У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь
4 10 2011 Неля Солодухіна
На світанку історії вітчизняної державності та її християнської культури стоїть потужна і загадкова постать князя Аскольда (Оскольда). Аскольд – перший київський князь-християнин і перший київський мученик за віру Христову. За його правління Київське ранньодержавне об’єднання слов’ян упевнено вийшло на світову арену, стало важливим фактором міжнародної політики.
3 10 2011 Катерина Новікова
Що таке націоналізм та які ідеї визначають тотожність народу? Як роль відіграє релігія, що надалі залишається невід’ємною складовою суспільного і культурного життя, а подеколи і політичного в формуванні народної ідеї? У цій статті я зосереджу увагу на розгляді понять націоналізму, народної тотожності та самого народу, ролі і функцій релігії в становленні української нації. Видається важливо порушити ці питання сьогодні для зрозуміння сучасних питань національного становлення, пошуків ідентичності та конфліктів сучасної мультикультурної і багатонаціональної Європи, а також України як молодої багаторелігійної держави з давньою традицією толерантності.
3 10 2011
Теми тижня: візит патріарха Кирила на Буковину, відновлення та будівництво церков в Україні, «Біометричний апокаліпсис», релігійні свята, паломництво хасидів.
2 10 2011 Михаил Черенков
В то время как РПЦ дистанцируется от наследия западной теологии и философии, отечественные протестанты только начинают его осваивать – осторожно, критично, но все более внимательно и последовательно. В то время как РПЦ отстаивает особость своего пути, «русские» протестанты начинают понимать неособость пути своего, его связь с общехристианскими процессами...
2 10 2011 Тетяна Шевченко
Офіційною датою виникнення Оpus Dei є 2 жовтня 1928 р., коли в Мадриді під час молитовного усамітнення св. Хосемарія Ескріва побачив місію свого життя — Оpus Dei, світську католицьку організацію, яка допомогла би віруючим йти шляхом до святості у світі. За півсторіччя часопис „Choisir” писав про Оpus Dei: «Вони могутні. Мають своїх міністрів в урядах, зокрема диктаторських, мають свою економічну імперію, газети і радіостанції. Їх методи настільки розумні та ефективні, що справляють враження...»
2 10 2011
Після опублікування на нашому порталі відкритого листа проректора Київської духовної академії з науково-богословської роботи доцента Володимира Буреги до ректора Української Ужгородської богословської академії імені святих Кирила і Мефодія та Карпатського університету імені Августина Волошина архімандрита Віктора (Бедь), пов’язаного з публікацією статті Ігоря Богдана «Поетапне здійснення приєднання Київської митрополії до Московського Патріархату», до редакції надійшла відповідь отця архімандрита, яку ми також пропонуємо до уваги читачів.
30 09 2011 Євгенія Більченко
Унікальність феномену Чужого полягає у тому, що, з одного боку, Чужий має автономний буттєвий статус і являє собою цілком конкретну, визначену, зовнішню реальність, а з іншого боку – Чужий є міфологічною фігурою, невіддільною від мислячого Я, яке таким чином обмежує грані своїх можливостей...
29 09 2011 Андрей Баумейстер
Как мы хорошо знаем, Евангелие написано для взрослых мужчин, в том культурном пространстве, в котором мир ребенка, сама проблема детства еще не была предметом какого-либо интереса. Во-вторых, сама идея детства, детство как сфера исследовательского интереса вообще возникает довольно поздно: если верить Филиппу Арьесу - где-то с XVII века. Сегодня есть все основания говорить даже о более позднем времени – о XIX веке...
29 09 2011 Владлен Орлов
В Україні з самого початку встановлення фашистського режиму існували дві конкуруючі церковні течії. Українська автокефальна церква, неканонічна, збільшувала число віруючих, приймаючи без переосвячення уцілілі рештки духовенства колишньої УАПЦ Василя Липківського. За таких обставин єпископи другої гілки православ’я — Автономної церкви, що зберігала канонічні зв’язки з Московською єпархією, протягом 1941 року двічі намагалися знайти взаєморозуміння із УАПЦ, прохаючи лише повторного висвячення єпископів від митрополита В. Липківського…
28 09 2011 Світлана Хрипко
Фактичність кризи радянської системи відкрила широкі можливості шляхів державотворення та духовно-національного відродження для багатьох союзних республік і України зокрема. Але, щезнувши з політичної карти світу, Радянський Союз залишився у всесвітній історії, на сторінках монографічних досліджень і, що найголовніше – в духовно-релігійних вимірах менталітету кожної нації, оскільки проблема радянизації торкнулася долі далеко не одного покоління. Адже не можна заперечувати факт щирості в любові багатьох людей до «Радянської Батьківщини» і гордості стосовно приналежності до «великого радянського народу»...
28 09 2011 Протоієрей Віталій Ейсмонт
Апостол Павло у книзі Діянь наводить духовну пораду Ісуса, яка не увійшла до тексту Євангелій: «Блаженніше давати, ніж приймати». Навряд чи реалії сучасного церковного життя можуть ілюструвати життя за цим принципом. І річ не тільки в тому, що спосіб життя деяких представників вищого духовенства нівелює проповідь християнських чеснот. Саме ставлення вірян до церкви не дотягує навіть до старозавітних вимог, впевнений постійний автор «Релігії в Україні» протоієрей Віталій Ейсмонт.
27 09 2011 Архімандрит Віктор (Бедь), архімандрит Арсеній (Бочкарь)
За часів Російської імперії в Україні мироваріння здійснювалося в Благовіщенському храмі Митрополичих палат у Святій Успенській Києво-Печерській Лаврі на території т.н. «Верхньої Лаври» (до речі, всі сосуди для мироваріння й досі зберігаються у Верхній Лаврі у музеї). Щонайменше впродовж XV, XVI, XVII, XVIII та XIX століть священним правом Православної Церкви в Україні було мироваріння, а прерогативою Київського Митрополита було освячення мира. І досі немає жодного документу який би забороняв Святій Київській Церкві варити миро, а Київському Митрополиту освячувати його...
27 09 2011 Олександр Саган
У кожному конкретному випадку, для певного народу й конфесії, етноконфесійні ознаки культури утворюються по-різному. Українська ж культура, зважаючи на декілька конфесій, що претендують на роль її етнічного репрезента, має у своєму складі кілька етноконфесійних комплексів, які тією чи іншою мірою поєднані й контактують між собою. Вони мають різний ступінь складності утворення, по-різному впливають на українську культуру...
27 09 2011 Гліб Коваленко
УПЦ КП та УАПЦ вже мають досвід кількох спроб діалогу щодо об’єднання, кожна із яких мала власну історію невдачі. Але сьогодні обставини та настроєність сторін діалогу є новими. Тому потрібно звертати увагу як на досвід невдач, так і на нові обставини, щоб реально оцінити можливі перспективи нового діалогу.
26 09 2011 Тетяна Шевченко
27 вересня 1598 р. папа римський Павло III затвердив статут створеного Ігнатієм Лойолою шістьома роками раніше ордену єзуїтів — Товариства Ісуса. Практично усі ордени Католицької Церкви мають жіночі відгалуження, які кількісно набагато переважають відповідні чоловічі інституції. Усі, крім єзуїтів. Попри вперті спроби утворити жіноче згромадження у межах Товариства Ісуса, з яких дві майже вдалися, Орден досі не має жіночого відгалуження. Чому?
26 09 2011 Тарас Борозенець
Конкурентна боротьба альтернативних теологічних підходів триває до сьогодні. Це принципово суперечить самому сенсу теології як абсолютного знання. Основні репрезентанти теології в цілому продовжують керуватися своїми традиційними засадами: православ’я вирішує проблему віри та розуму діалектично, католицизм – формально-логічно з елементами суб’єктивізму, протестантизм – індивідуалістично-суб’єктивістськи з відчутними елементами формально-логічного раціоналізму.
26 09 2011 Юрій Чорноморець
25 серпня «Релігія в Україні» опублікувала статтю історика Сергія Савченка під претензійною назвою «Чи має Україна релігієзнавство? Нотатки на полях книжки про «кінець світу». В цій статті автор зупиняється на окремих недоліках однією монографії одного релігієзнавця – Віталія Докаша. І робить глобальні висновки про українське релігієзнавство. Однак окремі недоліки книги Віталія Докаша не можуть бути основою для «вироку» навіть йому особисто як релігієзнавцю. Тим більше, немає жодних підстав для виголошення категоричних висновків про не-існування релігієзнавства в Україні...
26 09 2011 Володимир Бурега
До редакції сайту «Релігія в Україні» надійшов відкритий лист проректора Київської духовної академії з науково-богословської роботи доцента Володимира Буреги до ректора Української Ужгородської богословської академії імені святих Кирила і Мефодія та Карпатського університету імені Августина Волошина архімандрита Віктора (Бедь), пов’язаний з публікацією на нашому сайті статті Ігоря Богдана «Поетапне здійснення приєднання Київської митрополії до Московського Патріархату». Наводимо повний текст листа, сподіваючись на швидке вирішення непорозуміння між науково-навчальними установами УПЦ.
25 09 2011
- Відновлення діалогу між УПЦ КП та УАПЦ стосовно можливого об’єднання
- Візит патріарха Кирилла в Україну закінчився, починається новий візит.
- «В Україні немає таємниці сповіді».
- Святкування тисячоліття Софіївської церкви
- Дискусії про долю Десятинної церкви
- Україна подаватиме до списку ЮНЕСКО вісім дерев’яних церков.
- Рош Ха-Шана та паломництво хасидів.
- Інше: свято Різдва Пресвятої Богородиці; здоров’я митрополита Володимира, промова Тоні Блера.
22 09 2011 Ігор Богдан
Приєднання Київської митрополії до Московського патріархату розцінювалося і розцінюється різними істориками по-різному. Хтось дає цьому акту позитивну оцінку, хтось, навпаки, протилежну, негативну. Хтось шукає причину цієї дії саме в 1686 році, хтось ще в часи Богдана Хмельницького; та, на наш погляд, спроби підпорядкування і саме підпорядкування, як політичне, так і релігійне, відбувається значно і значно раніше...
22 09 2011 Протоиерей Андрей Дудченко
В этом году киевское христианское издательство «QUO VADIS» переиздало два основных произведения прот. Николая Афанасьева «Церковь Духа Святого» и «Трапеза Господня». Это событие могло бы пройти почти незаметным на фоне других новых и более массовых изданий, которых в большом количестве можно встретить на полках церковных книжных магазинов. Однако стремление издателей популяризировать «классическую» богословскую литературу достойно внимания...
21 09 2011 Владимир Волковский
Согласится ли Украина променять «русский мир» на «эллинистический мир»? Не имеем ли мы дело с войной двух этнофилетизмов – русского и греческого? Ситуация в мировом православии грустная, потому что напоминает войну голых королей. Она смотрелась бы интересно и красочно в позднем Средневековье, но в эру секуляризации, либерализации и IT-технологий, когда количество христиан падает, а современный человек ищет скорее общину, чем доктрину, она выглядит как дебаты за власть над миром в каком-нибудь гетто или палате № 6...
21 09 2011 Екатерина Щеткина
К «безбородому батюшке», который – неузнаваемый своими – сослужил патриарху Кириллу и был опознан как местный бизнесмен и «регионал», мы отнеслись как к курьезу. Он действительно выглядел курьезно – ну точно на маскараде. С деловой точки зрения все нормально: сам построил, сам служу. И, собственно, почему бы нет, если рукоположен? Можно, конечно, придраться к отсутствию «профильного образования», но выпускники иных семинарий выглядят в богословском плане ничуть не лучше выпускников «политеха». Что же так покоробило публику в «безбородом батюшке»?
21 09 2011 Лариса Владиченко
За двадцять років Незалежності України вказаний державний орган шість разів змінював свій статус і підпорядкованість. Так з 1991 р. до сьогодні функції державного органу у справах релігій виконували: Рада у справах релігій при Кабінеті Міністрів України; Міністерство України у справах національностей, міграцій та культів; Державний комітет України у справах релігій; Державний департамент у справах релігій Міністерства юстиції України; Державний комітет України у справах національностей та релігій; відповідний підрозділ (на даний час в процесі утворення) Міністерства культури України...
20 09 2011 Тетяна Талько
Особливістю релігійного ренесансу в сучасній Україні є помітне зростання релігійної активності українського жіноцтва. Нині не лише релігійна, але й світська сфера нашого життя просякнута містичними настроями. Українки виступають не тільки об’єктами релігійного впливу, чи адептами відроджуваної традиційної християнської побожності, але все частіше самі намагаються творити нові форми релігійної духовності...
Помер Патріарх Грузинської церкви Ілія II: його відспівування очолить Вселенський патріарх
Нападки спецслужб Росії не примусять Вселенський патріархат зупинити свою вселенську місію – заява
Служба зовнішньої розвідки РФ обізвала Вселенського патріарха «антихристом у рясі»
Київський Миколаївський костел передали римо-католицькій громаді після багаторічної боротьби
Богослужіння у зруйнованому храмі: новий кліп “Капелан” від Культурних сил
Митрополит Сумський УПЦ Євлогій: «Кирил Гундяєв зазнав "кораблекрушіння у вірі"»
Румунський патріархат вшановує героїв Революції 1989 року
dutchak1
dutchak1
dutchak1 написал:
Хтось уже писав — українська наука це як “совєтскоє шампанскоє” - і не совєтскоє і не шампанскоє. 
І в цьому явищі тих наук “українське релігієзнавство” одне з найогидніших явищ. Життя якось продовжується і економічні, технічні науки мають шанс очиститись, існувати. “Релігієзнавство” такого шансу немає.
dutchak1
dutchak1 написал:
Одна з яскраво-сірих представників українського релігієзнавства.
dutchak1
dutchak1 написал:
Так, сьогодні ми маємо унікальну ситуацію – два центра релігійного впливу і більше нічого. Тільки ці міфічні центри, міфічний вплив і міфічні організації. Причому не дві, в нас всі церкви міфічні організації і хоча гострий конфлікт тільки у двох, це не гарантує від інших конфліктів у майбутньому. Пригадаймо — у нас вже був один, зараз затихарений, тоді коли легалізували УГКЦ і почались поза державні і поза церковні бійки на майні. І тепер туди, в ті міфічні впливи намагаються зайти ще й братчики з консолідованими намірами руйнування одних міфів, потім, очевидно консолідовано будуть творити другі міфи...Все решту — офіційно, неофіційно, делегітимізація, напіввизнані — пусте. І от якщо говорити про припинення конфліктів, теперішніх і легко прогнозованих майбутніх, то це припинення повинно бути не на годину чи на день, а таке припинення, яке виключає конфлікти як церков між собою так і церков з державою. Припинення і відносини мають будуватись на чомусь стабільному, постійному. Таким постійним, що існувало тисячоліття і існує сьогодні є канонічне право і право світське, яке, виявляється, походить від канонічного. Далі, перед об’єднанням, навіть якщо воно не відбудеться, необхідно завершити роз’єднання церков як суб’єктів права в полі українського права. Тут у нас “кайдашева сім’я”, “діти” підросли і “батьки” чи держава повинні між ними якось поділити спадок, майно. Християнські церкви самі чи за посередництвом держави повинні почати договорюватись по майну між собою. Необхідно вгамувати те мародерство, “загарбницькі” надії, за якими деякі церкви, використовуючи Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” надіялися тими “переходами” парафій прискорити чи замінити ту декларовану єдність. Це марні надії. Церкви повинні зафіксувати поточний майновий стан, припинити грабункові переходи і договоритись між собою — Все, припиняємо! Від сьогодні це майно, яке має кожна парафія кожної церкви стає майном всіє церкви. Як у канонах.(!) Кожна церква від дати договору повинна відмовитись від подальших претензій одна до одної по майну а також відмовитись у використанні в відносинах між собою Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”. Потім, міфічні організації-церкви повинні у держави вимагати легалізації, введення їх у правове поле як автономних об’єднань і надання цим об’єднанням статусу юридичної особи. Наслідком цього буде те, що церква буде мати власне майно згідно своїх канонів і зможе захищати сама себе в судах. По релігійному закону у нас з майном бордель і до тих речей, на які можна дивитись вічно, типу вогонь горить, вода біжить, можна добавити ще одну - дивитись як церкви ділять культове майно. Адже ніколи, після чергового переділу, ні церкви, ні парафії не стають повноцінними власниками майна. Вони по українському закону тільки власники тимчасові, до чергового переділу...😄До того часу, коли знову не виникне в православному середовищі чергове збурення, чергова хвиля переділу майна і християни знову почнуть квасити один одному носи і ділити храми.
І от з цього, вищенаведеного, легко напрошується висновок - “фундаментальний підхід до забезпечення релігійних прав і свобод” у нас почнеться після утилізації релігійного закону і ця грамотна утилізація сама почне запуск статті 35 Конституції України. До речі — грамотна утилізація утилізує також ті, “антицерковні”, закони. Вони у нас не “антицерковні” а “антихристиянські”, “більшовицькі”...
dutchak1 написал: