Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

Книжки
Легенды и мифы страны пророков

9 02 2012 Нові надходження, Книжки

Легенды и мифы страны пророков

В этой книге автор, известный своими нетрадиционными, зачастую отличающимися от академических, трактовками исторических событий, приводит мапоизвестные факты из мировой истории религии, способные заинтересовать читателя, и пробудить его интерес к делам давно минувших дней. Особое внимание уделено описанию устройства мира с точки зрения такой многогранной религии, как ислам. Легенды и мифы загадочного Востока приоткрываются перед нами благодаря вдумчивому чтению главной книги мусульман - Корану.

Лосев А.Ф. Диалектика

9 02 2012 Нові надходження, Книжки

Лосев А.Ф. Диалектика

Четвертая работа из знаменитого восьмикнижия Лосева, «Диалектика художественной формы», представляет собой изложение эстетической теории, созданной автором с «привлечением диалектического метода». Именно такой способ исследовать эстетику — «поверить» ее диалектикой — позволил Лосеву отрешиться от «захватывающей своею жизненностью стихии искусства» и сосредоточить свои усилия на том, чтобы «распознать, проанализировать и формулировать... его необходимые логические скрепы». Установив тождественность категорий выражения и формы, автор обратился к изучению того выражения, которое относится к собственно эстетической сфере — художественному выражению, или художественной форме, а затем предпринял последовательный анализ ее уровней. Главный посыл работы Лосева состоит в том, что он видит в искусстве сложное, целостное, развивающееся образование, существующее в постоянном становлении художественной формы через снятие противопоставления между смысловой предметностью и художественным фактом. В дальнейшем эта концепция нашла отражение в его «Истории античной эстетики».
Докладніше
Четвертая работа из знаменитого восьмикнижия Лосева, «Диалектика художественной формы», представляет собой изложение эстетической теории, созданной автором с «привлечением диалектического метода». Именно такой способ исследовать эстетику — «поверить» ее диалектикой — позволил Лосеву отрешиться от «захватывающей своею жизненностью стихии искусства» и сосредоточить свои усилия на том, чтобы «распознать, проанализировать и формулировать... его необходимые логические скрепы». Установив тождественность категорий выражения и формы, автор обратился к изучению того выражения, которое относится к собственно эстетической сфере — художественному выражению, или художественной форме, а затем предпринял последовательный анализ ее уровней. Главный посыл работы Лосева состоит в том, что он видит в искусстве сложное, целостное, развивающееся образование, существующее в постоянном становлении художественной формы через снятие противопоставления между смысловой предметностью и художественным фактом. В дальнейшем эта концепция нашла отражение в его «Истории античной эстетики».Докладніше

Лев Гумилев. Конец и вновь начало

9 02 2012 Нові надходження, Книжки

Лев Гумилев. Конец и вновь начало

Одна из самых популярных книг выдающегося отечественного историка и географа Л. Н. Гумилева представляет собой цикл лекций по народоведснию (теории пассноиарности), прочитанных автором в 80-е годы перед разными аудиториями Москвы и Ленинграда и пользовавшихся огромным успехом у всех, кто способен мыслить самостоятельно и творчески. Понятия оригинальной авторской теории пассионарности, объясняющей закономерности возникновения и развития этносов, гибели и крушения великих империй, изложены в увлекательной форме, на примерах из жизни многих народах античной и средневековой Европы, Ближнего Востока, Китая, Индии и Америки и деятельности их выдающихся представителей (пассионариев), оставивших яркий след в Истории. Книга печатается по авторскому экземпляру рукописи с восстановлением множества купюр, сделанных цензурой издательства «Наука» при первом издании книги в 1990 г. Впервые публикуются кривые этногенеза древнеримского и западноевропейского суперэтносов, составленные по материалам Л. Н. Гумилева.

Лазарев Е. Друиды Русского Севера

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Лазарев Е. Друиды Русского Севера

Эта книга - итог двадцатилетних исследований в сфере сакральной географии Русского Севера. Мегалитические памятники Лапландии и Белозерья, многие из которых описаны здесь впервые, осмысливаются на основе широких сопоставлений лингвистического и сравнительно-мифологического порядка. И в результате обнаруживается, что адекватно понять эти памятники можно лишь через призму великих религиозных учений и древних мистериальных традиций, уходящих корнями в глубину тысячелетий.

Лобсанг Рампа Пещеры древних /The Cave of the Ancients

8 02 2012 Нові надходження, Книжки

Лобсанг Рампа Пещеры древних /The Cave of the Ancients

"Пещеры Древних" - книга о том, как Лобсанг Рампа шел по пути самоосознания в этих древних хранилищах мудрости, где ламы постигают смысл жизни и смерти, где вскрывается мистическая связь между разумом и мозгом, где секреты ясновидения и медитации являются частью повседневной жизни. Здесь Рампа также обучается силе, но не для разрушений и злоупотребления властью над людьми, потому что энергия Высшего Просветления и Вселенского Знания существует только для немногих избранных, призванных спасти этот мир. Чудеса, которые он описывает, подаются с большим вкусом и юмором, и автор не навязывает нам свое мнение, но только предлагает свою добрую волю.

НОВИНИ

Всі матеріали

останні коментарі

Ще раз про церковне кріпацтво, або Чому світське законо...

dutchak1

dutchak1 написал:


Цитата: Onufriy
Якщо традиція розходиться з істиною, то то її потрібно облишити

Мови нема. Ви не їсте капусту, не читатєте акафісти і не ходите на етнофілетичні святоросійські політмасовки. Ви не називаєте спільноту, неспроможну до захисту православної віри - "Церквою". Ви не йдете на раду нечестивих, і на путь грішників не стаєте, і на зборищі губителів не сидите. І ще може такі люди є в різних кількостях. Але і ви, і ті люди в різних кількостях не маєте права нечестивих і грішників вишукувати, судити. А якщо і найдете і почнете їх «виховувати» - результат нульовий і поведінка ваша нераціональна. Можете навіть спровокувати мордобій. До віри з любого стану, чи з варварства-поганства чи з єресі не приходять раціональним шляхом, вихованням від доброзичливців чи сусідів. Тільки сам на Сам з Богом, тільки у вірі. А вже те, чи правильна твоя віра – побачиш по результатах. По результатах побачиш і те, чи розійшлася істина з традицією чи ні і гарантій в земному житті немає ні в кого. Хіба що у святих.

Ще раз про церковне кріпацтво, або Чому світське законо...

Onufriy

Onufriy написал:

Якщо традиція розходиться з істиною, то то її потрібно облишити
 
Амінь! У цьому випадку щось одне таки потрібно залишити smile або Істину, або традицію...
Тільки залишити Істину - набагато легше. Об'єктивно. Для цього лише треба:
1) назвати кирилівську єресь "особистими політичними переконаннями патріарха";
2) назвати спільноту, неспроможну до захисту православної віри - "Церквою" 

І тоді воно зразу полегшає, адже у вас залишиться канонічна традиція feel  Тоді можна і далі їсти капусту, читати акафісти і ходити на етнофілетичні святоросійські політмасовки
http://autocephalia.at.ua/news/kak_zaveshhal_velikij_nevskij/2017-09-13-880 
;

Ще раз про церковне кріпацтво, або Чому світське законо...

Onufriy

Onufriy написал:

Цитата: dutchak1
Церква... найкраще б було взагалі не перейматись ЇЇ існуванням а просто зберігати ЇЇ.  Вірити

Ну.. щоб зберігати Церкву - треба мати дуже багато здоров'я smile ..швидше таки Церква зберігає нас, ніж ми її feel

А щодо "віри" - то вірити у що? У те, що У/РПЦ є Невістою Христовою?.. (Та тільки Невіста повинна б зберігати вірність Небесному Женихові, а не обслуговувати хворі фантазії престарілого гебешника)

Чи вірити у триєдиний святоросійський народ? У "російськість"? У можливість збереження російської ідентичності з доп. участі у хресних ходах?
Чи може у "енергетичні пучки" Гундяєва? Чи у необхідність вшанування "заслуг" тиранів, убивць і гонителів Церкви (Івана 4-го, Сталіна і т.п.)?..

Блажен муж, що не йде на раду нечестивих, і на путь грішників не стає, і на зборищі губителів не сидить. Але в Законі Господнім воля його, і Закону Його повчається день і ніч (Псалми 1:1,2)

"РПЦ не зупиниться ні перед чим": в Раді назвали прич...

Kruvonis

Kruvonis написал:

Тут зовсім усе не так, для надання Автокефалії необхідно дуже багато сприятливих умов. В данний час в Україні немає жодної умови для надання Автокефалії як від Константинополя, так і москви - і маніпулювання нюансами на користь собі - зайве.  Представник Варфоломія був на минулому святокуванні Дня Хрещення Русі на Володимиській гірці - це було розгляд церквиденисенка як тих хто зацікавлений, після було інтервью, де представник дав чітку відповодь на цей рахунок. 
А Стаття хитро написана.

Священник Андрей Шиманович: Патриарх Кирилл предал свою...

josephus

josephus написал:

Еще один вырвался из содома-гоморры рпц... smile 

Ще раз про церковне кріпацтво, або Чому світське законо...

denka_kds

denka_kds написал:

Т34,
Вітаю Вас Т34. Спробую відповісти на поставлене Вами запитання дещо розширеним посиланням на свою статтю "Церква блаженнішого Володимира": 
"Владика Ніколай Японський на соборі Японської Православної Церкви в Кіото, що відбувся в 1892 році, сказав: «Церква православна в народі існувати все-таки буде, і саме не в якості іноземного гостя. Православ’я буде рідним для японців, їх національним достоянням, як стало воно рідним для нас, росіян, для болгар, арабів, як воно є й для греків, від яких ми його прийняли. Ніхто з нас не скаже, що ми віруємо в грецьку віру, вона наша рідна, народна». Предстоятель Японської Церкви за роки свого життя в Японії так полюбив її культуру, так проникся її історією, що став закваскою, яка для замкнутих на своєму острові японців, розширила і поглибила розуміння своєї самобутності, свого місця в сім'ї народів світу.
Наш Блаженніший предстоятель в древньому центрі християнства Києві ніс схожу місію, тому що за роки радянських гонінь було знищено вщент все, що нагадувало про Христа, було старанно зашліфоване все, що вирізняло наш народ з-поміж інших слов'янських етносів. Ніякої української національної церкви Миторополит Володимир, звичайно, не сповідував як і не був представником російського православ’я на Україні. УПЦ за часів його предстоятельства не стала п'ятою колоною Москви. Він був носієм світового православ'я і виразником його древньої київської неперервної традиції.
Українська Церква це та сама церква, яку греки, присилаючи в Київ митрополитів, або благословляючи тих архієреїв, що змогли тут вижити і залишитись вірними православ’ю, називали митрополією «Мікра Росіа». В культурному і політичному плані це звучало доволі велично, – як слов’янська Еллада. З іншого боку вони сприймали Київ як другорядну по значенню частину Константинопольского Патріархату – митрополію, що не доросла навіть до рівня архієпископії. Титул митрополита в ромеїв був другорядним в порівнянні з титулом архієпископа. Згадайте, що Іоанн Златоуст був Архієпископом столиці Візантійської імперії. Не зважаючи на це, на Русі титул Митрополита залишився почесним і високим церковним званням, що мав особливу харизму.
Київські Митрополити в свідомості Константинополя завжди сприймалися як лице нашого народу і практично єдиний авторитет, якому вони довіряли. Однак з тих часів, коли Петро І створив Синод і замість Митрополита чи Патріарха Церквою почав правити Обер-прокурор, Православ’я на Русі втратило своє лице, а Київська Митрополія перестала бути духовним центром, що зв’язував Русь із Православним Сходом. Санкт-Петербург став джерелом нової, вже західної духовності для слов’ян. Синодальна система робила все, щоб обмежити вплив Церкви на суспільство, зокрема регулярно здійснювала переміщення архієреїв з кафедри на кафедру, не даючи таким чином єпископам можливості поріднитись з паствою. Св. Патріарх Тихон за роки свого єпископства п’ять раз переміщався з одного кінця світу в інший, допоки революція не зупинила його в Москві. Прот. Александр Рождественський писав про ці переміщення владики: «Вище церковне начальство, переважно світське, не любило, щоб архієрей довго засиджувався на одній кафедрі, особливо, якщо люди симпатизували йому».
Фігура Митрополита Київського Володимира унікальна саме тому, що він перебував на Київській кафедрі аж 22 роки. За час свого служіння він став отцем для кожного українця. Він воскресив той древній лик Київського Православ’я, що здавалось би вже доживав свій вік в склепах музейних вітрин". З. повагою

Ще раз про церковне кріпацтво, або Чому світське законо...

denka_kds

denka_kds написал:

Kruvonis,
Вітаю Вас Kruvonis. Спробую відповісти на поставлене Вами запитання посиланням на свою статтю "Церква блаженнішого Володимира": 
"Церквою керує Господь. Але Він подарував цей безцінний дар людству в лиці простих Апостолів. Про подарунки не питають, як ти ними розпоряджаєшся, а просто надіються, що скористаєшся ними на благо. Господь довіряє тим, кому Апостоли в свою чергу довірили святиню і з рук в руки передали своїм наступникам: «Хто приймає вас, той приймає Мене, а хто приймає Мене, той приймає й Того, Хто послав Мене» (Мф.10,40). Так відбувається ієрархічний зв'язок Бога з людьми в святих таїнствах, і людей з людьми у Христі. Тим, кому довіряють Апостоли і їх наступники святителі, тим самим людям й ввіряє Себе Господь.
Христос не залишав після себе якогось особливого наступника, що мав якісь надзвичайні повноваження і якесь таємне знання для нього особисто доступне. Господь залишився з людьми Сам: “І ось Я з вами по всі дні до кінця віку» (Мф. 28,20)
Глава Церкви – Христос. Однак її живий, реальний, близький до кожного, хто звертається до Христа, образ втілений у єпископі. Божественно неприступне у боголюдському організмі Церкви завдяки єпископу втілюється у божественно доступному. Апостол Іоанн Богослов звертається до єпископів сімох церков Ефесського округу, що він окормляв, як до ангелів (Апок. 2,1)..." 
Ну а далі по тексту "якщо єпископ живе по Євангелію то його голос то голос Церкви", як ні то Господь керуватиме Церквою у відповідності до часу і обставин так як для нас це буде спаительно. Форми адміністративного устрою Церкви  не закріплені догматично у Символі Віри. вони завжди різняться, як в часі так і в просторі: "Якщо традиція розходиться з істиною, то то її потрібно облишити" (Кіпріан Карфагенський). З повагою

Подполковник российского ГРУ в Минском монастыре призва...

Т34

Т34 написал:

"Тем не менее присутствующим он нравился" - хаха. Так демократія, комусь подобається Антон Маньшин, а комусь зоофіли і педофіли з "Торнадо" як от Михайлу денисенку і його послідовникам.

УГКЦ презентує двотомник «Патріярх Йосиф Сліпий і красн...

Т34

Т34 написал:

А чого "патріярх"? Невизнання загальноприйнятого правопису - 1-ий крок до сепаратизму. Треба щоб СБУ добре їх перевірило.

Оккупационные власти Крыма и УПЦ провели акцию поминове...

Т34

Т34 написал:

А які є пропозиції можливо передати Кримські єпархії в пряме управління РПЦ "до завершення окупації", якщо Президент і уряд це одобрять, то треба так і зробити.

Ще раз про церковне кріпацтво, або Чому світське законо...

Т34

Т34 написал:

З одної сторони це дійсно сумно. Навіть дуже. Але , якщо подивитися з другої, то у жітіях великих святих часто бачимо, що святий не служив весь вік в одному місці, а через різні обставини в т.ч. пов"язані і з діями церковної влади переміщався по світу. Напр. , прп. Сергій , який заснував аж 5 монастирів. Священник, як офіцер, де Церква пошле там і буде служити. А якщо хочеться осісти, поставити хатку, посадити садок, завести свинок, курочок, і т.д. і це є найвищою ціллю, тоді можна не ставати священником, а просто жити в селі, хазяйнувати і т.д. Ну а прихожани теж хай згадають, що ходять в храм вони до Бога в першу чергу, а не до священника конкретного. Тому , якщо священник і зміниться, то Бог у храмі залишиться. Тому дивно, що люди ходять 28 років до церкви, а потім раптом перестануть. Невже за 28 років не зрозуміли, навіщо є храм і Служба Божа.

УПЦ (МП) готує ґрунт для невизнання української автокеф...

Т34

Т34 написал:

Як можна визнати те чого нема?

Ще раз про церковне кріпацтво, або Чому світське законо...

dutchak1

dutchak1 написал:

Цитата: Onufriy
Релігійні структури не реформуються "заради добра і людяності",

Релігійні структури не реформуються "заради добра і людяності" – оце гарно. Тобто, скажемо так, треба розрізняти існування структури і існування її елементів і розуміти що структура не є механічна сума елементів. Поняття добра і людяності існує тільки на рівні елементів і таких цілей, які існують на рівні елементів, структура мати не може. Інакше це не структура. Ми не можемо сказати що структура добра і людяна чи недобра і нелюдяна тому що це є винятково тільки людські поняття і їх можна застосувати винятково тільки до людини і то тільки на її вищій, позатваринній, позафізіологічній стадії. На самому рівні структури її цілями є безперервне відтворення границі структури з навколишнім середовищем, підтримання різниці структури і навколишнього середовища, реагування на різні виклики навколишнього середовища, які можуть її зруйнувати. Лаконічно це звучить так – структура це її границі. А уже самі границі структура-християнство, з допомогою комплексу священних текстів і літургійної практики творить шляхом безперервного «виробництва» особливих людей, людей з особливими структурами свідомості – віруючих. І саме до цих структур свідомості відносяться поняття добра і людяності. Любі зміни, що проходять з цими особливими людьми, з цими структурами свідомості, які руйнують віру, з часом руйнують і нищать границі структури-релігії. І тут треба пробувати зрозуміти – як здавалось би при нищівній секуляризації, при відділенні сучасної структури суспільства від структури християнства, цій структурі суспільства вдається зберегти добро і людяність. Очевидно відділена структура суспільства зуміла перейняти, унаслідувати механізми відтворення людей з такою свідомістю і це відтворення якось їй вдається без участі структури-релігії. Як задовго і успішно – незрозуміло.

Це важко зрозуміти. Ну як, скажімо, Церква не може бути доброю і людяною? Тут треба розуміти, що як структура, яка забезпечує посередництво і спілкування особистості з Богом, як структура, яка творить добро і людяність – Вона не може бути ні людською особистістю ні Богом, до Неї як до посередника не застосовуються ні людські ні божі поняття і найкраще б було взагалі не перейматись ЇЇ існуванням а просто зберігати ЇЇ.  Вірити.

Або ще простіше – те що творить людину, людиною описатися не може. Це як мовою пробувати описати домовний стан людини.

Ще раз про церковне кріпацтво, або Чому світське законо...

Onufriy

Onufriy написал:

Цитата: Олександр
Автор дивиться в майбутнє
 
Релігійні структури не реформуються "заради добра і людяності", - подібні перетворення можливі лише за умови віросповідного конфлікту smile

Коли католики провели реформу?
- Лише тоді, коли половина Європи вже зреклась латинства і прямо проголосила Папу антихристом. Отоді до раціональних католиків дійшло, що треба таки щось змінювати...  
 

За яких умов правляча бюрократія У/РПЦ може дозріти до такого розуміння? 
З огляду на специфічний рівень раціоналізму в МП + фактор анархо-феодалізму + феномен ФСБ-залежності...   ...то цього не станеться, доки 3/4 мирян і духовенства не покинуть структуру, а Кирила Гундяєва не проклянуть як єретика. Отоді вони щось якось почнуть змінювати... 

Тому, поправді - можливості реформи У/РПЦ дуже скромні. Не більше їх було у фарисейської Синагоги часів Кайяфи

Втрата Церкви

Onufriy

Onufriy написал:

Не хотілося б бути надміру прискіпливим, але не можна погоджуватись зі спробами примирити Церкву Христову і геополітичний блуд сучасної У/РПЦ:
На жаль, Церква й до сьогодні припудрює цим фальсифікатом політичний труп радянської імперії, який відлякує безліч людей. Церква повторює застарілі міфи, якими Російська імперія підпирала свою владу в той час, коли для всіх було зрозуміло, що вони далекі від Євангелія і власне від Церковного Передання.
Подібних прикладів з історії Церкви, починаючи з IV ст. і до наших днів, можна привести незліченну кількість... 
Автор - чудова людина і, що саме дивне - християнин. Але з його слів виходить так, що теперішнє беззаконня в У/РПЦ  - це так, нічого особливого - "одвіку в православ'ї так повелося..."

Але коли ж іще таке було в історії православ'я, щоб Церква (Невіста Христова) обслуговувала комуняцький антихристиянський режим?.. feel  Коли іще канонічна ієрархія вступала в симбіотичні відносини з його найбільш звірячою структурою - КГБ(ФСБ)?.. request   І коли таке було, щоб "Церква", на догоду своїм недавнім безбожним гонителям, замінила проповідь Слова Господнього душепагубним кирилівським лжеученням? 

Та ні, "з ІV ст." у історії православ'я такої ганьби іще не було. Та і у історії Вітхозавітної Церкви такого не було теж..