Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

Книжки
Геноцид та політика масового винищення цивільного населення у ХХ ст. (причини, особливості, наслідки)

5 11 2012 Нові надходження, Книжки

Геноцид та політика масового винищення цивільного населення у ХХ ст. (причини, особливості, наслідки)

Андрій Козицький “Геноцид та політика масового винищення цивільного населення у ХХ ст. (причини, особливості, наслідки)”, Львів, “Літопис”, 2012

Автор підручника Андрій Козицький, кандидат історичних наук, доцент кафедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Львівського національного університету імені Івана Франка, уклав його після восьми років (2002-2010) читання спеціального лекційного курсу для студентів Львівського національного університету імені Івана Франка.

Государства и религии в Европейском Союзе

28 06 2012 Нові надходження, Книжки

Государства и религии в Европейском Союзе

Новая книга «Государства и религии в Европейском Союзе» является уникальным научным изданием, посвященным как историческому опыту государственно-конфессиональных отношений в европейских странах, так и нынешнему состоянию отношений религии и светской власти. Книга является сборником статей, который воспроизводит в переводе с английского языка выпущенную в 2005 году немецким издательством «Nomos» книгу - Gerhard Robbers (ed.) State and Church in the European Union – и поэтому не содержит сведения о государственно-конфессиональных отношений в двух принятых в ЕС позднее восточно-европейских государствах – Болгарии и Румынии. Над российскими версиями статей работал целый коллектив переводчиков и редакторов, среди которых М.А. Воскресенский, А.А. Красиков (отв. ред.), Р.Н. Лункин, Р.А. Подопригора, Л.С. Симкин и И.А. Шалобина. Директором проекта по изданию книги является Е.М. Мирошникова.

Густав Шпет и его философское наследие

9 02 2012 Нові надходження, Книжки

Густав Шпет и его философское наследие

Коллективная монография является результатом и продолжением работы Международной конференции (Бордо, 2007), посвященной русскому философу начала XX века Густаву Густавовичу Шпету. Специалисты в области философской эпистемологии, истории философии, психологии, лингвистики, филологии рассмотрели идеи Г.Г. Шпета и показали их актуальность для современной философии и гуманитарных наук. Публикуемые архивные и мемуарные материалы позволяют восстановить интеллектуальный вклад Шпета в развитие философской и научной мысли. Книга предназначена для философов, ученых-гуманитариев, а также для всех интересующихся историей русской философии и методологией гуманитарных наук.

Гностическая философия. От древней Персии...

9 02 2012 Нові надходження, Книжки

Гностическая философия. От древней Персии...

В отличие от всех других мировых религий и учений о гностицизме неизвестно практически ничего: гностицизм – это тайное знание, доступное лишь представителям эзотерических школ и секретных обществ – средневековым алхимикам, масонам, розенкрейцерам, каббалистам… Гностицизм предлагает человеку принципиально иную картину мира, альтернативную версию его творения: есть не один, а два Творца, истинный и ложный. Ложный создатель – Демиург – держит человеческий дух в плену материального. Книга Тобиаса Чёртона рассказывает о философии духовного освобождения, которую исповедовали многие знаменитые мудрецы и мистики – от древности до наших дней, от Заратустры до Алистера Кроули.

Гессе Г. Нарцисс и Златоуст

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Гессе Г. Нарцисс и Златоуст

"Нарцисс и Златоуст". Стилизованная под авантюрный роман позднего Средневековья история двух гениальных друзей - послушников из уединенного германского монастыря, идущих к духовному просветлению и совершенству в искусстве различными путями. "Путешествие к земле Востока". Своеобразная "библия философского нонконформизма", ставшая культовой для многих поколений читателей.

Гюисманс Ж.К. На пути

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Гюисманс Ж.К. На пути

"Католичество остается осью западной истории... - писал Н.Бердяев. - Оно вынесло все испытания: и Возрождение, и Реформацию, и все еретические и сектантские движения, и все революции... Даже неверующие должны признать, что в этой исключительной силе католичества скрывается какая-то тайна, рационально необъяснимая". Приблизиться к этой тайне попытался французский писатель Ж.К.Гюисманс во второй части своей знаменитой трилогии - романе "На пути" (1895). Книга, ставшая своеобразной эстетической апологией католицизма, относится к "религиозному" периоду в творчестве автора и является до известной степени произведением автобиографическим - впрочем, как и первая ее часть (роман "Без дна" - Энигма, 2006). В романе нашли отражение духовные искания писателя, разочаровавшегося в профанном оккультизме конца XIX в. и мучительно пытающегося обрести себя на стезе канонического католицизма. Однако и на этом, казалось бы, бесконечно далеком от прежнего, "сатанинского", пути воцерковления отчаявшийся герой убеждается, сколь глубока пропасть, разделяющая аскетическое, устремленное к небесам средневековое христианство и приспособившуюся к мирскому позитивизму и рационализму современную Римско-католическую Церковь с ее меркантильным, предавшим апостольские заветы клиром. Художественная ткань романа весьма сложна: тут и экскурсы в историю монашеских орденов с их уставами и сложными иерархическими отношениями, и многочисленные скрытые и явные цитаты из трудов Отцов Церкви и средневековых хронистов, и размышления о католической литургике и религиозном символизме, и скрупулезный анализ церковной музыки, живописи и архитектуры. Представленная в романе широкая панорама христианской мистики и различных, часто противоречивых религиозных течений потребовала обстоятельной вступительной статьи и детальных комментариев, при составлении которых редакция решила не ограничиваться сухими лапидарными сведениями о тех или иных исторических лицах, а отдать предпочтение миниатюрным, подчас почти художественным агиографическим статьям. В приложении представлены фрагменты из работ св. Хуана де ла Крус, подчеркивающими мистический акцент романа. ""На пути" - самая интересная книга Гюисманса... - отмечал Н.Бердяев. - Никто еще не проникал так в литургические красоты католичества, не истолковывал так готики. Одно это делает Гюисманса большим писателем".

Гусейнов А. Великие пророки и мыслители

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Гусейнов А. Великие пророки и мыслители

Книга известного российского философа академика Российской академии наук А.А. Гусейнова посвящена этическим учениям великих духовных реформаторов, ставших подлинными учителями человечества — Конфуция, Будды, Моисея, Иисуса Христа, Мухаммеда, а также ряда философов-моралистов — Сократа, Л.Н. Толстого и др. Каждое из них рассматривается в качестве самостоятельной жизненной программы, предлагающей свое решение ключевой проблемы человеческого существования о соединении счастья и добродетели.

Генри В. Мортон / Henry V. Morton. Святая Земля. Путешествие по библейским местам

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Генри В. Мортон / Henry V. Morton. Святая Земля. Путешествие по библейским местам

Известный лондонский журналист Генри В.Мортон прибыл в Святую Землю как турист в середине XX века, но маршрут его поездки по Палестине и соседним территориям значительно отличался от того, который доступен и широко распространен сегодня; поэтому ему удалось увидеть и описать многое из того, что волей обстоятельств упускают современные туристы. Ему довелось свободно бродить по Иерусалиму и участвовать в коптских религиозных церемониях, пересекать Ливийскую пустыню и воочию любоваться ливанскими кедрами, без помех добраться до затерянного в горах легендарного города-призрака Петры и спускаться в подземелья собора Святого Петра. Путешествие Генри Мортона по библейским местам, совершенное с Библией в руках, началось в Иерусалиме и завершилось в Риме. Тем самым Мортон как бы повторил путь, по которому христианство пришло в Европу.

Грицков В.В. Крещение Руси

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Грицков В.В. Крещение Руси

Книга известного писателя В.В.Грицкова содержит обзор основных событий из жизни двух ключевых фигур в истории Древней Руси: великого князя Владимира Святого и первого русского митрополита св. Михаила Киевского. Внесены отдельные уточнения в хронологию начальной поры массового обращения в православие населения Киевской Руси и иных событий эпохи Владимира Святого. Книга предназначена для любителей русской истории и истории православия.

НОВИНИ

Всі матеріали

останні коментарі

Битва за три буквы. Действительно ли УПЦ МП уже не заст...

dutchak1

dutchak1 написал:

Весь этот словесный хоровод имеет отношение к особого “сорта” людям, с которыми мы живем в одной стране и которые называют себя “верующими”, которые придумали себе “Бога”. Ну, в общем, малахольные такие, как несовершеннолетние дети, недееспособные. Е. Щеткина еще называет их “потребители”. В силу этой недееспособности и по примеру других государств им выделили конституционную песочницу. Правда в других государствах еще и запрет для государства влазить в песочницу...Но что не сделаешь для любимого дитя! А тут еще часть этих неразумных деток начали делить Бога и своего Бога опрометчиво прописали в соседнем государстве. С таким же успехом могли прописать на Марсе или на Венере. Игра то ведь. Но суръезные дяди начали играть в ту же игру, начали делить недееспособных на законно рожденных от правильного Бога и не совсем по закону, требуют документального подтверждения прописки Бога, нотариально подтвержденную подпись Бога...Иногда кажется что часть этих взрослых дядей и теток надо дополнительно изолировать, создать новое конституционное отделение или использовать их же методику и строить для них новую песочницу. Назовём ее Страна Д. Ну как в той детской сказке, про деревянного мальчика...

К противостоянию с Константинополем подключилась РПЦвУ:...

dima222

dima222 написал:

Почему для русскоязычной паствы открывает храм группа людей, называющая себя "Украинской Православной Церковью"? wink 

УПЦ (МП) продолжает негласно рукополагать епископов Кры...

dima222

dima222 написал:

Рукоположение сепаратиста Каллиника стало возможным как следствие новой политики команды Зеленского - безразличие к церковным вопросам и компас на сближение с русским благословили Онуфрию и Паканичу поставить еще одного русского человека в МП. Кстати ничем не лучше и новоизбранные епископы. Чем можно объяснить избрание Никодима Пустовгара как не позицией по поддержке русского мира на Черниговщине. Других заслуг у него нету...

Архієпископ-ректор Почаївської семінарії послав «сосати...

dima222

dima222 написал:

Вітання владиці Іову з Івано_Франківської єпархії УПЦ МП: спаси, Господи, владико за Ваші компліменти у нашу адресу! Знаєте, образливо до глибини душі. При скорій зустрічі у Почаєві обовязково зустрінусь з Вами і подивлюся прямо в очі... 

Чи дійде до церковного майдану?

dima222

dima222 написал:

Цікаво що офіційний сайт УПЦ МП має таку собі розлогу колонку де дублює новини із офіційного сайту РПЦ - тут і про Путіна новини і про Медведєва і про російську армію якій РПЦ будє храми... Відкриваєш сайт УПЦ а там новини про Путіна... ото радость із Patriarchia.ru 

Віряни ПЦУ відстояли у Верховному суді право на перехід...

dutchak1

dutchak1 написал:

Ну і що, хтось читав те судове рішення? З чим вітали парафіян і настоятеля храму?

25.          Тому, суд доходить висновку, що в даному випадку спір виник між засновниками та членами релігійної організації - Хустської єпархії УПЦ та релігійної громади - Релігійної громади УПЦ КП, яка вирішила змінити канонічне підпорядкування, подавши заяву про реєстрацію змін до статуту, що свідчить про приватно-правовий характер спірних правовідносин.

26.          У зв`язку з цим, судами попередніх інстанцій було помилково віднесено даний спір до       юрисдикції адміністративних судів, оскільки позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільних прав позивача і з огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

wink 

До недавнего времени можно было со снисходительной ирон...

dima222

dima222 написал:

Реально, перечитував іноді біографії наших архієреїв, ужасає те, що більшість немає навіть очної семінарї, і серед них найнайвищі чини архіреїв, даже предстоятелів!... ті що роками мучили свої голови і животи поклали у семінаріях, академіях і єпархіальних послушаніях - в тіні Церкви, а пронирливі і дерзновенні - керують єпархіями... парадоксіс ))) 

Тут священники УПЦ (РПЦ) говорят, мол, что признание ПЦ...

dima222

dima222 написал:

Стаття відмінна. Молодець

Отець Микола Данилевич закрив для мене можливість комен...

dima222

dima222 написал:

Многая лета, отец Андрей

УПЦ МП вже не називає ПЦУ "розкольниками"...

dima222

dima222 написал:

Дякую. Дуже вичерпно і тепер маю багато аргументів на захист ПЦУ перед знайомими з МП. Варто радіти! 

И снова перлы известного запорожского религиозно-полити...

dima222

dima222 написал:

Страшно от таких слов Луки - неужели здоровый человек может такое глаголати? 

Чи має Церква моральне право судити содомітів?

Олександр

Олександр написал:

Короткий зміст матеріалу: Свій хвалить своїх.

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

Onufriy

Onufriy написал:

Цитата: dutchak1
церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці

А слухаючи Гундяєва, так і не скажеш... fellow

Дякую Вам за визнання того, що МП веде антидержавну діяльність wink (звісно трішечки, ну саму крихітку):
Цитата: dutchak1
Позиція організації (МП) стала ворожою окремим проявам держави

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

dutchak1

dutchak1 написал:

Однією з основних перешкод в державно-церковних відносинах в Україні є існування т.з науки «релігієзнавство». Назагал це мирне заняття, яке зайняло скромне але менш-більш дохідне місце в явищі української тіньової науки, невелике і замкнене болітце, в якому перетирають свої, далекі від життя, проблемки, плодять докторів і кандидатів філософії. І все би нічого, але в умовах нашої країни ця «наука» зайняла місце між державою і церквами і фактично, самостійно уповноваживши себе на представлення церков, в якості посередника веде діалог з державою. З представників цієї «науки» формуються комітети, департаменти, відділи міністерства яким надалі і доручають те, що в нас названо «державною політикою в області релігії». Зрозуміло, що для більшості держчиновників і законодавців релігія то тьомний лєс і, при виникненні якихось проблем з релігійними організаціями, вони біжать до релігієзнавця, який їм все розкладе «по поличкам». Ну не бігти же їм до тих малохольних, які Богу моляться. Тобто ситуація анекдотична – проголошуючи з усіх трибун про необхідність діалогу з церквами, держава той діалог і відносини імітує, замінює на відносини з бутафорською церквою, утвореною на держзамовлення докторами філософії і політології від релігієзнавства. Причому та побудова почалась ще в 1990 році, коли новоспеченими демократами і викладачами кафедр наукового атеїзму був зліплений союзний релігійний закон де по зразку цивільної громадської організації почали ліпити релігійні. Це була своєрідна резервація для віруючих і в Україні той процес підхопили вже місцеві діячі наукового атеїзму разом з діячами НРУ.

Всі релігієзнавці і викладачі кафедр вміють розказати про різні моделі співіснування держави та релігії, що мають місце у світовій практиці, які, частіше за все, законодавчо оформлені. Але я добавлю, що це є тінь іншої, вищої істин, яка встановлює що спочатку моделі і відносини а потім законодавче оформлення. Загально ця максима в теорії права виглядає так – закони тільки регулюють суспільні відносини і ніколи їх не створюють. Відносини передують законам. І от в нашій ситуації після розпаду СРСР, в ситуації з нульовим рівнем права і відсутністю реальних релігійних організацій як суб’єктів права, перетягнувши до себе конституційний принцип відділення, ми почали ним регулювати відсутні суспільні відносини(!). За цих обставин ті спроби в 90-х роках зробити релігійний закон були приречені. Що і сталось. Перетягнувши слідом за Конституцією цивільне право, ми ним почали регулювати духовні, неправові відносини. І цьому могли б завадити ну хоч якісь, ну хоч елементарні відносини з тими убогими релігійними організаціями. Це не потребує якихось надзвичайних зусиль чи здібностей. Це може навіть релігієзнавець Єленський. Якщо захоче. Наприклад – Єленський любив раніше на різних телевізорах розказувати про важливість автономії релігійної організації і про необхідність її захисту і захисту переходів. Ну і потім він зліпив той закон, Закон Мародерів №4128. І от якби Єленський уважніше придивився до релігійних організацій і до того принципу автономії, він би міг зрозуміти що принцип відділення і принцип автономії це є одне і теж. Або взаємодоповнююче. Принцип автономії в першу чергу означає що організація сама(!) її проголошує, сама визначає її межі а держава тільки бере це потім до уваги. А тому, якщо всі християнські конфесії згідно своїх канонів визначають автономною організацією всю церкву а не парафію, якщо всі конфесії самостійно визначають правила утворення парафій і долю майна - то це і мало би бути одним з основних правил відносин держави і церков. А Конституція це тільки потім констатує як відділення.

Сьогодні цей процес «побудови відносин» продовжують т.з ефективні менеджери, які відчувши своєрідний запит, успішно експлуатують його ресурс. Текст релігійного закону і та діяльність найбільш вповні стали в утворенні організації ПЦУ. В унісон з православною симфонією, з менеджерами від віруючих, в Україні творять близнюка «русского мира». Ось один з них стверджує що УПЦ МП стала ворогом  суспільства. Лукавить, свідомо або по нерозумінню. Позиція організації стала ворожою окремим проявам держави а держава це не є суспільство. Держава це механізм збирання податків, підтримання порядку в суспільстві. Такий же як пральна машина в побуті і стверджувати що пральній машині необхідна церква просто смішно. В суспільстві необхідні якісь відносини держава з церквами, але наша придуркувата машина в своєму існуванні намагається використати церкву в своїх інтересах, інтересах далеких від суспільних. Тому завжди слушне попередження – церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці. І в наших умовах відносини церкви з державою повинні починатись з тези – держава ворог церкви. Можна цитувати одного священника УГКЦ – держава не повинна робити нічого поганого для церкви і нічого доброго. Те, що «УПЦ (МП) всячески демонизируют Минкульт», ну що ж - під час війни завжди виникає потреба в специфічних «законах», текстах. Потреба в людях типу Медінський, Юраш, Єленський і існуючі з обох сторін фронту контори «міністерство культури» перетворилися в розсадники мракобісся.

 

Священик Сєверодонецької єпархії УПЦ (МП) звершив чин в...

Onufriy

Onufriy написал:

Та це прямо чудо!...
Схоже, що "капітан сьогодні був тверезий"