17 06 2009   Геннадій Христокін Публікації, Богослов'я

Теорія богопізнання за працею І.Зізіуласа "Буття та інакшість"

Теорія теогносії Іоанна Зізіуласа сформована під визначальним впливом філософії Е. Левінаса, його вчення про необхідність для екзистенції прийняти Іншого. Деякі положення Іоанна Зізіуласа аналогічні до вчення пізнього Мартіна Гайдеггера про мислення як смиренне «чекання» з’яви Буття. Така концепція Іоанна Зізіуласа повертається до положень містичної теології патристики про смирення і любов до всіх інших як необхідну умову богопізнання.

17 06 2009   Юрий Вестель Публікації, Богослов'я

Христианство и культура: богословский взгляд

16 06 2009   Геннадій Христокін Публікації, Богослов'я

«Трансформаційна герменевтика» о.Теодора Стиліянопулоса

15 06 2009 Публікації, Аналітика

Коммюнике IV Всеправославного предсоборного совещания

15 06 2009   Віта Титаренко Публікації, Аналітика

П'ятдесятництво в Україні

12 06 2009   by Sandro Magister Публікації, Історія

Христиане, ислам и будущее Европы

11 06 2009   Юрій Чорноморець, Геннадій Христокін Публікації, Богослов'я

Богослів'я, наука та православне передання від О.Нестерука

Згоду Олексія Нестерука із гіпотезою Стівена Хокінга про існування ідеального всесвіту до Великого Вибуху не треба вважати нормативною для православної теології. Адже згідно із святими отцями задум Бога про матеріальний світ не є особливим ідеальним світом, а існує лише як задум у Божественному розумові. Ця згода Олексія Нестерука є умовною: якщо наука визнає існування ідеального світу, то це не змусить християн відмовитися від вчення про творіння світу Богом.

10 06 2009   Протоиерей Богдан Огульчанский Публікації, Історія

Гетман Мазепа как зеркало российско-украинских отношений

Украинская Церковь, сохраняющая единство с Московским патриархатом, как бы по определению должна послушно следовать российским интересам. Однако разве в этом назначение Церкви? Спаситель создал ее не с той целью, чтобы одно государство, нация, тип политического устройства или национальной культуры получили в ней безусловное преимущество. Церковь призвана соединить и преобразить во Христе разные идентичности.

9 06 2009   Віта Титаренко Публікації, Історія

П'ятидесятниця та витоки нового християнського руху

Для старозавітної людини свято П'ятидесятниці означало прийняття Синайського законодавства за пророка Мойсея. Євреї обіцяли Богу слухняність, а Бог їм – Своє благовоління.  Для новозавітної людини П’ятидесятниця – це передусім свято Трійці, ознаменоване зішестям Святого Духа на апостолів. Зішестям Святого Духа утверджується у світі християнська віра  і розпочинається існування Церкви. Отже, свято П’ятидесятниці символізує світоглядний злам, коли невблаганна старозавітна теократія, яка почалася від Синаю, змінилася новозавітною.

9 06 2009   Архиепископ Афинский Иероним Публікації, Аналітика

Корни Европы и ее культуры – христианские

Кому-то кажется, что Объединенная Европа – это некая политическая и экономическая зона, где христианство запрещено. Но великие умы новейшего времени, как, например, поэт Томас Элиот, писатель Поль Валери, греческий философ  Панайотис Канелопулос считали, что три кита современной Европы – это христианская вера, древнегреческая литература и римское, или, точнее, византийско-римское право.

6 06 2009   Віктор Єленський Публікації, Аналітика

Трійця, Церква и народна релігійність

Церква відокремлюватиметься від світу не тому, що гидує ним, а для того, щоби його вдосконалювати. А заради цього вона сама прагне повсякчасно вдосконалюватися і оновлюватися. Попри те, що ми всі часом бачимо і чим справедливо обурюємося, Церква дедалі меншою мірою представлятиме себе світові в застиглих формах, вона розстанеться з примусом заради вільного вибору і перейде від теології страху до теології любові. Церква не хоче, щоб людські конфлікти ставали війною “синів світла з дітьми темряви” і тим самим проголошує свою головну політичну мету: за будь-яких умов залишатися Церквою.

4 06 2009   Гай Бехор Публікації, Аналітика

"Тихий трансфер" христиан на Ближнем Востоке

Несчастные христиане не сумели создать свое государство, и поэтому у них нет шанса выжить в мусульманских странах, или в таком "мультиконфессиональном" государстве, как Ливан. В прошлом их защитником был арабский национализм, и они были самыми рьяными поборниками панарабизма. Но сегодня, когда главный фактор жизни на Ближнем Востоке - религиозный или политико-религиозный, жизнь христиан существенно усложнилась.

2 06 2009   Foreign Affairs Journal Публікації, Історія

Константинопольский патриархат в 1923-1930 гг.

Государство, используя в процессе формирования турецкой нации мусульманскую религию, одновременно пыталось сформулировать новую, враждебную исламу идеологию. Власть тогда отказалась признать основой национальной идентичности этническую принадлежность, выбрав в качестве стандарта религиозно-территориальный принцип. В тексте Лозаннского соглашения 1923 года подчеркивалось, что турок и курдов объединяет одна религия — ислам. Там же немусульмане были названы «меньшинствами».

2 06 2009   РЕДАКЦИОННАЯ СТАТЬЯ Публікації, Аналітика

«Интерфакс-Религия» как носитель мифологического сознания

Для того чтобы создать миф, культивировать его, поддерживать его постулаты, необходим определенный набор инструментов. В условиях нынешнего постинформационного общества одним из ключевых инструментов выступают электронные СМИ. Существует множество веб-ресурсов по религиозной и церковной проблематике с доменным именем ru. Однако наиболее часто тема Украины, внутрицерковной украинской жизни возникает на портале «Интерфакс-Религия».

1 06 2009   Станислав Минин Публікації, Аналітика

Черный континент: проблемная зона Католической церкви

Народный католицизм в современной Африке – это причудливое сочетание христианских догматов с верой в ведовство и порчу. Католик может каждое воскресенье бывать в церкви, но, случись с ним или его семьей какая-либо хворь, спешит к колдуну, который находит источник порчи. Те, кому доводилось читать этнографические работы Эдварда Эванса-Причарда, хорошо представляют себе алгоритм подобных верований и практик.

30 05 2009   Владимир Бурега Публікації, Історія

Латеранские соглашения: 80 лет спустя

 Договор 1929 года отвечал интересам обеих сторон. Ватикан получал государственный суверенитет и далеко идущее признание прав Католической Церкви в Италии, а режим Муссолини, решив «римский вопрос», приобрел моральный авторитет в глазах католиков всего мира. О Муссолини Пий XI отозвался как о человеке, «посланном Провидением» и сделавшем больше, чем его либеральные предшественники, а Конкордат он назвал одним из лучших из всех существующих.

29 05 2009 Публікації, Історія

Якби не монголо-татари, панівною релігією в Україні міг стати іслам

Костянтин Тищенко: "Європа, зокрема й Україна, у ранні середньовічні часи стала ареною боротьби між носіями трьох великих релігій – християнства, мусульманства і... зороастризму".

27 05 2009   Кшиштоф Занусси Публікації, Аналітика

Без христианства развитие культуры для нас невозможно

"Без христианства развитие культуры для нас, для нашей части мира невозможно. Мы ничего лучшего не придумаем. Не только культура нужна христианам, но и христиане нужны культуре».
Прославленный режиссер пояснил, в чем заключается его деятельность в Папском совете по культуре, одним из советников которого он является более 10 лет: "Мы пробуем собирать информацию и составлять мнение о том, какие взаимоотношения у современной культуры разных стран и континентов с христианством и его ценностями».

25 05 2009   Геннадій Христокін Публікації, Богослов'я

Сучасна православна теологія: спроба характеристики

Чи є неопатристика розвинутою і впливовою течією в сучасній теології? Якщо порівняти з неотомізмом, то півстолітній історичний розвиток неопатристики породив не таку вже й велику кількість творів. Православна теологія взагалі є більш скромною, ніж католицька і протестантська, оскільки керівництво православних церков не приділяє належної уваги справі розвитку теології. Справді, неопатристика є результатом зусиль окремих богословів-ентузіастів. Це відрізняє її від неотомізму, що був і є результатом зусиль не лише філософів і теологів, але і церковної влади римської церкви.

25 05 2009   Протоієрей Богдан Огульчанський Публікації

Релігійне життя і громадянське суспільство

Церква звеличує християнський подвиг не лише аскетів і самітників, але і людей, говорячи сучасною мовою, з "активною громадянською позицією" — церковних ієрархів, які сміливо опиралися владі, що творила насильство (наприклад, Амвросій Медіоланський, Йоан Златоуст, священномученик митрополит Филип Московський, наш земляк, який відважно протистояв свавіллю цариці Катерини II, митрополит Арсеній Мацієвич та інші), благовірних князів, які були мудрими, зваженими і водночас по-християнськи стриманими  і справедливими політиками (Ярослав Мудрий, Всеволод Псковський, Федір Острозький та ін.).

18 05 2009 Публікації, Аналітика

Посол Украины в РФ: "История должна быть предметом непредвзятого изучения"

Константин Грищенко: "Понятно, что фигура Ивана Мазепы в силу веков царской, а затем и советской пропаганды, неоднозначно воспринимается в России. Но так же неоднородны в украинском обществе оценки таких исторических деятелей как Петр І и Екатерина II, которые уничтожили казацкие свободы, ликвидировали автономию украинских земель, закрепостили миллионы украинцев. Однако, - добавил Чрезвычайный и Полномочный посол Украины В РФ, - принципиальная разница заключается в том, что в Украине спокойно относятся к чествованию этих фигур российским государством и обществом и не пытаются навязать свое видение и свою оценку".

14 05 2009   Борис Фаликов Публікації, Аналітика

Католический и православный антииудаизм - близнецы-братья?

Юдофобские инвективы Златоуста — следствие межрелигиозных распрей в Антиохии IV столетия, где знаменитый проповедник отстаивал чистоту вероучения. Антииудаистские места в литургии также связаны со временем ее создания, когда важно было подчеркнуть разрыв христианства с иудаизмом.

6 05 2009   Валентин Петрик Публікації, Богослов'я

Неокульти в Україні: спроба аналізу

В Україні неохристиянський рух представлено переважно діяль­­ністю харизматичних церков.

Для їх віровчення є характерним акцен­тування харизми — особистої благодаті, котрою Бог наді­ляє обра­них. Харизма полягає в дарах одкровення (мудрість, знання), да­рах сили (чудотворення, зцілення) та дарах мови (пророцтва, іно­­мовлення та його тлумачення). Носієм хариз­ми є проповідник, оскільки він демонструє (або дек­ларує) воло­діння дарами аж до здатності зцілення включно.

24 04 2009   Віктор Єленський Публікації, Богослов'я

БЕНЕДИКТ XVI І КАТОЛИЦЬКА ЦИВІЛІЗАЦІЯ ЄВРОПИ

Не всі кардинали, які чотири роки тому з'їхалися на конклав, щоб обрати наступника Івана Павла ІІ, були однаковою мірою занепокоєні втратою католицизмом європейської ексклюзивності й занепадом католицької Європи. Однак занепокоєних виявилося достатньо, щоби новим понтифіком став Йосиф Ратцингер. Тільки-но з димаря над Сікстинською капелою повалив білий дим,  останній засвідчив, що зрозумів вибір занепокоєних і обрав ім'я Бенедикта - на честь Бенедикта Нурсійського, покровителя Європи. Тим подразником, яким для папи Івана Павла ІІ був комунізм, для Ратцингера є занепад католицької Європи і радикальний іслам.

23 04 2009   Александр Кугай Публікації, Історія

ПОТЕНЦИАЛ НЕНАСИЛИЯ В МИРОВЫХ РЕЛИГИЯХ

История человечества отражает не только хронологию кровавого насилия, но и эволюцию отношения культуры к этому явлению. В древних культурах в качестве доминирующего во взаимоотношениях между людьми служил принцип реванша (неадекватного возмездия). В дальнейшем (вплоть до наших дней) в европейской традиции пространство нравственных и правовых отношений конституируется вокруг ветхозаветного принципа, ограничивающего возмездие: «Око за око, зуб за зуб» и не более. Радикальный поворот в отношении к насилию знаменует новозаветный принцип всеобщей любви.