Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

Книжки
За Віру, Царя і Кобзаря

12 10 2017 Нові надходження, Книжки

За Віру, Царя і Кобзаря

У монографії істориків Федевичів розглянуто вельми парадоксальний феномен останньої декади існування імперії Романових

З Божого саду: Рослини і тварини у Святому Письмі

26 06 2014 Нові надходження, Книжки

З Божого саду: Рослини і тварини у Святому Письмі

Андрій Топачевський. З Божого саду: Рослини і тварини у Святому Письмі».‒ К. : Веселка, 2014. ‒ 279 с.
Висвітлюються біблійні аспекти знань у царинах історії, народознавства, етноботаніки, етнозоології, що сприяє розумінню Святого Письма, допомагає читачеві уявити цілісну картину Світу від ранньої античності до нашого часу. При цьому Старий і Новий Завіт, окремі «неканонічні» тексти трактуються без орієнтації на ту або іншу релігійну конфесію. Біблія сприймається як Книга книг, що справила величезний вплив на світову історію, науку і культуру, визначивши місце Людини та кожної істоти в Універсумі.

Зенько Ю.М. Психология религии. 2-е издание

17 07 2013 Нові надходження, Книжки

Зенько Ю.М. Психология религии. 2-е издание

Книга представляет собой инновационное исследование в области активно развивающегося в настоящее время психологического направления — психологии религии. В книге затрагивается широкий спектр тем: основные проблемы психологии религии как научного направления, история взаимоотношений психологии и религии в России (с первой четверти XVIII века по первую четверть XX века и в настоящее время), христианский и секулярный подходы к органам чувств, научное и религиозное видение феноменов «схемы тела», сравнительный анализ психических состояний (приводится анализ и критика измененных состояний сознания с точки зрения православного учения о «прелести»). Книга рассчитана как на специалистов-психологов, так и на широкий круг читателей, интересующихся психологией, христианством.

Загадки поля Куликова

9 02 2012 Нові надходження, Книжки

Загадки поля Куликова

Куликовская битва, произошедшая, по свидетельствам летописей, 8 сентября 1380 года на Куликовом поле между реками Дон, Непрядва и Красивая Меча, была решающим сражением между Русью и Ордой. Его описанию посвящены "Задонщина" и "Сказание о Мамаевом побоище", множество научных исследований и художественных произведений. Как ни странно, результаты многолетних археологических раскопок на предполагаемом Куликовом поле говорят скорее о рядовом столкновении конных отрядов, чем о сражении двух значительных армий. В своей книге историк и журналист Ю.Звягин на основе анализа летописей, данных археологии и нумизматики доказывает, что реальное место битвы необходимо искать не в низовьях, а в верховьях Непрядвы и Мечи, в районе озера Волово. Именно там проходил знаменитый Муравский шлях, по которому веками степняки совершали набеги на Русь

Записные книжки епископа Варнавы (Беляева)

9 02 2012 Нові надходження, Книжки

Записные книжки епископа Варнавы (Беляева)

 
Епископ Варнава (в миру – Николай Беляев, 1887–1963) три года провел в советских лагерях (1933–1936), затем жил в Томске, а в 1949 году переехал в Киев, где стал вести записные книжки. По мнению составителя и редактора книги Павла Проценко, в них епископ Варнава «создал макет позднего сталинизма. Поздний сталинизм – эта вершина Советской империи – был царством декларируемого, провозглашаемого всеобщего счастья. Все настоящие люди полностью реализовывали себя в счастливом сталинском мире благодаря Вождю и единственно правильному учению. Но это счастье Варнава не принимал». Советская система раскрывается епископом Варнавой как антихристианская, ложная, а главное, как лишающая человека «способности чувствовать боль».
Епископ Варнава (в миру – Николай Беляев, 1887–1963) три года провел в советских лагерях (1933–1936), затем жил в Томске, а в 1949 году переехал в Киев, где стал вести записные книжки. По мнению составителя и редактора книги Павла Проценко, в них епископ Варнава «создал макет позднего сталинизма. Поздний сталинизм – эта вершина Советской империи – был царством декларируемого, провозглашаемого всеобщего счастья. Все настоящие люди полностью реализовывали себя в счастливом сталинском мире благодаря Вождю и единственно правильному учению. Но это счастье Варнава не принимал». Советская система раскрывается епископом Варнавой как антихристианская, ложная, а главное, как лишающая человека «способности чувствовать боль».

НОВИНИ

Всі матеріали

останні коментарі

До недавнего времени можно было со снисходительной ирон...

dima222

dima222 написал:

Реально, перечитував іноді біографії наших архієреїв, ужасає те, що більшість немає навіть очної семінарї, і серед них найнайвищі чини архіреїв, даже предстоятелів!... ті що роками мучили свої голови і животи поклали у семінаріях, академіях і єпархіальних послушаніях - в тіні Церкви, а пронирливі і дерзновенні - керують єпархіями... парадоксіс ))) 

Тут священники УПЦ (РПЦ) говорят, мол, что признание ПЦ...

dima222

dima222 написал:

Стаття відмінна. Молодець

Отець Микола Данилевич закрив для мене можливість комен...

dima222

dima222 написал:

Многая лета, отец Андрей

УПЦ МП вже не називає ПЦУ "розкольниками"...

dima222

dima222 написал:

Дякую. Дуже вичерпно і тепер маю багато аргументів на захист ПЦУ перед знайомими з МП. Варто радіти! 

И снова перлы известного запорожского религиозно-полити...

dima222

dima222 написал:

Страшно от таких слов Луки - неужели здоровый человек может такое глаголати? 

Чи має Церква моральне право судити содомітів?

Олександр

Олександр написал:

Короткий зміст матеріалу: Свій хвалить своїх.

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

Onufriy

Onufriy написал:

Цитата: dutchak1
церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці

А слухаючи Гундяєва, так і не скажеш... fellow

Дякую Вам за визнання того, що МП веде антидержавну діяльність wink (звісно трішечки, ну саму крихітку):
Цитата: dutchak1
Позиція організації (МП) стала ворожою окремим проявам держави

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

dutchak1

dutchak1 написал:

Однією з основних перешкод в державно-церковних відносинах в Україні є існування т.з науки «релігієзнавство». Назагал це мирне заняття, яке зайняло скромне але менш-більш дохідне місце в явищі української тіньової науки, невелике і замкнене болітце, в якому перетирають свої, далекі від життя, проблемки, плодять докторів і кандидатів філософії. І все би нічого, але в умовах нашої країни ця «наука» зайняла місце між державою і церквами і фактично, самостійно уповноваживши себе на представлення церков, в якості посередника веде діалог з державою. З представників цієї «науки» формуються комітети, департаменти, відділи міністерства яким надалі і доручають те, що в нас названо «державною політикою в області релігії». Зрозуміло, що для більшості держчиновників і законодавців релігія то тьомний лєс і, при виникненні якихось проблем з релігійними організаціями, вони біжать до релігієзнавця, який їм все розкладе «по поличкам». Ну не бігти же їм до тих малохольних, які Богу моляться. Тобто ситуація анекдотична – проголошуючи з усіх трибун про необхідність діалогу з церквами, держава той діалог і відносини імітує, замінює на відносини з бутафорською церквою, утвореною на держзамовлення докторами філософії і політології від релігієзнавства. Причому та побудова почалась ще в 1990 році, коли новоспеченими демократами і викладачами кафедр наукового атеїзму був зліплений союзний релігійний закон де по зразку цивільної громадської організації почали ліпити релігійні. Це була своєрідна резервація для віруючих і в Україні той процес підхопили вже місцеві діячі наукового атеїзму разом з діячами НРУ.

Всі релігієзнавці і викладачі кафедр вміють розказати про різні моделі співіснування держави та релігії, що мають місце у світовій практиці, які, частіше за все, законодавчо оформлені. Але я добавлю, що це є тінь іншої, вищої істин, яка встановлює що спочатку моделі і відносини а потім законодавче оформлення. Загально ця максима в теорії права виглядає так – закони тільки регулюють суспільні відносини і ніколи їх не створюють. Відносини передують законам. І от в нашій ситуації після розпаду СРСР, в ситуації з нульовим рівнем права і відсутністю реальних релігійних організацій як суб’єктів права, перетягнувши до себе конституційний принцип відділення, ми почали ним регулювати відсутні суспільні відносини(!). За цих обставин ті спроби в 90-х роках зробити релігійний закон були приречені. Що і сталось. Перетягнувши слідом за Конституцією цивільне право, ми ним почали регулювати духовні, неправові відносини. І цьому могли б завадити ну хоч якісь, ну хоч елементарні відносини з тими убогими релігійними організаціями. Це не потребує якихось надзвичайних зусиль чи здібностей. Це може навіть релігієзнавець Єленський. Якщо захоче. Наприклад – Єленський любив раніше на різних телевізорах розказувати про важливість автономії релігійної організації і про необхідність її захисту і захисту переходів. Ну і потім він зліпив той закон, Закон Мародерів №4128. І от якби Єленський уважніше придивився до релігійних організацій і до того принципу автономії, він би міг зрозуміти що принцип відділення і принцип автономії це є одне і теж. Або взаємодоповнююче. Принцип автономії в першу чергу означає що організація сама(!) її проголошує, сама визначає її межі а держава тільки бере це потім до уваги. А тому, якщо всі християнські конфесії згідно своїх канонів визначають автономною організацією всю церкву а не парафію, якщо всі конфесії самостійно визначають правила утворення парафій і долю майна - то це і мало би бути одним з основних правил відносин держави і церков. А Конституція це тільки потім констатує як відділення.

Сьогодні цей процес «побудови відносин» продовжують т.з ефективні менеджери, які відчувши своєрідний запит, успішно експлуатують його ресурс. Текст релігійного закону і та діяльність найбільш вповні стали в утворенні організації ПЦУ. В унісон з православною симфонією, з менеджерами від віруючих, в Україні творять близнюка «русского мира». Ось один з них стверджує що УПЦ МП стала ворогом  суспільства. Лукавить, свідомо або по нерозумінню. Позиція організації стала ворожою окремим проявам держави а держава це не є суспільство. Держава це механізм збирання податків, підтримання порядку в суспільстві. Такий же як пральна машина в побуті і стверджувати що пральній машині необхідна церква просто смішно. В суспільстві необхідні якісь відносини держава з церквами, але наша придуркувата машина в своєму існуванні намагається використати церкву в своїх інтересах, інтересах далеких від суспільних. Тому завжди слушне попередження – церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці. І в наших умовах відносини церкви з державою повинні починатись з тези – держава ворог церкви. Можна цитувати одного священника УГКЦ – держава не повинна робити нічого поганого для церкви і нічого доброго. Те, що «УПЦ (МП) всячески демонизируют Минкульт», ну що ж - під час війни завжди виникає потреба в специфічних «законах», текстах. Потреба в людях типу Медінський, Юраш, Єленський і існуючі з обох сторін фронту контори «міністерство культури» перетворилися в розсадники мракобісся.

 

Священик Сєверодонецької єпархії УПЦ (МП) звершив чин в...

Onufriy

Onufriy написал:

Та це прямо чудо!...
Схоже, що "капітан сьогодні був тверезий"

Харків'яни вимагають у парафії УПЦ (МП) відновити колі...

Onufriy

Onufriy написал:

порушення Закону України «Про охорону культурної спадщини» в Харкові давно набули системного характеру

Прокляті воцерковлені дикуни! what
Але ще більше гріха - на місцевих адміністративних беззаконниках і фарисеях

Знайдіть на цьому бланку згадку про УПЦ

dima222

dima222 написал:

Митрополита Лазаря давно треба було оголосити персоною нон грата в Україні - а тим часом його рідним брат Дмитро у Дунаєві біля Почаєва в селі, яке приєдналося до ПЦУ, намагається будувати нову церкву. І точно за гроші Лазаря, бо всі племінники Лазаря - сини та родичі Дмитра, служать священиками у Криму. 

Чем Зеленский страшен для православия

Onufriy

Onufriy написал:

Добрячий текст +5!
 
51-е правило Шестого Вселенского собора запрещает всем христианам посещать комедийные представления... программы с участием Зеленского подпадают под анафему, так как усеяны непристойностями

З огляду на це, православна Церква не повинна б агітувати за Зеро... feel

Але... wink в УПЦ МП тепер усе інакше...

Дійсно, ну як же можна не підтримати чоловічка? Тим більше, коли він - за "електронний концтабір"? winked

Грецький Центр теологічних досліджень пропонує вихід з ...

Onufriy

Onufriy написал:

 
ПЦУ та УПЦ (МП) сформують єдиний православний Синод...

Які дикі пропозиції! belay   
Які страшно відстали ці греки! angry
Вони нічогісінько не знають про "вЬру православную": ні про "російський світ", ні про "вєлічіє", ні про "богоданість" Пу!..
І вже тим більше - про "єресь українства", "єресь гуманізма" і богомерзотність геометрії!!

Ну як же зможуть правовірні овечки святоросійства возсісти поряд з козлищами жидорептилоїдства?!! recourse

Польская Православная Церковь поддерживает украинскую а...

Філософ

Філософ написал:

Польська ПЦ це збір неуків радянського зразка. Вже давно доведено апостольське спадкоємство колишніх УАПЦ і УПЦ КП. Тому всі розмови про "перерукополеження" є безпідставними. Тимбільше з ієрархами ПЦУ спіслужив Вселенський патріарх!

Циркулярний лист Тюченської єпархії. Про духовні критер...

Onufriy

Onufriy написал:

1. Вибір 2019 дійсно пісний... recourse 
2. Пророцтво Лепехи збулося:
"аполітичні" москвовіри агітують за ЗЕро-кандидата
Всеволод Чаплін: "надо достигать договоренностей с лидером гонки (Зеленским), требуя письменных гарантий прекращения гонений на каноническую Церковь, возвращения политэмигрантов и критиков «европейского выбора» в политику... назначения министром культуры (он курирует религию) Юрия Бойко, Виктора Медведчука, Вадима Новинского или Василия Анисимова..."
"Порошенко – абсолютное зло"
love
https://credo.press/223778/