Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

Історія
Был ли апостол Иоанн Богослов «заживо зарыт в землю»? Еще об одном агиографическом мифе

11 10 2016   Архимандрит Феогност Пушков Публікації, Богослов'я, Історія

Был ли апостол Иоанн Богослов «заживо зарыт в землю»? Еще об одном агиографическом мифе

Помещенная в наших Минеях басня представляет собою «народное богословие», фольклор. К Священному Преданию Древней Церкви этот миф не имеет ни малейшего отношения...

Архієпископ Ігор Ісіченко: “Маємо ціле ґроно представників протестантських визнань, які формували українську культуру”

20 09 2016   Запитання ставив Максим Балаклицький Публікації, Інтерв'ю, Історія

Архієпископ Ігор Ісіченко: “Маємо ціле ґроно представників протестантських визнань, які формували українську культуру”

Ігор Ісіченко — архієпископ Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ, що зареєстрована як ХПЄ УАПЦ (оновлена), історик Церкви, літературознавець — аналізує роль протестантів у ранньомодерній та сучасній Україні.

«Передача» Киевской митрополии Московскому патриархату в 1686 году: канонический анализ

13 09 2016   Константин Ветошников Публікації, Аналітика, Історія

«Передача» Киевской митрополии Московскому патриархату в 1686 году: канонический анализ

Перевод доклада, представленного 24 августа 2016 года на Международном конгрессе византийских исследований в Белграде Константином Ветошниковым, Византийская библиотека (Коллеж де Франс) / Национальный центр научных исследований, UMR 8167, Париж (оригинальный текст: https://www.academia.edu/... или https://byz2016.rs/...pdf, стр. 37-41).

Митрополит Сурожский Антоний (Блум) и «украинский вопрос»

15 07 2016   Сергей Епик Публікації, Історія

Митрополит Сурожский Антоний (Блум) и «украинский вопрос»

Попробуем посмотреть на проблемы украинского «сьогодення» через призму взглядов выдающегося миссионера ХХ века – митрополита Сурожского Антония (Блума), который был в составе РПЦ, пожалуй, максимально независимым иерархом.

Алексей Хомяков. К 155-летию со дня кончины религиозного философа

15 10 2015   Архимандрит Феогност (Пушков) Публікації, Богослов'я, Історія

Алексей Хомяков. К 155-летию со дня кончины религиозного философа

В свое время его труды были «глотком свежего воздуха» среди застоя синодальной эпохи в Российской Церкви. Но сегодня лучшим подарком самому Хомякову будет последовательное преодоление его наследия...

Про канонічність і благодатність УАПЦ

21 09 2015   Єпископ Віктор (Бедь) Публікації, Історія

Про канонічність і благодатність УАПЦ

До 95-річчя відродження Української Автокефальної Православної Церкви єпископ Мукачівський і Карпатський Віктор (Бедь), ректор Карпатського університету імені Августина Волошина та Української богословської академії в Ужгороді, пропонує свою парадигму зародження і розвитку цієї православної Церкви...

Історія німецького села Хрещатик (Октоберфельд) на Сумщині

10 09 2015   Олег Сніжко Публікації, Історія

Історія німецького села Хрещатик (Октоберфельд) на Сумщині

Частина жителів села, протестуючи проти колективізації, продавала майно і їхала до Москви, щоб отримати дозвіл емігрувати за кордон. Причина, що вказувалась – релігійні переконання…

Доля «латино-уніатських» споруд після «возз’єднання» Правобережної України з  Російською імперією

30 06 2015   Руслана Шеретюк Публікації, Історія

Доля «латино-уніатських» споруд після «возз’єднання» Правобережної України з Російською імперією

Царат у своїй етноконфесійній політиці на Правобережній Україні впродовж усього ХІХ ст. головну ставку робив на Православну церкву, надаючи їй повсякчасну підтримку і протегування. З часом це призвело до її фактичного перетворення на державне відомство…

«Скорбящая о младенцах...» Как в Украине была явлена покаянная икона для совершивших аборт

25 06 2015   Татьяна Корсенко Публікації, Історія

«Скорбящая о младенцах...» Как в Украине была явлена покаянная икона для совершивших аборт

Стояло лето 2010 года. Тогда еще я не знала, что попала в место, где было суждено найти свою «жемчужину», а на вид это был обычный камешек...

11 06 2015   Архімандрит Арсеній Бочкарь Публікації, Історія

До питання про канонічність єпископату УАПЦ

Архімандрит Арсеній (Бочкарь), клірик Української Православної Церкви (Московський Патріархат), у світлі останніх подій пропонує читачам свій погляд на питання канонічності ієрархії УАПЦ. Читачі та можливі опоненти о. Арсенія запрошуються до дискусії на сторінках порталу "Релігія в Україні".

Релігійна політика німецької влади до православних та мусульман Євпаторії

7 04 2015   Сергій Вишневський Публікації, Історія

Релігійна політика німецької влади до православних та мусульман Євпаторії

Стаття написана за матеріалами газети “Євпаторійські відомості” (“Визволення”) 1941–1944 рр.

Репресивна політика радянської влади щодо дітей вірних Євангельської християн-баптистської церкви в УРСР (60–80-ті рр. ХХ ст.)

26 03 2015   Оксана Висовень Публікації, Історія

Репресивна політика радянської влади щодо дітей вірних Євангельської християн-баптистської церкви в УРСР (60–80-ті рр. ХХ ст.)

Хронологічні межі дослідження охоплюють період 60–80-ті рр. ХХ ст., коли діти вірних ЄХБ України найбільше зазнавали утисків як з боку репресивно-каральних органів влади, так і в закладах освіти та громадському житті...

Світогляд українців і земля

25 02 2015   Сергій Грабовський Публікації, Історія

Світогляд українців і земля

Традиційним гаслом українського селянства було – "Земля і воля!" Власне, це було вираження української мрії певного періоду...

Церковь Собора Пресвятой Богородицы в Китаевских пещерах

8 01 2015   Владислав Дятлов Публікації, Історія

Церковь Собора Пресвятой Богородицы в Китаевских пещерах

В Украине немного храмов, посвященных Собору Пресвятой Богородицы. На сегодня подземная церковь Китаева является самым крупным пещерным храмом Киева...

Коментарі у Типику о. Дольницького та їхні джерела

5 01 2015   Ігор Василишин Публікації, Історія

Коментарі у Типику о. Дольницького та їхні джерела

Типик о. Дольницького – це літургійна книга, яка носить ім’я свого автора Ісидора Дольницького і яка досі вважається безпрецедентним регулятором богослужбових відправ в УГКЦ.

Філософська думка та науковий доробок Дмитра Чижевського

29 12 2014   Володимир Волковський Публікації, Історія

Філософська думка та науковий доробок Дмитра Чижевського

В цьому році виповнилося 120 років з дня народження відомого мислителя української діаспори, одного із фундаторів історико-філософського українознавства Дмитра Івановича Чижевського...

Стан Римо-католицької церкви на Тернопільщині у контексті антирелігійної політики радянської влади в 1957–1964 рр.

9 12 2014   Тарас Дідух Публікації, Історія

Стан Римо-католицької церкви на Тернопільщині у контексті антирелігійної політики радянської влади в 1957–1964 рр.

Впродовж 1957–1964 рр. реалізовувався курс радянської влади, спрямований на поступове скорочення й повну ліквідацію Римо-католицької церкви на території України...

Православно-католицький діалог епохи раннього модерну: національно-релігійний контекст

29 10 2014   Микола Шкрібляк Публікації, Богослов'я, Аналітика, Історія

Православно-католицький діалог епохи раннього модерну: національно-релігійний контекст

У статті автор прагне унаочнити історичне тло та з’ясувати витоки унійного богослов’я як екле­зіологічної формули, що лягла в основу церковних уній – середньовічних спроб мінімізувати внут­рішньохристиянський конфлікт і відновити церковну єдність...

Музей смотрителя

1 10 2014   Алекандр Бойко Публікації, Історія

Музей смотрителя

Говорят, что наши идеи влияют на нашу жизнь. Зная судьбу Сергея Левковича, можно сказать, что он во многом повторил судьбу Ивана Семеновича. То, что оставили оба - никогда не умрет, все время будет жить.

Невідомі аспекти іконопису східного «закерзоння»

24 09 2014   Олег Корнієнко Публікації, Історія

Невідомі аспекти іконопису східного «закерзоння»

Дослідження історії та культурних традицій «закордонної» Слобожанщини інколи призводить до несподіваних і вражаючих відкриттів, котрі засвідчують її нерозривний зв’язок не лише з Великою Україною, а й з Європою в цілому…

«Східний самоцвіт у папській тіарі» (папа Лев ХІІІ): Ґроттаферрата – візантійський монастир біля Риму

22 09 2014   Микола Крокош Публікації, Історія

«Східний самоцвіт у папській тіарі» (папа Лев ХІІІ): Ґроттаферрата – візантійський монастир біля Риму

Особливістю цього монастиря є те, що він є живим символом єдності Церкви, адже завжди залишаючись у східному обряді, він ніколи не розривав сопричастя з римським єпископом...

Українська Помісна православна Церква: проблеми і прогнози конституювання. Частина ІІ

15 08 2014   Сергій Здіорук, Олександр Саган Публікації, Аналітика, Історія

Українська Помісна православна Церква: проблеми і прогнози конституювання. Частина ІІ

Оскільки створення УППЦ напряму залежить від Вселенського Патріархату, шлях створення УППЦ має бути поетапним та відповідати канонічним вимогам...

Українська Помісна православна Церква: проблеми і прогнози конституювання

15 08 2014   Сергій Здіорук, Олександр Саган Публікації, Аналітика, Історія

Українська Помісна православна Церква: проблеми і прогнози конституювання

Проблема становлення та визнання Української Помісної православної Церкви (УППЦ) вже із часів її актуалізації в Україні на початку ХХ століття не розглядається ні кліриками Церков, ні віруючими лише як церковна...

«Ідеалістичний матеріалізм» Володимира Шинкарука

23 07 2014   Сергій Грабовський Публікації, Історія

«Ідеалістичний матеріалізм» Володимира Шинкарука

Викшталтування з «автентичного марксизму» оригінальної української неомарксистської течії – як його звали ще наприкінці 1960-х в київському Інституті філософії, «червоного екзистенціалізму», відбувалося в силу дії низки різного роду чинників. Й не останнім із них став прихід на посаду декана філософського факультету Київського університету імені Шевченка Володимира Шинкарука...

Почему нельзя сравнивать Палестину с «Новороссией»

12 07 2014   Анатолий Денисенко Публікації, Історія

Почему нельзя сравнивать Палестину с «Новороссией»

Необходимо дать ответ тем, кто ставит равенство между палестинцами и представителями донецкой/луганской народных республик. То, что желают палестинские арабы, кардинально отличается от того, что желают представители Кремля в Украине.

НОВИНИ

Всі матеріали

останні коментарі

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

Onufriy

Onufriy написал:

Цитата: dutchak1
церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці

А слухаючи Гундяєва, так і не скажеш... fellow

Дякую Вам за визнання того, що МП веде антидержавну діяльність wink (звісно трішечки, ну саму крихітку):
Цитата: dutchak1
Позиція організації (МП) стала ворожою окремим проявам держави

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

dutchak1

dutchak1 написал:

Однією з основних перешкод в державно-церковних відносинах в Україні є існування т.з науки «релігієзнавство». Назагал це мирне заняття, яке зайняло скромне але менш-більш дохідне місце в явищі української тіньової науки, невелике і замкнене болітце, в якому перетирають свої, далекі від життя, проблемки, плодять докторів і кандидатів філософії. І все би нічого, але в умовах нашої країни ця «наука» зайняла місце між державою і церквами і фактично, самостійно уповноваживши себе на представлення церков, в якості посередника веде діалог з державою. З представників цієї «науки» формуються комітети, департаменти, відділи міністерства яким надалі і доручають те, що в нас названо «державною політикою в області релігії». Зрозуміло, що для більшості держчиновників і законодавців релігія то тьомний лєс і, при виникненні якихось проблем з релігійними організаціями, вони біжать до релігієзнавця, який їм все розкладе «по поличкам». Ну не бігти же їм до тих малохольних, які Богу моляться. Тобто ситуація анекдотична – проголошуючи з усіх трибун про необхідність діалогу з церквами, держава той діалог і відносини імітує, замінює на відносини з бутафорською церквою, утвореною на держзамовлення докторами філософії і політології від релігієзнавства. Причому та побудова почалась ще в 1990 році, коли новоспеченими демократами і викладачами кафедр наукового атеїзму був зліплений союзний релігійний закон де по зразку цивільної громадської організації почали ліпити релігійні. Це була своєрідна резервація для віруючих і в Україні той процес підхопили вже місцеві діячі наукового атеїзму разом з діячами НРУ.

Всі релігієзнавці і викладачі кафедр вміють розказати про різні моделі співіснування держави та релігії, що мають місце у світовій практиці, які, частіше за все, законодавчо оформлені. Але я добавлю, що це є тінь іншої, вищої істин, яка встановлює що спочатку моделі і відносини а потім законодавче оформлення. Загально ця максима в теорії права виглядає так – закони тільки регулюють суспільні відносини і ніколи їх не створюють. Відносини передують законам. І от в нашій ситуації після розпаду СРСР, в ситуації з нульовим рівнем права і відсутністю реальних релігійних організацій як суб’єктів права, перетягнувши до себе конституційний принцип відділення, ми почали ним регулювати відсутні суспільні відносини(!). За цих обставин ті спроби в 90-х роках зробити релігійний закон були приречені. Що і сталось. Перетягнувши слідом за Конституцією цивільне право, ми ним почали регулювати духовні, неправові відносини. І цьому могли б завадити ну хоч якісь, ну хоч елементарні відносини з тими убогими релігійними організаціями. Це не потребує якихось надзвичайних зусиль чи здібностей. Це може навіть релігієзнавець Єленський. Якщо захоче. Наприклад – Єленський любив раніше на різних телевізорах розказувати про важливість автономії релігійної організації і про необхідність її захисту і захисту переходів. Ну і потім він зліпив той закон, Закон Мародерів №4128. І от якби Єленський уважніше придивився до релігійних організацій і до того принципу автономії, він би міг зрозуміти що принцип відділення і принцип автономії це є одне і теж. Або взаємодоповнююче. Принцип автономії в першу чергу означає що організація сама(!) її проголошує, сама визначає її межі а держава тільки бере це потім до уваги. А тому, якщо всі християнські конфесії згідно своїх канонів визначають автономною організацією всю церкву а не парафію, якщо всі конфесії самостійно визначають правила утворення парафій і долю майна - то це і мало би бути одним з основних правил відносин держави і церков. А Конституція це тільки потім констатує як відділення.

Сьогодні цей процес «побудови відносин» продовжують т.з ефективні менеджери, які відчувши своєрідний запит, успішно експлуатують його ресурс. Текст релігійного закону і та діяльність найбільш вповні стали в утворенні організації ПЦУ. В унісон з православною симфонією, з менеджерами від віруючих, в Україні творять близнюка «русского мира». Ось один з них стверджує що УПЦ МП стала ворогом  суспільства. Лукавить, свідомо або по нерозумінню. Позиція організації стала ворожою окремим проявам держави а держава це не є суспільство. Держава це механізм збирання податків, підтримання порядку в суспільстві. Такий же як пральна машина в побуті і стверджувати що пральній машині необхідна церква просто смішно. В суспільстві необхідні якісь відносини держава з церквами, але наша придуркувата машина в своєму існуванні намагається використати церкву в своїх інтересах, інтересах далеких від суспільних. Тому завжди слушне попередження – церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці. І в наших умовах відносини церкви з державою повинні починатись з тези – держава ворог церкви. Можна цитувати одного священника УГКЦ – держава не повинна робити нічого поганого для церкви і нічого доброго. Те, що «УПЦ (МП) всячески демонизируют Минкульт», ну що ж - під час війни завжди виникає потреба в специфічних «законах», текстах. Потреба в людях типу Медінський, Юраш, Єленський і існуючі з обох сторін фронту контори «міністерство культури» перетворилися в розсадники мракобісся.

 

Священик Сєверодонецької єпархії УПЦ (МП) звершив чин в...

Onufriy

Onufriy написал:

Та це прямо чудо!...
Схоже, що "капітан сьогодні був тверезий"

Харків'яни вимагають у парафії УПЦ (МП) відновити колі...

Onufriy

Onufriy написал:

порушення Закону України «Про охорону культурної спадщини» в Харкові давно набули системного характеру

Прокляті воцерковлені дикуни! what
Але ще більше гріха - на місцевих адміністративних беззаконниках і фарисеях

Знайдіть на цьому бланку згадку про УПЦ

dima222

dima222 написал:

Митрополита Лазаря давно треба було оголосити персоною нон грата в Україні - а тим часом його рідним брат Дмитро у Дунаєві біля Почаєва в селі, яке приєдналося до ПЦУ, намагається будувати нову церкву. І точно за гроші Лазаря, бо всі племінники Лазаря - сини та родичі Дмитра, служать священиками у Криму. 

Чем Зеленский страшен для православия

Onufriy

Onufriy написал:

Добрячий текст +5!
 
51-е правило Шестого Вселенского собора запрещает всем христианам посещать комедийные представления... программы с участием Зеленского подпадают под анафему, так как усеяны непристойностями

З огляду на це, православна Церква не повинна б агітувати за Зеро... feel

Але... wink в УПЦ МП тепер усе інакше...

Дійсно, ну як же можна не підтримати чоловічка? Тим більше, коли він - за "електронний концтабір"? winked

Грецький Центр теологічних досліджень пропонує вихід з ...

Onufriy

Onufriy написал:

 
ПЦУ та УПЦ (МП) сформують єдиний православний Синод...

Які дикі пропозиції! belay   
Які страшно відстали ці греки! angry
Вони нічогісінько не знають про "вЬру православную": ні про "російський світ", ні про "вєлічіє", ні про "богоданість" Пу!..
І вже тим більше - про "єресь українства", "єресь гуманізма" і богомерзотність геометрії!!

Ну як же зможуть правовірні овечки святоросійства возсісти поряд з козлищами жидорептилоїдства?!! recourse

Польская Православная Церковь поддерживает украинскую а...

Філософ

Філософ написал:

Польська ПЦ це збір неуків радянського зразка. Вже давно доведено апостольське спадкоємство колишніх УАПЦ і УПЦ КП. Тому всі розмови про "перерукополеження" є безпідставними. Тимбільше з ієрархами ПЦУ спіслужив Вселенський патріарх!

Циркулярний лист Тюченської єпархії. Про духовні критер...

Onufriy

Onufriy написал:

1. Вибір 2019 дійсно пісний... recourse 
2. Пророцтво Лепехи збулося:
"аполітичні" москвовіри агітують за ЗЕро-кандидата
Всеволод Чаплін: "надо достигать договоренностей с лидером гонки (Зеленским), требуя письменных гарантий прекращения гонений на каноническую Церковь, возвращения политэмигрантов и критиков «европейского выбора» в политику... назначения министром культуры (он курирует религию) Юрия Бойко, Виктора Медведчука, Вадима Новинского или Василия Анисимова..."
"Порошенко – абсолютное зло"
love
https://credo.press/223778/

Всеукраїнська Рада Церков закликає робити вибір президе...

Onufriy

Onufriy написал:

мусимо усвідомити: якою повинна бути наша держава?

Яке питання, така і відповідь. feel Для терезої відповіді доречніше усвідомити, чого ми хочемо від майбутнього президента?
1. Особистого багатства?
2. Подолання людської продажності "в окремо взятій країні"?
3. Припинення глобального міжнародного конфлікту?
Твереза відповідь можлива лише у тому випадку, якщо ми чекаємо чогось іншого. Бо ніякий президент не зробить вас багатим, не "подолає корупції" і не "припинить війни"

Це якщо він не "чарівник з голубого вертольота" recourse


Як відбувається перехід з УПЦ МП в ПЦУ

dutchak1

dutchak1 написал:

Пасхавер десь писав, що «Когда-то один из руководителей Европейского союза неофициально сказал: «Если бы русские не были белыми, у нас бы к ним претензий не было. А так ведь белые, вроде бы свои, но не как мы». То же самое можно сказать и про нас». І там, далі, Пасхавер писав що у нас цінності інші. Добавимо – не тільки інші але і з тими цінностями, які ми переносимо від цивілізації і від Європи до нас, проходять дивні метаморфози.

Ми дикунський, варварський народ і це особливо видно в нашому дикунському, варварському релігійному законодавстві.  Причому це якесь небачене і неописане варварство. Ми користуємось речами і благами цивілізації і одночасно реконструюємо суспільні відносини, схожі на описи з шкільних історичних підручників про давні часи. Наші відносини це якась амальгама з давнього, застиглого в часі ординства, на яке додатково наклалась катастрофа 1917 року.  Для прикладу -  всі ці ламентації про захист автономії громади, про захист права свободи вибору підпорядкування, про свободу переходу громади – це все для придурків і убогих. Так, автономія релігійної громади є одним з основних положень міжнародного права, міжнародних угод, які підписала Україна. Але в них це означає що громада самостійно визначає себе автономною, самостійно проводить свої межі в яких живе і порядкую по своїх власних установах і правилах. Визнання державою цієї автономії є похідне від волі самої громади. У нас же, незважаючи на те, що всі християнські церкви в Україні визнають автономною всю церкву, держава приймає закон яким фактично нищить церкву, робить самостійними і незалежними парафії. Далі держава проголошує ту свободу «підпорядкування» і береться її захищати. Тут можна  звернути увагу, що послідні зміни в ст.8 релігійного закону, якими намагаються регулювати і захищати те «підпорядкування», в рівній мірі відносяться до зареєстрованих громад і до громад, які навіть не повідомляють державні органи про своє утворення. Який зміст має тоді та детальна регламентація прописана в ст.8 для тих громад? Що законодавець збирається «захищати» в цьому випадку? Здоровий глузд тут підказує, що парафія при діючому законі може міняти підпорядкування хоч кожної години і 24 рази на добу. Це право декларативне і його неможливо ні порушити ні захистити. Проблеми виникають тільки у парафій-юросіб і це є проблеми не «захисту» якоїсь свободи громади а проблеми майна. І тут вже видна друга придуркуватість і щоб її побачити, треба читати Цивільний кодекс, читати на рівні першого курсу юрфаку. Все, що відбувається з юрособою, абсолютно все описано цивільним правом і хто може пояснити, використовуючи цивільне право – що таке зміна підпорядкування юрособою? Що таке канонічне підпорядкування з точки зору ЦК? Що відбувається з юрособою при такій зміні підпорядкування чи з тою особою, якій стають підпорядковані? Абсолютно нічого і це є повна дурня, яку придуркуватий український законодавець і на пару з ним такий же придуркуватий український релігієзнавець взялись захищати світським правом. Термін «зміна підпорядкування» в цивільному праві має інший зміст чим той, який вкладають у нього віруючі і в реальності це означає зміну віри частиною віруючих чи ще якісь канонічні нюанси в цій вірі.  Але саме цивільне право не в змозі описати і навіть не існує таких правових термінів які б описали це «підпорядкування» чи цю зміну віри чи якісь зміни у вірі. Цивільному праву байдуже до цих змін і громада може міняти «підпорядкування» у всьому діапазоні світових релігій і культів, залишаючись згідно положень нашого релігійного закону одною і тією ж юридичною особою(!). Звучить це безглуздо як і безглузді наші намагання цивільним правом «захищати» чи «регулювати» такі переходи юридичної особи. Зміст це би мало тільки в тому випадку, як би ми  доказували всім і переконували всіх в тому, що юридична особа може вірити в Бога.

Ну і повна дурня вже по майну. Для розуміння примітивно можна виділити три рівня розвитку права власності. Перший, дикунський або нульовий. Якщо дикуну сказати що ця річ є власністю Джона чи Івана, він порахує тебе за божевільного. Річ може бути тверда, м’яка, кольорова, кругла, квадратна але як вона може мати признаки Джона, як це знайти, де в ній той Джон. Другий рівень, варварський, це коли власністю є те, до чого можеш дотягнутись і що можеш захистити. Третій рівень це вже цивілізовані, складні і абстрактні правові терміни, за якими навіть річ Джона, яку він передав тимчасово комусь чи загубив – все одно залишається його. І от на другому рівні вже видно шляхи до цивілізованої власності, її початки. Початок йде від того, що власністю стає те, що ти сам визнаєш своїм. Наприклад – йдеш по вулиці в штанях і ці штані є твої не тому, що вони нумеровані і по номеру держава указом визначила їх твоїми а тому що ти їх сам визнав своїми. Після цього самостійного визнання держава починає ці штані захищати як твої. Так і тут. В 1991 році, коли держава почала ліпити відносини з церквами, вона в діалозі з ними повинна була бачити, що вони визнають своєю власністю і як нею розпоряджаються. А вони, всі християнські церкви України, визнають власниками церковного майна не громади а всю церкву. Незважаючи на те, держава, в порушення конституційного відділення, влізла в церкви і сама «призначила» власниками парафії, зробила з церкви збіговисько незалежних юридичних осіб з гібридними статутами, зі статутами в яких поєднала бульдога з носорогом – світське і канонічне право. І от вже і ПЦУ, підтанцьовуючи Порошенку, приводить свій статут у відповідність до дикунського закону, записує церкву як зібрання незалежних юросіб, утворених по ЦК України. А на початках, в першому варіанті Статуту, писалось про церкву як особу, яка сама будує відносини з державою. І тут буде цікаво поспостерігати, як ПЦУ буде далі творити свої документи, особливо парафіяльні. Як визначить власність.

Тобто, ми не то що залишаємось на дикунському рівні, ми навіть заблокували його можливий розвиток. Можна подивитись на конфлікт у Львові, де громада УГКЦ намагається залишити за собою костел. Скільки там в обговоренні позбігалось буйних, дикунів, клянуть поляків, Мокшицького, розкопують старі могили! Врешті УГКЦ, яка претендує на цивілізованість, ліквідовує буйну парафію. Наслідок – новий припадок в мереживному обговоренні. Ще приклад. Можна почитати фантастичний матеріал на «Релігія в Україні», як в позаминулому столітті у Львові цивілізовано вирішували долю покинутого румунського храму. Фантастичний матеріал в порівнянні з нашим дикунством. Ми не то що стоїмо на місці, ми навіть вдаємо якось рухатись реверсом в минулі часи і при цьому приймаємо законодавство, яке захищає мародерство. Закон №4128 – це Закон Мародерів. У всі часи мародерство було ознакою військових конфліктів, при яких військові загони або банди найманців грабували беззахисне населення на територіях, статус яких тимчасово був не встановлений. Так і у нас. Використовуючи реальну війну, політики і законодавці «організували» законоподібний грабунок одних громад громадян другими громадами громадян, розділених релігійними переконаннями. І це особливо вражає, оскільки мародерами стають християни і їх спільноти. Адже ж саме в християнському середовищі в давні часи виникло розділення церковного і світського права, при якому християнське середовище залишилось ізольованим місцем де панували моральні основи керування церковним майном. Збереження цього середовища здійснено радикальним відділенням від світського права і оскільки  суть керування церковним майном не у застосуванні правових конструкцій, а в здійсненні місії церкви, то і успіх цієї місії став критерієм правильності прийняття рішень і здійснення тих чи інших дій з церковним майном. У нас же безглузді спільноти заполітизованих громадян, які вважають християнство просто громадським рухом з формальним моральним законодавством, притягнули в християнське середовище світське право, причому у гіршому його варіанті. Адже навіть світські юридичні особи, при виникненні конфліктів і суперечок між засновниками громади про використання майна, дають право тим громадянам, які кінцево не погодились з рішеннями громади, вийти з громади разом з тим майном, яке вони вклали. Тобто, якщо в християнській громаді не існує християнських відносин з іншими членами громади, які могли б керувати ними при залагодженні майнових питань, якщо громада «голосуванням» позбавляє участі у вирішенні майнових питань меншу кількість громади то, за відсутності християнських відносин, необхідно би мінімально зберегти хоч якусь справедливість до своїх земляків і сусідів і виключити мародерство. Якщо християнська справедливість і моральні відносини тут відсутні то тоді необхідно зберегти цивілізовану, світську справедливість.  Тобто тоді, в продовження світського правила про фіксоване членство в громаді, це членство необхідно доповнити таким же світським обліком внесків і пожертв кожного фіксованого члена громади. І при виключенні любого члена громади, громада повертає йому ті внески або компенсує їх.

 

Який порядок проведення перевірок релігійних організаці...

dutchak1

dutchak1 написал:

Добре було б якби юрист пояснив собі, і нам всім в тому числі, як він з'єднав релігійну організацію з господарською діяльністю у її законодавчому визначенні?  Наведем визначення -

Господа́рська дія́льність — будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом та обміном та переробкою матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Під господарською діяльністю в Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. (ст. 3 ГК України)

Страдания за Москву, это не страдания за Христа ‒...

Onufriy

Onufriy написал:

"головний місіонер РПЦ" з азартом доводить, що 1+1=2 love
Очевидна актуальність кураєвського просвітництва для святоросичів РПЦ є найкращим доведенням смерті "російського православ'я"

Те що сьогодні животіє на москві - не православ'я, а зла і погибельна єресь 
в духе своей готтентотской этики

Не «нас ради, человек», а «ее ради, епархиальной собственности, сшедшаго с небес»


Вікарій Київської митрополії УПЦ (МП) — власник двох ав...

В. Ясеневий

В. Ясеневий написал:

ну и правильно.Чего терятся. Жизнь дается только один раз.Поэтому нужно брать от неевсе что можна...Многая Вам лета, дорогой владыка. Притом, наиканоничнейший...

Старый дуб рухнул. И тут, началось…

В. Ясеневий

В. Ясеневий написал:

Воистину христианство уже давно умерло!   Вместо тяжелой борьбы с пристрастиями и грехами в себе для перерождения и преображения человека( ества) , мы (не все ли?),  говорим  и призываем только(!)  к внешнему исполнению обрядов..Где же эти совершенные ПОСЛЕДОВАТЕЛИ ХРИСТА??? О, как хотелось бы хотя бы посмотреть на них...А они должны были бы сами  спастись и СПАСТИ ВЕСЬ МИР!!! Кто же и куда нас и весь мир ведет???