Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

Історія
С.Єпіфанович як дослідник спадщини Максима Сповідника

7 07 2009   Юрій Чорноморець Публікації, Історія

С.Єпіфанович як дослідник спадщини Максима Сповідника

Єпіфанович доходить висновків, що були, з деякими важливими уточненнями, підтвердженні в XX ст. працею зарубіжних вчених. Водночас значним недоліком є оцінка в якості джерел вчення Максима лише християнської теології. Філософія впливала на Максима, на думку Єпіфановича, лише опосередковано: через систему навчання впливала антична філософія взагалі, через “Ареопагітики” — неоплатонізм Прокла, через христологію V–VI століть — аристотелізм. Після розгляду всієї системи Єпіфанович ще раз робить заяву, що філософія не була самостійним джерелом системи Максима.

Собор 1917 года и Томос. Предвидение святителя Тихона тогда и сейчас

21 06 2009   Иона, архиепископ Вашингтонский и Нью-Йоркский, митрополит всея Америки и Канады Публікації, Історія

Собор 1917 года и Томос. Предвидение святителя Тихона тогда и сейчас

 Доклад на конференции "Собор и Томос: ориентиры ХХ века на путях Церкви в ХХІ столетии"

Православная церковь в Америке (ПЦА)  является не церковью «диаспоры», но поместной автохтонной территориальной церковью. Это не этническая церковь; и это не русская церковь в Америке, это плод  175-летнего развития и результат деятельности русской миссии в Америке. ПЦА полностью поддерживает первенство Константинопольского патриархата. Однако, мы не согласны с каноническими интерпретациями, которые компрометируют нашу каноническую традицию.

Автокефалия: от канона к мифу

20 06 2009   Архимандрит Кирилл (Говорун) Публікації, Історія

Автокефалия: от канона к мифу

 Доклад на конференции "Собор и Томос: ориентиры ХХ века на путях Церкви в ХХІ столетии" 

Автокефалия может сработать в Украине. Базовым условием для этого является ее «демифологизация». Для этого ее следует освободить от отягощающих небогословских коннотаций. Афтокефалия должна рассматриваться лишь как способ решения украинской церковной проблемы, а не как воплощение мирового зла, которое отрывает украинцев от вселенской церкви и отрезает путь к спасению.

Взросление Ивана Мазепы как инициация мифологического героя

19 06 2009   Алла Дмитрук Публікації, Історія

Взросление Ивана Мазепы как инициация мифологического героя

В консьюмеристской культуре, которая легко воспринимает и переваривает любые слова, приправляя их прагматическими смыслами, миф превратился в манипулятивную технику, дополнительное средство успешного продвижения товара, в том числе политического образа. Поэтому фигура гетмана Ивана Мазепы, как одного из наиболее репрезентативных субъектов российско-украинской геополитической конкуренции, обросла дополнительными мифологическими толкованиями, обогатилась новыми смыслами, причем как с украинской, так и с российской стороны. Отличие, по сути, лишь в антитетичности  эпитетов и оценок.

Христиане, ислам и будущее Европы. Часть ІІ

19 06 2009   by Sandro Magister Публікації, Історія

Христиане, ислам и будущее Европы. Часть ІІ

Порожденный этим разрыв коммерческих и культурных связей между обеими берегами Средиземья, охарактеризованный позднейшими историографами как пропасть между Мохаммедом и Шарлеманем – не отменяет того факта, что оба измерения цивилизации, христианское и мусульманское, продолжали воспринимать и перерабатывать общее греко-римо-христианское наследие, которое германизировалось, славянизировалось в первом случае, и исламизировалось – во втором. Ислам, как свидетельствует история, невозможен без структуры, институтов и культурных особенностей греко-римо-христианства как общего фундамента, на котором он возник.

Христиане, ислам и будущее Европы

12 06 2009   by Sandro Magister Публікації, Історія

Христиане, ислам и будущее Европы

Однако эта оппозиция представлена сегодня повсеместно (и Европа не исключение) - везде, где совершается стремительный переход от религии к публичной сфере. «Религия» означает: католическая Церковь, возрожденная благодаря политической харизме папы Кароля Войтылы и теологическому профессионализму папы Бенедикта XVI; протестантские церкви американских евангелических течений; православная Церковь, с ее византийской моделью взаимозависимости трона и алтаря.

Гетман Мазепа как зеркало российско-украинских отношений

10 06 2009   Протоиерей Богдан Огульчанский Публікації, Історія

Гетман Мазепа как зеркало российско-украинских отношений

Украинская Церковь, сохраняющая единство с Московским патриархатом, как бы по определению должна послушно следовать российским интересам. Однако разве в этом назначение Церкви? Спаситель создал ее не с той целью, чтобы одно государство, нация, тип политического устройства или национальной культуры получили в ней безусловное преимущество. Церковь призвана соединить и преобразить во Христе разные идентичности.

П

9 06 2009   Віта Титаренко Публікації, Історія

П'ятидесятниця та витоки нового християнського руху

Для старозавітної людини свято П'ятидесятниці означало прийняття Синайського законодавства за пророка Мойсея. Євреї обіцяли Богу слухняність, а Бог їм – Своє благовоління.  Для новозавітної людини П’ятидесятниця – це передусім свято Трійці, ознаменоване зішестям Святого Духа на апостолів. Зішестям Святого Духа утверджується у світі християнська віра  і розпочинається існування Церкви. Отже, свято П’ятидесятниці символізує світоглядний злам, коли невблаганна старозавітна теократія, яка почалася від Синаю, змінилася новозавітною.

Константинопольский патриархат в 1923-1930 гг.

2 06 2009   Foreign Affairs Journal Публікації, Історія

Константинопольский патриархат в 1923-1930 гг.

Государство, используя в процессе формирования турецкой нации мусульманскую религию, одновременно пыталось сформулировать новую, враждебную исламу идеологию. Власть тогда отказалась признать основой национальной идентичности этническую принадлежность, выбрав в качестве стандарта религиозно-территориальный принцип. В тексте Лозаннского соглашения 1923 года подчеркивалось, что турок и курдов объединяет одна религия — ислам. Там же немусульмане были названы «меньшинствами».

Латеранские соглашения: 80 лет спустя

30 05 2009   Владимир Бурега Публікації, Історія

Латеранские соглашения: 80 лет спустя

 Договор 1929 года отвечал интересам обеих сторон. Ватикан получал государственный суверенитет и далеко идущее признание прав Католической Церкви в Италии, а режим Муссолини, решив «римский вопрос», приобрел моральный авторитет в глазах католиков всего мира. О Муссолини Пий XI отозвался как о человеке, «посланном Провидением» и сделавшем больше, чем его либеральные предшественники, а Конкордат он назвал одним из лучших из всех существующих.

Якби не монголо-татари, панівною релігією в Україні міг стати іслам

29 05 2009 Публікації, Історія

Якби не монголо-татари, панівною релігією в Україні міг стати іслам

Костянтин Тищенко: "Європа, зокрема й Україна, у ранні середньовічні часи стала ареною боротьби між носіями трьох великих релігій – християнства, мусульманства і... зороастризму".

ПОТЕНЦИАЛ НЕНАСИЛИЯ В МИРОВЫХ РЕЛИГИЯХ

23 04 2009   Александр Кугай Публікації, Історія

ПОТЕНЦИАЛ НЕНАСИЛИЯ В МИРОВЫХ РЕЛИГИЯХ


История человечества отражает не только хронологию кровавого насилия, но и эволюцию отношения культуры к этому явлению. В древних культурах в качестве доминирующего во взаимоотношениях между людьми служил принцип реванша (неадекватного возмездия). В дальнейшем (вплоть до наших дней) в европейской традиции пространство нравственных и правовых отношений конституируется вокруг ветхозаветного принципа, ограничивающего возмездие: «Око за око, зуб за зуб» и не более. Радикальный поворот в отношении к насилию знаменует новозаветный принцип всеобщей любви.

Митрополит Андрей Шептицкий: эволюция мировоззрения

13 04 2009 Публікації, Історія

Митрополит Андрей Шептицкий: эволюция мировоззрения


Современники нередко характеризовали митрополита графа Андрея Шептицкого как германофила, что было вполне естественно для человека, родившегося в среде высшей знати Австро-Венгерской монархии, убеждения которого целиком сформировались в политической атмосфере империи Габсбургов. Однако не одно лишь это обстоятельство стало причиной восторженной встречи Шептицким германской армии, вступившей в пределы Западной Украины в 1941 г. Во многом это была реакция на действия советских властей, которые в 1939-1941 гг. уже успели со всей определенностью продемонстрировать в Западной Украине свою антирелигиозную политику.

Иудейский прозелитизм в греко-римскую эпоху

6 04 2009 Публікації, Історія

Иудейский прозелитизм в греко-римскую эпоху


Миссионерские чаяния не были чужды и такому утонченному интеллектуалу, как Филон Александрийский.

Для Филона иудаизм - это не национальная религия одного лишь еврейского народа, а единственно правильная "философия" и идеальная "конституция", находящаяся в полной гармонии с законами Вселенной. В соответствии с его этимологией, "Израиль" означает "человек, видящий Бога", а им, считает Филон, может быть каждый, истинно познавший смысл Торы. Законы Торы идентичны законам мироздания, а посему познавший и исполняющий их - суть "космополит", то есть истинный гражданин космоса.

 

Оптина пустынь в жизни Гоголя

31 03 2009 Публікації, Історія

Оптина пустынь в жизни Гоголя


В. Розанов писал, что в этих кратких записочках оптинским монахам Гоголь был единственно собой во всем подлиннике, он писал их вскользь, быстро, находясь в духовном волнении, безо всякой свойственной ему игры, в моменты просветления души. Ибо чья душа не просветлеет, находясь в тесном общении с одним из выдающихся духовных отцов ХIХ века о. Макарием. 

НОВИНИ

Всі матеріали

останні коментарі

Битва за три буквы. Действительно ли УПЦ МП уже не заст...

dutchak1

dutchak1 написал:

Весь этот словесный хоровод имеет отношение к особого “сорта” людям, с которыми мы живем в одной стране и которые называют себя “верующими”, которые придумали себе “Бога”. Ну, в общем, малахольные такие, как несовершеннолетние дети, недееспособные. Е. Щеткина еще называет их “потребители”. В силу этой недееспособности и по примеру других государств им выделили конституционную песочницу. Правда в других государствах еще и запрет для государства влазить в песочницу...Но что не сделаешь для любимого дитя! А тут еще часть этих неразумных деток начали делить Бога и своего Бога опрометчиво прописали в соседнем государстве. С таким же успехом могли прописать на Марсе или на Венере. Игра то ведь. Но суръезные дяди начали играть в ту же игру, начали делить недееспособных на законно рожденных от правильного Бога и не совсем по закону, требуют документального подтверждения прописки Бога, нотариально подтвержденную подпись Бога...Иногда кажется что часть этих взрослых дядей и теток надо дополнительно изолировать, создать новое конституционное отделение или использовать их же методику и строить для них новую песочницу. Назовём ее Страна Д. Ну как в той детской сказке, про деревянного мальчика...

К противостоянию с Константинополем подключилась РПЦвУ:...

dima222

dima222 написал:

Почему для русскоязычной паствы открывает храм группа людей, называющая себя "Украинской Православной Церковью"? wink 

УПЦ (МП) продолжает негласно рукополагать епископов Кры...

dima222

dima222 написал:

Рукоположение сепаратиста Каллиника стало возможным как следствие новой политики команды Зеленского - безразличие к церковным вопросам и компас на сближение с русским благословили Онуфрию и Паканичу поставить еще одного русского человека в МП. Кстати ничем не лучше и новоизбранные епископы. Чем можно объяснить избрание Никодима Пустовгара как не позицией по поддержке русского мира на Черниговщине. Других заслуг у него нету...

Архієпископ-ректор Почаївської семінарії послав «сосати...

dima222

dima222 написал:

Вітання владиці Іову з Івано_Франківської єпархії УПЦ МП: спаси, Господи, владико за Ваші компліменти у нашу адресу! Знаєте, образливо до глибини душі. При скорій зустрічі у Почаєві обовязково зустрінусь з Вами і подивлюся прямо в очі... 

Чи дійде до церковного майдану?

dima222

dima222 написал:

Цікаво що офіційний сайт УПЦ МП має таку собі розлогу колонку де дублює новини із офіційного сайту РПЦ - тут і про Путіна новини і про Медведєва і про російську армію якій РПЦ будє храми... Відкриваєш сайт УПЦ а там новини про Путіна... ото радость із Patriarchia.ru 

Віряни ПЦУ відстояли у Верховному суді право на перехід...

dutchak1

dutchak1 написал:

Ну і що, хтось читав те судове рішення? З чим вітали парафіян і настоятеля храму?

25.          Тому, суд доходить висновку, що в даному випадку спір виник між засновниками та членами релігійної організації - Хустської єпархії УПЦ та релігійної громади - Релігійної громади УПЦ КП, яка вирішила змінити канонічне підпорядкування, подавши заяву про реєстрацію змін до статуту, що свідчить про приватно-правовий характер спірних правовідносин.

26.          У зв`язку з цим, судами попередніх інстанцій було помилково віднесено даний спір до       юрисдикції адміністративних судів, оскільки позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільних прав позивача і з огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

wink 

До недавнего времени можно было со снисходительной ирон...

dima222

dima222 написал:

Реально, перечитував іноді біографії наших архієреїв, ужасає те, що більшість немає навіть очної семінарї, і серед них найнайвищі чини архіреїв, даже предстоятелів!... ті що роками мучили свої голови і животи поклали у семінаріях, академіях і єпархіальних послушаніях - в тіні Церкви, а пронирливі і дерзновенні - керують єпархіями... парадоксіс ))) 

Тут священники УПЦ (РПЦ) говорят, мол, что признание ПЦ...

dima222

dima222 написал:

Стаття відмінна. Молодець

Отець Микола Данилевич закрив для мене можливість комен...

dima222

dima222 написал:

Многая лета, отец Андрей

УПЦ МП вже не називає ПЦУ "розкольниками"...

dima222

dima222 написал:

Дякую. Дуже вичерпно і тепер маю багато аргументів на захист ПЦУ перед знайомими з МП. Варто радіти! 

И снова перлы известного запорожского религиозно-полити...

dima222

dima222 написал:

Страшно от таких слов Луки - неужели здоровый человек может такое глаголати? 

Чи має Церква моральне право судити содомітів?

Олександр

Олександр написал:

Короткий зміст матеріалу: Свій хвалить своїх.

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

Onufriy

Onufriy написал:

Цитата: dutchak1
церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці

А слухаючи Гундяєва, так і не скажеш... fellow

Дякую Вам за визнання того, що МП веде антидержавну діяльність wink (звісно трішечки, ну саму крихітку):
Цитата: dutchak1
Позиція організації (МП) стала ворожою окремим проявам держави

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

dutchak1

dutchak1 написал:

Однією з основних перешкод в державно-церковних відносинах в Україні є існування т.з науки «релігієзнавство». Назагал це мирне заняття, яке зайняло скромне але менш-більш дохідне місце в явищі української тіньової науки, невелике і замкнене болітце, в якому перетирають свої, далекі від життя, проблемки, плодять докторів і кандидатів філософії. І все би нічого, але в умовах нашої країни ця «наука» зайняла місце між державою і церквами і фактично, самостійно уповноваживши себе на представлення церков, в якості посередника веде діалог з державою. З представників цієї «науки» формуються комітети, департаменти, відділи міністерства яким надалі і доручають те, що в нас названо «державною політикою в області релігії». Зрозуміло, що для більшості держчиновників і законодавців релігія то тьомний лєс і, при виникненні якихось проблем з релігійними організаціями, вони біжать до релігієзнавця, який їм все розкладе «по поличкам». Ну не бігти же їм до тих малохольних, які Богу моляться. Тобто ситуація анекдотична – проголошуючи з усіх трибун про необхідність діалогу з церквами, держава той діалог і відносини імітує, замінює на відносини з бутафорською церквою, утвореною на держзамовлення докторами філософії і політології від релігієзнавства. Причому та побудова почалась ще в 1990 році, коли новоспеченими демократами і викладачами кафедр наукового атеїзму був зліплений союзний релігійний закон де по зразку цивільної громадської організації почали ліпити релігійні. Це була своєрідна резервація для віруючих і в Україні той процес підхопили вже місцеві діячі наукового атеїзму разом з діячами НРУ.

Всі релігієзнавці і викладачі кафедр вміють розказати про різні моделі співіснування держави та релігії, що мають місце у світовій практиці, які, частіше за все, законодавчо оформлені. Але я добавлю, що це є тінь іншої, вищої істин, яка встановлює що спочатку моделі і відносини а потім законодавче оформлення. Загально ця максима в теорії права виглядає так – закони тільки регулюють суспільні відносини і ніколи їх не створюють. Відносини передують законам. І от в нашій ситуації після розпаду СРСР, в ситуації з нульовим рівнем права і відсутністю реальних релігійних організацій як суб’єктів права, перетягнувши до себе конституційний принцип відділення, ми почали ним регулювати відсутні суспільні відносини(!). За цих обставин ті спроби в 90-х роках зробити релігійний закон були приречені. Що і сталось. Перетягнувши слідом за Конституцією цивільне право, ми ним почали регулювати духовні, неправові відносини. І цьому могли б завадити ну хоч якісь, ну хоч елементарні відносини з тими убогими релігійними організаціями. Це не потребує якихось надзвичайних зусиль чи здібностей. Це може навіть релігієзнавець Єленський. Якщо захоче. Наприклад – Єленський любив раніше на різних телевізорах розказувати про важливість автономії релігійної організації і про необхідність її захисту і захисту переходів. Ну і потім він зліпив той закон, Закон Мародерів №4128. І от якби Єленський уважніше придивився до релігійних організацій і до того принципу автономії, він би міг зрозуміти що принцип відділення і принцип автономії це є одне і теж. Або взаємодоповнююче. Принцип автономії в першу чергу означає що організація сама(!) її проголошує, сама визначає її межі а держава тільки бере це потім до уваги. А тому, якщо всі християнські конфесії згідно своїх канонів визначають автономною організацією всю церкву а не парафію, якщо всі конфесії самостійно визначають правила утворення парафій і долю майна - то це і мало би бути одним з основних правил відносин держави і церков. А Конституція це тільки потім констатує як відділення.

Сьогодні цей процес «побудови відносин» продовжують т.з ефективні менеджери, які відчувши своєрідний запит, успішно експлуатують його ресурс. Текст релігійного закону і та діяльність найбільш вповні стали в утворенні організації ПЦУ. В унісон з православною симфонією, з менеджерами від віруючих, в Україні творять близнюка «русского мира». Ось один з них стверджує що УПЦ МП стала ворогом  суспільства. Лукавить, свідомо або по нерозумінню. Позиція організації стала ворожою окремим проявам держави а держава це не є суспільство. Держава це механізм збирання податків, підтримання порядку в суспільстві. Такий же як пральна машина в побуті і стверджувати що пральній машині необхідна церква просто смішно. В суспільстві необхідні якісь відносини держава з церквами, але наша придуркувата машина в своєму існуванні намагається використати церкву в своїх інтересах, інтересах далеких від суспільних. Тому завжди слушне попередження – церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці. І в наших умовах відносини церкви з державою повинні починатись з тези – держава ворог церкви. Можна цитувати одного священника УГКЦ – держава не повинна робити нічого поганого для церкви і нічого доброго. Те, що «УПЦ (МП) всячески демонизируют Минкульт», ну що ж - під час війни завжди виникає потреба в специфічних «законах», текстах. Потреба в людях типу Медінський, Юраш, Єленський і існуючі з обох сторін фронту контори «міністерство культури» перетворилися в розсадники мракобісся.

 

Священик Сєверодонецької єпархії УПЦ (МП) звершив чин в...

Onufriy

Onufriy написал:

Та це прямо чудо!...
Схоже, що "капітан сьогодні був тверезий"