Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

Історія
Российско-украинский учебник истории. Новый раздел старой войны?

8 12 2010   Андрей Портнов Публікації, Аналітика, Історія

Российско-украинский учебник истории. Новый раздел старой войны?

Дискуссии об учебниках в Украине сейчас ведутся вокруг вопроса о том, что написано в книге. Вместе с тем, вопрос о том, как это написано, практически не поднимается. То есть, мы и дальше не готовы обсуждать, какой способ описания и видения мира формирует учебник, какие стереотипы восприятия навязывают внешние формы, наполненные каждый раз новой (или старой) идеологией...

Вшанування Богородиці в літературі й мистецтві України X - XVIII ст.

2 12 2010   Галина Могильницька Публікації, Історія

Вшанування Богородиці в літературі й мистецтві України X - XVIII ст.

Своєрідність українського християнства, на відміну від візантійського чи пізніше - російського, якраз і полягала в тому, що воно не проводило різкої демаркаційної лінії між земним і небесним, а поєднувало їх у народній душі і бутті...

Духовенство в оцінці Івана Франка

1 12 2010   Микола Шульський Публікації, Аналітика, Історія

Духовенство в оцінці Івана Франка

Франко написав багато творів на різноманітні теми суспільних відносин, важливе місце серед яких належить погляду на функціонування духовенства. Саме цей напрямок його творчої діяльності, на наше переконання, найменш вивчений дослідниками...

«Религия в СССР»: социология взаимоотношений греко-католиков и православных

1 12 2010 Публікації, Аналітика, Історія

«Религия в СССР»: социология взаимоотношений греко-католиков и православных

В 1990 году журнал «Религия в СССР», издававшийся Комитетом по делам религий при Совете Министров СССР, опубликовал результаты исследований, посвященных межконфессиональному конфликту на Западной Украине. Портал "Религия в Украине" извлек советский журнал из спецхрана и предлагает вниманию читателей эти материалы -  в свое время к ним имел доступ лишь небольшой круг профессионалов.

Міф про Аскольда як приклад конструювання «історичної пам’яті»

4 11 2010   Василь Яковлів Публікації, Історія, Рецензії

Міф про Аскольда як приклад конструювання «історичної пам’яті»

Сергій Шумило ретельно згадує джерела, що повідомляють про хрещення русів у ІХ ст., серед яких і твори сучасників тих давніх подій, і пізні історичні тексти XVI-XVIII ст. Однак власне бачення подій він вибудовує більше спираючись саме на тексти пізнішого часу. Через брак достовірних джерел інколи важко підтвердити або спростувати зв'язок між певними постатями і подіями...

Іудаїзм в Україні. Ч.II

2 11 2010   Ігор Туров Публікації, Аналітика, Історія

Іудаїзм в Україні. Ч.II

На відміну від Литви і Білорусії, переважна більшість євреїв України ставилася до хасидизму з повагою. Звичай відвідувати цадиків під час свят або у випадку тяжких проблем в особистому житті був вельми поширеним. Цадики охоче допомагали порадою та молитвою не лише євреям, а також і місцевому слов’янському населенню, про що в українському фольклорі лишилося чимало згадок...

Память как поле состязания и/или взаимопонимания: Украина, Польша, Россия

28 10 2010   Андрей Портнов Публікації, Аналітика, Історія

Память как поле состязания и/или взаимопонимания: Украина, Польша, Россия

Так сложилось, что автор этих строк неожиданно для самого себя уже несколько лет тому назад начал заниматься проблемами исторической памяти и политик памяти. И обнаружил, что в дискуссиях о украинско-польских, польско-российских или российско-украинских проблемах очень часто (да, собственно, почти всегда) ощутимо не хватает третьей стороны нашего треугольника...

Іудаїзм в Україні

26 10 2010   Ігор Туров Публікації, Аналітика, Історія

Іудаїзм в Україні

В якій би країні не перебував релігійний єврей, він відтворює навколо себе сакральний простір, в якому усе помірковано і впорядковано приписами Мойсеєвого Закону...

Черниговская духовная семинария в воспоминаниях о. Матвея Полонского. Ч. II

19 10 2010 Публікації, Історія

Черниговская духовная семинария в воспоминаниях о. Матвея Полонского. Ч. II

Вместо занятий уроками целые вечера проходили в рассуждениях и в горячих спорах, в страстных отстаиваниях до потери сознания своих излюбленных мечтаний о будущей деятельности, наступающей за окончанием семинарии в общественной жизни. Сочинения Хомякова, братьев Аксаковых переходили из рук в руки... То и дело слышались излюбленные выкрики окончаний “фил”, а иногда сопутствовали ему и “фоб”. А тут еще явилась на сцену жизни и украинская труппа во главе с Кропивницким; фамилии Садовского, Тобилевича, Саксаганского не сходили с уст украинофилов.

Черниговская духовная семинария в воспоминаниях о. Матвея Полонского

15 10 2010 Публікації, Історія

Черниговская духовная семинария в воспоминаниях о. Матвея Полонского

В 5-м классе семинарии дана была нам для внеклассного сочинения тема по гомилетике такая: “Причины нерасположенности современного общества к духовенству”. Из всех товарищей, я написал как думал: виновниками сего нерасположения я считал, прежде всего, правительство, высшее духовенство, низшее духовенство и, наконец, само общество...

Особливості іконоборства в Київській Русі

7 10 2010   Тетяна Котлярова Публікації, Історія

Особливості іконоборства в Київській Русі

У дослідницькій літературі цей феномен викликав неоднозначні, подекуди суперечливі міркування і оцінки, а наукові дискусії стосовно його суті, витоків та розвитку тривають й нині. Відтак нашою метою є з’ясування особливостей функціонування явища іконоборства у духовному житті Київської Русі...

Китай очима українського місіонера

1 10 2010   Іраїда Сергійчук Публікації, Історія

Китай очима українського місіонера

Відновлюються духовні святині Сумщини, повертаються із забуття імена пов’язаних з ними діячів. У Софронієвському Молчанському монастирі під Путивлем розпочинався шлях служіння Богові й державі архімандрита Софронія (Грибовського), який в 1793-1807 рр. очолював Російську православну духовну місію в Пекіні. Він першим в Російській імперії почав писати аналітичні твори про Китай. Крім релігійної діяльності духівництво та учні збирали й узагальнювали різноманітну інформацію про цю країну, в тому числі й секретну, за дорученням тодішніх спецслужб. Російська православна місія залишалась єдиною європейською установою, яка мала змогу надати Росії та світові достовірні дані про події в Цінській імперії...

Екзарх і гетьман

29 09 2010   Олександр Астаф’єв, Марія Астаф’єва Публікації, Історія

Екзарх і гетьман

Хіба ж не іронія долі: другою за величиною фігурою у битві під Полтавою після Карла XII був Іван Мазепа, той самий гетьман, якому С.Яворський присвячував свої панегірики і який, як свідчать дослідники, теж будував “п’ятибанні собори у Ніжині”. Оскільки п’ятибанних храмів у Ніжині було лише три – Миколаївський собор, зведений козаками Ніжинського пілку у 1658 році, коли Мазепі було лише 18 років і коли він проживав у Європі, і Успенська церква (1762), споруджена вже після смерті гетьмана, то найімовірніше, що Іван Мазепа причетний саме до будівництва (разом із С. Яворським) третього храму – Благовіщенського собору...

Церковно-громадський рух України і цензурна політика Романових

24 09 2010   Володимир Савчинський Публікації, Історія

Церковно-громадський рух України і цензурна політика Романових

Активізація українофільського руху, його активна видавнича діяльність та пов’язана з нею підготовка до видання Біблії українською мовою на початку 60-х років ХІХ ст. змушували російську владу жорстко реагувати щодо тієї періодики та тих книговидань, які б сприяли поширенню сепаратистських настроїв серед українства...

Пример отца и терпение матери

21 09 2010   Влад Головин Публікації, Історія

Пример отца и терпение матери

В житиях святых мало примеров святых семей или просто людей, спасавшихся не в монашестве. Но это не значит, что семейная жизнь мешает благочестию. Есть много примеров праведной жизни в мирских условиях.  Один из таких примеров - священник Семен  и матушка Серафима: благочестивые родители митрополита Евлогия (Георгиевского)...

"Я слагаю с себя звание и профессию служителя религиозного культа…"

9 09 2010 Публікації, Історія

"Я слагаю с себя звание и профессию служителя религиозного культа…"

Иеросхимонах Сампсон (Сиверс), почитаемый в Русской Православной Церкви, особенно в консервативной ее части, как старец и духовный подвижник, по-своему уникален. Он был духовником советских академиков И. Павлова и В. Филатова, Патриарха Алексия I, в конце 50-х годов XX века нес послушание духовника в Полтавском Крестовоздвиженском монастыре. Предлагаем читателям малоизвестные страницы жизни иеросхимонаха Сампсона по документам российских архивов. Они дополняют жизнеописание иеросхимонаха новыми фактами, о которых не сообщили составители житийных сказаний.

В поисках золотого города

18 08 2010   Влад Головин Публікації, Історія

В поисках золотого города

В этой неясности и состоит главный парадокс. Как же религия, которая давала такую  размытую и вроде бы не прагматичную  мотивацию для своих адептов, умудрилась не только просуществовать почти 2000 лет, но и распространить свое влияние на всю планету? Действительно, рай невозможно описать словами, вернее, все слова о нем будут лишь намеками или метафорами.

РПЦЗ: уроки прошлого и варианты для будущего

11 08 2010   Свящ. Андрей Дудченко Публікації, Історія

РПЦЗ: уроки прошлого и варианты для будущего

Участники заседания решили обратиться к Константинопольскому Патриархату для «выяснения канонического взаимоотношения». Ответную грамоту Синод Вселенского Патриархата направил уже 2 декабря: русским иерархам позволялось «исполнять все, что требуется Церковью и религией для утешения и ободрения». Константинополь позволил «образовать для пастырского служения временную церковную комиссию (Эпитропию)".

Молдавия, Румыния и интересы РПЦ

6 08 2010   Владимир Бурега Публікації, Історія

Молдавия, Румыния и интересы РПЦ

На протяжении более чем двухсот лет на территории современных Румынии и Молдовы можно наблюдать тенденцию к усилению политического фактора в решении, казалось бы, сугубо церковных вопросов. И вряд ли эта тенденция изменится в обозримом будущем. Само геополитическое положение Республики Молдова, находящейся на границе Евросоюза и «русского мирам», существенно обостряет здесь церковные конфликты.

Коллизия одной иконы и двух монастырей

30 07 2010   Владимир Боровенко Публікації, Історія

Коллизия одной иконы и двух монастырей

И празднование этих икон происходит в один день, хотя история их появления и начала культа почитания во временном промежутке, разнесена лет так на 300-400лет, в пользу Свято-Успенского Святогорского мужского монастыря (Псковская область). Да и у верующих нет прежней уверенности, где же находятся Святые горы: на Псковщине или в Украине?

Собиратель Украинской церкви

29 07 2010   Свящ. Сергий Голованов Публікації, Історія

Собиратель Украинской церкви

Обращаясь к украинской православной интеллигенции, митрополит снял свою кандидатуру на Всеукраинский престол. "Киевский митрополит должен быть выбран из православных или автокефальных архиереев или священников. Когда бы он был в единении со Вселенской церковью, мы все подчинялись бы ему, и я первый радостно подчинился бы его верховной власти".

«Бессарабское православие» между Румынией и Россией

13 07 2010   Владимир Бурега Публікації, Історія

«Бессарабское православие» между Румынией и Россией

Фактически Румынская Церковь инициировала раскол в бессарабском обществе. Одна часть местного населения влилась в русло «румынизации», другая отстаивала этническую самобытность молдаван, их культурное и языковое отличие от румын, а третья фактически придерживалась «русофильской» ориентации, стремясь сохранить в регионе доминирование русской культуры.

Евангелие свободы

26 06 2010   Илья Шелехов Публікації, Історія

Евангелие свободы

Реформаторы настаивали только на пресечении злоупотреблений и отмене того, что они считали ошибочными истолкованиями учений и канонов церкви. К злоупотреблениям и заблуждениям они относили причащение мирян только под одним видом; обязательность целибата (безбрачия) для священников; обязательность исповеди и существующую практику ее проведения...

Искушение Победой

22 06 2010   Анна Иванкова Публікації, Історія

Искушение Победой


Окончательное "инкорпорирование" Русской Православной Церкви в советское государство произошло в 1943 году. 4 сентября Сталин на своей ближней даче в Кунцево провел совещание с Маленковым, Берией и полковником НКГБ Карповым, обсуждая вопросы положения Русской Православной Церкви. Решено было создать совет по делам РПЦ.

Культ отсутствующей личности

11 06 2010   Сергей Фурсов Публікації, Історія

Культ отсутствующей личности

Он начал свой путь как молодой ученый, а закончил то ли растворением в своем собственном мифе, то ли сумасшествием. Все знают о нем, но никто не знает его самого. Его книгам можно отказать в фактической достоверности, его самого можно упрекнуть в опошлении собственных же идеалов, можно обвинить его во лжи, но нельзя отнять того, что написанные им «сказки о Силе» остаются великолепным выражением поэзии и сущности духовного поиска.

НОВИНИ

Всі матеріали

останні коментарі

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

Onufriy

Onufriy написал:

Цитата: dutchak1
церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці

А слухаючи Гундяєва, так і не скажеш... fellow

Дякую Вам за визнання того, що МП веде антидержавну діяльність wink (звісно трішечки, ну саму крихітку):
Цитата: dutchak1
Позиція організації (МП) стала ворожою окремим проявам держави

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

dutchak1

dutchak1 написал:

Однією з основних перешкод в державно-церковних відносинах в Україні є існування т.з науки «релігієзнавство». Назагал це мирне заняття, яке зайняло скромне але менш-більш дохідне місце в явищі української тіньової науки, невелике і замкнене болітце, в якому перетирають свої, далекі від життя, проблемки, плодять докторів і кандидатів філософії. І все би нічого, але в умовах нашої країни ця «наука» зайняла місце між державою і церквами і фактично, самостійно уповноваживши себе на представлення церков, в якості посередника веде діалог з державою. З представників цієї «науки» формуються комітети, департаменти, відділи міністерства яким надалі і доручають те, що в нас названо «державною політикою в області релігії». Зрозуміло, що для більшості держчиновників і законодавців релігія то тьомний лєс і, при виникненні якихось проблем з релігійними організаціями, вони біжать до релігієзнавця, який їм все розкладе «по поличкам». Ну не бігти же їм до тих малохольних, які Богу моляться. Тобто ситуація анекдотична – проголошуючи з усіх трибун про необхідність діалогу з церквами, держава той діалог і відносини імітує, замінює на відносини з бутафорською церквою, утвореною на держзамовлення докторами філософії і політології від релігієзнавства. Причому та побудова почалась ще в 1990 році, коли новоспеченими демократами і викладачами кафедр наукового атеїзму був зліплений союзний релігійний закон де по зразку цивільної громадської організації почали ліпити релігійні. Це була своєрідна резервація для віруючих і в Україні той процес підхопили вже місцеві діячі наукового атеїзму разом з діячами НРУ.

Всі релігієзнавці і викладачі кафедр вміють розказати про різні моделі співіснування держави та релігії, що мають місце у світовій практиці, які, частіше за все, законодавчо оформлені. Але я добавлю, що це є тінь іншої, вищої істин, яка встановлює що спочатку моделі і відносини а потім законодавче оформлення. Загально ця максима в теорії права виглядає так – закони тільки регулюють суспільні відносини і ніколи їх не створюють. Відносини передують законам. І от в нашій ситуації після розпаду СРСР, в ситуації з нульовим рівнем права і відсутністю реальних релігійних організацій як суб’єктів права, перетягнувши до себе конституційний принцип відділення, ми почали ним регулювати відсутні суспільні відносини(!). За цих обставин ті спроби в 90-х роках зробити релігійний закон були приречені. Що і сталось. Перетягнувши слідом за Конституцією цивільне право, ми ним почали регулювати духовні, неправові відносини. І цьому могли б завадити ну хоч якісь, ну хоч елементарні відносини з тими убогими релігійними організаціями. Це не потребує якихось надзвичайних зусиль чи здібностей. Це може навіть релігієзнавець Єленський. Якщо захоче. Наприклад – Єленський любив раніше на різних телевізорах розказувати про важливість автономії релігійної організації і про необхідність її захисту і захисту переходів. Ну і потім він зліпив той закон, Закон Мародерів №4128. І от якби Єленський уважніше придивився до релігійних організацій і до того принципу автономії, він би міг зрозуміти що принцип відділення і принцип автономії це є одне і теж. Або взаємодоповнююче. Принцип автономії в першу чергу означає що організація сама(!) її проголошує, сама визначає її межі а держава тільки бере це потім до уваги. А тому, якщо всі християнські конфесії згідно своїх канонів визначають автономною організацією всю церкву а не парафію, якщо всі конфесії самостійно визначають правила утворення парафій і долю майна - то це і мало би бути одним з основних правил відносин держави і церков. А Конституція це тільки потім констатує як відділення.

Сьогодні цей процес «побудови відносин» продовжують т.з ефективні менеджери, які відчувши своєрідний запит, успішно експлуатують його ресурс. Текст релігійного закону і та діяльність найбільш вповні стали в утворенні організації ПЦУ. В унісон з православною симфонією, з менеджерами від віруючих, в Україні творять близнюка «русского мира». Ось один з них стверджує що УПЦ МП стала ворогом  суспільства. Лукавить, свідомо або по нерозумінню. Позиція організації стала ворожою окремим проявам держави а держава це не є суспільство. Держава це механізм збирання податків, підтримання порядку в суспільстві. Такий же як пральна машина в побуті і стверджувати що пральній машині необхідна церква просто смішно. В суспільстві необхідні якісь відносини держава з церквами, але наша придуркувата машина в своєму існуванні намагається використати церкву в своїх інтересах, інтересах далеких від суспільних. Тому завжди слушне попередження – церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці. І в наших умовах відносини церкви з державою повинні починатись з тези – держава ворог церкви. Можна цитувати одного священника УГКЦ – держава не повинна робити нічого поганого для церкви і нічого доброго. Те, що «УПЦ (МП) всячески демонизируют Минкульт», ну що ж - під час війни завжди виникає потреба в специфічних «законах», текстах. Потреба в людях типу Медінський, Юраш, Єленський і існуючі з обох сторін фронту контори «міністерство культури» перетворилися в розсадники мракобісся.

 

Священик Сєверодонецької єпархії УПЦ (МП) звершив чин в...

Onufriy

Onufriy написал:

Та це прямо чудо!...
Схоже, що "капітан сьогодні був тверезий"

Харків'яни вимагають у парафії УПЦ (МП) відновити колі...

Onufriy

Onufriy написал:

порушення Закону України «Про охорону культурної спадщини» в Харкові давно набули системного характеру

Прокляті воцерковлені дикуни! what
Але ще більше гріха - на місцевих адміністративних беззаконниках і фарисеях

Знайдіть на цьому бланку згадку про УПЦ

dima222

dima222 написал:

Митрополита Лазаря давно треба було оголосити персоною нон грата в Україні - а тим часом його рідним брат Дмитро у Дунаєві біля Почаєва в селі, яке приєдналося до ПЦУ, намагається будувати нову церкву. І точно за гроші Лазаря, бо всі племінники Лазаря - сини та родичі Дмитра, служать священиками у Криму. 

Чем Зеленский страшен для православия

Onufriy

Onufriy написал:

Добрячий текст +5!
 
51-е правило Шестого Вселенского собора запрещает всем христианам посещать комедийные представления... программы с участием Зеленского подпадают под анафему, так как усеяны непристойностями

З огляду на це, православна Церква не повинна б агітувати за Зеро... feel

Але... wink в УПЦ МП тепер усе інакше...

Дійсно, ну як же можна не підтримати чоловічка? Тим більше, коли він - за "електронний концтабір"? winked

Грецький Центр теологічних досліджень пропонує вихід з ...

Onufriy

Onufriy написал:

 
ПЦУ та УПЦ (МП) сформують єдиний православний Синод...

Які дикі пропозиції! belay   
Які страшно відстали ці греки! angry
Вони нічогісінько не знають про "вЬру православную": ні про "російський світ", ні про "вєлічіє", ні про "богоданість" Пу!..
І вже тим більше - про "єресь українства", "єресь гуманізма" і богомерзотність геометрії!!

Ну як же зможуть правовірні овечки святоросійства возсісти поряд з козлищами жидорептилоїдства?!! recourse

Польская Православная Церковь поддерживает украинскую а...

Філософ

Філософ написал:

Польська ПЦ це збір неуків радянського зразка. Вже давно доведено апостольське спадкоємство колишніх УАПЦ і УПЦ КП. Тому всі розмови про "перерукополеження" є безпідставними. Тимбільше з ієрархами ПЦУ спіслужив Вселенський патріарх!

Циркулярний лист Тюченської єпархії. Про духовні критер...

Onufriy

Onufriy написал:

1. Вибір 2019 дійсно пісний... recourse 
2. Пророцтво Лепехи збулося:
"аполітичні" москвовіри агітують за ЗЕро-кандидата
Всеволод Чаплін: "надо достигать договоренностей с лидером гонки (Зеленским), требуя письменных гарантий прекращения гонений на каноническую Церковь, возвращения политэмигрантов и критиков «европейского выбора» в политику... назначения министром культуры (он курирует религию) Юрия Бойко, Виктора Медведчука, Вадима Новинского или Василия Анисимова..."
"Порошенко – абсолютное зло"
love
https://credo.press/223778/

Всеукраїнська Рада Церков закликає робити вибір президе...

Onufriy

Onufriy написал:

мусимо усвідомити: якою повинна бути наша держава?

Яке питання, така і відповідь. feel Для терезої відповіді доречніше усвідомити, чого ми хочемо від майбутнього президента?
1. Особистого багатства?
2. Подолання людської продажності "в окремо взятій країні"?
3. Припинення глобального міжнародного конфлікту?
Твереза відповідь можлива лише у тому випадку, якщо ми чекаємо чогось іншого. Бо ніякий президент не зробить вас багатим, не "подолає корупції" і не "припинить війни"

Це якщо він не "чарівник з голубого вертольота" recourse


Як відбувається перехід з УПЦ МП в ПЦУ

dutchak1

dutchak1 написал:

Пасхавер десь писав, що «Когда-то один из руководителей Европейского союза неофициально сказал: «Если бы русские не были белыми, у нас бы к ним претензий не было. А так ведь белые, вроде бы свои, но не как мы». То же самое можно сказать и про нас». І там, далі, Пасхавер писав що у нас цінності інші. Добавимо – не тільки інші але і з тими цінностями, які ми переносимо від цивілізації і від Європи до нас, проходять дивні метаморфози.

Ми дикунський, варварський народ і це особливо видно в нашому дикунському, варварському релігійному законодавстві.  Причому це якесь небачене і неописане варварство. Ми користуємось речами і благами цивілізації і одночасно реконструюємо суспільні відносини, схожі на описи з шкільних історичних підручників про давні часи. Наші відносини це якась амальгама з давнього, застиглого в часі ординства, на яке додатково наклалась катастрофа 1917 року.  Для прикладу -  всі ці ламентації про захист автономії громади, про захист права свободи вибору підпорядкування, про свободу переходу громади – це все для придурків і убогих. Так, автономія релігійної громади є одним з основних положень міжнародного права, міжнародних угод, які підписала Україна. Але в них це означає що громада самостійно визначає себе автономною, самостійно проводить свої межі в яких живе і порядкую по своїх власних установах і правилах. Визнання державою цієї автономії є похідне від волі самої громади. У нас же, незважаючи на те, що всі християнські церкви в Україні визнають автономною всю церкву, держава приймає закон яким фактично нищить церкву, робить самостійними і незалежними парафії. Далі держава проголошує ту свободу «підпорядкування» і береться її захищати. Тут можна  звернути увагу, що послідні зміни в ст.8 релігійного закону, якими намагаються регулювати і захищати те «підпорядкування», в рівній мірі відносяться до зареєстрованих громад і до громад, які навіть не повідомляють державні органи про своє утворення. Який зміст має тоді та детальна регламентація прописана в ст.8 для тих громад? Що законодавець збирається «захищати» в цьому випадку? Здоровий глузд тут підказує, що парафія при діючому законі може міняти підпорядкування хоч кожної години і 24 рази на добу. Це право декларативне і його неможливо ні порушити ні захистити. Проблеми виникають тільки у парафій-юросіб і це є проблеми не «захисту» якоїсь свободи громади а проблеми майна. І тут вже видна друга придуркуватість і щоб її побачити, треба читати Цивільний кодекс, читати на рівні першого курсу юрфаку. Все, що відбувається з юрособою, абсолютно все описано цивільним правом і хто може пояснити, використовуючи цивільне право – що таке зміна підпорядкування юрособою? Що таке канонічне підпорядкування з точки зору ЦК? Що відбувається з юрособою при такій зміні підпорядкування чи з тою особою, якій стають підпорядковані? Абсолютно нічого і це є повна дурня, яку придуркуватий український законодавець і на пару з ним такий же придуркуватий український релігієзнавець взялись захищати світським правом. Термін «зміна підпорядкування» в цивільному праві має інший зміст чим той, який вкладають у нього віруючі і в реальності це означає зміну віри частиною віруючих чи ще якісь канонічні нюанси в цій вірі.  Але саме цивільне право не в змозі описати і навіть не існує таких правових термінів які б описали це «підпорядкування» чи цю зміну віри чи якісь зміни у вірі. Цивільному праву байдуже до цих змін і громада може міняти «підпорядкування» у всьому діапазоні світових релігій і культів, залишаючись згідно положень нашого релігійного закону одною і тією ж юридичною особою(!). Звучить це безглуздо як і безглузді наші намагання цивільним правом «захищати» чи «регулювати» такі переходи юридичної особи. Зміст це би мало тільки в тому випадку, як би ми  доказували всім і переконували всіх в тому, що юридична особа може вірити в Бога.

Ну і повна дурня вже по майну. Для розуміння примітивно можна виділити три рівня розвитку права власності. Перший, дикунський або нульовий. Якщо дикуну сказати що ця річ є власністю Джона чи Івана, він порахує тебе за божевільного. Річ може бути тверда, м’яка, кольорова, кругла, квадратна але як вона може мати признаки Джона, як це знайти, де в ній той Джон. Другий рівень, варварський, це коли власністю є те, до чого можеш дотягнутись і що можеш захистити. Третій рівень це вже цивілізовані, складні і абстрактні правові терміни, за якими навіть річ Джона, яку він передав тимчасово комусь чи загубив – все одно залишається його. І от на другому рівні вже видно шляхи до цивілізованої власності, її початки. Початок йде від того, що власністю стає те, що ти сам визнаєш своїм. Наприклад – йдеш по вулиці в штанях і ці штані є твої не тому, що вони нумеровані і по номеру держава указом визначила їх твоїми а тому що ти їх сам визнав своїми. Після цього самостійного визнання держава починає ці штані захищати як твої. Так і тут. В 1991 році, коли держава почала ліпити відносини з церквами, вона в діалозі з ними повинна була бачити, що вони визнають своєю власністю і як нею розпоряджаються. А вони, всі християнські церкви України, визнають власниками церковного майна не громади а всю церкву. Незважаючи на те, держава, в порушення конституційного відділення, влізла в церкви і сама «призначила» власниками парафії, зробила з церкви збіговисько незалежних юридичних осіб з гібридними статутами, зі статутами в яких поєднала бульдога з носорогом – світське і канонічне право. І от вже і ПЦУ, підтанцьовуючи Порошенку, приводить свій статут у відповідність до дикунського закону, записує церкву як зібрання незалежних юросіб, утворених по ЦК України. А на початках, в першому варіанті Статуту, писалось про церкву як особу, яка сама будує відносини з державою. І тут буде цікаво поспостерігати, як ПЦУ буде далі творити свої документи, особливо парафіяльні. Як визначить власність.

Тобто, ми не то що залишаємось на дикунському рівні, ми навіть заблокували його можливий розвиток. Можна подивитись на конфлікт у Львові, де громада УГКЦ намагається залишити за собою костел. Скільки там в обговоренні позбігалось буйних, дикунів, клянуть поляків, Мокшицького, розкопують старі могили! Врешті УГКЦ, яка претендує на цивілізованість, ліквідовує буйну парафію. Наслідок – новий припадок в мереживному обговоренні. Ще приклад. Можна почитати фантастичний матеріал на «Релігія в Україні», як в позаминулому столітті у Львові цивілізовано вирішували долю покинутого румунського храму. Фантастичний матеріал в порівнянні з нашим дикунством. Ми не то що стоїмо на місці, ми навіть вдаємо якось рухатись реверсом в минулі часи і при цьому приймаємо законодавство, яке захищає мародерство. Закон №4128 – це Закон Мародерів. У всі часи мародерство було ознакою військових конфліктів, при яких військові загони або банди найманців грабували беззахисне населення на територіях, статус яких тимчасово був не встановлений. Так і у нас. Використовуючи реальну війну, політики і законодавці «організували» законоподібний грабунок одних громад громадян другими громадами громадян, розділених релігійними переконаннями. І це особливо вражає, оскільки мародерами стають християни і їх спільноти. Адже ж саме в християнському середовищі в давні часи виникло розділення церковного і світського права, при якому християнське середовище залишилось ізольованим місцем де панували моральні основи керування церковним майном. Збереження цього середовища здійснено радикальним відділенням від світського права і оскільки  суть керування церковним майном не у застосуванні правових конструкцій, а в здійсненні місії церкви, то і успіх цієї місії став критерієм правильності прийняття рішень і здійснення тих чи інших дій з церковним майном. У нас же безглузді спільноти заполітизованих громадян, які вважають християнство просто громадським рухом з формальним моральним законодавством, притягнули в християнське середовище світське право, причому у гіршому його варіанті. Адже навіть світські юридичні особи, при виникненні конфліктів і суперечок між засновниками громади про використання майна, дають право тим громадянам, які кінцево не погодились з рішеннями громади, вийти з громади разом з тим майном, яке вони вклали. Тобто, якщо в християнській громаді не існує християнських відносин з іншими членами громади, які могли б керувати ними при залагодженні майнових питань, якщо громада «голосуванням» позбавляє участі у вирішенні майнових питань меншу кількість громади то, за відсутності християнських відносин, необхідно би мінімально зберегти хоч якусь справедливість до своїх земляків і сусідів і виключити мародерство. Якщо християнська справедливість і моральні відносини тут відсутні то тоді необхідно зберегти цивілізовану, світську справедливість.  Тобто тоді, в продовження світського правила про фіксоване членство в громаді, це членство необхідно доповнити таким же світським обліком внесків і пожертв кожного фіксованого члена громади. І при виключенні любого члена громади, громада повертає йому ті внески або компенсує їх.

 

Який порядок проведення перевірок релігійних організаці...

dutchak1

dutchak1 написал:

Добре було б якби юрист пояснив собі, і нам всім в тому числі, як він з'єднав релігійну організацію з господарською діяльністю у її законодавчому визначенні?  Наведем визначення -

Господа́рська дія́льність — будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом та обміном та переробкою матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Під господарською діяльністю в Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. (ст. 3 ГК України)

Страдания за Москву, это не страдания за Христа ‒...

Onufriy

Onufriy написал:

"головний місіонер РПЦ" з азартом доводить, що 1+1=2 love
Очевидна актуальність кураєвського просвітництва для святоросичів РПЦ є найкращим доведенням смерті "російського православ'я"

Те що сьогодні животіє на москві - не православ'я, а зла і погибельна єресь 
в духе своей готтентотской этики

Не «нас ради, человек», а «ее ради, епархиальной собственности, сшедшаго с небес»


Вікарій Київської митрополії УПЦ (МП) — власник двох ав...

В. Ясеневий

В. Ясеневий написал:

ну и правильно.Чего терятся. Жизнь дается только один раз.Поэтому нужно брать от неевсе что можна...Многая Вам лета, дорогой владыка. Притом, наиканоничнейший...

Старый дуб рухнул. И тут, началось…

В. Ясеневий

В. Ясеневий написал:

Воистину христианство уже давно умерло!   Вместо тяжелой борьбы с пристрастиями и грехами в себе для перерождения и преображения человека( ества) , мы (не все ли?),  говорим  и призываем только(!)  к внешнему исполнению обрядов..Где же эти совершенные ПОСЛЕДОВАТЕЛИ ХРИСТА??? О, как хотелось бы хотя бы посмотреть на них...А они должны были бы сами  спастись и СПАСТИ ВЕСЬ МИР!!! Кто же и куда нас и весь мир ведет???