Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

Книжки
За Віру, Царя і Кобзаря

12 10 2017 Нові надходження, Книжки

За Віру, Царя і Кобзаря

У монографії істориків Федевичів розглянуто вельми парадоксальний феномен останньої декади існування імперії Романових

З Божого саду: Рослини і тварини у Святому Письмі

26 06 2014 Нові надходження, Книжки

З Божого саду: Рослини і тварини у Святому Письмі

Андрій Топачевський. З Божого саду: Рослини і тварини у Святому Письмі».‒ К. : Веселка, 2014. ‒ 279 с.
Висвітлюються біблійні аспекти знань у царинах історії, народознавства, етноботаніки, етнозоології, що сприяє розумінню Святого Письма, допомагає читачеві уявити цілісну картину Світу від ранньої античності до нашого часу. При цьому Старий і Новий Завіт, окремі «неканонічні» тексти трактуються без орієнтації на ту або іншу релігійну конфесію. Біблія сприймається як Книга книг, що справила величезний вплив на світову історію, науку і культуру, визначивши місце Людини та кожної істоти в Універсумі.

Зенько Ю.М. Психология религии. 2-е издание

17 07 2013 Нові надходження, Книжки

Зенько Ю.М. Психология религии. 2-е издание

Книга представляет собой инновационное исследование в области активно развивающегося в настоящее время психологического направления — психологии религии. В книге затрагивается широкий спектр тем: основные проблемы психологии религии как научного направления, история взаимоотношений психологии и религии в России (с первой четверти XVIII века по первую четверть XX века и в настоящее время), христианский и секулярный подходы к органам чувств, научное и религиозное видение феноменов «схемы тела», сравнительный анализ психических состояний (приводится анализ и критика измененных состояний сознания с точки зрения православного учения о «прелести»). Книга рассчитана как на специалистов-психологов, так и на широкий круг читателей, интересующихся психологией, христианством.

Загадки поля Куликова

9 02 2012 Нові надходження, Книжки

Загадки поля Куликова

Куликовская битва, произошедшая, по свидетельствам летописей, 8 сентября 1380 года на Куликовом поле между реками Дон, Непрядва и Красивая Меча, была решающим сражением между Русью и Ордой. Его описанию посвящены "Задонщина" и "Сказание о Мамаевом побоище", множество научных исследований и художественных произведений. Как ни странно, результаты многолетних археологических раскопок на предполагаемом Куликовом поле говорят скорее о рядовом столкновении конных отрядов, чем о сражении двух значительных армий. В своей книге историк и журналист Ю.Звягин на основе анализа летописей, данных археологии и нумизматики доказывает, что реальное место битвы необходимо искать не в низовьях, а в верховьях Непрядвы и Мечи, в районе озера Волово. Именно там проходил знаменитый Муравский шлях, по которому веками степняки совершали набеги на Русь

Записные книжки епископа Варнавы (Беляева)

9 02 2012 Нові надходження, Книжки

Записные книжки епископа Варнавы (Беляева)

 
Епископ Варнава (в миру – Николай Беляев, 1887–1963) три года провел в советских лагерях (1933–1936), затем жил в Томске, а в 1949 году переехал в Киев, где стал вести записные книжки. По мнению составителя и редактора книги Павла Проценко, в них епископ Варнава «создал макет позднего сталинизма. Поздний сталинизм – эта вершина Советской империи – был царством декларируемого, провозглашаемого всеобщего счастья. Все настоящие люди полностью реализовывали себя в счастливом сталинском мире благодаря Вождю и единственно правильному учению. Но это счастье Варнава не принимал». Советская система раскрывается епископом Варнавой как антихристианская, ложная, а главное, как лишающая человека «способности чувствовать боль».
Епископ Варнава (в миру – Николай Беляев, 1887–1963) три года провел в советских лагерях (1933–1936), затем жил в Томске, а в 1949 году переехал в Киев, где стал вести записные книжки. По мнению составителя и редактора книги Павла Проценко, в них епископ Варнава «создал макет позднего сталинизма. Поздний сталинизм – эта вершина Советской империи – был царством декларируемого, провозглашаемого всеобщего счастья. Все настоящие люди полностью реализовывали себя в счастливом сталинском мире благодаря Вождю и единственно правильному учению. Но это счастье Варнава не принимал». Советская система раскрывается епископом Варнавой как антихристианская, ложная, а главное, как лишающая человека «способности чувствовать боль».

НОВИНИ

Всі матеріали

останні коментарі

Українська держава не вим...

dutchak1

dutchak1 написал:

 ВІНК wink 

Богослів’я під прицілом: ...

dutchak1

dutchak1 написал:

мракобісний маніфест wink 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє. wink І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.

 

Подкаст з Оксаною Горкуше...

dutchak1

dutchak1 написал:

Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства. wink 

Проблема українського пра...

dutchak1

dutchak1 написал:

Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.

І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...