Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

Аналітика
К вопросу о церковнославянском: что с ним делать дальше?

7 02 2012   Илья Бей Публікації, Аналітика

К вопросу о церковнославянском: что с ним делать дальше?

По пути замены церковнославянского языка современным национальным уже больше полстолетия шагают южнославянские православные – болгары, сербы, македонцы и черногорцы. В ногу с ними маршируют и греки, которые также занимаются переводами с непонятного широким массам древнегреческого или византийского греческого языка на димотики...

Украинская Православная Церковь учится жить без митрополита Владимира?

30 01 2012   Глеб Коваленко Публікації, Аналітика

Украинская Православная Церковь учится жить без митрополита Владимира?

Первое заседание Синода Украинской Православной Церкви в новом году, состоявшееся 26 января в Киеве, вызвало противоречивые оценки наблюдателей. Принятые Синодом решения фактически создали новый механизм управления Церковью, который устраняет митрополита Владимира от прямого влияния на церковные дела. Что же происходит в УПЦ?

Открытая евангельская идентичность: конфликты и границы

30 01 2012   Михаил Черенков Публікації, Богослов'я, Аналітика

Открытая евангельская идентичность: конфликты и границы

18 ноября в Ирпене (Киевская обл.) состоялся "Форум-20", который проанализировал результаты служения евангельских церквей в Украине и других государствах бывшего СССР. Мероприятие собрало около 120 богословов, священнослужителей, философов и преподавателей гуманитарных дисциплин. "Религия в Украине" публикует один из фундаментальных докладов, прозвучавших на форуме. Его автор Михаил Черенков, доктор философских наук, вице-президент Ассоциации «Духовное возрождение» (Украина).

Экскурс к истокам украинской национальной идеи, или Откуда родом украинство?

27 01 2012   Владимир Волковский, аспирант Института философии НАН Украины Публікації, Аналітика, Історія

Экскурс к истокам украинской национальной идеи, или Откуда родом украинство?

Поводом к написанию этой статьи послужило появление в последнее время публикаций, посвященных критическому анализу происхождения украинства и все более усиливающаяся «разоблачающая» деятельность отдельных экспертов от религии, которые стараются всеми силами вскрыть искусственный и «вредоносный» характер украинской идеи. Поэтому у меня возникло намерение «взяться за перо» и, опираясь на некоторые исторические и теоретические источники, рассмотреть, откуда же все-таки возникает пресловутое украинское национальное движение и действительно ли истинны все те обвинения, ему инкриминируемые?..

Особенное украинское православие: к проблеме историографического мифотворчества. Часть 2

24 01 2012   Сергей Савченко Публікації, Аналітика

Особенное украинское православие: к проблеме историографического мифотворчества. Часть 2

Интересно, что современная теория «особенностей» за столетие практически не изменилась: она и далее основывается на публицистических обобщениях украинских народников ХІХ века, для которых богословско-догматические вопросы были второстепенными...

Чи можна побудувати державу «закону» та «моральних засад» лише зусиллями громадянського суспільства?

23 01 2012   Юрій Чорноморець Публікації, Аналітика

Чи можна побудувати державу «закону» та «моральних засад» лише зусиллями громадянського суспільства?

1 грудня 2011 року представники кількох українських церков оприлюднили спільне Звернення до українського народу. Цей документ, який зазвичай звуть «Декларацією Першого грудня», викликав дискусії не тільки в церковному середовищі, але й серед політиків, науковців, діячів культури. Зокрема, своїм баченням змісту Декларації нещодавно поділився відомий правозахисник, публіцист, релігієзнавець Мирослав Маринович. З його інтерпретацією Декларації полемізує доктор філософських наук, православний теолог Юрій Чорноморець.

Особенное украинское православие: к проблеме историографического мифотворчества. Часть 1

20 01 2012   Сергей Савченко Публікації, Аналітика

Особенное украинское православие: к проблеме историографического мифотворчества. Часть 1

За минувшие два десятилетия в украинской национальной историографии практически ощепринятым стал тезис об особом украинском православии, которое значительно отличается от других национальных вариантов христианства (прежде всего, конечно же, от российского). Насколько обосновано такое мнение? Действительно ли подкреплены данными источников далекоидущие выводы историков, философов, религиоведов и публицистов? Об этом рассуждает в своей статье кандидат исторических наук Сергей Савченко.

«Русский мир» без патриарха

11 01 2012   Екатерина Щеткина Публікації, Аналітика

«Русский мир» без патриарха

Конечно, он прав, политизировать церковь — недопустимо. Но руководитель его масштаба просто вынужден мыслить политически. И как политик, патриарх Кирилл должен был оценить этот шанс. Шанс обрести и/или продемонстрировать urbi et orbi свое истинное духовное лидерство в обществе, указать на свою реальную опору в массах, о которой привычно заявляет. То, что верные РПЦ «присутствуют в обоих лагерях», не должно было его смущать. Какие такие «лагеря»? Нет и не может быть никаких «лагерей», когда речь идет о правде, справедливости и — главное — судьбах Родины...

Еще раз об «удерживающем» (2 Фес. 2:6-7): научный взгляд

27 12 2011   Юрий Вестель Публікації, Богослов'я, Аналітика

Еще раз об «удерживающем» (2 Фес. 2:6-7): научный взгляд

Особую популярность эта тема приобрела у нас после большевистского переворота 1917 года: наиболее распространенное в русском богословии понимание «удерживающего» как Римской империи и отсюда царской власти вообще естественным образом привело к истолкованию большевиков как антихристовой силы и, соответственно, советского периода — как «последних времен». Интерпретация царя как того, кто «удерживает» Антихриста, долгое время была и до сих пор остается одним из главных «доказательств от Писания» для идеологов православной монархии...

Різдвяні послання: Бенедикт XVI та Варфоломій І про сучасні проблеми людства

26 12 2011   Володимир Бурега Публікації, Аналітика

Різдвяні послання: Бенедикт XVI та Варфоломій І про сучасні проблеми людства

25 грудня 2011 року, коли більшість християн світу святкують Різдво Христове, Папа Римський Бенедикт XVI та Константинопольський патріарх Варфоломій І оприлюднили свої Різдвяні звернення. За традицією такі послання містять загальні роздуми цих церковних лідерів про сучасний стан людства та про ті проблеми, які хвилюють жителів нашої планети...

Особливості Київського християнства: частина VI. Євангельськість

23 12 2011   Олександр Саган Публікації, Аналітика

Особливості Київського християнства: частина VI. Євангельськість

Незважаючи на активну діяльність Московсь­кого патріархату із знищення будь-яких згадок про Київське християнство, пам’ять про його основні ідеї – демократичність, соборноправність, толерант­ність тощо – продовжували жити в українському народі. В часи екстремальних ситуацій в долі православ’я та греко-католицизму в Україні й в діаспорі (20-30-ті, 40-ві, 90-ті роки XX століття) українці широко використову­вали й використовують традиції Київського християнства в організації й внутрішньому житті новостворюваних Церков...

Мова-влада-Церква: виклики сьогодення

20 12 2011   Сергій Грабовський, кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників Публікації, Аналітика

Мова-влада-Церква: виклики сьогодення

Впродовж тільки 1906-07 років було продано майже 130 тисяч примірників україномовних Євангелій. Як сказали б сьогодні, феноменальний успіх на книжковому ринку. І хто візьметься підрахувати, скільки додав переклад Святого Писання, здійснений Пилипом Морачевським, до справи становлення нової України, до появи її 1917 року на політичній мапі спантеличеної Європи, - появи, з часу якої скинути з шальок терезів «український чинник» не міг уже ніхто?.. Це сюжет із минулого. Але надто вже він перегукується з певними сьогоднішніми процесами церковного життя.

Особливості Київського християнства: частина V. Політична інституційність та прагнення до незалежності від світської влади, гуманізм

15 12 2011   Олександр Саган Публікації, Аналітика

Особливості Київського християнства: частина V. Політична інституційність та прагнення до незалежності від світської влади, гуманізм

За умов відсутності власної держави християнські Церкви Київської традиції були для українців чи не тими поодинокими інституціями – політичними і релігійними, які виражали їх самобутність. Український народ тягнувся до своїх Церков, живив її кадрами. Церкви віддячувала тією ж любов’ю. Великою мірою цим, з додатком духовного впливу Європи, можна пояснити той факт, що візантійський цезаропапизм, який добре прижився в Московії, в Україні не знайшов свого розвитку, як не знайшов тут підтримки й європейський «папоцентризм»...

Проблема ґендерної толерантності та релігійне життя в Україні

8 12 2011   Ірина Грабовська, канд. філос. наук Публікації, Аналітика

Проблема ґендерної толерантності та релігійне життя в Україні

Очевидно, важко переконати віруючу людину в тому, шо, надаючи «содоміту» всі права людини, суспільство вчиняє за словом і законом Божим. На жаль, докази з точки зору права навряд чи будуть переконливі. Виходити доводиться з конкретної суспільної ситуації та розумного консерватизму, не створюючи штучні на сьогодні вогнища конфліктності... 

Шпагат по-украински

6 12 2011   Алексей Гордеев Публікації, Аналітика

Шпагат по-украински

Украинские евангельские церкви сегодня выбирают между «совковым» затворничеством и открытостью обществу. Зададим вопрос вместе: не пора ли украинскому протестантизму определиться, какую роль он хочет избрать среди, по выражению социолога Жан-Поля Виллема, «больших и маленьких предпринимателей в сфере спасения», ареал обитания которых очерчен Украиной?..

Християнська перспектива для українського суспільства

5 12 2011   Юрій Чорноморець Публікації, Аналітика

Християнська перспектива для українського суспільства

1 грудня до 20-річчя референдуму, на якому народ України обрав шлях незалежності, церкви Київської традиції (УПЦ, УПЦ КП, УГКЦ) звернулися до християн та всіх громадян із закликом до початку нового етапу в історії нашої країни. Момент суб’єктивізму в дискурсі про «християнські цінності» буде завжди. Якими вони є? Які саме цінності мають бути першочерговими для втілення в житті? Тут відкривається широке поле для маніпуляцій і не всі церкви втримуються від гри в «рейтинги» та «переліки» «цінностей»...

Особливості Київського християнства: частина IV. Онаціональнення обрядових форм

4 12 2011   Олександр Саган Публікації, Аналітика

Особливості Київського християнства: частина IV. Онаціональнення обрядових форм

В Україні з‘явилися деякі притаманні лише цій території християнські обряди, молитви, а також своєрідне виконання загальноприйня­тих релігійних обрядів. Чинники, що спричиняли формуванню останніх, різні, як різними є й їх риси. Найбільш яскраво процес онаціональнення християнства проявився у церковному мистецтві (архітек­тура, малярство, спосіб оздоблення ікон, спів, виготов­лення церковного начиння тощо)...

«Еретики», «сектанты», «идолопоклонники». О пределах политкорректности в межконфессиональных отношениях

30 11 2011   Сергей Савченко Публікації, Аналітика

«Еретики», «сектанты», «идолопоклонники». О пределах политкорректности в межконфессиональных отношениях

Сегодня стало очень немодным употреблять термин «секта». Вместе с некоторыми другими он постепенно входит в архивный фонд табуированной лексики. В перспективе страх быть уличенным в неполиткорректности может привести к изъятию из публичного обращения любых межконфессиональных характеристик и переходу на «эзопов язык». Говоря о политкорректности и обвиняя православных в ее отсутствии в связи с использованием термина «секта» в пейоративных целях, мы как-то забываем о том, что межконфессиональные отношения – взаимны, значит взаимны и межконфессиональные характеристики...

УАПЦ: курс на сопричастя

29 11 2011   Гліб Коваленко Публікації, Аналітика

УАПЦ: курс на сопричастя

Оскільки УАПЦ та УПЦ КП визнають себе єдиновірними православними Церквами, сопричастя між ними є давно очікуваним кроком. Перепонами до такого сопричастя може бути канонічний статус предстоятеля УПЦ КП, однак той подав свого часу апеляцію до Вселенського патріарха, і поки немає офіційної відповіді на неї з боку Константинополя, він продовжує не визнавати анафему, накладену на нього Архієрейським Собором у Москві 1996 року. Схоже, що УАПЦ та УПЦ КП вирішили оминути це складне питання...

Возможен ли феноменологический подход при изучении религии? Возражение устойчивому стереотипу

23 11 2011   Виталий Хромец Публікації, Аналітика

Возможен ли феноменологический подход при изучении религии? Возражение устойчивому стереотипу

Сейчас самая распространенная точка зрения заключается в том, что религиоведение отказалось от возможности использования в своих исследованиях феноменологического подхода как такового, поскольку последний является непродуктивным в изучении религии. Я попытаюсь возразить против данного тезиса и попытаюсь показать, что феноменологический подход в правильном его применении может помочь религиоведу в изучении конкретных исторических фактов. Этот подход в религиоведении не только возможен, но и продуктивен, и может решать как общетеоретические, так и конкретные исследовательские задачи.

Есть ли в УПЦ «Первенствующий»?

23 11 2011   Глеб Коваленко Публікації, Аналітика

Есть ли в УПЦ «Первенствующий»?

3 ноября 2011 года Предстоятель Украинской Православной Церкви митрополит Владимир (Сабодан) отмечает свой день рождения. Ему исполняется 76 лет. Накануне этого дня было обнародовано официальное обращение митрополита Агафангела (Саввина) к епископам УПЦ, в котором Одесский митрополит пригласил всех иерархов УПЦ собраться 23 ноября в Киево-Печерской лавре, чтобы «принять участие в сугубой молитве о здравии Его Блаженства».

Особливості Київського християнства: частина III. Європейськість й відкритість до інших релігійних систем

22 11 2011   Олександр Саган Публікації, Аналітика

Особливості Київського християнства: частина III. Європейськість й відкритість до інших релігійних систем

Зв’язок українців з католиками майже не припинявся і після 1054 р. І коли до розділу Церков це ще можна пояснити, то після цього подібні зв’язки з Римом засвідчували своєрідний характер Українського християнства, яке, незважаючи на вперту боротьбу між Західною і Східною Церквами, спокійно включало в своє церковне життя й елементи католицького вчення і культу. І це незважаючи на те, що до кінця XIV ст. главами Київської митрополії були, за невеликим винятками, іноземці – ­­­ставленики і провідники політики Константинополя...

"Форум-20": критически смотрящие на свой исторический опыт и обращающие свой потенциал к будущему

21 11 2011   Михаил Черенков Публікації, Аналітика

"Форум-20": критически смотрящие на свой исторический опыт и обращающие свой потенциал к будущему

Как сообщала "Религия в Украине", 18 - 19 ноября в Ирпене (Киевская обл.) состоялся межцерковный форум, посвященный ключевым вопросам религиозной свободы в постсоветских странах. Один из главных организаторов форума доктор философских наук, вице-президент Ассоциации "Духовное возрождение" (Украина) Михаил Черенков поделился первыми впечатлениями о прошедшем мероприятии...

Релігія в громадській думці сучасної Америки

20 11 2011   Людмила Филипович, доктор філос. наук Публікації, Аналітика

Релігія в громадській думці сучасної Америки

Звичайному українцеві важко навіть уявити, наскільки детально досліджується ставлення американців до релігії, якою є увага до питань, пов’язаних з нею. На основі наймасштабнішого опитування 2007 р., проведеного в Америці, коли на питання анкет відповіло 35 тис. американців, вдалося найбільш повно з’ясувати, якою є релігійна Америка, як американці уявляють себе в релігійних координатах...

Приходская система Поместной Церкви

15 11 2011   Игумен Феогност (Пушков), кандидат богословия Публікації, Аналітика

Приходская система Поместной Церкви

Экклесиология Православной Церкви никогда не обладала «подробной» экспликацией, присущей, к примеру, экклесиологии Церкви Рима. Можно сказать, что на протяжении веков мы руководствовались какими-то «пределами», за которые переступать недопустимо, но двигались внутри самих границ безо всяких «правил дорожного движения». Таковыми «пределами» являлись положения «Церковь в епископе», «единство семьи православных Церквей», «грех раскола не смывается даже мученической кровью». Уже накануне наших времен добавилось еще одно определение: «этнофилетизм есть ересь»...

НОВИНИ

Всі матеріали

останні коментарі

Чи має Церква моральне право судити содомітів?

Олександр

Олександр написал:

Короткий зміст матеріалу: Свій хвалить своїх.

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

Onufriy

Onufriy написал:

Цитата: dutchak1
церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці

А слухаючи Гундяєва, так і не скажеш... fellow

Дякую Вам за визнання того, що МП веде антидержавну діяльність wink (звісно трішечки, ну саму крихітку):
Цитата: dutchak1
Позиція організації (МП) стала ворожою окремим проявам держави

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

dutchak1

dutchak1 написал:

Однією з основних перешкод в державно-церковних відносинах в Україні є існування т.з науки «релігієзнавство». Назагал це мирне заняття, яке зайняло скромне але менш-більш дохідне місце в явищі української тіньової науки, невелике і замкнене болітце, в якому перетирають свої, далекі від життя, проблемки, плодять докторів і кандидатів філософії. І все би нічого, але в умовах нашої країни ця «наука» зайняла місце між державою і церквами і фактично, самостійно уповноваживши себе на представлення церков, в якості посередника веде діалог з державою. З представників цієї «науки» формуються комітети, департаменти, відділи міністерства яким надалі і доручають те, що в нас названо «державною політикою в області релігії». Зрозуміло, що для більшості держчиновників і законодавців релігія то тьомний лєс і, при виникненні якихось проблем з релігійними організаціями, вони біжать до релігієзнавця, який їм все розкладе «по поличкам». Ну не бігти же їм до тих малохольних, які Богу моляться. Тобто ситуація анекдотична – проголошуючи з усіх трибун про необхідність діалогу з церквами, держава той діалог і відносини імітує, замінює на відносини з бутафорською церквою, утвореною на держзамовлення докторами філософії і політології від релігієзнавства. Причому та побудова почалась ще в 1990 році, коли новоспеченими демократами і викладачами кафедр наукового атеїзму був зліплений союзний релігійний закон де по зразку цивільної громадської організації почали ліпити релігійні. Це була своєрідна резервація для віруючих і в Україні той процес підхопили вже місцеві діячі наукового атеїзму разом з діячами НРУ.

Всі релігієзнавці і викладачі кафедр вміють розказати про різні моделі співіснування держави та релігії, що мають місце у світовій практиці, які, частіше за все, законодавчо оформлені. Але я добавлю, що це є тінь іншої, вищої істин, яка встановлює що спочатку моделі і відносини а потім законодавче оформлення. Загально ця максима в теорії права виглядає так – закони тільки регулюють суспільні відносини і ніколи їх не створюють. Відносини передують законам. І от в нашій ситуації після розпаду СРСР, в ситуації з нульовим рівнем права і відсутністю реальних релігійних організацій як суб’єктів права, перетягнувши до себе конституційний принцип відділення, ми почали ним регулювати відсутні суспільні відносини(!). За цих обставин ті спроби в 90-х роках зробити релігійний закон були приречені. Що і сталось. Перетягнувши слідом за Конституцією цивільне право, ми ним почали регулювати духовні, неправові відносини. І цьому могли б завадити ну хоч якісь, ну хоч елементарні відносини з тими убогими релігійними організаціями. Це не потребує якихось надзвичайних зусиль чи здібностей. Це може навіть релігієзнавець Єленський. Якщо захоче. Наприклад – Єленський любив раніше на різних телевізорах розказувати про важливість автономії релігійної організації і про необхідність її захисту і захисту переходів. Ну і потім він зліпив той закон, Закон Мародерів №4128. І от якби Єленський уважніше придивився до релігійних організацій і до того принципу автономії, він би міг зрозуміти що принцип відділення і принцип автономії це є одне і теж. Або взаємодоповнююче. Принцип автономії в першу чергу означає що організація сама(!) її проголошує, сама визначає її межі а держава тільки бере це потім до уваги. А тому, якщо всі християнські конфесії згідно своїх канонів визначають автономною організацією всю церкву а не парафію, якщо всі конфесії самостійно визначають правила утворення парафій і долю майна - то це і мало би бути одним з основних правил відносин держави і церков. А Конституція це тільки потім констатує як відділення.

Сьогодні цей процес «побудови відносин» продовжують т.з ефективні менеджери, які відчувши своєрідний запит, успішно експлуатують його ресурс. Текст релігійного закону і та діяльність найбільш вповні стали в утворенні організації ПЦУ. В унісон з православною симфонією, з менеджерами від віруючих, в Україні творять близнюка «русского мира». Ось один з них стверджує що УПЦ МП стала ворогом  суспільства. Лукавить, свідомо або по нерозумінню. Позиція організації стала ворожою окремим проявам держави а держава це не є суспільство. Держава це механізм збирання податків, підтримання порядку в суспільстві. Такий же як пральна машина в побуті і стверджувати що пральній машині необхідна церква просто смішно. В суспільстві необхідні якісь відносини держава з церквами, але наша придуркувата машина в своєму існуванні намагається використати церкву в своїх інтересах, інтересах далеких від суспільних. Тому завжди слушне попередження – церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці. І в наших умовах відносини церкви з державою повинні починатись з тези – держава ворог церкви. Можна цитувати одного священника УГКЦ – держава не повинна робити нічого поганого для церкви і нічого доброго. Те, що «УПЦ (МП) всячески демонизируют Минкульт», ну що ж - під час війни завжди виникає потреба в специфічних «законах», текстах. Потреба в людях типу Медінський, Юраш, Єленський і існуючі з обох сторін фронту контори «міністерство культури» перетворилися в розсадники мракобісся.

 

Священик Сєверодонецької єпархії УПЦ (МП) звершив чин в...

Onufriy

Onufriy написал:

Та це прямо чудо!...
Схоже, що "капітан сьогодні був тверезий"

Харків'яни вимагають у парафії УПЦ (МП) відновити колі...

Onufriy

Onufriy написал:

порушення Закону України «Про охорону культурної спадщини» в Харкові давно набули системного характеру

Прокляті воцерковлені дикуни! what
Але ще більше гріха - на місцевих адміністративних беззаконниках і фарисеях

Знайдіть на цьому бланку згадку про УПЦ

dima222

dima222 написал:

Митрополита Лазаря давно треба було оголосити персоною нон грата в Україні - а тим часом його рідним брат Дмитро у Дунаєві біля Почаєва в селі, яке приєдналося до ПЦУ, намагається будувати нову церкву. І точно за гроші Лазаря, бо всі племінники Лазаря - сини та родичі Дмитра, служать священиками у Криму. 

Чем Зеленский страшен для православия

Onufriy

Onufriy написал:

Добрячий текст +5!
 
51-е правило Шестого Вселенского собора запрещает всем христианам посещать комедийные представления... программы с участием Зеленского подпадают под анафему, так как усеяны непристойностями

З огляду на це, православна Церква не повинна б агітувати за Зеро... feel

Але... wink в УПЦ МП тепер усе інакше...

Дійсно, ну як же можна не підтримати чоловічка? Тим більше, коли він - за "електронний концтабір"? winked

Грецький Центр теологічних досліджень пропонує вихід з ...

Onufriy

Onufriy написал:

 
ПЦУ та УПЦ (МП) сформують єдиний православний Синод...

Які дикі пропозиції! belay   
Які страшно відстали ці греки! angry
Вони нічогісінько не знають про "вЬру православную": ні про "російський світ", ні про "вєлічіє", ні про "богоданість" Пу!..
І вже тим більше - про "єресь українства", "єресь гуманізма" і богомерзотність геометрії!!

Ну як же зможуть правовірні овечки святоросійства возсісти поряд з козлищами жидорептилоїдства?!! recourse

Польская Православная Церковь поддерживает украинскую а...

Філософ

Філософ написал:

Польська ПЦ це збір неуків радянського зразка. Вже давно доведено апостольське спадкоємство колишніх УАПЦ і УПЦ КП. Тому всі розмови про "перерукополеження" є безпідставними. Тимбільше з ієрархами ПЦУ спіслужив Вселенський патріарх!

Циркулярний лист Тюченської єпархії. Про духовні критер...

Onufriy

Onufriy написал:

1. Вибір 2019 дійсно пісний... recourse 
2. Пророцтво Лепехи збулося:
"аполітичні" москвовіри агітують за ЗЕро-кандидата
Всеволод Чаплін: "надо достигать договоренностей с лидером гонки (Зеленским), требуя письменных гарантий прекращения гонений на каноническую Церковь, возвращения политэмигрантов и критиков «европейского выбора» в политику... назначения министром культуры (он курирует религию) Юрия Бойко, Виктора Медведчука, Вадима Новинского или Василия Анисимова..."
"Порошенко – абсолютное зло"
love
https://credo.press/223778/

Всеукраїнська Рада Церков закликає робити вибір президе...

Onufriy

Onufriy написал:

мусимо усвідомити: якою повинна бути наша держава?

Яке питання, така і відповідь. feel Для терезої відповіді доречніше усвідомити, чого ми хочемо від майбутнього президента?
1. Особистого багатства?
2. Подолання людської продажності "в окремо взятій країні"?
3. Припинення глобального міжнародного конфлікту?
Твереза відповідь можлива лише у тому випадку, якщо ми чекаємо чогось іншого. Бо ніякий президент не зробить вас багатим, не "подолає корупції" і не "припинить війни"

Це якщо він не "чарівник з голубого вертольота" recourse


Як відбувається перехід з УПЦ МП в ПЦУ

dutchak1

dutchak1 написал:

Пасхавер десь писав, що «Когда-то один из руководителей Европейского союза неофициально сказал: «Если бы русские не были белыми, у нас бы к ним претензий не было. А так ведь белые, вроде бы свои, но не как мы». То же самое можно сказать и про нас». І там, далі, Пасхавер писав що у нас цінності інші. Добавимо – не тільки інші але і з тими цінностями, які ми переносимо від цивілізації і від Європи до нас, проходять дивні метаморфози.

Ми дикунський, варварський народ і це особливо видно в нашому дикунському, варварському релігійному законодавстві.  Причому це якесь небачене і неописане варварство. Ми користуємось речами і благами цивілізації і одночасно реконструюємо суспільні відносини, схожі на описи з шкільних історичних підручників про давні часи. Наші відносини це якась амальгама з давнього, застиглого в часі ординства, на яке додатково наклалась катастрофа 1917 року.  Для прикладу -  всі ці ламентації про захист автономії громади, про захист права свободи вибору підпорядкування, про свободу переходу громади – це все для придурків і убогих. Так, автономія релігійної громади є одним з основних положень міжнародного права, міжнародних угод, які підписала Україна. Але в них це означає що громада самостійно визначає себе автономною, самостійно проводить свої межі в яких живе і порядкую по своїх власних установах і правилах. Визнання державою цієї автономії є похідне від волі самої громади. У нас же, незважаючи на те, що всі християнські церкви в Україні визнають автономною всю церкву, держава приймає закон яким фактично нищить церкву, робить самостійними і незалежними парафії. Далі держава проголошує ту свободу «підпорядкування» і береться її захищати. Тут можна  звернути увагу, що послідні зміни в ст.8 релігійного закону, якими намагаються регулювати і захищати те «підпорядкування», в рівній мірі відносяться до зареєстрованих громад і до громад, які навіть не повідомляють державні органи про своє утворення. Який зміст має тоді та детальна регламентація прописана в ст.8 для тих громад? Що законодавець збирається «захищати» в цьому випадку? Здоровий глузд тут підказує, що парафія при діючому законі може міняти підпорядкування хоч кожної години і 24 рази на добу. Це право декларативне і його неможливо ні порушити ні захистити. Проблеми виникають тільки у парафій-юросіб і це є проблеми не «захисту» якоїсь свободи громади а проблеми майна. І тут вже видна друга придуркуватість і щоб її побачити, треба читати Цивільний кодекс, читати на рівні першого курсу юрфаку. Все, що відбувається з юрособою, абсолютно все описано цивільним правом і хто може пояснити, використовуючи цивільне право – що таке зміна підпорядкування юрособою? Що таке канонічне підпорядкування з точки зору ЦК? Що відбувається з юрособою при такій зміні підпорядкування чи з тою особою, якій стають підпорядковані? Абсолютно нічого і це є повна дурня, яку придуркуватий український законодавець і на пару з ним такий же придуркуватий український релігієзнавець взялись захищати світським правом. Термін «зміна підпорядкування» в цивільному праві має інший зміст чим той, який вкладають у нього віруючі і в реальності це означає зміну віри частиною віруючих чи ще якісь канонічні нюанси в цій вірі.  Але саме цивільне право не в змозі описати і навіть не існує таких правових термінів які б описали це «підпорядкування» чи цю зміну віри чи якісь зміни у вірі. Цивільному праву байдуже до цих змін і громада може міняти «підпорядкування» у всьому діапазоні світових релігій і культів, залишаючись згідно положень нашого релігійного закону одною і тією ж юридичною особою(!). Звучить це безглуздо як і безглузді наші намагання цивільним правом «захищати» чи «регулювати» такі переходи юридичної особи. Зміст це би мало тільки в тому випадку, як би ми  доказували всім і переконували всіх в тому, що юридична особа може вірити в Бога.

Ну і повна дурня вже по майну. Для розуміння примітивно можна виділити три рівня розвитку права власності. Перший, дикунський або нульовий. Якщо дикуну сказати що ця річ є власністю Джона чи Івана, він порахує тебе за божевільного. Річ може бути тверда, м’яка, кольорова, кругла, квадратна але як вона може мати признаки Джона, як це знайти, де в ній той Джон. Другий рівень, варварський, це коли власністю є те, до чого можеш дотягнутись і що можеш захистити. Третій рівень це вже цивілізовані, складні і абстрактні правові терміни, за якими навіть річ Джона, яку він передав тимчасово комусь чи загубив – все одно залишається його. І от на другому рівні вже видно шляхи до цивілізованої власності, її початки. Початок йде від того, що власністю стає те, що ти сам визнаєш своїм. Наприклад – йдеш по вулиці в штанях і ці штані є твої не тому, що вони нумеровані і по номеру держава указом визначила їх твоїми а тому що ти їх сам визнав своїми. Після цього самостійного визнання держава починає ці штані захищати як твої. Так і тут. В 1991 році, коли держава почала ліпити відносини з церквами, вона в діалозі з ними повинна була бачити, що вони визнають своєю власністю і як нею розпоряджаються. А вони, всі християнські церкви України, визнають власниками церковного майна не громади а всю церкву. Незважаючи на те, держава, в порушення конституційного відділення, влізла в церкви і сама «призначила» власниками парафії, зробила з церкви збіговисько незалежних юридичних осіб з гібридними статутами, зі статутами в яких поєднала бульдога з носорогом – світське і канонічне право. І от вже і ПЦУ, підтанцьовуючи Порошенку, приводить свій статут у відповідність до дикунського закону, записує церкву як зібрання незалежних юросіб, утворених по ЦК України. А на початках, в першому варіанті Статуту, писалось про церкву як особу, яка сама будує відносини з державою. І тут буде цікаво поспостерігати, як ПЦУ буде далі творити свої документи, особливо парафіяльні. Як визначить власність.

Тобто, ми не то що залишаємось на дикунському рівні, ми навіть заблокували його можливий розвиток. Можна подивитись на конфлікт у Львові, де громада УГКЦ намагається залишити за собою костел. Скільки там в обговоренні позбігалось буйних, дикунів, клянуть поляків, Мокшицького, розкопують старі могили! Врешті УГКЦ, яка претендує на цивілізованість, ліквідовує буйну парафію. Наслідок – новий припадок в мереживному обговоренні. Ще приклад. Можна почитати фантастичний матеріал на «Релігія в Україні», як в позаминулому столітті у Львові цивілізовано вирішували долю покинутого румунського храму. Фантастичний матеріал в порівнянні з нашим дикунством. Ми не то що стоїмо на місці, ми навіть вдаємо якось рухатись реверсом в минулі часи і при цьому приймаємо законодавство, яке захищає мародерство. Закон №4128 – це Закон Мародерів. У всі часи мародерство було ознакою військових конфліктів, при яких військові загони або банди найманців грабували беззахисне населення на територіях, статус яких тимчасово був не встановлений. Так і у нас. Використовуючи реальну війну, політики і законодавці «організували» законоподібний грабунок одних громад громадян другими громадами громадян, розділених релігійними переконаннями. І це особливо вражає, оскільки мародерами стають християни і їх спільноти. Адже ж саме в християнському середовищі в давні часи виникло розділення церковного і світського права, при якому християнське середовище залишилось ізольованим місцем де панували моральні основи керування церковним майном. Збереження цього середовища здійснено радикальним відділенням від світського права і оскільки  суть керування церковним майном не у застосуванні правових конструкцій, а в здійсненні місії церкви, то і успіх цієї місії став критерієм правильності прийняття рішень і здійснення тих чи інших дій з церковним майном. У нас же безглузді спільноти заполітизованих громадян, які вважають християнство просто громадським рухом з формальним моральним законодавством, притягнули в християнське середовище світське право, причому у гіршому його варіанті. Адже навіть світські юридичні особи, при виникненні конфліктів і суперечок між засновниками громади про використання майна, дають право тим громадянам, які кінцево не погодились з рішеннями громади, вийти з громади разом з тим майном, яке вони вклали. Тобто, якщо в християнській громаді не існує християнських відносин з іншими членами громади, які могли б керувати ними при залагодженні майнових питань, якщо громада «голосуванням» позбавляє участі у вирішенні майнових питань меншу кількість громади то, за відсутності християнських відносин, необхідно би мінімально зберегти хоч якусь справедливість до своїх земляків і сусідів і виключити мародерство. Якщо християнська справедливість і моральні відносини тут відсутні то тоді необхідно зберегти цивілізовану, світську справедливість.  Тобто тоді, в продовження світського правила про фіксоване членство в громаді, це членство необхідно доповнити таким же світським обліком внесків і пожертв кожного фіксованого члена громади. І при виключенні любого члена громади, громада повертає йому ті внески або компенсує їх.

 

Який порядок проведення перевірок релігійних організаці...

dutchak1

dutchak1 написал:

Добре було б якби юрист пояснив собі, і нам всім в тому числі, як він з'єднав релігійну організацію з господарською діяльністю у її законодавчому визначенні?  Наведем визначення -

Господа́рська дія́льність — будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом та обміном та переробкою матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Під господарською діяльністю в Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. (ст. 3 ГК України)

Страдания за Москву, это не страдания за Христа ‒...

Onufriy

Onufriy написал:

"головний місіонер РПЦ" з азартом доводить, що 1+1=2 love
Очевидна актуальність кураєвського просвітництва для святоросичів РПЦ є найкращим доведенням смерті "російського православ'я"

Те що сьогодні животіє на москві - не православ'я, а зла і погибельна єресь 
в духе своей готтентотской этики

Не «нас ради, человек», а «ее ради, епархиальной собственности, сшедшаго с небес»


Вікарій Київської митрополії УПЦ (МП) — власник двох ав...

В. Ясеневий

В. Ясеневий написал:

ну и правильно.Чего терятся. Жизнь дается только один раз.Поэтому нужно брать от неевсе что можна...Многая Вам лета, дорогой владыка. Притом, наиканоничнейший...