Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

Книжки
Мельник В.И. Гончаров и православие. Духовный мир писателя

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Мельник В.И. Гончаров и православие. Духовный мир писателя

Личность и творчество великого русского писателя И.А. Гончарова впервые рассматриваются с христианской точки зрения. Установлено, что писатель находился в церковной ограде от первого до последнего дня своей жизни, а в его романах разлит свет Евангелия. Романная трилогия Гончарова показывает духовное восхождение героя: от АДуева в «Обыкновенной истории» до РАЙского в «Обрыве». Книга доказательно ставит имя Гончарова в ряд христианских русских писателей: от Н.В. Гоголя до А.С. Хомякова и Ф.М. Достоевского. При этом Гончаров шел своим путем, предвосхищая поиски христианской философии Серебряного века.

Богданов, А. Мятежное православие

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Богданов, А. Мятежное православие

Корни громких политических процессов над инакомыслящими, имевших идеологическую и назидательную подоплеку, уходят в глубь веков русской истории. Стяжательствующее духовенство и Иван Грозный против монаха-проповедника Артемия; всесильный патриарх Филарет против поэтов князя Ивана Хворостинина и Антония Подольского; абсолютный монарх - "солнце" - Алексей Михайлович с сонмом русских и иноземных православных иерархов против протопопа Аввакума; сверхмощный карательный аппарат петровского государства и "мудроборцы" во главе с патриархом Иоакимом против просветителя Сильвестра Медведева - вот неполный перечень событий и героев книги. Рассчитана на широкий круг читателей.

Никонов А.П. Опиум для народа. Религия как глобальный бизнес-проект.

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Никонов А.П. Опиум для народа. Религия как глобальный бизнес-проект.

Александр Никонов – убежденный атеист и известный специалист по развенчанию разнообразных мифов – анализирует тексты Священного Писания. С неизменной иронией, как всегда логично и убедительно, автор показывает, что Ветхий Завет – не что иное, как сборник легенд древних скотоводческих племен, впитавший эпосы более развитых цивилизаций, что Евангелие в своей основе – перепевы мифов древних культур и что церковь, по своей сути, – глобальный коммерческий проект. Книга несомненно «заденет религиозные чувства» определенных слоев населения. Тем не менее прочесть ее полезно всем – и верующим, и неверующим, и неуверенным. Это книга не о вере. Вера – личное, внутреннее, интимное дело каждого человека. А религия и церковь – совсем другое… Для широкого круга читателей, способных к критическому анализу.

Нэнси Мерфи, Джордж Эллис О нравственной природе вселенной. Богословие, космология и этика

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Нэнси Мерфи, Джордж Эллис О нравственной природе вселенной. Богословие, космология и этика

Книга представляет собой попытку согласовать научное понимание вселенной с богословским и этическим подходом. Авторы показывают, что определенная нравственная модель, которую они называют "кенотической" этикой (то есть этикой, подразумевающей стремление к самоограничению и самоотдаче), находит поддержку как "снизу", со стороны социологии и социальной этики, так и "сверху", со стороны богословия и религиозной этики. Они утверждают, что современная космология требует этической системы, построенной на самоотдаче и ненасилии.

Д.Юм. Диалоги о естественной религии

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Д.Юм. Диалоги о естественной религии

Предлагаемая читателю книга крупнейшего английского философа, историка, публициста Давида Юма (1711-1776) «Диалоги о естественной религии», написанная около 1751 г., была издана после смерти автора в 1779 г. Статьи «О самоубийстве» и «О бессмертии души» также были опубликованы посмертно. Форма диалогов выбрана Юмом неслучайно: многие положения вероучения исключают возможность спора в силу устойчивого общепринятого отношения к ним, а живость беседы допускает «разнообразие освещений». Есть вопросы, которые остаются «темны и недостоверны». В целом, как утверждает автор, эта область исследований не имеет предела. Эти труды Д. Юма, собранные под одной обложкой, приводятся по русскому изданию 1908 г. Рекомендуется философам, религиоведам, историкам, культурологам, всем, кого интересует история религии.

Епископ Порфирий (Успенский). История Афона

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Епископ Порфирий (Успенский). История Афона

Книга знаменитого церковного историка, археолога, филолога и искусствоведа еп. Порфирия (Успенского) - богатое материалом повествование об истории Святой Горы Афонской, самой знаменитой святыни православного монашества. "История", основанная на документальных источниках и наблюдениях очевидца, по сей день остается уникальным по ценности научным трудом. При переиздании книга снабжена справочным аппаратом, а также комментариями и приложениями, отражающими современное состояние исторических исследований об Афоне. Увлекательное и познавательное повествование, написанное сочным русским языком XIX в., адресовано всем любителям церковной истории. Знатоки греческой словесности найдут в книге множество памятников всех эпох.

Бхагавадгита. Новый перевод с примечаниями

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Бхагавадгита. Новый перевод с примечаниями

Бхагавадгита — одна из самых почитаемых священных книг индуизма. Настоящее издание, в котором литературный русский перевод впервые сопровождается пословным грамматическим разбором, не только может служить уникальным пособием для изучающих санскрит, но и позволит каждому по-настоящему заинтересованному читателю ощутить внутреннюю гармонию звучания санскритского стиха и его глубинного смысла. Подробные примечания, проводящие параллели между рассматриваемым произведением и другими классическими текстами, способствует формированию целостного представления о литературе и философской мысли Древней Индии. Приложение содержит алфавитный указатель и словарь терминов.

Белая Церковь: Вдали от атеистического террора

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Белая Церковь: Вдали от атеистического террора

В 2007 году произошло знаменательное событие в истории России — объединение Русской Православной Церкви Московского Патриархата и Русской Православной Зарубежной Церкви. Прежний церковный раскол проистекал из трагических событий начала ХХ века — большевистской революции 1917 года, Гражданской войны и последовавшей за ними эмиграции многих православных епископов, священников, монахов и мирян. Особенный интерес читателя вызовет обсуждение вопросов о том, как относился к формированию РПЗЦ патриарх Тихон, как отнеслась РПЦ МП к призыву Зарубежной Церкви о возвращении на российский престол Романовых, о сотрудничестве ряда представителей Зарубежной Церкви с нацистской Германией и ряда руководителей РПЦ МП с КГБ. Автор книги — священник РПЗЦ с 1993 года. В книге использованы редкие документы из архивов, а также неопубликованные статьи епископа Григория (Граббе) и архиепископа Иоанна (Максимовича).

Основные течения в еврейской мистике. Серия: Библиотека российского еврейского конгресса / Major Trends in Jewish Mysticism Гершом Шолем / Gershom G. Scholem

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Основные течения в еврейской мистике. Серия: Библиотека российского еврейского конгресса / Major Trends in Jewish Mysticism Гершом Шолем / Gershom G. Scholem

Книга "Основные течения в еврейской мистике" является фундаментальным трудом, внесшим огромный вклад в изучение каббалы, хасидизма, саббатианства и других направлений еврейской мысли. Это плод личностных переживаний и внутренних конфликтов ученого, блестящего аналитика и скептика, искавшего свой собственный путь постижения еврейского духовного наследия. "Я никогда не отрывал себя от Бога... Я убежден, что нет морали, если она не основана на религии," и нет "абсолютной автономии человека, когда он делает себя сам, а, мир сам себя создает".

«Античная философия: Энциклопедический словарь»

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

«Античная философия: Энциклопедический словарь»

Энциклопедический словарь учитывает новейшие достижения историко-философской мысли в исследовании античной философии. Эти достижения связаны с именами исследователей двадцатого века Х. Сафрея, Л. Вестеринка, Дж. Диллона, Д. Риста, которые были особо заинтересованы в выявлении все новых подробностей влияния античных философских теорий и практик на христианские доктрины и аскезу. Большинство авторов словаря принадлежат к активным участникам Рождественских чтений и являются преподавателями православных высших учебных заведений Москвы. Поэтому мотивы написания словаря не были только светскими.

Ю. А. Иоаннесян. Вера бахаи. Серия: Мир Востока

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Ю. А. Иоаннесян. Вера бахаи. Серия: Мир Востока

Книга знакомит читатателя с позднейшей из религий мира - религией бахай, включая бабизм как феномен, непосредственно предшествовавший ее становлению. Зародившись в XIX в. и заявив о себе как о новой мировой религии, она уступает сегодня по географической распространенности лишь христианству, а писания ее основателя переведены на 800 языков. Общины бахай имелись в Царской России и в СССР до 1938 г., возродившись в 1990 г., существуют ныне на всем постсоветском пространстве. Подобная распространенность религии бахай предопределяет необходимость ее научного изучения. Данная книга представляет собой комплексное описание истории, вероучения, религиозной практики и административных принципов бахай на базе первичных источников.

Эрвин Панофский / Ervin Panofsky. Этюды по иконологии. Серия: Художник и знаток / Studies in Iconology:

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Эрвин Панофский / Ervin Panofsky. Этюды по иконологии. Серия: Художник и знаток / Studies in Iconology:

Настоящее издание - это первый перевод на русский язык ранней работы Эрвина Панофского "Этюды по иконологии". Она была опубликована в 1939 году и сыграла основополагающую роль в формировании методологии ученого, изложенной им в программном предисловии. Здесь же автор рассматривает конкретные проблемы иконографии в их тесной связи с идеями неоплатонизма. Книга уже давно стала хрестоматийной для специалистов; те же, кто неравнодушен к эпохе Возрождения, найдут в ней интересные и полезные сведения как об изобразительном искусстве, так и о литературе, философии, других науках. Издание содержит подробный справочный аппарат и большое количество иллюстраций.

Апокрифические сказания: Патриархи, пророки и апостолы

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Апокрифические сказания: Патриархи, пророки и апостолы

Когда появилась «мировая литература»? Иначе говоря — когда литературный текст, достойный во всех отношениях, впервые начали переводить на другие языки? Вероятнее всего, что в III веке до Рождества Христова. А текст этот — Библия. Ведь со времени ее перевода семьюдесятью толковниками на греческий язык до возникновения христианства книги Ветхого Завета успели обрасти огромным количеством подражаний — апокрифических, то есть неканонических, «тайных» и «отреченных» сочинений (уже литературой в нашем, современном смысле). Новое собрание апокрифов позволяет проследить этот процесс вплоть до появления первых подлинно христианских произведений, когда в столкновениях различных точек зрения, в борьбе апологетов, гностиков и язычников, рождалась великая истина — формировалась основа новозаветного Канона.

Генри В. Мортон / Henry V. Morton. Святая Земля. Путешествие по библейским местам

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Генри В. Мортон / Henry V. Morton. Святая Земля. Путешествие по библейским местам

Известный лондонский журналист Генри В.Мортон прибыл в Святую Землю как турист в середине XX века, но маршрут его поездки по Палестине и соседним территориям значительно отличался от того, который доступен и широко распространен сегодня; поэтому ему удалось увидеть и описать многое из того, что волей обстоятельств упускают современные туристы. Ему довелось свободно бродить по Иерусалиму и участвовать в коптских религиозных церемониях, пересекать Ливийскую пустыню и воочию любоваться ливанскими кедрами, без помех добраться до затерянного в горах легендарного города-призрака Петры и спускаться в подземелья собора Святого Петра. Путешествие Генри Мортона по библейским местам, совершенное с Библией в руках, началось в Иерусалиме и завершилось в Риме. Тем самым Мортон как бы повторил путь, по которому христианство пришло в Европу.

Толстой Л.Н. Четвероевангелие: Соединение и перевод четырех Евангелий

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Толстой Л.Н. Четвероевангелие: Соединение и перевод четырех Евангелий

Лев Толстой глубоко изучил греческий язык, чтобы самостоятельно перевести все четыре Евангелия. Свой перевод он снабдил собственными подробными комментариями, а завершил кратким изложением текста этой великой книги. Данное издание украсила также статья выдающегося философа и богослова Александра Меня, представляющая точку зрения церкви на поиски Бога великим русским писателем.

Щедровицкий В.В. Введение в Ветхий Завет. Пятикнижие Моисеево

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Щедровицкий В.В. Введение в Ветхий Завет. Пятикнижие Моисеево

Многотомное издание "Введение в Ветхий Завет" представляет собой не имеющий аналогов современный систематический комментарий к Библии, написанный известным теологом, поэтом и переводчиком. В основу издания легли учебные курсы по библеистике, прочитанные автором в ряде светских и духовных вузов г. Москвы. Настоящая книга объединяет три отдельных тома, совокупно содержащих толкование ко всему Пятикнижию Моисееву (Торе). Очередное переиздание этой завоевавшей популярность у широкого читателя книги отличается наиболее выверенной редакцией текста. Издание снабжено развитым справочным аппаратом и актуализированным списком литературы по библеистике.

Ратцингер Й. (Папа Бенедикт XVI). Иисус из Назарета

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Ратцингер Й. (Папа Бенедикт XVI). Иисус из Назарета

В своей первой написанной в сане понтифика книге Йозеф Ратцингер (Папа Бенедикт XVI) подводит своеобразный итог многолетним трудам, в центре которых неизменно оказывается главный вопрос — постижение истинного значения Иисуса Христа. Книга, работа над которой началась в 2003 году, адресована не только ученым богословам и церковнослужителям, но всему христианскому миру. Автор, убежденный противник популистских истолкований и псевдоисторических реконструкций образа Христа, стремится открыть читателям «своего» Иисуса и через параллели с современностью приблизить Его к нам. «Иисус из Назарета» представляет собой первую часть задуманного объемного труда и охватывает период от Крещения в Иордане до Преображения. «То, что Папа, наместник Христа на земле, не формулирует некую догму, а представляет на суд общественности свои богословские размышления об Иисусе, можно рассматривать как настоящую революцию» (Томас Зёдинг, теолог (Германия)). «В этой книге — концентрированная мудрость человека, посвятившего себя молитве и глубоким размышлениям о неразрывной связи Иисуса с Отцом Небесным» (Ричард Хейз, теолог (США)). /Пер. с нем. М. Кореневой/

Епископ Иларион (Алфеев). Вы - свет мира. Что нужно знать о христианской жизни

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Епископ Иларион (Алфеев). Вы - свет мира. Что нужно знать о христианской жизни

Автор адресует свою книгу прежде всего тем, кто недавно пришел в Церковь или только готовится к крещению и хотел бы больше узнать о православии из надежного авторитетного источника, а не из сомнительных брошюр, полных суеверий, сомнительных рекомендаций и псевдоправославных утверждений. Епископ Венский и Австрийский Иларион (Алфеев) рассматривает все составляющие жизни православного человека и дает практические рекомендации по поводу того, как христианину жить в XXI веке. Он исчерпывающе и доступно в соответствии со Священным Писанием и учением святых отцов объясняет, что такое вера, пост, христианский брак, спасение души, загробная жизнь, монашество, духовная жизнь в православном понимании, для чего нужны Церковь и священнослужители, как правильно молиться и так далее. Для широкого круга читателей.

Таисия Олейникова. Твое православное имя

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Таисия Олейникова. Твое православное имя

В книге указаны имена святых (мучеников, преподобных, святителей и т.д.) на каждый день года, память которых отмечается Православной Христианской Церковью. Этими именами нарекали новорожденных при крещении. Также дано значение (толкование, расшифровка) всех имен. Имеется именной указатель всех мужских и женских имен с указанием дней празднования каждого имени, а также Пасхалия и связанные с ней праздники до 2012 года. Приведена таблица для определения дня Пасхи.

Имам Ал-Бухари. Ал-адаб ал-муфрад. Хадисы Пророка о достойном поведении

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Имам Ал-Бухари. Ал-адаб ал-муфрад. Хадисы Пророка о достойном поведении

Ибн Хузайма сказал: "Не встречал я под небосводом ни более осведомленного о хадисах Посланника Аллаха, ни того, кто помнил бы больше хадисов, чем ал-Бухари". Этот сборник хадисов имама ал-Бухари является своеобразным морально-нравственным кодексом мусульманина и способен оказать помощь в сложных жизненных ситуациях.

Грицков В.В. Крещение Руси

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Грицков В.В. Крещение Руси

Книга известного писателя В.В.Грицкова содержит обзор основных событий из жизни двух ключевых фигур в истории Древней Руси: великого князя Владимира Святого и первого русского митрополита св. Михаила Киевского. Внесены отдельные уточнения в хронологию начальной поры массового обращения в православие населения Киевской Руси и иных событий эпохи Владимира Святого. Книга предназначена для любителей русской истории и истории православия.

Буддизм. Энциклопедия

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Буддизм. Энциклопедия

Из трех религий, которые принято называть мировыми, буддизм — древнейшая (ее возраст насчитывает более двадцати пяти столетий) и, пожалуй, самая «либеральная»: ни христианство, ни ислам не позволяют своим приверженцам подобной свободы в исповедании веры. Идейные противники буддизма зачастую трактуют эту свободу как аморфность вероучения и даже отказывают буддизму в праве именоваться религией. Тем не менее для миллионов людей в Азии и в остальных частях света буддизм — именно религия, оказывающая непосредственное влияние на образ жизни. Истории возникновения и распространения буддизма, тому, как он складывался, утверждался, терпел гонения, видоизменялся и завоевывал все большее число последователей, и посвящена эта книга.

Словарь религий: иудаизм, христианство, ислам. Под редакцией В. Зюбера, Ж. Потэна

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Словарь религий: иудаизм, христианство, ислам. Под редакцией В. Зюбера, Ж. Потэна

Иудаизм, христианство и ислам объединяет вера в единого Бога. Наследие этих трех религий составляет основу нашей цивилизации. Каждая из великих монотеистических религий образует чрезвычайно сложный и многогранный мир, даря надежду миллионам наших современников. Задачей словаря является объяснение терминов, представляющих наибольшую важность при изучении этих религий. Каждая из трех религий представлена в словаре ключевыми словами, наиболее полно раскрывающими их духовное, политическое и историческое значение. Система перекрестных ссылок позволит читателю свободно перемещаться из мира одной религии в мир другой. Иудаизм, христианство и ислам образуют особый духовный, теологический и культурный комплекс, который отличается от всех других религий мира самим фактом своего общего прошлого и общей веры в единого Бога.

Ш. М. Шукуров. Образ храма / Imago Templi

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Ш. М. Шукуров. Образ храма / Imago Templi

В работе рассматриваются проблемы формирования архитектурного и храмового образа в иудаизме, христианстве и исламе. Исследуются иконографические, иконологические и концептуальные основы формирования понятия храма в теологии, философии и литературной теории. Работа учитывает и исторический вектор развития храмовой архитектуры. В частности, отдельные главы отводятся аналитике храма Соломона, Св. Софии константинопольской, Куббат ас-Сахре в Иерусалиме. Особое внимание уделено методологическим принципам аналитики. В качестве доминирующей теории, позволяющей осмыслить всю совокупность материала, избрана топология Аристотеля.

Болховітіновський щорічник 2008

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Болховітіновський щорічник 2008

«Болховітіновський щорічник» — нове видання Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Воно містить матеріали конференції «Православ'я - наука суспільство», що відбулася у Києві у травні 2008 року. Подібні конференції проводяться заповідником щорічно з 2003 року. Конференція присвячена Київському митрополиту Євгенію (Болховітінову), з ім'ям якого пов'язується зародження історико-церковного напряму в українській історичній науці. Перший випуск «Болховітіновського щорічника» містить праці з історії Церкви в Україні XVI-XX ст. переважно джерелознавчого та історіографічного характеру, історико-правові студії, матеріали круглого столу, присвяченого публікації джерел, раніше неопубліковану роботу академіка В.П. Бузескула тощо.

НОВИНИ

Всі матеріали

останні коментарі

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

Onufriy

Onufriy написал:

Цитата: dutchak1
церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці

А слухаючи Гундяєва, так і не скажеш... fellow

Дякую Вам за визнання того, що МП веде антидержавну діяльність wink (звісно трішечки, ну саму крихітку):
Цитата: dutchak1
Позиція організації (МП) стала ворожою окремим проявам держави

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

dutchak1

dutchak1 написал:

Однією з основних перешкод в державно-церковних відносинах в Україні є існування т.з науки «релігієзнавство». Назагал це мирне заняття, яке зайняло скромне але менш-більш дохідне місце в явищі української тіньової науки, невелике і замкнене болітце, в якому перетирають свої, далекі від життя, проблемки, плодять докторів і кандидатів філософії. І все би нічого, але в умовах нашої країни ця «наука» зайняла місце між державою і церквами і фактично, самостійно уповноваживши себе на представлення церков, в якості посередника веде діалог з державою. З представників цієї «науки» формуються комітети, департаменти, відділи міністерства яким надалі і доручають те, що в нас названо «державною політикою в області релігії». Зрозуміло, що для більшості держчиновників і законодавців релігія то тьомний лєс і, при виникненні якихось проблем з релігійними організаціями, вони біжать до релігієзнавця, який їм все розкладе «по поличкам». Ну не бігти же їм до тих малохольних, які Богу моляться. Тобто ситуація анекдотична – проголошуючи з усіх трибун про необхідність діалогу з церквами, держава той діалог і відносини імітує, замінює на відносини з бутафорською церквою, утвореною на держзамовлення докторами філософії і політології від релігієзнавства. Причому та побудова почалась ще в 1990 році, коли новоспеченими демократами і викладачами кафедр наукового атеїзму був зліплений союзний релігійний закон де по зразку цивільної громадської організації почали ліпити релігійні. Це була своєрідна резервація для віруючих і в Україні той процес підхопили вже місцеві діячі наукового атеїзму разом з діячами НРУ.

Всі релігієзнавці і викладачі кафедр вміють розказати про різні моделі співіснування держави та релігії, що мають місце у світовій практиці, які, частіше за все, законодавчо оформлені. Але я добавлю, що це є тінь іншої, вищої істин, яка встановлює що спочатку моделі і відносини а потім законодавче оформлення. Загально ця максима в теорії права виглядає так – закони тільки регулюють суспільні відносини і ніколи їх не створюють. Відносини передують законам. І от в нашій ситуації після розпаду СРСР, в ситуації з нульовим рівнем права і відсутністю реальних релігійних організацій як суб’єктів права, перетягнувши до себе конституційний принцип відділення, ми почали ним регулювати відсутні суспільні відносини(!). За цих обставин ті спроби в 90-х роках зробити релігійний закон були приречені. Що і сталось. Перетягнувши слідом за Конституцією цивільне право, ми ним почали регулювати духовні, неправові відносини. І цьому могли б завадити ну хоч якісь, ну хоч елементарні відносини з тими убогими релігійними організаціями. Це не потребує якихось надзвичайних зусиль чи здібностей. Це може навіть релігієзнавець Єленський. Якщо захоче. Наприклад – Єленський любив раніше на різних телевізорах розказувати про важливість автономії релігійної організації і про необхідність її захисту і захисту переходів. Ну і потім він зліпив той закон, Закон Мародерів №4128. І от якби Єленський уважніше придивився до релігійних організацій і до того принципу автономії, він би міг зрозуміти що принцип відділення і принцип автономії це є одне і теж. Або взаємодоповнююче. Принцип автономії в першу чергу означає що організація сама(!) її проголошує, сама визначає її межі а держава тільки бере це потім до уваги. А тому, якщо всі християнські конфесії згідно своїх канонів визначають автономною організацією всю церкву а не парафію, якщо всі конфесії самостійно визначають правила утворення парафій і долю майна - то це і мало би бути одним з основних правил відносин держави і церков. А Конституція це тільки потім констатує як відділення.

Сьогодні цей процес «побудови відносин» продовжують т.з ефективні менеджери, які відчувши своєрідний запит, успішно експлуатують його ресурс. Текст релігійного закону і та діяльність найбільш вповні стали в утворенні організації ПЦУ. В унісон з православною симфонією, з менеджерами від віруючих, в Україні творять близнюка «русского мира». Ось один з них стверджує що УПЦ МП стала ворогом  суспільства. Лукавить, свідомо або по нерозумінню. Позиція організації стала ворожою окремим проявам держави а держава це не є суспільство. Держава це механізм збирання податків, підтримання порядку в суспільстві. Такий же як пральна машина в побуті і стверджувати що пральній машині необхідна церква просто смішно. В суспільстві необхідні якісь відносини держава з церквами, але наша придуркувата машина в своєму існуванні намагається використати церкву в своїх інтересах, інтересах далеких від суспільних. Тому завжди слушне попередження – церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці. І в наших умовах відносини церкви з державою повинні починатись з тези – держава ворог церкви. Можна цитувати одного священника УГКЦ – держава не повинна робити нічого поганого для церкви і нічого доброго. Те, що «УПЦ (МП) всячески демонизируют Минкульт», ну що ж - під час війни завжди виникає потреба в специфічних «законах», текстах. Потреба в людях типу Медінський, Юраш, Єленський і існуючі з обох сторін фронту контори «міністерство культури» перетворилися в розсадники мракобісся.

 

Священик Сєверодонецької єпархії УПЦ (МП) звершив чин в...

Onufriy

Onufriy написал:

Та це прямо чудо!...
Схоже, що "капітан сьогодні був тверезий"

Харків'яни вимагають у парафії УПЦ (МП) відновити колі...

Onufriy

Onufriy написал:

порушення Закону України «Про охорону культурної спадщини» в Харкові давно набули системного характеру

Прокляті воцерковлені дикуни! what
Але ще більше гріха - на місцевих адміністративних беззаконниках і фарисеях

Знайдіть на цьому бланку згадку про УПЦ

dima222

dima222 написал:

Митрополита Лазаря давно треба було оголосити персоною нон грата в Україні - а тим часом його рідним брат Дмитро у Дунаєві біля Почаєва в селі, яке приєдналося до ПЦУ, намагається будувати нову церкву. І точно за гроші Лазаря, бо всі племінники Лазаря - сини та родичі Дмитра, служать священиками у Криму. 

Чем Зеленский страшен для православия

Onufriy

Onufriy написал:

Добрячий текст +5!
 
51-е правило Шестого Вселенского собора запрещает всем христианам посещать комедийные представления... программы с участием Зеленского подпадают под анафему, так как усеяны непристойностями

З огляду на це, православна Церква не повинна б агітувати за Зеро... feel

Але... wink в УПЦ МП тепер усе інакше...

Дійсно, ну як же можна не підтримати чоловічка? Тим більше, коли він - за "електронний концтабір"? winked

Грецький Центр теологічних досліджень пропонує вихід з ...

Onufriy

Onufriy написал:

 
ПЦУ та УПЦ (МП) сформують єдиний православний Синод...

Які дикі пропозиції! belay   
Які страшно відстали ці греки! angry
Вони нічогісінько не знають про "вЬру православную": ні про "російський світ", ні про "вєлічіє", ні про "богоданість" Пу!..
І вже тим більше - про "єресь українства", "єресь гуманізма" і богомерзотність геометрії!!

Ну як же зможуть правовірні овечки святоросійства возсісти поряд з козлищами жидорептилоїдства?!! recourse

Польская Православная Церковь поддерживает украинскую а...

Філософ

Філософ написал:

Польська ПЦ це збір неуків радянського зразка. Вже давно доведено апостольське спадкоємство колишніх УАПЦ і УПЦ КП. Тому всі розмови про "перерукополеження" є безпідставними. Тимбільше з ієрархами ПЦУ спіслужив Вселенський патріарх!

Циркулярний лист Тюченської єпархії. Про духовні критер...

Onufriy

Onufriy написал:

1. Вибір 2019 дійсно пісний... recourse 
2. Пророцтво Лепехи збулося:
"аполітичні" москвовіри агітують за ЗЕро-кандидата
Всеволод Чаплін: "надо достигать договоренностей с лидером гонки (Зеленским), требуя письменных гарантий прекращения гонений на каноническую Церковь, возвращения политэмигрантов и критиков «европейского выбора» в политику... назначения министром культуры (он курирует религию) Юрия Бойко, Виктора Медведчука, Вадима Новинского или Василия Анисимова..."
"Порошенко – абсолютное зло"
love
https://credo.press/223778/

Всеукраїнська Рада Церков закликає робити вибір президе...

Onufriy

Onufriy написал:

мусимо усвідомити: якою повинна бути наша держава?

Яке питання, така і відповідь. feel Для терезої відповіді доречніше усвідомити, чого ми хочемо від майбутнього президента?
1. Особистого багатства?
2. Подолання людської продажності "в окремо взятій країні"?
3. Припинення глобального міжнародного конфлікту?
Твереза відповідь можлива лише у тому випадку, якщо ми чекаємо чогось іншого. Бо ніякий президент не зробить вас багатим, не "подолає корупції" і не "припинить війни"

Це якщо він не "чарівник з голубого вертольота" recourse


Як відбувається перехід з УПЦ МП в ПЦУ

dutchak1

dutchak1 написал:

Пасхавер десь писав, що «Когда-то один из руководителей Европейского союза неофициально сказал: «Если бы русские не были белыми, у нас бы к ним претензий не было. А так ведь белые, вроде бы свои, но не как мы». То же самое можно сказать и про нас». І там, далі, Пасхавер писав що у нас цінності інші. Добавимо – не тільки інші але і з тими цінностями, які ми переносимо від цивілізації і від Європи до нас, проходять дивні метаморфози.

Ми дикунський, варварський народ і це особливо видно в нашому дикунському, варварському релігійному законодавстві.  Причому це якесь небачене і неописане варварство. Ми користуємось речами і благами цивілізації і одночасно реконструюємо суспільні відносини, схожі на описи з шкільних історичних підручників про давні часи. Наші відносини це якась амальгама з давнього, застиглого в часі ординства, на яке додатково наклалась катастрофа 1917 року.  Для прикладу -  всі ці ламентації про захист автономії громади, про захист права свободи вибору підпорядкування, про свободу переходу громади – це все для придурків і убогих. Так, автономія релігійної громади є одним з основних положень міжнародного права, міжнародних угод, які підписала Україна. Але в них це означає що громада самостійно визначає себе автономною, самостійно проводить свої межі в яких живе і порядкую по своїх власних установах і правилах. Визнання державою цієї автономії є похідне від волі самої громади. У нас же, незважаючи на те, що всі християнські церкви в Україні визнають автономною всю церкву, держава приймає закон яким фактично нищить церкву, робить самостійними і незалежними парафії. Далі держава проголошує ту свободу «підпорядкування» і береться її захищати. Тут можна  звернути увагу, що послідні зміни в ст.8 релігійного закону, якими намагаються регулювати і захищати те «підпорядкування», в рівній мірі відносяться до зареєстрованих громад і до громад, які навіть не повідомляють державні органи про своє утворення. Який зміст має тоді та детальна регламентація прописана в ст.8 для тих громад? Що законодавець збирається «захищати» в цьому випадку? Здоровий глузд тут підказує, що парафія при діючому законі може міняти підпорядкування хоч кожної години і 24 рази на добу. Це право декларативне і його неможливо ні порушити ні захистити. Проблеми виникають тільки у парафій-юросіб і це є проблеми не «захисту» якоїсь свободи громади а проблеми майна. І тут вже видна друга придуркуватість і щоб її побачити, треба читати Цивільний кодекс, читати на рівні першого курсу юрфаку. Все, що відбувається з юрособою, абсолютно все описано цивільним правом і хто може пояснити, використовуючи цивільне право – що таке зміна підпорядкування юрособою? Що таке канонічне підпорядкування з точки зору ЦК? Що відбувається з юрособою при такій зміні підпорядкування чи з тою особою, якій стають підпорядковані? Абсолютно нічого і це є повна дурня, яку придуркуватий український законодавець і на пару з ним такий же придуркуватий український релігієзнавець взялись захищати світським правом. Термін «зміна підпорядкування» в цивільному праві має інший зміст чим той, який вкладають у нього віруючі і в реальності це означає зміну віри частиною віруючих чи ще якісь канонічні нюанси в цій вірі.  Але саме цивільне право не в змозі описати і навіть не існує таких правових термінів які б описали це «підпорядкування» чи цю зміну віри чи якісь зміни у вірі. Цивільному праву байдуже до цих змін і громада може міняти «підпорядкування» у всьому діапазоні світових релігій і культів, залишаючись згідно положень нашого релігійного закону одною і тією ж юридичною особою(!). Звучить це безглуздо як і безглузді наші намагання цивільним правом «захищати» чи «регулювати» такі переходи юридичної особи. Зміст це би мало тільки в тому випадку, як би ми  доказували всім і переконували всіх в тому, що юридична особа може вірити в Бога.

Ну і повна дурня вже по майну. Для розуміння примітивно можна виділити три рівня розвитку права власності. Перший, дикунський або нульовий. Якщо дикуну сказати що ця річ є власністю Джона чи Івана, він порахує тебе за божевільного. Річ може бути тверда, м’яка, кольорова, кругла, квадратна але як вона може мати признаки Джона, як це знайти, де в ній той Джон. Другий рівень, варварський, це коли власністю є те, до чого можеш дотягнутись і що можеш захистити. Третій рівень це вже цивілізовані, складні і абстрактні правові терміни, за якими навіть річ Джона, яку він передав тимчасово комусь чи загубив – все одно залишається його. І от на другому рівні вже видно шляхи до цивілізованої власності, її початки. Початок йде від того, що власністю стає те, що ти сам визнаєш своїм. Наприклад – йдеш по вулиці в штанях і ці штані є твої не тому, що вони нумеровані і по номеру держава указом визначила їх твоїми а тому що ти їх сам визнав своїми. Після цього самостійного визнання держава починає ці штані захищати як твої. Так і тут. В 1991 році, коли держава почала ліпити відносини з церквами, вона в діалозі з ними повинна була бачити, що вони визнають своєю власністю і як нею розпоряджаються. А вони, всі християнські церкви України, визнають власниками церковного майна не громади а всю церкву. Незважаючи на те, держава, в порушення конституційного відділення, влізла в церкви і сама «призначила» власниками парафії, зробила з церкви збіговисько незалежних юридичних осіб з гібридними статутами, зі статутами в яких поєднала бульдога з носорогом – світське і канонічне право. І от вже і ПЦУ, підтанцьовуючи Порошенку, приводить свій статут у відповідність до дикунського закону, записує церкву як зібрання незалежних юросіб, утворених по ЦК України. А на початках, в першому варіанті Статуту, писалось про церкву як особу, яка сама будує відносини з державою. І тут буде цікаво поспостерігати, як ПЦУ буде далі творити свої документи, особливо парафіяльні. Як визначить власність.

Тобто, ми не то що залишаємось на дикунському рівні, ми навіть заблокували його можливий розвиток. Можна подивитись на конфлікт у Львові, де громада УГКЦ намагається залишити за собою костел. Скільки там в обговоренні позбігалось буйних, дикунів, клянуть поляків, Мокшицького, розкопують старі могили! Врешті УГКЦ, яка претендує на цивілізованість, ліквідовує буйну парафію. Наслідок – новий припадок в мереживному обговоренні. Ще приклад. Можна почитати фантастичний матеріал на «Релігія в Україні», як в позаминулому столітті у Львові цивілізовано вирішували долю покинутого румунського храму. Фантастичний матеріал в порівнянні з нашим дикунством. Ми не то що стоїмо на місці, ми навіть вдаємо якось рухатись реверсом в минулі часи і при цьому приймаємо законодавство, яке захищає мародерство. Закон №4128 – це Закон Мародерів. У всі часи мародерство було ознакою військових конфліктів, при яких військові загони або банди найманців грабували беззахисне населення на територіях, статус яких тимчасово був не встановлений. Так і у нас. Використовуючи реальну війну, політики і законодавці «організували» законоподібний грабунок одних громад громадян другими громадами громадян, розділених релігійними переконаннями. І це особливо вражає, оскільки мародерами стають християни і їх спільноти. Адже ж саме в християнському середовищі в давні часи виникло розділення церковного і світського права, при якому християнське середовище залишилось ізольованим місцем де панували моральні основи керування церковним майном. Збереження цього середовища здійснено радикальним відділенням від світського права і оскільки  суть керування церковним майном не у застосуванні правових конструкцій, а в здійсненні місії церкви, то і успіх цієї місії став критерієм правильності прийняття рішень і здійснення тих чи інших дій з церковним майном. У нас же безглузді спільноти заполітизованих громадян, які вважають християнство просто громадським рухом з формальним моральним законодавством, притягнули в християнське середовище світське право, причому у гіршому його варіанті. Адже навіть світські юридичні особи, при виникненні конфліктів і суперечок між засновниками громади про використання майна, дають право тим громадянам, які кінцево не погодились з рішеннями громади, вийти з громади разом з тим майном, яке вони вклали. Тобто, якщо в християнській громаді не існує християнських відносин з іншими членами громади, які могли б керувати ними при залагодженні майнових питань, якщо громада «голосуванням» позбавляє участі у вирішенні майнових питань меншу кількість громади то, за відсутності християнських відносин, необхідно би мінімально зберегти хоч якусь справедливість до своїх земляків і сусідів і виключити мародерство. Якщо християнська справедливість і моральні відносини тут відсутні то тоді необхідно зберегти цивілізовану, світську справедливість.  Тобто тоді, в продовження світського правила про фіксоване членство в громаді, це членство необхідно доповнити таким же світським обліком внесків і пожертв кожного фіксованого члена громади. І при виключенні любого члена громади, громада повертає йому ті внески або компенсує їх.

 

Який порядок проведення перевірок релігійних організаці...

dutchak1

dutchak1 написал:

Добре було б якби юрист пояснив собі, і нам всім в тому числі, як він з'єднав релігійну організацію з господарською діяльністю у її законодавчому визначенні?  Наведем визначення -

Господа́рська дія́льність — будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом та обміном та переробкою матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Під господарською діяльністю в Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. (ст. 3 ГК України)

Страдания за Москву, это не страдания за Христа ‒...

Onufriy

Onufriy написал:

"головний місіонер РПЦ" з азартом доводить, що 1+1=2 love
Очевидна актуальність кураєвського просвітництва для святоросичів РПЦ є найкращим доведенням смерті "російського православ'я"

Те що сьогодні животіє на москві - не православ'я, а зла і погибельна єресь 
в духе своей готтентотской этики

Не «нас ради, человек», а «ее ради, епархиальной собственности, сшедшаго с небес»


Вікарій Київської митрополії УПЦ (МП) — власник двох ав...

В. Ясеневий

В. Ясеневий написал:

ну и правильно.Чего терятся. Жизнь дается только один раз.Поэтому нужно брать от неевсе что можна...Многая Вам лета, дорогой владыка. Притом, наиканоничнейший...

Старый дуб рухнул. И тут, началось…

В. Ясеневий

В. Ясеневий написал:

Воистину христианство уже давно умерло!   Вместо тяжелой борьбы с пристрастиями и грехами в себе для перерождения и преображения человека( ества) , мы (не все ли?),  говорим  и призываем только(!)  к внешнему исполнению обрядов..Где же эти совершенные ПОСЛЕДОВАТЕЛИ ХРИСТА??? О, как хотелось бы хотя бы посмотреть на них...А они должны были бы сами  спастись и СПАСТИ ВЕСЬ МИР!!! Кто же и куда нас и весь мир ведет???