Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

Історія
«Липківство» як духовна, канонічна та еклезіологічна проблема Українських Церков

13 12 2018   Сергій Шумило, директор Міжнародного інституту афонської спадщини Публікації, Богослов'я, Аналітика, Історія

«Липківство» як духовна, канонічна та еклезіологічна проблема Українських Церков

«Липківство, — цебто церковна анархія, церковний революціонізм, — глибоко охопило українські маси, особливо соціялістичну інтелігенцію, охопило й наше духовенство. І хоч з Церкви Липківського на зовні фактично нічого й нікого вже не позосталося, але воно чорним вороном літає над нашою Церквою й до основ розкладає її з середини й донині... І це власне липківство сильно вдарило по чистоті українського православя й позбавило слави нашу Церкву», – застерігав ще в 1950 р. колишній архієпископ Холмський і Підляський, а згодом першоієрарх Української Греко-Православної Церкви в Канаді митрополит Іларіон (проф. І. Огієнко) [1].

Реформация окраин. Евангельское движение в Грузии и Украине

20 08 2018   Михаил Черенков Публікації, Аналітика, Історія

Реформация окраин. Евангельское движение в Грузии и Украине

Европейская Реформация XVI века и евангельское движение в Российской империи века XIX (наша “евангельская Реформация”) обладали огромной освобождающей силой. Этот импульс освобождения сохраняет свою силу до сих пор, но в нашем случае почти не используется. Чтобы эта освобождающая сила могла действовать сегодня, необходимо ее высвободить из той дискурсивной рамки, в которой она удерживается и нейтрализуется. Я говорю о дискурсе власти и насилия, применяя к нашей ситуации тот аналитический подход, что на другом материале смогли блестяще отработать Мишель Фуко, Эдвард Саид, Ева Томпсон и многие другие мастера постколониальной перспективы.

Новий Заповіт та книга Буття жестовою мовою. Досвід Свідків Єгови

3 08 2018 Публікації, Історія

Новий Заповіт та книга Буття жестовою мовою. Досвід Свідків Єгови

17 липня 2018 року світ побачив перший на пострадянському просторі переклад книги Буття мовою жестів для глухих людей. Трохи раніше був опублікований повний переклад Нового Заповіту. Це перша робота такого  масштабу для глухих людей у пострадянських державах. Над перекладом вісім років працювали Свідки Єгови з декількох країн, які вивчили жестову мову або знають її з дитинства, бо виховувалися нечуючими батьками. Переклад Біблії у форматі відео можна дивитися онлайн безкоштовно.

Брак, развод и повторный брак на страницах Нового Завета и в жизни Церкви

11 07 2018   Архимандрит Феогност (Пушков), кандидат богословия Публікації, Історія

Брак, развод и повторный брак на страницах Нового Завета и в жизни Церкви

Едва ли найдется православный или католик, который бы не знал, что на страницах Нового Завета развод строжайшим образом осужден, а брак, построенный после развода, осуждается как прелюбодеяние. Драма Иоанна Крестителя с роковым участием Иродиады вошла в классику литературы и театра. И когда мы читаем евангельский текст о трагической судьбе Иоанна Крестителя (Мк 6:17-29 / Мф 14:1-12 / Лк 3:19), мы понимаем: этот величайший из пророков отдал свою жизнь за то, что обличал грех, который в современном даже христианском обществе уже и грехом не считается. Но ведь, вроде бы, и Сам Иисус высказался вполне однозначно: брак нерасторжим в принципе! Вроде бы…

Православний піст – як вижити?

19 06 2018   Денис Таргонський Публікації, Богослов'я, Історія

Православний піст – як вижити?

Багато православних християн «останніх часів», які нині живуть в Україні, з острахом очікують не стільки з’явлення антихриста у грядущому році, скільки наближення чергового посту. Посудіть самі.

О «брёвнах» и «рёбрах»: особенности церковной статистики в Украине

31 05 2018   Владимир Мельник Публікації, Аналітика, Історія

О «брёвнах» и «рёбрах»: особенности церковной статистики в Украине

Когда речь заходит о церковной ситуации в Украине, то обращают на себя внимание некоторые странности её статистики. С одной стороны, УПЦ в единстве с Московским Патриархатом (УПЦ) лидирует по количеству храмов, имея в 2,5 раза больше храмов, чем у Киевского Патриархата (УПЦ КП). С другой стороны, УПЦ КП имеет в 2 раза больше людей (чем у УПЦ), которые идентифицируют себя с этой церковью; ей же доверяют в 3 раза больше жителей Украины. Разумеется, каждая церковь акцентирует на том, что ей выгодно. Но откуда же такое несоответствие? И где же правда? И какая же церковь «больше»?

Ересь этнофилетизма: контекст и реалии

29 05 2018   Игорь Савва, протоиерей Публікації, Богослов'я, Історія

Ересь этнофилетизма: контекст и реалии

Размышляя о возможности автокефалии Украинской Церкви мы часто сталкиваемся с понятием ереси этнофилетизма. Причем, представители разных лагерей ухитряются обвинять в ней друг друга с диаметрально противоположной направленностью. Интересно разобраться, как возникло это понятие и что оно означает.

Анонсована Помісна Українська церква – чи можлива нова ідентичність?

23 04 2018   Протоієрей Богдан Огульчанський Публікації, Богослов'я, Аналітика, Історія

Анонсована Помісна Українська церква – чи можлива нова ідентичність?

Вагомі кроки керівництва України, підтримане парламентом Звернення президента до Константинополя можуть означати, що в Україні виникне нова, незвична конфігурація православних конфесій із підвищенням статусу канонічності тої спільноти, яка цього статусу не мала.

Трещина в предании о «схождении Благодатного огня»

19 04 2018   Протоиерей Олег Скнарь Публікації, Аналітика, Історія

Трещина в предании о «схождении Благодатного огня»

В связи с новым витком обсуждения вопроса о «схождении Благодатного огня» в храме Гроба Господня в Иерусалиме нередко в качестве свидетельства чуда приводят «рассеченную огнем» колонну у входа в этот храм. На запрос редакции портала «Религия в Украине» ситуацию комментирует доцент кафедры библеистики Киевской духовной академии УПЦ, кандидат богословия протоиерей Олег Скнарь, который уже не первый год занимается исследованием эпиграфических памятников Израиля.

Скасування взаємної анафеми Константинополем і Римом: Спільна католицько-православна заява папи римського Павла VI і вселенського патріарха Атенаґора (Афінагора)

6 04 2018   Переклав Микола Крокош Публікації, Богослов'я, Офіційно, Історія

Скасування взаємної анафеми Константинополем і Римом: Спільна католицько-православна заява папи римського Павла VI і вселенського патріарха Атенаґора (Афінагора)

Цією публікацією портал «Релігія в Україні» розпочинає оприлюднення українською мовою найважливіших документів католицько-православного богословського діалогу. З англійської та німецької мов переклад здійснив Микола Крокош, доктор богослов’я, вірянин Української Греко-Католицької Церкви.

Проблема ставлення до «іншого» у християнстві Заходу та Сходу і виклики українського суспільства. Частина 2. «Інший» в українському суспільстві і українській Церкві. Історичний погляд і насущні питання

6 02 2018   Протоієрей Богдан Огульчанський Публікації, Історія

Проблема ставлення до «іншого» у християнстві Заходу та Сходу і виклики українського суспільства. Частина 2. «Інший» в українському суспільстві і українській Церкві. Історичний погляд і насущні питання

Проблема ставлення до «іншого» є у християнстві однією з основних та повсякчас актуальних, і тому має обговорюватися. Адже основна місія християн – свідчити про свою віру, благовістити, тобто спілкуватися, взаємодіяти з «іншими». Таке спілкування в різні епохи мало вельми різні форми. Для нас зараз важливо проаналізувати, чи є можливість конструктивної відповіді на наявну тенденцію до зростання релігійного напруження в Україні.

Классификация и обзор евангельских богословских ВУЗов Украины

24 01 2018   Виталий Гура Публікації, Аналітика, Історія

Классификация и обзор евангельских богословских ВУЗов Украины

Основатели украинских евангельских братств всегда прилагали старания к изысканию возможностей организации библейско-богословских курсов по подготовке проповедников и служителей церквей.

Проблема ставлення до «іншого» у християнстві Заходу та Сходу і виклики українського суспільства. Частина 1. Европейські тренди і московські звичаї

15 01 2018   Протоієрей Богдан Огульчанський Публікації, Історія

Проблема ставлення до «іншого» у християнстві Заходу та Сходу і виклики українського суспільства. Частина 1. Европейські тренди і московські звичаї

Цей текст не претендує на теологічний формат (що вимагає ретельнішого дослідження джерел). Але, міркую, проблема ставлення до «іншого» є у християнстві однією з основних та повсякчас актуальних, і тому має обговорюватися. Адже основна місія християн – свідчити про свою віру, благовістити, тобто спілкуватися, взаємодіяти з «іншими». Таке спілкування в різні епохи мало вельми різні форми – і конструктивні, і деструктивні, аж до кровопролиття. Для нас зараз важливо проаналізувати, як формувалося ставлення до «іншого» зокрема у східному, православному християнстві та як відповідні традиції впливають на сучасне релігійне напруження в Україні.

Отлучить нельзя отпеть… Что говорят каноны о признании/непризнании крещения и других таинств у раскольников и еретиков?

11 01 2018   Василий Погребняк Публікації, Богослов'я, Аналітика, Історія

Отлучить нельзя отпеть… Что говорят каноны о признании/непризнании крещения и других таинств у раскольников и еретиков?

Произошедший в Запорожье накануне Рождества Христова скандал с отказом со стороны представителей Запорожской епархии УПЦ (Московского Патриархата) отпеть погибшего младенца, крещенного в УПЦ-Киевского Патриархата, вызвал не только общественный резонанс, но и оголил серьезные проблемы канонического, экклесиологического, богословского и в целом мировозренческого характера внутри УПЦ (МП).

Несвятая история святой Церкви Христовой

2 01 2018   Денис Таргонский Публікації, Історія

Несвятая история святой Церкви Христовой

500-летию Реформации посвящается

Стара пісня на старий лад. На єпархіальних зборах Київської єпархії УПЦ говорили, як «не зійти з правильної дороги»

26 12 2017   Записали Сергій Штейніков, Сергій Нагорний Публікації, Історія

Стара пісня на старий лад. На єпархіальних зборах Київської єпархії УПЦ говорили, як «не зійти з правильної дороги»

25 грудня 2017 р. у Трапезному храмі Києво-Печерської лаври відбулися єпархіальні збори Київської єпархії УПЦ (МП) під головуванням митрополита Онуфрія (Березовського). Ці збори не стали сенсацією, але кілька речей варті уваги. Кореспонденти порталу «Релігія в Україні» поспілкувались з декількома учасниками зборів, які погодилися говорити на умовах анонімності.

«Отче наш». Трудности перевода

14 12 2017   Протоиерей Олег Скнарь Публікації, Богослов'я, Історія

«Отче наш». Трудности перевода

Европейские, а следом за ними и отечественные СМИ, всю неделю елозили высказывание папы Римского Франциска о качестве перевода знаменитой христианской молитвы «Отче наш». И хотя обновленный перевод этой молитвы уже используется в украинском православии, многим непонятно, в чем суть вопроса. За пояснением мы обратились к руководителю миссии «Церковь и культура» Киевской епархии УПЦ, доценту кафедры библеистики Киевской духовной академии протоиерею Олегу Скнарю. Публикуем его ответ.

Почути голос «німого свідка». Про «Спомини» митрополита Йосифа Сліпого

19 10 2017   Михайло Черенков Публікації, Рецензії, Історія

Почути голос «німого свідка». Про «Спомини» митрополита Йосифа Сліпого

Йосиф Сліпий. Спомини / Ред. Іван Дацькo, Марія Горяча, вид. 2-ге. Львів-Рим: Видавництво УКУ, 2014. – 608 с. + 40 іл.

Історія перекладів Біблії українською мовою. Частина ІІ

21 07 2017   Протоієрей Андрій Ухтомський Публікації, Історія

Історія перекладів Біблії українською мовою. Частина ІІ

Продовження. Початок див. тут

Перший повний переклад Біблії українською мовою був виданий у 1903 р. у Відні накладом Англійського Біблійного Товариства й отримав неофіційну назву «Біблія Куліша». Повна назва перекладу — «Святе Письмо Старого й Нового Завіту». Роботу над перекладом розпочав Пантелеймон Куліш (1819–1897 рр.) разом з Іваном Пулюєм (24-річний галицький українець, вихованець Віденського університету, греко-католик, за фахом фізик та богослов). Через смерть Пантелеймона Куліша робота була припинена. У 1897 р. переклад завершив письменник Іван Нечуй-Левицький (літературний класик та вихованець Київської духовної академії).

Історія перекладів Біблії українською мовою

17 07 2017   Протоієрей Андрій Ухтомський Публікації, Історія

Історія перекладів Біблії українською мовою

Перші свідоцтва українізації Святого Письма беруть початок ще в ХIII ст. Це були т. зв. «Учительні Євангелія», «Мета їхньої появи — наблизити Святе Письмо до простого народу»1, а також використання у виховних цілях.

Священник-семитолог Олег Скнарь: «Археологические раскопки дали нам поразительную информацию!»

8 06 2017   Беседовал Сергей Штейников Публікації, Інтерв'ю, Історія

Священник-семитолог Олег Скнарь: «Археологические раскопки дали нам поразительную информацию!»

Только что в издательстве «АДЕФ-Украина» увидел свет второй том исследования эпиграфических памятников Израиля и Иудеи «Каменные странницы библейской истории». Сегодня мы беседуем с автором этого цикла — клириком Киевской епархии УПЦ, настоятелем Свято-Покровского храма в столичном военном госпитале, доцентом кафедры библеистики Киевской духовной академии протоиереем Олегом Скнарём.

Роль Реформації в утвердженні міжнародно-правового ідеалу особистої автономії

8 06 2017   Юрій Шеляженко, Тетяна Француз-Яковець Публікації, Аналітика, Історія

Роль Реформації в утвердженні міжнародно-правового ідеалу особистої автономії

Розглядаючи Україну в контексті Європейського простору, маємо зрозуміти рушійні сили розвитку західної та глобальної цивілізації, серед яких найбільш помітним є прагнення людей до духовної, політичної і економічної свободи та соціальної рівності, реалізації інтересів (покликання, потреб) кожної людини у добровільній праці та в умовах вільного ринку – основи раціональної організації суспільного життя, описані Максом Вебером у класичній праці «Протестантська етика і дух капіталізму» [1].

Украина и украинцы в негласной переписке Константинопольского и Московского Патриархов — 1995 год

5 05 2017 Публікації, Офіційно, Історія

Украина и украинцы в негласной переписке Константинопольского и Московского Патриархов — 1995 год

В распоряжении редакции портала "Религия в Украине" оказалась фотокопия перевода на русский язык ответного письма Патриарха Константинопольского Варфоломея от 12 июля 1995 года Патриарху Московскому Алексию II, в котором излагается позиция Константинопольской Церкви в отношении духовного окормления украинцев диаспоры и Украины.

НОВИНИ

Всі матеріали

останні коментарі

Битва за три буквы. Действительно ли УПЦ МП уже не заст...

dutchak1

dutchak1 написал:

Весь этот словесный хоровод имеет отношение к особого “сорта” людям, с которыми мы живем в одной стране и которые называют себя “верующими”, которые придумали себе “Бога”. Ну, в общем, малахольные такие, как несовершеннолетние дети, недееспособные. Е. Щеткина еще называет их “потребители”. В силу этой недееспособности и по примеру других государств им выделили конституционную песочницу. Правда в других государствах еще и запрет для государства влазить в песочницу...Но что не сделаешь для любимого дитя! А тут еще часть этих неразумных деток начали делить Бога и своего Бога опрометчиво прописали в соседнем государстве. С таким же успехом могли прописать на Марсе или на Венере. Игра то ведь. Но суръезные дяди начали играть в ту же игру, начали делить недееспособных на законно рожденных от правильного Бога и не совсем по закону, требуют документального подтверждения прописки Бога, нотариально подтвержденную подпись Бога...Иногда кажется что часть этих взрослых дядей и теток надо дополнительно изолировать, создать новое конституционное отделение или использовать их же методику и строить для них новую песочницу. Назовём ее Страна Д. Ну как в той детской сказке, про деревянного мальчика...

К противостоянию с Константинополем подключилась РПЦвУ:...

dima222

dima222 написал:

Почему для русскоязычной паствы открывает храм группа людей, называющая себя "Украинской Православной Церковью"? wink 

УПЦ (МП) продолжает негласно рукополагать епископов Кры...

dima222

dima222 написал:

Рукоположение сепаратиста Каллиника стало возможным как следствие новой политики команды Зеленского - безразличие к церковным вопросам и компас на сближение с русским благословили Онуфрию и Паканичу поставить еще одного русского человека в МП. Кстати ничем не лучше и новоизбранные епископы. Чем можно объяснить избрание Никодима Пустовгара как не позицией по поддержке русского мира на Черниговщине. Других заслуг у него нету...

Архієпископ-ректор Почаївської семінарії послав «сосати...

dima222

dima222 написал:

Вітання владиці Іову з Івано_Франківської єпархії УПЦ МП: спаси, Господи, владико за Ваші компліменти у нашу адресу! Знаєте, образливо до глибини душі. При скорій зустрічі у Почаєві обовязково зустрінусь з Вами і подивлюся прямо в очі... 

Чи дійде до церковного майдану?

dima222

dima222 написал:

Цікаво що офіційний сайт УПЦ МП має таку собі розлогу колонку де дублює новини із офіційного сайту РПЦ - тут і про Путіна новини і про Медведєва і про російську армію якій РПЦ будє храми... Відкриваєш сайт УПЦ а там новини про Путіна... ото радость із Patriarchia.ru 

Віряни ПЦУ відстояли у Верховному суді право на перехід...

dutchak1

dutchak1 написал:

Ну і що, хтось читав те судове рішення? З чим вітали парафіян і настоятеля храму?

25.          Тому, суд доходить висновку, що в даному випадку спір виник між засновниками та членами релігійної організації - Хустської єпархії УПЦ та релігійної громади - Релігійної громади УПЦ КП, яка вирішила змінити канонічне підпорядкування, подавши заяву про реєстрацію змін до статуту, що свідчить про приватно-правовий характер спірних правовідносин.

26.          У зв`язку з цим, судами попередніх інстанцій було помилково віднесено даний спір до       юрисдикції адміністративних судів, оскільки позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільних прав позивача і з огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

wink 

До недавнего времени можно было со снисходительной ирон...

dima222

dima222 написал:

Реально, перечитував іноді біографії наших архієреїв, ужасає те, що більшість немає навіть очної семінарї, і серед них найнайвищі чини архіреїв, даже предстоятелів!... ті що роками мучили свої голови і животи поклали у семінаріях, академіях і єпархіальних послушаніях - в тіні Церкви, а пронирливі і дерзновенні - керують єпархіями... парадоксіс ))) 

Тут священники УПЦ (РПЦ) говорят, мол, что признание ПЦ...

dima222

dima222 написал:

Стаття відмінна. Молодець

Отець Микола Данилевич закрив для мене можливість комен...

dima222

dima222 написал:

Многая лета, отец Андрей

УПЦ МП вже не називає ПЦУ "розкольниками"...

dima222

dima222 написал:

Дякую. Дуже вичерпно і тепер маю багато аргументів на захист ПЦУ перед знайомими з МП. Варто радіти! 

И снова перлы известного запорожского религиозно-полити...

dima222

dima222 написал:

Страшно от таких слов Луки - неужели здоровый человек может такое глаголати? 

Чи має Церква моральне право судити содомітів?

Олександр

Олександр написал:

Короткий зміст матеріалу: Свій хвалить своїх.

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

Onufriy

Onufriy написал:

Цитата: dutchak1
церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці

А слухаючи Гундяєва, так і не скажеш... fellow

Дякую Вам за визнання того, що МП веде антидержавну діяльність wink (звісно трішечки, ну саму крихітку):
Цитата: dutchak1
Позиція організації (МП) стала ворожою окремим проявам держави

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

dutchak1

dutchak1 написал:

Однією з основних перешкод в державно-церковних відносинах в Україні є існування т.з науки «релігієзнавство». Назагал це мирне заняття, яке зайняло скромне але менш-більш дохідне місце в явищі української тіньової науки, невелике і замкнене болітце, в якому перетирають свої, далекі від життя, проблемки, плодять докторів і кандидатів філософії. І все би нічого, але в умовах нашої країни ця «наука» зайняла місце між державою і церквами і фактично, самостійно уповноваживши себе на представлення церков, в якості посередника веде діалог з державою. З представників цієї «науки» формуються комітети, департаменти, відділи міністерства яким надалі і доручають те, що в нас названо «державною політикою в області релігії». Зрозуміло, що для більшості держчиновників і законодавців релігія то тьомний лєс і, при виникненні якихось проблем з релігійними організаціями, вони біжать до релігієзнавця, який їм все розкладе «по поличкам». Ну не бігти же їм до тих малохольних, які Богу моляться. Тобто ситуація анекдотична – проголошуючи з усіх трибун про необхідність діалогу з церквами, держава той діалог і відносини імітує, замінює на відносини з бутафорською церквою, утвореною на держзамовлення докторами філософії і політології від релігієзнавства. Причому та побудова почалась ще в 1990 році, коли новоспеченими демократами і викладачами кафедр наукового атеїзму був зліплений союзний релігійний закон де по зразку цивільної громадської організації почали ліпити релігійні. Це була своєрідна резервація для віруючих і в Україні той процес підхопили вже місцеві діячі наукового атеїзму разом з діячами НРУ.

Всі релігієзнавці і викладачі кафедр вміють розказати про різні моделі співіснування держави та релігії, що мають місце у світовій практиці, які, частіше за все, законодавчо оформлені. Але я добавлю, що це є тінь іншої, вищої істин, яка встановлює що спочатку моделі і відносини а потім законодавче оформлення. Загально ця максима в теорії права виглядає так – закони тільки регулюють суспільні відносини і ніколи їх не створюють. Відносини передують законам. І от в нашій ситуації після розпаду СРСР, в ситуації з нульовим рівнем права і відсутністю реальних релігійних організацій як суб’єктів права, перетягнувши до себе конституційний принцип відділення, ми почали ним регулювати відсутні суспільні відносини(!). За цих обставин ті спроби в 90-х роках зробити релігійний закон були приречені. Що і сталось. Перетягнувши слідом за Конституцією цивільне право, ми ним почали регулювати духовні, неправові відносини. І цьому могли б завадити ну хоч якісь, ну хоч елементарні відносини з тими убогими релігійними організаціями. Це не потребує якихось надзвичайних зусиль чи здібностей. Це може навіть релігієзнавець Єленський. Якщо захоче. Наприклад – Єленський любив раніше на різних телевізорах розказувати про важливість автономії релігійної організації і про необхідність її захисту і захисту переходів. Ну і потім він зліпив той закон, Закон Мародерів №4128. І от якби Єленський уважніше придивився до релігійних організацій і до того принципу автономії, він би міг зрозуміти що принцип відділення і принцип автономії це є одне і теж. Або взаємодоповнююче. Принцип автономії в першу чергу означає що організація сама(!) її проголошує, сама визначає її межі а держава тільки бере це потім до уваги. А тому, якщо всі християнські конфесії згідно своїх канонів визначають автономною організацією всю церкву а не парафію, якщо всі конфесії самостійно визначають правила утворення парафій і долю майна - то це і мало би бути одним з основних правил відносин держави і церков. А Конституція це тільки потім констатує як відділення.

Сьогодні цей процес «побудови відносин» продовжують т.з ефективні менеджери, які відчувши своєрідний запит, успішно експлуатують його ресурс. Текст релігійного закону і та діяльність найбільш вповні стали в утворенні організації ПЦУ. В унісон з православною симфонією, з менеджерами від віруючих, в Україні творять близнюка «русского мира». Ось один з них стверджує що УПЦ МП стала ворогом  суспільства. Лукавить, свідомо або по нерозумінню. Позиція організації стала ворожою окремим проявам держави а держава це не є суспільство. Держава це механізм збирання податків, підтримання порядку в суспільстві. Такий же як пральна машина в побуті і стверджувати що пральній машині необхідна церква просто смішно. В суспільстві необхідні якісь відносини держава з церквами, але наша придуркувата машина в своєму існуванні намагається використати церкву в своїх інтересах, інтересах далеких від суспільних. Тому завжди слушне попередження – церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці. І в наших умовах відносини церкви з державою повинні починатись з тези – держава ворог церкви. Можна цитувати одного священника УГКЦ – держава не повинна робити нічого поганого для церкви і нічого доброго. Те, що «УПЦ (МП) всячески демонизируют Минкульт», ну що ж - під час війни завжди виникає потреба в специфічних «законах», текстах. Потреба в людях типу Медінський, Юраш, Єленський і існуючі з обох сторін фронту контори «міністерство культури» перетворилися в розсадники мракобісся.

 

Священик Сєверодонецької єпархії УПЦ (МП) звершив чин в...

Onufriy

Onufriy написал:

Та це прямо чудо!...
Схоже, що "капітан сьогодні був тверезий"