Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

Історія
Культура слова у Візантії

15 03 2011   Ружена Досталова Публікації, Історія

Культура слова у Візантії

Візантійська культура з самого початку тривало розвивалася під прапором дуалізму античних та християнських традицій. Саме це тривале напруження між дома полюсами – між Гомером шкільної традиції та Біблією – було одною з основних причин того, що візантійська освіченість ніколи так і не створила дійсний синтез та важко шукала шлях власного плідного розвитку...

Острозькі: від унії універсальної до унії Берестейської

14 03 2011   Тетяна Шевченко Публікації, Історія

Острозькі: від унії універсальної до унії Берестейської

Сьогодні, коли Українська Греко-Католицька Церква готується до обрання свого нового предстоятеля, в суспільстві спостерігається посилений інтерес до проблеми «уніатства» як явища в українській церковній історії. У зв’язку з цим сайт «Релігія в Україні» пропонує увазі читачів статтю кандидата історичних наук Тетяни Шевченко, присвячену історичній генезисі Берестейської унії. Стаття тематично продовжує попередні публікації авторки «Князі Острозькі – “тверді православні”?» та «”Руський світ” Антоніо Поссевіно з Костянтином Василем Острозьким».

Дискуссия о реформировании богослужения на Руси на рубеже XIX–XX веков

9 03 2011   Кирилл Щеголев, студент Ужгородской богословской академии Публікації, Історія

Дискуссия о реформировании богослужения на Руси на рубеже XIX–XX веков

В статье студента Ужгородской богословской академии описывается в самых общих чертах дискуссия вокруг реформирования богослужения, которая велась на рубеже XIX–XX веков. Сторонниками богослужебных реформ были многие выдающиеся деятели Русской Церкви. Несмотря на это, и сегодня, спустя более чем сто лет, большинство вопросов, поднимавшихся российскими иерархами и просто неравнодушными людьми, еще ожидают своего решения…

Освіта, що врятувала єзуїтів

7 03 2011   Тетяна Шевченко Публікації, Історія

Освіта, що врятувала єзуїтів

7 березня 1801 року папа Пій VII видав бреве Catholicae fidei, в якому на особисте письмове прохання імператора Павла I офіційно затвердив Товариство Ісуса в Російській імперії. Генеральний вікарій Росії Франциск Ксаверій Каре став генералом Ордену. Бреве поклало початок повному відновленню ордену єзуїтів у всьому світі, яке відбулось 7 серпня 1814 року...

Как Сталин Церковь признал

4 03 2011   Юрий Дегтярев Публікації, Історія

Как Сталин Церковь признал

В своем ответе И.В. Сталин не сказал всей правды. Больше того, это была по большому счету откровенная ложь, в которую ему надо было, чтобы поверили все три архиерея. А поверили ли они на самом деле?..

Де шукати зразок? Сучасне богослов’я в університеті і досвід минулого Київської Духовної Академії

1 03 2011   Волковський Володимир, аспірант Інституту філософії ім. Г. Сковороди НАНУ Публікації, Історія

Де шукати зразок? Сучасне богослов’я в університеті і досвід минулого Київської Духовної Академії

Ми звернемося до історії КДА й розглянемо періоди її існування на предмет розвитку наукової школи та взаємодії із державними та освітніми структурами – від Олександрівського статуту до доби Константина Побєдоносцева...

Карнавал – свято народне чи християнське?

28 02 2011   Олександр Клековкін Публікації, Історія

Карнавал – свято народне чи християнське?

Карнавал, чи масляна, передує Великому посту. Сьгодні, на початку масниці, про походження карнавалу та ігри й дійства, що його супроводжували у європейських культурах, читачам «Релігії в Україні» розповідає доктор мистецтвознавства Олександр Клековкін.

«Руський світ» Антоніо Поссевіно з Костянтином Василем Острозьким

24 02 2011   Тетяна Шевченко Публікації, Історія

«Руський світ» Антоніо Поссевіно з Костянтином Василем Острозьким

26 лютого -  400-річчя зі дня смерті Антоніо Поссевіно. Всім відома його непересічна роль у недопущенні Москви до Балтійського моря. Значно менше відомо про його діяльність на Русі у 1583-1586 роках. Головною мотивацією Поссевіно у переговорах з Острозькими була реалізація  відомого плану – створення  сприятливих умов для поширення католицтва у Східній Європі та формування антитурецької ліги християнських держав...

Сретение: праздник господский или богородичный?

14 02 2011   Владимир Бурега Публікації, Історія

Сретение: праздник господский или богородичный?

15 февраля (по новому стилю) Церкви восточной традиции в Украине отмечают праздник Сретенья Господня. Этот праздник занимает особое место в богослужебном календаре. Споры о его литургическом статусе ведутся уже не первое столетие. В чем же особенность Сретения? Почему до сих пор в богослужебных книгах содержатся противоречивые указания относительно этого праздника? На эти вопросы в своей статье пытается ответить кандидат богословия Владимир Бурега.

Князі Острозькі – «тверді православні»?

11 02 2011   Тетяна Шевченко Публікації, Історія

Князі Острозькі – «тверді православні»?

Костянтин Василь Острозький – «некоронований король Русі», знакова фігура руського православ’я. Історики досі бачать його винятково «об’єктом місіонерських зусиль» єзуїтів та культурно-церковним діячем місцевого масштабу. Але сучасники та єзуїти вбачали в князі зовсім іншу особу. Дана стаття присвячена 485-й річниці з дня народження Костянтина Василя Острозького.

Топор для наместника. История конфликта среди братии Почаева 1980-х годов

4 02 2011   Архимандрит Аввакум (Давиденко) Публікації, Історія

Топор для наместника. История конфликта среди братии Почаева 1980-х годов

Ненависть может нагнетаться там, где не чаешь, не ожидаешь и, главное, там, где не желаешь. Даже в таком святом месте, как Почаевская Лавра, призванном всем своим бытием способствовать умиротворению, происходят напряжения, волнения, конфликты, вследствие которых кто-то из братии бывает изгоняем из монастыря, кто-то уезжает сам. Так есть. Человек и человечество вследствие первородного греха конфликтны, и бытие наше в каком-то смысле безнадежно...

Хасидські династії в процесі відродження іудаїзму в Україні

1 02 2011   Валерія Андросова Публікації, Аналітика, Історія

Хасидські династії в процесі відродження іудаїзму в Україні

Хасидизм як масштабний релігійний феномен, що зародився на території сучасної України і Польщі, потребує дослідження – як його історичного минулого, так і подій сьогодення. Нам відомо, що існувало багато хасидських династій, кожна з яких мала свої характерні риси і своїх духовних лідерів. Деякі династії існують й по-сьогодні, інші – лише в історичному минулому...

Закрытие Почаевской Лавры в 1960-х: гонимые и гонители

29 01 2011   Архимандрит Аввакум (Давиденко) Публікації, Історія

Закрытие Почаевской Лавры в 1960-х: гонимые и гонители

Посмотрел в интернете и понял, как мало написано о гонениях на верующих в Почаеве в 60-х годах ХХ века. Правда, есть письмо самих почаевских иноков тех лет, опубликованное в «Вестнике РСХД», еще Татьяна Лазаренко большой материал собрала... Ну и все! Нет памяти в смерти. А были там события страшные, прорастающие своими корнями в сегодняшнее неспокойное время...

Гуманістичні засади єзуїтської освіти: До 350-річчя заснування Львівського університету

20 01 2011   Тетяна Шевченко Публікації, Історія

Гуманістичні засади єзуїтської освіти: До 350-річчя заснування Львівського університету

350 років тому — 20 січня 1661 р. — польський король Ян ІІ Казимир підписав диплом, який надавав Львівській єзуїтській колегії “гідність  академії і титул університету з правом викладання всіх тодішніх університетських дисциплін,  присудження вчених ступенів. Навчання у Львівському  університеті велося за зразком інших єзуїтських університетів в Європі...

Історія релігієзнавства в Польщі

18 01 2011   Катерина Новікова Публікації, Історія, Рецензії

Історія релігієзнавства в Польщі

Праця відомого польського релігієзнавця, керівника кафедри історії релігії Інституту релігієзнавства Яґеллонського університету, професора Генрика Гофмана вийшла у книжковій серії Українського філософського фонду «Філософські контакти: Україна-світ». Це знаменна подія в науковому і суспільному житті України...

Освітні реформи Петра Могили

13 01 2011   Тетяна Шевченко Публікації, Історія

Освітні реформи Петра Могили

Коротке співставлення особливостей функціонування єзуїтських освітніх закладів та Могилянської колегії не залишає жодних сумнівів у первообразі православної школи. Тому не дивно, що „латинський” характер школи викликав невдоволення не лише православних ортодоксів, але і конкурентів – єзуїтів...

Різдвяні ігри: драми та дійства

11 01 2011   Олександр Клековкін Публікації, Історія

Різдвяні ігри: драми та дійства

Найдавніше свідчення про святкування Різдва 25 грудня міститься в римському хронографі 354 року. Саме у Римі у структурі свята було започатковано й три різдвяні літургії, що відправлялися вночі, на світанку й удень...

Хліб як духовна таїна української Різдвяної традиції Святого Вечора

7 01 2011   Світлана Хрипко Публікації, Історія

Хліб як духовна таїна української Різдвяної традиції Святого Вечора

Хлібна містерія пронизує усю палітру української духовної культури, усі нюанси сакрально-містичної обрядової традиції, увесь зміст законів української землі. Християнська культура наповнила і, певним чином, збагатила й розширила давні традиції новим духовним змістом, християнськими ідеалами і цінностями життя...

Різдвяні ігри: вертеп, презепіо, шопка

6 01 2011   Олександр Клековкін Публікації, Історія

Різдвяні ігри: вертеп, презепіо, шопка

Про український вертеп (шопку, яселка, бетлейку, бетлегем, бетлем тощо) — здавалося б, відомо майже все. Деякі дослідники вважають, що у вертепі відбулася десакралізація містерійних мотивів. Насправді справедливіше було б говорити про трансформацію сакрального символу...

Новорічно-різдвяні обряди на стику культур і вірувань

3 01 2011   Тетяна Ведмідь Публікації, Історія

Новорічно-різдвяні обряди на стику культур і вірувань

На Путивльській землі (Сумська область) переплелася культура двох народів – російського та українського. Мета цієї статті – висвітлити характерні для Путивльщини обряди Новорічно-Різдвяного циклу…

Україна потребує повернення Хреста

27 12 2010   Сергій Шумило Публікації, Історія

Україна потребує повернення Хреста

Всі ми добре знаємо, що найдавнішим символом Русі-України був двозуб та тризуб. Цей символ був державним знаком князівської династії Рюриковичів. Проте призабули, що коли київський князь Володимир Великий прийняв християнство, посередині двозуба він додав Хреста, як символ посвяти Русі Христу, долучення її до сім”ї європейських християнських народів...

Аналитический отчет состояния межконфессиональных отношений в Западной Украине на рубеже 1980-90 годов

17 12 2010 Публікації, Аналітика, Історія

Аналитический отчет состояния межконфессиональных отношений в Западной Украине на рубеже 1980-90 годов

Портал "Религия в Украине" продолжает знакомить читателей с малоизвестными документами, опубликованными в ведомственном журнале «Религия в СССР» Комитета по делам религий при Совете Министров СССР. На материалах исследований советских социологов издание обнародовало в конце 1990 года "Аналитический отчет состояния межконфессиональных отношений на территории Западных областей Украинской ССР".

 

Сеятели слова Божия. Судьба людей одной фамилии

14 12 2010   Ирина Севбо-Белецкая Публікації, Історія

Сеятели слова Божия. Судьба людей одной фамилии

На болотистых землях юго-восточной Белоруссии, на границе с Украиной, в деревеньках и малых городах проживали люди с фамилией, которая именовала их род занятий: сеятели – Севбо – Севба. Только сеяли они не рожь и пшеницу, а Хлеб Жизни: духовное просвещение и веру Православную. Все эти Севбо не были роднёй по крови (или были очень дальними родственниками), но были они братьями по вере и духу, их роднит жертвенное служение и одинаковая Севбова Голгофа...

Освещение миссионерской деятельности апостола Андрея Первозванного в российской церковно-исторической науке

13 12 2010   Владимир Бурега Публікації, Аналітика, Історія

Освещение миссионерской деятельности апостола Андрея Первозванного в российской церковно-исторической науке

Миссионерские труды святого апостола Андрея Первозванного традиционно привлекали пристальное внимание российских историков. И это вполне понятно. Ведь, по крайней мере, с конца XI века на Руси существует предание о посещении ее святым Андреем, благословившим Киевские горы... Мы попытаемся представить краткий обзор суждений по этому вопросу, высказывавшихся в российской церковной науке.

Зв

8 12 2010 Публікації, Історія

Зв'язковий між Римом і Руссю

8 грудня відзначається пам'ять одного з найдавніших та шанованих на Русі святих - священомученика Климента, єпископа Римського. Пропонуємо читачам «Релігії в Україні» житіє святого Климента, написане сучасним агіографом ієромонахом Макарієм з монастиря Симонопетра на Афоні. Отець Макарій - автор шеститомного Синаксаря, де у стислій та придатній до повсякденного читання формі зібрано житія усіх шанованих Православною Церквою святих...

НОВИНИ

Всі матеріали

останні коментарі

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

Onufriy

Onufriy написал:

Цитата: dutchak1
церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці

А слухаючи Гундяєва, так і не скажеш... fellow

Дякую Вам за визнання того, що МП веде антидержавну діяльність wink (звісно трішечки, ну саму крихітку):
Цитата: dutchak1
Позиція організації (МП) стала ворожою окремим проявам держави

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

dutchak1

dutchak1 написал:

Однією з основних перешкод в державно-церковних відносинах в Україні є існування т.з науки «релігієзнавство». Назагал це мирне заняття, яке зайняло скромне але менш-більш дохідне місце в явищі української тіньової науки, невелике і замкнене болітце, в якому перетирають свої, далекі від життя, проблемки, плодять докторів і кандидатів філософії. І все би нічого, але в умовах нашої країни ця «наука» зайняла місце між державою і церквами і фактично, самостійно уповноваживши себе на представлення церков, в якості посередника веде діалог з державою. З представників цієї «науки» формуються комітети, департаменти, відділи міністерства яким надалі і доручають те, що в нас названо «державною політикою в області релігії». Зрозуміло, що для більшості держчиновників і законодавців релігія то тьомний лєс і, при виникненні якихось проблем з релігійними організаціями, вони біжать до релігієзнавця, який їм все розкладе «по поличкам». Ну не бігти же їм до тих малохольних, які Богу моляться. Тобто ситуація анекдотична – проголошуючи з усіх трибун про необхідність діалогу з церквами, держава той діалог і відносини імітує, замінює на відносини з бутафорською церквою, утвореною на держзамовлення докторами філософії і політології від релігієзнавства. Причому та побудова почалась ще в 1990 році, коли новоспеченими демократами і викладачами кафедр наукового атеїзму був зліплений союзний релігійний закон де по зразку цивільної громадської організації почали ліпити релігійні. Це була своєрідна резервація для віруючих і в Україні той процес підхопили вже місцеві діячі наукового атеїзму разом з діячами НРУ.

Всі релігієзнавці і викладачі кафедр вміють розказати про різні моделі співіснування держави та релігії, що мають місце у світовій практиці, які, частіше за все, законодавчо оформлені. Але я добавлю, що це є тінь іншої, вищої істин, яка встановлює що спочатку моделі і відносини а потім законодавче оформлення. Загально ця максима в теорії права виглядає так – закони тільки регулюють суспільні відносини і ніколи їх не створюють. Відносини передують законам. І от в нашій ситуації після розпаду СРСР, в ситуації з нульовим рівнем права і відсутністю реальних релігійних організацій як суб’єктів права, перетягнувши до себе конституційний принцип відділення, ми почали ним регулювати відсутні суспільні відносини(!). За цих обставин ті спроби в 90-х роках зробити релігійний закон були приречені. Що і сталось. Перетягнувши слідом за Конституцією цивільне право, ми ним почали регулювати духовні, неправові відносини. І цьому могли б завадити ну хоч якісь, ну хоч елементарні відносини з тими убогими релігійними організаціями. Це не потребує якихось надзвичайних зусиль чи здібностей. Це може навіть релігієзнавець Єленський. Якщо захоче. Наприклад – Єленський любив раніше на різних телевізорах розказувати про важливість автономії релігійної організації і про необхідність її захисту і захисту переходів. Ну і потім він зліпив той закон, Закон Мародерів №4128. І от якби Єленський уважніше придивився до релігійних організацій і до того принципу автономії, він би міг зрозуміти що принцип відділення і принцип автономії це є одне і теж. Або взаємодоповнююче. Принцип автономії в першу чергу означає що організація сама(!) її проголошує, сама визначає її межі а держава тільки бере це потім до уваги. А тому, якщо всі християнські конфесії згідно своїх канонів визначають автономною організацією всю церкву а не парафію, якщо всі конфесії самостійно визначають правила утворення парафій і долю майна - то це і мало би бути одним з основних правил відносин держави і церков. А Конституція це тільки потім констатує як відділення.

Сьогодні цей процес «побудови відносин» продовжують т.з ефективні менеджери, які відчувши своєрідний запит, успішно експлуатують його ресурс. Текст релігійного закону і та діяльність найбільш вповні стали в утворенні організації ПЦУ. В унісон з православною симфонією, з менеджерами від віруючих, в Україні творять близнюка «русского мира». Ось один з них стверджує що УПЦ МП стала ворогом  суспільства. Лукавить, свідомо або по нерозумінню. Позиція організації стала ворожою окремим проявам держави а держава це не є суспільство. Держава це механізм збирання податків, підтримання порядку в суспільстві. Такий же як пральна машина в побуті і стверджувати що пральній машині необхідна церква просто смішно. В суспільстві необхідні якісь відносини держава з церквами, але наша придуркувата машина в своєму існуванні намагається використати церкву в своїх інтересах, інтересах далеких від суспільних. Тому завжди слушне попередження – церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці. І в наших умовах відносини церкви з державою повинні починатись з тези – держава ворог церкви. Можна цитувати одного священника УГКЦ – держава не повинна робити нічого поганого для церкви і нічого доброго. Те, що «УПЦ (МП) всячески демонизируют Минкульт», ну що ж - під час війни завжди виникає потреба в специфічних «законах», текстах. Потреба в людях типу Медінський, Юраш, Єленський і існуючі з обох сторін фронту контори «міністерство культури» перетворилися в розсадники мракобісся.

 

Священик Сєверодонецької єпархії УПЦ (МП) звершив чин в...

Onufriy

Onufriy написал:

Та це прямо чудо!...
Схоже, що "капітан сьогодні був тверезий"

Харків'яни вимагають у парафії УПЦ (МП) відновити колі...

Onufriy

Onufriy написал:

порушення Закону України «Про охорону культурної спадщини» в Харкові давно набули системного характеру

Прокляті воцерковлені дикуни! what
Але ще більше гріха - на місцевих адміністративних беззаконниках і фарисеях

Знайдіть на цьому бланку згадку про УПЦ

dima222

dima222 написал:

Митрополита Лазаря давно треба було оголосити персоною нон грата в Україні - а тим часом його рідним брат Дмитро у Дунаєві біля Почаєва в селі, яке приєдналося до ПЦУ, намагається будувати нову церкву. І точно за гроші Лазаря, бо всі племінники Лазаря - сини та родичі Дмитра, служать священиками у Криму. 

Чем Зеленский страшен для православия

Onufriy

Onufriy написал:

Добрячий текст +5!
 
51-е правило Шестого Вселенского собора запрещает всем христианам посещать комедийные представления... программы с участием Зеленского подпадают под анафему, так как усеяны непристойностями

З огляду на це, православна Церква не повинна б агітувати за Зеро... feel

Але... wink в УПЦ МП тепер усе інакше...

Дійсно, ну як же можна не підтримати чоловічка? Тим більше, коли він - за "електронний концтабір"? winked

Грецький Центр теологічних досліджень пропонує вихід з ...

Onufriy

Onufriy написал:

 
ПЦУ та УПЦ (МП) сформують єдиний православний Синод...

Які дикі пропозиції! belay   
Які страшно відстали ці греки! angry
Вони нічогісінько не знають про "вЬру православную": ні про "російський світ", ні про "вєлічіє", ні про "богоданість" Пу!..
І вже тим більше - про "єресь українства", "єресь гуманізма" і богомерзотність геометрії!!

Ну як же зможуть правовірні овечки святоросійства возсісти поряд з козлищами жидорептилоїдства?!! recourse

Польская Православная Церковь поддерживает украинскую а...

Філософ

Філософ написал:

Польська ПЦ це збір неуків радянського зразка. Вже давно доведено апостольське спадкоємство колишніх УАПЦ і УПЦ КП. Тому всі розмови про "перерукополеження" є безпідставними. Тимбільше з ієрархами ПЦУ спіслужив Вселенський патріарх!

Циркулярний лист Тюченської єпархії. Про духовні критер...

Onufriy

Onufriy написал:

1. Вибір 2019 дійсно пісний... recourse 
2. Пророцтво Лепехи збулося:
"аполітичні" москвовіри агітують за ЗЕро-кандидата
Всеволод Чаплін: "надо достигать договоренностей с лидером гонки (Зеленским), требуя письменных гарантий прекращения гонений на каноническую Церковь, возвращения политэмигрантов и критиков «европейского выбора» в политику... назначения министром культуры (он курирует религию) Юрия Бойко, Виктора Медведчука, Вадима Новинского или Василия Анисимова..."
"Порошенко – абсолютное зло"
love
https://credo.press/223778/

Всеукраїнська Рада Церков закликає робити вибір президе...

Onufriy

Onufriy написал:

мусимо усвідомити: якою повинна бути наша держава?

Яке питання, така і відповідь. feel Для терезої відповіді доречніше усвідомити, чого ми хочемо від майбутнього президента?
1. Особистого багатства?
2. Подолання людської продажності "в окремо взятій країні"?
3. Припинення глобального міжнародного конфлікту?
Твереза відповідь можлива лише у тому випадку, якщо ми чекаємо чогось іншого. Бо ніякий президент не зробить вас багатим, не "подолає корупції" і не "припинить війни"

Це якщо він не "чарівник з голубого вертольота" recourse


Як відбувається перехід з УПЦ МП в ПЦУ

dutchak1

dutchak1 написал:

Пасхавер десь писав, що «Когда-то один из руководителей Европейского союза неофициально сказал: «Если бы русские не были белыми, у нас бы к ним претензий не было. А так ведь белые, вроде бы свои, но не как мы». То же самое можно сказать и про нас». І там, далі, Пасхавер писав що у нас цінності інші. Добавимо – не тільки інші але і з тими цінностями, які ми переносимо від цивілізації і від Європи до нас, проходять дивні метаморфози.

Ми дикунський, варварський народ і це особливо видно в нашому дикунському, варварському релігійному законодавстві.  Причому це якесь небачене і неописане варварство. Ми користуємось речами і благами цивілізації і одночасно реконструюємо суспільні відносини, схожі на описи з шкільних історичних підручників про давні часи. Наші відносини це якась амальгама з давнього, застиглого в часі ординства, на яке додатково наклалась катастрофа 1917 року.  Для прикладу -  всі ці ламентації про захист автономії громади, про захист права свободи вибору підпорядкування, про свободу переходу громади – це все для придурків і убогих. Так, автономія релігійної громади є одним з основних положень міжнародного права, міжнародних угод, які підписала Україна. Але в них це означає що громада самостійно визначає себе автономною, самостійно проводить свої межі в яких живе і порядкую по своїх власних установах і правилах. Визнання державою цієї автономії є похідне від волі самої громади. У нас же, незважаючи на те, що всі християнські церкви в Україні визнають автономною всю церкву, держава приймає закон яким фактично нищить церкву, робить самостійними і незалежними парафії. Далі держава проголошує ту свободу «підпорядкування» і береться її захищати. Тут можна  звернути увагу, що послідні зміни в ст.8 релігійного закону, якими намагаються регулювати і захищати те «підпорядкування», в рівній мірі відносяться до зареєстрованих громад і до громад, які навіть не повідомляють державні органи про своє утворення. Який зміст має тоді та детальна регламентація прописана в ст.8 для тих громад? Що законодавець збирається «захищати» в цьому випадку? Здоровий глузд тут підказує, що парафія при діючому законі може міняти підпорядкування хоч кожної години і 24 рази на добу. Це право декларативне і його неможливо ні порушити ні захистити. Проблеми виникають тільки у парафій-юросіб і це є проблеми не «захисту» якоїсь свободи громади а проблеми майна. І тут вже видна друга придуркуватість і щоб її побачити, треба читати Цивільний кодекс, читати на рівні першого курсу юрфаку. Все, що відбувається з юрособою, абсолютно все описано цивільним правом і хто може пояснити, використовуючи цивільне право – що таке зміна підпорядкування юрособою? Що таке канонічне підпорядкування з точки зору ЦК? Що відбувається з юрособою при такій зміні підпорядкування чи з тою особою, якій стають підпорядковані? Абсолютно нічого і це є повна дурня, яку придуркуватий український законодавець і на пару з ним такий же придуркуватий український релігієзнавець взялись захищати світським правом. Термін «зміна підпорядкування» в цивільному праві має інший зміст чим той, який вкладають у нього віруючі і в реальності це означає зміну віри частиною віруючих чи ще якісь канонічні нюанси в цій вірі.  Але саме цивільне право не в змозі описати і навіть не існує таких правових термінів які б описали це «підпорядкування» чи цю зміну віри чи якісь зміни у вірі. Цивільному праву байдуже до цих змін і громада може міняти «підпорядкування» у всьому діапазоні світових релігій і культів, залишаючись згідно положень нашого релігійного закону одною і тією ж юридичною особою(!). Звучить це безглуздо як і безглузді наші намагання цивільним правом «захищати» чи «регулювати» такі переходи юридичної особи. Зміст це би мало тільки в тому випадку, як би ми  доказували всім і переконували всіх в тому, що юридична особа може вірити в Бога.

Ну і повна дурня вже по майну. Для розуміння примітивно можна виділити три рівня розвитку права власності. Перший, дикунський або нульовий. Якщо дикуну сказати що ця річ є власністю Джона чи Івана, він порахує тебе за божевільного. Річ може бути тверда, м’яка, кольорова, кругла, квадратна але як вона може мати признаки Джона, як це знайти, де в ній той Джон. Другий рівень, варварський, це коли власністю є те, до чого можеш дотягнутись і що можеш захистити. Третій рівень це вже цивілізовані, складні і абстрактні правові терміни, за якими навіть річ Джона, яку він передав тимчасово комусь чи загубив – все одно залишається його. І от на другому рівні вже видно шляхи до цивілізованої власності, її початки. Початок йде від того, що власністю стає те, що ти сам визнаєш своїм. Наприклад – йдеш по вулиці в штанях і ці штані є твої не тому, що вони нумеровані і по номеру держава указом визначила їх твоїми а тому що ти їх сам визнав своїми. Після цього самостійного визнання держава починає ці штані захищати як твої. Так і тут. В 1991 році, коли держава почала ліпити відносини з церквами, вона в діалозі з ними повинна була бачити, що вони визнають своєю власністю і як нею розпоряджаються. А вони, всі християнські церкви України, визнають власниками церковного майна не громади а всю церкву. Незважаючи на те, держава, в порушення конституційного відділення, влізла в церкви і сама «призначила» власниками парафії, зробила з церкви збіговисько незалежних юридичних осіб з гібридними статутами, зі статутами в яких поєднала бульдога з носорогом – світське і канонічне право. І от вже і ПЦУ, підтанцьовуючи Порошенку, приводить свій статут у відповідність до дикунського закону, записує церкву як зібрання незалежних юросіб, утворених по ЦК України. А на початках, в першому варіанті Статуту, писалось про церкву як особу, яка сама будує відносини з державою. І тут буде цікаво поспостерігати, як ПЦУ буде далі творити свої документи, особливо парафіяльні. Як визначить власність.

Тобто, ми не то що залишаємось на дикунському рівні, ми навіть заблокували його можливий розвиток. Можна подивитись на конфлікт у Львові, де громада УГКЦ намагається залишити за собою костел. Скільки там в обговоренні позбігалось буйних, дикунів, клянуть поляків, Мокшицького, розкопують старі могили! Врешті УГКЦ, яка претендує на цивілізованість, ліквідовує буйну парафію. Наслідок – новий припадок в мереживному обговоренні. Ще приклад. Можна почитати фантастичний матеріал на «Релігія в Україні», як в позаминулому столітті у Львові цивілізовано вирішували долю покинутого румунського храму. Фантастичний матеріал в порівнянні з нашим дикунством. Ми не то що стоїмо на місці, ми навіть вдаємо якось рухатись реверсом в минулі часи і при цьому приймаємо законодавство, яке захищає мародерство. Закон №4128 – це Закон Мародерів. У всі часи мародерство було ознакою військових конфліктів, при яких військові загони або банди найманців грабували беззахисне населення на територіях, статус яких тимчасово був не встановлений. Так і у нас. Використовуючи реальну війну, політики і законодавці «організували» законоподібний грабунок одних громад громадян другими громадами громадян, розділених релігійними переконаннями. І це особливо вражає, оскільки мародерами стають християни і їх спільноти. Адже ж саме в християнському середовищі в давні часи виникло розділення церковного і світського права, при якому християнське середовище залишилось ізольованим місцем де панували моральні основи керування церковним майном. Збереження цього середовища здійснено радикальним відділенням від світського права і оскільки  суть керування церковним майном не у застосуванні правових конструкцій, а в здійсненні місії церкви, то і успіх цієї місії став критерієм правильності прийняття рішень і здійснення тих чи інших дій з церковним майном. У нас же безглузді спільноти заполітизованих громадян, які вважають християнство просто громадським рухом з формальним моральним законодавством, притягнули в християнське середовище світське право, причому у гіршому його варіанті. Адже навіть світські юридичні особи, при виникненні конфліктів і суперечок між засновниками громади про використання майна, дають право тим громадянам, які кінцево не погодились з рішеннями громади, вийти з громади разом з тим майном, яке вони вклали. Тобто, якщо в християнській громаді не існує християнських відносин з іншими членами громади, які могли б керувати ними при залагодженні майнових питань, якщо громада «голосуванням» позбавляє участі у вирішенні майнових питань меншу кількість громади то, за відсутності християнських відносин, необхідно би мінімально зберегти хоч якусь справедливість до своїх земляків і сусідів і виключити мародерство. Якщо християнська справедливість і моральні відносини тут відсутні то тоді необхідно зберегти цивілізовану, світську справедливість.  Тобто тоді, в продовження світського правила про фіксоване членство в громаді, це членство необхідно доповнити таким же світським обліком внесків і пожертв кожного фіксованого члена громади. І при виключенні любого члена громади, громада повертає йому ті внески або компенсує їх.

 

Який порядок проведення перевірок релігійних організаці...

dutchak1

dutchak1 написал:

Добре було б якби юрист пояснив собі, і нам всім в тому числі, як він з'єднав релігійну організацію з господарською діяльністю у її законодавчому визначенні?  Наведем визначення -

Господа́рська дія́льність — будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом та обміном та переробкою матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Під господарською діяльністю в Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. (ст. 3 ГК України)

Страдания за Москву, это не страдания за Христа ‒...

Onufriy

Onufriy написал:

"головний місіонер РПЦ" з азартом доводить, що 1+1=2 love
Очевидна актуальність кураєвського просвітництва для святоросичів РПЦ є найкращим доведенням смерті "російського православ'я"

Те що сьогодні животіє на москві - не православ'я, а зла і погибельна єресь 
в духе своей готтентотской этики

Не «нас ради, человек», а «ее ради, епархиальной собственности, сшедшаго с небес»


Вікарій Київської митрополії УПЦ (МП) — власник двох ав...

В. Ясеневий

В. Ясеневий написал:

ну и правильно.Чего терятся. Жизнь дается только один раз.Поэтому нужно брать от неевсе что можна...Многая Вам лета, дорогой владыка. Притом, наиканоничнейший...

Старый дуб рухнул. И тут, началось…

В. Ясеневий

В. Ясеневий написал:

Воистину христианство уже давно умерло!   Вместо тяжелой борьбы с пристрастиями и грехами в себе для перерождения и преображения человека( ества) , мы (не все ли?),  говорим  и призываем только(!)  к внешнему исполнению обрядов..Где же эти совершенные ПОСЛЕДОВАТЕЛИ ХРИСТА??? О, как хотелось бы хотя бы посмотреть на них...А они должны были бы сами  спастись и СПАСТИ ВЕСЬ МИР!!! Кто же и куда нас и весь мир ведет???