Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

Історія
Чи не настав час Українській Православній Церкві відродити традицію мироваріння?

27 09 2011   Архімандрит Віктор (Бедь), архімандрит Арсеній (Бочкарь) Публікації, Історія

Чи не настав час Українській Православній Церкві відродити традицію мироваріння?

За часів Російської імперії в Україні мироваріння здійснювалося в Благовіщенському храмі Митрополичих палат у Святій Успенській Києво-Печерській Лаврі на території т.н. «Верхньої Лаври» (до речі, всі сосуди для мироваріння й досі зберігаються у Верхній Лаврі у музеї). Щонайменше впродовж XV, XVI, XVII, XVIII та XIX століть священним правом Православної Церкви в Україні було мироваріння, а прерогативою Київського Митрополита було освячення мира. І досі немає жодного документу який би забороняв Святій Київській Церкві варити миро, а Київському Митрополиту освячувати його...

Товариство Ісуса: жодних жінок!

26 09 2011   Тетяна Шевченко Публікації, Історія

Товариство Ісуса: жодних жінок!

27 вересня 1598 р. папа римський Павло III затвердив статут створеного Ігнатієм Лойолою шістьома роками раніше ордену єзуїтів — Товариства Ісуса. Практично усі ордени Католицької Церкви мають жіночі відгалуження, які кількісно набагато переважають відповідні чоловічі інституції. Усі, крім єзуїтів. Попри вперті спроби утворити жіноче згромадження у межах Товариства Ісуса, з яких дві майже вдалися, Орден досі не має жіночого відгалуження. Чому?

Поетапне здійснення приєднання Київської митрополії до Московського патріархату

22 09 2011   Ігор Богдан Публікації, Історія

Поетапне здійснення приєднання Київської митрополії до Московського патріархату

Приєднання Київської митрополії до Московського патріархату розцінювалося і розцінюється різними істориками по-різному. Хтось дає цьому акту позитивну оцінку, хтось, навпаки, протилежну, негативну. Хтось шукає причину цієї дії саме в 1686 році, хтось ще в часи Богдана Хмельницького; та, на наш погляд, спроби підпорядкування і саме підпорядкування, як політичне, так і релігійне, відбувається значно і значно раніше...

До історії державного органу у справах релігій в Україні: з 1991 р. по теперішній час

21 09 2011   Лариса Владиченко Публікації, Історія

До історії державного органу у справах релігій в Україні: з 1991 р. по теперішній час

За двадцять років Незалежності України вказаний державний орган шість разів змінював свій статус і підпорядкованість. Так з 1991 р. до сьогодні функції державного органу у справах релігій виконували: Рада у справах релігій при Кабінеті Міністрів України; Міністерство України у справах національностей, міграцій та культів; Державний комітет України у справах релігій; Державний департамент у справах релігій Міністерства юстиції України; Державний комітет України у справах національностей та релігій; відповідний підрозділ (на даний час в процесі утворення) Міністерства культури України...

Джордано Бруно: тяжко бути богом

16 09 2011   Тетяна Шевченко Публікації, Історія

Джордано Бруно: тяжко бути богом

17 вересня 1599 р. з Венеції до інквізиційного суду в Римі була передана справа Джордано Бруно — хрестоматійної постаті філософського вільнодумства часів Контрреформації. Бруно і до сьогодні оцінюють вкрай суперечливо. Для когось він є символом вільнодумця, спаленого за свої погляди, для когось — символом богохульства і єресі. Проте якщо Бруно був видатним інтелектуалом-єретиком, то чому інквізицію так мало цікавили його наукові погляди?

До історії державного органу у справах релігій в Україні. Частина II: 1920-1991 роки

14 09 2011   Лариса Владиченко Публікації, Аналітика, Історія

До історії державного органу у справах релігій в Україні. Частина II: 1920-1991 роки

28 лютого 1966 р. голова Уповноваженого Ради у справах релігій при Раді Міністрів СРСР з Української РСР К.Литвин, за попереднім погодженням із головою центрального апарату Ради у справах релігій СРСР В.А.Куроєдовим, подає на ім’я В.Щербицького доповідну записку, відносно структури і штатів центрального апарату Уповноваженого Ради у справах релігій при Раді Міністрів СРСР з Української РСР і апарату Уповноважених з областей. У зазначеному документі пропонується підсилити штат апарату, аби більш кваліфіковано вивчати релігійну ситуацію у республіці...

До історії державного органу у справах релігій в Україні

8 09 2011   Лариса Владиченко Публікації, Аналітика, Історія

До історії державного органу у справах релігій в Україні

В історії органу у справах релігій в Україні можна виділити три періоди: 

I. Період українських урядів (1917-1919 рр.);

II. Період Радянської влади (1920-1991 рр.);

III. Період незалежності України (1991 р. – по теперішній час).

У свою чергу кожний період можна поділити на етапи існування зазначеного органу...

Підґрунтя формування Київського християнства

7 09 2011   Олександр Саган Публікації, Аналітика, Історія

Підґрунтя формування Київського християнства

Формування особливостей Київського християнства – достатньо складний і малодосліджений процес, в основі якого лежить особливе і непередбачуване (оскільки залежить від багатьох, часто не відомих, чинників) поєднання етнічного/народного й релігійного. Цей процес у науці має назву етноконфесійного синкретизму. Зважаючи на певну езотеричність (маловживаність/закритість) цього поняття, недостатню вивченість його вітчизняними науковцями та богословами, ця стаття буде присвячена саме з’ясуванню поняття «етноконфесійного синкретизму» як базового для розуміння специфіки Київського християнства.

Апостол миру — Бенедикт ХV

2 09 2011   Тетяна Шевченко Публікації, Історія

Апостол миру — Бенедикт ХV

3-го вересня 1914 р. конклав 60-ти кардиналів 38-ма голосами проти 18-ти обрав папою митрополита Болоньї кардинала Джакомо делла К’єза. Новообраний папа узяв ім’я Бенедикт XV. Він увійшов до історії перш за все як діяльний миротворець. Коли кардинал Йозеф Ратцінгер, обраний папою 2005 р., прийняв ім'я Бенедикт XVI, він сказав, що однією з причин для вибору імені стала його повага до Бенедикта XV — апостола миру.

Патриархальная структура и единство Церкви

1 09 2011   Теодор Николау, профессор православного богословия Мюнхенского университета Публікації, Історія

Патриархальная структура и единство Церкви

Поместные церкви равнозначны и согласованны в своих братских отношениях. Однако этой истине противоречит переупорядочение или субординация поместных церквей, которые обнаруживают глубокую экклезиологическую точку зрения и наводят на мысль, что та или иная поместная церковь содержит в разном количестве и качестве Тело Христово; более того, здесь нет аналогии с понятием Триединого Бога , в котором неприменимо какое-либо переупорядочение или субординация личностей...

Ідеолог християнського нонконформізму

30 08 2011   Ігор Загребельний Публікації, Історія

Ідеолог християнського нонконформізму

30 серпня виповнилося 128 років від дня народження видатного українського мислителя Дмитра Івановича Донцова. На жаль, наше суспільство звикло мислити штампами, тож і Донцову дуже часто доводиться бути лише «ідеологом українського націоналізму» з усіма випливаючими з цього наслідками: для одних Донцов-націоналіст є кумиром, для інших – «бандитом пера». Проте досить актуальною є теза про Донцова як про мислителя-християнина...

Поняття Київського християнства, його церковна та просторово-часова ідентифікація

28 08 2011   Олександр Саган Публікації, Аналітика, Історія

Поняття Київського християнства, його церковна та просторово-часова ідентифікація

Портал "Релігія в Україні" починає публікацію циклу історико-філософських досліджень відомого українського науковця, доктора філософських наук, професора Олександра Сагана про формування, розвиток і особливості Київського християнства. Читачам буде представлено цікавий погляд науковця на тему, яка сьогодні є актуальною для більшості традиційних українських Церков.

Чи має Україна релігієзнавство? Нотатки на полях книжки про «кінець світу»

25 08 2011   Сергій Савченко Публікації, Богослов'я, Історія, Рецензії

Чи має Україна релігієзнавство? Нотатки на полях книжки про «кінець світу»

Ця стаття і справді постала з нотаток. Вони з᾽явилися вже на першій сторінці, коли зі змісту я дізнався, що Свідки Єгови є протестантами. З цікавості почав читати далі. З кожною сторінкою подібні речі накопичувалися як лавина, що й змусило мене взятися за рецензійний огляд. Власне, я наважився розпочати його тому, що не знайшов жодної рецензії на книжку Докаша з часу її виходу у світ 2007 року. Маю на увазі саме рецензію, а не замовну панегіричну  анотацію в якому-небудь інститутському збірнику...

Французький протестантизм та Варфоломіївська ніч

22 08 2011   Тетяна Шевченко Публікації, Історія

Французький протестантизм та Варфоломіївська ніч

У ніч p 23 на 24 серпня 1572 р., напередодні дня святого Варфоломія, у Парижі відбулася безпрецедентна різанина католиками кальвіністів, яких у Франції називали гугенотами. За оцінками різних джерел, загинуло від 5 до 30 тисяч парижан та гугенотів.

Епископское безбрачие в православной традиции (окончание)

17 08 2011   Архиепископ Нью-Йоркский Петр (Л’Юилье) Публікації, Історія

Епископское безбрачие в православной традиции (окончание)

В начале нашего века некоторые люди начали подвергать сомнению обязательный характер епископского безбрачия. Следующий шаг был сделан в 1923 году раскольнической группой «Обновленцев», которые решили отменить требование епископского безбрачия. Тот факт, что это течение возникло в России, едва ли может быть случайностью. В этой стране епархии представляли собой огромные территориальные деления, и перед большевистской Революцией они включали большое количество приходов и учреждений. Епископы же не были избраны согласно процедуре, установленной каноническим законодательством. Они были главным образом администраторами, отдаленными от большой части духовенства и мирян...

Баптисты и «конец истории»

16 08 2011   Михаил Черенков Публікації, Історія

Баптисты и «конец истории»

У баптизма с историей складываются непростые отношения. Как и всякое молодое движение, он пытается апеллировать к истории, связям, предтечам; одновременно отвергая исторические обязательства, груз истории, тяжесть традиции...

Історія як засіб маніпуляції (закінчення)

15 08 2011   Сергій Савченко Публікації, Історія, Рецензії

Історія як засіб маніпуляції (закінчення)

Праця Андрія Портнова «Вправи з історією по-українськи» є дуже гарним і фаховим вступом до проблематики маніпулювання образом історії з метою впливу на суспільну свідомість. Завдяки рецензованій книжці російський читач довідається як маніпулюють з історією в Україні, порівнявши це з досвідом власної країни. А український пересічний інтелігент зрозуміє, що його візія минулого, яку він вважав своїм щирим та глибоким переконанням, насправді продукт ментальної імплантації...

Єзуїти та юдеї

14 08 2011   Тетяна Шевченко Публікації, Історія

Єзуїти та юдеї

Найзапеклішим критиком «юдеофілії» Лойоли став примас Іспанії, архієпископ Толедо Мартінес Сіліцео. Протягом багатьох років він вимагав від Ігнатія Лойоли виключити «нових християн» із Товариства. Аналогічні вимоги єзуїтському генералу висунув королівський двір Іспанії...

Епископское безбрачие в православной традиции (продолжение)

10 08 2011   Архиепископ Нью-Йоркский Петр (Л’Юилье) Публікації, Історія

Епископское безбрачие в православной традиции (продолжение)

Невзирая на решение, принятое, возможно, Апостолами, Трулльский Собор определенно подтвердил закон, предписанный Юстинианом. Безусловно, 12 канон не делает ссылки на законодательство Юстиниана. В период Античности и Средневековья такие случаи не происходили. Так как власть канонов считалась выше, чем власть законов, первые не могли получать легитимность от последних. Однако нужно ответить на другой вопрос: как Собор мог канонически аннулировать решение, принятое, возможно, Апостолами?

Історія як засіб маніпуляції

9 08 2011   Сергій Савченко Публікації, Історія, Рецензії

Історія як засіб маніпуляції

Нова книжка Андрія Портнова складається з кількох блоків питань: перший – історія як засіб легітимації («міф заснування») сучасної України та формування ідентичностей в сучасному українському суспільстві; другий – «наукове середовище та академічні культури в сучасній Україні»; третій, представлений статтею про образ Росії в сучасних українських підручниках; і четвертий, присвячений багаторічним бурхливим дебатам з приводу того, чи був Голодомор 1932-33 рр. геноцидом української нації...

Епископское безбрачие в православной традиции

8 08 2011   Архиепископ Нью-Йоркский Петр (Л’Юилье) Публікації, Історія

Епископское безбрачие в православной традиции

Учитывая недостаток источников, трудно исследовать распространение безбрачия среди епископата. Новый Завет дает нам очень запутанные свидетельства об этой практике, сложность которой и отразилась в вековой христианской традиции. Однако примечательно то, что в раннем Христианстве нельзя найти определенную связь между церковным служением и безбрачием или воздержанием...

Патрология в Киевской Духовной Академии (1841-1923)

2 08 2011   Юрий Черноморец Публікації, Історія

Патрология в Киевской Духовной Академии (1841-1923)

Патрологию в Киевской Духовной Академии преподавали выдающиеся ученые своего времени. В начале XX века патрологическая наука в КДА достигает своего расцвета. Монографии, написанные в эти годы, не утратили своего значения и сегодня. Наследие КДА в области патрологии требуется осмыслить, актуализировать и популяризировать...

Владимирово крещение: рациональный выбор или озарение свыше?

28 07 2011   Владимир Бурега Публікації, Історія

Владимирово крещение: рациональный выбор или озарение свыше?

Житийный рассказ о крещении святого князя Владимира настолько прочно вошел в нашу церковную культуру, что сегодня мало кто задумывается над теми непростыми вопросами, которые возникают при внимательном его прочтении. А между тем обстоятельства Владимирова крещения и по сей день вызывают горячие споры историков...

Католицька Церква і Французька революція

23 07 2011   Тетяна Шевченко Публікації, Історія

Католицька Церква і Французька революція

23 липня 1790 р. після підписання королем у Франції набула чинності „Цивільна конституція духовенства”, на якій у священиків вимагали присяги на вірність державі. Це стало причиною схизми у французькій Церкві до 1801 р.

«Две души» – две Церкви. О духовных характерах украинцев и русских. Часть II

20 07 2011   Арсен Ричинский Публікації, Історія

«Две души» – две Церкви. О духовных характерах украинцев и русских. Часть II

Гоголь – типичный образец раздвоения культур, борьбы двух национальных душ. Все его биографы и критики подчеркивают дисгармоничность его жизни и противоречия в его творчестве. Но если Гоголь шатался еще между двумя душами и не мог отдать предпочтение ни одной из них, то после него приходит мыслитель, который уже полностью отдался русской культуре, у которого украинская душа лишь изредка звучала своеобразными мотивами, непонятными и чуждыми для россиян. Был это – Ф.Достоевский...

НОВИНИ

Всі матеріали

останні коментарі

Битва за три буквы. Действительно ли УПЦ МП уже не заст...

dutchak1

dutchak1 написал:

Весь этот словесный хоровод имеет отношение к особого “сорта” людям, с которыми мы живем в одной стране и которые называют себя “верующими”, которые придумали себе “Бога”. Ну, в общем, малахольные такие, как несовершеннолетние дети, недееспособные. Е. Щеткина еще называет их “потребители”. В силу этой недееспособности и по примеру других государств им выделили конституционную песочницу. Правда в других государствах еще и запрет для государства влазить в песочницу...Но что не сделаешь для любимого дитя! А тут еще часть этих неразумных деток начали делить Бога и своего Бога опрометчиво прописали в соседнем государстве. С таким же успехом могли прописать на Марсе или на Венере. Игра то ведь. Но суръезные дяди начали играть в ту же игру, начали делить недееспособных на законно рожденных от правильного Бога и не совсем по закону, требуют документального подтверждения прописки Бога, нотариально подтвержденную подпись Бога...Иногда кажется что часть этих взрослых дядей и теток надо дополнительно изолировать, создать новое конституционное отделение или использовать их же методику и строить для них новую песочницу. Назовём ее Страна Д. Ну как в той детской сказке, про деревянного мальчика...

К противостоянию с Константинополем подключилась РПЦвУ:...

dima222

dima222 написал:

Почему для русскоязычной паствы открывает храм группа людей, называющая себя "Украинской Православной Церковью"? wink 

УПЦ (МП) продолжает негласно рукополагать епископов Кры...

dima222

dima222 написал:

Рукоположение сепаратиста Каллиника стало возможным как следствие новой политики команды Зеленского - безразличие к церковным вопросам и компас на сближение с русским благословили Онуфрию и Паканичу поставить еще одного русского человека в МП. Кстати ничем не лучше и новоизбранные епископы. Чем можно объяснить избрание Никодима Пустовгара как не позицией по поддержке русского мира на Черниговщине. Других заслуг у него нету...

Архієпископ-ректор Почаївської семінарії послав «сосати...

dima222

dima222 написал:

Вітання владиці Іову з Івано_Франківської єпархії УПЦ МП: спаси, Господи, владико за Ваші компліменти у нашу адресу! Знаєте, образливо до глибини душі. При скорій зустрічі у Почаєві обовязково зустрінусь з Вами і подивлюся прямо в очі... 

Чи дійде до церковного майдану?

dima222

dima222 написал:

Цікаво що офіційний сайт УПЦ МП має таку собі розлогу колонку де дублює новини із офіційного сайту РПЦ - тут і про Путіна новини і про Медведєва і про російську армію якій РПЦ будє храми... Відкриваєш сайт УПЦ а там новини про Путіна... ото радость із Patriarchia.ru 

Віряни ПЦУ відстояли у Верховному суді право на перехід...

dutchak1

dutchak1 написал:

Ну і що, хтось читав те судове рішення? З чим вітали парафіян і настоятеля храму?

25.          Тому, суд доходить висновку, що в даному випадку спір виник між засновниками та членами релігійної організації - Хустської єпархії УПЦ та релігійної громади - Релігійної громади УПЦ КП, яка вирішила змінити канонічне підпорядкування, подавши заяву про реєстрацію змін до статуту, що свідчить про приватно-правовий характер спірних правовідносин.

26.          У зв`язку з цим, судами попередніх інстанцій було помилково віднесено даний спір до       юрисдикції адміністративних судів, оскільки позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільних прав позивача і з огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

wink 

До недавнего времени можно было со снисходительной ирон...

dima222

dima222 написал:

Реально, перечитував іноді біографії наших архієреїв, ужасає те, що більшість немає навіть очної семінарї, і серед них найнайвищі чини архіреїв, даже предстоятелів!... ті що роками мучили свої голови і животи поклали у семінаріях, академіях і єпархіальних послушаніях - в тіні Церкви, а пронирливі і дерзновенні - керують єпархіями... парадоксіс ))) 

Тут священники УПЦ (РПЦ) говорят, мол, что признание ПЦ...

dima222

dima222 написал:

Стаття відмінна. Молодець

Отець Микола Данилевич закрив для мене можливість комен...

dima222

dima222 написал:

Многая лета, отец Андрей

УПЦ МП вже не називає ПЦУ "розкольниками"...

dima222

dima222 написал:

Дякую. Дуже вичерпно і тепер маю багато аргументів на захист ПЦУ перед знайомими з МП. Варто радіти! 

И снова перлы известного запорожского религиозно-полити...

dima222

dima222 написал:

Страшно от таких слов Луки - неужели здоровый человек может такое глаголати? 

Чи має Церква моральне право судити содомітів?

Олександр

Олександр написал:

Короткий зміст матеріалу: Свій хвалить своїх.

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

Onufriy

Onufriy написал:

Цитата: dutchak1
церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці

А слухаючи Гундяєва, так і не скажеш... fellow

Дякую Вам за визнання того, що МП веде антидержавну діяльність wink (звісно трішечки, ну саму крихітку):
Цитата: dutchak1
Позиція організації (МП) стала ворожою окремим проявам держави

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

dutchak1

dutchak1 написал:

Однією з основних перешкод в державно-церковних відносинах в Україні є існування т.з науки «релігієзнавство». Назагал це мирне заняття, яке зайняло скромне але менш-більш дохідне місце в явищі української тіньової науки, невелике і замкнене болітце, в якому перетирають свої, далекі від життя, проблемки, плодять докторів і кандидатів філософії. І все би нічого, але в умовах нашої країни ця «наука» зайняла місце між державою і церквами і фактично, самостійно уповноваживши себе на представлення церков, в якості посередника веде діалог з державою. З представників цієї «науки» формуються комітети, департаменти, відділи міністерства яким надалі і доручають те, що в нас названо «державною політикою в області релігії». Зрозуміло, що для більшості держчиновників і законодавців релігія то тьомний лєс і, при виникненні якихось проблем з релігійними організаціями, вони біжать до релігієзнавця, який їм все розкладе «по поличкам». Ну не бігти же їм до тих малохольних, які Богу моляться. Тобто ситуація анекдотична – проголошуючи з усіх трибун про необхідність діалогу з церквами, держава той діалог і відносини імітує, замінює на відносини з бутафорською церквою, утвореною на держзамовлення докторами філософії і політології від релігієзнавства. Причому та побудова почалась ще в 1990 році, коли новоспеченими демократами і викладачами кафедр наукового атеїзму був зліплений союзний релігійний закон де по зразку цивільної громадської організації почали ліпити релігійні. Це була своєрідна резервація для віруючих і в Україні той процес підхопили вже місцеві діячі наукового атеїзму разом з діячами НРУ.

Всі релігієзнавці і викладачі кафедр вміють розказати про різні моделі співіснування держави та релігії, що мають місце у світовій практиці, які, частіше за все, законодавчо оформлені. Але я добавлю, що це є тінь іншої, вищої істин, яка встановлює що спочатку моделі і відносини а потім законодавче оформлення. Загально ця максима в теорії права виглядає так – закони тільки регулюють суспільні відносини і ніколи їх не створюють. Відносини передують законам. І от в нашій ситуації після розпаду СРСР, в ситуації з нульовим рівнем права і відсутністю реальних релігійних організацій як суб’єктів права, перетягнувши до себе конституційний принцип відділення, ми почали ним регулювати відсутні суспільні відносини(!). За цих обставин ті спроби в 90-х роках зробити релігійний закон були приречені. Що і сталось. Перетягнувши слідом за Конституцією цивільне право, ми ним почали регулювати духовні, неправові відносини. І цьому могли б завадити ну хоч якісь, ну хоч елементарні відносини з тими убогими релігійними організаціями. Це не потребує якихось надзвичайних зусиль чи здібностей. Це може навіть релігієзнавець Єленський. Якщо захоче. Наприклад – Єленський любив раніше на різних телевізорах розказувати про важливість автономії релігійної організації і про необхідність її захисту і захисту переходів. Ну і потім він зліпив той закон, Закон Мародерів №4128. І от якби Єленський уважніше придивився до релігійних організацій і до того принципу автономії, він би міг зрозуміти що принцип відділення і принцип автономії це є одне і теж. Або взаємодоповнююче. Принцип автономії в першу чергу означає що організація сама(!) її проголошує, сама визначає її межі а держава тільки бере це потім до уваги. А тому, якщо всі християнські конфесії згідно своїх канонів визначають автономною організацією всю церкву а не парафію, якщо всі конфесії самостійно визначають правила утворення парафій і долю майна - то це і мало би бути одним з основних правил відносин держави і церков. А Конституція це тільки потім констатує як відділення.

Сьогодні цей процес «побудови відносин» продовжують т.з ефективні менеджери, які відчувши своєрідний запит, успішно експлуатують його ресурс. Текст релігійного закону і та діяльність найбільш вповні стали в утворенні організації ПЦУ. В унісон з православною симфонією, з менеджерами від віруючих, в Україні творять близнюка «русского мира». Ось один з них стверджує що УПЦ МП стала ворогом  суспільства. Лукавить, свідомо або по нерозумінню. Позиція організації стала ворожою окремим проявам держави а держава це не є суспільство. Держава це механізм збирання податків, підтримання порядку в суспільстві. Такий же як пральна машина в побуті і стверджувати що пральній машині необхідна церква просто смішно. В суспільстві необхідні якісь відносини держава з церквами, але наша придуркувата машина в своєму існуванні намагається використати церкву в своїх інтересах, інтересах далеких від суспільних. Тому завжди слушне попередження – церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці. І в наших умовах відносини церкви з державою повинні починатись з тези – держава ворог церкви. Можна цитувати одного священника УГКЦ – держава не повинна робити нічого поганого для церкви і нічого доброго. Те, що «УПЦ (МП) всячески демонизируют Минкульт», ну що ж - під час війни завжди виникає потреба в специфічних «законах», текстах. Потреба в людях типу Медінський, Юраш, Єленський і існуючі з обох сторін фронту контори «міністерство культури» перетворилися в розсадники мракобісся.

 

Священик Сєверодонецької єпархії УПЦ (МП) звершив чин в...

Onufriy

Onufriy написал:

Та це прямо чудо!...
Схоже, що "капітан сьогодні був тверезий"