Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

Історія
«Науковий вісник УУБА» як показник якості богословської освіти

27 02 2012   Ілля Бей Публікації, Рецензії, Історія

«Науковий вісник УУБА» як показник якості богословської освіти

Ужгородська Українська богословська академія - головна кузня докторів богослов’я на пострадянському просторі

К вопросу о начале русской иерархии. К 1150-летию основания Киевской митрополии

23 02 2012   Архимандрит Макарий (Веретенников), профессор Московской духовной академии Публікації, Історія

К вопросу о начале русской иерархии. К 1150-летию основания Киевской митрополии

Сведения о Фотиевом крещении Руси мы черпаем из византийских документов, которые создавались в атмосфере неурядиц на Патриаршем и императорском престолах Византии, что сказалось на объективности и на полноте исторических источников. Поэтому в данном случае мы сталкиваемся с дополнительными трудностями в осмыслении исторических событий того времени...

Релігійні чинники народження Козацької України

7 02 2012   Сергій Шумило Публікації, Історія

Релігійні чинники народження Козацької України

Поза увагою зостається той факт, що імперсько-ідеологічне самоствердження Москви та ідея «Третього Риму» були породжені навіть не Москвою, а саме католицьким «першим» Римом, ідеологами Флорентійської унії. Швидше за все, якби не унійні авнтюри латинян і греків, подібного самоствердження в Північній Русі могло і не статись...

Экскурс к истокам украинской национальной идеи, или Откуда родом украинство?

27 01 2012   Владимир Волковский, аспирант Института философии НАН Украины Публікації, Аналітика, Історія

Экскурс к истокам украинской национальной идеи, или Откуда родом украинство?

Поводом к написанию этой статьи послужило появление в последнее время публикаций, посвященных критическому анализу происхождения украинства и все более усиливающаяся «разоблачающая» деятельность отдельных экспертов от религии, которые стараются всеми силами вскрыть искусственный и «вредоносный» характер украинской идеи. Поэтому у меня возникло намерение «взяться за перо» и, опираясь на некоторые исторические и теоретические источники, рассмотреть, откуда же все-таки возникает пресловутое украинское национальное движение и действительно ли истинны все те обвинения, ему инкриминируемые?..

Іґнац фон Деллінґер і виникнення Старокатолицької Церкви

19 01 2012   Микола Крокош Публікації, Богослов'я, Історія

Іґнац фон Деллінґер і виникнення Старокатолицької Церкви

Іґнац фон Деллінґер (Ignaz von Döllinger, 1799-1890 рр.) був одним із найвизначніших діячів німецького католицизму 19-го століття. Цей священик і професор історії Церкви та догматики Мюнхенського університету увійшов в історію Католицької Церкви передусім тим, що залишився одним із небагатьох всесвітньо відомих католиків, що ніколи так і не примирилися з догматичними рішеннями Першого Ватиканського собору (1860-1870 рр.) про юрисдикційний примат і непомильність папи римського...

Біблійна апологетика Ярослава Пелікана

4 01 2012   Вадим Арістов Публікації, Історія, Рецензії

Біблійна апологетика Ярослава Пелікана

Скільки Біблій, стільки способів розповісти про неї. Але Ярослав Пелікан обрав один з найкращих. Тож можна бути певним, що і у цьому «писанні» про Писання читач обов’язково знайде для себе чимало корисного...

Філософська теологія візантійського неоплатоніка Максима Сповідника  в інтерпретації київського патролога Сергія Єпіфановича

12 12 2011   Юрій Чорноморець Публікації, Богослов'я, Історія

Філософська теологія візантійського неоплатоніка Максима Сповідника в інтерпретації київського патролога Сергія Єпіфановича

Максим Сповідник не просто мав ідеал теології як науки філософської, але і створив відповідну цілісну філософсько-богословську систему. В даній статті ми ставимо за мету здійснити історико-філософський аналіз досліджень творчості Максима Сповідника видатним київським патрологом початку XX ст. С. Л. Єпіфановичем, спеціально зупинившись на досвіді всебічної оцінки поглядів Максима, здійсненої цим дослідником...

Великомучениця Катерина: актуалізація культу у XVIII ст.

7 12 2011   Оксана Прокоп’юк Публікації, Історія

Великомучениця Катерина: актуалізація культу у XVIII ст.

Достовірних відомостей про життя і мучеництво святої до нас дійшло небагато. Житіє Катерини Олександрійської досить пізнього походження і містить, як з богословської, так і з історичної точки зору, багато неоднозначних і суперечливих моментів. Дослідники схильні вважати, що розширені версії житія швидше говорять не про реальну історичну особистість, а про певний збірний образ ідеальної християнки...

Спроба відродити Київське князівство наприкінці XV сторіччя

1 12 2011   Анна Троїцька Публікації, Історія

Спроба відродити Київське князівство наприкінці XV сторіччя

На момент поставлення сщмч. Макарія митрополитом Київським у 1495 р. Московська і Київська Церкви-митрополії існували й розвивалися вже цілком окремо одна від одної. У 1448-1458 рр. відбувся остаточний поділ Київської митрополії, яка від часу "хрещення Русі" входила до складу Константинопольського патріархату, між великими Литовсько-Руським і Московським князівствами, внаслідок чого відокремилася незалежна від Константинополя (автокефальна) Московська митрополія. Київська ж митрополія (Литовсько-Руська) так і залишалася в складі Константинопольського патріархату..

Праведник праведників: спроба апології

2 11 2011   Сергій Грабовський Публікації, Історія

Праведник праведників: спроба апології

У Державі Ізраїль існує традиція присвоювати (за життя чи посмертно) почесне звання “праведника світу” тим представникам інших народів, котрі в роки Другої світової війни, рятуючи євреїв від неминучого знищення нацистами, виявили неабияку особисту мужність та продемонстрували непересічні моральні чесноти. Такі звання мають й українці: прості селяни, вчителі, ченці. Проте, як це не парадоксально, такого звання не має достойник, завдяки котрому на окупованій нацистами території були врятовані сотні, а може, й тисячі євреїв...

Протестантизм у Східній Європі: Польща — Литва — Русь

30 10 2011   Тетяна Шевченко Публікації, Історія

Протестантизм у Східній Європі: Польща — Литва — Русь

31 жовтня 1517 р. Мартін Лютер започаткував Реформаційних рух, прикріпивши знамениті 95 тез до дверей Замкової церкви у Віттенберзі. Миттєво Реформація поширилась на схід, на землі Корони Польської і Великого князівства Литовського, залучивши до своїх лав не лише шляхту і міщан німецького походження, але також польського і руського, католицьких ченців та духовенство.

(Псевдо)юродива м. Аліпія – служителька Богу? чаклунка? цілителька?..

28 10 2011   Протоієрей Іоанн Київський Публікації, Історія

(Псевдо)юродива м. Аліпія – служителька Богу? чаклунка? цілителька?..

30 жовтня виповниться 23 роки з дня кончини київської монахині Аліпії (Авдєєвої). Наразі в УПЦ (МП) розглядається питання можливості чи неможливості її канонізації – зарахування до сонму святих. «Релігія в Україні» вже писала про думку митрофорного протоієрея Михаїла Бойка, духівника Київської єпархії УПЦ, який знав Аліпію і вважав її псевдоюродивою. Редакції «РвУ» вдалося розшукати ще одного священика, який служив у Вознесенській церкві на Деміївці протягом 1982-1989 років і особисто знав «матушку» Аліпію – отця Іоанна Київського (це його прізвище). Подаємо свідчення священика...

Українська мова як чинник національної ідентичності: ретроспективний огляд

25 10 2011   Інна Яворська Публікації, Історія

Українська мова як чинник національної ідентичності: ретроспективний огляд

На нашу думку, у процесі консолідації підросійських та підавстрійських українців ключову роль відіграла таки мова. Єдина живорозмовна мова дала українцям у різних імперіях усвідомлення себе як єдиного народу, а вже потім, прийшовши до цього усвідомлення, вони взялися за творення єдиної літературної мови в різних її варіантах ― західно‑ та східноукраїнському...

Український автокефальний рух в роки німецької окупації: міфи та реалії

20 10 2011   Андрій Смирнов Публікації, Історія

Український автокефальний рух в роки німецької окупації: міфи та реалії

В жовтні 2011 року виповнюється 90 років з дня створення Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ). 21 жовтня 1921 року в Київському соборі Святої Софії Василь Липківський був висвячений на митрополита УАПЦ. Історичний шлях УАПЦ викликав і викликає різні оцінки дослідників. Одним з питань, що не перестає провокувати бурхливі дискусії, є процес відродження автокефального руху в Україні під час другої світової війни. Чи можна ототожнювати УАПЦ формації 1921 та 1942 років? Чи дійсно УАПЦ формації 1942 року була неканонічним церковним угрупуванням? Чи були ієрархи УАПЦ колаборантами окупаційної влади? На ці та інші питання шукає відповіді автор статті - кандидат історичних наук, старший викладач кафедри історії Національного університету «Острозька академія».

Культ Покрови Пресвятої Богородиці: нові дослідження

13 10 2011   Оксана Прокоп’юк Публікації, Історія

Культ Покрови Пресвятої Богородиці: нові дослідження

Популярність культу Покрови Пресвятої Богородиці вже традиційно представляється як невід’ємна характеристика релігійності української людності, особливо якщо йдеться про релігійність козацтва. Натомість, треба визнати, що ми не так багато знаємо про виникнення і розвиток цього культу на українських землях. Насамперед, бракує інформаційно-статистичних даних для проведення грунтовних наукових досліджень. Результати останніх студій дозволяють кількісно проілюструвати поширення Покровського культу в Київській митрополії в добу Бароко...

Імператор Йосиф ІІ: толерантність і тиранія Просвітництва

12 10 2011   Тетяна Шевченко Публікації, Історія

Імператор Йосиф ІІ: толерантність і тиранія Просвітництва

У Галичині, де греко-католицькі священики були змушені відробляти панщину, римо-католикам було заборонено переводити уніатів на латинський обряд. Сам термін «уніат» було заборонено державою як образливий. Для студентів з Галичини, Закарпаття і Буковини була створена греко-католицька семінарія у Львові. А 13 жовтня 1781 р. імператор Священної Римської імперії Йосиф II видав указ про віротерпимість, який гарантував релігійну свободу і громадянські права лютеранам, кальвіністам, православним та греко-католикам...

Наукова спадщина академіка Володимира Ламанського та хозаро–руська місія Кирила і Мефодія

10 10 2011   Сергій Шумило Публікації, Історія

Наукова спадщина академіка Володимира Ламанського та хозаро–руська місія Кирила і Мефодія

Академік Володимир Іванович Ламанський (1833 - 1914) залишив нащадкам велику наукову спадщину, присвячену історії слов’янства. Широкий спектр наукових інтересів академіка та сміливість його гіпотез і висновків свідчить про неабиякий дослідницький талант ученого. Хоч яким широким був діапазон наукових досліджень В.І. Ламанського, не можна не відзначити домінанти його пошуків і праць: Ламанський був слов’янофілом, щиро любив історію слов’ян і вмів сумніватися в загальновизнаних прозахідних теоріях...

Передумови і соціально-культурні наслідки прийняття християнства Великим Київським князем Оскольдом для розвитку духовності на українських землях

6 10 2011   Ігор Богдан Публікації, Історія

Передумови і соціально-культурні наслідки прийняття християнства Великим Київським князем Оскольдом для розвитку духовності на українських землях

Першими «русичами», які хрестилися у православну віру в Константинополі православним Константинопольським патріархом Фотієм, були великі князі Оскольд і Дір з усією дружиною. Князі Оскольд і Дір були нащадками Кия – засновника багатьох руських поселень, а потім і столиці Православної Русі – Києва. Щодо причини, чому ж все-таки князь Оскольд не зумів остаточно адаптувати християнство на теренах тогочасної Русі, то відповідь, мабуть, можна вбачати тільки в тому, що його методи християнізації були мирними, на відміну від тих, які застосовуватиме більш ніж через 100 років св. рівноапостольний князь Володимир...

Аскольд (Оскольд) (середина IX ст. – 882 р.)

4 10 2011   Неля Солодухіна Публікації, Історія

Аскольд (Оскольд) (середина IX ст. – 882 р.)

На світанку історії вітчизняної державності та її християнської культури стоїть потужна і загадкова постать князя Аскольда (Оскольда). Аскольд – перший київський князь-християнин і перший київський мученик за віру Христову. За його правління Київське ранньодержавне об’єднання слов’ян упевнено вийшло на світову арену, стало важливим фактором міжнародної політики.

Opus Dei — Справа Божа

2 10 2011   Тетяна Шевченко Публікації, Історія

Opus Dei — Справа Божа

Офіційною датою виникнення Оpus Dei є 2 жовтня 1928 р., коли в Мадриді під час молитовного усамітнення св. Хосемарія Ескріва побачив місію свого життя — Оpus Dei, світську католицьку організацію, яка допомогла би віруючим йти шляхом до святості у світі. За півсторіччя часопис „Choisir” писав про Оpus Dei: «Вони могутні. Мають своїх міністрів в урядах, зокрема диктаторських, мають свою економічну імперію, газети і радіостанції. Їх методи настільки розумні та ефективні, що справляють враження...»

Рада у справах РПЦ в 1940-х роках: контекст взаємин держави і церкви

29 09 2011   Владлен Орлов Публікації, Історія

Рада у справах РПЦ в 1940-х роках: контекст взаємин держави і церкви

В Україні з самого початку встановлення фашистського режиму існували дві конкуруючі церковні течії. Українська автокефальна церква, неканонічна, збільшувала число віруючих, приймаючи без переосвячення уцілілі рештки духовенства колишньої УАПЦ Василя Липківського. За таких обставин єпископи другої гілки православ’я — Автономної церкви, що зберігала канонічні зв’язки з Московською єпархією, протягом 1941 року двічі намагалися знайти взаєморозуміння із УАПЦ, прохаючи лише повторного висвячення єпископів від митрополита В. Липківського…

Чи не настав час Українській Православній Церкві відродити традицію мироваріння?

27 09 2011   Архімандрит Віктор (Бедь), архімандрит Арсеній (Бочкарь) Публікації, Історія

Чи не настав час Українській Православній Церкві відродити традицію мироваріння?

За часів Російської імперії в Україні мироваріння здійснювалося в Благовіщенському храмі Митрополичих палат у Святій Успенській Києво-Печерській Лаврі на території т.н. «Верхньої Лаври» (до речі, всі сосуди для мироваріння й досі зберігаються у Верхній Лаврі у музеї). Щонайменше впродовж XV, XVI, XVII, XVIII та XIX століть священним правом Православної Церкви в Україні було мироваріння, а прерогативою Київського Митрополита було освячення мира. І досі немає жодного документу який би забороняв Святій Київській Церкві варити миро, а Київському Митрополиту освячувати його...

Товариство Ісуса: жодних жінок!

26 09 2011   Тетяна Шевченко Публікації, Історія

Товариство Ісуса: жодних жінок!

27 вересня 1598 р. папа римський Павло III затвердив статут створеного Ігнатієм Лойолою шістьома роками раніше ордену єзуїтів — Товариства Ісуса. Практично усі ордени Католицької Церкви мають жіночі відгалуження, які кількісно набагато переважають відповідні чоловічі інституції. Усі, крім єзуїтів. Попри вперті спроби утворити жіноче згромадження у межах Товариства Ісуса, з яких дві майже вдалися, Орден досі не має жіночого відгалуження. Чому?

Поетапне здійснення приєднання Київської митрополії до Московського патріархату

22 09 2011   Ігор Богдан Публікації, Історія

Поетапне здійснення приєднання Київської митрополії до Московського патріархату

Приєднання Київської митрополії до Московського патріархату розцінювалося і розцінюється різними істориками по-різному. Хтось дає цьому акту позитивну оцінку, хтось, навпаки, протилежну, негативну. Хтось шукає причину цієї дії саме в 1686 році, хтось ще в часи Богдана Хмельницького; та, на наш погляд, спроби підпорядкування і саме підпорядкування, як політичне, так і релігійне, відбувається значно і значно раніше...

До історії державного органу у справах релігій в Україні: з 1991 р. по теперішній час

21 09 2011   Лариса Владиченко Публікації, Історія

До історії державного органу у справах релігій в Україні: з 1991 р. по теперішній час

За двадцять років Незалежності України вказаний державний орган шість разів змінював свій статус і підпорядкованість. Так з 1991 р. до сьогодні функції державного органу у справах релігій виконували: Рада у справах релігій при Кабінеті Міністрів України; Міністерство України у справах національностей, міграцій та культів; Державний комітет України у справах релігій; Державний департамент у справах релігій Міністерства юстиції України; Державний комітет України у справах національностей та релігій; відповідний підрозділ (на даний час в процесі утворення) Міністерства культури України...

НОВИНИ

Всі матеріали

останні коментарі

До недавнего времени можно было со снисходительной ирон...

dima222

dima222 написал:

Реально, перечитував іноді біографії наших архієреїв, ужасає те, що більшість немає навіть очної семінарї, і серед них найнайвищі чини архіреїв, даже предстоятелів!... ті що роками мучили свої голови і животи поклали у семінаріях, академіях і єпархіальних послушаніях - в тіні Церкви, а пронирливі і дерзновенні - керують єпархіями... парадоксіс ))) 

Тут священники УПЦ (РПЦ) говорят, мол, что признание ПЦ...

dima222

dima222 написал:

Стаття відмінна. Молодець

Отець Микола Данилевич закрив для мене можливість комен...

dima222

dima222 написал:

Многая лета, отец Андрей

УПЦ МП вже не називає ПЦУ "розкольниками"...

dima222

dima222 написал:

Дякую. Дуже вичерпно і тепер маю багато аргументів на захист ПЦУ перед знайомими з МП. Варто радіти! 

И снова перлы известного запорожского религиозно-полити...

dima222

dima222 написал:

Страшно от таких слов Луки - неужели здоровый человек может такое глаголати? 

Чи має Церква моральне право судити содомітів?

Олександр

Олександр написал:

Короткий зміст матеріалу: Свій хвалить своїх.

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

Onufriy

Onufriy написал:

Цитата: dutchak1
церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці

А слухаючи Гундяєва, так і не скажеш... fellow

Дякую Вам за визнання того, що МП веде антидержавну діяльність wink (звісно трішечки, ну саму крихітку):
Цитата: dutchak1
Позиція організації (МП) стала ворожою окремим проявам держави

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

dutchak1

dutchak1 написал:

Однією з основних перешкод в державно-церковних відносинах в Україні є існування т.з науки «релігієзнавство». Назагал це мирне заняття, яке зайняло скромне але менш-більш дохідне місце в явищі української тіньової науки, невелике і замкнене болітце, в якому перетирають свої, далекі від життя, проблемки, плодять докторів і кандидатів філософії. І все би нічого, але в умовах нашої країни ця «наука» зайняла місце між державою і церквами і фактично, самостійно уповноваживши себе на представлення церков, в якості посередника веде діалог з державою. З представників цієї «науки» формуються комітети, департаменти, відділи міністерства яким надалі і доручають те, що в нас названо «державною політикою в області релігії». Зрозуміло, що для більшості держчиновників і законодавців релігія то тьомний лєс і, при виникненні якихось проблем з релігійними організаціями, вони біжать до релігієзнавця, який їм все розкладе «по поличкам». Ну не бігти же їм до тих малохольних, які Богу моляться. Тобто ситуація анекдотична – проголошуючи з усіх трибун про необхідність діалогу з церквами, держава той діалог і відносини імітує, замінює на відносини з бутафорською церквою, утвореною на держзамовлення докторами філософії і політології від релігієзнавства. Причому та побудова почалась ще в 1990 році, коли новоспеченими демократами і викладачами кафедр наукового атеїзму був зліплений союзний релігійний закон де по зразку цивільної громадської організації почали ліпити релігійні. Це була своєрідна резервація для віруючих і в Україні той процес підхопили вже місцеві діячі наукового атеїзму разом з діячами НРУ.

Всі релігієзнавці і викладачі кафедр вміють розказати про різні моделі співіснування держави та релігії, що мають місце у світовій практиці, які, частіше за все, законодавчо оформлені. Але я добавлю, що це є тінь іншої, вищої істин, яка встановлює що спочатку моделі і відносини а потім законодавче оформлення. Загально ця максима в теорії права виглядає так – закони тільки регулюють суспільні відносини і ніколи їх не створюють. Відносини передують законам. І от в нашій ситуації після розпаду СРСР, в ситуації з нульовим рівнем права і відсутністю реальних релігійних організацій як суб’єктів права, перетягнувши до себе конституційний принцип відділення, ми почали ним регулювати відсутні суспільні відносини(!). За цих обставин ті спроби в 90-х роках зробити релігійний закон були приречені. Що і сталось. Перетягнувши слідом за Конституцією цивільне право, ми ним почали регулювати духовні, неправові відносини. І цьому могли б завадити ну хоч якісь, ну хоч елементарні відносини з тими убогими релігійними організаціями. Це не потребує якихось надзвичайних зусиль чи здібностей. Це може навіть релігієзнавець Єленський. Якщо захоче. Наприклад – Єленський любив раніше на різних телевізорах розказувати про важливість автономії релігійної організації і про необхідність її захисту і захисту переходів. Ну і потім він зліпив той закон, Закон Мародерів №4128. І от якби Єленський уважніше придивився до релігійних організацій і до того принципу автономії, він би міг зрозуміти що принцип відділення і принцип автономії це є одне і теж. Або взаємодоповнююче. Принцип автономії в першу чергу означає що організація сама(!) її проголошує, сама визначає її межі а держава тільки бере це потім до уваги. А тому, якщо всі християнські конфесії згідно своїх канонів визначають автономною організацією всю церкву а не парафію, якщо всі конфесії самостійно визначають правила утворення парафій і долю майна - то це і мало би бути одним з основних правил відносин держави і церков. А Конституція це тільки потім констатує як відділення.

Сьогодні цей процес «побудови відносин» продовжують т.з ефективні менеджери, які відчувши своєрідний запит, успішно експлуатують його ресурс. Текст релігійного закону і та діяльність найбільш вповні стали в утворенні організації ПЦУ. В унісон з православною симфонією, з менеджерами від віруючих, в Україні творять близнюка «русского мира». Ось один з них стверджує що УПЦ МП стала ворогом  суспільства. Лукавить, свідомо або по нерозумінню. Позиція організації стала ворожою окремим проявам держави а держава це не є суспільство. Держава це механізм збирання податків, підтримання порядку в суспільстві. Такий же як пральна машина в побуті і стверджувати що пральній машині необхідна церква просто смішно. В суспільстві необхідні якісь відносини держава з церквами, але наша придуркувата машина в своєму існуванні намагається використати церкву в своїх інтересах, інтересах далеких від суспільних. Тому завжди слушне попередження – церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці. І в наших умовах відносини церкви з державою повинні починатись з тези – держава ворог церкви. Можна цитувати одного священника УГКЦ – держава не повинна робити нічого поганого для церкви і нічого доброго. Те, що «УПЦ (МП) всячески демонизируют Минкульт», ну що ж - під час війни завжди виникає потреба в специфічних «законах», текстах. Потреба в людях типу Медінський, Юраш, Єленський і існуючі з обох сторін фронту контори «міністерство культури» перетворилися в розсадники мракобісся.

 

Священик Сєверодонецької єпархії УПЦ (МП) звершив чин в...

Onufriy

Onufriy написал:

Та це прямо чудо!...
Схоже, що "капітан сьогодні був тверезий"

Харків'яни вимагають у парафії УПЦ (МП) відновити колі...

Onufriy

Onufriy написал:

порушення Закону України «Про охорону культурної спадщини» в Харкові давно набули системного характеру

Прокляті воцерковлені дикуни! what
Але ще більше гріха - на місцевих адміністративних беззаконниках і фарисеях

Знайдіть на цьому бланку згадку про УПЦ

dima222

dima222 написал:

Митрополита Лазаря давно треба було оголосити персоною нон грата в Україні - а тим часом його рідним брат Дмитро у Дунаєві біля Почаєва в селі, яке приєдналося до ПЦУ, намагається будувати нову церкву. І точно за гроші Лазаря, бо всі племінники Лазаря - сини та родичі Дмитра, служать священиками у Криму. 

Чем Зеленский страшен для православия

Onufriy

Onufriy написал:

Добрячий текст +5!
 
51-е правило Шестого Вселенского собора запрещает всем христианам посещать комедийные представления... программы с участием Зеленского подпадают под анафему, так как усеяны непристойностями

З огляду на це, православна Церква не повинна б агітувати за Зеро... feel

Але... wink в УПЦ МП тепер усе інакше...

Дійсно, ну як же можна не підтримати чоловічка? Тим більше, коли він - за "електронний концтабір"? winked

Грецький Центр теологічних досліджень пропонує вихід з ...

Onufriy

Onufriy написал:

 
ПЦУ та УПЦ (МП) сформують єдиний православний Синод...

Які дикі пропозиції! belay   
Які страшно відстали ці греки! angry
Вони нічогісінько не знають про "вЬру православную": ні про "російський світ", ні про "вєлічіє", ні про "богоданість" Пу!..
І вже тим більше - про "єресь українства", "єресь гуманізма" і богомерзотність геометрії!!

Ну як же зможуть правовірні овечки святоросійства возсісти поряд з козлищами жидорептилоїдства?!! recourse

Польская Православная Церковь поддерживает украинскую а...

Філософ

Філософ написал:

Польська ПЦ це збір неуків радянського зразка. Вже давно доведено апостольське спадкоємство колишніх УАПЦ і УПЦ КП. Тому всі розмови про "перерукополеження" є безпідставними. Тимбільше з ієрархами ПЦУ спіслужив Вселенський патріарх!

Циркулярний лист Тюченської єпархії. Про духовні критер...

Onufriy

Onufriy написал:

1. Вибір 2019 дійсно пісний... recourse 
2. Пророцтво Лепехи збулося:
"аполітичні" москвовіри агітують за ЗЕро-кандидата
Всеволод Чаплін: "надо достигать договоренностей с лидером гонки (Зеленским), требуя письменных гарантий прекращения гонений на каноническую Церковь, возвращения политэмигрантов и критиков «европейского выбора» в политику... назначения министром культуры (он курирует религию) Юрия Бойко, Виктора Медведчука, Вадима Новинского или Василия Анисимова..."
"Порошенко – абсолютное зло"
love
https://credo.press/223778/