Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

Історія
“Славянские танцы” а ля рюс

17 09 2009   Игорь Лосев Публікації, Історія

“Славянские танцы” а ля рюс


Да и само педалирование славянской темы в России заставляет задуматься о целом ряде спорных моментов в истории этой страны. Ведь сегодня славянофильская пропаганда России, нацеленная на Украину и Белоруссию, в значительной степени зиждется на идее единого древнерусского народа, якобы существовавшего во времена Киевской Руси. Однако даже в эпоху Сталина официальные советские историки публично отрицали эту идею.

Индикт: иудейский, языческий, христианский

14 09 2009   Тарас Борозенец Публікації, Історія

Индикт: иудейский, языческий, христианский

Первый день индикта назывался новым годом, так как 1 сентября Август одержал победу над Антонием и Клеопатрой, став властителем вселенной. Православная Церковь также празднует начало индикта. Когда праздновалось новолетие в Иудее, Господь наш Иисус Христос вошел в синагогу и раскрыл книгу пророка Исаии, где было написано о наступлении «лета Господня благоприятного».

Вторая мировая и судьбы польского православия

1 09 2009   Владимир Бурега Публікації, Історія

Вторая мировая и судьбы польского православия

Архиепископ Серафим получил право общего надзора за церковной жизнью в Генерал-губернаторстве, но при этом за Польской православной Церковью был сохранен автокефальный статус. Было признано, что польская автокефалия является важным инструментом внешней политики Третьего рейха. При этом подчеркивалось, что в Польше должны быть разделены сферы интересов русского и украинского православия. «Было бы идеальным, если бы в Польше могла возникнуть автокефальная Украинская Церковь», — говорилось в документе, датированном январем 1940 года.

Успенская церковь Пирогоща в истории Киева

28 08 2009   Алекс Дундич Публікації, Історія

Успенская церковь Пирогоща в истории Киева


Письмена гетманов Многогрешного и Самойловича 1670 г. и 1672 г. свидетельствуют о праве Успенской церкви собирать подати за продажу зерна на территории Киева. В письменных источниках XVI в. Пирогоща известна под названием Успенская церковь. Церковь упоминается в «Слове о полку Игореве» в связи с возвращением в Киев из половецкого плена князя Игоря Святославовича.

Успение Пресвятой Богородицы: история и особенности праздника

28 08 2009   Тарас Борозенец, Алексей Дмитров Публікації, Історія

Успение Пресвятой Богородицы: история и особенности праздника


Так, в коптском календаре VII в. 16 января, т. е. вскоре после отдания Богоявления, празднуется «рождение Госпожи Марии», а в календаре IX в. в то же число — «смерть и воскресение Богородицы» (в памятниках коптской и абиссинской Церквей XIV–XV вв., сохранявших вследствие своей изолированности древнюю литургическую практику, 16 января положено воспоминание Успения, а 16 августа — Вознесения Богоматери на небо).

К вопросу о (не)нужности перекрещивания

20 08 2009   Владимир Мельник Публікації, Історія

К вопросу о (не)нужности перекрещивания


Болезненным вопрос перекрещивания является также и для наших братьев, с которыми мы разделены, которым непонятна та откровенная вражда, встречаемая ими с нашей стороны; нет, увы, не христианская любовь, не боль разлуки, а именно искренняя и живая вражда. Оправдания в стиле «а они тоже!» заводят любой диалог, любую беседу в тупик...

Протистояння людей чи цивілізацій?

11 08 2009   Ігор Лосєв, спеціально для "РвУ" Публікації, Історія

Протистояння людей чи цивілізацій?

Як дивувався англійський мандрівник Джайлс Флетчер, коли на прийнятті у московського царя спостерігав, як російська еліта рачки повзла до царського трону (суто монгольський звичай), коли в Європі короля вітали зняттям капелюха і легким схилянням голови. Адже європейський монарх був не володарем Всесвіту і живим богом, а тільки першим серед рівних у колі аристократії. Навіть у такій не найбільш демократичній країні того часу, як Іспанія, король мав розпочинати засідання кортесів (іспанського парламенту), стаючи навколішки і виголошуючи ритуальну фразу: “Ми, що дорівнюємося вам”.

Протодиакон Андрей Кураев предложил переименовать  Россию в "Колонии Руси"

30 07 2009   Юрий Черноморец Публікації, Історія

Протодиакон Андрей Кураев предложил переименовать Россию в "Колонии Руси"


Если Кураев полагает, что именование Украины  таким образом является оскорбительным, то можно задать вопрос: не оскорбляет ли его чувств тот факт, что в Гимне Российской Федерации само это государство неоднократно именуется "страной" (например: "Россия - любимая наша страна!")? В "стороне" от чего находится Россия? "Стороной" для кого, для каких оккупантов она является?

Україна чи Малоросія: історична довідка для протод. Андрія Кураєва

29 07 2009   Аліса Донченко Публікації, Історія

Україна чи Малоросія: історична довідка для протод. Андрія Кураєва

Зміст літопису і написання руською (не плутати з російською) мовою слова „Oукраиноу” свідчить, що йдеться саме про "Україну" в розумінні "країна" - Вітчизна (аналоги є в інших слов'янських мовах, наприклад, польській - „крайова”/Krajowa).  У сучасній російській мові залишилося слово "окраина", яке, зберігши спільний корінь, має інше значення. У тому ж літописі під 1268 р. бачимо вислів ''украйняни'', під 1280 - ''на вкраинЂ'', під 1282 р. - ''на вкрайницЂ''. В усіх випадках словом Україна означувано переважно пограничні землі по відношенню до державного центру в Києві.

О сути и дефинициях православия. Часть ІІ

18 07 2009   Юрий Вестель Публікації, Історія

О сути и дефинициях православия. Часть ІІ


Если в Византийской империи богословские споры вызывали горячую заинтересованность у всех слоев населения, вплоть до торговцев на рынке и прислуги, если, как писал Достоевский, чуть только соберутся «русские мальчики», так сразу разговор заходит о Боге, бессмертии и смысле жизни, то нечто подобное характерно для православных в любой культуре, во все времена, в том числе в нашей сегодня.

1054 год: мифы и толкования

17 07 2009   Владимир Бурега Публікації, Історія

1054 год: мифы и толкования


Строго говоря, 1054 год нельзя считать моментом начала раскола ни с канонической, ни с конкретно исторической точки зрения. Дело в том, что прекращение молитвенного общения между Римом и Константинополем произошло еще до 1054 года. Если же внимательно посмотреть на развитие событий после 1054 года, то станет очевидно, что омрачение отношений между Римом и Константинополем вовсе не означало полного разрыва между Западной и Восточной Церквами.

О дефинициях и сути православия

15 07 2009   Юрий Вестель Публікації, Історія

О дефинициях и сути православия

Другой миф о Православии рисует его в виде некой интересной архаической традиции, представляющей собой не более чем этнографическую и музейную ценность, элемент экзотической и непременно загадочной (чаще всего, славянской) ментальности. Другой предрассудок сводит Православие к многочасовому богослужению, оформленному с особой эстетической изысканностью (красочные иконы, умилительные песнопения)

С.Єпіфанович як дослідник спадщини Максима Сповідника

7 07 2009   Юрій Чорноморець Публікації, Історія

С.Єпіфанович як дослідник спадщини Максима Сповідника

Єпіфанович доходить висновків, що були, з деякими важливими уточненнями, підтвердженні в XX ст. працею зарубіжних вчених. Водночас значним недоліком є оцінка в якості джерел вчення Максима лише християнської теології. Філософія впливала на Максима, на думку Єпіфановича, лише опосередковано: через систему навчання впливала антична філософія взагалі, через “Ареопагітики” — неоплатонізм Прокла, через христологію V–VI століть — аристотелізм. Після розгляду всієї системи Єпіфанович ще раз робить заяву, що філософія не була самостійним джерелом системи Максима.

Собор 1917 года и Томос. Предвидение святителя Тихона тогда и сейчас

21 06 2009   Иона, архиепископ Вашингтонский и Нью-Йоркский, митрополит всея Америки и Канады Публікації, Історія

Собор 1917 года и Томос. Предвидение святителя Тихона тогда и сейчас

 Доклад на конференции "Собор и Томос: ориентиры ХХ века на путях Церкви в ХХІ столетии"

Православная церковь в Америке (ПЦА)  является не церковью «диаспоры», но поместной автохтонной территориальной церковью. Это не этническая церковь; и это не русская церковь в Америке, это плод  175-летнего развития и результат деятельности русской миссии в Америке. ПЦА полностью поддерживает первенство Константинопольского патриархата. Однако, мы не согласны с каноническими интерпретациями, которые компрометируют нашу каноническую традицию.

Автокефалия: от канона к мифу

20 06 2009   Архимандрит Кирилл (Говорун) Публікації, Історія

Автокефалия: от канона к мифу

 Доклад на конференции "Собор и Томос: ориентиры ХХ века на путях Церкви в ХХІ столетии" 

Автокефалия может сработать в Украине. Базовым условием для этого является ее «демифологизация». Для этого ее следует освободить от отягощающих небогословских коннотаций. Афтокефалия должна рассматриваться лишь как способ решения украинской церковной проблемы, а не как воплощение мирового зла, которое отрывает украинцев от вселенской церкви и отрезает путь к спасению.

Взросление Ивана Мазепы как инициация мифологического героя

19 06 2009   Алла Дмитрук Публікації, Історія

Взросление Ивана Мазепы как инициация мифологического героя

В консьюмеристской культуре, которая легко воспринимает и переваривает любые слова, приправляя их прагматическими смыслами, миф превратился в манипулятивную технику, дополнительное средство успешного продвижения товара, в том числе политического образа. Поэтому фигура гетмана Ивана Мазепы, как одного из наиболее репрезентативных субъектов российско-украинской геополитической конкуренции, обросла дополнительными мифологическими толкованиями, обогатилась новыми смыслами, причем как с украинской, так и с российской стороны. Отличие, по сути, лишь в антитетичности  эпитетов и оценок.

Христиане, ислам и будущее Европы. Часть ІІ

19 06 2009   by Sandro Magister Публікації, Історія

Христиане, ислам и будущее Европы. Часть ІІ

Порожденный этим разрыв коммерческих и культурных связей между обеими берегами Средиземья, охарактеризованный позднейшими историографами как пропасть между Мохаммедом и Шарлеманем – не отменяет того факта, что оба измерения цивилизации, христианское и мусульманское, продолжали воспринимать и перерабатывать общее греко-римо-христианское наследие, которое германизировалось, славянизировалось в первом случае, и исламизировалось – во втором. Ислам, как свидетельствует история, невозможен без структуры, институтов и культурных особенностей греко-римо-христианства как общего фундамента, на котором он возник.

Христиане, ислам и будущее Европы

12 06 2009   by Sandro Magister Публікації, Історія

Христиане, ислам и будущее Европы

Однако эта оппозиция представлена сегодня повсеместно (и Европа не исключение) - везде, где совершается стремительный переход от религии к публичной сфере. «Религия» означает: католическая Церковь, возрожденная благодаря политической харизме папы Кароля Войтылы и теологическому профессионализму папы Бенедикта XVI; протестантские церкви американских евангелических течений; православная Церковь, с ее византийской моделью взаимозависимости трона и алтаря.

Гетман Мазепа как зеркало российско-украинских отношений

10 06 2009   Протоиерей Богдан Огульчанский Публікації, Історія

Гетман Мазепа как зеркало российско-украинских отношений

Украинская Церковь, сохраняющая единство с Московским патриархатом, как бы по определению должна послушно следовать российским интересам. Однако разве в этом назначение Церкви? Спаситель создал ее не с той целью, чтобы одно государство, нация, тип политического устройства или национальной культуры получили в ней безусловное преимущество. Церковь призвана соединить и преобразить во Христе разные идентичности.

П

9 06 2009   Віта Титаренко Публікації, Історія

П'ятидесятниця та витоки нового християнського руху

Для старозавітної людини свято П'ятидесятниці означало прийняття Синайського законодавства за пророка Мойсея. Євреї обіцяли Богу слухняність, а Бог їм – Своє благовоління.  Для новозавітної людини П’ятидесятниця – це передусім свято Трійці, ознаменоване зішестям Святого Духа на апостолів. Зішестям Святого Духа утверджується у світі християнська віра  і розпочинається існування Церкви. Отже, свято П’ятидесятниці символізує світоглядний злам, коли невблаганна старозавітна теократія, яка почалася від Синаю, змінилася новозавітною.

Константинопольский патриархат в 1923-1930 гг.

2 06 2009   Foreign Affairs Journal Публікації, Історія

Константинопольский патриархат в 1923-1930 гг.

Государство, используя в процессе формирования турецкой нации мусульманскую религию, одновременно пыталось сформулировать новую, враждебную исламу идеологию. Власть тогда отказалась признать основой национальной идентичности этническую принадлежность, выбрав в качестве стандарта религиозно-территориальный принцип. В тексте Лозаннского соглашения 1923 года подчеркивалось, что турок и курдов объединяет одна религия — ислам. Там же немусульмане были названы «меньшинствами».

Латеранские соглашения: 80 лет спустя

30 05 2009   Владимир Бурега Публікації, Історія

Латеранские соглашения: 80 лет спустя

 Договор 1929 года отвечал интересам обеих сторон. Ватикан получал государственный суверенитет и далеко идущее признание прав Католической Церкви в Италии, а режим Муссолини, решив «римский вопрос», приобрел моральный авторитет в глазах католиков всего мира. О Муссолини Пий XI отозвался как о человеке, «посланном Провидением» и сделавшем больше, чем его либеральные предшественники, а Конкордат он назвал одним из лучших из всех существующих.

Якби не монголо-татари, панівною релігією в Україні міг стати іслам

29 05 2009 Публікації, Історія

Якби не монголо-татари, панівною релігією в Україні міг стати іслам

Костянтин Тищенко: "Європа, зокрема й Україна, у ранні середньовічні часи стала ареною боротьби між носіями трьох великих релігій – християнства, мусульманства і... зороастризму".

ПОТЕНЦИАЛ НЕНАСИЛИЯ В МИРОВЫХ РЕЛИГИЯХ

23 04 2009   Александр Кугай Публікації, Історія

ПОТЕНЦИАЛ НЕНАСИЛИЯ В МИРОВЫХ РЕЛИГИЯХ


История человечества отражает не только хронологию кровавого насилия, но и эволюцию отношения культуры к этому явлению. В древних культурах в качестве доминирующего во взаимоотношениях между людьми служил принцип реванша (неадекватного возмездия). В дальнейшем (вплоть до наших дней) в европейской традиции пространство нравственных и правовых отношений конституируется вокруг ветхозаветного принципа, ограничивающего возмездие: «Око за око, зуб за зуб» и не более. Радикальный поворот в отношении к насилию знаменует новозаветный принцип всеобщей любви.

Митрополит Андрей Шептицкий: эволюция мировоззрения

13 04 2009 Публікації, Історія

Митрополит Андрей Шептицкий: эволюция мировоззрения


Современники нередко характеризовали митрополита графа Андрея Шептицкого как германофила, что было вполне естественно для человека, родившегося в среде высшей знати Австро-Венгерской монархии, убеждения которого целиком сформировались в политической атмосфере империи Габсбургов. Однако не одно лишь это обстоятельство стало причиной восторженной встречи Шептицким германской армии, вступившей в пределы Западной Украины в 1941 г. Во многом это была реакция на действия советских властей, которые в 1939-1941 гг. уже успели со всей определенностью продемонстрировать в Западной Украине свою антирелигиозную политику.

НОВИНИ

Всі матеріали

останні коментарі

Під Києвом блискавка спалила церкву УПЦ (МП)

Onufriy

Onufriy написал:

Вогонь зійшов з небес і попалив МП winked
Жарти-жартами, але без жартів: "ідеолог господній" БМО вже догледів у цьому промислительну кару МП за "гординю і боговідступництво"?..

Ох, не легка це справа - керувати канонічним Промислом Божим! request
Навіть - для професоналів духовності

Священик Сєверодонецької єпархії УПЦ (МП) звершив чин в...

Onufriy

Onufriy написал:

Та це прямо чудо!...
Схоже, що "капітан сьогодні був тверезий"

Харків'яни вимагають у парафії УПЦ (МП) відновити колі...

Onufriy

Onufriy написал:

порушення Закону України «Про охорону культурної спадщини» в Харкові давно набули системного характеру

Прокляті воцерковлені дикуни! what
Але ще більше гріха - на місцевих адміністративних беззаконниках і фарисеях

Знайдіть на цьому бланку згадку про УПЦ

dima222

dima222 написал:

Митрополита Лазаря давно треба було оголосити персоною нон грата в Україні - а тим часом його рідним брат Дмитро у Дунаєві біля Почаєва в селі, яке приєдналося до ПЦУ, намагається будувати нову церкву. І точно за гроші Лазаря, бо всі племінники Лазаря - сини та родичі Дмитра, служать священиками у Криму. 

Чем Зеленский страшен для православия

Onufriy

Onufriy написал:

Добрячий текст +5!
 
51-е правило Шестого Вселенского собора запрещает всем христианам посещать комедийные представления... программы с участием Зеленского подпадают под анафему, так как усеяны непристойностями

З огляду на це, православна Церква не повинна б агітувати за Зеро... feel

Але... wink в УПЦ МП тепер усе інакше...

Дійсно, ну як же можна не підтримати чоловічка? Тим більше, коли він - за "електронний концтабір"? winked

Грецький Центр теологічних досліджень пропонує вихід з ...

Onufriy

Onufriy написал:

 
ПЦУ та УПЦ (МП) сформують єдиний православний Синод...

Які дикі пропозиції! belay   
Які страшно відстали ці греки! angry
Вони нічогісінько не знають про "вЬру православную": ні про "російський світ", ні про "вєлічіє", ні про "богоданість" Пу!..
І вже тим більше - про "єресь українства", "єресь гуманізма" і богомерзотність геометрії!!

Ну як же зможуть правовірні овечки святоросійства возсісти поряд з козлищами жидорептилоїдства?!! recourse

Польская Православная Церковь поддерживает украинскую а...

Філософ

Філософ написал:

Польська ПЦ це збір неуків радянського зразка. Вже давно доведено апостольське спадкоємство колишніх УАПЦ і УПЦ КП. Тому всі розмови про "перерукополеження" є безпідставними. Тимбільше з ієрархами ПЦУ спіслужив Вселенський патріарх!

Циркулярний лист Тюченської єпархії. Про духовні критер...

Onufriy

Onufriy написал:

1. Вибір 2019 дійсно пісний... recourse 
2. Пророцтво Лепехи збулося:
"аполітичні" москвовіри агітують за ЗЕро-кандидата
Всеволод Чаплін: "надо достигать договоренностей с лидером гонки (Зеленским), требуя письменных гарантий прекращения гонений на каноническую Церковь, возвращения политэмигрантов и критиков «европейского выбора» в политику... назначения министром культуры (он курирует религию) Юрия Бойко, Виктора Медведчука, Вадима Новинского или Василия Анисимова..."
"Порошенко – абсолютное зло"
love
https://credo.press/223778/

Всеукраїнська Рада Церков закликає робити вибір президе...

Onufriy

Onufriy написал:

мусимо усвідомити: якою повинна бути наша держава?

Яке питання, така і відповідь. feel Для терезої відповіді доречніше усвідомити, чого ми хочемо від майбутнього президента?
1. Особистого багатства?
2. Подолання людської продажності "в окремо взятій країні"?
3. Припинення глобального міжнародного конфлікту?
Твереза відповідь можлива лише у тому випадку, якщо ми чекаємо чогось іншого. Бо ніякий президент не зробить вас багатим, не "подолає корупції" і не "припинить війни"

Це якщо він не "чарівник з голубого вертольота" recourse


Як відбувається перехід з УПЦ МП в ПЦУ

dutchak1

dutchak1 написал:

Пасхавер десь писав, що «Когда-то один из руководителей Европейского союза неофициально сказал: «Если бы русские не были белыми, у нас бы к ним претензий не было. А так ведь белые, вроде бы свои, но не как мы». То же самое можно сказать и про нас». І там, далі, Пасхавер писав що у нас цінності інші. Добавимо – не тільки інші але і з тими цінностями, які ми переносимо від цивілізації і від Європи до нас, проходять дивні метаморфози.

Ми дикунський, варварський народ і це особливо видно в нашому дикунському, варварському релігійному законодавстві.  Причому це якесь небачене і неописане варварство. Ми користуємось речами і благами цивілізації і одночасно реконструюємо суспільні відносини, схожі на описи з шкільних історичних підручників про давні часи. Наші відносини це якась амальгама з давнього, застиглого в часі ординства, на яке додатково наклалась катастрофа 1917 року.  Для прикладу -  всі ці ламентації про захист автономії громади, про захист права свободи вибору підпорядкування, про свободу переходу громади – це все для придурків і убогих. Так, автономія релігійної громади є одним з основних положень міжнародного права, міжнародних угод, які підписала Україна. Але в них це означає що громада самостійно визначає себе автономною, самостійно проводить свої межі в яких живе і порядкую по своїх власних установах і правилах. Визнання державою цієї автономії є похідне від волі самої громади. У нас же, незважаючи на те, що всі християнські церкви в Україні визнають автономною всю церкву, держава приймає закон яким фактично нищить церкву, робить самостійними і незалежними парафії. Далі держава проголошує ту свободу «підпорядкування» і береться її захищати. Тут можна  звернути увагу, що послідні зміни в ст.8 релігійного закону, якими намагаються регулювати і захищати те «підпорядкування», в рівній мірі відносяться до зареєстрованих громад і до громад, які навіть не повідомляють державні органи про своє утворення. Який зміст має тоді та детальна регламентація прописана в ст.8 для тих громад? Що законодавець збирається «захищати» в цьому випадку? Здоровий глузд тут підказує, що парафія при діючому законі може міняти підпорядкування хоч кожної години і 24 рази на добу. Це право декларативне і його неможливо ні порушити ні захистити. Проблеми виникають тільки у парафій-юросіб і це є проблеми не «захисту» якоїсь свободи громади а проблеми майна. І тут вже видна друга придуркуватість і щоб її побачити, треба читати Цивільний кодекс, читати на рівні першого курсу юрфаку. Все, що відбувається з юрособою, абсолютно все описано цивільним правом і хто може пояснити, використовуючи цивільне право – що таке зміна підпорядкування юрособою? Що таке канонічне підпорядкування з точки зору ЦК? Що відбувається з юрособою при такій зміні підпорядкування чи з тою особою, якій стають підпорядковані? Абсолютно нічого і це є повна дурня, яку придуркуватий український законодавець і на пару з ним такий же придуркуватий український релігієзнавець взялись захищати світським правом. Термін «зміна підпорядкування» в цивільному праві має інший зміст чим той, який вкладають у нього віруючі і в реальності це означає зміну віри частиною віруючих чи ще якісь канонічні нюанси в цій вірі.  Але саме цивільне право не в змозі описати і навіть не існує таких правових термінів які б описали це «підпорядкування» чи цю зміну віри чи якісь зміни у вірі. Цивільному праву байдуже до цих змін і громада може міняти «підпорядкування» у всьому діапазоні світових релігій і культів, залишаючись згідно положень нашого релігійного закону одною і тією ж юридичною особою(!). Звучить це безглуздо як і безглузді наші намагання цивільним правом «захищати» чи «регулювати» такі переходи юридичної особи. Зміст це би мало тільки в тому випадку, як би ми  доказували всім і переконували всіх в тому, що юридична особа може вірити в Бога.

Ну і повна дурня вже по майну. Для розуміння примітивно можна виділити три рівня розвитку права власності. Перший, дикунський або нульовий. Якщо дикуну сказати що ця річ є власністю Джона чи Івана, він порахує тебе за божевільного. Річ може бути тверда, м’яка, кольорова, кругла, квадратна але як вона може мати признаки Джона, як це знайти, де в ній той Джон. Другий рівень, варварський, це коли власністю є те, до чого можеш дотягнутись і що можеш захистити. Третій рівень це вже цивілізовані, складні і абстрактні правові терміни, за якими навіть річ Джона, яку він передав тимчасово комусь чи загубив – все одно залишається його. І от на другому рівні вже видно шляхи до цивілізованої власності, її початки. Початок йде від того, що власністю стає те, що ти сам визнаєш своїм. Наприклад – йдеш по вулиці в штанях і ці штані є твої не тому, що вони нумеровані і по номеру держава указом визначила їх твоїми а тому що ти їх сам визнав своїми. Після цього самостійного визнання держава починає ці штані захищати як твої. Так і тут. В 1991 році, коли держава почала ліпити відносини з церквами, вона в діалозі з ними повинна була бачити, що вони визнають своєю власністю і як нею розпоряджаються. А вони, всі християнські церкви України, визнають власниками церковного майна не громади а всю церкву. Незважаючи на те, держава, в порушення конституційного відділення, влізла в церкви і сама «призначила» власниками парафії, зробила з церкви збіговисько незалежних юридичних осіб з гібридними статутами, зі статутами в яких поєднала бульдога з носорогом – світське і канонічне право. І от вже і ПЦУ, підтанцьовуючи Порошенку, приводить свій статут у відповідність до дикунського закону, записує церкву як зібрання незалежних юросіб, утворених по ЦК України. А на початках, в першому варіанті Статуту, писалось про церкву як особу, яка сама будує відносини з державою. І тут буде цікаво поспостерігати, як ПЦУ буде далі творити свої документи, особливо парафіяльні. Як визначить власність.

Тобто, ми не то що залишаємось на дикунському рівні, ми навіть заблокували його можливий розвиток. Можна подивитись на конфлікт у Львові, де громада УГКЦ намагається залишити за собою костел. Скільки там в обговоренні позбігалось буйних, дикунів, клянуть поляків, Мокшицького, розкопують старі могили! Врешті УГКЦ, яка претендує на цивілізованість, ліквідовує буйну парафію. Наслідок – новий припадок в мереживному обговоренні. Ще приклад. Можна почитати фантастичний матеріал на «Релігія в Україні», як в позаминулому столітті у Львові цивілізовано вирішували долю покинутого румунського храму. Фантастичний матеріал в порівнянні з нашим дикунством. Ми не то що стоїмо на місці, ми навіть вдаємо якось рухатись реверсом в минулі часи і при цьому приймаємо законодавство, яке захищає мародерство. Закон №4128 – це Закон Мародерів. У всі часи мародерство було ознакою військових конфліктів, при яких військові загони або банди найманців грабували беззахисне населення на територіях, статус яких тимчасово був не встановлений. Так і у нас. Використовуючи реальну війну, політики і законодавці «організували» законоподібний грабунок одних громад громадян другими громадами громадян, розділених релігійними переконаннями. І це особливо вражає, оскільки мародерами стають християни і їх спільноти. Адже ж саме в християнському середовищі в давні часи виникло розділення церковного і світського права, при якому християнське середовище залишилось ізольованим місцем де панували моральні основи керування церковним майном. Збереження цього середовища здійснено радикальним відділенням від світського права і оскільки  суть керування церковним майном не у застосуванні правових конструкцій, а в здійсненні місії церкви, то і успіх цієї місії став критерієм правильності прийняття рішень і здійснення тих чи інших дій з церковним майном. У нас же безглузді спільноти заполітизованих громадян, які вважають християнство просто громадським рухом з формальним моральним законодавством, притягнули в християнське середовище світське право, причому у гіршому його варіанті. Адже навіть світські юридичні особи, при виникненні конфліктів і суперечок між засновниками громади про використання майна, дають право тим громадянам, які кінцево не погодились з рішеннями громади, вийти з громади разом з тим майном, яке вони вклали. Тобто, якщо в християнській громаді не існує християнських відносин з іншими членами громади, які могли б керувати ними при залагодженні майнових питань, якщо громада «голосуванням» позбавляє участі у вирішенні майнових питань меншу кількість громади то, за відсутності християнських відносин, необхідно би мінімально зберегти хоч якусь справедливість до своїх земляків і сусідів і виключити мародерство. Якщо християнська справедливість і моральні відносини тут відсутні то тоді необхідно зберегти цивілізовану, світську справедливість.  Тобто тоді, в продовження світського правила про фіксоване членство в громаді, це членство необхідно доповнити таким же світським обліком внесків і пожертв кожного фіксованого члена громади. І при виключенні любого члена громади, громада повертає йому ті внески або компенсує їх.

 

Який порядок проведення перевірок релігійних організаці...

dutchak1

dutchak1 написал:

Добре було б якби юрист пояснив собі, і нам всім в тому числі, як він з'єднав релігійну організацію з господарською діяльністю у її законодавчому визначенні?  Наведем визначення -

Господа́рська дія́льність — будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом та обміном та переробкою матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Під господарською діяльністю в Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. (ст. 3 ГК України)

Страдания за Москву, это не страдания за Христа ‒...

Onufriy

Onufriy написал:

"головний місіонер РПЦ" з азартом доводить, що 1+1=2 love
Очевидна актуальність кураєвського просвітництва для святоросичів РПЦ є найкращим доведенням смерті "російського православ'я"

Те що сьогодні животіє на москві - не православ'я, а зла і погибельна єресь 
в духе своей готтентотской этики

Не «нас ради, человек», а «ее ради, епархиальной собственности, сшедшаго с небес»


Вікарій Київської митрополії УПЦ (МП) — власник двох ав...

В. Ясеневий

В. Ясеневий написал:

ну и правильно.Чего терятся. Жизнь дается только один раз.Поэтому нужно брать от неевсе что можна...Многая Вам лета, дорогой владыка. Притом, наиканоничнейший...

Старый дуб рухнул. И тут, началось…

В. Ясеневий

В. Ясеневий написал:

Воистину христианство уже давно умерло!   Вместо тяжелой борьбы с пристрастиями и грехами в себе для перерождения и преображения человека( ества) , мы (не все ли?),  говорим  и призываем только(!)  к внешнему исполнению обрядов..Где же эти совершенные ПОСЛЕДОВАТЕЛИ ХРИСТА??? О, как хотелось бы хотя бы посмотреть на них...А они должны были бы сами  спастись и СПАСТИ ВЕСЬ МИР!!! Кто же и куда нас и весь мир ведет???

Депутат Денис Бородюк: «Ни один олигарх столько не укра...

Onufriy

Onufriy написал:

люди, которые не боятся Бога, не доверяют и другим людям

Ни один олигарх столько не украдет, сколько крадут все украинцы понемножку

мы живём просто-напросто не по средствам

Толковий єретик адвентист. Добряче сказав +5!