Вхід

У вас немає акаунту на Religion.in.ua? Зареєструйтесь

Богослов'я
«Византийский неоплатонизм»: миф или реальность?

4 04 2011   Тарас Борозенец, кандидат философских наук Публікації, Богослов'я, Рецензії

«Византийский неоплатонизм»: миф или реальность?

При всей своей актуальности, оригинальности и масштабности монография Юрия Черноморца «Византийский неоплатонизм от Дионисия Ареопагита до Геннадия Схолария» не лишена существенных недостатков. Если автор сможет кардинально пересмотреть свою ошибочную концепцию... то получится работа высочайшего научного уровня.

Образ современности в историософии С.Н. Булгакова

28 03 2011   Тарас Борозенец Публікації, Богослов'я

Образ современности в историософии С.Н. Булгакова

С.Н. Булгаков принадлежит к тем мыслителям, которые старались не выживать, но именно жить в современности ‑ пытались, как могли и не могли, нести тяжкий крест мысли во всё более обессмысливающемся мире, пытались плыть против течения, тем самым указывая миру на гибельность направления его движения, пытались спасти мир, призывая его одуматься...

«Классические» ошибки в восприятии православного богослужения

25 03 2011   Диакон Андрей Глущенко Публікації, Богослов'я

«Классические» ошибки в восприятии православного богослужения

Есть слова и обороты, которые кажутся на первый взгляд большинству прихожан совершенно понятными и не требующими разъяснений. Но на поверку оказывается, что их подлинный смысл чаще всего далек от, казалось бы, очевидного предположения. Надо честно признать, что прихожане привыкли не понимать богослужения и даже явные ошибки перевода воспринимают совершенно безучастно. Однако виноваты ли в этом сами прихожане?..

Византия: непростая история православной теологии

25 03 2011   Дмитрий Бирюков Публікації, Богослов'я, Рецензії

Византия: непростая история православной теологии

Монография «Византийский неоплатонизм от Дионисия Ареопагита до Геннадия Схолария» Юрия Черноморца выражает новый взгляд на такую активно развивающуюся научную область, как исследования византийской философии, и этот взгляд заслуживает внимательного отношения...

Пятидесятый псалом. Опыт популярного филологического комментария... Часть II

18 03 2011   Юрий Вестель Публікації, Богослов'я

Пятидесятый псалом. Опыт популярного филологического комментария... Часть II

«Сeрдце» (евр. <лэв>) — одно из самых оригинальных библейских понятий. Это нечто самое внутреннее в человеке, глубочайший центр человеческого существа в самых разных смыслах: и центр телесных жизненных сил, нечто близкое понятию души, и средоточие чувств, например, любви, страха и мужества; оно же есть нравственно-религиозная основа, источник воли и намерений, разума, размышлений, внимания, памяти, сознания-совести. Таким образом, Давид просит об очищении самой основы своего существа, личности...

Пятидесятый псалом. Опыт популярного филологического комментария к церковнославянскому тексту

16 03 2011   Юрий Вестель Публікації, Богослов'я

Пятидесятый псалом. Опыт популярного филологического комментария к церковнославянскому тексту

Филологический (точнее, историко-филологический) комментарий написан с целью прояснить тесно связанные с языковыми фактами содержательные особенности текста, которые не лежат на поверхности и не очевидны тому, кто не знаком с оригиналом. Задача такого комментария не духовно-назидательная, а просветительская, почти чисто информативная.

Размышления о киевской лекции Сергея Аверинцева

21 02 2011   Юрий Вестель Публікації, Богослов'я

Размышления о киевской лекции Сергея Аверинцева

Какое чувство наиболее характерно для подлинной религиозности? Многие нерелигиозные люди ответят, пожалуй, что страх, многие религиозные, особенно христиане скажут, что любовь. Мне кажется, что правы скорее первые, хотя сами они обычно не понимают эту мысль во всей ее глубине... Сегодня - годовщина смерти Сергея Аверинцева.

Ідеал філософії в інтерпретації св. Максима Сповідника

7 02 2011   Юрій Чорноморець Публікації, Богослов'я

Ідеал філософії в інтерпретації св. Максима Сповідника

Цими днями Церква вшанувала пам'ять Максима Сповідника. Аналіз його вчення про філософію та філософську теологію є одним із важливих завдань для дослідників візантійського неоплатонізму...

О единстве теологии и философии

26 01 2011   Юрий Черноморец Публікації, Богослов'я

О единстве теологии и философии

Сегодня, в связи с принятием стандарта по теологии как дисциплине философской, возникает дискуссия о соотношении между философией и теологией. Необходимо обратиться и к теоретической разработке вопроса, и к истории взаимоотношений философии и теологии. Чтобы понять, настолько сложна проблематика, необходим ряд статей, из которых сегодняшняя – только введение в проблематику...

Що являє собою «Руський мир»? Витоки, сучасний стан, уроки

14 01 2011   Ігумен Арсеній (Бочкарь), доктор богослов’я Публікації, Богослов'я, Аналітика

Що являє собою «Руський мир»? Витоки, сучасний стан, уроки

Сьогодні з російських та українських джерел можна багато почути про т.зв. «руський світ» (“русскій мір”), який пропонується сприймати не як політичний проект, а як універсальну модель єднання всіх народів, які входять до канонічної території Московського патріархату. Тож, що ж собою являє ідея «руського миру»?..

Підсумки розвитку православної теології у ХХ столітті (закінчення)

12 01 2011   Юрій Чорноморець, Геннадій Христокін Публікації, Богослов'я, Рецензії

Підсумки розвитку православної теології у ХХ столітті (закінчення)

У межах другої частини компендіуму під назвою «Сучасна православна теологія: її формування і характер» більшість статей або безпосередньо аналізують тенденції розвитку сучасної неопатристичної теології, або розглядають внесок мислителів неопатристики в межах більш широкого загальноправославного контексту...

Підсумки розвитку православної теології у ХХ столітті

10 01 2011   Юрій Чорноморець, Геннадій Христокін Публікації, Богослов'я, Рецензії

Підсумки розвитку православної теології у ХХ столітті

«Кембриджський путівник у православну християнську теологію» є першим серйозним кроком до усвідомлення православною теологією результатів власного розвитку. Успіх компендіуму став можливим завдяки прекрасній команді науковців, що написали ґрунтовні статті...

Благовестие против зловестия

7 01 2011   Владимир Мельник Публікації, Богослов'я

Благовестие против зловестия

В только что ушедшем году, как, пожалуй, никогда ранее, пришлось столкнуться с потоком подмен. Но вот сейчас мы стоим у тех самых Вифлеемских яслей с Богомладенцем. И какими далёкими и несовместимыми с этим образом кажутся маскарад и подмены, в какие бы благочестивые одежды они ни рядились. Есть в празднике Рождества какая-то особая детская радость и всецелая настоящность...

В РПЦ запахло 1756 годом… По поводу проекта «О принятии в лоно Церкви обращающихся из расколов»

4 01 2011   Сергей Сидоренко, канд. ист. наук Публікації, Богослов'я, Аналітика

В РПЦ запахло 1756 годом… По поводу проекта «О принятии в лоно Церкви обращающихся из расколов»

Данный документ идет вразрез со всей предыдущей практикой РПЦ. В случае его принятия (цель которого ясна — оправдать открытое нарушение собственных же канонов при перекрещивании украинских раскольников) не придется ли РПЦ переписывать заново многие свои официальные документы?..

О левославии в православии, или Плевелы среди пшеницы

31 12 2010   Священник Виталий Эйсмонт Публікації, Богослов'я

О левославии в православии, или Плевелы среди пшеницы

Как относиться к псевдо-наследию преподобного Лаврентия Черниговского? Могут ли слова «Украина» и «украинцы» быть гнусными для христианина? Предлагаем читателям портала «Религия в Украине» размышления на эту тему священника Виталия Эйсмонта, клирика Украинской Православной Церкви (Московский Патриархат) из Коростеня.

Над чим міркували у Різдво Папа Бенедикт та Патріарх Варфоломій?

28 12 2010   Володимир Бурега Публікації, Богослов'я, Аналітика

Над чим міркували у Різдво Папа Бенедикт та Патріарх Варфоломій?

25 грудня Християнські Церкви, які живуть за григоріанським та новоюліанським календарями відсвяткували Різдво Христове. З цієї нагоди відомі церковні лідери оприлюднили свої офіційні Різдвяні звернення. Особливу увагу привертають до себе Різдвяні послання Римського Папи та Константинопольського Патріарха. Які ж теми в цих зверненнях стали головними 2010 року?

Евангельские христиане и православие

27 12 2010   Михаил Черенков Публікації, Богослов'я

Евангельские христиане и православие

По мнению Владимира Путина, православие ближе к исламу, чем к католицизму. А что думают евангельские христиане о других конфессиях? Ближе ли им православие, чем атеисты, в симпатии к которым их постоянно обвиняют исторические конфессии?..

Болонский процесс: разрушение или созидание? Ответ на статью Тараса Борозенца

16 12 2010   Владимир Бурега Публікації, Богослов'я, Аналітика

Болонский процесс: разрушение или созидание? Ответ на статью Тараса Борозенца

По моему мнению, статья Т. А. Борозенца содержит ошибочное понимание сути Болонского процесса, откуда проистекают и многочисленные концептуальные ошибки автора... Полагая, что он выступает против современной политической конъюнктуры, Тарас Анатольевич, на самом деле, идет против течения всей истории отечественного как духовного, так и светского образования.

Поместные Православные Церкви: единство в многообразии. К вопросу о церковной автокефалии

10 12 2010   Вадим Венедиктов Публікації, Богослов'я, Аналітика

Поместные Православные Церкви: единство в многообразии. К вопросу о церковной автокефалии

Несколько дней назад на российском научном портале "Богослов.Ru" была опубликована статья Вадима Венедиктова о  механизмах дарования автокефалии в православии. Несмотря на актуальность и взвешенность публикации, она по непонятным причинам была снята с сайта уже через пару дней. Предлагаем читателям портала "Религия в Украине" сохраненный вариант статьи.

Виступ Патріарха Кирила на IV Асамблеї Руського світу: критичний аналіз (закінчення)

9 12 2010   Гліб Коваленко Публікації, Богослов'я, Аналітика

Виступ Патріарха Кирила на IV Асамблеї Руського світу: критичний аналіз (закінчення)

Україна має об’єднувати різноманітні в культурному відношенні регіони. Якщо вона почне ще й пристосовуватися до Руського світу, то просто буде розірвана шизофренічністю такої політики. Адже не можна будувати відразу дві цивілізації...

Творец словесных икон. Киев посетил создатель полнейшего свода житий православных святых

8 12 2010   Константин и Алексей Сиговы Публікації, Інтерв'ю, Богослов'я

Творец словесных икон. Киев посетил создатель полнейшего свода житий православных святых

В первых числах ноября в составе делегации экспертов ЮНЕСКО Киев посетил, пожалуй, крупнейший современный православный агиограф – составитель шеститомного Синаксаря, содержащего в сжатой, удобной для повседневного чтения форме, жития всех почитаемых Православной Церковью святых. Иеромонах Макарий – по происхождению француз, выпускник Сорбонны, – вот уже около 40 лет подвизается в афонском монастыре Симонопетра. Беседа с отцом Макарием началась в Центре св. Климента «Общение и диалог культур» и затянулась до поздней ночи...

Виступ Патріарха Кирила на IV Асамблеї Руського світу: критичний аналіз

8 12 2010   Гліб Коваленко Публікації, Богослов'я, Аналітика

Виступ Патріарха Кирила на IV Асамблеї Руського світу: критичний аналіз

3 листопада 2010 року патріарх Московський і всієї Русі Кирил виступив на відкритті IV Асамблеї Руського світу, яка проходила у Москві під гаслом «Учитель Руського світу: місія, цінності». Узагальнити цьогорічний виступ патріарха, виділити головне – важко. Тому ми вирішили спростувати вчення патріарха про Руський світ-2010 абзац за абзацом...

Богословские основания Русского мира

6 12 2010   Тарас Борозенец Публікації, Богослов'я

Богословские основания Русского мира

Противники концепции Русского мира Патриарха Кирилла абсолютно неадекватно интерпретируют его позицию в силу того, что не могут или не хотят понять ее внутреннюю православно-богословскую логику...

"Літургійна людина" у богословському вченні Джона Брека

30 11 2010   Геннадій Христокін Публікації, Богослов'я

"Літургійна людина" у богословському вченні Джона Брека

Оригінальну містичну теорію Богопізнання вдалося створити професору Свято-Володимирівської семінарії (Нью-Йорк), священику Джону Бреку. Він здійснив реконструкцію патристичного вчення про «споглядання» як метод герменевтики Писання...

Переосмысление в РПЦ анафемы Льву Толстому как зеркало «Русского мира»

22 11 2010   Глеб Коваленко Публікації, Богослов'я, Аналітика

Переосмысление в РПЦ анафемы Льву Толстому как зеркало «Русского мира»

Заявления московских священнослужителей архимандрита Тихона (Шевкунова) и протоиерея Димитрия Смирнова (оба возглавляют влиятельные Синодальные структуры РПЦ) являются прекрасной иллюстрацией практического применения той концепции «Русского мира», которая активно пропагандируется в современной РПЦ. Естественно, возникает желание сопоставить высказывания видных представителей духовенства Русской Церкви, современных Толстому, с заявлениями видных представителей той же Церкви, современных нам.

НОВИНИ

Всі матеріали

останні коментарі

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

Onufriy

Onufriy написал:

Цитата: dutchak1
церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці

А слухаючи Гундяєва, так і не скажеш... fellow

Дякую Вам за визнання того, що МП веде антидержавну діяльність wink (звісно трішечки, ну саму крихітку):
Цитата: dutchak1
Позиція організації (МП) стала ворожою окремим проявам держави

Пятилетка сдерживания. Итоги пяти лет правления митропо...

dutchak1

dutchak1 написал:

Однією з основних перешкод в державно-церковних відносинах в Україні є існування т.з науки «релігієзнавство». Назагал це мирне заняття, яке зайняло скромне але менш-більш дохідне місце в явищі української тіньової науки, невелике і замкнене болітце, в якому перетирають свої, далекі від життя, проблемки, плодять докторів і кандидатів філософії. І все би нічого, але в умовах нашої країни ця «наука» зайняла місце між державою і церквами і фактично, самостійно уповноваживши себе на представлення церков, в якості посередника веде діалог з державою. З представників цієї «науки» формуються комітети, департаменти, відділи міністерства яким надалі і доручають те, що в нас названо «державною політикою в області релігії». Зрозуміло, що для більшості держчиновників і законодавців релігія то тьомний лєс і, при виникненні якихось проблем з релігійними організаціями, вони біжать до релігієзнавця, який їм все розкладе «по поличкам». Ну не бігти же їм до тих малохольних, які Богу моляться. Тобто ситуація анекдотична – проголошуючи з усіх трибун про необхідність діалогу з церквами, держава той діалог і відносини імітує, замінює на відносини з бутафорською церквою, утвореною на держзамовлення докторами філософії і політології від релігієзнавства. Причому та побудова почалась ще в 1990 році, коли новоспеченими демократами і викладачами кафедр наукового атеїзму був зліплений союзний релігійний закон де по зразку цивільної громадської організації почали ліпити релігійні. Це була своєрідна резервація для віруючих і в Україні той процес підхопили вже місцеві діячі наукового атеїзму разом з діячами НРУ.

Всі релігієзнавці і викладачі кафедр вміють розказати про різні моделі співіснування держави та релігії, що мають місце у світовій практиці, які, частіше за все, законодавчо оформлені. Але я добавлю, що це є тінь іншої, вищої істин, яка встановлює що спочатку моделі і відносини а потім законодавче оформлення. Загально ця максима в теорії права виглядає так – закони тільки регулюють суспільні відносини і ніколи їх не створюють. Відносини передують законам. І от в нашій ситуації після розпаду СРСР, в ситуації з нульовим рівнем права і відсутністю реальних релігійних організацій як суб’єктів права, перетягнувши до себе конституційний принцип відділення, ми почали ним регулювати відсутні суспільні відносини(!). За цих обставин ті спроби в 90-х роках зробити релігійний закон були приречені. Що і сталось. Перетягнувши слідом за Конституцією цивільне право, ми ним почали регулювати духовні, неправові відносини. І цьому могли б завадити ну хоч якісь, ну хоч елементарні відносини з тими убогими релігійними організаціями. Це не потребує якихось надзвичайних зусиль чи здібностей. Це може навіть релігієзнавець Єленський. Якщо захоче. Наприклад – Єленський любив раніше на різних телевізорах розказувати про важливість автономії релігійної організації і про необхідність її захисту і захисту переходів. Ну і потім він зліпив той закон, Закон Мародерів №4128. І от якби Єленський уважніше придивився до релігійних організацій і до того принципу автономії, він би міг зрозуміти що принцип відділення і принцип автономії це є одне і теж. Або взаємодоповнююче. Принцип автономії в першу чергу означає що організація сама(!) її проголошує, сама визначає її межі а держава тільки бере це потім до уваги. А тому, якщо всі християнські конфесії згідно своїх канонів визначають автономною організацією всю церкву а не парафію, якщо всі конфесії самостійно визначають правила утворення парафій і долю майна - то це і мало би бути одним з основних правил відносин держави і церков. А Конституція це тільки потім констатує як відділення.

Сьогодні цей процес «побудови відносин» продовжують т.з ефективні менеджери, які відчувши своєрідний запит, успішно експлуатують його ресурс. Текст релігійного закону і та діяльність найбільш вповні стали в утворенні організації ПЦУ. В унісон з православною симфонією, з менеджерами від віруючих, в Україні творять близнюка «русского мира». Ось один з них стверджує що УПЦ МП стала ворогом  суспільства. Лукавить, свідомо або по нерозумінню. Позиція організації стала ворожою окремим проявам держави а держава це не є суспільство. Держава це механізм збирання податків, підтримання порядку в суспільстві. Такий же як пральна машина в побуті і стверджувати що пральній машині необхідна церква просто смішно. В суспільстві необхідні якісь відносини держава з церквами, але наша придуркувата машина в своєму існуванні намагається використати церкву в своїх інтересах, інтересах далеких від суспільних. Тому завжди слушне попередження – церква з державою немає ніяких спільних інтересів і їх діяльність не перетинається і не доторкується в жодній точці. І в наших умовах відносини церкви з державою повинні починатись з тези – держава ворог церкви. Можна цитувати одного священника УГКЦ – держава не повинна робити нічого поганого для церкви і нічого доброго. Те, що «УПЦ (МП) всячески демонизируют Минкульт», ну що ж - під час війни завжди виникає потреба в специфічних «законах», текстах. Потреба в людях типу Медінський, Юраш, Єленський і існуючі з обох сторін фронту контори «міністерство культури» перетворилися в розсадники мракобісся.

 

Священик Сєверодонецької єпархії УПЦ (МП) звершив чин в...

Onufriy

Onufriy написал:

Та це прямо чудо!...
Схоже, що "капітан сьогодні був тверезий"

Харків'яни вимагають у парафії УПЦ (МП) відновити колі...

Onufriy

Onufriy написал:

порушення Закону України «Про охорону культурної спадщини» в Харкові давно набули системного характеру

Прокляті воцерковлені дикуни! what
Але ще більше гріха - на місцевих адміністративних беззаконниках і фарисеях

Знайдіть на цьому бланку згадку про УПЦ

dima222

dima222 написал:

Митрополита Лазаря давно треба було оголосити персоною нон грата в Україні - а тим часом його рідним брат Дмитро у Дунаєві біля Почаєва в селі, яке приєдналося до ПЦУ, намагається будувати нову церкву. І точно за гроші Лазаря, бо всі племінники Лазаря - сини та родичі Дмитра, служать священиками у Криму. 

Чем Зеленский страшен для православия

Onufriy

Onufriy написал:

Добрячий текст +5!
 
51-е правило Шестого Вселенского собора запрещает всем христианам посещать комедийные представления... программы с участием Зеленского подпадают под анафему, так как усеяны непристойностями

З огляду на це, православна Церква не повинна б агітувати за Зеро... feel

Але... wink в УПЦ МП тепер усе інакше...

Дійсно, ну як же можна не підтримати чоловічка? Тим більше, коли він - за "електронний концтабір"? winked

Грецький Центр теологічних досліджень пропонує вихід з ...

Onufriy

Onufriy написал:

 
ПЦУ та УПЦ (МП) сформують єдиний православний Синод...

Які дикі пропозиції! belay   
Які страшно відстали ці греки! angry
Вони нічогісінько не знають про "вЬру православную": ні про "російський світ", ні про "вєлічіє", ні про "богоданість" Пу!..
І вже тим більше - про "єресь українства", "єресь гуманізма" і богомерзотність геометрії!!

Ну як же зможуть правовірні овечки святоросійства возсісти поряд з козлищами жидорептилоїдства?!! recourse

Польская Православная Церковь поддерживает украинскую а...

Філософ

Філософ написал:

Польська ПЦ це збір неуків радянського зразка. Вже давно доведено апостольське спадкоємство колишніх УАПЦ і УПЦ КП. Тому всі розмови про "перерукополеження" є безпідставними. Тимбільше з ієрархами ПЦУ спіслужив Вселенський патріарх!

Циркулярний лист Тюченської єпархії. Про духовні критер...

Onufriy

Onufriy написал:

1. Вибір 2019 дійсно пісний... recourse 
2. Пророцтво Лепехи збулося:
"аполітичні" москвовіри агітують за ЗЕро-кандидата
Всеволод Чаплін: "надо достигать договоренностей с лидером гонки (Зеленским), требуя письменных гарантий прекращения гонений на каноническую Церковь, возвращения политэмигрантов и критиков «европейского выбора» в политику... назначения министром культуры (он курирует религию) Юрия Бойко, Виктора Медведчука, Вадима Новинского или Василия Анисимова..."
"Порошенко – абсолютное зло"
love
https://credo.press/223778/

Всеукраїнська Рада Церков закликає робити вибір президе...

Onufriy

Onufriy написал:

мусимо усвідомити: якою повинна бути наша держава?

Яке питання, така і відповідь. feel Для терезої відповіді доречніше усвідомити, чого ми хочемо від майбутнього президента?
1. Особистого багатства?
2. Подолання людської продажності "в окремо взятій країні"?
3. Припинення глобального міжнародного конфлікту?
Твереза відповідь можлива лише у тому випадку, якщо ми чекаємо чогось іншого. Бо ніякий президент не зробить вас багатим, не "подолає корупції" і не "припинить війни"

Це якщо він не "чарівник з голубого вертольота" recourse


Як відбувається перехід з УПЦ МП в ПЦУ

dutchak1

dutchak1 написал:

Пасхавер десь писав, що «Когда-то один из руководителей Европейского союза неофициально сказал: «Если бы русские не были белыми, у нас бы к ним претензий не было. А так ведь белые, вроде бы свои, но не как мы». То же самое можно сказать и про нас». І там, далі, Пасхавер писав що у нас цінності інші. Добавимо – не тільки інші але і з тими цінностями, які ми переносимо від цивілізації і від Європи до нас, проходять дивні метаморфози.

Ми дикунський, варварський народ і це особливо видно в нашому дикунському, варварському релігійному законодавстві.  Причому це якесь небачене і неописане варварство. Ми користуємось речами і благами цивілізації і одночасно реконструюємо суспільні відносини, схожі на описи з шкільних історичних підручників про давні часи. Наші відносини це якась амальгама з давнього, застиглого в часі ординства, на яке додатково наклалась катастрофа 1917 року.  Для прикладу -  всі ці ламентації про захист автономії громади, про захист права свободи вибору підпорядкування, про свободу переходу громади – це все для придурків і убогих. Так, автономія релігійної громади є одним з основних положень міжнародного права, міжнародних угод, які підписала Україна. Але в них це означає що громада самостійно визначає себе автономною, самостійно проводить свої межі в яких живе і порядкую по своїх власних установах і правилах. Визнання державою цієї автономії є похідне від волі самої громади. У нас же, незважаючи на те, що всі християнські церкви в Україні визнають автономною всю церкву, держава приймає закон яким фактично нищить церкву, робить самостійними і незалежними парафії. Далі держава проголошує ту свободу «підпорядкування» і береться її захищати. Тут можна  звернути увагу, що послідні зміни в ст.8 релігійного закону, якими намагаються регулювати і захищати те «підпорядкування», в рівній мірі відносяться до зареєстрованих громад і до громад, які навіть не повідомляють державні органи про своє утворення. Який зміст має тоді та детальна регламентація прописана в ст.8 для тих громад? Що законодавець збирається «захищати» в цьому випадку? Здоровий глузд тут підказує, що парафія при діючому законі може міняти підпорядкування хоч кожної години і 24 рази на добу. Це право декларативне і його неможливо ні порушити ні захистити. Проблеми виникають тільки у парафій-юросіб і це є проблеми не «захисту» якоїсь свободи громади а проблеми майна. І тут вже видна друга придуркуватість і щоб її побачити, треба читати Цивільний кодекс, читати на рівні першого курсу юрфаку. Все, що відбувається з юрособою, абсолютно все описано цивільним правом і хто може пояснити, використовуючи цивільне право – що таке зміна підпорядкування юрособою? Що таке канонічне підпорядкування з точки зору ЦК? Що відбувається з юрособою при такій зміні підпорядкування чи з тою особою, якій стають підпорядковані? Абсолютно нічого і це є повна дурня, яку придуркуватий український законодавець і на пару з ним такий же придуркуватий український релігієзнавець взялись захищати світським правом. Термін «зміна підпорядкування» в цивільному праві має інший зміст чим той, який вкладають у нього віруючі і в реальності це означає зміну віри частиною віруючих чи ще якісь канонічні нюанси в цій вірі.  Але саме цивільне право не в змозі описати і навіть не існує таких правових термінів які б описали це «підпорядкування» чи цю зміну віри чи якісь зміни у вірі. Цивільному праву байдуже до цих змін і громада може міняти «підпорядкування» у всьому діапазоні світових релігій і культів, залишаючись згідно положень нашого релігійного закону одною і тією ж юридичною особою(!). Звучить це безглуздо як і безглузді наші намагання цивільним правом «захищати» чи «регулювати» такі переходи юридичної особи. Зміст це би мало тільки в тому випадку, як би ми  доказували всім і переконували всіх в тому, що юридична особа може вірити в Бога.

Ну і повна дурня вже по майну. Для розуміння примітивно можна виділити три рівня розвитку права власності. Перший, дикунський або нульовий. Якщо дикуну сказати що ця річ є власністю Джона чи Івана, він порахує тебе за божевільного. Річ може бути тверда, м’яка, кольорова, кругла, квадратна але як вона може мати признаки Джона, як це знайти, де в ній той Джон. Другий рівень, варварський, це коли власністю є те, до чого можеш дотягнутись і що можеш захистити. Третій рівень це вже цивілізовані, складні і абстрактні правові терміни, за якими навіть річ Джона, яку він передав тимчасово комусь чи загубив – все одно залишається його. І от на другому рівні вже видно шляхи до цивілізованої власності, її початки. Початок йде від того, що власністю стає те, що ти сам визнаєш своїм. Наприклад – йдеш по вулиці в штанях і ці штані є твої не тому, що вони нумеровані і по номеру держава указом визначила їх твоїми а тому що ти їх сам визнав своїми. Після цього самостійного визнання держава починає ці штані захищати як твої. Так і тут. В 1991 році, коли держава почала ліпити відносини з церквами, вона в діалозі з ними повинна була бачити, що вони визнають своєю власністю і як нею розпоряджаються. А вони, всі християнські церкви України, визнають власниками церковного майна не громади а всю церкву. Незважаючи на те, держава, в порушення конституційного відділення, влізла в церкви і сама «призначила» власниками парафії, зробила з церкви збіговисько незалежних юридичних осіб з гібридними статутами, зі статутами в яких поєднала бульдога з носорогом – світське і канонічне право. І от вже і ПЦУ, підтанцьовуючи Порошенку, приводить свій статут у відповідність до дикунського закону, записує церкву як зібрання незалежних юросіб, утворених по ЦК України. А на початках, в першому варіанті Статуту, писалось про церкву як особу, яка сама будує відносини з державою. І тут буде цікаво поспостерігати, як ПЦУ буде далі творити свої документи, особливо парафіяльні. Як визначить власність.

Тобто, ми не то що залишаємось на дикунському рівні, ми навіть заблокували його можливий розвиток. Можна подивитись на конфлікт у Львові, де громада УГКЦ намагається залишити за собою костел. Скільки там в обговоренні позбігалось буйних, дикунів, клянуть поляків, Мокшицького, розкопують старі могили! Врешті УГКЦ, яка претендує на цивілізованість, ліквідовує буйну парафію. Наслідок – новий припадок в мереживному обговоренні. Ще приклад. Можна почитати фантастичний матеріал на «Релігія в Україні», як в позаминулому столітті у Львові цивілізовано вирішували долю покинутого румунського храму. Фантастичний матеріал в порівнянні з нашим дикунством. Ми не то що стоїмо на місці, ми навіть вдаємо якось рухатись реверсом в минулі часи і при цьому приймаємо законодавство, яке захищає мародерство. Закон №4128 – це Закон Мародерів. У всі часи мародерство було ознакою військових конфліктів, при яких військові загони або банди найманців грабували беззахисне населення на територіях, статус яких тимчасово був не встановлений. Так і у нас. Використовуючи реальну війну, політики і законодавці «організували» законоподібний грабунок одних громад громадян другими громадами громадян, розділених релігійними переконаннями. І це особливо вражає, оскільки мародерами стають християни і їх спільноти. Адже ж саме в християнському середовищі в давні часи виникло розділення церковного і світського права, при якому християнське середовище залишилось ізольованим місцем де панували моральні основи керування церковним майном. Збереження цього середовища здійснено радикальним відділенням від світського права і оскільки  суть керування церковним майном не у застосуванні правових конструкцій, а в здійсненні місії церкви, то і успіх цієї місії став критерієм правильності прийняття рішень і здійснення тих чи інших дій з церковним майном. У нас же безглузді спільноти заполітизованих громадян, які вважають християнство просто громадським рухом з формальним моральним законодавством, притягнули в християнське середовище світське право, причому у гіршому його варіанті. Адже навіть світські юридичні особи, при виникненні конфліктів і суперечок між засновниками громади про використання майна, дають право тим громадянам, які кінцево не погодились з рішеннями громади, вийти з громади разом з тим майном, яке вони вклали. Тобто, якщо в християнській громаді не існує християнських відносин з іншими членами громади, які могли б керувати ними при залагодженні майнових питань, якщо громада «голосуванням» позбавляє участі у вирішенні майнових питань меншу кількість громади то, за відсутності християнських відносин, необхідно би мінімально зберегти хоч якусь справедливість до своїх земляків і сусідів і виключити мародерство. Якщо християнська справедливість і моральні відносини тут відсутні то тоді необхідно зберегти цивілізовану, світську справедливість.  Тобто тоді, в продовження світського правила про фіксоване членство в громаді, це членство необхідно доповнити таким же світським обліком внесків і пожертв кожного фіксованого члена громади. І при виключенні любого члена громади, громада повертає йому ті внески або компенсує їх.

 

Який порядок проведення перевірок релігійних організаці...

dutchak1

dutchak1 написал:

Добре було б якби юрист пояснив собі, і нам всім в тому числі, як він з'єднав релігійну організацію з господарською діяльністю у її законодавчому визначенні?  Наведем визначення -

Господа́рська дія́льність — будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом та обміном та переробкою матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Під господарською діяльністю в Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. (ст. 3 ГК України)

Страдания за Москву, это не страдания за Христа ‒...

Onufriy

Onufriy написал:

"головний місіонер РПЦ" з азартом доводить, що 1+1=2 love
Очевидна актуальність кураєвського просвітництва для святоросичів РПЦ є найкращим доведенням смерті "російського православ'я"

Те що сьогодні животіє на москві - не православ'я, а зла і погибельна єресь 
в духе своей готтентотской этики

Не «нас ради, человек», а «ее ради, епархиальной собственности, сшедшаго с небес»


Вікарій Київської митрополії УПЦ (МП) — власник двох ав...

В. Ясеневий

В. Ясеневий написал:

ну и правильно.Чего терятся. Жизнь дается только один раз.Поэтому нужно брать от неевсе что можна...Многая Вам лета, дорогой владыка. Притом, наиканоничнейший...

Старый дуб рухнул. И тут, началось…

В. Ясеневий

В. Ясеневий написал:

Воистину христианство уже давно умерло!   Вместо тяжелой борьбы с пристрастиями и грехами в себе для перерождения и преображения человека( ества) , мы (не все ли?),  говорим  и призываем только(!)  к внешнему исполнению обрядов..Где же эти совершенные ПОСЛЕДОВАТЕЛИ ХРИСТА??? О, как хотелось бы хотя бы посмотреть на них...А они должны были бы сами  спастись и СПАСТИ ВЕСЬ МИР!!! Кто же и куда нас и весь мир ведет???