Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

Аналітика
Особливості Київського християнства: частина II. Висока віротерпимість

14 11 2011   Олександр Саган Публікації, Аналітика

Особливості Київського християнства: частина II. Висока віротерпимість

Давні гуманістичні традиції в Україні ніколи не забувалися. Слова преподобного Феодосія про те, що «не суть важливо, хто перед тобою – чи католик, чи єретик, чи навіть язичник, але коли він голодний чи бідою гонимий, то йому слід допомогти», ці слова добре пам’ятали українське духовенство і миряни. Зовсім інша картина спостерігалася, наприклад, у Московському царстві...

Дискусія про теологію в УГКЦ: перші підсумки

11 11 2011   Розмову з Юрієм Чорноморцем вів Олег Алімов Публікації, Аналітика

Дискусія про теологію в УГКЦ: перші підсумки

В кінці літа та восени цього року УГКЦ переживає небувале явище - першу в історії незалежної України «гарячу» публічну богословську дискусію. Обговорюється кризовий стан богослов'я УГКЦ, триває пошук причин невдачі відродження якісного академічного богослов’я в Україні, лунають пропозиції щодо виходу із кризової ситуації. Редакція «Релігії в Україні» звернулася за коментарем до українського православного богослова, доктора філософських наук Юрія Чорноморця (в 2010-2011 роках – шеф-редактора «Богословського Порталу»), який слідкує за дискусією в Українській Греко-Католицькій Церкві.

Світоглядно-політичні погляди мусульман України (за матеріалами соціологічного дослідження)

10 11 2011   Наталія Гаврілова, Олег Кисельов, Тетяна Хазир-Огли Публікації, Аналітика

Світоглядно-політичні погляди мусульман України (за матеріалами соціологічного дослідження)

Дискусія, що розгорнулася навколо питання будівництва мечеті у м. Біла Церква, пов’язана, у першу чергу, із тим, що українське суспільство недостатньо  поінформоване про життя своїх співвітчизників мусульманського віросповідання. Аби якось заповнити цю інформаційну прогалину ми пропонуємо читачам порталу «Релігія в Україні» матеріали пілотного опитування, що проводилося у 2008 році. Зрозуміло, що представлені тут дані є дещо застарілими та повністю не відображають позицію усіх мусульман України. Проте звернемо увагу читачів, що вони публікуються вперше та відбивають тенденції розвитку ісламу в сучасній Україні.

Що ж насправді відзначає Росія?

7 11 2011   Сергій Грабовський Публікації, Аналітика

Що ж насправді відзначає Росія?

Схоже, встановлений Володимиром Путіним 2005 року День народної єдності 4 листопада таки прижився в Росії. Принаймні, серед політизованої частини російського соціуму. Новий осінній "червоний день календаря", покликаний замістити звичне для старшого покоління 7 листопада, став фактом російського життя. Насправді ж нове свято має таке саме відношення до історичних реалій, як і попереднє...

Особливості Київського християнства: частина I

3 11 2011   Олександр Саган Публікації, Аналітика

Особливості Київського християнства: частина I

За час свого фактично самостійного розвитку Київська православна митрополія сформувала такі ознаки, які дають нам змогу говорити про Київське християнство як про самобутнє явище у православному світі і як про концентрований вираз національно-культурниць­кого розвитку України. Не відкидаючи можливості існування у деяких Східних Церквах подібних ознак, відзначимо, що така їх сукупність характерна лише для України. Основні із цих ознак-принципів будови, розвитку і життєдіяльно­сті Церкви - такі...

«Катехизм УГКЦ» в екуменічній перспективі: Крок вперед, два назад

1 11 2011   Микола Крокош, доктор теології (УГКЦ) Публікації, Аналітика

«Катехизм УГКЦ» в екуменічній перспективі: Крок вперед, два назад

Попри всі позитивні моменти, новий Катехизм УГКЦ – це передусім втрачена велика нагода зробити екуменічний «апдейт» – модернізувати відсталу уніатистську еклезіальну свідомість УГКЦ й підігнати її до екуменічних досягнень сучасності. Оприлюднення Катехизму УГКЦ стало передусім доказом того, що УГКЦ поки що не має придатної власної візії відновлення єдності розколеної Берестейською унією на дві конфесії української Церкви. Іншим словами, попри всю риторику «Київської Церкви», в УГКЦ поки що немає чого запропонувати православним...

Ценою в жизнь

23 10 2011   Екатерина Щеткина Публікації, Аналітика

Ценою в жизнь

Современное христианское мученичество оказалось вызовом не только для новейшего либерализма, но и для официальной церкви. Даже странно, как «официальное христианство» иногда плотно смыкается с «официальным либерализмом» - та же старательность в соблюдении «политического интереса», та же склонность к подмене понятий, та же абсурдность в результате.

Підґрунтя формування Київського християнства. Християнізація Руси-України як класичний приклад православ­ного етноконфесій­ного комплексу (продовження)

20 10 2011   Олександр Саган Публікації, Аналітика

Підґрунтя формування Київського християнства. Християнізація Руси-України як класичний приклад православ­ного етноконфесій­ного комплексу (продовження)

...Певний «відступ у себе» в історичному аспекті становлення української психіки і формування «селянської структури» українського народу максимально піднесло роль сім’ї у житті українця. Високе становище жінки в українській сім’ї, окрім давньої культурної традиції, завдячує і вищенаведеному аргументові. І не випадково, що українська жінка, як матір родини, як рівноправна господарка, бере активну участь у святочних містеріях, у відправленні родинних культів. Жінці, як і господарю, присвячуються спеціальні сакральні пісні.

Міфологічність та конфесійність в дискурсі української ідентичності

18 10 2011   Руслана Демчук, канд. філос. наук Публікації, Аналітика

Міфологічність та конфесійність в дискурсі української ідентичності

Як повідомлялося, 14 жовтня з ґрунтовним повідомленням, присвяченим проблемі формування української національної ідентичності, виступила на IV Академічній дискусії «Спадщина Середньовіччя Сходу та Заходу в європейській ідентичності України» доцент кафедри культурології Києво-Могилянської академії Руслана Демчук. Вона особливо звернула увагу на ті історичні, культурні та політичні міфи, які формувалися на місцевому ґрунті та впливали на самосвідомість українського етносу. Сьогодні ми подаємо виступ Руслани Демчук у вигляді статті.

Константинополь возвращается: новый вектор конфессиональной политики украинских властей

18 10 2011   Глеб Коваленко Публікації, Аналітика

Константинополь возвращается: новый вектор конфессиональной политики украинских властей

Есть основания думать, что в окружении президента Януковича появился новый план решения «украинского церковного вопроса». Украинская власть явным образом отказалась от приоритетной ставки на контакты исключительно с Московским Патриархатом и готова будет поддержать проект объединения Киевского патриархата с УАПЦ, а также переговоры этой новой структуры с Константинополем. Если подобная каноническая структура в юрисдикции Вселенского патриарха будет создана, это будет означать появление в Украине «канонической альтернативы». УПЦ (МП) фактически утратила инициативу, которая была у нее в руках два-три года назад...

В поисках аналитической модели арабской революции 2011 года (окончание)

16 10 2011   Игорь Алексеев Публікації, Аналітика

В поисках аналитической модели арабской революции 2011 года (окончание)

Нетрудно заметить, что характерной чертой большинства арабских революций 2011 г. (кроме ливийской) является то, что движущей силой протестного движения была главным образом городская образованная молодежь, вовлеченность которой в модернизационные процессы — доступ к бесплатному или льготному образованию и здравоохранению — обусловила рост социальных ожиданий этой группы населения, поддержанной также средними городскими слоями по сходным причинам...

В поисках аналитической модели арабской революции 2011 года

13 10 2011   Игорь Алексеев Публікації, Аналітика

В поисках аналитической модели арабской революции 2011 года

Начало 2011 г. ознаменовалось волной политических перемен в арабском мире, которую аналитики поспешили назвать «великой арабской революцией». Сегодняшняя революционная волна в арабском мире уже третья в XX в. В экспертных оценках и дискуссиях выявилось по крайней мере несколько констант, которые могут быть использованы как опорные точки для анализа текущих процессов на Ближнем Востоке...

Конфесійний плюралізм етапу постмодерну

11 10 2011   Анатолій Колодний Публікації, Аналітика

Конфесійний плюралізм етапу постмодерну

Вже багато наукових праць написано про постмодерн в філософії, мистецтві, літературі. Постало питання: чи існує феномен релігійного постмодерну?.. Як вижити християнству за цих умов? Ця проблема турбує як ідеологів, так і керівництво різних християнських конфесій...

Публичный диспут с атеистами: главные аспекты теории и практики

11 10 2011   Юрий Черноморец Публікації, Богослов'я, Аналітика

Публичный диспут с атеистами: главные аспекты теории и практики

На днях, 8 октября 2011 года, украинский теолог, доктор философских наук Юрий Черноморец провел в Киеве тренинг о том, как верующим спорить с атеистами. Сегодня мы предлагаем печатную версию выступления Юрия Черноморца, которое заинтересовало многих слушателей и, надеемся, будет интересно читателям портала "Религия в Украине".

Підґрунтя формування Київського християнства. Християнізація Руси-України як класичний приклад православ­ного етноконфесій­ного комплексу

11 10 2011   Олександр Саган Публікації, Аналітика

Підґрунтя формування Київського християнства. Християнізація Руси-України як класичний приклад православ­ного етноконфесій­ного комплексу

На основі аналізу процесу християнізації Руси-України можна дослідити найбільш склад­ний процес утворення православ­ного етноконфесійного комплексу української культури. Чому православного, коли хрещення відбулось раніше розділення Церков? Справа в тому, що фактично християнський обряд переймався українцями з Візантії (різними шляхами, в т.ч. й через Європу), а тому є східно-християнським (православним). До того ж, християнізація відбувалася кілька століть і, безумовно, є заслугою саме православ’я...

Українське релігієзнавство та його проблеми

10 10 2011   Віктор Єленський Публікації, Аналітика

Українське релігієзнавство та його проблеми

Учасники дискусії на РвУ стосовно наявності/відсутності в Україні релігієзнавства схиляються,  схоже, до того, «що воно є, його не може не бути». А якщо це так, то має сенс говорити про його, релігієзнавства, якість і проблеми. Проблеми ці дуже серйозні, причому більшість з них – це проблеми всієї української гуманітаристики і соціальних наук. І є речі, за які, на мою думку, відповідальна передовсім власне наукова корпорація – тобто всі ті, які працюють в певній науковій ділянці...

Перспективы теолого-философского диалога в постсоветском протестантизме (окончание)

5 10 2011   Михаил Черенков Публікації, Богослов'я, Аналітика

Перспективы теолого-философского диалога в постсоветском протестантизме (окончание)

В диалоге с философией конфессиональная теология становится открытой. Протестантизм, остающийся довольно консервативным в вопросах доктринальной теологии, развивается наиболее интенсивно на границах. То, что не может высказать протестант-теолог в церкви, он может озвучить на научной конференции, или написать в философской монографии. Можно говорить о деконфессионализации, когда  конфессиональная теология переходит в режим религиозной философии – внеконфессионального философского осмысления теологических основ.

Плагиат: pro et contra

5 10 2011   Тарас Борозенец Публікації, Аналітика

Плагиат: pro et contra

В своем открытом обращении к ректору УУБА архимандриту Виктору (Бедю) Владимир Бурега указал на проблему плагиата в системе научно-исследовательской деятельности и духовного образования УПЦ, особо подчеркнув ее научную и морально-нравственную составляющие. Разгоревшаяся вокруг обращения дискуссия, ее чрезмерная эмоциональность, переход на личности, более того на отдельные духовные учебные заведения вместо обсуждения конкретного случая заставляют спокойно и взвешено разобраться в сути такого явления как плагиат. Как говорится: «Не в оправдание и не в осуждение, но в рассуждение…»

Католичеству не хватает любви: Папа опять отказался отменить целибат

4 10 2011   Константин Павленко Публікації, Аналітика

Католичеству не хватает любви: Папа опять отказался отменить целибат

Христианство до сих пор живо из-за света Евангелия. Но христианство до сих пор не завоевало весь мир из-за тьмы, живущей в сердцах многих христиан. Теологическая аргументация о том, что сам вид целибатного священства заставляет вспоминать о Небе, также основан на манипуляции. Или католические апологеты целибата действительно решат сказать с теологической или учительной кафедры, что православный или греко-католический женатый священник не является знаком высшей реальности уже в силу своего священства? Этим не только было бы нанесено оскорбление всем православным и греко-католикам. Такими мыслями католицизм высек бы сам себя. Ибо основатель Римской Церкви апостол Петр имел жену. И она не мешает ему и сегодня для всех христиан быть «трансцендентальным знаком», указывающим на Небо.

Між міфом та національною ідеєю. Обличчя сучасного українського націоналізму

3 10 2011   Катерина Новікова Публікації, Аналітика

Між міфом та національною ідеєю. Обличчя сучасного українського націоналізму

Що таке націоналізм та які ідеї визначають тотожність народу? Як роль відіграє релігія, що надалі залишається невід’ємною складовою суспільного і культурного життя, а подеколи і політичного в формуванні народної ідеї? У цій статті я зосереджу увагу на розгляді понять націоналізму, народної тотожності та самого народу, ролі і функцій релігії в становленні української нації. Видається важливо порушити ці питання сьогодні для зрозуміння сучасних питань національного становлення, пошуків ідентичності та конфліктів сучасної мультикультурної і багатонаціональної Європи, а також України як молодої багаторелігійної держави з давньою традицією толерантності.

Перспективы теолого-философского диалога в постсоветском протестантизме

2 10 2011   Михаил Черенков Публікації, Богослов'я, Аналітика

Перспективы теолого-философского диалога в постсоветском протестантизме

В то время как РПЦ дистанцируется от наследия западной теологии и философии, отечественные протестанты только начинают его осваивать – осторожно, критично, но все более внимательно и последовательно. В то время как РПЦ отстаивает особость своего пути, «русские» протестанты начинают понимать неособость пути своего, его связь с общехристианскими процессами...

Підґрунтя формування Київського християнства. Чинники, що впливають на процес онаціональнення православного культу (продовження)

27 09 2011   Олександр Саган Публікації, Аналітика

Підґрунтя формування Київського християнства. Чинники, що впливають на процес онаціональнення православного культу (продовження)

У кожному конкретному випадку, для певного народу й конфесії, етноконфесійні ознаки культури утворюються по-різному. Українська ж культура, зважаючи на декілька конфесій, що претендують на роль її етнічного репрезента, має у своєму складі кілька етноконфесійних комплексів, які тією чи іншою мірою поєднані й контактують між собою. Вони мають різний ступінь складності утворення, по-різному впливають на українську культуру...

Нові ініціативи УПЦ КП та УАПЦ щодо об’єднання: чому сьогодні більше шансів на успіх?

27 09 2011   Гліб Коваленко Публікації, Аналітика

Нові ініціативи УПЦ КП та УАПЦ щодо об’єднання: чому сьогодні більше шансів на успіх?

УПЦ КП та УАПЦ вже мають досвід кількох спроб діалогу щодо об’єднання, кожна із яких мала власну історію невдачі. Але сьогодні обставини та настроєність сторін діалогу є новими. Тому потрібно звертати увагу як на досвід невдач, так і на нові обставини, щоб реально оцінити можливі перспективи нового діалогу.

Размышления о пентархии: между монархией и анархией

21 09 2011   Владимир Волковский Публікації, Аналітика

Размышления о пентархии: между монархией и анархией

Согласится ли Украина променять «русский мир» на «эллинистический мир»? Не имеем ли мы дело с войной двух этнофилетизмов – русского и греческого? Ситуация в мировом православии грустная, потому что напоминает войну голых королей. Она смотрелась бы интересно и красочно в позднем Средневековье, но в эру секуляризации, либерализации и IT-технологий, когда количество христиан падает, а современный человек ищет скорее общину, чем доктрину, она выглядит как дебаты за власть над миром в каком-нибудь гетто или палате № 6...

О двойной анафеме патриарха Кирилла

20 09 2011   Глеб Коваленко Публікації, Аналітика

О двойной анафеме патриарха Кирилла

Давно пора понять, что что-то не так «в православном доме». Нельзя уравнивать между собой такие понятия как единство Церкви и единство Московского патриархата. И нельзя историческое разделение Московского патриархата, неизбежное после обретения Украиной независимости, называть расколом. И нельзя проклинать всех, кто хочет единства с Православной Церковью, но через своего Предстоятеля, сущего в Киеве.

НОВИНИ

Всі матеріали

останні коментарі

Чи має Церква моральне право судити содомітів?

Олександр

Олександр написал:

Короткий зміст матеріалу: Свій хвалить своїх.

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

Onufriy

Onufriy написал:

Цитата: dutchak1
церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці

А слухаючи Гундяєва, так і не скажеш... fellow

Дякую Вам за визнання того, що МП веде антидержавну діяльність wink (звісно трішечки, ну саму крихітку):
Цитата: dutchak1
Позиція організації (МП) стала ворожою окремим проявам держави

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

dutchak1

dutchak1 написал:

Однією з основних перешкод в державно-церковних відносинах в Україні є існування т.з науки «релігієзнавство». Назагал це мирне заняття, яке зайняло скромне але менш-більш дохідне місце в явищі української тіньової науки, невелике і замкнене болітце, в якому перетирають свої, далекі від життя, проблемки, плодять докторів і кандидатів філософії. І все би нічого, але в умовах нашої країни ця «наука» зайняла місце між державою і церквами і фактично, самостійно уповноваживши себе на представлення церков, в якості посередника веде діалог з державою. З представників цієї «науки» формуються комітети, департаменти, відділи міністерства яким надалі і доручають те, що в нас названо «державною політикою в області релігії». Зрозуміло, що для більшості держчиновників і законодавців релігія то тьомний лєс і, при виникненні якихось проблем з релігійними організаціями, вони біжать до релігієзнавця, який їм все розкладе «по поличкам». Ну не бігти же їм до тих малохольних, які Богу моляться. Тобто ситуація анекдотична – проголошуючи з усіх трибун про необхідність діалогу з церквами, держава той діалог і відносини імітує, замінює на відносини з бутафорською церквою, утвореною на держзамовлення докторами філософії і політології від релігієзнавства. Причому та побудова почалась ще в 1990 році, коли новоспеченими демократами і викладачами кафедр наукового атеїзму був зліплений союзний релігійний закон де по зразку цивільної громадської організації почали ліпити релігійні. Це була своєрідна резервація для віруючих і в Україні той процес підхопили вже місцеві діячі наукового атеїзму разом з діячами НРУ.

Всі релігієзнавці і викладачі кафедр вміють розказати про різні моделі співіснування держави та релігії, що мають місце у світовій практиці, які, частіше за все, законодавчо оформлені. Але я добавлю, що це є тінь іншої, вищої істин, яка встановлює що спочатку моделі і відносини а потім законодавче оформлення. Загально ця максима в теорії права виглядає так – закони тільки регулюють суспільні відносини і ніколи їх не створюють. Відносини передують законам. І от в нашій ситуації після розпаду СРСР, в ситуації з нульовим рівнем права і відсутністю реальних релігійних організацій як суб’єктів права, перетягнувши до себе конституційний принцип відділення, ми почали ним регулювати відсутні суспільні відносини(!). За цих обставин ті спроби в 90-х роках зробити релігійний закон були приречені. Що і сталось. Перетягнувши слідом за Конституцією цивільне право, ми ним почали регулювати духовні, неправові відносини. І цьому могли б завадити ну хоч якісь, ну хоч елементарні відносини з тими убогими релігійними організаціями. Це не потребує якихось надзвичайних зусиль чи здібностей. Це може навіть релігієзнавець Єленський. Якщо захоче. Наприклад – Єленський любив раніше на різних телевізорах розказувати про важливість автономії релігійної організації і про необхідність її захисту і захисту переходів. Ну і потім він зліпив той закон, Закон Мародерів №4128. І от якби Єленський уважніше придивився до релігійних організацій і до того принципу автономії, він би міг зрозуміти що принцип відділення і принцип автономії це є одне і теж. Або взаємодоповнююче. Принцип автономії в першу чергу означає що організація сама(!) її проголошує, сама визначає її межі а держава тільки бере це потім до уваги. А тому, якщо всі християнські конфесії згідно своїх канонів визначають автономною організацією всю церкву а не парафію, якщо всі конфесії самостійно визначають правила утворення парафій і долю майна - то це і мало би бути одним з основних правил відносин держави і церков. А Конституція це тільки потім констатує як відділення.

Сьогодні цей процес «побудови відносин» продовжують т.з ефективні менеджери, які відчувши своєрідний запит, успішно експлуатують його ресурс. Текст релігійного закону і та діяльність найбільш вповні стали в утворенні організації ПЦУ. В унісон з православною симфонією, з менеджерами від віруючих, в Україні творять близнюка «русского мира». Ось один з них стверджує що УПЦ МП стала ворогом  суспільства. Лукавить, свідомо або по нерозумінню. Позиція організації стала ворожою окремим проявам держави а держава це не є суспільство. Держава це механізм збирання податків, підтримання порядку в суспільстві. Такий же як пральна машина в побуті і стверджувати що пральній машині необхідна церква просто смішно. В суспільстві необхідні якісь відносини держава з церквами, але наша придуркувата машина в своєму існуванні намагається використати церкву в своїх інтересах, інтересах далеких від суспільних. Тому завжди слушне попередження – церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці. І в наших умовах відносини церкви з державою повинні починатись з тези – держава ворог церкви. Можна цитувати одного священника УГКЦ – держава не повинна робити нічого поганого для церкви і нічого доброго. Те, що «УПЦ (МП) всячески демонизируют Минкульт», ну що ж - під час війни завжди виникає потреба в специфічних «законах», текстах. Потреба в людях типу Медінський, Юраш, Єленський і існуючі з обох сторін фронту контори «міністерство культури» перетворилися в розсадники мракобісся.

 

Священик Сєверодонецької єпархії УПЦ (МП) звершив чин в...

Onufriy

Onufriy написал:

Та це прямо чудо!...
Схоже, що "капітан сьогодні був тверезий"

Харків'яни вимагають у парафії УПЦ (МП) відновити колі...

Onufriy

Onufriy написал:

порушення Закону України «Про охорону культурної спадщини» в Харкові давно набули системного характеру

Прокляті воцерковлені дикуни! what
Але ще більше гріха - на місцевих адміністративних беззаконниках і фарисеях

Знайдіть на цьому бланку згадку про УПЦ

dima222

dima222 написал:

Митрополита Лазаря давно треба було оголосити персоною нон грата в Україні - а тим часом його рідним брат Дмитро у Дунаєві біля Почаєва в селі, яке приєдналося до ПЦУ, намагається будувати нову церкву. І точно за гроші Лазаря, бо всі племінники Лазаря - сини та родичі Дмитра, служать священиками у Криму. 

Чем Зеленский страшен для православия

Onufriy

Onufriy написал:

Добрячий текст +5!
 
51-е правило Шестого Вселенского собора запрещает всем христианам посещать комедийные представления... программы с участием Зеленского подпадают под анафему, так как усеяны непристойностями

З огляду на це, православна Церква не повинна б агітувати за Зеро... feel

Але... wink в УПЦ МП тепер усе інакше...

Дійсно, ну як же можна не підтримати чоловічка? Тим більше, коли він - за "електронний концтабір"? winked

Грецький Центр теологічних досліджень пропонує вихід з ...

Onufriy

Onufriy написал:

 
ПЦУ та УПЦ (МП) сформують єдиний православний Синод...

Які дикі пропозиції! belay   
Які страшно відстали ці греки! angry
Вони нічогісінько не знають про "вЬру православную": ні про "російський світ", ні про "вєлічіє", ні про "богоданість" Пу!..
І вже тим більше - про "єресь українства", "єресь гуманізма" і богомерзотність геометрії!!

Ну як же зможуть правовірні овечки святоросійства возсісти поряд з козлищами жидорептилоїдства?!! recourse

Польская Православная Церковь поддерживает украинскую а...

Філософ

Філософ написал:

Польська ПЦ це збір неуків радянського зразка. Вже давно доведено апостольське спадкоємство колишніх УАПЦ і УПЦ КП. Тому всі розмови про "перерукополеження" є безпідставними. Тимбільше з ієрархами ПЦУ спіслужив Вселенський патріарх!

Циркулярний лист Тюченської єпархії. Про духовні критер...

Onufriy

Onufriy написал:

1. Вибір 2019 дійсно пісний... recourse 
2. Пророцтво Лепехи збулося:
"аполітичні" москвовіри агітують за ЗЕро-кандидата
Всеволод Чаплін: "надо достигать договоренностей с лидером гонки (Зеленским), требуя письменных гарантий прекращения гонений на каноническую Церковь, возвращения политэмигрантов и критиков «европейского выбора» в политику... назначения министром культуры (он курирует религию) Юрия Бойко, Виктора Медведчука, Вадима Новинского или Василия Анисимова..."
"Порошенко – абсолютное зло"
love
https://credo.press/223778/

Всеукраїнська Рада Церков закликає робити вибір президе...

Onufriy

Onufriy написал:

мусимо усвідомити: якою повинна бути наша держава?

Яке питання, така і відповідь. feel Для терезої відповіді доречніше усвідомити, чого ми хочемо від майбутнього президента?
1. Особистого багатства?
2. Подолання людської продажності "в окремо взятій країні"?
3. Припинення глобального міжнародного конфлікту?
Твереза відповідь можлива лише у тому випадку, якщо ми чекаємо чогось іншого. Бо ніякий президент не зробить вас багатим, не "подолає корупції" і не "припинить війни"

Це якщо він не "чарівник з голубого вертольота" recourse


Як відбувається перехід з УПЦ МП в ПЦУ

dutchak1

dutchak1 написал:

Пасхавер десь писав, що «Когда-то один из руководителей Европейского союза неофициально сказал: «Если бы русские не были белыми, у нас бы к ним претензий не было. А так ведь белые, вроде бы свои, но не как мы». То же самое можно сказать и про нас». І там, далі, Пасхавер писав що у нас цінності інші. Добавимо – не тільки інші але і з тими цінностями, які ми переносимо від цивілізації і від Європи до нас, проходять дивні метаморфози.

Ми дикунський, варварський народ і це особливо видно в нашому дикунському, варварському релігійному законодавстві.  Причому це якесь небачене і неописане варварство. Ми користуємось речами і благами цивілізації і одночасно реконструюємо суспільні відносини, схожі на описи з шкільних історичних підручників про давні часи. Наші відносини це якась амальгама з давнього, застиглого в часі ординства, на яке додатково наклалась катастрофа 1917 року.  Для прикладу -  всі ці ламентації про захист автономії громади, про захист права свободи вибору підпорядкування, про свободу переходу громади – це все для придурків і убогих. Так, автономія релігійної громади є одним з основних положень міжнародного права, міжнародних угод, які підписала Україна. Але в них це означає що громада самостійно визначає себе автономною, самостійно проводить свої межі в яких живе і порядкую по своїх власних установах і правилах. Визнання державою цієї автономії є похідне від волі самої громади. У нас же, незважаючи на те, що всі християнські церкви в Україні визнають автономною всю церкву, держава приймає закон яким фактично нищить церкву, робить самостійними і незалежними парафії. Далі держава проголошує ту свободу «підпорядкування» і береться її захищати. Тут можна  звернути увагу, що послідні зміни в ст.8 релігійного закону, якими намагаються регулювати і захищати те «підпорядкування», в рівній мірі відносяться до зареєстрованих громад і до громад, які навіть не повідомляють державні органи про своє утворення. Який зміст має тоді та детальна регламентація прописана в ст.8 для тих громад? Що законодавець збирається «захищати» в цьому випадку? Здоровий глузд тут підказує, що парафія при діючому законі може міняти підпорядкування хоч кожної години і 24 рази на добу. Це право декларативне і його неможливо ні порушити ні захистити. Проблеми виникають тільки у парафій-юросіб і це є проблеми не «захисту» якоїсь свободи громади а проблеми майна. І тут вже видна друга придуркуватість і щоб її побачити, треба читати Цивільний кодекс, читати на рівні першого курсу юрфаку. Все, що відбувається з юрособою, абсолютно все описано цивільним правом і хто може пояснити, використовуючи цивільне право – що таке зміна підпорядкування юрособою? Що таке канонічне підпорядкування з точки зору ЦК? Що відбувається з юрособою при такій зміні підпорядкування чи з тою особою, якій стають підпорядковані? Абсолютно нічого і це є повна дурня, яку придуркуватий український законодавець і на пару з ним такий же придуркуватий український релігієзнавець взялись захищати світським правом. Термін «зміна підпорядкування» в цивільному праві має інший зміст чим той, який вкладають у нього віруючі і в реальності це означає зміну віри частиною віруючих чи ще якісь канонічні нюанси в цій вірі.  Але саме цивільне право не в змозі описати і навіть не існує таких правових термінів які б описали це «підпорядкування» чи цю зміну віри чи якісь зміни у вірі. Цивільному праву байдуже до цих змін і громада може міняти «підпорядкування» у всьому діапазоні світових релігій і культів, залишаючись згідно положень нашого релігійного закону одною і тією ж юридичною особою(!). Звучить це безглуздо як і безглузді наші намагання цивільним правом «захищати» чи «регулювати» такі переходи юридичної особи. Зміст це би мало тільки в тому випадку, як би ми  доказували всім і переконували всіх в тому, що юридична особа може вірити в Бога.

Ну і повна дурня вже по майну. Для розуміння примітивно можна виділити три рівня розвитку права власності. Перший, дикунський або нульовий. Якщо дикуну сказати що ця річ є власністю Джона чи Івана, він порахує тебе за божевільного. Річ може бути тверда, м’яка, кольорова, кругла, квадратна але як вона може мати признаки Джона, як це знайти, де в ній той Джон. Другий рівень, варварський, це коли власністю є те, до чого можеш дотягнутись і що можеш захистити. Третій рівень це вже цивілізовані, складні і абстрактні правові терміни, за якими навіть річ Джона, яку він передав тимчасово комусь чи загубив – все одно залишається його. І от на другому рівні вже видно шляхи до цивілізованої власності, її початки. Початок йде від того, що власністю стає те, що ти сам визнаєш своїм. Наприклад – йдеш по вулиці в штанях і ці штані є твої не тому, що вони нумеровані і по номеру держава указом визначила їх твоїми а тому що ти їх сам визнав своїми. Після цього самостійного визнання держава починає ці штані захищати як твої. Так і тут. В 1991 році, коли держава почала ліпити відносини з церквами, вона в діалозі з ними повинна була бачити, що вони визнають своєю власністю і як нею розпоряджаються. А вони, всі християнські церкви України, визнають власниками церковного майна не громади а всю церкву. Незважаючи на те, держава, в порушення конституційного відділення, влізла в церкви і сама «призначила» власниками парафії, зробила з церкви збіговисько незалежних юридичних осіб з гібридними статутами, зі статутами в яких поєднала бульдога з носорогом – світське і канонічне право. І от вже і ПЦУ, підтанцьовуючи Порошенку, приводить свій статут у відповідність до дикунського закону, записує церкву як зібрання незалежних юросіб, утворених по ЦК України. А на початках, в першому варіанті Статуту, писалось про церкву як особу, яка сама будує відносини з державою. І тут буде цікаво поспостерігати, як ПЦУ буде далі творити свої документи, особливо парафіяльні. Як визначить власність.

Тобто, ми не то що залишаємось на дикунському рівні, ми навіть заблокували його можливий розвиток. Можна подивитись на конфлікт у Львові, де громада УГКЦ намагається залишити за собою костел. Скільки там в обговоренні позбігалось буйних, дикунів, клянуть поляків, Мокшицького, розкопують старі могили! Врешті УГКЦ, яка претендує на цивілізованість, ліквідовує буйну парафію. Наслідок – новий припадок в мереживному обговоренні. Ще приклад. Можна почитати фантастичний матеріал на «Релігія в Україні», як в позаминулому столітті у Львові цивілізовано вирішували долю покинутого румунського храму. Фантастичний матеріал в порівнянні з нашим дикунством. Ми не то що стоїмо на місці, ми навіть вдаємо якось рухатись реверсом в минулі часи і при цьому приймаємо законодавство, яке захищає мародерство. Закон №4128 – це Закон Мародерів. У всі часи мародерство було ознакою військових конфліктів, при яких військові загони або банди найманців грабували беззахисне населення на територіях, статус яких тимчасово був не встановлений. Так і у нас. Використовуючи реальну війну, політики і законодавці «організували» законоподібний грабунок одних громад громадян другими громадами громадян, розділених релігійними переконаннями. І це особливо вражає, оскільки мародерами стають християни і їх спільноти. Адже ж саме в християнському середовищі в давні часи виникло розділення церковного і світського права, при якому християнське середовище залишилось ізольованим місцем де панували моральні основи керування церковним майном. Збереження цього середовища здійснено радикальним відділенням від світського права і оскільки  суть керування церковним майном не у застосуванні правових конструкцій, а в здійсненні місії церкви, то і успіх цієї місії став критерієм правильності прийняття рішень і здійснення тих чи інших дій з церковним майном. У нас же безглузді спільноти заполітизованих громадян, які вважають християнство просто громадським рухом з формальним моральним законодавством, притягнули в християнське середовище світське право, причому у гіршому його варіанті. Адже навіть світські юридичні особи, при виникненні конфліктів і суперечок між засновниками громади про використання майна, дають право тим громадянам, які кінцево не погодились з рішеннями громади, вийти з громади разом з тим майном, яке вони вклали. Тобто, якщо в християнській громаді не існує християнських відносин з іншими членами громади, які могли б керувати ними при залагодженні майнових питань, якщо громада «голосуванням» позбавляє участі у вирішенні майнових питань меншу кількість громади то, за відсутності християнських відносин, необхідно би мінімально зберегти хоч якусь справедливість до своїх земляків і сусідів і виключити мародерство. Якщо християнська справедливість і моральні відносини тут відсутні то тоді необхідно зберегти цивілізовану, світську справедливість.  Тобто тоді, в продовження світського правила про фіксоване членство в громаді, це членство необхідно доповнити таким же світським обліком внесків і пожертв кожного фіксованого члена громади. І при виключенні любого члена громади, громада повертає йому ті внески або компенсує їх.

 

Який порядок проведення перевірок релігійних організаці...

dutchak1

dutchak1 написал:

Добре було б якби юрист пояснив собі, і нам всім в тому числі, як він з'єднав релігійну організацію з господарською діяльністю у її законодавчому визначенні?  Наведем визначення -

Господа́рська дія́льність — будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом та обміном та переробкою матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Під господарською діяльністю в Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. (ст. 3 ГК України)

Страдания за Москву, это не страдания за Христа ‒...

Onufriy

Onufriy написал:

"головний місіонер РПЦ" з азартом доводить, що 1+1=2 love
Очевидна актуальність кураєвського просвітництва для святоросичів РПЦ є найкращим доведенням смерті "російського православ'я"

Те що сьогодні животіє на москві - не православ'я, а зла і погибельна єресь 
в духе своей готтентотской этики

Не «нас ради, человек», а «ее ради, епархиальной собственности, сшедшаго с небес»


Вікарій Київської митрополії УПЦ (МП) — власник двох ав...

В. Ясеневий

В. Ясеневий написал:

ну и правильно.Чего терятся. Жизнь дается только один раз.Поэтому нужно брать от неевсе что можна...Многая Вам лета, дорогой владыка. Притом, наиканоничнейший...