверда, м’яка, кольорова, кругла, квадратна але як вона може мати признаки Джона, як це знайти, де в ній той Джон. Другий рівень, варварський, це коли власністю є те, до чого можеш дотягнутись і що можеш захистити. Третій рівень це вже цивілізовані, складні і абстрактні правові терміни, за якими навіть річ Джона, яку він передав тимчасово комусь чи загубив – все одно залишається його. І от на другому рівні вже видно шляхи до цивілізованої власності, її початки. Початок йде від того, що власністю стає те, що ти сам визнаєш своїм. Наприклад – йдеш по вулиці в штанях і ці штані є твої не тому, що вони нумеровані і по номеру держава указом визначила їх твоїми а тому що ти їх сам визнав своїми. Після цього самостійного визнання держава починає ці штані захищати як твої. Так і тут. В 1991 році, коли держава почала ліпити відносини з церквами, вона в діалозі з ними повинна була бачити, що вони визнають своєю власністю і як нею розпоряджаються. А вони, всі християнські церкви України, визнають власниками церковного майна не громади а всю церкву. Незважаючи на те, держава, в порушення конституційного відділення, влізла в церкви і сама «призначила» власниками парафії, зробила з церкви збіговисько незалежних юридичних осіб з гібридними статутами, зі статутами в яких поєднала бульдога з носорогом – світське і канонічне право. І от вже і ПЦУ, підтанцьовуючи Порошенку, приводить свій статут у відповідність до дикунського закону, записує церкву як зібрання незалежних юросіб, утворених по ЦК України. А на початках, в першому варіанті Статуту, писалось про церкву як особу, яка сама будує відносини з державою. І тут буде цікаво поспостерігати, як ПЦУ буде далі творити свої документи, особливо парафіяльні. Як визначить власність.
Тобто, ми не то що залишаємось на дикунському рівні, ми навіть заблокували його можливий розвиток. Можна подивитись на конфлікт у Львові, де громада УГКЦ намагається залишити за собою костел. Скільки там в обговоренні позбігалось буйних, дикунів, клянуть поляків, Мокшицького, розкопують старі могили! Врешті УГКЦ, яка претендує на цивілізованість, ліквідовує буйну парафію. Наслідок – новий припадок в мереживному обговоренні. Ще приклад. Можна почитати фантастичний матеріал на «Релігія в Україні», як в позаминулому столітті у Львові цивілізовано вирішували долю покинутого румунського храму. Фантастичний матеріал в порівнянні з нашим дикунством. Ми не то що стоїмо на місці, ми навіть вдаємо якось рухатись реверсом в минулі часи і при цьому приймаємо законодавство, яке захищає мародерство. Закон №4128 – це Закон Мародерів. У всі часи мародерство було ознакою військових конфліктів, при яких військові загони або банди найманців грабували беззахисне населення на територіях, статус яких тимчасово був не встановлений. Так і у нас. Використовуючи реальну війну, політики і законодавці «організували» законоподібний грабунок одних громад громадян другими громадами громадян, розділених релігійними переконаннями. І це особливо вражає, оскільки мародерами стають християни і їх спільноти. Адже ж саме в християнському середовищі в давні часи виникло розділення церковного і світського права, при якому християнське середовище залишилось ізольованим місцем де панували моральні основи керування церковним майном. Збереження цього середовища здійснено радикальним відділенням від світського права і оскільки суть керування церковним майном не у застосуванні правових конструкцій, а в здійсненні місії церкви, то і успіх цієї місії став критерієм правильності прийняття рішень і здійснення тих чи інших дій з церковним майном. У нас же безглузді спільноти заполітизованих громадян, які вважають християнство просто громадським рухом з формальним моральним законодавством, притягнули в християнське середовище світське право, причому у гіршому його варіанті. Адже навіть світські юридичні особи, при виникненні конфліктів і суперечок між засновниками громади про використання майна, дають право тим громадянам, які кінцево не погодились з рішеннями громади, вийти з громади разом з тим майном, яке вони вклали. Тобто, якщо в християнській громаді не існує християнських відносин з іншими членами громади, які могли б керувати ними при залагодженні майнових питань, якщо громада «голосуванням» позбавляє участі у вирішенні майнових питань меншу кількість громади то, за відсутності християнських відносин, необхідно би мінімально зберегти хоч якусь справедливість до своїх земляків і сусідів і виключити мародерство. Якщо християнська справедливість і моральні відносини тут відсутні то тоді необхідно зберегти цивілізовану, світську справедливість. Тобто тоді, в продовження світського правила про фіксоване членство в громаді, це членство необхідно доповнити таким же світським обліком внесків і пожертв кожного фіксованого члена громади. І при виключенні любого члена громади, громада повертає йому ті внески або компенсує їх.
Який порядок проведення перевірок релігійних організаці...
dutchak1
dutchak1 написал:
Господа́рська дія́льність — будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом та обміном та переробкою матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару.
Під господарською діяльністю в Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. (ст. 3 ГК України)
Страдания за Москву, это не страдания за Христа ‒...
Onufriy
Onufriy написал:
Вікарій Київської митрополії УПЦ (МП) — власник двох ав...
В. Ясеневий
В. Ясеневий написал:
Старый дуб рухнул. И тут, началось…
В. Ясеневий
В. Ясеневий написал:
Onufriy написал:
А слухаючи Гундяєва, так і не скажеш...
Дякую Вам за визнання того, що МП веде антидержавну діяльність